Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/2116/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2024. Зареєстровано: 03.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.
Дата набрання законної сили: 01.02.2024
Номер судового провадження: 852/18880/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		01 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 177/2116/23
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
		суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., 
		за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 року (суддя Лященко В.В., м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, повний текст рішення виготовлено 17.11.2023 року) у адміністративній справі №177/2116/23 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа: Начальник Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Губаренко Олександр Валерійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд 
		 
		в с т а н о в и в:
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач) звернувся до суду з позовом до Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту  відповідач), третя особа: Начальник Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Губаренко О.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №272 від 09.10.2023 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП (вчинення порушення в особливий період), якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. та закрити провадження у справі.
		Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Згідно матеріалів справи, Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 16.11.2023 року винесено вступну та резолютивну частини рішення у справі №177/2116/23, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 року виправлено описку в рішенні Криворізького районного суду Дніпропетровської області, вказавши вірну дату винесення рішення суду 16.11.2023 року замість вказаного в рішенні 17.11.2023 року.
		З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення винесено внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд не надав оцінки застосуванню ч.4 ст.35 Конституції України, яка є виключенням норми ст.65 Конституції України, є спеціальною нормою стосовно ст.65 Конституції України, оскільки становить конституційно-правове виключення щодо проходження військової служби громадянами, релігійні переконання яких не допускають проходження військової служби. Апелянт вважав, що таке виключення стосується проходження не тільки строкової служби, а й всіх інших видів військової служби, зокрема, і військової служби під час мобілізації, стосується виконання військового обов`язку в цілому, який, у свою чергу, згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» включає, зокрема, і проходження військової служби; відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить як строкова військова служба, так і військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період. Апелянт зазначав, що судом не надано правової оцінки практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема справи «Баятян проти Вірменії», «Релігійна громада Свідків Єгови в м. Москва проти Російської Федерації», якими було визначено обов`язок держави забезпечити учасникам релігійної організації Свідків Єгови право на альтернативну службу та інші рішення Європейського Суду з прав людини. Апелянт вважав, що суд знехтував сталою практикою Європейського суду з прав людини, що захищає право осіб, виконання військового обов`язку якими суперечить їх релігійним переконанням (зокрема, учасників релігійної організації Свідків Єгови), на заміну виконання військового обов`язку невійськовою службою. Апелянт посилався на норми ч.4 ст.35, частини 1, 2 ст.64 Конституції України, п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ч.3 ст.1, ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066 та судову практику Верховного Суду та вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Апелянт вважав помилковим застосування судом положень п.16 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки відсутні будь-які докази прийняття військовою адміністрацією чи військовим командуванням відповідних рішень, якими б обмежувалось проходження альтернативної служби та на ч.2 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки ним не встановлено обмежень прав громадян на проходження альтернативної служби.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 25.09.2023 року Криворізьким ТЦК та СП відносно ОСОБА_1  складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку із не прибуттям на відправку за попередніми врученими бойовими повістками. Начальником Криворізького ТЦК та СП ОСОБА_2  відносно ОСОБА_1  було винесено постанову №272, та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Згідно даних постанови, ОСОБА_1 вручена під особистий підпис бойова повістка про необхідність прибуття 25.09.2023 року на 08 год. 00 хв. з метою відправки до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби по мобілізації, але ОСОБА_1 у встановлений в повістці час на відправку не прибув, чим порушив абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи те, що в Україні діє особливий період (воєнний стан) з 24.02.2022 року діяння (бездіяльність) ОСОБА_1 підпадає під ч.2 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 08.03.2023 року та від 11.09.2023 року, останній просив Криворізький ТЦК та СП та голову Криворізької РДА, згідно своїх релігійних переконань замінити йому виконання військової служби невійськовою (альтернативною). Згідно довідки Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» №818 від 20.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.08.2011 року є охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Як Свідок Єгови він бере участь у проповідуванні доброї новини. Статут Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» зареєстрований 30.03.1992 року Радою у справах релігій при Кабінеті Міністрів України, із змінами та доповненнями, зареєстрованими 19.12.2017 року Міністерством культури України. Вирішуючи спір по суті, суд керувався ч.2 ст.210-1 КУпАП, п.16 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, статтями 1, 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», ч.4 ст.35, статтями 64, 65 Конституції України, ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтями 3, 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд прийшов до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те органом відповідно до вимог КУпАП, права ОСОБА_1 , як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи були дотримані, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.09.2023 року. Суд вважав, що начальником Криворізького ТЦК та СП Губаренком О.В. відносно ОСОБА_1  було винесено постанову №272 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП обґрунтовано і на законних підставах.
		Матеріалами справи встановлено, що 25.09.2023 року Криворізьким ТЦК та СП відносно ОСОБА_1  складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 18.09.2023 року ОСОБА_1 під особистий підпис отримав бойову повістку про прибуття о 08.00 год. на 25.09.2023 року до Криворізького районного ТЦК та СП з метою вибуття до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби по мобілізації, але ОСОБА_1 у вказаний в повістці час, не прибув, що підтверджується рапортом від 25.09.2023 року. А також, ОСОБА_1 своєчасно не прибув на відправку за попередніми врученими бойовими повістками, які отримував під особистий підпис про явку для відправки до військових частин, а саме на 18.09.2023 року. Таким чином, систематично порушував вимоги абзацу другого ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи те, що на території України діє особливий період, введений в дію Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 т.210-1 КУпАП. В протоколі ОСОБА_1 власноручно надав пояснення про те, що він є Свідком Єгови і його віросповідання не дозволяє йому користуватися зброєю. Від мобілізації не ухиляється, а просить замінити йому виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.
		Встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2  відносно ОСОБА_1 09.10.2023 року було винесено постанову №272 за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП накладено штраф у сумі 5100 грн. 
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до довідки ВЛК Криворізького районного ТЦК та СП від 27.02.2023 року за станом здоров`я визнаний здоровим, придатним до військової служби.
		Встановлено, що 27.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Криворізького районного ТЦК та СП із заявою про те, що він є охрещеним Свідком Єгови та через свої релігійні переконання відмовляється брати до рук зброю та все, що з нею пов`язане та просив відстрочку від мобілізації. ОСОБА_1 надав довідку від 20.02.2023 року №818 Центру Свідків Єгови про те, що ОСОБА_1 з 06.08.2011 року є посвяченим охрещеним служителем релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Заява зареєстрована Криворізьким районним ТЦК та СП 27.02.2023 року за №726.
		Встановлено, що Криворізький районний ТЦК та СП 02.03.2023 року надав відповідь №1674, згідно якої відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним з релігійними переконаннями.
		Встановлено, що 08.03.2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до начальника Криворізького районного ТЦК та СП із заявою, в якій зазначив, що є охрещеним Свідком Єгови та через свої релігійні переконання не може брати зброю до рук та просив замінити йому виконання військової служби у зв`язку з мобілізацією на невійськову (альтернативну). 
		Встановлено, що Криворізьким районним ТЦК та СП 21.03.2023 року було надано відповідь №4493, згідно якої альтернативна служба, а саме її застосування, є заміщенням проходження строкової військової служби в мирний час, заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час війни українським законодавством не передбачена.
		Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2023 року одержав повістку на 18.09.2023 року та 18.09.2023 року одержав повістку на 25.09.2023 року; 18.09.2023 року ознайомлений письмово про обставини, що можуть свідчити про вчинення адміністративного правопорушення (неявка на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки). 
		Згідно рапорту від 25.09.2023 року №7996 на ім`я начальника Криворізького районного ТЦК та СП військовозобов`язаний ОСОБА_1 у встановлений у повістці час (08.00 год. 25.09.2023 року) не з`явився.
		Відповідно до частин 1, 2 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Встановлено, ч.4 ст.35, статей 64, 65 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Відповідно до статей 1, 4, 5 Закону України «По альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов`язана із соціальним захистом населення, охороною здоров`я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Види діяльності, якими можуть займатися громадяни, які проходять альтернативну службу, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно пунктів 2, 3 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066 громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії. На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконання документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідне рішення місцевою держадміністрацією. 
		Згідно Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю віднесені Свідки Єгови. 
		З системного аналізу вище приведеного законодавства, а саме Закону України «По альтернативну (невійськову) службу» та Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066, вбачається, що хоча альтернативною службою є служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби, однак, передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Відповідно до статей 1, 2, п.5 ч.1 ст.6, ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. В указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, який у подальшому продовжувався та діє на теперішній час. Указом Президента України доручено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-IX від 03.03.2022 року, прийнято рішення про оголошення та проведення загальної мобілізації. Мобілізацію провести на території, зокрема, Дніпропетровської області.
		Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена. Відповідно до ст.23 цього Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
		Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України суд наділений правом вирішувати справу відповідно до Конституції України, як законодавчого акту прямої дії.
		Суд апеляційної інстанції враховує, що в період дії воєнного стану та згідно Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №65/2022, не обмежуються конституційні права та свободи людини та громадянина, передбачені ч.4 ст.35 Конституції України, згідно якої у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Суд зазначає, що ч.4 ст.35 Конституції України не встановлює заміну альтернативної (невійськової) служби лише строковою військовою службою. З системного аналізу цієї норми Конституції України вбачається, що заміна альтернативною (невійськовою) службою здійснюється всіх видів військової служби, у тому числі під час воєнного стану (а особливий період). 
		Відповідно до ч.2 ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Відповідно до ч.3 ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права задекларовано, що свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров`я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Вирішуючи спір, суд використовує практику Європейського суду з прав людини, прийняту рішенням від 07.07.2011 року «Баятян проти Вірменії», рішенням від 22.11.2011 року «Ерчеп проти Туреччини».
		Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
		Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Відповідно ч.6 с.139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий здір за подачу позовної заяви у розмірі 536,80 грн. та за подачу апеляційної скарги  805,21 грн.; всього 1342,01 грн., які підлягають стягненню на його користь з Криворізького районного ТЦК та СП.
		Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд  
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити. 
		Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 року у адміністративній справі №177/2116/23  скасувати.
		Прийняти нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області, третя особа: Начальник Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення  задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області №272 від 09.10.2023 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. та закрити провадження у справі.
		Стягнути з власних бюджетних асигнувань Криворізького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 09535234) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 01 копійок.
		Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
		 
		Головуючий - суддяО.М. Лукманова 
		 
		 суддяЛ.А. Божко 
		 
		 суддяЮ. В. Дурасова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...