Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/2483/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 29.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/206/41/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000307

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		 
		       Справа № 206/2483/23 
		Провадження № 1-кп/206/41/24 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"24" січня 2024 р.                                             м. Дніпро
		Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022130000000307 від22.07.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця дер. Нізіно Ломоносовського району, Ленінградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Російської Федерації, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.2 ст.260 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України  в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи Генерального штабу збройних сил Російської Федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ зсрфгерасимова в.в. перед Академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА)  як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі  ЧФ рф), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		В травні 2014 року створено не передбачене законом збройне формування т.зв. «ЛНР» - «Министерство внутренних дел ЛНР» (далі по тексту  «МВД ЛНР»), яке має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, військову техніку. Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської області та сприяє діяльності окупаційної адміністрації російської федерації.
		Приблизно в листопаді 2014 року створеноструктурний підрозділ «МВД ЛНР» - не передбачене законом збройне формування «Поліція ЛНР».
		Вказані формування мають організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		Зокрема, в липні 2022 року (більш точної дати встановити не виявилось можливим)у складі «МВД ЛНР» створений структурний підрозділ  не передбачене законом збройне формування «городской отдел МВД г. Лисичанска», місце постійної дислокації м. Лисичанськ Луганської області, якому доручено методами військових операцій здійснювати силову підтримку незаконно створених структур т.зв. «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території м. Лисичанська, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		Оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, та у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ, а саме у структурному підрозділі МВД ЛНР «городской отдел МВД г. Лисичанска», з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_5 приблизно у липні 2022 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Лисичанськ, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування «городского отдела МВД г. Лисичанска» окупаційної адміністрації РФ на посаду «заместитель начальника городского отдела МВД г. Лисичанска», місце постійної дислокації м. Лисичанськ, приступивши до виконання основних завдань т.зв. «Поліції ЛНР» у складі «МВД ЛНР», а саме:
		-забезпечення особистої безпеки громадян, захист життя, здоров`я, честі, гідності, прав, свобод, інтересів та майна громадян від злочинних та інших протиправних посягань;
		-профілактика, попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень;
		-виявлення та розкриття злочинів, здійснення попереднього розслідування у формі дізнання у кримінальних справах;
		-провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконання адміністративних покарань;
		-охорона та забезпечення громадського порядку;
		-забезпечення безпеки дорожнього руху;
		-державного захисту потерпілих, свідків та інших учасників кримінального судочинства, суддів, прокурорів, слідчих, посадових осіб правоохоронних та контролюючих органів, а також інших осіб, що захищаються;
		-здійснення експертно-криміналістичної діяльності.
		До того ж, ОСОБА_5 отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для застосування за функціональним призначенням вогнепальну зброю  пістолет «ПМ» та боєприпаси до нього, військову форму.
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій на виконання функцій та покладених на нього обов`язків, ОСОБА_5 приблизно з липня 2022 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, та по теперішній час з власної ініціативи, разом з іншими особами з числа т.зв. «Поліції лнр», стосовно яких розслідуються окремі кримінальні провадження, на території м. Лисичанськ Луганської області виконує обов`язки, які покладені на нього законом про поліцію т.зв. «ЛНР», які направленні на встановлення псевдо уряду т.зв. «ЛНР» на окупованій території України, чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом участі у незаконних збройних формуваннях.
		Так, ОСОБА_5 приблизноз липня2022року,більш точнудату тачас встановитине виявилосьза можливе,та потеперішній часз власноїініціативи,разом зіншими особамиз числат.зв.«Поліції лнр»,стосовно якихрозслідуються окремікримінальні провадження,на територіїм.Лисичанськ Луганськоїобласті виконуєобов`язки,які покладеніна ньогозаконом прополіцію т.зв.«ЛНР»,які направленніна встановленняпсевдо урядут.зв.«ЛНР» наокупованій територіїУкраїни,чинення збройногоопору ЗСУкраїни таіншим правоохоронниморганам Україниз метоюзміни межтериторії тадержавного кордонуУкраїни шляхомучасті унезаконних збройнихформуваннях. 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		В кінці 2013 року на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом окупації території Луганської області та створення на ній псевдодержавного утворення  так званої «Луганської народної республіки» (далі  «ЛНР»).
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Відповідно до указу Голови т.зв. «ЛНР» №51/1/01/11/14 від 25.11.2014, створена структура виконавчих органів державної влади т.зв. «ЛНР». До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки т.зв. «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.
		При цьому на керівників та учасників силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації рф покладається забезпечення стійкості даної організації шляхом чинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної окупаційної адміністрації рф на території Луганської області. 
		«Луганська народна республіка» має стабільний склад лідерів вказаної окупаційної адміністрації рф, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. 
		Так, на учасників політичного блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації рф, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади т.зв. «ЛНР» та організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади т.зв. «ЛНР»;
		- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення т.зв. «ЛНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності окупаційної адміністрацій РФ т.зв. «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній окупаційній адміністрації рф та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників окупаційної адміністрацій рф т.зв. «ЛНР» та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності т.зв. «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації рф для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		- забезпечення учасників т.зв. «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:
		- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників т.зв. «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ та керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;
		- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;
		- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності; 
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення т.зв. «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників окупаційної адміністрацій рф т.зв. «ЛНР».
		Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. 
		До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.
		Разом з цим, 17.03.2015 Верховна Рада України своєю постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Крім того, відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженого постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресій Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року  фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб. 
		Факт створення т.зв. «ЛНР» за підтримки та під контролем російської федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що т.зв. «ЛНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. 
		В травні 2014 року створено не передбачене законом збройне формування так званої «ЛНР» - «МВД ЛНР», яке має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, військову техніку. Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської області та сприяє діяльності окупаційної адміністрації російської федерації.
		Приблизно в листопаді 2014 року створено структурний підрозділ «МВД ЛНР» - не передбачене законом збройне формування «Поліція ЛНР».
		Вказані формування мають організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		Зокрема, в липні 2022 року (більш точної дати встановити не виявилось можливим) у складі «МВД ЛНР» створений структурний підрозділ  не передбачене законом збройне формування «городской отдел МВД г. Лисичанска», місце постійної дислокації м. Лисичанськ Луганської області, якому доручено методами військових операцій здійснювати силову підтримку незаконно створених структур т.зв. «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території м. Лисичанська, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		ОСОБА_5 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, та у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ, а саме у структурному підрозділі МВД т.зв. ЛНР «городской отдел МВД г. Лисичанска», з метою зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_5 приблизно у липні 2022 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Лисичанськ, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування «городского отдела МВД г. Лисичанска» окупаційної адміністрації РФ на посаду «заместитель начальника городского отдела МВД г. Лисичанска» (місце постійної дислокації м. Лисичанськ), приступивши до виконання основних завдань т.зв. «Поліції ЛНР» у складі «МВД ЛНР», а саме:
		-    забезпечення особистої безпеки громадян, захист життя, здоров`я, честі, гідності, прав, свобод, інтересів та майна громадян від злочинних та інших протиправних посягань;
		-    профілактика, попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень;
		-    виявлення та розкриття злочинів, здійснення попереднього розслідування у формі дізнання у кримінальних справах;
		-    провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконання адміністративних покарань;
		-    охорона та забезпечення громадського порядку;
		-    забезпечення безпеки дорожнього руху;
		-    державного захисту потерпілих, свідків та інших учасників кримінального судочинства, суддів, прокурорів, слідчих, посадових осіб правоохоронних та контролюючих органів, а також інших осіб, що захищаються;
		здійснення експертно-криміналістичної діяльності.
		До того ж, ОСОБА_5 отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації рф для застосування за функціональним призначенням вогнепальну зброю  пістолет «ПМ» та боєприпаси до нього, військову форму.
		Отже, ОСОБА_5 , з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, та до теперішнього часу, перебуваючи у м. Лисичанськ та інших населених пунктах на території проведення АТО/ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняє умисні дії, спрямовані на участь в діяльності збройних формувань, не передбачених законами України.
		Так, ОСОБА_5 приблизно з липня 2022 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, та до теперішнього часу, перебуваючи у м. Лисичанськ та інших населених пунктах на території проведення АТО/ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняє умисні дії, спрямовані на участь в діяльності збройних формувань, не передбачених законами України.
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 110 України, як вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст.260 КК України як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_5 , який показань суду не надав, будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.08.2023 по справі № 206/2483/23 постановлено про здійснення судового провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №22022130000000307 від22.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.2 ст.260 КК України, у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) (т.3 а.с. 159-168).
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України (т. 3 а.с. 33, 48-51, 55-58, 61-63, 81-83, 175-177, 195, 244). 
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен був знати про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за діяння вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать про його намір ухилення від кримінальної відповідальності на території держави агресора РФ.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.
		У тойже час,це кримінальнепровадження здійснювалосьза обов`язковоюучастю захисника ОСОБА_4 ,який бувзабезпечений державоюз Регіональногоцентру знадання безоплатноївторинної правовоїдопомоги уДніпропетровській області(т.2,а.с.134). 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		Захисник ОСОБА_4 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження.
		Захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду: приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, заявляв клопотання та у судових дебатах висловив свою позицію щодо дотримання стороною обвинувачення та судом процесуальних та Конституційних прав обвинуваченого при розгляді кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження. З урахуванням обставин справи,особи обвинуваченого, просив ухвалити у відношенні останнього виправдовувальний вирок, мотивуючи тим, що досліджений у судовому засіданні відеозапис на якому обвинувачений ОСОБА_5 надає пояснення та на вказаному відеозаписі підписано, що ОСОБА_5 є заступником начальника міського відділу МВС м.Лисичанська є фейком, а свідки допитані у судовому засіданні надали всі майже однакові покази, однак вони є узагальнені через відеозапис, який вони побачили у додатку «Телеграм», яке судом досліджувалося у судовому засіданні.
		Винуватість ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст. 260 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, та встановлені під час судового розгляду підтверджується доказами, зібраними та безпосередньо дослідженими судом в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 02.07.2022 м. Лисичанськ тимчасово окупований підрозділами збройних сил РФ та т.зв. ЛНР. Йому відомий ОСОБА_5 , з яким він разом в 2000-2014 роках проходив службу в Лисичанському МВ, де ОСОБА_5 займав посаду заступника начальника дільничних. Йому відомо, що ОСОБА_5 співпрацює з окупаційною владою, та займає посаду заступника начальника міського відділу МВС м. Лисичанськ.
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 02.07.2022 м. Лисичанськ тимчасово окуповано підрозділами збройних сил РФ та т.зв. ЛНР. Йому відомий ОСОБА_5 , з яким він разом в 2000-2014 роках проходив службу в Лисичанському МВ, де ОСОБА_5 займав посаду заступника начальника дільничних. У 2014 року ОСОБА_5 перейшов на сторону окупантів та співпрацював з ними, коли місто Лисичанськ було звільнено останній виїхав за межі міста. У 2022 році коли місто Лисичанськ було повністю окуповане свідку ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_5 співпрацює з окупаційною владою, та займає посаду заступника начальника міського відділу МВС м. Лисичанськ.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду показала, що у 2014 році міста Лисичанськ було окуповане, окупанти вчиняли злочини, у останніх було незаконне озброєне формування «призрак» (мовою оригіналу). Разом з тим зазначила, що особисто знайома з ОСОБА_5 , з яким разом проходили службу у Лисичанському МВ ГУМВС України в Луганській області в період 2008  2014 роках. Після звільнення міста Лисичанськ від НЗФ в липні 2021 року, ОСОБА_9 був звільнений з органів МВС. Їй відомо, що після повномасштабного вторгнення військ РФ, влітку 2022 році після окупації міста Лисичанська ОСОБА_5 повернувся до міста та зайняв посаду заступника начальника міського відділу МВС м. Лисичанськ ЛНР. Про це їй стало відомо після перегляду відеоролика на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (мовою оригіналу), яке вона побачила в додатку «Телеграм».
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що йому особисто відомий ОСОБА_5 , який в 2000-2014 роках займав посади в органах МВС України, а саме Лисичанського МВ та під керуванням якого працював до 2014 року. Йому відомо, що ОСОБА_5 співпрацює з окупаційною владою, а саме в 2022 році після окупації міста Лисичанськ зайняв посаду заступника начальника міського відділу МВС м. Лисичанськ, який окупований РФ. Про це йому стало відомо після перегляду відеоролика на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (мовою оригіналу), яке він побачив в додатку «Телеграм».
		Винуватість ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, наданими стороною обвинувачення, які суд вважає належними та допустимими, зокрема: 
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2022 зі свідком ОСОБА_11 , під час якого свідок впізнала ОСОБА_5 з фото таблицею до нього (т.1 а.с.17-19);
		- протоколом огляду від 14.09.2022 за участю свідка ОСОБА_11 відповідно до якого зазначено предметом огляду є відеозаписи, розташовані в Інтернет ресурсі за посиланнями    « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході огляду на ноутбуці « ОСОБА_12 » з використанням додаткового програмного забезпечення, а саме ОСОБА_13 у адресну строку, розташовану у верхній частині браузера « ІНФОРМАЦІЯ_4 », введено наступну URL адресу сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Після чого, шляхом натискання клавіши «Enter», здійснено перехід за вказаною URL адресу на веб-сторінку на офіційному сайті «Первый канал (Россия)» (мовою оригіналу), яка містить відеофайл під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (мовою оригіналу). Дата та час додавання відеозапису 20.07.2022, 21:34. Натиском комбінації клавіш «Shift+Command+З» зроблено фото відповідної сторінки з відеозаписом до нього (т.1, а.с. 21-24).
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2022 зі свідком ОСОБА_10 , під час якого свідок впізнав ОСОБА_5 з фото таблицею до нього (т.1 а.с.32-34).
		- протоколом огляду від 14.09.2022 за участю свідка ОСОБА_10 відповідно до якого зазначено предметом огляду є відеозаписи, розташовані в Інтернет ресурсі за посиланнями    « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході огляду на ноутбуці « ОСОБА_12 » з використанням додаткового програмного забезпечення, а саме ОСОБА_13 у адресну строку, розташовану у верхній частині браузера « ІНФОРМАЦІЯ_4 », введено наступну URL адресу сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Після чого, шляхом натискання клавіши «Enter», здійснено перехід за вказаною URL адресу на веб-сторінку на офіційному сайті «Первый канал (Россия)» (мовою оригіналу), яка містить відеофайл під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (мовою оригіналу). Дата та час додавання відеозапису 20.07.2022, 21:34. Натиском комбінації клавіш «Shift+Command+З» зроблено фото відповідної сторінки з відеозаписом до нього (т.1 а.с.36-39).
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2022 зі свідком ОСОБА_7 , під час якого свідок впізнав ОСОБА_5 (т.1 а.с.52-53);
		- протоколом огляду речей і документів від 08.08.2022 за участю свідка ОСОБА_7 відповідно до якого предметом огляду є носій інформації - диск «CD-R» фірми «VIDEX- MAMBA» серійний № 07041814, який було встановлено до дисководу комп`ютера «DELL». На вказаному диску наявний відеозапис під назвою «В Лисичанске налаживается мирная жизнь» від 20.07.2022, 21:34. При огляді вказаного відеозапису встановлено, що на 00:02 транслюється напис «Первый канал (Россия)» (т.1, а.с. 55-57).
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.08.2022 зі свідком ОСОБА_6 , під час якого свідок впізнав ОСОБА_5 (т.1, а.с. 63-64);
		- протоколом огляду речей і документів від 08.08.2022 за участю свідка ОСОБА_6 відповідно до якого предметом огляду є носій інформації - диск «CD-R» фірми «VIDEX- MAMBA» серійний № 07041814, який було встановлено до дисководу комп`ютера «DELL». На вказаному диску наявний відеозапис під назвою «В Лисичанске налаживается мирная жизнь» від 20.07.2022, 21:34. При огляді вказаного відеозапису встановлено, що на 00:02 транслюється напис «Первый канал (Россия)» (т.1, а.с. 66-68).
		- протоколом огляду від 16.03.2023 в ході якого оглянуто відео, яке опубліковане на сайті «rutube» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за посиланням - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У ході огляду розміщеного відео встановлено, що з 03 хв. 06 сек. по 03 хв. 29 сек. вказаного відеозапису у кадрі з`являється особа, яка підписана як « ОСОБА_14 . Заместитель начальника городского отдела МВД г. Лисичанска». Голос за кадром розповідає, що, «Заместитель начальника горотдела подполковник полиции ОСОБА_14 вернулся в город спустя восемь лет. Из Лисичанска он уехал в четырнадцатом. Тем, кто когда пришел к власти он служить не хотел». Далі, вказана особа промовляє текст наступного змісту: «Несправедливость, беззаконие, смерть гражданского населения. Это каждый не выдержит». При цьому на вказаному відео зафіксований ОСОБА_5 (т. 1 а.с.106-117);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2023 зі свідком ОСОБА_15 , під час якого свідок впізнав ОСОБА_5 (т. 1 а.с.127-128);
		-протоколом огляду речей і документів від 29.03.2023 за участю свідка ОСОБА_15 , під час якого свідком було проглянуто відеозапис, розташований в Інтернет ресурсі за посиланням: «https://www.ltv.ru/news/2022-07-20/433893-v_lisichanke_nalazhivaetsya_mirnaya_zhizn», під час якого він впізнав ОСОБА_5 , який на відео був підписаний як « ОСОБА_14 заместитель начальника городского отдела МВД г. Лисичанска» (мовою оригіналу) (т.1 а.с.130-132);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2023 зі свідком ОСОБА_16 , під час якого свідок впізнала ОСОБА_5 (т.1 а.с.139-140);
		- протоколом огляду речей і документів від 20.03.2023 за участю свідка ОСОБА_16 , під час якого свідком було проглянуто відеозапис, розташований в Інтернет ресурсі за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під час якого вона впізнала ОСОБА_5 , який на відео був підписаний як « ОСОБА_14 заместитель начальника городского отдела МВД г. Лисичанска» (мовою оригіналу) (т.1 а.с.142-144);
		-протоколом огляду від 25.03.2023 в ході якого оглянуто сторінку офіційного сайту «LiveUniversalAwarenessMap» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в результаті переходу за вказаним посиланням відкрилася сторінка сайту «LiveUniversalAwarenessMap» на якій міститься мапа війни в Україні, станом на 25.03.2022. В результаті огляду встановлено факт окупації міста Лисичанськ Луганської області з 02.07.2022. Оглядом встановлено бойові дії та окупацію Луганської області станом на перший та останній день місяця, в період часу з 02.03.2022 по 31.08.2022 року, крім липня 2022, скріншоти якого зроблено з 01.07.2022 по 05.07.2022 року та останній день місяця з відеозаписом до нього (т.1 а.с. 145-158).
		- протоколом огляду від 18.04.2023 в ході якого оглянуто інформацію на сайті за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_7 ), відповідно до якої виявлено публікацію від 30.12.2014 «Закон о полиции Луганская Народная Республика» (мовою оригіналу) з відеозаписом до нього (т.1 а.с.191-201);
		- протоколом огляду від 18.04.2023 в ході якого оглянуто інформацію на сайті за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_8 », (мовою оригіналу), відповідно до якої виявлено публікацію від 19.07.2022 про те, що «МВД ЛНР организовало несение службы в освобожденных от киевских силовиков Северодонецке и Лисичанске» з відеозаписом до нього (т.1 а.с.214);
		- протоколом огляду від 21.04.2023 відповідно до якого встановлено, що об`єктом огляду є публікації повідомлень про підозру, повісток про виклик у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному інтернет-сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр»    в    розділі    «Оголошення»    за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в розділі «Повістки про виклик» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 (т.1 а.с.230-234);
		- протоколом огляду від 24.04.2023 в ході якого оглянуто інформацію на сайті за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_11 », відповідно до якої виявлено публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (мовою оригіналу), на якому в тому числі розміщено перелік територіальних органів МВД ЛНР, серед яких райони Луганської області, тимчасово окуповані після 24.02.2022 з відеозаписом до нього (т.2, а.с.2-17);
		- протоколом огляду від 24.04.2023 в ході якого оглянуто інформацію на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ://главалнр.рф/documents/bank/Zakon_Luganskoi_Narodnoi_Respubliki_ %22Оb_administrativno-territorialnom_ustroistve_Luganskoi_Narodnoi%0D%0ARespubliki%22%0D%0A?id=1227, відповідно до якої виявлено публікацію на сайті «Глави Луганской народной республики» (мовою оригіналу), на якому, в тому числі, розміщено «Закон об административно-территориальном устройстве Луганской народной республики» (мовою оригіналу) (т.2 а.с. 18-28).
		- протоколом огляду від 24.04.2023 в ході якого оглянуто інформацію на сайті за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_13 », де виявлено офіційний інтернет канал новин під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (мовою оригіналу). На вищевказаному інтернет каналі опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » 10.07.2015 в 19:56» (мовою оригіналу) з відеозаписом до нього (т.2 а.с.29-40);
		- постановою про визнання речовими доказами від 27.04.2023 відповідно до якого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 електронні носії інформації: диск CD-R фірми VIDEX MAMBA, що є додатком до протоколу огляду від 14.09.2022, CD-R фірми VIDEX MAMBA, що є додатком до протоколу огляду від 14.09.2022, DVD - R фірми «Verbatim» SN MAP629YD0208873, що є додатком до протоколу огляду від 16.03.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 25.03.2023, DVD  R, що є додатком до протоколу огляду від 18.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 18.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023 (т.2 а.с.41-43).
		- протоколом огляду від 28.04.2023 об`єктом огляду є публікації повідомлень про підозру, повісток про виклик у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному інтернет-сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» в розділі Оголошення» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в розділі «Повістки про виклик» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 (т.2, а.с.82-87).
		- протоколом огляду від ІНФОРМАЦІЯ_17 об`єктом огляду є публікації повістки про виклик у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному інтернет-сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» в розділі Оголошення» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в розділі «Повістки про виклик» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 (т.2, а.с.163-167).
		- протоколом огляду від 25.05.2023 jб`єктом огляду є публікації повістки про виклик у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - офіційному інтернет-сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» в розділі «Оголошення» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в розділі «Повістки про виклик» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 -29052023-30052023-31052023-na- russkom-yazyke-ta-ukrayinskovu-movoyu (т.2 а.с.187-192).
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.2 ст. 260 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
		Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема дослідженими судом показаннями свідків, які спостерігали за ОСОБА_5 під час його роботи на окупаційну владу, підтверджується беззаперечне свідчення невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
		Окрім того, окупація території міста Лисичанськ та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_5 відповідно, очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86). Вищевказані показання свідків та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 відомості, а також досліджені такі документи:
		- відомості з УДМС в Луганській області, щодо документування ОСОБА_5 паспортом громадянина України;
		- відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 ;
		- довідка про проходження ОСОБА_5 служби в органах внутрішніх справ з 15.12.1999 по24. 09. 2014;
		- відомості про вихід з громадянства України ОСОБА_5 ;
		- відомості про отримання ОСОБА_5 паспорта громадянина Російської Федерації;
		- довідка про відсутність судимості ОСОБА_5 ;
		- відомості з медичної установи щодо не перебування ОСОБА_5 на обліку у лікаря-нарколога та психіатричному обліку;
		- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та інформація з Головного сервісного центру МВС щодо відсутності у власності ОСОБА_5 нерухомого майна та транспортних засобів.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст. 260 КК України, перелічені вище матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
		Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
		Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст. 260 КК України, поза розумним сумнівом. 
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно, будучи громадянином України, вчинив умисні дії направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб та прийняв участь у діяльності не передбаченого закотом збройного формування, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.110, ч.2 ст. 260 КК України.
		У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. 
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. 
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 уродженець дер. Нізіно Ломоносовського району, Ленінградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин Російської Федерації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, відповідно до довідки про проходження служби ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ проходив службу з 15.12.1999 по24. 09. 2014. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, обставину, що його обтяжує.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України, яке віднесено до тяжких злочинів, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.260 КК України, яке віднесено до тяжких злочинів, конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 2 ст. 110, ч.2 ст. 260 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 110, ч.2 ст. 260 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 110, ч.2 ст. 260 КК України у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з моменту його фактичного затримання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Судові витрати у справі відсутні.
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Постановою про визнання речовими доказами від 27.04.2023 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22022130000000307 від 22.07.2022 електронні носії інформації: диск CD-R фірми VIDEX MAMBA, що є додатком до протоколу огляду від 14.09.2022, CD-R фірми VIDEX MAMBA, що є додатком до протоколу огляду від 14.09.2022, DVD - R фірми «Verbatim» SN MAP629YD0208873, що є додатком до протоколу огляду від 16.03.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 25.03.2023, DVD  R, що є додатком до протоколу огляду від 18.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 18.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023, DVD - R, що є додатком до протоколу огляду від 24.04.2023 (т.2 а.с.41-43). Вказані речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 100, 369-371, 373-374 КПК України, суд -
		                УХВАЛИВ: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.2 ст.260 КК України.
		Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання: 
		- за ч. 2 ст. 110 КК України, у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
		- за ч. 2 ст. 260 КК Україниу виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після набрання вироком законної сили.
		Витрати на проведення судової експертизи відсутні.
		Речові докази відсутні.
		Запобіжний захід не обирався.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст.323 КПК України.
		 
		Cуддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...