Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10540/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.
Дата набрання законної сили: 30.01.2024
Номер судового провадження: 51-4410км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100020002158

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 січня 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/10540/22
		провадження № 51-4410км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участі:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , 
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Ухвалою Київського апеляційного судувід 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції в порядку ст. 404 КПК змінено та виключено з формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним висновки місцевого суду про вчинення ОСОБА_7 привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
		Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні ряду аналогічних за змістом кримінальних правопорушень, вчинених нею 19, 24, 25 та 26 липня 2022 року, а саме в тому, що вона, обіймаючи посаду старшого касира торгівельного залу супермаркету «Novus», що на вул. Дніпровська Набережна, 17-А, у м. Києві, будучи матеріально відповідальною особою, в умовах воєнного стану здійснила повернення коштів за товари, які були продані клієнтам цього супермаркету та на час здійснення ОСОБА_7 вказаних дій не перебували в наявності ТОВ «Новус Україна», в результаті чого привласнила ці кошти і розпорядилася ними на власний розсуд, чим заподіяла ТОВ «Новус Україна» матеріальну шкоду на загальну суму 3841,90 грн.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, зокрема щодо повноважень ОСОБА_7 , яка під час вчинення злочину обіймала посаду старшого касира, на неї були покладені певні обов`язки, вона була наділена організаційно-розпорядчими функціями, тобто перебувала в статусі службової особи і привласнила чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем. Необґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій про те, що вчинений ОСОБА_7 злочин не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, на переконання сторони обвинувачення, призвели до безпідставного застосування цими судами щодо засудженої інституту звільнення від відбування основного покарання, що прямо суперечить вимогам ст. 75 КК. Зазначає про те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, захисник вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Мотиви суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди з твердженнями судів попередніх інстанцій щодо виключення з формулювання обвинувачення ОСОБА_7 такої ознаки, як вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, оскільки остання виконувала організаційно-розпорядчі функції.
		В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що попри твердження у касаційній скарзі прокурора, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду старшого касира торгівельного залу супермаркету «Novus», будучи матеріально відповідальною та службовою особою, в умовах воєнного стану, використовуючи службові повноваження із здійснення контролю за проведенням касових операцій, здійснила повернення коштів за товари, які були продані клієнтам цього супермаркету та на час здійснення ОСОБА_7 вказаних дій не перебували в наявності ТОВ «Новус Україна», в результаті чого привласнила ці кошти і розпорядилася ними на власний розсуд, чим заподіяла ТОВ «Новус Україна» матеріальну шкоду на загальну суму 3841,90 грн.
		Місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, дійшов висновку про те, що засуджена здійснила привласнення майна ТОВ «Новус Україна», однак не використовувала своє службове становище.
		Судами попередніх інстанцій була проаналізована низка документів щодо працевлаштування ОСОБА_7 та визначення її посадових обов`язків, зокрема наказ від 03 лютого 2020 року № 1315к, на підставі якого ОСОБА_7 була прийнята на посаду касира торговельного залу ТОВ «Новус Україна» до структурного підрозділу № 1036; наказ від 12 травня 2022 року № 9109к, яким ОСОБА_7 переведено на посаду старшого касира ТОВ «Новус Україна» до структурного підрозділу № 1057; договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 12 травня 2022 року, укладений між ТОВ «Новус Україна» та ОСОБА_7 , та підписка матеріально відповідальної особи, відповідно до яких засуджена бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження (схоронність) довіреного товариством майна та інших цінностей, ознайомлена з правилами роботи і зобов`язується у повному обсязі виконувати всі встановлені правила щодо прийому, збереження та видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також дотримуватись порядку та строків подання звітності.
		В розумінні вимог кримінального закону організаційно-розпорядчими є обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях. 
		ОСОБА_7 як старший касир могла здійснювати певні організаційно-розпорядчі функції, які визначені посадовою інструкцією старшого касира. Проте у ході вчинення інкримінованих їх дій засуджена своїх організаційно-розпорядчих функцій не використовувала. Адже повертання коштів за товари, фактично продані клієнтам остання здійснювала самостійно, вказівок підлеглим їй касирам не давала. 
		Окремо суд звертає увагу на те, що обмежений доводами касаційної скарги прокурора, а тому констатує, що попри твердження у касаційній скарзі прокурора, про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно виключили із формулювання, визнаного доведеним таку ознаку як привласнення майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, оскільки остання була наділена організаційно-розпорядчими функціями, колегія суддів відхиляє.
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, дані про особу засудженої, яка до вчинення вказаного злочину не судима, має позитивні характеристики, а також суд урахував обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування спричиненої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
		Все наведене у своїй сукупності місцевий суд розцінив як обставини, які дають можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК та звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням та зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК з огляду на встановлені цим судом обставини кримінального провадження та характеризуючі дані про особу засудженої.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене засудженій покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування основного покарання з випробуваннямвідповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК та є вмотивованою.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...