Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/2251/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 2/199/1367/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		                                   Справа № 199/2251/23
		                                   (2/199/1367/23) 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17.08.2023 року     Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі головуючого судді  Авраменка А.М.,
		при секретарі судового засідання  Хамула А.С.,
		 
		за участю: позивача  ОСОБА_1 ,
		представників відповідача  Молчанової О.О., Сисоєвої А.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», третя особа  Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про захист прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14 березня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . На адресу позивача постійно надходять листи та телефонують різні особи із повідомленнями про наявність у позивача заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води за період з 01 січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 6041,4 гривень. Дана заборгованість вже була предметом судового розгляду, за наслідками чого 18 квітня 2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі №2-1340/11 було частково задоволено вимог відповідача за даним позовом та стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість в розмірі 3169,69 гривень. Примусове виконання виконавчого листа, виданого на означене рішення суду, здійснювалось державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпропетровська в рамках виконавчого провадження №51501767, яке постановою від 06 червня 2016 року закінчено у зв`язку із повним виконанням виконавчого документу. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відповідачем не оскаржувалась. За таких обставин, посилаючись на виконання ним рішення суду про стягнення боргу в повному обсязі, внаслідок чого такий боргу у позивача перед відповідачем відсутній в повному обсязі, однак останній продовжує нараховувати цей борг та вимагати його сплати, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок боргу з постачання теплової енергії та гарячої води по особовому рахунку позивача з урахуванням повного погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження №51501767 та зобов`язати відповідача врахувати погашення в рамках того ж виконавчого провадження заборгованості за період з 01 січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року.
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		В судовому засіданні позивач своїх позовні вимог підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у ньому підстав та обставин.
		Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість, безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог. Також представником відповідача до суду було подано відзив, в якому представник так само просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на не можливість прийняття до уваги в якості доказу погашення позивачем боргу в повному обсязі постанови державного виконавця від 06 червня 2016 року у ВП №51501767 про закінчення виконавчого провадження, оскільки належними доказами фактичного перерахування сум, які надійшли від боржника в рамках виконавчого провадження, є платіжні доручення органу ДВС з відміткою банку про їх виконання, які в матеріалах справи відсутні. При цьому представник відповідача стверджує, що кошти до відповідача в рахунок погашення боргу позивача не надходили. Фактично ж ті кошти, які надійшли до відповідача протягом 2011-2012 років, не містили позначки призначення платежу, а відтак були направлені на погашення більш давнішньої заборгованості. 20 жовтня 2022 року Амур-Нижньодніпровський ВДВС у м. Дніпрі ПСМУМЮ (м. Дніпро) своїм листом повідомило про відсутність на виконанні у відділі виконавчих документів про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 3520,69 гривень. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відповідачем не оскаржувалась через те, що до відповідача не надходила. Послалась представник відповідача і на те, що чинним законодавством списання боргів за житлово-комунальні послуги не передбачено.
		Представником позивача в ході розгляду справи було подано відповідь на відзив, в якому представник просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на те, що відповідач жодним чином не цікавився ходом та наслідками виконавчого провадження №51501767, а ненадходження коштів від державного виконавця до відповідача свідчить про наявність спірних правовідносин між відповідачем та територіальним органом ДВС та/або банком, який обслуговував платежі, за рішення, дії, бездіяльність яких не може нести відповідальність позивач по справі.
		Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась.
		За таких обставин, керуюсь положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.
		Вислухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
		Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду по суті цивільної справи №2-1340/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №43, Дніпропетровське міське комунальне підприємство теплових мереж «Дніпротепломережа», про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії ухвалено рішення по суті спору, яким позовні вимоги задоволено частково. А саме вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» вартість безпідставно спожитої теплової енергії в період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 3169,69 гривень, а також судові витрати у виді державна мита (судового збору) в сумі 51 гривні, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 гривень, разом 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 69 копійок.
		Підставною для часткового задоволення позову стало задоволення судом заяви відповідачів про застосування строків позовної давності до частини позовних вимог  про стягнення боргу за період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2007 року. Тобто спірні правовідносини сторін в частині заборгованості за означений період внаслідок відмови судом у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності не припинились, а трансформувались у натуральне зобов`язання.
		Наведені двома абзацами вище фактичні обставини підтверджуються копією рішення суду від 18 квітня 2011 року.
		Після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист на вказане рішення, примусове виконання якого (виконавчого листа) здійснювалось Амур-Нижньодніпровським ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження №51501767, яке постановою державного виконавця від 06 червня 2016 року на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV було закінчено внаслідок виконання вимог виконавчого документу в повному обсязі. Наведені обставини підтверджуються копією постанови державного виконавця, копією супровідного листа, копіями листів Амур-Нижньодніпровського ВДВС у м. Дніпрі ПСМУМЮ (м. Дніпро) від 20 жовтня 2022 року №44584, від 26 грудня 2022 року №58424.
		В той же час, на адресу позивача відповідач продовжує надсилати листи-вимоги про необхідність погашення заборгованості в тому числі і за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року та на суму 3169,69 гривень, не зважаючи на обізнаність як про рішення суду від 18 квітня 2011 року, так і про наслідки виконавчого провадження №51501767, а також продовжує обліковувати зазначений борг за позивачем. Викладені обставини підтверджуються копіями заяв позивача на адресу відповідача, копією листа-вимоги, копією довідок по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 .
		Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (регулює спірні правовідносини сторін до 01 травня 2019 року), Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року (регулює спірні правовідносини сторін з 01 травня 2019 року), ЖК України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, Закону України «Про теплопостачання».
		Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвід 24червня 2004року житлово-комунальні послуги  результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги  результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач  фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги  результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг (далі споживач)  індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач  фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги  суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
		Нормою ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії  теплопостачальна організація.
		Нормою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвід 24червня 2004року визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення. Зокрема, до житлово-комунальних послуг віднесено окрім іншого комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
		Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги  послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвід 24червня 2004року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Аналогічна норма міститься в ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року.
		Також за змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвід 24червня 2004року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Аналогічні норми містить ст.68 ЖК України.
		Згідно ст.ст.7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, ст.19Закону України«Про теплопостачання» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, тобто на підставі договору.
		Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
		Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За змістом ст.ст.598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Нормою ст.49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Положеннями ст.14 ЦК України визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
		Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
		За положеннями ст.ст.526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		У постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №523/18773/19 зазначено, що «правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України), переданням відступного (ст.600 ЦК України), зарахуванням (ст.601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України), прощенням боргу (ст.605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України), неможливістю виконання (ст.607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (стст.ст.608, 609 ЦК України). Сплив позовної давності як підстави для припинення зобов`язання правилами глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачено. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються ст.267 ЦК України. Згідно з приписами ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то, за загальним правилом, ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право такої властивості, як здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. У зобов`язальних відносинах (ст.509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності отримує захист від застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Проте, за змістом ст.267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності (ч.3 ст.267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та ухвалити рішення про задоволення позову (ч.5 ст.267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання, й таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (ч.1 ст.267 ЦК України), встановлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Резюмуючи викладене, Верховний Суд виходить із того, що у ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнається. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч.2 ст.598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду в іншому судовому провадженні про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється». Схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №921/247/17-г/16, від 09 квітня 2019 року по справі №910/3359/18, а також знайшли своє подальше правозастосування у постанові Верховного Суду 28 червня 2023 року по справі №204/5420/19.
		Натуральним зобов`язанням ( ОСОБА_3 ) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року по справі №285/3536/20, від 13 березня 2023 року по справі №554/9126/20, від 18 травня 2023 року по справі №922/1084/22.
		Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити в судовому порядку такі нарахування та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Схожі за змістом та правовим значенням висновки містить постанова Верховного Суду від 05 серпня 2020 року по справі №199/8199/18.
		Стосовно обставин спірних правовідносин сторін, то в ході розгляду справи встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року у справі №2-1340/11 вирішено стягнути солідарно в тому числі з ОСОБА_1 (позивач у даній цивільній справі, яка вирішується) на користь ВАТ «Дніпроенерго», правонаступником якого є відповідач по даній цивільній справі, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 3169,69 гривень. При цьому в ході примусового виконання в рамках виконавчого провадження №51501767 виконавчого листа суду, виданого на означене рішення суду, позивачем, як боржником, було сплачено в повному обсязі стягувану за вказаним рішенням суду заборгованість, наслідком чого стало закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, про що свідчить копія відповідної постанови державного виконавця, факт винесення якої підтверджено листами відповідного територіального органу державної виконавчої служби. Разом з тим, не зважаючи на такі обставини, відповідач продовжує виставляти позивачу рахунки про необхідність сплати в тому числі заборгованості спожиту теплову енергію за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 3169,69 гривень, що, вочевидь, порушує права позивача внаслідок спроб відповідача отримати виконання за зобов`язанням, яке у відповідності до закону вважає припиненим через його належне виконання. За таких обставин, підсумовуючи викладене, спираючись на наведені вище правові висновки та враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і необхідність їх задоволення, однак частково.
		Частковість задоволення позовних вимог полягає у зобов`язанні відповідача здійснити перерахунок заборгованості позивача (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) з оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води з урахуванням погашення позивачем в рамках виконавчого провадження №51501767 заборгованості лише за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року на суму 3169,69 гривень, а не за весь заявлений період з 01 січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року. Підставою для часткового задоволення позову є та обставина, що рішенням суду від 18 квітня 2011 року у справі №2-1340/11 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2007 року через сплив строку позовної давності. Відтак, спірні правовідносини сторін щодо стягнення заборгованості за такий задавнений період трансформувались у натуральне зобов`язання, що не є визначеною ані законом, ані договором між сторонами підставою для припинення грошового зобов`язання позивача перед відповідачем за цей задавнений період, а лише унеможливлює стягнення боргу за такий період в судовому порядку.
		З огляду на зміст наведених вище правових висновків та усталеної судової практики суд критично оцінює та не приймає до уваги заперечення сторони відповідача проти задоволення позову в тій його частині, яка визнана судом обґрунтованою, правомірною та доведеною, оскільки такі твердження відповідача є неспроможними з правової точки зору. Посилання сторони відповідача на неперерахування коштів від державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження №51501767, тобто на недоведеність факту виконання позивачем своїх зобов`язань боржника за цим виконавчим провадженням суд так само критично оцінює і не може прийняти до уваги, оскільки факт винесення та підстави прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №51501767 підтверджені в ході розгляду справи, зокрема листами відповідного територіального органу державної виконавчої служби. А спір щодо неперерахування коштів відповідачу фактично лежить не в площині взаємовідносин сторін по справі, а існує вже між відповідачем та державною виконавчою службою та/або банком, який мав обслуговувати відповідні грошові транзакції, а відтак правові наслідки невчинення чи неналежного вчинення дії останніми із вказаних суб`єктів не можуть ставитись у вину позивачу та бути підставою для подальшого нарахування останньому тієї частини боргу, яку позивач фактично сплатив.
		На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 14, 15, 16, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 612 ЦК України, ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, ст.ст.1, 5, 6, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, ст.68 ЖК України, ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ст.49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (ЄДРПОУ 00130872; адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вулиця Добролюбова, 20; адреса фактичного місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гаванська, 1), третя особа  Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34984493; адреса місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 42), про захист прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості  задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (ЄДРПОУ 00130872; адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вулиця Добролюбова, 20; адреса фактичного місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Гаванська, 1) здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), що обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з урахуванням погашення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованості, виниклої за період з 01 квітня 2007 року по 31 жовтня 2009 року, на суму 3169,69 гривень в рамках виконавчого провадження №51501767, яке перебувало на виконанні у державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кисельова Б.В.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		 
		Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя    А.М. Авраменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...