Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1656/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 30.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/448/27/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021140010000237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 448/1656/21 
		Провадження № 1-кп/448/27/24
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		29.01.2024 року м.Мостиська
		 
		Мостиський районний суд Львівської області в складі:
		головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Львівської області) кримінальне провадження №62021140010000237 від 18.06.2021 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України,
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурори: Степан ВИЛКА, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинувачений ОСОБА_7 , 
		його захисник-адвокат Олександр ПОПКО (ордер серії ВС 1200297),
		в с т а н о в и в:
		Історія провадження:
		20.12.2021 року до Мостиського районного суду Львівської області надійшли матеріали згаданого кримінального провадження.
		20.12.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду.
		20.12.2021 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання.
		27.01.2022 року ухвалою суду призначено судовий розгляд.
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
		ОСОБА_4 , згідно з наказом Галицької митниці Держмитслужби №29-о від 05.12.2019, працюючи на посаді головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, вчинив кримінальне правопорушення, яке, згідно примітки до ст.45 КК України, відносяться до корупційних.
		Відповідно до статей 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Вимогами частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» встановлено, що правоохоронні органи це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Згідно з п.341 ч.1 ст.4 Митного кодексу України органи доходів і зборів це  центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
		Отже, будучи службовою особою органів доходів і зборів, ОСОБА_8 постійно обіймав посаду у державному органі та здійснював функції представника влади, а тому відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу.
		Згідно п.6 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451 (надалі  Типової технологічної схеми), під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють зокрема:
		- реєстрацію прибуття автомобільних транспортних засобів і товарів на митну територію України або їх вибуття з митної території України;
		- перевірку комплектності документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також відомостей, зазначених у цих документах;
		- облік та реєстрацію автомобільних транспортних засобів і товарів, результатів їх митного контролю та митного оформлення;
		- контроль за дотриманням вимог законодавства, якими встановлено заборони або обмеження стосовно переміщення автомобільних транспортних засобів і окремих видів товарів через митний кордон України;
		- аналіз та оцінку ризиків, у тому числі з використанням документальних профілів ризику або електронних профілів ризику, включених до відповідних програмно-інформаційних комплексів Держмитслужби;
		- митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);
		- прийняття рішення про вжиття заходів, необхідних для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України;
		- нарахування митних платежів, передбачених законодавством під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску, а також контроль за повнотою їх стягнення;
		- оформлення встановлених законодавством митних документів за результатами митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів;
		- ідентифікацію автомобільних транспортних засобів і товарів у випадках та порядку, встановлених законодавством;
		- прийняття рішення щодо пропуску або відмови у пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів на митну територію України або за межі митної території України, випуску товарів.
		Відповідно до п.п. 8, 9, 15, 18, 20, 22 Типової технологічної схеми, та пп. 4.24.1-4.24.6 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон України у пункті пропуску «Шегині», затвердженого наказом начальника Мостиського прикордонного загону №22 від 15.03.2018, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
		Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, а також автомобільні транспортні засоби, якими вони переміщуються, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари та транспортні засоби подаються митним органам не пізніше ніж через три години після їх прибуття у пункт пропуску.
		Для здійснення митного контролю декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають посадовій особі митного органу документи, визначені Митним кодексом України. На прийнятих документах проставляється відбиток штампа Під митним контролем. Після цього здійснюється перевірка комплектності наданих документів, цілісності накладеного митного забезпечення, а також загальний огляд автомобільних транспортних засобів і товарів.
		Посадова особа митного органу за результатами системи управління ризиками у порядку, визначеному Держмитслужбою, приймає рішення про проведення огляду автомобільних транспортних засобів і товарів, що перебувають під митним контролем, ручної поклажі та багажу, та обсяг його проведення.
		Митний орган може застосовувати до автомобільних транспортних засобів і товарів, що перебувають під митним контролем, засоби забезпечення ідентифікації у порядку, визначеному законодавством.
		За наявності обґрунтованих причин посадова особа митного органу на будь-якому етапі митного контролю може відмовити в митному оформленні чи пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон. У цьому разі митний орган зобов`язаний видати заінтересованій особі картку відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів і транспортних засобів комерційного призначення (із зазначенням причини) в порядку, встановленому Мінфіном.
		У разі виявлення порушень законодавства на будь-якому етапі здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів посадова особа митного органу зобов`язана вжити заходів, передбачених законодавством.
		ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу № 3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, уповноважений на виконання функцій держави та забезпечує дотримання норм чинного законодавства при здійсненні митного контролю та митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування, які переміщуються через митний кордон України. Зокрема, згідно з його посадовою інструкцією до основних посадових обов`язків головного державного інспектора належить безпосереднє здійснення митної справи; контроль за додержанням усіма юридичними та фізичними особами законодавства України з питань митної справи; застосування відповідно до законів України заходів тарифного й нетарифного регулювання, повне та своєчасне справляння податків, зборів (інших обов`язкових платежів) при переміщенні товарів і транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування, які переміщуються через митний кордон України або проведенні митних процедур; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; пост-митний контроль та ін.
		Таким чином, працюючи на посаді головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України ОСОБА_4 постійно виконує функції представника влади та згідно Примітки 1 до ст.364 КК України є службовою особою. 
		Разом з цим, відповідно до п. п. «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 , є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним ч.1 ст.3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідно до ст.23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст.3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Незважаючи на свою обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно правових актів, будучи попередженим про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», які спрямовані на запобігання корупційним правопорушенням, ОСОБА_4 використав свої службові повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи вищевказану посаду, являючись службовою особою, 14.12.2019 близько 12 год. 30 хв. та 18.12.2019 близько 12:00 год., перебуваючи на своєму робочому місці, а саме у пункті пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби, що знаходиться за адресою: Львівська область, с.Шегині, вул.Дружби, 201, та проводив митне оформлення товарів, а саме: комплектуючих до транспортних засобів (моторів та мостів до мікроавтобусів), які перевозив ОСОБА_9 на автомобілі «Сітроен Джампер», державний номерний знак НОМЕР_1 , з території Республіки Польщі на територію України по смузі руху «Червоний коридор» у напрямку «в`їзд в Україну».
		У цей час у головного державного інспектора пункту №3 митного посту «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби ОСОБА_4 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за безперешкодне ввезення вищевказаного вантажу на митну територію України шляхом незастосування ним усіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст.334-338 Митного кодексу України.
		Переслідуючи умисел на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , діючи всупереч Митного кодексу України та Посадових інструкцій, в ході здійснення митного контролю товарів, які ввозяться ОСОБА_9 , на територію України з території Республіки Польщі не проводив його зважування, достовірно знаючи про заниження ОСОБА_9 , ваги товару у митних деклараціях та у зв`язку з цим висловив останньому пропозицію про надання неправомірної вигоди.
		ОСОБА_9 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків при ввезенні через митний пост товарів на територію України, погодився на надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 .. 
		Однак, розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, ОСОБА_9 , 23.12.2019 року звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .
		Так, 03.01.2020 року, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_9 на автомобілі «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , з території Республіки Польщі в`їхав на територію України по смузі руху «Червоний коридор» у напрямку «в`їзд в Україну» на пункті пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби, що знаходиться за адресою: Львівська область, с.Шегині, вул. Дружби, 201.
		До митного контролю ОСОБА_9 подано ОСОБА_4 митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності від 03.01.2020 року, де вказав про наявність наступних товарів:
		- двигун з навісним і КПП, б/в Ягуар ELD 11 31030500421807, вагою 210 кг. - 1 шт.;
		- двигун з навісним і КПП, б/в Опель Вектра 17DTS2587079, вагою 120 кг  1 шт.;
		- двигун з навісним, КПП відсутнє, б/в, Форд Транзіт DRFA8R73317, вагою 170 кг  1 шт.;
		- двигун з навісним, КПП відсутнє, б/в, Форд Транзіт P8FA6U36703, вагою 170 кг  1 шт., та за погодженням з головним державним інспектором ОСОБА_4 вказав занижену вагу цих товарів. 
		ОСОБА_4 , достовірно знаючи про заниження ОСОБА_9 ваги товарів у митній декларації, не провівши перевірки та встановлення точної ваги задекларованих товарів, проставив відтиск особистого штампу «під митним контролем» у такій, та скерував ОСОБА_9 до працівників митниці для внесення даних митної декларації до електронних журналів АСМО «Інспектор». Зважаючи на очевидну невідповідність ваги двигунів, зазначених ОСОБА_9 , у митній декларації, ці дані не були внесеними до електронних журналів АСМО «Інспектор» та працівниками митниці про це інформовано головного державного інспектора ОСОБА_4 .
		В подальшому, ОСОБА_4 , знову не провівши зважування двигунів, виправив у митній декларації вагу двох двигунів, а саме: двигуна «Ягуар» з 210 кг до 320 кг та двигуна «Опель Вектра» із 120 кг до 170 кг та надав ОСОБА_9 чистий бланк митної декларації для перенесення виправлених відомостей до неї, після чого проставив у заново заповненій декларації ОСОБА_9 , відтиск особистого штампу «під митним контролем» для здійснення подальших митних формальностей.
		Після визначення митної вартості товару (чотирьох двигунів, зазначених у митній декларації) та сплати ОСОБА_9 митних платежів за вказані товари, 03.01.2020 приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у кабіні (павільйоні) митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби, розташованого за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Шегині, вул.Дружби, 201, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, прийняв пропозицію від ОСОБА_9 та одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1500 гривень за незастосування всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст.334-338 Митного кодексу України, зокрема за не зважування товарів, з метою зменшення їхньої ваги у митних деклараціях, та зниження нарахування митних платежів у меншому розмірі, та проставив у документах відбиток особистої номерної печатки, що дозволило ОСОБА_9 , виїзд із зони митного контролю.
		Стаття (частина статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
		Частиною 1 статті 368 КК України законодавець криміналізував, поміж іншого, такі діяння, як прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Як розтлумачено в примітці до статті 364-1 КК України, під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
		Як вже було встановлено судом, ОСОБА_8 , станом на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду головного державного інспектора відділу №3 митного проста «Мостиська», а тому в розумінні примітки до статті 368 КК України був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Позиція сторони захисту:
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , повністю заперечував пред`явлене йому обвинувачення, вказавши, що будь-якого злочину не вчиняв, обвинувальний акт ґрунтується виключно на домислах, вигадках та перекручуванні фактів стороною обвинувачення, яка не має жодних належних, допустимих і достовірних доказів події інкримінованого йому злочину.
		При цьому, пояснив наступне. З 1998 року працює у митних органах. Станом на кінець 2019 - початок 2020 року він працював на посаді головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України. В коло його службових обов`язків серед іншого входило митне оформлення товарів, що переміщуються через митний пост «Мостиська» по смузі руху «червоний коридор». Наскільки він пригадую, вперше зустрів ОСОБА_10 на митному пості орієнтовно в кінці листопада 2019 року. Він разом з іншою особою завозили до України б/у двигуни до автотранспортних засобів, які були придбані на території Республіки Польща. Митний огляд та перевірка супровідних документів ним здійснювалась в загальному порядку згідно вимог чинного законодавства. Жодних розмов із ОСОБА_11 , щодо надання таким будь-яких грошових коштів в його присутності та за його участі не велося, ніяких коштів він від нього не отримував. Протягом грудня 2019 року ОСОБА_12 , не менше трьох разів ввозив товари аналогічного призначення, проте постійно чомусь потрапляв саме на його зміну. Уже 03 січня 2020 року близько 11 год. 00 хв. він вкотре зустрів ОСОБА_10 , який зайшов до приміщення митного поста і привітався із ним ніби із старим знайомим. Такий надав йому супровідні документи на чотири двигуни, які завозились ним з Республіки Польща на авто марки «Volkswagen Crafter» білого кольору. Проте, серед наданих йому (обвинуваченому) документів була відсутня митна декларація, на що він одразу звернув увагу ОСОБА_13 . У відповідь той його запитав, чи можна внести туди відомості щодо нижчої ваги моторів, нащо він йому відповів, що єдиний шлях - внести достовірні відомості до декларації, та відправив такого її заповнювати. Десь через 40 хв. після першого візиту ОСОБА_12 приніс йому заповнену декларацію, в якій зазначено було відомості щодо чотирьох двигунів до авто марки «Ягуар», «Опель Вектра» та здається до двох авто марки «Форд Транзит». Він одразу звернув його увагу на те, що вага цих двигунів була ОСОБА_11 занижена, та відправив того до інспекторів відділу - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , аби ті здійснили пошук орієнтовної ваги двигунів в існуючих базах даних та звірили з фактично внесеною в декларацію. Покликався на те, що на протязі останніх 10-15 днів на митному пості була взагалі відсутня можливість перевірити фактичну вагу товару, що ввозився, оскільки контрольні ваги на були поламані, про що було відомо у тому числі і начальнику митного поста. Через короткий проміжок часу ОСОБА_16 підтвердила його (обвинуваченого) підозри щодо заниження ваги двигунів у первісно складеній ОСОБА_11 декларації. Коли той повернувся до нього (обвинуваченого) із тими ж документами, він порадив йому внести в декларацію реальні відомості щодо ваги товару, яка з його досвіду є вищою орієнтовно на 35-40 відсотків. Для цього він направив ОСОБА_10 в бокс вивантажувати двигуни та шукати можливість їх зважити, хоча розумів, що через несправні ваги результату від цього не буде. Після того, як ОСОБА_12 покинув зону митного оформлення, він продовжив роботу з іншими людьми та товарами. Через деякий час ОСОБА_12 знову підійшов до нього, повідомив що самостійно вказав вагу двигунів вищою з огляду на всі зауваження, та просив подивитись наново заповнену декларацію. Він знову відправив ОСОБА_10 до інспекторів відділу - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , щоб ті повторно перевірили внесені відомості. Після прийняття виправленої декларації у відділі тарифів та митної вартості повинні були здійснити розрахунок митних платежів, що підлягають до сплати. Десь вже після обіду, орієнтовно о 14:30 год. ОСОБА_12 , знову прийшов до нього з пакетом документів, серед яких вже були квитанції про сплату мита за товар. Він (обвинувачений) взяв у нього ці документи, та почав повторно перевіряти внесені в них відомості. Під час цього ОСОБА_12 почав розмови на сторонні теми, на що він не звернув уваги та вказав, щоб той покинув його місце праці. Через короткий проміжок часу ОСОБА_12 , повернувся до нього (обвинуваченого) за контрольним талоном, пред`явивши повторно паспорт громадянина України на реєстраційне свідоцтво на автомобіль для звірки. Після остаточної перевірки він вклав до паспорту пропечатаний ним контрольний талон та повернув ОСОБА_17 , і той одразу покинув приміщення поста, попрощавшись. Наголошував, що в цей день жодних розмов із ОСОБА_11 , щодо надання ним будь-яких грошових коштів в його присутності та за його участі не велося, будь-яких коштів він від ОСОБА_18 , не отримував.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_19 , в судовому засіданні вину ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, заперечив. Зокрема, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які доводять винуватість ОСОБА_8 , поза розумним сумнівом, в межах пред`явленого обвинувачення за частиною 1 статті 368 КК України, відтак відповідно до вимог ст.373 КПК просить виправдати обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України.
		Позиція сторони обвинувачення:
		Прокурор ОСОБА_20 , у судовому засіданні підтримав обставини, викладені в обвинувальному акті в повному обсязі та вказав, що здобуті органом досудового розслідування докази в своїй сукупності дають повне уявлення про злочинні дії ОСОБА_21 . Зазначив, що працівники правоохоронних органів отримавши інформацію про те, що посадовою особою відділу митного оформлення митного поста «Мостиська» Львівської митниці вчиняються дії, спрямовані на вимагання та отримання неправомірної вигоди, у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку провели ряд слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, направлених на отримання відомостей при розслідуванні злочину. На підставі наведеного, просив визнати ОСОБА_8 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України та призначити йому покарання - позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		Потерпілі особи в даному кримінальному провадженні відсутні. 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
		Водночас, на думку суду, вина обвинуваченого ОСОБА_8 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, незважаючи на показання останнього, повністю підтверджується такими доказами.
		Викладаючи цейрозділ вирокусуд зазначає,що КПКне передбачаєобов`язкусуду дослівновикладати уньому показаннясвідків.Таке джерелодоказів судвідображає втому обсязі,який необхіднийдля встановленняістини укримінальному провадженні (постанова ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17).
		Показання свідків:
		- показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засідання показав, що у 2019 році знайомі друзі запитали його, чи він не може привезти двигуни до транспортних засобів із РП. На вказане, він відповів, що має змогу. Комплектуючі до транспортних засобів він переважно перевозив на зміну ОСОБА_21 .. Перед тим, як мав перевозити двигуни до транспортних засобів його попередили про «розцінки» на кордоні. 03.01.2020 року, близько 10 год. 30 хв. він на автомобілі «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , з території Республіки Польщі, в якості пасажира, в`їхав на територію України по смузі руху «Червоний коридор» у напрямку «в`їзд в Україну» на пункті пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби. До митного контролю ним подано ОСОБА_4 , митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон від 03.01.2020 року, де вказав про наявність 4-ох двигунів до транспортних засобів. У вказаній декларації він зазначив правдиві дані, однак інспектор митниці вказав на те, що ним дані занижені, а тому запропонував певну суму грошових коштів, щоб той не здійснював зважування комплектуючих до транспортних засобів. На вказану пропозицію він погодився, перебуваючи у транспортному засобі поклав у паспорт 1000 грн., і подався до ОСОБА_8 , щоб той підбив митну декларацію. Підійшовши до останнього, той взяв паспорт, і вказану суму грошей, однак його повідомив, що потрібно ще додати 500 грн., на що він, погодився. Надалі ОСОБА_8 пішов до свого робочого місця, витягнув з паспорта грошові кошти в сумі 1500 грн., і поклав такі у шухляду столу. Надалі ОСОБА_8 підбив митну декларацію, забрав паспортний документ і подався до транспортного засобу. Покликався на те, що поведінка ОСОБА_8 , при здійсненні митних формальностей та спілкування з ним (свідком), була спрямована на те, щоб він усвідомив необхідність надання обвинуваченому неправомірної вигоди за не зазначення у митній декларації реальної ваги автомобільних двигунів.
		- показаннями свідка ОСОБА_22 , який в судовому засідання показав, що з 08.12.2019 року до 11.01.2020 року обіймав посаду в.о. начальника ВМО №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби. Обвинувачений ОСОБА_8 , на той час працював інспектором ВМО №3 МП «Мостиська» та перебував у його підпорядкуванні. Зазначив, що неодноразово проводив інструктаж з приводу можливих протиправних дій підлеглими. На той час ОСОБА_8 , здійснював митне оформлення громадян та транспортних засобів на яких пересувались громадяни в напрямку «червоний коридор». Щодо інкримінованих його підлеглому ОСОБА_8 можливих протиправних дій, то зазначив, що це була провокація. Вказував, що на п/п «Шегині» наскільки пригадує справна була лише одна вага. Вказана вага використовувалась всіма інспекторами, які здійснюють митний контроль та митне оформлення. На його переконання показання свідка ОСОБА_18 є неправдивими, і такими, що дискредитують обвинуваченого, котрий діяв в межах норм закону, і виходив із ситуації, яка на той час склалась, керуючись роз`ясненнями митної служби;
		- показання свідка ОСОБА_23 , яка зазначила, що в органах державної митної служби працює з 1997 року. Станом на січень 2020 року вона працювала на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби. В коло її службових обов`язків, так само як і державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці ОСОБА_24 , на займаній посаді входило ведення вхідної та вихідної документації у відділі, підготовки звітності, відповідей на контролі та інші доручення, листи. З приводу оформлення документів при ввезенні ОСОБА_11 товарів на митну територію України, то зазначила, що останні декілька разів такий потрапляв на їх зміну. Вказувала, на те, що не пригадує чи оформляла його документи особисто, однак пам`ятає те, що оформленням також займалась ОСОБА_25 , яка вказувала такому на невідповідність ваги двигунів, зазначених у його декларації дійсній вазі. Більше нічого з даного приводу зазначити не може.
		- показаннями свідка ОСОБА_26 , який зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_8 разом працювали. В період інкримінованих йому дій, зокрема на початку січня 2020 року ваги для зважування товарів дійсно не працювали, у зв`язку з реконструкцією митного поста. Вагу товару в даний період працівники митниці визначали з мережі інтернет за ідентичними товарами. Про те, чи ОСОБА_8 отримував хабар від ОСОБА_18 йому не відомо. Більше нічого з приводу подій, котрі мали місце 03.01.2020 року повідомити не взмозі із значним проміжком часу, який минув;
		- показаннями свідка ОСОБА_27 , який зазначив, що з ОСОБА_11 проживає в одному населеному пункті, зокрема у м.Судова ОСОБА_28 . Наприкінці 2019 року такий звернувся до нього з пропозицією перевести товар з Польщі на Україну. Оскільки у нього був вільний час, він погодився на вказану пропозицію. Зазначив, що ОСОБА_9 його запевнив, що всі питання, пов`язані з перевезенням товару той самостійно вирішує, від нього вимагається лише керування транспортним засобом. 02.01.2020 року він з ОСОБА_9 поїхали до Польщі, де у Медиці завантажили у автомобіль чотири двигуни. 03.01.2020 зранку на вищезгаданому транспортному засобі вони в`їхали на митний пост «Мостиська» в напрямку на в`їзд на територію України. Приїхавши у пункт пропуску, ОСОБА_12 взявши якість документи направився до адмінбудівлі митного поста. Через якийсь час, такий повернувся до автомобіля та попросив його переписати митну декларацію. Він не пригадати для чого потрібно було переписувати декларацію. При цьому зазначив, що у ОСОБА_18 не розпитував щодо процесу розмитнення двигунів, які вони перевозили, а останній нічого йому не розповідав. Заповнену ним (свідком) митну декларацію ОСОБА_12 підписав та пішов із нею та ще якимись документами знову в напрямку адміністративної будівлі митниці. Через якийсь час, ОСОБА_12 , повернувся та повідомив, що всі документи вже оформлені і вони можуть їхати;
		- показаннями свідка ОСОБА_25 , яка зазначила, що в органах митної служби працює з 1994 року. Станом на січень 2020 року працювала на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби. В коло її обов`язків на займаній посаді входило оформлення документів щодо розмитнення товару, які ввозяться на митну територію України. Зазначила, що митний огляд товарів здійснює інспектор, який працює на смузі «червоний коридор» в напрямку «в`їзд на митну територію України», зокрема він проставляє відбитки печатки на митній декларації. З приводу оформлення нею 03.01.2020 року документів при ввезені ОСОБА_11 чотирьох двигунів на територію України зазначила, що вказаного громадянина запам`ятала, оскільки такий перебував у нетверезому стані. При подачі ним митної декларації та довідок експерта, нею зауважено, що задекларована вага двигунів з навісним обладнанням є заниженою, оскільки зазначені двигуни, на цей час, часто ввозились на територію України, і вона знала приблизну вагу таких. З даного приводу вона мала розмову з інспектором ОСОБА_8 , якому вказала на цю невідповідність. Через деякий час ОСОБА_12 повторно надав їй митну декларацію, у якій вага двигунів була збільшена. Після надання ОСОБА_11 їй службової записки про визначення митної вартості 4 двигунів, зазначених у митній декларації, нею підготовлено повідомлення про оплату та складено уніфіковану митну декларацію. На запитання чи інспектором ОСОБА_8 , після її рекомендацій щодо зважування двигунів, проведено таке зважування, то зазначила, що їй з даного приводу нічого невідомо, однак ОСОБА_12 , надав в подальшому митну декларацію, у якій було збільшено вагу двигунів.
		Показання вказаних свідків не містять суперечностей, є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини обвинуваченого ОСОБА_8 , в пред`явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.
		Судом також детально, повно та всебічно досліджено докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення та стороною захисту, зокрема:
		- витяг з ЄРДР №62021140010000237 від 18.06.2021 року, з якого відомо, що головний державний інспектор відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, ОСОБА_8 , 03.01.2020 року, приблизно 14:30 год., перебуваючи у кабіні митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби, що у с.Шегині, вул.Дружби, 201, прийняв пропозицію від ОСОБА_18 , та надалі одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1500 грн. за незастосування всіх митних форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст.334-338 МК України;
		- матеріалами виділеними з кримінального провадження №62019140000001443 від 23.12.2019 року, згідно постанов прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження від 18.06.2021 року та 30.06.2021 року, у кримінальне провадження № 62021140010000237 від 18.06.2021 року, а саме:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019140000001443, згідно якого відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
		- заявою ОСОБА_9 від 23.12.2019 року, поданою до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львова, щодо вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками митниці, зокрема ОСОБА_29 , за заниження митної вартості при проведенні розмитнення автозапчастин, у тому числі автомобільних двигунів;
		- письмова згода ОСОБА_18 від 23.12.2019 року на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчий (розшукових) дій;
		- протоколом ідентифікації грошових коштів від 02.01.2020 року з додатком, з якого вбачається, що працівником УСР у Львівській області ДСР НП України в приміщенні УСР у Львівській області ДСР НП України, на виконання доручення слідчого, оглянуто грошові кошти в сумі 5500 гривень, які добровільно надано ОСОБА_9 для використання у ході перевірки за його заявою. У ході слідчої дії зафіксовано номери та серії наданих ОСОБА_9 , виготовлено фотокопії вказаних грошових коштів та у подальшому грошові кошти повернуто ОСОБА_9 для подальшого використання під час проведення заходів щодо викриття протиправної діяльності ОСОБА_4 ;
		- наказ від 15.03.2018 року за №22 «Про затвердження технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон України у пункті пропуску «Шегині»;
		- протоколом №221/55/112-2020 від 16.01.2020 року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо -, відео контролю ОСОБА_4 та додатком до протоколу  відеозаписом (з двох камер розміщених одна над одною), з якого вбачається що 03.01.2020 року ОСОБА_4 при спілкуванні із ОСОБА_9 , при здійсненні митних формальностей отримав від останнього грошові кошти, що були вкладені у паспорт громадянина України ОСОБА_9 , для виїзду за кордон та одразу ж поклав грошові кошти у шухляду стола;
		- протоколом № 22/55/112-2020 від 16.01.2020 року про результати контролю за вчиненням злочину, у якому викладені відомості аналогічні викладеним у протоколах про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо -, відео контролю ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ;
		- аналогічним протоколом № 534/55/112-2020 від 27.01.2020 року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо -, відео контролю ОСОБА_9 ;
		- протоколом слідчого експерименту від 14.05.2021 року із свідком ОСОБА_9 , проведеного на території митного пункту «Шегині» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, у ході якого ОСОБА_9 розповів на показав на місцевості обставини його пересування по території митного пункту та надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 03.01.2020 року. Слідча дія проводилась із застосуванням відео фіксації;
		- висновком експерта № СЕ-19/114-21/9283-ФП від 23.05.2021 року (фототехнічна експертиза), згідно якого на відеозаписах негласних слідчих (розшукових) дій наявні зображення предметів, візуально схожих на грошові кошти (гривні) номіналом «500»;
		- процесуальними рішеннями, на підставі яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії  постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, клопотаннями, ухвалами слідчого судді Рівненського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвалою слідчого судді Рівненського апеляційного суду про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у інших цілях або передання інформації;
		- висновком експерта № СЕ-19/114-21/9238-ВЗ від 15.07.2021 року (експертиза відео-, звукозапису) згідно якого експертом встановлено, що на цифрових носіях  додатках до протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій ознак монтажу не виявлено;
		- актом про результати перевірки з окремих питань, проведеної Львівською митницею № 7.4-17/22/119 від 06.08.2021 року, згідно якого митні формальності стосовно товарів задекларованих ОСОБА_9 , головним державним інспектором ВМО № 3 митного поста «Мостиська» ОСОБА_4 , проведені з порушеннями вимог Митного кодексу України, а саме без встановлення точної ваги задекларованих товарів, чим порушено ст.336 Кодексу щодо необхідності перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Кодексу надають митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також не забезпечено обрання форм та методів митного контролю, достатніх для додержання вимог законодавства України з питань митної справи з метою проведення огляду товарів та транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених митним органам (у тому числі для перерахунку та зважування);
		- протоколом огляду флеш носіїв від 29.06.2021 року з наступними папками: «14-12-2019», «13.12.2019», «30.12.2020», «03.01.2020» та «11.01.2020»;
		- витяг з наказу №29-0 від 05.12.2019 року «По особовому складу», згідно якого ОСОБА_30 призначено з 08.12.2019 року на посаду головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби;
		- копією журналу виходу на роботу та розподілу обов`язків працівників ВМО №1-4 митного поста «Мостиська»;
		- копією посадової інструкції головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України ОСОБА_8 , що підписана останнім та у якій визначені її посадові обов`язки за цією посадою;
		- витягом із автоматизованої системи митного оформлення, з якого слідує, що 03.01.2020 р. о 10:30 год. в напрямку на в`їзд на митну територію прибув для митного оформлення смугою «червоний коридор» транспортний засіб «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 ;
		- митною декларацією для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих цілей, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності від 03.01.2020 року;
		- висновком експерта від 29.06.2021 року №СЕ-19/114-21/9380-АВ, з якого вбачається, що вартість комплектуючих до транспортних засобів в країнах Євросоюзу (республіка Польща) без врахування мита, ПДВ та інших обов`язкових митних платежів, станом на 03.01.2020 року, могла становити:
		* вживаного двигуна внутрішнього згорання типу «ELD11» з навісним обладнанням та коробкою передач до автомобіля марки «JAGUAR», моделі «5-Туре», номер « НОМЕР_3 », об`ємом - 2720 куб.см. - 49345,84 грн. 
		* вживаного двигуна внутрішнього згорання типу «17DT» з навісним обладнанням (без коробки перемикання передач) до автомобіля марки «OPEL», моделі «VECTRA», номер « НОМЕР_4 », об`ємом - 1686 куб.см. 5572,82 грн.
		* вживаного двигуна внутрішнього згорання типу «DRFA» з навісним обладнанням та коробкою передач, до автомобіля марки «FORD», моделі «TRANSIT», номер НОМЕР_5 , об`єм - 2198 куб.см. - 40066,84 грн. 
		* вживаного двигуна внутрішнього згорання типу «P8FA» з навісним обладнанням (без коробки перемикання передач), до автомобіля марки «FORD», моделі «TRANSIT», номер НОМЕР_6 , об`єм - 2198 куб.см. - 27459, 33 грн.
		Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані такі в порядку, встановленому КПК України. 
		Суд, дослідивши і оцінивши представлені стороною обвинувачення вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всі докази в сукупності - і з точки зору достатності для вирішення даної справи, приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення представлено достатня кількість переконливих доказів вчинення обвинуваченою інкримінованого їй злочину.
		Зокрема, факт отримання грошей ОСОБА_8 , від ОСОБА_18 , підтверджений протоколом №221/55/112-2020 від 16.01.2020 року за результатами аудіо-, відео контролю особи у якому зафіксовано, що 03.01.2020 року ОСОБА_4 , при спілкуванні із ОСОБА_9 під час здійснення митних формальностей отримав від останнього грошові кошти, що були вкладені у паспорт громадянина України ОСОБА_9 для виїзду за кордон та одразу ж поклав грошові кошти у шухляду стола.
		Також факт, отримання грошей ОСОБА_8 , від ОСОБА_18 , підтверджується й протоколом слідчого експерименту від 14.05.2021 року із свідком ОСОБА_9 , проведеного на території митного пункту «Шегині» митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, у ході якого ОСОБА_9 розповів на показав на місцевості обставини його пересування по території митного пункту та надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 , 03.01.2020 року. 
		Крім цього, факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 , підтверджений і протоколом ідентифікації грошових коштів від 02.01.2020 року з додатком, з якого вбачається, що працівником УСР у Львівській області ДСР НП України в приміщенні УСР у Львівській області ДСР НП України, на виконання доручення слідчого, оглянуто грошові кошти в сумі 5500 гривень, які добровільно надано ОСОБА_9 для використання у ході перевірки за його заявою. У ході слідчої дії зафіксовано номери та серії наданих ОСОБА_9 , виготовлено фотокопії вказаних грошових коштів та у подальшому грошові кошти повернуто ОСОБА_9 , для подальшого використання під час проведення заходів щодо викриття протиправної діяльності ОСОБА_4 ..
		Суд також звертає увагу на те, що з витягу із автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», слідує, що транспортний засіб витягом «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_27 прибув для митного оформлення смугою «червоний коридор». За правилами Митного кодексу, канал проходу через митний кордон «червоний коридор» передбачає систему митного контролю, яка ретельно перевіряє речі для перевезення через кордон. Цей канал призначений для речей, які обов`язково потрібно вносити до митної декларації, надати документи про них та сплатити митний платіж. Водночас, приведені вище докази свідчать, що ОСОБА_8 , огляд транспортного засобу не проводив і наявність у ньому товарів не перевіряв.
		Зазначені обставини і приведені вище докази у їх сукупності, не дають підстав сумніватися у тому, що по-перше, ОСОБА_8 , одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_18 , а по-друге, цю неправомірну вигоду він отримав не просто так, а за безперешкодний перетин через митний кордон транспортного засобу з автозапчастинами.
		Під час судового розгляду судом перевірялися доводи та твердження сторони захисту на захист обвинуваченого.
		Вирішуючи вказані доводи сторони захисту, суд виходить із наступного.
		Перш за все, суд зазначає, що вирішуючи питання про застосування правил ст.87 КПК України до наданих сторонами доказів, слід виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2019 р. в справі № 639/8329/14-к, від 01.12.2021 р. у справі № 501/740/18).
		Чи існувала на першочерговому етапі у правоохоронних органів об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину?
		Перевіряючи час та обставини отримання інформації правоохоронними органами про вчинення злочину та те, коли вони почали реагувати на таку інформацію, шляхом використання способів негласного спостереження за особою, суд враховує такі фактичні обставини.
		Стаття 214 КПК передбачає порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Вказана норма передбачає дві окремі підстави для початку досудового розслідування. Перша - це подання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Друга - це самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Із досліджених матеріалів вбачається, що 23.12.2019 року громадянин ОСОБА_12 , звернувся з заявою, у якій повідомив про намір державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України ОСОБА_8 , одержати від нього грошові кошти за сприяння у безперешкодному переправленні через державний кордон комплектуючих до транспортних засобів за заниженими цінами. Подання заяви про вчинення злочину підтвердив під час допиту ОСОБА_31 ..
		Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо вчинення кримінального правопорушення був ОСОБА_12 , який повідомив про це правоохоронні органи. Його заява містила необхідні дані, що потребували перевірки (вказано час, місце, інші обставини, що свідчать про ознаки кримінального правопорушення).
		В КПК відсутні вимоги про обов`язкове зазначення особою в заяві про його попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Водночас, відповідно до ст.214 КПК відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
		Отже, Суд доходить висновку, що підставою для початку досудового розслідування стала заява громадянина ОСОБА_18 , про вчинене кримінальне правопорушення.
		Таким чином, у правоохоронних органів були необхідні підстави для початку кримінального провадження стосовно ОСОБА_21 ..
		Щодо того, чи обґрунтовано та під належним контролем щодо обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано НС(Р)Д
		Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу ОСОБА_32 , який був головним державним інспектором відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НС(Р)Д було неможливим або дуже складним.
		Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такого виду НС(Р)Д, як контроль за вчиненням злочину (ч.4 ст.246 КПК). Аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем та спостереження за особою проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст.260, 263, 269 КПК).
		Прокурор склав клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_33 , які були задоволені слідчим суддею. Окрім того, прокурор прийняв постанову про проведення контролю за вчиненням злочину.
		Отже, контроль на етапі ініціювання надання дозволу на проведення щодо обвинуваченого НС(Р)Д (проведення яких здійснюється з дозволу слідчого судді) та санкціонування проведення дій, що імітують злочинну поведінку, здійснювався прокурором, а в частині надання дозволу на інші НС(Р)Д, забезпечувався слідчим суддею. Водночас, процедура надання дозволу на проведення НС(Р)Д була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК і переслідувало легітимну мету.
		За результатами проведення НС(Р)Д, зустрічі і розмови ОСОБА_8 і ОСОБА_18 , які відбувались у межах кримінального провадження, зафіксовані на аудіо та відеозаписах, здобутих за допомогою технічних засобів під час проведення НС(Р)Д, що дає можливість Суду безпосередньо сприймати обставини зустрічей та перемовин (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз обвинуваченого, вираз обличчя, рухи, жести співрозмовників, тощо) і надати об`єктивну та незалежну оцінку діям учасників зустрічей і перемовин.
		Отже, НС(Р)Д стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.
		Який характер та рівень втручання правоохоронних органів на вчинення ОСОБА_8 , кримінального правопорушення?
		З підстав наведених вище, Суд не знаходить жодних ознак втручання ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, що на підставі доручень слідчого проводили частину слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, яке було б визначальним фактором у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення. Правоохоронні органи лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого, тоді як єдиним визначальним фактором, який лежав в основі дій ОСОБА_8 , була його власна воля в одержанні неправомірної вигоди.
		Із врахуванням викладеного, Суд констатує, що правоохоронні органи вели пасивне розслідування кримінального правопорушення та фактично приєднались до злочинної діяльності, а не ініціювали її.
		Щодо критеріїв, за якими Суд здійснює оцінку доказів з точки зору допустимості.
		Суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч.3 ст.62 Конституції України). Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абз. 5 п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 12 - рп/2011 від 20.10.2011).
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч.1 ст.86 КПК).
		Водночас КПК не містить положення про те, що будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст.87 КПК).
		Безспірним є те, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед: (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини під час збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.
		У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
		Висновки, наведені у цьому вироку, узгоджуються з правовою позицію, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі 756/10060/17, згідно з якою невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		Саме виходячи з наведеного підходу до оцінки доказів на допустимість, Суд буде перевіряти доводи захисту в цій частині в такій послідовності: (1) щодо наявності провокації злочину; (2) щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і з порушеннями КПК.
		Щодо недопустимості окремих доказів, про що зазначала сторона захисту.
		Ретельно проаналізувавши доводи сторони захисту стосовно істотних порушень процесуального закону на стадії досудового розслідування та наявності підстав для визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, Суд дійшов наступного висновку.
		Як було установлено судом раніше, 23.12.2019 року ОСОБА_12 , звернувся до органу досудового розслідування із заявою, в якій вказав про вимагання неправомірної вигоди та конкретно вказав на особу - головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України Ізя І. Так було розпочато досудове розслідування за ознакою вимагання неправомірної вигоди, тобто, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК України.
		Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, отримати докази у цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих негласних слідчих (розшукових) дій було б дуже складно, що відповідно до ст.246 КПК України давало підстави для проведення таких дій.
		В свою чергу, рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор (ч.4 ст.246 КПК України). Аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем та спостереження за особою проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260, 263, 269 КПК України).
		Надалі, слідчий ТУ ДБР, розташованого у м.Львові направив до слідчого судді клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно заявника ОСОБА_18 , а також особи, на яку безпосередньо вказав заявник. Здійснюючи судовий контроль, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, клопотання про надання дозволу на проведення таких дій слідчим суддею були задоволено.
		Отже, процедура надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій на той час була цілком зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК України і переслідувало легітимну мету. Проведений комплекс негласних заходів передбачав собою, зокрема, виявлення і фіксації відомостей про злочин та причетних до його вчинення осіб (кола осіб).
		Відповідно до положень КПК України негласні слідчі (розшукові) дії, залежно від їх виду і конкретної мети, проводяться щодо підозрюваного чи іншої особи, якщо лише в результаті їх проведення є можливість отримати відомості про злочин і особу, яка його вчинила, чи обставини, що мають значення для досудового розслідування (про події, речі і документи, які мають істотне значення для досудового розслідування).
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 740/2968/16-к деякі негласні слідчі (розшукові) дії, які здійснюються стосовно певної особи, передбачають можливість фіксування її дій та розмов з іншими людьми, що власне і є метою їх проведення, та не потребує окремого дозволу на це слідчого судді.
		Як було встановлено судом за результатами проведення санкціонованих негласних слідчих (розшукових) дій, зустрічі ОСОБА_32 , які відбувались у межах кримінального провадження, зафіксовані на аудіо записах, що дає можливість суду безпосередньо сприймати обставини їх проведення (ідентифікація осіб, зміст розмов, висловлювання та фрази) та надати об`єктивну та незалежну оцінку діям кожного з їх учасників. Саме на підставі цих аудіо записів була встановлена причетність ОСОБА_32 до вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження.
		Водночас отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій потребувало:
		(1) складання клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо особи (ч.3 ст.246 КПК України);
		(2) повідомлення прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати (ч.3 ст.246 КПК України),
		(3) вивчення прокурором матеріалів кримінального провадження, які є підставою для прийняття рішення про погодження клопотання (п. 2.4 Розділу ІІ Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 (далі - Інструкція);
		(4) розгляд та погодження прокурором клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (п. 2.4 Розділу ІІ Інструкції);
		(5) розгляд погодженого прокурором клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим суддею (ст.248 КПК України).
		Ба більше, організація проведення негласних слідчих (розшукових) дій також потребувала часу, адже негласні слідчі (розшукові) дій не обов`язково проводяться самостійно слідчим. У більшості випадків до їх проведення залучаються уповноважені оперативні підрозділи на підставі відповідного доручення (ст. 246 КПК України).
		Крім того, звернення слідчого/прокурора з відповідним клопотанням та одержання дозволу слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій має здійснюватися у разі цілеспрямованого їх проведення стосовно конкретної особи. Ситуативне ж (раптове) потрапляння цих осіб до сфери негласного спостереження та фіксування інформації, яка має значення для розкриття тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, не може передбачати необхідності застосування визначеного КПК України порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки особа, яка ініціює їх проведення, не може передбачити наперед коло всіх осіб, які можуть стати об`єктом спостереження в подальшому.
		Окремі негласні слідчі (розшукові) дії є такими, що апріорі спрямовані на ситуативне фіксування інформації стосовно заздалегідь невизначеного кола осіб. Наприклад, якщо йдеться про аудіо-, відео контроль місця (ст. 270 КПК України), то в цьому разі у принципі неможливо спрогнозувати, яка саме особа буде виявлена під час такого аудіо-, відео контролю.
		Отже, оцінка допустимості як доказів результатів негласних слідчих (розшукових) дій має здійснюватися шляхом забезпечення балансу інтересів суспільства, що полягають у захисті від злочинних посягань, та інтересів окремих осіб щодо дотримання прав людини та гарантій невтручання у їх приватне спілкування.
		На підставі викладеного суд констатує, що (1) надання слідчим суддею дозволу на втручання у приватне спілкування ОСОБА_8 , шляхом аудіо-, відео контролю та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж означає можливість фіксації його розмов шляхом здійснення таких негласних слідчих (розшукових) дій з іншими його співрозмовниками та не передбачає імперативної вимоги отримувати аналогічний дозвіл слідчого судді щодо кожного співрозмовника окремо; (2) поява особи, щодо якої не було надано дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та щодо причетності якої до злочину не було жодних відомостей на момент одержання такого дозволу, не свідчить про автоматичну незаконність проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, (3) втручання у приватне спілкування осіб за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні не суперечило вимогам КПК України.
		Наведені висновки дають суду підстави визнати допустимими фактичні дані, одержані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні.
		Щодо інших доводів сторони захисту
		Сторона захисту звертала увагу і на інші, недоліки та порушення, що були зазначені у промові захисника обвинуваченого в судових дебатах, які на її думку, допущені стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. 
		Проте, на переконання Суду, ці доводи носять формалістичний характер і не мають значення для перевірки результатів слідчих дій та не ставлять під сумнів законність їх проведення. 
		Крім того, стороною захисту не обґрунтовано, яким чином окремі формальні недоліки призводять до істотного порушення прав та свобод людини, а тому, з огляду на положення ст. 87 КПК України, вони не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.
		Такі зауваження, на переконання Суду, не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення для ухвалення остаточного рішення у цій справі. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції хоча і зобов`язують суди обґрунтовувати свої рішення, однак не вимагають детальної відповіді на кожен з аргументів сторін. Згідно з позицією ЄСПЛ, з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. При цьому, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (правові позиції, викладені у рішеннях у справах «Boldea v. Romania», § 30; «Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2)», § 84; «S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania», § 40); «Ruiz Torija v. Spain», § 29; «Серявін та інші проти України», § 58) [19].
		У цьому провадженні Суд оцінив та надав вичерпні відповіді на усі вагомі аргументи сторони захисту, а інші їх доводи не спростовують висновків суду.
		Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч.1 ст.1 КК України).
		Завданням кримінального провадження, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
		Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		Згідно частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд при розгляді кримінального провадження досліджує докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, аналізує їх та дає оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Частиною першою статті 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		При розгляді вказаного обвинувального акту в суді, судом всім учасникам провадження було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема були допитані всі заявлені свідки та вирішені заявлені клопотання.
		Будь-яких належних та допустимих доказів захисту на спростування доказів обвинувачення стороною захисту, під час судового розгляду суду не надано.
		Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. 
		Суд вважає за необхідним зазначити, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено частиною 1 статті 337 КПК України.
		В силу вимог статей 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Окрема увага приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.
		Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_8 , що були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими. 
		Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, за наведених у вироці обставин, доведена у повному обсязі.
		Висновки суду:
		Передбачений ст. 17 КПК стандарт доведення поза розумним сумнівом, як зазначено в постанові ККС ВС від 11.03.2020 у справі № 331/2686/16-к, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, окрім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Сукупність обставин, установлена судом під час судового розгляду в цій справі, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, окрім того, що зазначений в цьому вироку злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дійсно, був ними вчинений, і обвинувачений є винуватими у вчиненні цього злочину.
		Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за частиною 1 статті 368 КК України  одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням влади та службового становища.
		Призначення Судом покарання:
		Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018р. (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		У постанові від 14.06.2018р. (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018р. (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.
		Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
		Термін «явно несправедливе покарання», як зазначив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020р. (справа №716/1224/19).
		Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018р. (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		Злочин, передбачений ч.1 ст.368 КК України, відповідно до КК України є корупційним кримінальним правопорушенням.
		Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998).
		Згідно з Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства.
		У Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції зазначено про серйозність породжуваних корупцією проблем і загроз для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права, стурбованість світової спільноти зв`язками між корупцією та іншими формами злочинності, зокрема, організованою злочинністю й економічною злочинністю, у тому числі відмиванням коштів, випадками корупції, пов`язаними з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави та які ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд також враховує суттєвий негативний вплив, який справляє корупція в правоохоронних органах на довіру громадян до держави та її рішень. Зокрема, хибне враження щодо можливості вирішення будь-якого питання у неправовий спосіб із задіянням особистих зв`язків або шляхом надання неправомірної вигоди зводить нанівець багаторічну роботу по реформуванню правоохоронної системи. Як наслідок, пересічні громадяни не відчувають належної поваги до працівників правоохоронних органів. Саме таким чином корупція у глобальних масштабах породжує так звану побутову корупцію, і навпаки. Суд свідомий того, що на зміну такого status rerum (лат. стан справ) піде багато років, але вважає за необхідне наголошувати на цьому за кожної можливості.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , відповідно до вимог статей 66 та 67 КК України, судом не встановлено. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позитивну характеристику особи за місцем проживання та за місцем праці, догляд за матір`ю ОСОБА_34 , 1951р.н., яка має незадовільний стан здоров`я, відсутність судимості, сталість сімейних зв`язків, його стан здоров`я - на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого.
		Окрім цього, враховуючи особистість ОСОБА_8 , конкретні обставини кримінального провадження, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією частини 1 статті 368 КК України.
		Також, санкцією ч.1 ст.368 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Враховуючи, що на думку суду доведена винуватість ОСОБА_8 у здійсненні корупційної діяльності, вважаю за необхідне призначити останньому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, передбачене у санкції ч.1 ст.368 КК України.
		На переконання суду, призначення ОСОБА_8 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. 
		Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		Щодо строків судового розгляду:
		Не торкаючись строків досудового розслідування, Суд звертає увагу на тривалість судового розгляду у даному кримінальному провадженні, на яку вплинули різні чинники (об`єктивні, суб`єктивні).
		Критеріями для визначення розумності строків судового провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового розгляду, обсягу доказів, наданих сторонами, кількості свідків тощо; 2) спосіб здійснення судом своїх повноважень; 3) поведінка учасників кримінального провадження.
		Щодо об`єктивних чинників
		З матеріалів справи вбачається, що, окрім значної завантаженості суддів, на строки розгляду справи в суді першої інстанції впливали такі обставини.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на всій території України встановлений карантин, який неодноразово продовжувався та загалом тривав до 30.06.2023 (включно). Вказаною постановою запроваджено низку карантинних заходів, які у свою чергу вплинули на строки та можливість призначення судових засідань.
		Також, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, термін дії якого продовжувався до 14.02.2024 року
		З початку військової агресії і дотепер у м.Мостиська, і у Львівській області було оголошено значну кількість повітряних тривог, середня тривалість кожної з яких становила 01 год 30 хв. Зазначені повітряні тривоги неодноразово були причиною оголошення перерви у судових засіданнях.
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що до об`єктивних чинників, які вплинули на строки розгляду вказаної справи належать: 1) значна завантаженість на суддю, 2) запровадження карантинних заходів, 3) введення воєнного стану на території України.
		Щодо суб`єктивних чинників, які вплинули на розгляду вказаного кримінального провадження, то на переконання суду такі відсутні.
		Цивільний позов по даному кримінальному провадженні, не заявлено.
		Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
		Речові докази відсутні.
		Вирішення Судом питання щодо процесуальних витрат:
		Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України).
		Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Враховуючи те, що вищевказане кримінальне провадження виділено з кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_35 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в окреме кримінальне провадження, тому із врахуванням наведеного, з ОСОБА_8 , необхідно стягнути лише половину судових витрат, - 7 208,04 грн. за проведення судових експертиз, про що також в судовому засіданні клопотав прокурор ОСОБА_36 .
		Запобіжний захід:
		Пункт 14 частини 1 статті 368 КПК України зобов`язує суд, ухвалюючи вирок, вирішувати питання, пов`язані із заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжними заходами.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 31.08.2021 року до ОСОБА_8 , був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладення на нього певних обов`язків.
		Строк дії покладених на ОСОБА_8 , обов`язків був визначений до певного проміжку часу та 21.10.2021 року продовжено. На даний час термін дії обов`язків щодо ОСОБА_8 , сплив.
		Згідно з положеннями частиною 3 статті 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
		У силу частини 1 статті 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу.
		Тобто, з огляду на правову природу цього запобіжного заходу він не може існувати без покладення на обвинуваченого передбачених у кримінальному процесуальному законі обов`язків. При цьому, строковий характер мають саме обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.
		З огляду на зазначене, оскільки визначені ухвалою Личаківського районного суду м.Львова обмеження - це обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, строк дії яких сплив і питання про продовження строку їх дії стороною обвинувачення не ініціювалось, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання припинив свою дію.
		Ураховуючи позицію прокурора, який у судових дебатах не просив суд обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , новий запобіжний захід з огляду на втрату дії попереднього, питання про запобіжний захід цим вироком не вирішується.
		Керуючись статтями 368-371, 373-376 КПК України, суд 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити йому покарання  1500 (одна тисяча п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятисот) гривень, з позбавленням права протягом 3 (трьох) років обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набранням вироком законної сили, не обирати. 
		Цивільний позов по даному кримінальному провадженні, не заявлено.
		Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
		Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.
		Стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_4 , на користь Держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз по вищевказаному кримінальному провадженні в сумі 7 208 (сім тисяч двісті вісім) гривень 04 коп.
		На вирок протягом 30-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
		Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя     Юрій БІЛОУС

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...