Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 749/303/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 51-4756км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019270280000362

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 749/303/20
		провадження № 51 - 4756 км 21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                                  ОСОБА_6 (в режимі 
		                                                                       відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року стосовно
		 
		                                    ОСОБА_7 ,
		                                    ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		                                    уродженця м. Прилуки Чернігівської області, 
		                                    який мешкає за адресою:  
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Менський районний суд Чернігівської області вироком від 16 березня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2020 року визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 28 листопада 2019 року приблизно о 22:00 проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2 та з розташованого на ньому житлового будинку повторно, таємно, викрав: чавунну плиту, алюмінієву каструлю, дві алюмінієві пательні, миску з нержавіючої сталі, заподіявши таким чином ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 900 грн.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
		- досудове розслідування та судове слідство, на його погляд, проведено упереджено та однобічно;
		- вирок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення та неправдивих показаннях свідків і потерпілої;
		- суд першої інстанції не розглянув його клопотання про виклик у судове засідання слідчого, свідків, що призвело до порушення принципу змагальності;
		- суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 404 КПК України (далі - КПК), не дослідив повторно докази, не розглянув усіх викладених в апеляційних скаргах доводів і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Також засуджений зазначив про обмеження його в часі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та просила її задовольнити. 
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
		Суд касаційної інстанції розглянув дане кримінальне провадження за відсутності засудженого, врахувавши таке.
		ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї просив не викликати його на розгляд справи.
		Вперше Суд призначив касаційний розгляд скарги ОСОБА_7 на 10 березня 2022 року.
		Засуджений 16 грудня 2021 року подав заяву про його участь у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		На той час ОСОБА_7 відбував покарання в ДУ «Голопристанська виправна колонія (№ 7)», розташованій у с. Стара Збур`ївка Голопристанської міської громади Скадовського району Херсонської області.
		З 24 лютого 2022 року, в результаті повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, Скадовський район Херсонської області опинився в тимчасовій окупації, яка триває дотепер.
		10 березня 2022 року касаційний розгляд не відбувся, участь ОСОБА_7 в судовому засіданні забезпечити не вдалось.
		З цієї ж причини були відкладені судові засідання, призначені на 07 липня 2022 року, 13 жовтня 2022 року, 26 січня 2023 року, 18 травня 2023 року. 
		На запити Суду Департамент з питань виконання кримінальних покарань 15 червня 2022 року, 25 липня 2022 року, 01 листопада 2022 року, 13 лютого 2023 року повідомив про те, що Голопристанська виправна колонія (№ 7) розташована на тимчасово окупованій території Херсонської області, відомостей про місцезнаходження ув`язнених з цієї колонії, в тому числі ОСОБА_7 , немає.
		Захисник у судовому засіданні повідомила про те, що, зі слів родичів засудженого, ОСОБА_7 після окупації частини Херсонської області був відправлений з Голопристанської виправної колонії для відбування покарання до однієї з виправних колоній у Волгоградській області, російська федерація, проте офіційної інформації компетентні державні органи України наразі не мають. 
		З урахуванням викладених обставин, того, що інтереси ОСОБА_7 представлені професійним захисником ОСОБА_6 , а також зважаючи на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість касаційного розгляду даного кримінального провадження за відсутності засудженого.   
		Мотиви Суду
		Положенням ч. 1 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		У поданій касаційній скарзі засуджений покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, посилаючись на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, порушення права на захист під час досудового розслідування та безпідставне відхилення його клопотань про допит свідків.
		Проте наведені засудженим доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.
		Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		При цьому суд першої інстанції врахував:
		- показання свідка ОСОБА_9 про те, що в листопаді 2019 року він спільно з ОСОБА_7 перебував в останнього вдома, де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_7 відлучився, а коли повернувся, то мав при собі клітчасту сумку з металобрухтом. Там він бачив чавунну плиту з кільцями та інше начиння. ОСОБА_7 попросив його допомогти перенести металеві речі до ОСОБА_10 , здати на металобрухт. Він погодився, і вони вдвох віднесли металеві речі та інше кухонне начиння до будинку ОСОБА_11 . Свої показання свідок підтвердив під час слідчого експерименту 19 лютого 2020 року; 
		- показання свідка ОСОБА_11 про те, що в кінці листопада 2019 року до неї додому прийшов ОСОБА_7 та запропонував придбати металеву плитку, дві каструлі та дві сковороди. Вона погодилась і заплатила за них 100 грн. Свої показання свідок підтвердила під час слідчого експерименту 25 березня 2020 року;
		- показання свідка ОСОБА_12 про те, що близько півтора року тому у вечірній час, коли він повертався з роботи додому, то помітив, як з вулиці Шевченка у м. Сновську через провулок Кошового виходив наглядно знайомий чоловік, пізніше він дізнався, що його звуть ОСОБА_7 , в руках він тримав мішок, набитий чимось важким. Свої показання свідок підтвердив під час слідчого експерименту 28 лютого 2020 року ;
		дані, що містяться у:
		- протоколі огляду місця події від 12 грудня 2019 року, проведеного за місцем проживання свідка ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з яким ОСОБА_11 добровільно видала працівникам поліції чавунну плиту, чавунні круги з плити в кількості 7 шт., алюмінієву каструлю, ємністю 3 л, з кришкою, сковороду, діаметром 21 см, алюмінієву сковороду, діаметром 20 см, миску з нержавіючої сталі;
		- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 19 лютого 2020 року, в ході проведення якого ОСОБА_11 вказала на особу на фотознімку під № 2 як на наочно знайомого ОСОБА_7 ;
		- протоколіогляду предметів від 25 березня 2020 року, в ході проведення якого було оглянуто чавунну плиту з двома круглими отворами, алюмінієву каструлю, ємністю 3 л, алюмінієву сковороду з ручкою, алюмінієву сковороду, миску з нержавіючої сталі;
		- висновку експерта № 370-374/20-24 від 30 січня 2020 року, згідно з яким вартість чавунної плити, розмірами 71х41 см, з двома отворами може становити 530 грн, вартість алюмінієвої каструлі, ємністю 3 л, може становити 100 грн, вартість алюмінієвої сковороди з ручкою, діаметром 21 см, висотою 6 см, може становити 100 грн, вартість алюмінієвої сковороди з ручкою, діаметром 21 см, висотою 6 см, може становити 100 грн, вартість миски з нержавіючої сталі, діаметром 14,5 см, висотою 4,5 см, може становити 70 грн.
		Таким чином суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 винен у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, і його вина доведена поза розумним сумнівом. 
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
		При цьому суд першої інстанції дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невизнання ним своєї провини у вчиненому, визнавши їх суперечливими та такими, що повністю спростовуються встановленими під  час судового розгляду фактичними обставинами та зібраними у справі доказами.
		Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям ОСОБА_7  дано правильну юридичну оцінку. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким, наслідки та обставини вчиненого злочину, відсутність пом`якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючої обставини - рецидиву злочинів, дані про особу винного, зокрема, його вік, стан здоров`я, формально позитивну характеристику за місцем проживання, відношення і поведінку після вчиненого, а також те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Водночас суд першої інстанції не визнав як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, на яку вказувала сторона обвинувачення, через відсутність доказів на підтвердження даного факту, та врахував засудження ОСОБА_7 за вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2020 року. 
		Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог статей 50, 65-67, 70 ч. 4 КК.
		Призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. 
		Суд касаційної інстанції вважає, що призначене судом першої інстанції покарання відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		Що ж стосується тверджень ОСОБА_7 про безпідставне відхилення судом першої інстанції його клопотання про допит свідків, то вони є неспроможними, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції у відповідності до ст. 350 КПК розглянув заявлене обвинуваченим клопотання, та, вислухавши думки учасників судового провадження, відмовив у його задоволенні через відсутність обґрунтованих підстав, достатньо переконливо умотивувавши своє рішення.При цьому захиснику і обвинуваченому було роз`яснено про необхідність проведення процедури, передбаченої ст. 290 КПК, однак сторона захисту зазначені вимоги не виконала.
		Крім того, наведені в касаційній скарзі доводи засудженого, аналогічні доводам апеляційних скарг сторони захисту, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу захисника та обвинуваченого на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які доводять вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. 
		На спростування доводів ОСОБА_7 щодо непричетності до інкримінованих подій та неправдивості показань свідків ОСОБА_9 та  ОСОБА_12 суд апеляційної інстанції зазначив про те, що показання цих свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою й з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами та доводять винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
		Підстав не довіряти вказаним свідкам, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, суд апеляційної інстанції не встановив.
		Що стосується тверджень засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив повторно докази, то Суд визнає їх неприйнятними з огляду на таке.
		Частиною 3 статті 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
		При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.
		Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів суду апеляційної інстанції розглянула клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про допит свідків і з належним умотивуванням свого рішення відмовила у його задоволенні через відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК. При цьому колегія суддів правильно вказала на те, що заявлені ОСОБА_7 свідки не були допитані в суді першої інстанції саме через невиконання стороною захисту вимог ст. 290 КПК. Про дослідження інших доказів у судовому засіданні обвинувачений не заявляв.
		До того ж, суд апеляційної інстанції погодився із оцінкою досліджених у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції доказів та не надавав їм іншої оцінки.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як установлено з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судових засідань, під час судового розгляду як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції учасникам процесу, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції, однак вона ним не скористалась у повній мірі.
		За таких обставин Суд не вбачає допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог статей 22, 404 КПК, як про це зазначав засуджений у касаційній скарзі.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх обґрунтованими та вмотивованими. 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Щодо доводів засудженого про порушення його права на захист Суд зазначає про таке.
		Так, у матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_7 , написана ним під час досудового розслідування, про те, що він не потребує правової допомоги. В подальшому під час судового провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 був забезпечений захисником - професійним адвокатом зі стадії підготовчого засідання. В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 погодилась з позицією свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_7 та просила вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, як про це просив ОСОБА_7 . 
		Також ОСОБА_7 був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, отримав копії звукозаписів судових засідань та інформацію з карти пам`яті відеозапису слідчих експериментів, що підтверджується наявними у справі розписками, при цьому будь-яких зауважень чи заперечень він не мав. 
		Водночас засуджений, посилаючись у касаційній скарзі на упередженість, на його погляд, правоохоронного органупід час здійснення досудового розслідування, взагалі не обґрунтував своїх доводів, матеріали кримінального провадження не містять з цього приводу будь-яких заяв, звернень чи скарг  ОСОБА_7 до відповідних органів.
		З огляду на викладене Суд не встановив порушення права ОСОБА_7 на захист.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
		постановив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року стосовно нього - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...