Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/1107/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 01.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/338/28/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023096120000047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 338/1107/23
		31 січня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі : головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю : секретаря ОСОБА_2 ,
		    прокурора             ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		обвинуваченої ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження №12023096120000047 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з повнозагальною середньою освітою, одруженої, не працюючої, депутата восьмого скликання Дзвиняцької сільської ради, раніше не судимої, громадянки України,
		за ч. 1 ст. 125 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		ОСОБА_6 умисно спричинилалегкі тілесніушкодження  ОСОБА_4 .
		Кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин.
		Близько 17 години 30 хвилин 10 травня 2023 року, на ґрунтовій дорозі, яка розділяє господарства АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вчинила з ОСОБА_4 словесний конфлікт, у ході якого, діючи умисно, схопила ОСОБА_4 за волосся, нанесла рукою один удар в ділянку правого плеча, повалила останню на землю, після чого нанесла два удари ногами по верхніх та нижніх кінцівках ОСОБА_4 , спричинивши останній легкі тілесні ушкодження.
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченої та потерпілої у кримінальному провадженні.
		Допитана всудовому засіданніобвинувачена  ОСОБА_6 свою винув учиненніінкримінованого кримінальногоправопорушення невизнала.Пояснила,щонавесні 2021 року потерпіла вичистила канаву біля свого господарства, ґрунт з якої висипала на обочину біля канави. Внаслідок тривалого знаходження ґрунту на проїжджій частині, частина ґрунту перетворилася в болото, що значно зменшило ширину проїжджої частини та суттєво вплинуло на можливість користуватися такою дорогою жителям села. Вона, як депутат сільської ради Дзвиняцької ОТГ, з дозволу керівництва ОТГ та допомоги жителів села Росільна, замовили екскаватор та вантажний автомобіль та почали вивозити ґрунт, який насипала потерпіла. Вона контролювала роботи, сіла в завантажений автомобіль та поїхала з водієм вивозити ґрунт за межі села. Приїхавши, вона побачила, потерпілу, яка перешкоджала екскаваторнику ОСОБА_7 здійснювати навантаження ґрунту. В цей час також підійшов працівник поліції, якого потерпіла викликала для врегулювання конфліктної ситуації. Вона намагалася переконати потерпілу у правомірності робіт, які виконуються, однак остання на її зауваження не реагувала, а навпаки почала провокувати її на загострення конфлікту, знімала всіх присутніх на мобільний телефон. Вона підійшла до потерпілої, пробувала відхилити телефон, зачепила потерпілу, яка впала, а вона, за інерцією зачепила потерпілу. Після того, поліцейський відтягнув її, а потерпіла взяла її телефон й викинула на сусіднє подвір`я. Вказала, що в цілях самозахисту штовхнула потерпілу ОСОБА_4 , яка з власної необережності впала на землю. Жодних умисних ударів вона їй не спричиняла. Не заперечила, що саме вона відображена на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_8 , однак наголосила на тому, що на відеозаписі відсутнє підтвердження того, що саме вона наносила удари руками й ногам по тілу потерпілої. Вважає, що ніякого умислу на спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій у неї не було, просить її виправдати, у задоволенні цивільного позову  відмовити. 
		Допитана всудовому засіданніпотерпіла  ОСОБА_4 суду повідомила, що в післяобідній час 10 травня 2023 року вона у своїх справах була в місті Івано-Франківську. Близько 16 години до неї зателефонувала дочка, яка повідомила, що біля їхньої присадиби якісь люди, за допомогою трактора та вантажного автомобіля, забирають ґрунт. Цей ґрунт був викопаний з їхньої канави та насипаний вздовж канави. Оскільки роботи з чистки канави вона оплатила самостійно, то вона, отримавши дозвіл сільської ради, мала намір вивезти викопаний ґрунт собі на город. Приїхавши до власного будинку, вона побачила екскаватор, за яким працював житель села Росільна ОСОБА_7 . Оскільки тракторист відмовлявся припинити роботи, вона викликала працівників поліції. В цей час також приїхала ОСОБА_6 , яка почала її ображати, виражатися в її сторону нецензурною лайкою. Через кілька хвилин підійшов працівник поліції, вона намагалася роз`яснити ситуацію, яка склалася, однак обвинувачена заважала надавати пояснення працівнику поліції ОСОБА_8 . В якийсь момент ОСОБА_6 , будучи в агресивному стані, несподівано схопила її правою рукою за волосся, а лівою нанесла удар в праве плече, поваливши на землю. Відразу ж обвинувачена нанесла їй, лежачій на землі, ще два удари по руках та ногах. На дії ОСОБА_6 відреагував працівник поліції ОСОБА_8 та відтягнув обвинувачену від неї. Далі вона з працівником поліції пішла до себе на подвір`я, де написала заяву про вчинене кримінальне правопорушення. Внаслідок її побиття обвинуваченою, її боліла голова та все тіло, вона приймала знеболююче, обробляла місця побоїв спеціальними мазями. Має претензії до обвинуваченої морального характеру, свій цивільний позов просить задовольнити, стягнувши на її користь 50000 грн моральної шкоди, обвинуваченій призначити суворе покарання.
		 
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів.
		Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених у справі доказів.
		Зокрема, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що 10 травня 2023 року здійснював патрулювання у складі сектору реагування патрульної поліції (СРПП) відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції спільно з інспектором СРПП ОСОБА_9 . О 17 годині 15 хвилин на службовий планшет надійшло повідомлення від жительки села Росільна ОСОБА_4 про конфлікт з невідомою особою. Близько 17 години 19 хвилин він разом із напарником прибули на виклик, він пішов до місця конфлікту, а напарник поїхав на інший виклик. Він побачив техніку, якою завантажували та вивозили ґрунт. Також на місці була заявниця, водій вантажного автомобіля, екскаваторник та ОСОБА_6 . Обвинувачена висловлювалася у сторону ОСОБА_4 нецензурними словами, погрожувала фізичною розправою, через що він неодноразово робив за це зауваження. З метою уникнення конфлікту, він запропонував пройти ОСОБА_4 на територію її господарства для надання пояснень з приводу виклику. Коли він разом з ОСОБА_4 пішли в напрямку воріт, де проживає потерпіла, ОСОБА_6 наздогнала їх та з погрозами і криками схопила ОСОБА_4 за волосся, нанесла їй удар лівою рукою в праве плече, поваливши останню на землю. ОСОБА_4 впала на спину, вдарившись головою об землю. Відразу ж ОСОБА_6 нанесла кілька ударів ногами по ногах потерпілої. Він схопив ОСОБА_6 та відтягнув її в сторону. Потерпіла, піднявшись на ноги, перебувала у стресовому стані, повідомляла, що погано себе почуває та просила викликати карету швидкої медичної допомоги. Заспокоївши потерпілу, він супроводив останню до неї на подвір`я, де відібрав у неї протокол-заяву та пояснення. Також зазначив, що потерпіла на обвинувачену не нападала, ніяких ударів їй не завдавала.
		Допитаний яксвідок ОСОБА_9 пояснив,що 10травня 2023року перебувавна чергуванніу складіСРПП відділенняполіції №2(смт.Богородчани)Івано-Франківськогорайонного управлінняполіції спільноз інспекторомСРПП ОСОБА_8 .Близько 17години 15хвилин наслужбовий планшет надійшлоповідомлення від жительки села Росільна ОСОБА_4 про конфлікт з невідомою особою. Близько 17 години 19 хвилин він разом із напарником прибули на виклик, ОСОБА_8 пішов до місця конфлікту, а він поїхав на інший виклик допомогти іншому екіпажу. Він бачив на дорозі техніку, якою завантажували та вивозили ґрунт. Повернувшись назад у село Росільна, ніякого конфлікту вже не було, однак від ОСОБА_8 дізнався, що ОСОБА_6 побила ОСОБА_4 . В кінці зміни він бачив конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на відео з нагрудної камери ОСОБА_8 . 
		Допитанийв судовомузасіданні свідок ОСОБА_7 повідомив,що 10травня 2023року екскаваторомнавантажував ґрунтбіля житловогобудинку ОСОБА_4 .Роботою керувала  ОСОБА_6 , яка є депутатом Дзвиняцької сільської ради від їхнього села. Через деякий час під`їхала ОСОБА_4 , яка просила припинити роботи. В цей час прийшла ОСОБА_6 у якої разом з ОСОБА_4 розпочався словесний конфлікт. Також прийшов працівник поліції, який намагався утихомирити жінок. Він також бачив як ОСОБА_6 відштовхнула ОСОБА_4 , яка провокувала обвинувачену та всіх присутніх на конфлікт, від чого потерпіла впала.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12023096120000047 зареєстроване за ч.1 ст.125 КК України, зазначено, що 10 травня 2023 року до відділення поліції № 2 (смт.Богородчани) із заявою звернулася ОСОБА_4 про те, що близько 17 години 30 хвилин 10 травня 2023 року на вулиці Шевченка в с.Росільна їй спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6 (а.с.42).
		Згідно зпротоколом прийняттязаяви прокримінальне правопорушеннявід 10травня 2023року ОСОБА_4 повідомила органполіції проте,що близько17години 30хвилин цьогодня на вулиці Шевченка в с.Росільна їй спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6 (а.с.46).
		Протоколом оглядумісця подіївід 20травня 2023року зфототаблицями донього зафіксованоогляд вулиці Шевченка в с.Росільна, де потерпілій ОСОБА_4 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6 (а.с.50-53).
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 11 травня 2023 року № 256 у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці голови, синця в ділянці грудної клітки, два синця в ділянці лівої руки, синця в ділянці правої руки, синця в ділянці лівої ноги, синця в ділянці правої ноги, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.55).
		Протоколом перегляду відеозапису від 20 травня 2023 року встановлено, що на нагрудну камеру поліцейського СРПП ОСОБА_8 зафіксовано конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , який стався 10 травня 2023 року. Відеокамерою зафіксовано, що ОСОБА_6 поводиться агресивно відносно потерпілої, вчиняє сварку під час якої виражається нецензурною лайкою та висловлює погрози в сторону ОСОБА_4 . На 04:59 хвилині відеозапису зафіксовано як ОСОБА_6 схопила ОСОБА_4 за волосся та нанесла рукою удар в ділянку правого плеча. Поліцейський ОСОБА_8 втручається в конфлікт та відтягує ОСОБА_6 . На 05:18 хвилині відеозапису зафіксовано як на ґрунтовій дорозі біля воріт власного господарства лежить ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 в цей час продовжує нецензурно висловлюватися в сторону потерпілої, намагається наблизитися до ОСОБА_4 , однак поліцейський не дає їй це зробити. На 05:43 хвилині зафіксовано, як ОСОБА_4 піднявшись на ноги, скаржиться на погане самопочуття, просить викликати їй карету швидкої медичної допомоги.
		В судовому засіданні здійснено перегляд відеодиску із вищевказаним відеозаписом, на якому видно, як обвинувачена, раптово наблизившись до потерпілої, зловила її за волосся та нанесла удар останній в плече. 
		Статтею 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		   Згідно з вимогами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		   Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності й непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Більше того, стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		На переконання суду, всі наведені вище докази, які були досліджені в ході судового розгляду, отримані в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку та в своїй сукупності є достатніми для твердження про винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Суд вважає надані обвинуваченою показання в частині заперечення своєї вини в спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень неправдивими та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинення нею кримінального правопорушення.
		Факт отриманнятілесних ушкодженьвнаслідок ударівобвинуваченою урізні ділянкитіла всудовому засіданнідетально описалапотерпіла.Такий фактзафіксований нагрудноюкамерою працівникаполіції ОСОБА_8 й підтвердженов судовомузасіданні ОСОБА_8 як свідком.Те щообвинувачена штовхалапотерпілу,яка падала,підтвердив усудовому засіданнітакож ісвідок ОСОБА_7 .Пояснення потерпілої,підтверджені відеодоказомта показаннямисвідків щодообставин нанесенняїй побоївобвинуваченою узгоджуютьсяз висновкомсудово-медичноїекспертизи від 11 травня 2023 року № 256 в частині локалізації тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення.
		Суд вважає безпідставним твердження захисника про відсутність в обвинуваченої умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, які остання могла отримати внаслідок необережного падіння. Такі твердження сторони захисту повністю спростовано в судовому засіданні показаннями потерпілої, свідків, які є логічними, послідовними та не викликають сумнівів у їх достовірності. Суд відзначає, що всі свідки попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, а їхні показання повністю узгоджуються з іншими дослідженими та перевіреними доказами у кримінальному провадженні.
		Оглянутим відеодоказом достовірно підтверджується, що після словесного конфлікту, який наростав, внаслідок проявленої значної агресії, обвинувачена накинулася на потерпілу, що є якраз свідченням раптово виниклого умислу на нанесення тілесних ушкоджень. Суд відзначає, що на відеофайлі відсутнє чітке відображення усіх обставин нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, однак це є наслідком того, що відеокамера розташована на форменому одязі працівника поліції, завдяки якому була припинена протиправна поведінка ОСОБА_6 шляхом застосування до неї фізичної сили. Разом з тим, наявна частина відеозапису в сукупності з показаннями потерпілої, свідків та іншими доказами дають підставу прийти до однозначного висновку про винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй діяння.
		Суд такожвважає безпідставнимидоводи сторонизахисту проте,що конфліктвиник внаслідокпровокативних дійпотерпілої,оскільки такідоводи невпливають нависновки судупро винуватістьобвинуваченої тане виправдовуютьостанню вумисному спричиненніпотерпілій легкихтілесних ушкоджень.Більше того,суд наголошує,щомежа допустимої критики  ОСОБА_6 , як депутата місцевої ради, є значно вищою від пересічного громадянина, а тому вона повинна адекватно реагувати на критику своєї діяльності та не допускати випадків самоправства.
		 
		ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Беручи доуваги наведене,суд приходитьдо висновку,що дії  ОСОБА_6 слід кваліфікуватиза ч.1ст.125КК Україниякумисне спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень.
		 
		V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченій судом не встановлено.
		 
		VІ. Мотиви призначення покарання.
		Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винної, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима (а.с.61), на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває та за такою допомогою не зверталася (а.с.63, 64), одружена, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.66).
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006№3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Призначаючи покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Таким чином, враховуючи мету й мотиви, якими керувалася ОСОБА_6 при вчиненні кримінального правопорушення, її поведінку під час та після вчинення діяння, зокрема, домінування фізичною силою під час вчинення проступку, заперечення своєї вини, невідшкодування шкоди потерпілій, думку потерпілої, яка наполягає на суворому покаранні, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу. Таке порання на думку суду буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		 
		VІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
		Статтями 127, 128 КПК України передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
		У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
		Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Потерпілою заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди у сумі 50000 грн.
		Разом з тим, кожна заявлена цивільним позивачем вимога повинна бути обґрунтована належними й допустимими доказами.
		В судовому засіданні потерпіла повідомила, що внаслідок її побиття вона відчула фізичний біль, вживала знеболюючі препарати. 
		Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
		Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17.
		Вирішуючи цивільний позов в частині моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань потерпілої внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та відчутого фізичного болю, пережитий страх за можливість спричинення значної шкоди своєму здоров`ю. Суд також враховує, що саме дії потерпілої, яка, не давши розібратись у ситуації компетентним органам, почала припиняти роботи на громадській дорозі, призвели до виникнення конфлікту з обвинуваченою. Виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що цивільний позов у цій частині слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої 5000 грн моральної шкоди.
		Отже цивільний позов підлягає до часткового задоволення.
		 
		VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Запобіжний захід обвинуваченій не обирався й у суду відсутні підстави щодо обрання запобіжного заходу.
		Питання про речові докази вирішити відповідно до ст.100 КПК України. 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 5000 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позову  відмовити.
		Речові докази : DVD-R диск із відеозаписом з нагрудної камери  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
		 
		 
		 
		   Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...