Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/7696/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 02.02.2024. Зареєстровано: 02.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.
Дата набрання законної сили: 12.09.2024
Результат оскарження 12.09.2024 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/953/392/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000003092

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/7696/22 
		н/п 1-кп/953/392/24 
		                  ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		       
		"02" лютого 2024 р. м.Харків
		Київський районний суд м. Харкова у складі:    
		головуючої судді - ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		захисника  адвоката ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м.Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2022 за №22022220000003092 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями1907року, IV Женевськими конвенціями1949року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією1997року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на даний час судом представники влади РФ, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981№ 36/103, від 16.12.1970№2734(ХХ?) від 21.12.1965№2131(ХХ), від 14.12.1974№3314(ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС РФ на території України.
		24.02.2022на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		24 лютого2022року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
		Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини її території, представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації, було створено незаконні органи влади та систему правоохоронних органів, зокрема на території Ізюмського району та у самому м. Ізюм Харківської області. 
		Так,  ОСОБА_5 , проживаючи в окупованому м.Ізюм Харківської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 03.07.2022 діючи добровільно та умисно, подав документи з метою зайняття посади у незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі (поліції) та був призначений окупаційною владою Російської Федерації на посаду дільничного у незаконно створеному відділі поліції м.Ізюм. У період з 04.07.2022по 05.08.2022 ОСОБА_5 займав вищезазначену посаду та виконував службові обов`язки. 
		Надалі, 05.08.2022 ОСОБА_5 було призначено представниками окупаційної влади Російської Федерації на посаду «виконуючого обов`язки інспектора дорожньо-патрульної служби УВС ТДА в Харківській області», тобто в правоохоронному органі у структурі окупаційної влади держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області. 
		ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді «виконуючого обов`язки інспектора дорожньо-патрульної служби УВС ТДА в Харківській області» в незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної влади (поліції), у період з 05.08.2022по 10.09.2022, виконував свої службові обов`язки, спрямовані на функціонувания вказаного незаконного правоохоронного органу. 
		Під чассудового розглядуобвинувачений ОСОБА_5  в обсязі висунутого обвинувачення за ч.7ст.111-1КК України винним визнав себе частково, а саме, у зайнятті ним посади в незаконному правоохоронному органу, створеному на тимчасово окупованій території  визнав, в добровільному зайнятті ним посади у зазначеному органі  не визнав.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав показання про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначив, що станом на 24.02.2022 він, разом з його батьками проживав у м. Ізюм Харківської області. З моменту окупації міста Ізюм та до перших чисел липня 2022 року він ніде не працював, з представниками окупаційної влади не спілкувався та не співпрацював. В липні 2022 року він, разом з його товаришем ОСОБА_7 , дома у останнього випивали спиртні напої, не розрахували час та «досиділи» до комендантської години. У зв`язку з чим, він попрохав ОСОБА_8 провести його додому. На вулиці до них під`їхали військові окупаційної влади на машині та виявили, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Після цього, військові окупаційної влади посадили їх у машину, зав`язали очі ганчіркою, а руки скотчем та відвезли на «яму», де їх били, допитували та утримували приблизно одну добу. Надалі, військові окупаційної влади запропонувала їм роботу у поліції окупаційної влади. При цьому повідомили, що у разі відмови у прийнятті такої пропозиції, їх не відпустять та будуть «добивати». У зв`язку з тим, що обвинувачений боявся за своє життя та життя батьків, він погодився на працевлаштування. Крім того, йому було відомо, що за порушення комендантської години та перебування на вулиці у стані алкогольного сп`яніння, окупаційна влада застосовувала суворе покарання, зокрема, його однокласнику прострелили ногу. Після того, як він надав згоду на співпрацю з окупаційною владою, його та ОСОБА_8 вивезли у різні райони міста.
		Обвинувачений пояснив, що дійсно, в період з липня 2022 року по серпень 2022 року включно, два місяці, він займав посаду в поліції м.Ізюм окупаційної влади, разом з цим, займав посаду не добровільно, а під примусом. Вказав, що перші два тижня роботи в органах поліції окупаційної влади він нічого не робив, ніяких заяв про прийняття на роботу не подавав. Надалі, він виконував обов`язки дільничного, займався перевіркою заяв мешканців міста, які були громадянами України, про втрату останніми документів, зокрема, здійснював опитування свідків та подавав до паспортного столу окупаційної влади їх письмові пояснення із зазначеного питання. В серпні 2022 року він отримав посвідчення інспектора дорожньо- патрульної поліції служби УВС ТДА в Харківській області поліції м.Ізюм окупаційної влади. Разом з цим, він продовжував виконувати обов`язки дільничного. Працював на вказаній посаді до деокупації території м.Ізюм Харківської області. Зазначив, що форма та зброя йому не видавалася окупаційною владою, він не займався затриманням та арештом жителів міста, збором інформації щодо позицій ЗСУ та колишніх військових. Не приймав участь у нарадах, які відбувалися у приміщенні відділу поліції окупаційної влади, накази та розпорядження йому безпосередня надавав представник окупаційної влади, якому він підпорядковувався, ім`я якого він не пам`ятає. Непокору стосовно виконання покладених на нього обов`язків у відділу поліції не висловлював представникам окупаційної влади, оскільки переживав за своє життя та життя його батьків. Вказав, що заробітну плату від окупаційної влади він отримав один раз, у серпні 2022 року, до цього часу він ніяких грошей не отримував. 
		Крім того пояснив, що він разом з батьками на початку окупації м.Ізюм та після першого його обстрілу, намагалися виїхати з міста, разом з цим, їм це не вдалося, оскільки військові Збройних Сил України замінували міст, коли вони під`їхали до моста, останні почали стріляти в землю і повідомили, щоб вони поверталися. Надалі, міст був підірваний і вони залишилися на окупаційній території. Після цього, він з батьками перебував у селі, яке знаходилося неподалік від підірваного мосту. Разом з цим, з огляду на те, що у них закінчилася їжа, вони їли лише пшеницю, яка теж закінчилася, гуманітарної допомоги ніхто не давав, та почали регулярно обстрілювати ракетами село, він з батьками був вимушений повернутися в м.Ізюм. Зазначив, що з окупованої території України не можливо було виїхати, оскільки військові окупаційної влади не випускали чоловіків призивного віку. Якщо б була можливість виїхати з окупації, він би з батьками скористався цим та виїхав на територію України. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнає частково та добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати. Прохає суд врахувати обставини, за яких йому прийшлось співпрацювати з окупаційною владою, повідомив, що дуже шкодує про вчинене.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, його винуватість повністю підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю досліджених фактичних даних, які містяться у документах, речових доказах та висновком експерта, які є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми доказами для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
		Так, даними протоколу огляду від 06.10.2022, відповідно до якого предметом огляду є посвідчення т.з.в. «Временной гражданской администрации Харьковськой области» на ім`я « ОСОБА_5 », за номером «ХА № 158», червоного кольору. На посвідченні з лівої сторони є фото, імовірно ОСОБА_5 , поруч з фото наявне зображення жовтого двоглавого орла ( герб Російської Федерації), в середині якого зображений герб Харківської області. На посвідченні з лівої сторони є кругла печатка синього кольору «Временная гражданская администрации Харьковськой области», яка також має зображення жовтого двоглавого орла (герб Російської Федерації), в середині якого зображений герб Харківської області. Під фото зазначений номер посвідчення : « НОМЕР_1 », а також дата видачі: «выдано 05.08.2022, действительний до 05.08.2023». З правої сторони посвідчення зазначено: « Харьковская область Временная гражданская администрация . И.о. инспектора дорожно-патрульной службы ОГИ БДД УВД ВГА Харьковской обл., ОСОБА_5 . ХА №158». Зазначена особа, яка видала вказаний документ: «Глава Временной гражданской администрации * подпись* В.К. Ганчев». 
		Даними протоколу огляду від 18.11.2022, відповідно до яких предметом огляду є картонний короб, який опечатаний паперовою биркою із підписом Державного Реєстратора Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_9 (цілісність опечатування та упакування не порушено), а також супровідний лист до нього. Під час огляду супровідного листа встановлено, що він надійшов з Державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на адресу СВ УСБУ в Харківській області разом з вказаним картонним коробом. Згідно інформації з вказаного листа, у вказаному коробі знаходяться речі та документи окупаційної адміністрації «Изюмським отделением народной милиции УВД ВГА Харьковской области». З супровідного листа зроблено копію, що додається до протоколу (додаток № 1). Далі, в ході огляду, короб відкрито та встановлено, що в ньому знаходиться: добірка документів на 6 арк. скріплені чотирма металевими скобами, перший лист має назву «Материалы ЖЕУ № 331 от 04.09.2022» г. Изюм 2022. Відкривши матеріали, на другій сторінці наявний текст написаним синього ручкою. У правому верхньому куті міститься напис «И.о. начальнику Изюмского ОП №2 ОСОБА_10 от ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». з лівого боку нанесена печатка «Зарегестрировано № 331-4.09.2022». Документ має назву «Заявление», де зазначено, що ОСОБА_11 є мисливцем та має зброю під номером № НОМЕР_2 кл.12 та патрони в кількості 49 шт. Має бажання надати на тимчасове зберігання власну зброю до «ИзюмськогоОП№2». Підписано від 04.09.2022 громадянином ОСОБА_11 та в кінці заяви мається напис «Принял заявление: ОСОБА_5 » з його особистим підписом від 04.09.2022. На 3 сторінці з лівого кута зверху наявна позначка «бланк 1.9» та посередині сторінки в верхній частині напис «обьяснение» г. Изюм 04.09.2022, який містить дані особи, а саме громадянина ОСОБА_11 з особистим підписом внизу листа. На зворотній стороні листа наявний текст з наступним змістом: «У меня на хранение находиться руже № хк 003083/16112959 кл.12 вместе с патронами в количестве 49 шт. Есть разрешение на оружие №0209, выдан 06.10.2016 г. Продленный до 06.10.22. В святи с проведением спецопераций на Украйне желаю сдать данноє оружие в Изюмский ОП на временное хранение, вместе с патронами в количестве 49 штук». В кінці документ підписаний ОСОБА_11 . На 4 сторінці закінчується бланк пояснення, з написом внизу листка «обьяснение получил: ОСОБА_5 » з особистим підписом. На 5 сторінці матеріалів знаходиться копія посвідчення, в лівому куті написано «Національна поліція АА № 049866 Ізюмський ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 », в правому верхньому куті посвідчення написано «Дозвіл № НОМЕР_3 виданий 06.10.2016 р. на право зберігання, носіння мисливської зброї «Алтай» № НОМЕР_2 кл.12, дійсний до 06.10.2019 р.».На 6 сторінці матеріалів наявний текст написаний синьою ручкою, у правому куті сторінки написано «И.о. начальнику Изюмського ОП №2 ОСОБА_10 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з наступним змістом : «Докладываю Вам, что охотничье ружье «Алтай» № НОМЕР_2 кл.12, которое добровольно здал ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживает по адресу АДРЕСА_3 . Также к ружью прилагаеться патроны в количестве 49 шт. Заявление №331 от 04.09.2022 г. Помещено в камеру вещь доков в ОСОБА_13 №2.» Підписано ОСОБА_5 04.09.2022.
		Даними оригіналу документу із назвою « Материалы ЖЕУ №331 от 04.09.2022, начато:04.09.2022, окончено: 04.09.2022», який містить документи, складені російською мовою, а саме: «Заявление от №331-0.09.22», «Обьяснение от 04.09.2022 г.», «Рапорт от 04.09.2022», які були предметом огляду, згідно протоколу огляду від 18.11.2022.
		Висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №14 від 09.12.2022, за результатами судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що рукописний текст у документах: «Обьяснение от 04.09.2022 г.» на лицьовій сторінці першого аркушу, що починається та закінчується з «04 09 .. не имею» та «Рапорт от 04.09.2022», виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рукописний текст у документі «Обьяснение от 04.09.2022 г.» на зворотній стороні першого аркушу, що починається зі слів « У меня на хранение…» та на лицьовій стороні другого аркушу, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5 в документах: « Заявление от 04.09.2022», «Обьяснение от 04.09.2022 г.» та « Рапорт от 04.09.2022», виконаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Речовим доказом, дослідженим в ході судового розгляду, а саме, посвідченням Військово-цивільної адміністрації Харківської області серія ХА № 158 від 05.08.2022 (дійсно до 05.08.2023) з посадою: «И.О. інспектора дорожньо-патрульной службы ОГИБДД УВД ВГА в Харьковской области» на імя ОСОБА_5 з підписом голови Військово-цивільної адміністрації ОСОБА_14 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він в період окупації РФ м.Ізюм Харківської області, а саме з 15.06.2022 по 07.09.2022, працював у міліції окупаційної влади. Із ОСОБА_5 він познайомився у будівлі міліції окупаційної влади, де ОСОБА_5 займав посаду дільничного. Зазначив, що в період з 15.06.2022 по 07.09.2022, бачив ОСОБА_5 у приміщенні будівлі міліції окупаційної влади регулярно, приблизно чотири рази на тиждень. Свідку не відомо, щоб ОСОБА_5 застосовував до місцевого населення будь-які заходи фізичного чи психічного впливу, також він не бачив у ОСОБА_5 зброї. Повідомив, що працівники міліції не мали спеціальної форми, в тому числі і ОСОБА_5 , який займав посаду дільничного. У працівників міліції окупаційної влади було лише посвідчення для того щоб вільно пересуватися по місту. Чи отримував ОСОБА_5 заробітну плату від окупаційної влади, свідку не відомо.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що із ОСОБА_5 він познайомився під час окупації м.Ізюм Харківської області у приміщенні міліції м.Ізюм окупаційної влади РФ, де ОСОБА_5 займав посаду дільничного в період з липня 2022 року по вересень 2022 року, точної дати він не пам`ятає. Вказав, що у приміщенні міліції м.Ізюм окупаційної влади свідок бачив ОСОБА_5 майже кожен день, крім вихідних днів. Відповідно до ст. 63 Конституції України свідок відмовився від дачі показань стосовно того, за яких обставин він познайомився із ОСОБА_5 . Вказав, що він особисто бачив, як ОСОБА_5 виконував обов`язки дільничного міліції м.Ізюм окупаційної влади, зокрема, він приймав заяви про вчинення злочину та пояснення від населення м.Ізюм, здійснював чергування у відділі міліції. Як саме ОСОБА_5 був зарахований до штату міліції м.Ізюм окупаційної влади, добровільно чи під примусом, свідку не відомо. Пояснив, що у ОСОБА_5 , під час виконання обов`язків дільничного міліції м.Ізюм окупаційної влади, спеціальної форми не було. Працівникам міліції м.Ізюм окупаційна влада видавали посвідчення та заробітну плату. Чи отримував ОСОБА_5 від окупаційної влади заробітну плату, свідку не відомо.
		Судом допитано свідка сторони обвинувачення ОСОБА_17 , показання якого не містять відомості обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, оскільки свідок пояснив, що із ОСОБА_5 він не був знайомий в період окупації м. Ізюм Харківської влади. З обвинуваченим свідок познайомився в ДУ « Харківський слідчий ізолятор», де тимчасово утримувався свідок та ОСОБА_5 .
		Крім того, суд зазначає, що надані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_17 стосовно того, що до нього протягом 9 місяців, з моменту перебування в ДУ « Харківський слідчий ізолятор», невідомими особами, на обличчі яких були одягнуті маски, застосовувались заходи фізичного примусу, з метою надання неправдивих показань стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні, перевірялись органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023221210001078 від 18.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України. 
		Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві ОСОБА_18 від 29.01.2024, закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №№12023221210001078 від 18.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
		Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження суд прийняв відмову прокурора від допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_19 . 
		За клопотанням сторони захисту судом було допитано свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що він із ОСОБА_5 перебуває у дружніх стосунках. Станом на 24.02.2022 та на час окупації Харківської області, свідок знаходився в м.Ізюм, за місцем його проживання та реєстрації. Вказав, що перші чотири місяці окупації м.Ізюм він разом із ОСОБА_5 займалися продажем полуниці. Потім, знайомий свідка, запропонував йому роботу в органам міліції окупаційної влади РФ, на що свідок відмовився. Надалі, в липні 2022 року, у вечірній час доби, свідок разом із ОСОБА_5 був затриманий людьми у військовій формі окупаційної влади, які їм повідомили підставу їх затримання  порушення комендантської години. Після цього, люди у військовій формі посадили ОСОБА_5 та свідка у машину, наділи пов`язку на очі свідка та привезли у приміщення, де він провів ніч. Чи одягали люди у військовій формі пов`язку на очі ОСОБА_5 , свідок не бачив. Наступного дня свідка доставили у приміщення для «розмови», де люди у військовій формі повідомили про причину затримання та запропонували вирішити це питання мирним шляхом, а саме, запропонували роботу у органах міліції окупаційної влади, на що свідок сказав, що подумає. Разом з цим, така відповідь людей у формі не влаштувала, і вони сказали свідку, якщо він не прийме їх пропозицію, то його продовжать утримувати та будуть з ним «розмовляти по іншому». З огляду на те, що у зазначених людей у військовій формі був паспорт свідка і вони знали де він проживає, останній розцінив пропозицію людей як погрозу, тому погодився. 
		Також, свідок зазначив, що він та ОСОБА_5 утримувалися людьми у військовій формі в різних кімнатах. Йому відомо зі слів вказаних людей у військовій формі, що ОСОБА_5 також прийняв пропозицію працювати в органах міліції окупаційної влади. Після того, як свідка люди у військовій формі відпустили, зі слів ОСОБА_5 , свідку стало відому, що зміст розмови людей у військовій формі із ОСОБА_5 була ідентичною розмові, яку проводили із ним. Чи застосовувалися до ОСОБА_5 з боку людей у військовій формі заходи психічного чи фізичного примусу, свідок особисто не бачив. 
		Свідок пояснив, що через пару днів, він із ОСОБА_5 , як і обіцяв людям у військовій формі, прийшли влаштовуватися на роботу до органів міліції окупаційної влади. Спочатку, неділі дві, свідок працював із ОСОБА_5 разом, потім, він із ОСОБА_5 зустрічався тільки на нарадах, які відбувалися кожен день зранку в приміщенні міліції окупаційної влади. Приблизно через місяць, їм видали посвідчення працівника міліції, яким сідок користувався для переміщення по території міста та проїзду через блок - пост. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_5 ходив у формі міліціонера, взагалі, форму працівникам міліції окупаційна влада не видавала. Також, свідок не знає чи отримував ОСОБА_5 заробітну плату від органів окупаційної влади та чи застосовувалися до нього під час роботи в міліції, з боку керівництва чи інших осіб окупаційної влади заходи фізичного чи психічного примусу. Повідомив, що один раз ОСОБА_5 не вийшов на роботу, у зв`язку з чим, до нього додому поїхав начальник міліції. Чи висловлював начальник міліції будь-які погрози ОСОБА_5 , свідку не відомо.
		Суд враховує зазначенні показання ОСОБА_20 , разом з цим, повідомлені ним обставини, які стали відомі свідку зі слів обвинуваченого, стосовно того, що до ОСОБА_5 нібито в липні 2022 року з боку людей у військовій формі був застосований примус, що змусило останнього співпрацювати з окупаційною владою, не узгоджуються сукупністю досліджених доказів, які надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту та не можуть бути підтверджені лише показаннями, безпосереднім очевидцем яких свідок не був.
		Суд зазначає, що фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбаченихст. 111-1 КК, відповідно до ст.39і40 КК України.
		Разом з цим, стороною захисту не надано доказів, що ОСОБА_5 в період з 04.07.2022 по 10.09.2022 займав посаду у незаконно створеному окупаційному правоохоронному органі та виконував службові обов`язки під безпосереднім впливом: 
		- фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінніст.127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		- фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами тапри цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		В межах розгляду даного кримінального провадження, судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу у період окупації м.Ізюм, внаслідок застосування якого ОСОБА_5 виконував покладені окупаційною владою обов`язки незаконного правоохоронного органу. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_5 ходив на роботу майже щодня, виконував покладені на нього окупаційною владою обов`язки, отримував заробітну плату, принаймні в серпні 2022 року, про що зазначив обвинувачений під час його допиту в суді. 
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_5 діяв добровільно. Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу, враховуючи що вказане кримінальне правопорушення вчинене під час окупації населеного пункту, у якому проживав обвинувачений, та на які посилається сторона захисту, належними та допустимими доказами не підтверджено.
		З огляду на зазначене, суд ставиться критично до показань обвинуваченого ОСОБА_5 , в частині відсутності у його діях, обов`язкової ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, як добровільність зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, оскільки вони є суперечливими, спростовуються сукупністю досліджених судом доказами, і спрямовані на спробу обвинуваченого уникнути покарання.
		Крім того судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню у межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Отже загальновідомим та таким, що не потребує окремого доказування є факт того, що територія м.Ізюма Харківської області була окупована підрозділами держави  агресора з березня 2022 року з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту та звільнена силами оборони України 10.09.2022.
		Оцінюючи відповідно до вимог ст.94 КПК України безпосередньо досліджені судом докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 , який є громадянином України, у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, доведена поза розумним сумнівом, а тому кваліфікує дії обвинуваченого за ч.7 ст.111-1 КК України.
		Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України, є особливо тяжким злочином. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у наданні ОСОБА_5 добровільно стороні обвинувачення доказів, які визнанні у даному кримінальному провадженні речовими, на підставі даних яких, були встановлені обставини, що мають значення для кримінального провадження, про що зазначено стороною обвинувачення. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.
		Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він: раніше не був судимий, має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, розлучений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацездатних осіб на утриманні не має, не є інвалідом, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_5 ,суд враховуєпринципи законності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,достатності покараннядля подальшоговиправлення тапопередження вчиненнянових кримінальнихправопорушень,а також характері ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,передбаченого ч.7ст.111-1КК України,яке єособливо тяжкимкримінальним правопорушеннямпроти основнаціональної безпекиУкраїни,конкретні обставинита наслідкикримінального правопорушення,дані проособу обвинуваченого, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв`язки, а також поведінку до вчиненого злочину, наявність пом`якшуючої обставини покарання та відсутність обставин,які йогообтяжують,та вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.7 ст.111-1 КК України, з призначенням додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, як обов`язкового, та конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю, як альтернативне, в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України..
		Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 КК України стосовно дотримання мети.
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 05.10.2022 у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово був продовжений без визначення розміру застави у встановленому законом порядку. Ухвалами слідчого судді при обранні та продовженні запобіжного заходу встановлений фактичний час затримання ОСОБА_5 в порядку ст.208, 615 КПК України  04.10.2022.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. 
		Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Відповідно до ч.2ст.124 КПК Українистягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.
		Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2022 у справі № 953/5504/22 на майно, добровільно передане органу досудового розслідування 04.10.2022 ОСОБА_5 , а саме, посвідчення Військово-цивільної адміністрації Харківської області серія ХА №158 від 05.08.2022 з посадою: « ОСОБА_21 инспектора дорожньо- патрульной службы ОГИБДД УВД ВГА в Харьковской области» на ім`я ОСОБА_5 , з підписом голови Військово-цивільної адміністрації ОСОБА_14 , у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
		Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
		На підставі викладеного, керуючись ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з моменту проголошення вироку  з 02.02.2024. 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 04.10.2022 по 01.02.2024 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Після набраннявироком законноїсили речовийдоказ: посвідчення Військово-цивільної адміністрації Харківської області серія ХА №158 від 05.08.2022 з посадою: « ОСОБА_21 инспектора дорожньо- патрульной службы ОГИБДД УВД ВГА в Харьковской области» на ім`я ОСОБА_5 , з підписом голови Військово-цивільної адміністрації ОСОБА_14 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 8494 (вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн.. 65 (шістдесят п`ять) коп. витрати на залучення експерта за проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №14 від 09.12.2022.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2022 у справі № 953/5504/22 на майно, добровільно передане органу досудового розслідування 04.10.2022 ОСОБА_5 , а саме, посвідчення Військово-цивільної адміністрації Харківської області серія ХА №158 від 05.08.2022 з посадою: «И.О. инспектора дорожньо- патрульной службы ОГИБДД УВД ВГА в Харьковской области» на ім`я ОСОБА_5 , з підписом голови Військово-цивільної адміністрації ОСОБА_14 .
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін. 
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженим, який тримається під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		   
		Суддя  -               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...