Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8950/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2024. Зареєстровано: 03.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		22 січня 2024 року Справа № 280/8950/23  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретарів судового засідання: Тетерюк Н.В., Шевченка С.О., представника позивача: адвоката Дубовик С.В., представника відповідача: Гери Г.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом 
		Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» (69014, м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 12-А код ЄДРПОУ 00292333)
		до Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16; ЄДРПОУ 37536031)
		про визнання протиправним та скасування наказу,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26 жовтня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» (далі  позивач, ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ») до Державної служба геології та надр України (далі  відповідач, Держгеонадра), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» від 04 травня 2023 року № 232 в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 1134 від 05.11.1997 року та № 6593 від 08.12.2021 (п. 1 Додатку до Наказу Держгеонадра «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» 04 травня 2023 року № 232), наданих ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ».
		В обґрунтування позову зазначає, що спірним наказом зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами, власником яких є позивач, у зв`язку із застосуванням спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції» до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» ОСОБА_1 , на підставі частини 7 статті 13 Кодексу України про надра. Позивач вважає, що частина 7 статті 13 Кодексу України про надра, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 року № 2805-ІХ (далі  Закон № 2805-ІХ) порушує статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягають застосуванню саме норми Конституції та Конвенції. В обґрунтування такого твердження позивач зазначає, що спеціальний дозвіл на користування надрами є майном позивача. Відповідно до статті 57 Кодексу України про надра тимчасова заборона (зупинення) права користування надрами здійснюється шляхом зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Протягом 20 календарних днів після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення робіт, передбачених відповідним спеціальним дозволом на користування надрами, на наданій йому в користування ділянці надр. Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не є підставою для переривання строку його дії. Основним видом діяльності позивача, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, є добування піску, гравію, глин і каоліну, річний дохід за 2022 рік від реалізації продукції від здійснення такого виду діяльності становить 99,2%. Враховуючи, що протягом всього строку зупинення спецдозволу строки спецдозволу не продовжуються, то фактично, на період дії санкцій право видобутку для надрокористувача втрачається безповоротно. Наголошує, що відповідно до частини 7 статті 57 Кодексу України про надра дія спеціального дозволу на користування надрами поновлюється Держгеонадрами у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). При цьому, Законом України «Про санкції» передбачено можливість продовження санкцій та жодним чином не обмежено ні граничну кількість таких продовжень, ні їх строки. Що ж до зняття санкцій, то надрокористувач, до якого безпосередньо такі санкції не застосовувались, не може жодним чином вплинути на їх зняття, оскільки не є учасником правовідносин, які виникають між підсанкційним кінцевим бенефіціарним власником надрокористувача та Президентом України. Враховуючи наведене, вважає, що зупинення дії спецдозволів є очевидним втручанням держави у право мирного володіння майном. Крім того, зазначає, що пункт 3 частини першої статті 57 Кодексу України про надра, який став підставою для зупинення спецдозволів позивача, набув чинності після набуття чинності Указом Президента України про введення санкцій відносно кінцевого бенефіціарного власника позивача, у зв`язку з чим спірний наказ прийнятий з порушенням статті 58 Конституції України. Також посилається на те, що законодавець передбачив нову підставу для анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, однак, з метою забезпечення реалізації принципів правової визначеності та законних очікувань, передбачив 30-денний строк для вчинення надрокористувачем дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції. Тим часом, спірний наказ прийнято 04.05.2023, в той час як ОСОБА_1 02.05.2023 незаконно поновлено в реєстрі, отже, відповідач позбавив позивача надрокористувача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника. Вказує, що ні станом на момент набуття чинності змінами до Кодексу України про надра (28.03.2023 року), ні зі спливом 30-денного строку з моменту їх набуття, підсанкційна особа ОСОБА_1 не був кінцевим бенефіціарним власником позивача. До наведеного, також вважає, що частина 7 статті 13 Кодексу України про надра не могла бути застосована до позивача, оскільки, починаючи з 01.12.2022 ОСОБА_1 не є кінцевим бенефіціарним власником позивача, а наказ Міністерства юстиції України, яким скасовано державну реєстрацію змін про юридичну особу, є явно незаконним та не може застосовуватись. Вважає, що спірний наказ прийнятий без дотримання при його прийнятті принципів добросовісності, розумності та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Просить позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 31.10.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.11.2023, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
		21.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 №820/2022 (в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023), введено в дію персональні санкції щодо ОСОБА_1 , у тому числі, блокування активів, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами. З посиланням на норми Кодексу України про надра зазначає, що законодавець передбачив можливість (повноваження) Держгеонадра приймати рішення про зупинення спеціального дозволу юридичної особи, до кінцевого бенефіціарного власника (фізичної особи) якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України «Про санкції». Зазначає, що з дня видання Указів Президента України від 01.12.2022 №820/2022 та від 24.01.2023 № 43/2023 та станом на день подання відзиву кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» являється  ОСОБА_1 . З огляду на те, що з моменту видання Указів Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 та від 24.01.2023 № 43/2023 до набрання чинності Закону №2805-ІХ, яким внесено зміни до Кодексу України про надра, минув 30-денний строк, згідно ст.ст.13, 57 Кодексу України про надра, видано спірний наказ в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, наданих ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ». Вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин у період з грудня 2022 р. по 28.03.2023, так і на день прийняття оскаржуваного рішення (наказу) - 04.05.2023, минуло 6 місяців. Звертає увагу суду, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону №2805-ІХ, яким статті 13, 57 Кодексу України про надра доповнено новою правовою нормою, опубліковано у офіційному виданні «Голос України» від 28 грудня 2022 року №263, а відповідно, позивач не міг не знати та не міг не передбачити наслідки невиконання вказаних приписів Закону №2805-ІХ після набрання ним чинності, тобто з 28.03.2023, оскільки позивачеві вказаними нормами законодавцем надана можливість та забезпечене право позивача вжити заходів, направлених на зміну бенефіціарного власника у період з 01.12.2022 до 28.03.2023 (день набрання законом чинності) задля уникнення негативних наслідків у виді зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, що свідчить про те, що законодавцем при прийнятті Закону №2805-1Х було дотримано як принцип правової визначеності, так і принцип якості закону. Зазначає, що з моменту набрання чинності Закону №2805-ІХ, тобто з 28.03.2023, по 04.05.2023 дата оскаржуваного наказу - минуло більше 30 днів. Таким чином вважає, що твердження представника позивача не відповідають обставинам справи. Зазначає, що навіть і після прийняття судом ухвали про відкриття провадження у справі, позивач не позбавлений права та можливості виконати вищенаведені вимоги законодавства, що усуне підстави для зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та відновить їхню дію. Крім того, вказує, що да даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.01.2023 було здійснено реєстраційну дію «Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника» щодо ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ», однак, таку реєстраційну дію скасовано наказом Міністерства юстиції України від 02.05.2023 за результатами розгляду скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. З урахування вищезазначеного висновує, що з дня застосування санкцій та станом на день винесення оскаржуваного наказу та подання відзиву кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» являється ОСОБА_1 . Також вважає, що у спірному випадку втручання у право власності позивача відбулось на підставі закону, мало легітимну мету, та враховувало справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, та інтересами позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.
		Протокольною ухвалою суду від 27.11.2023 відкладено підготовче засідання на 11.12.2023.
		27.11.2023 до суду надійшли дві відповіді на відзив, аналогічні за змістом, в яких позивач висловлює незгоду з аргументами відзиву, зазначає, що в період з 05.01.2023 до 02.05.2023 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 не був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ». Реєстрація змін 05.01.2023 жодним чином не впливає на момент передачі корпоративних прав в трасти, що відбулось 01.12.2022, а отже фактично ОСОБА_1 з 01.12.2022 не є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ». Вказує, що приймаючи оскаржуваний наказ 04.05.2023, в той час як 02.05.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поновлено кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , відповідач позбавив позивача надрокористувача можливості вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника. За наведених обставин, ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем передчасно. Таким чином, ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» вважає, що у питанні прийняття оскаржуваного наказу про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідач допустив помилки державного регулювання, і не встиг за змінами у господарських відносинах, зорієнтуватись у тому, яких заходів необхідно вжити для дотримання балансу інтересів усіх учасників ринку. Позивач вважає, що відповідачем повинно було вжити активних дій для забезпечення верховенства права, усунення нечіткості у змісті своїх правових норм, враховуючи зміст частини 7 статті 13 Кодексу України про надра та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника 02.05.2023, надати можливість позивачу внести зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника, чого на момент вчинення спірних правовідносин здійснено не було.
		30.11.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач висловлює незгоду з аргументами відповіді на відзив, в яких наголосив, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону №2805-ІХ, яким статті 13, 57 Кодексу України про надра доповнено новою правовою нормою, опубліковано у офіційному виданні «Голос України» від 28 грудня 2022 року №263, а відповідно позивач не міг не знати та не міг не передбачити наслідки невиконання вказаних приписів Закону №2805-ІХ після набрання ним чинності, тобто з 28.03.2023. Інші аргументи аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.
		Протокольною ухвалою суду від 11.12.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.01.2024.
		Протокольною ухвалою суду від 10.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.01.2024.
		Протокольною ухвалою суду від 17.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.01.2024.
		У судовому засіданні 22.01.2024 судом проголошено скорочене рішення.
		Під час судового розгляду справи представники сторін підтримали свої доводи та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
		ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є добування піску, гравію, глин і каоліну (КВЕД 08.12).
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» є ОСОБА_1 , тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив (т.1 а.с.46-50). 
		З метою здійснення господарської діяльності Держгеонадра видано позивачу спеціальні дозволи на користування надрами, а саме:
		- № 6593 від 08.12.2021, строком дії на 20 років, на право видобування граніту, придатного для виробництва каменю бутового та щебеню будівельного з Андріївського родовища, яке знаходиться в 2 км на захід від села Андріївка Волноваського району Донецької області (далі - Спецдозвіл №6593) (т.1 а.с.19-20);
		- № 1134 від 05.11.1997, строк дії продовжено до 05.11.2037, на право видобування незмінених та порушених вивітрюванням гранітів, мігматитів та гнейсів, придатних в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового, відсіви від подрібнення гранітів, мігматитів та гнейсів, придатні для дорожнього будівництва, суглинків (супутня корисна копалина) придатних для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої марки «75» та каменю порожнистого марки «100», з Лівобережної ділянки Передаточнинського родовища, яке знаходиться в 0,5 км на північний захід від південно-східної околиці м. Запоріжжя (далі - Спецдозвіл №1134) (т.1 а.с.21).
		Указом Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022, який був опублікований та набрав чинності з 06.12.2022, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким, розглянувши діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів, Рада національної безпеки і оборони України, крім іншого, вирішила застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком (пункт 5 рішення) (т.1 а.с.31-32).
		Згідно з пунктом 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022, який має назву «ФІЗИЧНІ ОСОБИ, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)», до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) строком на п`ять років застосовано такі обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції»:
		1) блокування активів  тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		10) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
		11) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
		12) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
		Указом Президента України від 24 січня 2023 року № 43/2023, який був опублікований та набрав чинності з 26.01.2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022, виклавши додаток у редакції, що додається (т.1 а.с.38-45).
		Згідно з пунктом 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022, в редакції рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) строком на п`ять років застосовано такі обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції»:
		1) блокування активів  тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		9) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
		10) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		11) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
		12) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
		13) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
		14) заборона на набуття у власність земельних ділянок. 
		Також судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було здійснено реєстраційну дію від 05.01.2023 № 1001031070007050019 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника» щодо ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ», зокрема, виключено відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)  громадянина України ОСОБА_1 , та включено відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) громадян Республіки Кіпр ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Водночас, наказом Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначену реєстраційну дію (т.2 а.с.197-221). 
		04.05.2023 відповідачем видано наказ №232 «Про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами», яким, крім іншого, зупинено дію Спецдозволу №1134 (пункт1 Додатку до наказу від 04.05.2023 №232) та Спецдозволу №6593 (пункт 4 Додатку до наказу від 04.05.2023 №232)
		Позивач, не погодившись з таким наказом у відповідній частині, звернувся з цим позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
		Основним нормативно-правовим актом, що регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є Кодекс України про надра.
		Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади (частина перша статті 4 Кодексу України про надра).
		Відповідно до статті 11 Кодексу України про надра державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
		Органи, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, для забезпечення прозорості у видобувних галузях зобов`язані оприлюднювати інформацію в обсязі та у порядку, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях", а також забезпечувати дотримання гарантій стабільності норм законодавства, що регулює відносини щодо користування надрами, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях".
		Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції, та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі-Положення № 1174).
		Відповідно до пункту 2 Положення № 1174 Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		За змістом пункту 4 Положення № 1174, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
		Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра (в редакції до 28.03.2023), користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
		Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об`єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об`єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об`єднання несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.
		Стаття 57 Кодексу України про надра в редакції до 28.03.2023 передбачала, що в разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.
		При користуванні надрами відповідно до умов угоди про розподіл продукції право користування надрами може бути припинено, обмежено чи тимчасово заборонено (зупинено) на умовах та в порядку, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" і такою угодою, і лише у випадках, зазначених у частині четвертій статті 26 цього Кодексу.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01 грудня 2022 року №2805-ІХ, який був опублікований у офіційному виданні «Голос України» від 28 грудня 2022 року №263 та набрав чинності через три місяці з дня його опублікування з 28 березня 2023 року (Закон №2805-ІХ) , внесено зміно, у тому числі до Кодексу України про надра.
		Зокрема, статтю 13 Кодексу України про надра доповнено частинами 3-7 такого змісту:
		«Користувачами надр не можуть бути:
		1) юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;
		2) юридичні особи, у яких:
		істотну участь має держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором;
		істотну участь мають юридичні особи, зареєстровані у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором;
		істотну участь мають або є кінцевими бенефіціарними власниками фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Положення цього пункту не застосовуються до юридичних осіб, акції яких допущені до торгів на іноземних фондових біржах згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (крім юридичних осіб, які є резидентами держави-агресора);
		3) фізичні особи - громадяни та (або) резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції також не можуть бути об`єднання юридичних осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
		Право на користування надрами, у тому числі право на користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, також не надається, а строк дії спеціальних дозволів на користування надрами не продовжується:
		юридичній особі, фізичній особі - підприємцю, об`єднанню юридичних осіб, що не є юридичною особою, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (під час дії таких санкцій);
		юридичній особі, до кінцевих бенефіціарних власників якої застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами з урахуванням положень цієї статті (під час дії таких санкцій).
		Для цілей цього Кодексу терміни "істотна участь" та "кінцевий бенефіціарний власник" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
		У разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України "Про санкції" до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, відповідно анулює або зупиняє дію спеціального дозволу на користування надрами такого користувача через 30 днів з дня застосування таких санкцій, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами».
		Крім того, статтю 57 Кодексу України про надра викладено в такій редакції:
		«Стаття 57. Тимчасова заборона (зупинення) користування надрами
		Право користування надрами може бути тимчасово заборонено (зупинено) виключно з таких підстав:
		1) невиконання надрокористувачем у встановлений строк приписів щодо усунення порушення вимог законодавства, відповідної угоди про умови користування надрами та передбаченої нею програми робіт, виданих за результатами проведення заходів державного геологічного контролю центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або недопущення посадових осіб такого органу до здійснення заходів державного геологічного контролю, за умови дотримання ними встановленого порядку здійснення державного нагляду (контролю);
		2) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або інформації про його відсутність та (або) наявність невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформації (даним), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, поданій заявником, а в разі зареєстрованого іноземного представництва - інформації про кінцевого бенефіціарного власника відповідно до Закону України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях";
		3) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами;
		4) видобування корисних копалин за відсутності у надрокористувача документів, що посвідчують у встановленому законодавством порядку право власності або право користування земельною ділянкою для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, у тому числі шляхом встановлення земельного сервітуту, акта про надання гірничого відводу (для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом), висновку з оцінки впливу на довкілля, наявність якого передбачена законом, що встановлено за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Тимчасова заборона (зупинення) права користування надрами здійснюється шляхом зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами з підстав:
		визначених пунктом 1 частини першої цієї статті, - виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
		визначених пунктом 2-4 частини першої цієї статті, - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Тимчасова заборона (зупинення) дії спеціального дозволу на користування надрами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, здійснюється з урахуванням вимог частин п`ятої - сьомої статті 13 цього Кодексу на строк дії таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
		Протягом 20 календарних днів після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення робіт, передбачених відповідним спеціальним дозволом на користування надрами, на наданій йому в користування ділянці надр.
		Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню надзвичайної ситуації або усуненням її наслідків.
		Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами не є підставою для переривання строку його дії.
		Дія спеціального дозволу на користування надрами поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, після усунення надрокористувачем порушень, що були підставою для прийняття ним або судом рішення про тимчасову заборону (зупинення) права користування надрами, та (або) у разі закінчення строку дії або вирішення питання про зняття спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з відповідного надрокористувача чи усунення підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті.
		У разі визнання за рішенням суду, що набрало законної сили, незаконним (безпідставним) зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами строк дії такого спеціального дозволу на користування надрами та відповідно строк користування надрами продовжується дозвільним органом на строк такого зупинення.
		При користуванні надрами відповідно до умов угоди про розподіл продукції право користування надрами може бути припинено, обмежено чи тимчасово заборонено (зупинено) виключно з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" та угодою про розподіл продукції.
		Порядок та підстави обмеження, тимчасової заборони (зупинення) користування нафтогазоносними надрами, у тому числі шляхом зупинення дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, визначаються виключно Законом України "Про нафту і газ".
		Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг власником спеціального дозволу на користування надрами можуть бути також зупинені повністю або частково за позовом відповідного органу державного нагляду (контролю) відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що законодавець передбачив імперативний обов`язок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері геологічного вивчення та раціонального використання (Держгеонадра) прийняти рішення про анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у разі застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді анулювання або зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до Закону України "Про санкції" до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка є користувачем надр. Таке рішення приймається не раніше ніж через 30 днів з дня застосування таких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та у випадку, якщо через 30 днів з дня видання указу Президента України про застосування відповідної санкції особа, до якої її застосовано, залишається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, що є власником відповідного спеціального дозволу на користування надрами.
		Суд вважає, що той факт, що відповідні санкції були застосовані до кінцевого бенефіціарного власника позивача до набрання чинності відповідними змінами до Кодексу України про надра, не впливає на можливість зупинення дії наданих позивачу спеціальних дозволів на користування надрами. 
		Таке твердження суду ґрунтується на тому, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №5-рп/2012, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).
		Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року №1-рп/2011, положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац 2 пункту 5 мотивувальної частини).
		У рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(І)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
		Отже, за загальним правилом, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а правовідносини, що виникли раніше, але на момент змін в законодавстві є триваючими, повинні бути приведені у відповідність із новим правовим регулюванням.
		Такої самої думки дотримується і Верховний Суд, який в постанові від 09 червня 2023 року у справі №640/13146/20 зазначив, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п.50).
		За обставинами даної справи встановлено, що персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» застосовані до ОСОБА_1 рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, який набув чинності з дня його опублікування 06.12.2022, строком на п`ять років.
		У подальшому до зазначеного рішення були внесені зміни рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 24.01.2023 «Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 24.01.2023 № 43/2023, однак такі зміни не стосувались застосованих заходів у виді анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		Наведене свідчить про те, що відповідні санкції застосовані до ОСОБА_1 до набрання чинності змінами до Кодексу України про надра, внесеними Законом №2805-ІХ 28.03.2023), водночас, продовжували діяти і після 28.03.2023. 
		Отже, з набуттям чинності такими змінами спеціальні дозволи на користування надрами, видані юридичним особам, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 , підлягали анулюванню (зупиненню) в силу вимог статей 13 та 57 Кодексу України про надра.
		Суд зазначає, що з прийняттям Закону №2805-ІХ законодавець передбачив нову підставу для анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Однак, з метою забезпечення реалізації принципів правової визначеності та законних очікувань, передбачив 30-денний строк для вчинення надрокористувачем дій щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції.
		Таке розуміння правової норми узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) та відповідає названим принципам, оскільки надає можливість законодавчому органу визначити додаткову підставу для анулювання або зупинення спеціального дозволу, обумовлену ситуацією сьогодення, а надрокористувачу уникнути її застосування. До того ж, таке розуміння нормативно-правового регулювання відповідає меті, обраній Україною, як державою, та її громадянами, що європейської інтеграції, яка, у тому числі, передбачає сталість нормативного регулювання підприємницької діяльності на території України, що, у свою чергу, забезпечує прогнозованість ведення бізнесу та інвестиційну привабливість України, як держави.
		Водночас, варто також звернути увагу на те, що Закон №2805-ІХ був офіційно оприлюднений 28.12.2022, тобто за три місяці до дати набуття ним чинності, отже, починаючи з 28.12.2022, наслідки застосування норм такого Закону були для позивача передбачуваними, що давало можливість заздалегідь вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника задля уникнення зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		Слід зазначити, що відповідно до наданих позивачем письмових доказів встановлено, що у день прийняття відповідного рішення про застосування санкцій 01.12.2022 позивачем було ініційовано процедуру зміни кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ» ОСОБА_1 на інших осіб. Так, надані позивачем Акти передачі прав складені 01.12.2022, а відповідні трасти STEP TRUST та Smart Trust за даними сертифікатів реєстрації у Кіпрському Реєстрі Бенефіціарних Власників Трастів та подібних Юридичних Організацій (CyTBOR) зареєстровані з датою заснування 01.12.2022 (т.1 а.с.52-70), що зумовлює обґрунтовані висновки про наявність причинно-наслідкового зв`язку між застосуванням відповідних санкцій та ініційованою позивачем зміною кінцевого бенефіціарного власника.
		Внаслідок ініційованої позивачем зміни кінцевого бенефіціарного власника, відповідні реєстраційні дії в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були вчинені 05.01.2023, водночас, такі реєстраційні дії скасовані наказом Міністерства юстиції України від 02.05.2023 №1562/5, прийнятим на виконання повноважень, наданих статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		Необхідно звернути увагу на те, що наказ Міністерства юстиції України від 02.05.2023 №1562/5 є чинним, а посилання позивача на його очевидну незаконність суд залишає без оцінки, оскільки правомірність видання даного наказу не охоплюється предметом доказування у даній справі.
		Слід зазначити, що скасований акт індивідуальної дії не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, отже реєстраційні дії від 05.01.2023 є недійсними з моменту внесення відповідного запису до реєстру.
		Таким чином, станом на 01.12.2022, станом дату набрання чинності Законом №2805-ІХ (28.03.2023), протягом 30 днів з дня набрання чинності відповідними змінами, а також станом на дату прийняття оскаржуваного наказу (04.05.2023) ОСОБА_1 був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ», що зумовлює настання відповідних правових наслідків застосування санкцій у вигляді анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		Наведене свідчить про помилковість тверджень позивача про те, що починаючи з 01.12.2022 ОСОБА_1 не є кінцевим бенефіціарним власником позивача.
		Суд критично оцінює доводи позивача про передчасність спірного наказу з посиланням на те, що з дати скасування реєстраційних дії від 05.01.2023 наказом Міністерства юстиції України від 02.05.2023 відповідач не надав позивачу 30-денного строку для зміни кінцевого бенефіціарного власника, та зазначає, що видання спірного наказу не перешкоджало позивачу вчинити дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника, водночас, а ні протягом 30 днів з дня винесення наказу Міністерства юстиції України від 02.05.2023, а ні протягом судового розгляду позивачем відповідні зміни не внесені.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не був позбавлений можливості змінити кінцевого бенефіціарного власника задля уникнення негативних наслідків застосування норм Закону №2805-ІХ, а тому відповідні посилання позивача є хибними.
		Помилковими є також і посилання позивача на те, що спірний наказ не містить мотивів його прийняття та є з цих підстав необґрунтованим, оскільки за змістом наказу зазначено, що його прийнято відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Кодексу України про надра у зв`язку із застосуванням санкцій у вигляді, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
		Щодо аргументів позивача про втручання в його право мирно володіти своїм майном, слід зазначити, що спеціальний дозвіл на користування надрами охоплюється поняттям «майно». 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), пункти 166 - 168).
		Отже, право мирно володіти своїм майном не є абсолютним і може бути обмежено державою.
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи гарантувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
		втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
		якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
		втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має Існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, у даному випадку, спеціальними дозволами на користування надрами, є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.
		Водночас, таке втручання держави ґрунтується на нормах Закону України «Про санкції», Кодексу України про надра, які прямо передбачають такий вид санкцій як анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», та наслідки його застосування (статті 57 Кодексу України про надра).
		При цьому, в межах даної справи суд не надає оцінку рішенню про застосування відповідних санкцій, оскільки наведене перебуває поза межами предмету доказування у даній справі.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 липня 2023 року у справі №9901/635/18 звернула увагу на те, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції допускає реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Зазначене відповідає частині сьомій статті 41 Конституції України.
		Крім того, у спірному випадку втручання у право мирно володіти майном має легітимну мету забезпечити належний контроль за використанням майна, яке належить українському народові (надр), та унеможливити в умовах військової агресії Російської Федерації його використання особами, афілійованими з організаціями, які мають центр впливу в країні агресорі, що здійснюється з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, і відповідає визначенню, наведеному в статті 1 Закону України «Про санкції».
		Також суд вважає, що у спірному випадку дотримано принцип справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, та інтересами позивача, оскільки відповідне втручання має тимчасовий характер, а чинне законодавство передбачає для позивача чіткі механізми, які дозволяють відновити дію зупинених спеціальних дозволів на користування надрами, у тому числі шляхом зміни кінцевого бенефіціарного власника на особу, яка не підпадає під відповідні обмежувальні критерії.
		Відповідно до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідає вищенаведеним критеріям, а позивачем не доведено порушення його прав у спірних правовідносинах.
		Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
		Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду викладені вище висновки суду.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
		Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» (69014, м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 12-А код ЄДРПОУ 00292333) до Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16; ЄДРПОУ 37536031) про визнання протиправним та скасування наказу  відмовити.
		Розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
		 
		 
		Повне судове рішення складено 01 лютого 2024 року.
		 
		 
		Суддя М.О. Семененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...