Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/22776/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 30.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 15.08.2024
Результат оскарження 15.08.2024 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/947/139/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015161010001432

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/22776/22
		Провадження № 1-кп/947/139/24
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.01.2024                                            м.Одеса
		Київський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який за заявою захисника здійснює кримінальне провадження одноособово, 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду у спеціальному судовому проваджені на підставі ст.323 КПК України за відсутністю обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, кримінальне провадження №42015161010001432 від 31.10.2015 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Приморський, АР Крим, на час вчинення кримінального правопорушення - громадянина України, з вищою освітою, командира великого підводного човна «Запоріжжя» Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітана 1 рангу, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.111,ч.1ст.408 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_3  адвоката  ОСОБА_6 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 , будучи відповідно до положень ст.13 Закону України «Про громадянство України» громадянином України, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу за контрактом на посаді командира великого підводного човна « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військовому званні капітан 1 рангу, в порушення вимог ст.ст.11, 12, 14, 15, 16, 49, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, діючи умисно, публічно, відкрито, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в травні 2014 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе, здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, чим вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що виразилося:
		- у відмові в травні 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, але не пізніше 12.05.2014, виводу великого підводного човна «Запоріжжя» на материкову територію України, а також виконувати обов`язки несення військової служби у Збройних Силах України та його заяві про намір проходити службу в Збройних Силах Російської Федерації;
		- в укладанні в один з днів 2014 року, більш точної дати досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе, контракту про проходження військової служби у Збройних Силах Російської Федерації, зарахування його до списків особового складу та проходженні військової служби у Збройних Силах Російської Федерації, та надалі, в проходженні військової служби у складі Збройних Сил Російської Федерації на посаді заступника командира 4 окремої бригади підводних човнів Чорноморського Флоту РФ. 
		Вказані умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує ч.1ст.111 КК України за ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Крім того, ОСОБА_3 , проходячи військову службу за контрактом на посаді командира великого підводного човна « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військово-Морських Сил Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 11, 12, 14, 15, 16, 49, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не виконуючи вимоги доведеної йому спільної директиви МО України та ГНШ ЗС України від 06.05.2014 про переведення для подальшої служби з тимчасово окупованої території півострову АР Крим на підконтрольну Україні територію, у граничний термін - 12.05.2014 не з`явився на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується АДРЕСА_1 (більш точне місце розташування зазначити неможливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану), з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби, припинивши тим самим виконувати вищевказані обов`язки по службі та вимоги законів України. 
		Вказані умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує ч.1ст.408 КК України за ознаками: дезертирство, тобто нез`явлення з метою ухилитися від військової служби на службу у разі переведення.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 у судові засідання не прибував, причини неявки не повідомляв. Він неодноразово викликався до суду шляхом публікації повісток про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, на офіційному веб-сайті Київського районного суду м.Одеси. Йому також направлялися повістки про виклик до суду за останнім відомим місцем його проживання чи перебування за адресою: АДРЕСА_2 , а також шляхом вручення повісток захиснику  адвокату ОСОБА_6 для передачі обвинуваченому.
		Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.07.2023 було задоволено письмове клопотання прокурора та вирішено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом, який на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 14.09.2022 складений у межах спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015161010001432 від 31.10.2015 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.111,ч.1ст.408 КК України.
		 
		Суд, дослідивши надані прокурором докази, у т.ч. вислухавши показання свідків, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.408 КК Українита ч.1ст.111 КК України. 
		Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що на час анексії Криму РФ він проходив військову службу у АДРЕСА_3 на посаді старшого офіцера штабу ВМС України військовій частині НОМЕР_2 у військовому званні капітан 1 рангу. Він знав по службі капітана 1 рангу ОСОБА_3 , як командира окремої військової частини  командира підводного човна «Запоріжжя». По роду службових обов`язків через нього, ОСОБА_7 , проходили накази і розпорядження командування ВМФ ЗСУ України. Всі накази і розпорядження командування та директиви доводилися всім командирам військових частин без виключення. На той час зв`язок з командуванням військових частин був стабільним. Одним з наказів командування ВМС ЗСУ визначило кожному командиру військової частини, куди вибути і в які строки. ОСОБА_3 також був наданий наказ виходити, але він особисто не вийшов, залишився у м.Севастополі і продовжив військову службу в армії РФ. Якихось перешкод для виїзду у ОСОБА_3 не було. Він добровільно виявив бажання залишитися. Які мотиви були у ОСОБА_3 для такого рішення, він, ОСОБА_7 , не знає. Чи вживав ОСОБА_3 були якісь дії на зіпсування корабля або його затоплення, щоб не залишити ворогу, він не знає. Начальник управління ОСОБА_8 у зв`язку із анексією АР Крим РФ надав команду покинути територію військової частини та перебувати вдома, але бути завжди на зв`язку. Військовослужбовці штабу щодня збиралися на службові наради, але для конспірації  кожного разу за різними адресами. На службових нарадах начальник управління ОСОБА_8 доводив обстановку на півострові і вимоги командування ЗСУ. Одного дня було доведено усне розпорядження командування ЗСУ про переміщення на материкову територію України. 30.03.2014 військовослужбовці ЗСУ, які вирішили продовжити військову службу в Україні організовано по сформованим коридорам покинули територію АР Крим: хто на залізничному транспорті, хто на власному автотранспорті, хто на автобусах. Колони автотранспорту супроводжували відповідні служби, аж до самого кордону з підконтрольною Україні територією. Перешкод військовослужбовцям ЗСУ залишити території АР Крим РФ не чинила. Місце збору на материковій частині України було визначено в м.Одесі.
		Свідок ОСОБА_9  у судовому засіданні показав, що на час анексії Криму РФ він проходив військову службу у АДРЕСА_3 на посаді головного інженеру військової частини НОМЕР_3 у військовому званні капітан 2-го рангу. Командиром військової частини  підводного човна «Запоріжжя», був капітан 1 рангу ОСОБА_3 .. На шикуваннях особового складу ОСОБА_3 доводив накази і розпорядження командування ВМС ЗСУ, у т.ч. на вихід на материкову частину України. Чи переходити на бік ворога, чи продовжувати військову службу у ЗСУ, усі військовослужбовці вирішували самостійно, без примусу і без залякувань. Він, ОСОБА_9 , разом зі своєю родиною виїхав до м.Одеси, а ОСОБА_3 залишився. Для виїзду на материкову частину України були утворені колони з автотранспорту. Перепон для виїзду з боку РФ не було. Вивести підводний човен в море ОСОБА_3 не міг, б бухта була перекрита затопленими кораблями. ОСОБА_3 команд щодо знищення човна не віддав. Згодом, човен захопили військовослужбовці РФ і на ньому підняли прапор РФ. До початку анексії Криму у ОСОБА_3 була можливість покинути порт на підводному човні і це питання обговорювалося з особовим складом, але зі слів командира, йому забороняли це робити. На останньому шикуванні особового складу ОСОБА_3 на підводний човен допустив представника РФ, який став агітувати залишитися і продовжити службу в Російській армії.
		Свідок ОСОБА_10 , у судовому засіданні показав, що на час анексії Криму РФ він проходив військову службу у АДРЕСА_3 на посаді командира відділення торпедної бойової частини військової частини НОМЕР_4 , військове звання  капітан-лейтенант. Капітан 1 рангу ОСОБА_3 був командиром військової частини - підводного човна. Через окупацію Криму військовослужбовцями РФ човен не міг вийти у море через затоплені кораблі. Біля їх підводного човна були провокації з боку військовослужбовців РФ. Вони оточували човен малими човнами і іноді кидали гранати у воду для залякування. ОСОБА_3 забороняв підлеглим відповідати на провокації і чинити збройний опір захопленню човна. Він на шикуванні особового складу допустив агітаційні заклики представника РФ про перехід на їх бік. Відсотків 30 військовослужбовців розвернулися та пішли, а згодом безперешкодно виїхали на материкову частину України, у т.ч. він, ОСОБА_10 . Решта, разом з ОСОБА_3 , залишилися з агітатором продовжували слухати. ОСОБА_3 тоді повідомив, що у кожного є вільний вибір виїхати на материкову частину України або залишитися. ОСОБА_3 також проводив агітаційні бесіди з екіпажем щодо переходу на бік РФ. Для тих, хто бажав покинути територію АР Крим, був організований коридор, по якому всі бажаючи безперешкодно виїхали. У ОСОБА_3 також була можливість виїхати на материкову частину України, але не виїхав.
		Свідок ОСОБА_11  у судовому засіданні показав, що на час анексії Криму РФ він проходив військову службу у АДРЕСА_3 на посаді командира бойової частини штурманська військової частини НОМЕР_3 у військовому званні капітан 2-го рангу. Командиром військової частини  підводного човна «Запоріжжя», був капітан 1 рангу ОСОБА_3 . На шикуваннях особового складу ОСОБА_3 доводив накази і розпорядження командування ВМС ЗСУ, у т.ч. на вихід на материкову частину України. Чи переходити на бік ворога, чи продовжувати військову службу у ЗСУ, усі військовослужбовці вирішували самостійно, без примусу і без залякувань. Він, ОСОБА_11 на буксирі безперешкодно прибув до м.Одеси, а ОСОБА_3 залишився. Більшість екіпажу підводного човна залишилася і перейшла на бік РФ. Скарг на матеріально-технічне забезпечення до анексії не було.
		Свідок ОСОБА_12  у судовому засіданні показав, що на час анексії Криму РФ він проходив військову службу у АДРЕСА_3 на посаді помічника командира ВМС ЗСУ з правової роботи  начальника юридичної служби, військове звання полковник. Капітан 1 рангу ОСОБА_3 був командиром військової частини - підводного човна. Солдати РФ захопили територію штабу, через що військовослужбовці ЗСУ змушені були покинути територію військової частини. Надійшов наказ всім військовим частинам передислокуватися на не окуповані території. Коли військові прибули до пунктів призначення, то виявилося, що ОСОБА_3 не прибув, залишився на окупованій території. Потім почалися перевірки, були внесені відомості до ЄРДР та інше, оскільки він порушив присягу. На сьогодні документів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 проходить службу в лавах РФ, не має, але з засобів масової інформації вбачається, що ОСОБА_3 перейшов на бік РФ. Згідно положення про корабельну службу ЗСУ ОСОБА_3 у разі виникнення загрози захоплення човна повинен був його затопити. ОСОБА_3 цього не зробив. 
		 
		Судом також були досліджені письмові докази: 
		- Повідомлення посадових осіб органів військового управління (Військової служби правопорядку, командування ВМС ЗСУ), керівників прокуратур з нагляду за додержанням законів у військовій сфері про вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень, пов`язаних із неприбуттям військовослужбовців з тимчасово окупованої території АР Крим до нового місця служби - до в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , та стосовно їх переходу на бік ворога;
		- Директива Генерального штабу ЗС України та МО України №Д-1 від 06.05.2014 про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗС України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України;
		- Витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) №53 від 13.05.2014, виданого на виконання Директиви ГШ ЗС України та МО України №Д-1 від 06.05.2014;
		- Витяг з наказу начальника Генерального штабу  Головнокомандувача ЗСУ №281 від 17.05.2014 про звільнення з займаних посад і зарахування у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.05.2014 військовослужбовців, у т.ч. капітана 1 рангу ОСОБА_3  командира великого підводного човна « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
		- Лист ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання інформації №1405/9/15-32-11-01-13 від 11.03.2015 щодо реєстрації останнє відомого місця проживання  ОСОБА_3 ;
		- Світлини  ОСОБА_3 з загальнодоступних засобів масової інформації, у т.ч. на підводному човні «Запріжжя»;
		- Послужна карта ОСОБА_3 ;
		- Послужний список ОСОБА_3 з особової справи офіцера;
		- Витяг з наказу МО України (по особовому складу) від 17.04.2015 №267 про звільнення з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу ЗСУ з 27.03.2015 ОСОБА_3 ;
		- Витяг з наказу Командувача ВМС ЗСУ від 11.04.2015 №68 про виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та зняття з усіх видів забезпечення із направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 ;
		- Витяг з наказу МО України від 27.03.2015 №65-КП про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у виді позбавлення військового звання;
		- Акт про проведення службового розслідування від 17.03.2015 за фактом неприбуття військовослужбовців з тимчасово окупованої території АР Крим до нового місця служби зі Списком офіцерів ВМС ЗСУ, які не прибули з тимчасово окупованої території АР Крим та м.Севастополь до визначених пунктів у визначені строки;
		- Вимога про судимість ГУНП України в Одеській області, згідно якої ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався;
		- Протокол огляду від 06.06.2022 із додатком у виді відеоматеріалів, яким оглянуті публікації Інтернет видань, які викривають ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень; 
		- Лист ГУ ДПС України в Одеській області про відсутність доходів ОСОБА_3 ;
		- Рапорт другого оперативного відділу ТУ ДБР у м.Миколаєві від 22.06.2022 з посиланням на повний витяг з Державного реєстру акту цивільного стану МЮ України, лист Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ України, Витяг з Державного реєстру акту цивільного стану МЮ України - актових записів щодо родини ОСОБА_3 не виявлено;
		- Протокол огляду від 29.09.2022, які викривають ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень;
		- Рапорт старшого о/у другого оперативного відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві від 29.06.2022 із додатком у виді відеоматеріалів, з посиланням на Інтернет видання про причетність ОСОБА_3 до командування підводними човнами РФ, тощо.
		 
		Судом також дослідженні процесуальні рішення слідчого і прокурора, а також слідчого судді щодо організації спеціального досудового розслідування і вжитих заходів забезпечення кримінального провадження з метою перевірки дотримання належної правової процедури під час спеціального досудового розслідування.
		 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими. Разом з тим, сторона захисту вважає, що досліджені в суді докази не доводять вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому просить виправдати ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
		Доводи сторони захисту спростовуються наведеною сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. При цьому судом не встановлені порушення нормКПКпід час досудового розслідування, які можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими.
		Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень. Суд сприймає, як належні та достатні докази показання свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: щодо часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень та щодо особи, яка їх вчинила. Покази цих свідків були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленомуКПК Українипорядку попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385КК України та приведені до присяги.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч.3ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах та кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з вищою освітою, офіційно працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів.
		Обставин справи, які у відповідності до ст.ст.66,67 КК України, пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, згідноКПК України, в ході судового розгляду не встановлено.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст.50,65КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у межах санкцій інкримінованих йому статей, з конфіскацією майна. 
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст.323, 369-370, 373-374 КПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінальних правопоушень, передбачених ч.1ст.111, ч.1 ст.408 КК України, на підставі яких призначити йому покарання у виді:
		за ч.1ст.111 КК України - позбавлення волі на строк 13 (Тринадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна,
		за ч.1 ст.408 КК України- позбавлення волі на строк 3 (Три) роки.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (Тринадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку або його добровільної явки для виконання вироку.
		На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Копію вирокувручити учасникамсудового провадженняв деньпроголошення йогорезолютивної частини. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		Вирок суду опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		 
		 
		   Суддя                                           ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...