Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/5937/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 30.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Номер судового провадження: К/990/6981/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 560/5937/22
		адміністративне провадження № К/990/6981/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка  Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Діесел» 
		до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Польового О.Л. від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Смілянця Е.С. від 25 січня 2023 року,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС Діесел» (далі - ТОВ «АЗС Діесел», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 лютого 2021 року № 1629/6/22-01-09-03-04 про відмову позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255;
		- зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255;
		- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 6 грудня 2021 року № 13963/6/22-01-09-03-06 про відмову позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6;
		- зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6.
		2. На обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «АЗС Діесел» зазначив, що резервуарні автозаправні станції (далі - АЗС) є пересувним виробом заводського виготовлення, що унеможливлює надання акта введення в експлуатацію об`єкта, або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію резервуарних АЗС, відтак, спірні рішення відповідача є протиправними.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року, позов задовольнив.
		4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган безпідставно відмовив ТОВ «АЗС Діесел» у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним відповідно до наданих позивачем документів, оскільки резервуари, розміщені на місцях торгівлі, є пересувними виробами заводського виготовлення, що встановлюється без фундаменту, у зв`язку з чим не потребують введення до експлуатації. 
		5. При цьому суди врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, відповідно до якого правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме стаціонарного заправного комплексу. Водночас, установлення на бетонний майданчик АГЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АГЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.
		6. Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку про необхідності зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за відповідними адресами, виходячи з того, що подані позивачем документи є такими, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) є достатніми для надання ТОВ «АЗС Діесел» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У касаційній скарзі відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням частини тридцять сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР.
		9. Скаржник наголошує на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про те, що приписи частини тридцять сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР не містять виключного переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. На цій підставі скаржник зазначає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.
		10. Від ТОВ «АЗС Діесел» відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0102938367229 ухвала Верховного Суду від 17 липня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі №  560/5937/22 отримана представником ТОВ «АЗС Діесел» 22 липня 2023 року.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		11. ГУ ДПС у Хмельницькій області подав касаційну скаргу до Верховного Суду 27 лютого 2023 року.
		12. Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі №  560/5937/22, витребував матеріали адміністративної справи та надав сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області.
		13. Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2023 року призначив розгляд справи №  560/5937/22 у судовому засіданні на 19 грудня 2023 року.
		14. Під час судового засідання Суд вирішив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
		15. 4 січня 2024 року від ГУ ДПС у Хмельницькій області надійшли письмові пояснення, в яких скаржник наполягає на правомірності спірних у цій справі рішень, оскільки вважає, що облаштування цілісним заводським виробом резервуарів РГС-10 АБП 10.00.000 та РГСЦ-20.ю РГСЦ 20.00.000 на раніше введеній в експлуатацію АЗС є її реконструкцією, а тому потребує акта введення в експлуатацію, позаяк, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про подання позивачем усіх документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, вважає необґрунтованими.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 5 лютого 2021 року ТОВ «АЗС Діесел» звернулось до ГУ ДПС у Хмельницькій області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255.
		17. Рішенням від 23 лютого 2021 року № 1629/6/22-01-09-03-04 контролюючий орган відмовив у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м.  Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255, у зв`язку з тим, що ТОВ «АЗС Діесел» не надало акта введення в експлуатацію об`єкта, або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію резервуарних АЗС.
		18. 12 листопада 2021 року ТОВ «АЗС Діесел» звернулось до ГУ ДПС у Хмельницькій області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6.
		19. Рішенням від 6 грудня 2021 року № 13963/6/22-01-09-03-06 контролюючий орган відмовив у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6, у зв`язку з тим, що Товариство не надало акта введення в експлуатацію об`єкта, або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію резервуарних АЗС.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		23. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року відповідають не повністю, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		27. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 15 Закону № 481/95-ВР, а також вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини тридцять восьмої цієї статті у подібних правовідносинах, а саме - щодо того, що для отримання ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі пальним вимагається надання документів, які б підтверджували прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним. 
		28. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		29. Згідно з частиною двадцятою статті 15 Закону №  481/95-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
		Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років
		Згідно з частинами тридцять другою - тридцять п`ятою статті 15 Закону №  481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. 
		У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). 
		Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. 
		У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
		Відповідно до частини тридцять сьомої статті 15 Закону №  481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		-  документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		-  акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		-  дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини тридцять дев`ятої статті 15 Закону №  481/95-ВР відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
		30. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону №  481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
		31. Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 та від 23 лютого 2023 року у справі № 140/1784/22.
		32. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 5 лютого 2021 року ТОВ «АЗС Діесел» звернулося до ГУ ДПС в Хмельницькій області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255.
		До цієї заяви було долучено такі документи: 
		- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6823610100:02:001:0371; 
		- державний акт на право постійного користування від 19 червня 1996 року № 57; 
		- договір оренди землі від 1 січня 2020 року № 14; 
		- технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 11 червня 2020 року; 
		- статут КП «Агробуд» від 10 березня 1995 року № 1;
		- статут КП «Агробуд» від 28 березня 2019 року № 1; 
		- довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 29 грудня 2020 року; 
		- акт введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 29 грудня 2020 року; 
		- інформаційну довідку від 12 червня 2020 року № 317;
		- дозвіл Головного управління Держпраці в Хмельницькій області від 7 лютого 2020 року № 063.20.68 про виконання робіт підвищеної небезпеки ТОВ «АЗС Діесел»;
		- дозвіл Головного управління Держпраці в Хмельницькій області від 7 лютого 2020 року № 064.20.68 про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ «АЗС Діесел»;
		- платіжне доручення від 29 грудня 2020 року № 1.
		33. Також суди попередніх інстанцій встановили на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що до заяви від 12 листопада 2021 року про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6, позивач надав такі документи: 
		- договір оренди земельної ділянки від 1 вересня 2021 року № 2;
		- дозвіл Головного управління Держпраці у Хмельницькій області від 7 лютого 2020 року № 063.20.68 про виконання робіт підвищеної небезпеки ТОВ «АЗС Діесел»; 
		- дозвіл Головного управління Держпраці в Хмельницькій області від 7 лютого 2020 року № 064.20.68 про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ «АЗС Діесел»;
		- лист Головного управління Держпраці в Хмельницькій області від 26 липня 2021 року № 4473/21 «Про надання роз`яснення по дозволу про експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки»;
		- акт введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 21 жовтня 2021 року № 2110212554; 
		- платіжне доручення від 30 вересня 2021 року № 4.
		34. Частинами сорок п`ятою та сорок шостою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
		Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
		35. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що відповідач ухвалив рішення від 6 грудня 2021 року № 13963/6/22-01-09-03-06 та від 23 лютого 2021 року № 1629/6/22-01-09-03-04, якими відмовив позивачу у видачі ліцензії за вищевказаними заявами.
		Підставою для відмови слугував той факт, що ТОВ «АЗС Діесел» не надало акта вводу в експлуатацію об`єкта, або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.
		36. Вирішуючи питання про правомірність такої відмови, Суд зазначає таке.
		37. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16, розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо. Тому встановлення (розміщення) на діючу АЗС (як об`єкт підвищеної небезпеки) стаціонарного заправника газу моделі СЗГ-1-10, призначеного для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення транспортних засобів зрідженим газом (пропан-бутаном) та виготовленого згідно ТУ У 28.1-30277055-042:2015 «Заправники газом стаціонарні» призвело до зміни функціонального призначення АЗС, внаслідок чого відбулися зміни основних техніко-економічних показників, а тому відноситься до реконструкції та потребує дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
		На підставі вищевикладеного, Суд дійшов висновку, що розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		38. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20.
		У цій справі Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, який відмовив у задоволені позову про визнання протиправним розпоряджень ГУ ДПС про відмову у видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, з огляду на неподання суб`єктом господарювання разом із заявою на видачу ліцензій акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
		39. Разом з тим, у справі, що розглядається, на підставі дослідження паспорту на блок-пункт автозаправний резервуар РГС-10(АБП) горизонтальний стальний номінальною вмісткістю 10 м куб від 20 листопада 2019 року суди попередніх інстанцій встановили, що цей резервуар є зварювальною стальною горизонтальною кубічною ємністю для зберігання рідких нафтопродуктів (цілісним заводським виробом), виготовленим відповідно до ГОСТ 792-44, і не належить до об`єктів будівництва. Крім того, суди встановили зазначення у паспорті відомостей про те, що резервуар АБП-10 горизонтальний стальний заводський номер б/н, дата випуску 2003 рік, може бути переміщений без зміни його реконструкцій.
		40. Також відповідно до паспорта на резервуар РГСЦ-20 горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткістю 20 м куб від 20 листопада 2019 року суди встановили, що цей резервуар із заводським номером 28811, датою випуску 1979 рік, є зварювальною стальною горизонтальною циліндричною ємністю для зберігання рідких нафтопродуктів (цілісним заводським виробом), виготовленим відповідно до ГОСТ 792-44, і не належить до об`єктів будівництва. 
		Крім того, суди встановили, що у паспорті зазначено, що резервуар РГСЦ-20 горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткістю 20 м куб від 20 листопада 2019 року, заводський номер 28811, дата випуску 1979 рік, може бути розміщений без зміни його реконструкцій.
		41. З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач протиправно вимагає від позивача для отримання ліцензії на право зайняття роздрібною торгівлею пальним акт введення в експлуатацію АЗС після розміщення на ній вказаних вище автозаправних резервуарів, виконаних цілісними заводськими виробами, і для установлення яких не передбачено будь-яких будівельних робіт. 
		Натомість, за висновком судів попередніх інстанцій, достатніми та належними документами, що підтверджують безпечність експлуатації АЗС за адресами: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255 та Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6, є надані Державною службою України з питань праці (далі - Держпраці України) ТОВ «АЗС Діесел» дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки від 7 лютого 2020 року № 063.20.68 та № 063.20.68, а також на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 7 лютого 2020 року № 064.20.68 та № 064.20.68. 
		42. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		43. Частиною п`ятою статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до значних наслідків (СС3) відносяться, зокрема об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».
		44. Відповідно до  статті 1 Закону  України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
		об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
		небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
		45. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи (у разі утворення), до відання яких відповідно до закону віднесені питання, зокрема охорони праці та містобудування.
		46. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
		1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
		2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		47. Пунктом сьомим частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що повноваження щодо надання документів, що дають право на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), покладено на центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		48. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1340 (далі -Положення № 1340), Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		49. Пунктом 7 цього ж Положення передбачено, що ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		50. Таким чином, повноваження щодо видачі акта про введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), покладено на ДІАМ та її територіальні органи. 
		51. Крім того, частинами першою, третьою та восьмою статті 21 Закону України «Про охорону праці» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). 
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. 
		Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		52. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику, зокрема у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
		53. Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		54. Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що повноваження щодо надання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки покладається на Держпраці та її територіальні органи. При цьому, як вбачається зі змісту частини восьмої статті 21 Закону України «Про охорону праці», видача дозволу на експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування, яке, зокрема прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації.
		55. Таким чином, у розумінні частини тридцять сьомої статті 15 Закону №  481/95-ВР, що визначає перелік документів, які заявник подає до Управління ДПС для отримання ліцензії, зокрема на право оптової або роздрібної торгівлі пальним, ДІАМ та Держпраці є суб`єктами, до повноважень яких відноситься видача відповідних документів, а саме - акта або іншого документа, що засвідчує введення в експлуатацію об`єкта підвищеної небезпеки, та дозволу на експлуатацію такого об`єкта. 56. Натомість, зі змісту оскаржуваних рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що резервуари РГС-10 АБП 10.00.000 та РГСЦ-20 РГСЦ 20.00.000 є пересувними виробами заводського виготовлення, що встановлюється без фундаменту, позаяк, від ДІАМ акт введення в експлуатацію таких резервуарів не вимагається. Водночас, дозволи Держпраці на експлуатацію резервуари РГС-10 АБП 10.00.000 та РГСЦ-20 РГСЦ 20.00.000 є достатніми для гарантування безпеки їх використання під час здійснення позивачем ліцензованої діяльності у формі роздрібної торгівлі пальним.
		57. Відповідно, ухвалюючи рішення про зобов`язання Управління ДПС видати ТОВ «АЗС Діесел» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за відсутності актів введення в експлуатацію пересувних об`єктів підвищеної небезпеки, суди вирішили питання про відсутність у ДІАМ обов`язку забезпечувати безпеку експлуатації таких об`єктів, та, разом з тим, вказали, що такий обов`язок у цій справі покладається виключно на відповідне управління Держпраці, яке видало дозволи на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 7 лютого 2020 року № 064.20.68 та № 064.20.68.
		Тобто фактично, суди вирішили питання про обов`язки відповідних органів - ДІАМ та Держпраці в особі їх територіальних управлінь, не залучивши їх до участі у справі та не запитавши позицію з цього приводу.
		58. В адміністративному судочинстві з метою залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків, може стосуватися судове рішення, та з метою більш повного та всебічного з`ясування обставин у справі, діє інститут третьої особи.
		59. Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.  Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
		60. Відповідно до  частини п`ятої статті 49 КАС України  про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
		61. Згідно з  частиною другою статті 51 КАС України  треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у  статті 44 цього Кодексу.
		62. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
		Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
		63. Разом з цим, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з  частиною першою статті 2 КАС України  є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
		64. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
		65. Вказані правові висновки викладені Верховним Суд, зокрема у постанові від 29 травня 2020 року у справі № 140/1868/19.
		66. Аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить також про те, що єдиною підставою для залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення фактів про те, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі.
		67. Такі обставини можуть бути виявлені судом самостійно при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду, або ж наведені у відповідних клопотаннях про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
		68. За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24 червня 2008 року у справі № 2/164-35/246 та від 30 березня 2016 року у справі № 814-3015-14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його прав і обов`язків. 
		69. Оскільки рішення у цій справі стосується наявність або відсутність у позивача обов`язку щодо долучення до заяви на отримання ліцензії на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним документів, виданих ДІАМ щодо підтвердження введення в експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки - резервуарів РГС-10 АБП 10.00.000 та РГСЦ-20.ю РГСЦ 20.00.000 за адресами: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 255 та Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Копачівська, 1/6, а також достатність для безпечної експлуатації цих резервуарів дозволів Держпраці на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 7 лютого 2020 року № 064.20.68 та № 064.20.68, відповідно, ухвалення судового рішення у цій справі потенційно впливає на обов`язки ДІАМ та Держпраці в особі їх територіальних органів. Однак, ці органи не були залучені до розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.
		70. Натомість, залучення до участі ДІАМ та Держпраці у цій справі сприятиме всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню спору, встановленню дійсного характеру спірних правовідносин та, як наслідок - запобіганню ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення. 
		71. Усунути виявлені недоліки рішень судів попередніх інстанцій під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. 
		72. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
		Відповідно до  частини четвертої статті 353 КАС України  справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		73. Отже, за встановлених обставин справи та з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на обов`язки осіб, які не є сторонами у справі, а саме - ДІАМ та Держпраці в особі їх територіальних органів, що відповідно до статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		74. Аналогічний правовий висновок у справах, в якій судами попередніх інстанцій не було залучено до розгляду справи всіх осіб, щодо прав, інтересів та обов`язків яких суд прийняв рішення, міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі № 826/7011/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11008/18, від 4 липня 2022 року у справі № 160/1632/21, від 3 листопада 2022 року у справі №  260/61/22, від 1 грудня 2022 року у справі № 160/2798/21, від 9 лютого 2023 року у справі № 160/1472/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 640/11147/21
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		75. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд для вирішення питання про залучення до участі у справі відповідні територіальні органи ДІАМ та Держпраці. 
		76. Також під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		77. Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2023 року скасувати.
		Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Діесел» до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач:                                                             Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                 Н.В. Коваленко
		                                                                                Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...