Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/9604/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.
Надіслано судом: 02.02.2024. Зареєстровано: 03.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2024.
Дата набрання законної сили: 01.02.2024
Номер судового провадження: К/990/28345/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №344/9604/23
		адміністративне провадження №К/990/28345/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Гудим Л.Я., Пліш М.А.)
		у справі №344/9604/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області
		про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.           ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 03 травня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни. 
		2.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 з 2014 року проживає у м. Івано-Франківську. Мав статус біженця з 2015 року по 2020 року. З 25 січня 2020 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із громадянкою України. З цього ж часу він отримав право на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї та отримав посвідку строком на 1 рік. 08 лютого 2022 року у зв`язку із закінченням строку дії попередньої посвідки йому було видано нову посвідку № НОМЕР_1 на тимчасове проживання строком на 1 рік із терміном дії по 07 лютого 2023 року. До кримінальної відповідальності не притягався, в розшуку не перебуває. Адміністративних, а також цивільних правопорушень не вчиняв. Отже, метою його перебування в Україні є влаштування особистого життя та здійснення комерційної діяльності. 
		3.          Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року позов задоволено.
		4.          Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		5.          Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		6.          Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження  за вказаною касаційною скаргою.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7.          Судами попередніх інстанцій установлено, що 25 січня 2020 року зареєстровано шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25 січня 2020 року.
		8.          Позивачу ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 липня 2020 року.
		9.          З копії довідки № 3072 про реєстрацію місця проживання особи від 27 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 вересня 2020 року.
		10.          Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 є керівником ТзОВ «Східноєвропейські освітні послуги».
		11.          08 лютого 2022 року громадянину Республіки Пакистан ОСОБА_5 видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , із терміном дії до 07 лютого 2023 року.
		12.          03 травня 2023 року до УДМС в Івано-Франківській області надійшло звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - УСР в Івано-Франківській області) за №1667/55/108/01-2023 про ініціювання прийняття рішення про примусове повернення/видворення з України громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1 з подальшою забороною йому в`їзду на територію України.
		13.          Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктами 1-3 статті 2, підпунктами 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено, що громадянин Республіки Пакистан ОСОБА_2 разом з іншими вказаними у зверненні особами організували та причетні до порушення громадського порядку, що мало місце в центрі міста Івано-Франківськ 30 грудня 2020 року.
		14.          Слідство з даного приводу проводиться органами суду, прокуратури та поліції по цей час.
		15.          Такі факти, окрім матеріалів кримінальних проваджень, висвітлено через мережу Інтернет та перебувають у вільному доступі. 
		16.          Так, 31 грудня 2020 року Івано-Франківським ВП ГУНП внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020090010002615 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України.
		17.          06 вересня 2021 року Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська скеровано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному 31 грудня 2020 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020090010002615 щодо ОСОБА_6 за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України. ОСОБА_2 був допитаний як свідок у цьому кримінальному провадженні.
		18.          Станом на 28 квітня 2022 року позивач не перебував у статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		19.          Разом з тим, враховуючи, що своїми діями громадянин Республіки Пакистан ОСОБА_2 негативно впливає на криміногенну обстановку в Івано-Франківській області та Україні, УСР в Івано-Франківській області ініційовано прийняття відповідачем рішення про примусове повернення або видворення позивача за межі України з подальшою забороною в`їзду в Україну.
		20.          Зокрема, 28 квітня 2022 року УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .
		21.          Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №300/1948/22 зупинено дію рішення УДМС в Івано-Франківській області від 28 квітня 2022 року про скасування посвідки на тимчасове проживання до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
		22.          Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 14 липня 2022 року у справі №300/1948/22 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/2500/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 квітня 2022 року про заборону в`їзду в Україну.
		23.          Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19 липня 2022 року у справі №300/2500/22 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №344/7399/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про спростування недостовірної інформації.
		24.          Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України, та призначено покарання із застосуванням частини першої статті 69 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		25.          03 травня 2023 року правоохоронними органами було виявлено громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1 , за адресою місця проживання та доставлено до УДМС в Івано-Франківській області.
		26.          Перевіркою за обліковими даними встановлено, що позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 (дата видачі 08 лютого 2022 року, орган видачі 2601, підстава видачі 04/14). 
		27.          З огляду на надходження звернення №1667/55/108/01-2023 від 03 травня 2023 року в умовах воєнного часу та складного безпекового середовища в Україні та з врахуванням повідомленої про позивача оперативної інформації, УДМС в Івано-Франківській області невідкладно, 03 травня 2023 року прийнято рішення про примусове повернення громадянина Пакистану ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України до 01 червня 2023 року.
		28.          При прийнятті рішення було враховано, що дії громадянина Республіки Пакистан ОСОБА_1 згідно обґрунтованого звернення УСР в Івано-Франківській області ДСР НПУ суперечать охороні громадського порядку на підставі положень  статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		29.          03 травня 2023 року позивач ознайомлений з рішенням, про що свідчить його підпис.
		30.          Окрім того, судами зазначено, що із копії листа заступника начальника управління МВС України Василенко І. встановлено, що станом на 24 квітня 2023 року громадянин країни ОСОБА_2 , на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
		31.          Згідно копії відповіді заступника начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області на запит адвоката Якубовського О.О. від 11 травня 2023 року №5790/108/24/2023, станом на 10 травня 2023 року слідчими підрозділів ГУНП в Івано-Франківській області не повідомлялось про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 . 
		32.          Не погоджуючись із рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		II.  ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		33.          Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що як у зверненні УСР в Івано-Франківській області ДСР НПУ, так і в оскаржуваному рішенні відповідача від 03 травня 2023 року не зазначено фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду громадському порядку в Україні.
		34.          Також, суд врахував, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, має постійне місце проживання на території України та здійснює підприємницьку діяльність.
		35.          Суд зазначив, що в межах спірних правовідносин, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли та може вважатися неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя позивача, яке матиме наслідком видворення позивача за межі України.
		36.          Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що факт надходження до відповідача звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		37.          У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19.
		38.          В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що він має бездоганну ділову репутацію, до кримінальної відповідальності не притягався, в розшуку не перебуває, адміністративних чи цивільних правопорушень не вчиняв. На його утриманні перебувають дружина, її мати та бабуся, а також в родині очікується поповнення. 
		39.          Щодо суті оскаржуваного рішення, позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться докази про те, що він під час подій 30 грудня 2020 року у бійках участі не брав, сам викликав поліцію, був допитаний лише в якості свідка. Негативне подання правоохоронного органу позивач пояснює своєю попередньою активною правозахисною діяльністю іноземних студентів у м. Івано-Франківську, яка стала на заваді протиправній діяльності його фінансових конкурентів. Таким чином, оскільки подання правоохоронного органу не містить фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду громадському порядку в Україні, відтак таке подання не можна вважати обґрунтованим, а оскаржуване рішення органу ДМС правомірним.
		40.          У поданому відзиві на касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області звертає увагу суду на те, що факт надходження звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		41.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
		42.          Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року.
		43.          Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		44.          Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		45.          Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		46.          Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
		47.          Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		48.          Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом. 
		49.          В свою чергу, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 цього Закону).
		50.          Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		51.          Частинами першою-третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		52.          Відповідно до частини чотирнадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
		53.          Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. 
		54.          Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
		55.          Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.
		56.          Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» становить один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.
		57.          Частиною першою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
		58.          Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
		59.          Відповідно до пункту 5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:
		дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
		дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку,
		якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України,
		затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
		60.          Як встановлено судами, 28 квітня 2022 року УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача № НОМЕР_1 .
		61.          03 травня 2023 року УДМС в Івано-Франківській області, враховуючи скасування посвідки на тимчасове проживання, з огляду на надходження звернення №1667/55/108/01-2023 від 03 травня 2023 року, в умовах воєнного часу та складного безпекового середовища в Україні, з врахуванням також повідомленої про позивача оперативної інформації, прийнято рішення про примусове повернення громадянина Пакистану ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України до 01 червня 2023 року.
		62.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як у зверненні УСР в Івано-Франківській області ДСР НПУ, так і в оскаржуваному рішенні відповідача від 03 травня 2023 року не зазначено фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних протиправних дій на шкоду громадському порядку в Україні.
		63.          Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що факт надходження до відповідача звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
		64.          Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.
		65.          Положеннями статті 5 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
		66.          Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про національну безпеку України»  до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
		67.          На виконання приписів частини першої статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
		68.          Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
		69.          Підпунктами 1-4 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
		70.          Разом з тим, дослідивши зміст звернення начальника ДСР УСР в Івано-Франківській області  №1667/55/108/01-2023 «Про розгляд питання щодо прийняття рішення про примусове повернення/ видворення з України», суд першої інстанції зазначив, що хоча в ньому і містяться відомості щодо отриманої оперативної інформації, за результатами якої орган Національної поліції встановив, що своїми діями позивач негативно впливає на криміногенну обстановку в Івано-Франківській області та Україні, однак згідно відомостей ГУНП в Івано-Франківській області йому не повідомлялось про підозру у вчиненні злочину. Станом на 24 квітня 2023 року громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, до адміністративної відповідальності позивач також не притягався.
		71.          Суд апеляційної інстанції навпаки зауважив, що при отриманні обґрунтованого звернення правоохоронного органу УДМС в Івано-Франківській області не наділений повноваженнями проведення перевірок зазначеної у повідомленні оперативної інформації, оскільки не має доступу до матеріалів кримінальних справ і не є учасником кримінального процесу.
		72.          Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав на те, що виходячи з презумпції правомірності дій і рішень державного органу (в даному випадку - звернення УСР в Івано-Франківській області), у відповідача відсутні об`єктивні підстави сумніватися у наданій правоохоронним органом інформації і вимагати додаткові докази на її підтвердження, оскільки матеріали слідства складають закриту інформацію і не можуть бути витребувані.
		73.          Факт надходження до відповідача звернення правоохоронного органу із повідомленням у ньому про факт вчинення іноземцем дій, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, для територіального органу ДМС є достатньою і беззаперечною підставою для вжиття заходів, визначених законодавством щодо порушника, а саме, прийняття рішення про примусове повернення особи за межі України.
		74.          Верховний Суд наголошує, що оскільки звернення УСР в Івано-Франківській області направлене в межах його компетенції, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права та не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС, тож обґрунтованість зазначеної у такому зверненні інформації має перевірятися органом ДМС як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього звернення приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. Разом з тим, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
		75.          Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права, (не формально).  
		76.          В контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обмежився загальним посиланням на звернення начальника ДСР УСР в Івано-Франківській області, зазначивши при цьому, що УДМС в Івано-Франківській області не наділений повноваженнями проведення перевірок, зазначеної у повідомленні оперативної інформації. Отже під час розгляду цього адміністративного спору суд апеляційної інстанції, незважаючи на вимоги статті 2 КАС України, фактично констатував, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень на підставі інформації та звернення правоохоронного органу, тобто підійшов формально.
		77.          Обов`язок судів перевіряти відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		78.          Подібний підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19 та від 25 січня 2024 року у справі №160/1521/23.
		79.          Суб`єкт владних повноважень під час виконання своїх функцій повинен дотримуватися конституційних гарантій прав іноземців (стаття 26 Конституції України).
		80.          Верховний Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану для суб`єкта владних повноважень обов`язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а навпаки набуває особливого значення, зокрема коли йдеться про застосування пропорційності обмежень в умовах гостроти становища в країні (військової агресії) щодо осіб, яких вони стосуються.
		81.          У разі застосування до особи процедури примусового повернення, видворення тощо, державні органи (ДМС) зобов`язані перевірити чи не порушуватимуть такі процедури універсального й абсолютного принципу заборони вислання. Така перевірка передбачає оцінку ризику, яка має проводитися ex nunc, тобто станом на момент прийняття рішення та повинна концентруватися на передбачуваних наслідках повернення заявника в країну походження з урахуванням загальної ситуації в цій країні та особистих обставин заявника.   
		82.          З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що станом на 24 квітня 2023 року громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, до адміністративної відповідальності позивач також не притягувався. А також особа позивача перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, має постійне місце проживання на території України та здійснює підприємницьку діяльність.
		83.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем окрім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли та може вважатися неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя позивача, яке матиме наслідком видворення позивача за межі України.
		84.          Керуючись статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для примусового повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, а також в контексті спірних правовідносин особистих обставин заявника, з урахуванням співмірності та пропорційності між застосованими до позивача заходами, передбаченими цією статтею та його інтересами і правами, зокрема правом на повагу до приватного і сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.
		85.          Верховний Суд зазначає, що під час перевірки рішення ДМС про примусове повернення до країни походження, або третьої країни з підстав зазначення інформації у зверненні Управління стратегічних розслідувань, суди, керуючись вимогами статті 2 КАС України, повинні враховувати справедливий баланс інтересів держави і заявника, наявність тривалих сімейних зв`язків та відповідних наслідків для сімейного життя позивача, а також наявність чи відсутність антисоціальної поведінки, правопорушень та кримінально-караних діянь, які загрожують суспільству.
		86.          За наведеного правового регулювання і обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.
		87.          Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження рішення суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
		88.          Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		89.          Отже, касаційну скаргу належить задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		90.          З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями  341,  345,  352,  356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі №344/9604/23 скасувати, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року залишити в силі. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		...........................
		...........................
		...........................
		М.В. Білак
		Ж.М. Мельник-Томенко
		М.І. Смокович,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...