Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/20278/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2024. Зареєстровано: 31.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 04.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/638/1115/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170020002661

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/20278/23
		                                Провадження №1-кп/638/1115/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі: 
		головуючої судді                          ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря                          ОСОБА_2 , 
		прокурорки                              ОСОБА_3 , 
		захисника                              ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого                              ОСОБА_5 , 
		розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 62023170020002661від 07листопада 2023року стосовно  
		    ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця Вінницькоїобласті,українця,громадянина України,із середньоюспеціальною освітою,проходить військовуслужбу військовачастина НОМЕР_1 ,зареєстрований татакий щомешкає заадресою АДРЕСА_1 ,інвалідності,хронічні захворюванняспростовує, у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,- 
		 
		встановив:
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №197 від 17.07.2023 ОСОБА_5 призначено на посаду номера обслуги 2 розвідувального відділення розвідувального взводу-навідника 2 кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
		Вимоги ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022, строком на 30 діб. 
		Указом Президента України № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.04.2022, строком на 30 діб. 
		Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб.
		Указом Президента України №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб.
		   У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		   Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Однак, ОСОБА_5 , який прохійськову службу за мобілізацією на посаді номера обслуги 2 розвідувального відділення розвідувального взводу - навідника 2 кулеметного відділення з вогневої підтримки 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.
		   Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити Труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язкiв, 18.10.2023 самовiльно залишив розташування місця служби військової частини НОМЕР_1 , яка на той момент знаходилась в АДРЕСА_2 .
		   Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 18.10.2023 по 05.11.2023, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, до 05.11.2023, коли ОСОБА_5 повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 .
		   За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до вськової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд з 18.10.2023 по 05.11.2023, чим вчинив самовільно залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
		   У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, визнав повністю та пояснив, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, він дійсно з 17.07.2023 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 в якої проходив військову службу за мобілізацією, був обізнаний щодо введення воєнного стану в Україні та положень Статуту ВС ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ і відповідних Законів України. 18 жовтня 2023 року після конфлікту з командиром, який не дозволив йому відпустку він самовільно, без дозволу командирів не прибув до дислокації військової частини за місцем проходження військової служби, а поїхав додому, так його мамі робили операцію і він хотів бути з нею. Весь час перебування вдома, проводив на власний розсуд, станом на 04.11.2023 мешкав за місцем своєї реєстрації, не здійснював дій направлених для повернення за місцем служби та не бажаючи їх здійснювати. Будь-яких поважних причин, які б обумовлювали його ухилення від військової служби не мав. Він розумів, що ухиляючись від військової служби, вчиняє злочин. У вчинені вказаного злочину щиро кається. 
		       Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються. 
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		       Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 407 ч. 5 КК України кваліфіковані вірно, так як він, своїми умисними діями вчинив самовільно залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
		   При визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ,безпосередньо бравучасть увиконанні бойовихзавдань позахисту ДержавиУкраїна, за час проходження військової служби характеризується з посередньої сторони, не судимий, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває.
		       У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
		   Крім того,судомтакожвраховується таобставина,щоврезультаті протиправнихдійобвинуваченого ОСОБА_5  наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали. 
		       Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_5 , наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення-злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій ч.5 ст.407 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.
		   Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		       З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 13.11.2023 та утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_5 з вказаного числа.
		       Запобіжний захід ОСОБА_5 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
		       Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, - 
		ухвалив:
		        ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді 5 ( п`яти) років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально - виконавчій установі закритого типу.
		       Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 13 листопада 2023 року.
		       До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без змін - тримання під вартою в Держаній установі «Харківський слідчий ізолятор».
		   Судові витрати відсутні.
		   Позовні вимоги не заявлені.
		       Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
		       Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		   Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		 Суддя                 ОСОБА_6 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...