Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/7071/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2024.
Дата набрання законної сили: 29.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 369/7071/22
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3101/2024
		Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 січня 2024 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідача                               Крижанівської Г.В., 
		суддів                                                 Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,
		 
		розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Кучми Людмили Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Шум Л.М., у цивільній справі № 369/7071/22 за позовом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_1 , третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування вартості навчання за державні кошти,-  
		 
		                                     ВСТАНОВИВ:  
		 
		У серпні 2022 року Національний медичний університет імені О.О. Богомольця звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування вартості навчання за державні кошти. Зазначав, що відповідно до наказу №2117/л-1 від 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 була зарахована до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на бюджетну форму навчання на перший курс денної форми навчання з 01 вересня 2014 року за спеціальністю «лікувальна справа» медичного факультету №2. Відповідачка уклала з позивачем угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 140474 від 14 серпня 2014 року, відповідно до якої зобов`язалась прибути після закінчення вищого закладу освіти за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Наказом № 1766/л-1 від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 була відрахована з вищого навчального закладу в зв`язку із закінченням повного курсу навчання за спеціальністю «Лікувальна справа» та присвоєнням кваліфікації лікаря з 26 червня 2020 року. На підставі Наказу Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту охорони здоров`я №1207/к від 04 серпня 2020 року про працевлаштування лікаря ОСОБА_1 , останню було направлено на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), та направлено для проходження заочного розділу інтернатури за цією спеціальністю тривалістю 8 місяців. Для проходження очного розділу інтернатури відповідачка направлена на базу НМУ імені О.О. Богомольця тривалістю 9 місяців відповідно до графіків проходження навчання, та прийнята на роботу згідно наказу №1106/к від 17 серпня 2020 року відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги. Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 була переведена згідно наказу № 216/к від 01 лютого 2022 року з посади лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів, а з згідно наказу № 364/к від 21 лютого 2022 року переведена на посаду лікаря з медицини невідкладних станів для відпрацювання трьох років. 02 травня 2022 року Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця було отримано повідомлення від КНП «Центр ЕМД та МК» про те, що ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №16) за власним бажанням на підставі наказу КНП «Центр ЕМД та МК» від 28 лютого 2022 року. Тобто ОСОБА_1 закінчивши навчання на бюджетній формі в НМУ імені О.О. Богомольця за місцем призначення в КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не відпрацювала три роки за державним замовленням після закінчення інтернатури, чим порушила умови угоди про підготовку фахівців з вищою освітою. З урахуванням викладеного, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця просив стягнути з ОСОБА_1 кошти за навчання, за рахунок державного бюджету у сумі 232 089,28 грн. 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року позов Національного медичного університету імені О.О. Богомольця задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця кошти за навчання, за рахунок державного бюджету у сумі 232 089,28 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця судовий збір у розмірі 3 481,35 грн. 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Кучма Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення,яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідно до змісту угоди про підготовку фахівців з вищою освітою №140474 від 14 серпня 2014 року, укладеною між ОСОБА_1 та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, останній зобов`язався забезпечити ОСОБА_1 , зокрема, місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації.  Проте, позивачем не було запропоновано у встановленому порядку посаду та не визначено замовника для подальшого працевлаштування відповідачки на підставі угоди № 140474. Доказів, які б свідчили про виготовлення направлення на роботу за формою №2, передбаченою додатком №3 до п. 11 Порядку працевлаштування випускників, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25 грудня 1997 року, та фактичне направлення ОСОБА_1 на конкретне місце працевлаштування для подальшого відпрацювання матеріали справи не містять. Разом з тим, позивачем було видано ОСОБА_1 довідку про надання можливості самостійного працевлаштування № 63 від 26 червня 2020 року. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не отримала пропозиції щодо працевлаштування, остання не розраховувала на її працевлаштування навчальним закладом та була обізнана, що випускники 2018 - 2019 років розподілу не мали, а сприяння в працевлаштуванні позивачем не надавалось. ОСОБА_1 самостійно працевлаштувалась до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва».
		Ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Кучин Ю.Л. подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №2117/л-1 від 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 була зарахована на бюджетну форму навчання на перший курс денної форми навчання з 01 вересня 2014 року за спеціальністю «лікувальна справа» медичного факультету №2 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (а.с. 6-7). 
		14 серпня 2014 року між ОСОБА_1  та Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №140474, відповідно до якої ОСОБА_1  зобов`язалась прибути після закінчення вищого закладу освіти на місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 17-18).
		Згідно наказу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №1766/л-1 від 19 червня 2020 року ОСОБА_1  була відрахована з вищого навчального закладу у зв`язку з закінченням повного курсу навчання за спеціальністю «Лікувальна справа» та присвоєнням кваліфікації лікаря з 26 червня 2020 року (а.с. 8-16).
		На підставі наказу Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту охорони здоров`я №1207/к від 04 серпня 2020 року про працевлаштування лікаря ОСОБА_1 , відповідачка була зарахована на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та направлена для проходження заочного розділу інтернатури за цією спеціальністю тривалістю 8 місяців до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Для проходження очного розділу інтернатури відповідачка направлена на базу НМУ імені О.О. Богомольця тривалістю 9 місяців відповідно до графіків проходження навчання. Після закінчення інтернатури мала бути переведена на посаду лікаря з медичних невідкладних станів КНП Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для відпрацювання трьох років (а.с. 27-28).
		Згідно наказу КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» № 1106/к від 17 серпня 2020 року ОСОБА_1  прийнята на роботу з 18 серпня 2020 року до Відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №16) на посаду лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів (а.с. 29).
		Судом встановлено, що після закінчення інтернатури ОСОБА_1  на підставі наказу № 216/к від 01 лютого 2022 року була переведена з посади лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів, та в подальшому згідно з наказом №364/к від 21 лютого 2022 року переведена на посаду лікар з медицини невідкладних станів для відпрацювання трьох років (а.с. 30, 31).
		Відповідно до наказу КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» про припинення трудового договору (контракту) № 375/к від 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з 28 лютого 2022 року зВідділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №16) з посади лікар з медицини невідкладних станів за власним бажанням (а.с. 32).
		02 травня 2022 року Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця було отримано повідомлення від КНП Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» про те, що ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №16) за власним бажанням на підставі наказу КНП Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» № 375/к від 22 лютого 2022 року (а.с. 33-34).
		Згідно розрахунку Національного медичного університету імені О.О. Богомольця вартість підготовки за державним замовленням студентки ОСОБА_1 за період з 2014 року по 2020 рік становить 232 089,28 грн. (а.с. 39-40).
		01 липня 2022 року Національний медичний університет імені О.О. Богомольця на поштову адресу ОСОБА_1 направив претензію, в якій просив повернути кошти за навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольцяза рахунок бюджетних коштів у розмірі 232 089,28 грн., за період з 2014 по 2020 роки (а.с. 35-36, 37).  
		З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, стягнувши з ОСОБА_1 кошти за навчання, за рахунок державного бюджету у сумі 232 089,28 грн. 
		Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до роз`яснень, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 607/3693/17 від 26 січня 2021 року, якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.
		Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.
		На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах.
		Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (редакція чинна на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367 (редакція чинна на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року) випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.
		У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або його відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ).
		Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року (справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (справа №607/3681/17-ц), від 15 травня 2019 року (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (справа № 607/7122/17-ц).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця № 2117/л-1 від 11 серпня 2014 року була зарахована на бюджетну форму навчання на перший курс денної форми навчання за спеціальністю «лікувальна справа» медичного факультету №2 до цього вищого навчального закладу (а.с. 6-7). Відповідно до угоди про підготовку фахівців з вищою освітою №140474 ОСОБА_1  зобов`язалась прибути після закінчення вищого закладу освіти за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 17-18). Згідно копії наказу № 1766/л-1 від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 відраховано з вищого навчального закладу у зв`язку із завершенням навчання з 26 червня 2020 року та присвоєно професійну кваліфікацію «лікар» з видачею диплома (а.с. 8-16). 
		Згідно копії журналу обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за 2020 рік Національного медичного університету імені О.О. Богомольця,ОСОБА_1  26 червня 2020 року отримала направлення на роботу, про що проставила свій підпис у вказаному журналі (а.с. 25).  
		Згідно копії довідки № 63 від 26 червня 2020 року ОСОБА_1 за її заявою була надана можливість працевлаштуватися на роботу самостійно (а.с. 26).
		На підставі наказу Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту охорони здоров`я №1207/к від 04 серпня 2020 року про працевлаштування лікаря ОСОБА_1 , відповідачка була зарахована на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та направлена для проходження заочного розділу інтернатури за цією спеціальністю тривалістю 8 місяців до КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Для проходження очного розділу інтернатури відповідачка направлена на базу НМУ імені О.О. Богомольця тривалістю 9 місяців відповідно до графіків проходження навчання. Після закінчення інтернатури мала бути переведена на посаду лікаря з медичних невідкладних станів КНП Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для відпрацювання трьох років (а.с. 27-28).
		Згідно наказу КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» № 1106/к від 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийнята на роботу з 18 серпня 2020 року до Відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №16) на посаду лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів (а.с. 29).
		Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 на підставі наказу № 216/к від 01 лютого 2022 року була переведена з посади лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів, та в подальшому згідно з наказом №364/к від 21 лютого 2022 року переведена на посаду лікар з медицини невідкладних станів для відпрацювання трьох років (а.с. 30, 31).
		Відповідно до наказу КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» про припинення трудового договору (контракту) № 375/к від 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з 28 лютого 2022 року з Відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанція №16) з посади лікар з медицини невідкладних станів за власним бажанням (а.с. 32).
		Відтак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виконала вимоги угоди про підготовку фахівців з вищою освітою №140474 від 14 серпня 2014 року в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.
		При цьому, ОСОБА_1  добровільно підписуючи угоду від 14 серпня 2014 року, погодилася на працевлаштування її навчальним закладом, навчаючись за кошти Державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.
		Посилання представника ОСОБА_1 на те, що вона не отримувала направлення на роботу, а працевлаштувалася самостійно, що нібито підтверджується довідкою НМУ імені О.О. Богомольця № 63 від 26 червня 2020 року є необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту вказаної довідки, можливість працевлаштуватися на роботу самостійно ОСОБА_1 отримала на підставі її особистої заяви, тим самим отримавши додатково певні можливості щодо вибору місця працевлаштування (а.с. 26). Доказів того, що не направлення на роботу ОСОБА_1 .Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця відбулося з вини останнього матеріали справи не містять.
		Крім того, обов`язок відшкодування вартості навчання у разі невідпрацювання  обумовленого угодою терміну не залежить від того чи був працівник направлений за місцем призначення самим навчальним закладом чи самостійно обрав собі місце роботи, отримавши відповідний дозвіл та погодивши свої дії з навчальним закладом, адже в такому випадку працівник не позбавляється обов`язку відпрацювання за місцем призначення протягом відповідно строку та виключно залежить від самого факту відпрацювання.   Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (редакція чинна на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 367 (редакція чинна на час укладення угоди від 14 серпня 2014 року) випускник має обов`язок відшкодувати у встановленому порядку до Державного або місцевого бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольцягрошових коштів у розмірі 232 089,28 грн.
		Доводів щодо розміру визначеної судом суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, апеляційна скарга не містить.
		Колегією суддів не встановлено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 
		Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Кучми Л.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383  ЦПК України, суд,-
		   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Кучми Людмили Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...