Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/9492/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2024.
Дата набрання законної сили: 30.01.2024
Номер судового провадження: 51-5162км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022071030000597

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 січня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 308/9492/22
		провадження № 51-5162км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                             ОСОБА_4 ,
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), 
		представника 
		потерпілого                         ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000597, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Родніковка Свалявського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього певні обв`язки.
		Згідно з вироком суду 26 травня 2022 року приблизно о 18:00 ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність і суспільну небезпечність, під час малозначного конфлікту з ОСОБА_9 , який спричинив особисту неприязнь, схопив ніж, який знаходився з лівої сторони від нього на столі, та завдав ним удару потерпілому в ліве передпліччя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. В подальшому цим же ножем ОСОБА_8 завдав удару в ліву половину грудної клітки потерпілого, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження.    
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, дії засудженого були направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому з метою припинення злочинного посягання з боку останнього, тобто він перебував у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну карність діяння. Проте, суди безпідставно відкинули версію сторони захисту про те, що ОСОБА_8 , захищаючись, схопив перше, що потрапило йому під руку - ніж, яким задав одного удару в руку ОСОБА_9 , але ніж зісковзнув по тілу потерпілого. Суд апеляційної інстанції не перевірив та не проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, не надав оцінки доказам сторони захисту та недоліки суду першої інстанції не усунув, відтак його рішення підлягає скасування.
		У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор і представник потерпілого заперечували проти задоволення цієї скарги. 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
		При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Як слідує з касаційної скарги захисника, основним її доводом є те, що засуджений, завдаючи потерпілому тілесні ушкодження, перебував у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність його дій. 
		Зокрема, засуджений ОСОБА_8 у суді першої інстанції пояснював, що він полулежав на дивані, а потерпілий був на ньому та завдавав ударів. Тоді він, захищаючи своє життя, не маючі можливість покликати на допомогу, з метою зупинення таких протиправних дій, взяв лівою рукою зі стола ніж та переклавши його у праву, завдав одного удару в лікоть потерпілому. Однак, ОСОБА_9 на цьому не зупинився та продовжив завдавати удари, тоді він, можливо, точно не пам`ятає, задав ще одного удару ножем в шахову дошку, яка була у потерпілого. 
		Проте, аналогічні доводи сторони захисту були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, і не знайшли свого підтвердження.
		Так, згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
		Разом з тим, із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду судом першої інстанції, не вбачається в діях потерпілого ОСОБА_9 передбаченої ст. 36 КК наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, тому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_8 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.
		Зокрема, як убачається з вироку, потерпілий ОСОБА_9 у суді пояснив, що з ОСОБА_8 перебував у дружніх відносинах біля десяти років, відвідував його та купляв необхідні речі, раніше між ними конфліктів не виникало. В день події вони разом вживали горілку та грали в шахи у засудженого вдома. Під час гри між ними виник словесний конфлікт, під час якого шахи перекинулися. Він став навколішки і почав їх збирати, склав у шахову дошку та поклав в рюкзак, який одягнув на спину та мав намір йти додому. Проте словесний конфлікт продовжився і він, з метою його припинення, завдав ОСОБА_8 , котрий знаходився в положенні стоячи, одного несильного удару під око. Після цього, ОСОБА_8 , схилившись на пару секунд, взяв ніж, однією рукою взяв його за шию, а іншою завдав ударів в руку та спину. При цьому потерпілий опору ОСОБА_8 не чинив, а після ударів ножем злість засудженого пройшла та конфлікт було вичерпано. Він пішов до ванної кімнати, переодягнувся в одяг, який йому дав ОСОБА_8 , та пішов додому. Швидку викликала мати, після інциденту засуджений дзвонив йому та пропонував 500 доларів США, щоб справа не дійшла до суду, однак за наполяганням матері він відмовився від цієї пропозиції. Зазначив, що пробачення ОСОБА_8 у нього не просив. 
		Свідок ОСОБА_10 , мати потерпілого, у суді пояснила, що в день події приблизно о 18:30 їй зателефонував ОСОБА_9 та попросив щоб вона вийшла йому на зустріч. У сина була сорочка та штани в крові, він пояснив, що його порізали і вона викликала швидку. Лікар пояснив, що у потерпілого поранені легені, порізана рука та його забрали на операцію. Від сина дізналась, що він був у ОСОБА_8 і між ними виникла сварка. Після інциденту ОСОБА_8 , щоб надати допомогу, до них не звертався. Свідок ОСОБА_11 , лікар швидкої допомоги, у суді підтвердила, що у потерпілого були наявні дві рани, одна на лівому передпліччі, друга (проникаюча рана) в ділянці грудного відділу хребта.  
		Згідно з протоколом медичного освідчення від 26 травня 2022 року, ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння - 1,175 проміле. Відповідно до повідомлення КНП «ЗОМЦПЗ та МЗ» Закарпатської обласної ради від 10 червня 2022 року ОСОБА_8 за медичною допомогою до вказаної установи не звертався. В ході огляду місця події 26 травня 2022 року працівниками поліції, крім іншого, було вилучено предмет, зовні схожий на ніж. 
		З висновку судово-медичного експерта від 24 червня 2022 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_9 садна на шкірних покривах лівого передпліччя та синець на шкірних покривах лівого ліктьового суглобу, є легкими тілесними ушкодженнями. Тілесні ушкодження у вигляді «проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітки. Посттравматичний лівобічний гемопневмоторакс» були небезпечними для життя в момент їх спричинення і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Виникли тілесні ушкодження внаслідок дії колюче-ріжучого предмета по ударному механізму дії, яким міг бути клинок ножа. По давності виникнення вкладаються в час події, яка мала місце 26 травня 2022 року. 
		Крім того, для роз`яснення висновку судом було допитано експерта ОСОБА_12 , котрий проводив судово-медичну експертизу. Останній пояснив, що на момент обстеження на тілі ОСОБА_9 було виявлено дві рани, перша у вигляді садна на шкірних покривах передпліччя могла бути утворена лезом ножа, характерна для самооборони, а дуга - вшита рана в лівій підлопатковій ділянці спини в проекції 9-го міжребер`я, що спричинена по ударному механізму клинком ножа. Те, що дві рани могли бути спричинені одним ударом ножа, який зісковзнув з передпліччя в область спини, експерт вважає малоймовірним, оскільки садно розташовано на зовнішній поверхні передпліччя.
		Водночас у вироку суд зазначив, що дійсно ініціатором бійки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, був потерпілий, при цьому обидва учасники інциденту перебували у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_8 наголошував на тому, що розцінив нанесення йому ударів потерпілим, як реальну загрозу життю і здоров`ю, а тому і застосував ніж для її відвернення. Разом з тим, потерпілий у суді підтвердив, що завдав одного несильного удару ОСОБА_8 в обличчя під око та більше ударів не наносив. Підстав недовіряти показанням потерпілого чи вважати, що останній умисно обмовив ОСОБА_8 , у суду не було, а засудженим такі показання не спростовані. Крім того суд зазначив, що ОСОБА_8 хоча і повідомив суду про напад на нього, однак в правоохоронні органи з цього приводу не звертався. 
		Також ОСОБА_8 повідомив у суді, що після події працівники поліції відвезли його в медичний заклад, однак лікарі відмовилися зафіксувати побої з причин відсутності таких. В матеріалах справи також відсутні висновки експертиз щодо наявності на тілі засудженого тілесних ушкоджень. Однак, на підтвердження отримання засудженим тілесних ушкоджень стороною захисту було надано довідку, відповідно до якої черговий по ІТТ візуально встановив у ОСОБА_8 тілесні ушкодження, проте ступінь ушкоджень, характер, причини та час їх виникнення стороною захисту не підтверджені, а відповідні докази в матеріалах справи відсутні. 
		Суд також звернув увагу на той факт, що сторона захисту під час досудового розслідування висловлювала одну версію щодо обставин події конфлікту, який мав місце 26 травня 2022 року, а в судовому засіданні іншу, які є суперечливими.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_8 , котрий товаришував з потерпілим більше десяти років, при цьому ОСОБА_9 постійно надавав йому допомогу та опікувався ним, не було підстав вважати, що дії потерпілого несуть в собі реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди життю та здоров`ю, і вони давали б підстави для самозахисту шляхом застосування ножа (який має колюче-ріжучі властивості) та нанесення ним удару. 
		Суд зазначив, що при застосуванні ножа існує вірогідність не тільки заподіяння тілесних ушкоджень з крововтратою, а й ушкоджень життєво важливих органів, і навіть летального наслідку. Крім того, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_8 завдав два удари ножем по тілу потерпілого, і за його показами, ще одного удару в шахову дошку, що знаходилась в рюкзаку на спині ОСОБА_9 . 
		При цьому потерпілий при нанесенні йому ударів не пручався, а ОСОБА_8 після завдання першого удару не зупинився та продовжив їх завдавати. Жодних доказів того, що у потерпілого був предмет, наявність якого ОСОБА_8 міг сприймати як загрозу для свого життя чи здоров`я, в матеріалах кримінального провадження не міститься. Відтак, механізм нанесення тілесного ушкодження потерпілому (проникаюча колото-різана рана, ударний механізм) спростовують твердження сторони захисту про перевищення засудженим меж необхідної оборони. 
		Суд також звернув увагу на те, що спроб викликати швидку медичну допомогу, з`ясувати стан здоров`я потерпілого, отримані поранення та їх ступінь тяжкості, засуджений не здійснював. 
		Отже, встановлені судом фактичні обставини, свідчать про відсутність такого акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_9 , який би за своїми об`єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для ОСОБА_8 , що в свою чергу могло викликати у останнього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому.
		За таких обставин, відсутні підстави вважати, що засуджений перебував у стані необхідної оборони, а тому доводи захисника про протилежне, є необґрунтованими.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК судом кваліфіковано правильно. 
		Окрім того, суд апеляційної інстанції детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про перебування засудженого в стані необхідної оборони, які є аналогічними за своїм змістом доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. 
		При цьому у своєму рішенні суд зазначив, що розцінює вказані доводи як позицію сторони захисту, спрямовану на ухилення від відповідальності за вчинений злочин. Об`єктивних обставин, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення за інших обставин, колегія суддів апеляційного суду не встановила.
		В супереч твердженням сторони захисту, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги захисника та дав на них ґрунтовні відповіді. Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. 
		Судові рішення свідчать, що суди перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам. 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...