Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/1272/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: 61-8076ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		17 січня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 545/1272/22-ц
		провадження № 61-8076св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),                       Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року у складі судді Кіндяк І. С., з урахуванням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року про виправлення описки, та постанову Полтавського апеляційного суду                         від 03 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,   
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2  про стягнення коштів, переданих як аванс.
		На обґрунтування позову зазначав, що 10 серпня 2021 року він передав відповідачу як аванс 15 000,00 дол. США для приватизації належного йому підприємства, про що ОСОБА_2 склав розписку. 
		Проте ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо приватизації підприємства, у зв`язку з чим він 08 квітня 2022 року звернувся до нього з письмовою вимогою про повернення коштів, які так і не були повернені у добровільному порядку. 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 15 000,00 дол. США, судовий збір в сумі 4 388,24 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня                    2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вчинив дії щодо купівлі-продажу підприємства позивача шляхом передання указаної суми ОСОБА_3 для подальшого вирішення питання, яке залишилось неврегульованим у зв`язку з перебуванням підприємства під арештом. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з інших підстав. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що правова природа переданих позивачем відповідачу коштів не охоплюється поняттям авансу, який підлягає поверненню за правилами частини другої статті 570 ЦК України, що унеможливлює задоволення позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. 
		 
		Аргументи учасників справ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Як на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: 1) судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		2.    Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                     2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення                           від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи                         у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що він зайняв у ОСОБА_1 15 000,00 дол. США для вирішення питання з приватизації належного йому підприємства за адресою: АДРЕСА_1 . 
		08 квітня 2022 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направив вимогу про повернення грошових коштів, оскільки відповідач не вчинив жодних дій з приватизації обумовленого підприємства, які б за своєю формою та змістом відповідали нормам закону. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.
		 
		Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		 
		Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		 
		Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
		 
		За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.
		 
		Згідно з нормами статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, визначаючи спірні кошти як аванс, та посилався на положення частини другої статті 570 ЦК України, які встановлюють презумпцію авансу, оскільки, на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, оскільки він не виконує забезпечувальної функції за нормами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.
		 
		Апеляційний суд, приймаючи рішення у справі, виходив з того, що правова природа переданих позивачем відповідачу коштів не охоплюється поняттям авансу, який підлягає поверненню відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, що унеможливлює задоволення позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві. 
		 
		Проте колегія суддів Верховного Суду не може погодитись із таким висновком виходячи з такого.
		 
		Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).
		 
		У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.
		 
		Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі.
		 
		Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
		 
		І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
		 
		Суди встановили, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що він зайняв у ОСОБА_1 15 000,00 дол. США для вирішення питання щодо приватизації підприємства за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Під час розгляду справи суди встановили, що відповідач не заперечував факт отримання вказаних коштів та складання розписки, при цьому посилався на відсутність підстав для стягнення у зв`язку з виконанням ним попередніх домовленостей з позивачем та фактичним виконанням своїх зобов`язань у сприянні вирішенню питання приватизації підприємства шляхом передання коштів особі, яка сприяла б оформленню угоди купівлі-продажу належного ОСОБА_1 підприємства. 
		 
		Таким чином, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що розписка не містить ознак авансу, оскільки за розпискою була передана визначена грошова сума на виконання робіт (купівлі-продажу (приватизації) підприємства). За висновком колегії суддів, суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував такий висновок та не вказав, які саме умови мають ознаки авансу.
		 
		Також встановлено, що купівля-продаж підприємства не відбулась у зв`язку з перебуванням його під арештом. 
		 
		Обставини справи доводять той факт, що передана за розпискою зазначена сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка її передала, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		Враховуючи те, що суди встановили усі фактичні обставини справи, проте неправильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини, касаційний суд вважає за можливе ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 14 388,30 грн, що підтверджується квитанцією від 03 травня      2022 року № 7 та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 08 квітня 2022 року, що підтверджується квитанцією від 03 травня 2022 року № 8, за подання апеляційної скарги -                           6 582,36 грн, що підтверджується квитанцією від 16 листопада 2022 року                             № 8301-9885-4430-6709, за подання касаційної скарги - 8 776,50 грн, що підтверджується квитанцією від 18 травня 2023 року № 42.
		Зважаючи на висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду, з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 34 747,16 грн на відшкодування судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити.
		 
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 жовтня                 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року скасувати.
		Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000,00 дол. США.
		Стягнути з  ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 34 747,16 грн на відшкодування судових витрат. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...