Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/2816/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 30.01.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/452/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/452/24 Справа № 183/2816/23   Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2024 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
		 
		головуючого судді  Никифоряка Л.П.,
		суддів  Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
		 
		розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справив письмовомупровадженні умісті Дніпріапеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут про захист прав споживача, стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровськгаз збут (далі  ТОВ Дніпропетровськгаз збут) про захист прав споживача, стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є споживачем природного газу, який у період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2022 року постачався відповідачем  ТОВ Дніпропетровськгаз збут. У зазначений період він щомісяця, постійно, справно та з надлишком перераховував грошові кошти на рахунки відповідача за спожитий природний газ. Станом на травень 2022 року на його особовому рахунку № НОМЕР_1 виникла переплата в розмірі 14 159,98 грн.
		Вказував, що з 01 травня 2022 року на підставі наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08 червня 2022 року постачальник природного газу змінився з ТОВ Дніпропетровськгаз збут на ГК Нафтогаз Україна.
		Сума переплати за природний газ є безспірною, у зв`язку з чим 16 листопада 2022 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів у вищезазначеному розмірі на його картковий рахунок, який зазначив у заяві, яка була отримана відповідачем 21 листопада 2022 року.
		Позивач зазначав про те, що відповіді на таку заяву, як і коштів відповідачем надано не було, на його особовому рахунку в ГК Нафтогаз України міститься заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 16 166,52 грн. Зазначені обставини спричинили йому моральні страждання.
		Ураховуючи викладене, збільшивши позовні вимоги, позивач виклав вимогу про стягнення з відповідача на його користь безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 14 159,98 грн, 3 % річних в розмірі 621,41 грн, інфляційних втрат в розмірі 3 697,86 грн, а також моральної шкоди в розмірі 14 159,98 грн.
		 
		Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 14 159,98 грн.
		 
		Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 листопада 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з ТОВ Дніпропетровськгаз збут на користь ОСОБА_1 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язань з повернення безпідставно набутих грошових коштів за період з 22 грудня 2022 року до 25 квітня 2023 року в розмірі 145,48 грн.
		Стягнуто з ТОВ Дніпропетровськгаз збут на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції невірно визначено період прострочення виконання грошового зобов`язання та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Також зазначає, що визначений до стягнення розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, оскільки суд в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, а рішення  без змін.
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		 
		Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		 
		Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		 
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
		 
		Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Судом першої інстанції установлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
		 
		Позивачем систематично та з надмірною сплатою здійснюються платежі на рахунок відповідача ТОВ Дніпропетровськгаз збут за спожитий природний газ, що підтверджується відповідними квитанціями. Станом на 01 червня 2022 року за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 міститься переплата, яка з урахуванням визнаної сторонами сумами, становить 14 159,98 грн.
		 
		16 листопада 2022 року позивач звернувся на адресу ТОВ Дніпропетровськгаз збут із заявою про повернення суми коштів, яка обліковується як переплата за його особовим рахунком. Сплату коштів останній просив провести на його картковий рахунок в АТ КБ ПриватБанк та про результати звернення просив повідомити в строки, передбачені Законом України Про звернення громадян.
		 
		Зазначену заяву було отримано ТОВ Дніпропетровськгаз збут 21 листопада 2022 року.
		 
		Відповідачем надано платіжну інструкцію № 59333 від 25 квітня 2023 року, відповідно до якої ТОВ Дніпропетровськгаз збут 25 квітня 2023 року на картковий рахунок позивача було сплачено 14 159,98 грн надмірно перерахованих коштів.
		 
		Зазначені обставини стали підставою для постановлення ухвали про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому на підставі частини другої статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь позивача 3 % річних в розмірі 145,48 грн. Крім того, суд першої інстанції виходив з доведеності факту завдання позивачу моральних страждань. При визначенні до стягнення розміру моральної шкоди суд керувався принципом розумності та справедливості, враховуючи обставини завданої шкоди позивачу, тривалість його зусиль для відновлення своїх порушених прав.
		 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач  фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Закону України Про захист прав споживачів держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди. Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів.
		 
		Відповідно до Закону України Про ринок природного газу з 01 липня 2015 року функції з постачання та розподілу природного газу відокремлені, у зв`язку з чим ТОВ Дніпропетровськгаз збут, як газопостачальне підприємство надає споживачам послуги постачання природного газу, забезпечуючи ресурсом природного газу, а функції газорозподільного підприємства виконує оператор газорозподільних систем, яким є АТ Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз, та на яке покладено облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу, та технічні види робіт з підключення/обмеження природного газу, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій, тощо.
		 
		Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		 
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		 
		Аналіз вказаних норм права вказує на те, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
		 
		Разом з тим, відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		 
		Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Статтею 20 Закону України Про звернення громадян установлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,  невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
		 
		Встановивши, що відповідач ТОВ Дніпропетровськгаз збут повернув безпідставно отримані грошові кошти після звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, а саме 25 квітня 2023 року, у зв`язку з чим період прострочення виконання такого зобов`язання становить з 22 грудня 2022 року по 25 квітня 2023 року (125 днів прострочення), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на підставі частини другої статті 625 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 3 % річних в розмірі 145,48 грн, тим самим задовольнивши частково позов. При цьому суд врахував, що за вказаний період індекс інфляції становив 1, а тому інфляційного збільшення за такий період не відбулось, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
		 
		Крім того, враховуючи факт нанесення позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину його душевних страждань, дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в цій частині.
		 
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції невірно визначено період прострочення виконання грошового зобов`язання та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, є безпідставними, оскільки за встановлених у цій справі обставин вбачається та не заперечується сторонами, що заява від позивача про повернення грошових коштів була отримана відповідачем 21 листопада 2023 року, на яку з урахуванням вимог Закону України Про звернення громадян відповідач зобов`язаний був надати відповідь до 21 грудня 2022 року, 25 квітня 2023 року було повернуто позивачу безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 14 159,98 грн, у зв`язку з чим період прострочення виконання такого зобов`язання становить з 22 грудня 2022 року по 25 квітня 2023 року (125 днів прострочення), а тому на підставі частини другої статті 625 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 145,48 грн, виходячи з розрахунку: 14 159,98 х 3% х 125 : 365 : 100). При цьому суд вірно врахував, що за вказаний період індекс інфляції становив 1, а тому інфляційного збільшення за такий період не відбулось, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 500,00 грн.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
		 
		Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його душевних страждань, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 500,00 грн.
		 
		У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.
		 
		Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди.
		 
		Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
		 
		Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення  без змін.
		 
		На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		                                П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
		 
		Повне судове рішення складено 30 січня 2024 року.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...