Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/527/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2024. Зареєстровано: 03.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2024.
Дата набрання законної сили: 24.06.2024
Результат оскарження 24.06.2024 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 33/913/527/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		23 січня 2024 року                                      м.Харків                               Справа № 913/527/21
		                                                                                           Провадження №33/913/527/21
		 
		          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010)
		до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011)
		відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011)
		про стягнення 1 000 000 грн 00 коп.
		 
		Суддя Драгнєвіч О.В.
		Секретар судового засідання Богуславська Є. В.
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Басула Б.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 002397 від 22.10.2019 (у режимі відеоконференції);
		від відповідача-1: представник не прибув;
		від відповідача-2: представник не прибув.
		 
		С У Т Ь   С П О Р У:
		У серпні 2021 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" (далі - ТОВ "Кінотеатр "Україна") та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" (далі - ТОВ "ТРЦ "Україна") про стягнення солідарно з відповідачів частини боргу за тілом кредиту  в сумі 1 000 000 грн 00 коп. по кредитному договору №0420/03 від 20.04.2007, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна".
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Кінотеатр "Україна" як позичальником зобов`язань за кредитним договором №0420/03 від 20.04.2007, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість з повернення тіла кредиту, яка складає 22 607 100 грн 00 коп. Також, 23.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив Банк" та ТОВ "ТРЦ "Україна" укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором. 
		Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2019-06-03-000016-b від 27.06.2019 між ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b від 17.07.2019, внаслідок чого, як зазначав позивач, він став єдиним кредитором відповідачів за кредитним договором та договором поруки.
		 
		ТОВ "Кінотеатр "Україна" у нданих відзиві від 20.09.2021 та запереченнях від 28.10.2021, вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне. В другому розділі додаткового договору від 19.04.2013 вказано: «Сторони дійшли згоди статті першу, другу, третю, четверту, п`яту, шосту, сьому, восьму, дев`яту, десяту, одинадцяту, дванадцяту, тринадцяту, чотирнадцяту, п`ятнадцяту, шістнадцяту та сімнадцяту договору викласти в новій редакції», тобто сторони вирішили змінити статті, однак кредитний договір від 20.04.2007 №0420/03 не містить 17 статей (взагалі відсутні статті, які потрібно змінювати), а містить 5 Розділів, які не були скасовані, змінені, в т.ч. викладені в новій редакції, а тому за твердженням відповідача-1, продовжують діяти на даний час; усі кошти, які отримав за кредитом відповідач-1 датуються в період з 23.04.2007 по 21.01.2011, тобто до дати укладення додаткового договору від 19.04.2013; уклавши додатковий договір, сторони встановили умови кредитного договору на наступні транші, а не на вже надані раніше; не відповідає дійсності твердження позивача щодо кінцевого строку повернення кредиту  25.12.2018, який був визначений сторонами в додатковому договорі від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03, оскільки вказаним додатковим договором змінюються нарахування та термін повернення процентів, а не самого кредиту, що є предметом спору.
		Інформацію щодо продажу вимоги по кредитному договору не можна вважати загальнодоступною, на сайті prozzoro за посиланням: htts:/prozzoro.sale/auction/UA-EA-2019-06-03-000016-b протоколів електронного аукціону та договорів про відступлення не розміщено, сторінка не знайдена; самого додатку №1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 17.07.2019 №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b, у якому зазначаються які саме боржники та кредитні договори, вимоги по яким передані позивачу ТОВ «ФК «Форінт», не надано; боржник - ТОВ «Кінотеатр «Україна», жодним чином не було повідомлено про відступлення права вимоги, що на думку відповідача, посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №569/11947/15-ц, є підставою для відмови в позові.
		 
		У відповіді на відзив відповідача-1 від 04.10.2021 №2/2021/10/5593 позивач зазначив про наступне: підтвердженням викладення сторонами кредитного договору в новій редакції є той факт, що цей документ сторони назвали додатковим договором про внесення змін до конкретного договору  - кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, власно як раніше, так і в подальшому називалися абсолютно всі документи, якими вносилися зміни до такого кредитного договору; зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007 в черговий раз змінилося з 19.04.2013 після підписання цими ж сторонами додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03, і ще змінювалось не один раз в подальшому шляхом підписання сторонами нових додаткових договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору; кінцевий строк повернення кредиту -  25.12.2018, був визначений сторонами в додатковому договорі від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03.
		Також  позивач зауважив, що ані кредитний договір, ані жодна норма діючого законодавства не передбачають припинення обов`язку позичальника з повернення кредиту, якщо його не було повідомлено про зміну кредитора.
		Позивач указав, що розмір боргу (тіла кредиту) добре відомий відповідачу-1, оскільки кожний транш кредиту видавався відповідачу-1 за його письмовим клопотанням, перерахування коштів здійснювалось на відкритий банківський рахунок ТОВ «Кінотеатр «Україна».
		 
		ТОВ "Кінотеатр "Україна" в письмових поясненнях від 04.02.2022 послався також на те, що додаток №2 (графік погашення заборгованості) з`явився після підписання 19.04.2013 додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007; відповідач вважає, що лише діюча редакція кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 встановлює строк погашення кредиту  не пізніше 19.04.2013; наданий позивачем додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03  від 20.04.2007 укладений 20.04.2014, тобто після окупації міста Луганськ, що робить його в силу приписів  ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» нікчемним; оскільки ніякого повідомлення про відступлення прав вимоги, у т.ч. заміну кредитора на ТОВ «ФК «Форінт» боржник не отримував, останньому не було повідомлено, яким чином необхідно здійснювати погашення заборгованості за кредитом, на які банківські реквізити та інше.
		 
		Крім того, відповідачем-1 подана заява від 23.02.2023 про застосування строків позовної давності, у якій він зазначив, що усі отримані ним кошти по кредиту датуються в період з 23.04.2007 по 21.01.2011, тобто до дати укладення додаткового договору від 19.04.2013; уклавши вказаний додатковий договір, сторони встановили умови кредитного договору на наступні транші, а не на вже надані раніше; вважає, що умови кінцевого строку повернення кредиту встановлюються діючим п.1.2 кредитного договору з урахуванням додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2012, а саме  не пізніше 19.04.2013 року; отже строк позовної давності починає відлік з 20.04.2013 та сплинув 20.04.2016, у той же час позовна заява подана 04.08.2021.
		З посиланням на приписи   ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідач-1 вважає додатковий договір від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007  нікчемним. Також просив застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.
		 
		Позивач в письмових поясненнях від 17.03.2023 №2/2023/03/7181 зауважив про те, що при укладенні сторонами 19.04.2013 додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, були також затверджені додаток №1 та додаток №2 до кредитного договору; у додатку №1 затверджений графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013, а в додатку №2 графік погашення заборгованості (тіла кредиту) в строк до 25.12.2018.
		Також позивач зазначав, що на момент підписання додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, а саме 22.04.2014  Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»  ще не був оприлюднений та не набрав чинності.
		 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "Кінотеатр "Україна" та з ТОВ "Торгово-розважальний центр "Україна" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" заборгованість в сумі 1 000 000 грн 00 коп.; присуджено до стягнення з ТОВ "Кінотеатр "Україна" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.; присуджено до стягнення з ТОВ "Торгово-розважальний центр "Україна" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.
		Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Кінотеатр "Україна" на рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі №913/527/21 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 у справі №913/527/21 залишено без змін.
		В подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №913/527/21 касаційну скаргу ТОВ "Кінотеатр "Україна" задоволено частково; рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №913/527/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 справу №913/527/21 передано на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2023 прийнято справу №913/527/21 до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.12.2023 о 15 год. 10 хв.;  встановлено учасникам  строк для подання суду письмових пояснень щодо суті даного спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у цій справі.
		 
		Від позивача 27.11.2023 через канцелярію суду на виконання ухвали суду від 08.11.2023 надійшли додаткові пояснення від 24.11.2023 за вих.№2/2023/11/7723 з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №913/527/21, до яких долучені  додатки: 1) копія додаткового договору від 15.07.2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 (не відновлювальна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 року (з додатком № 2 - графік погашення заборгованості за КД 0420/03 від 20.04.2007); 2) копія додаткового договору від 28.01.2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 (невідновлювальна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 року; 3) копія додаткового договору від 31.03.2014 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 (невідновлювальна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 року (з додатком №1, та № 2 - графік погашення нарахованих кредитного договору №0420/03 (невідновлювальна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 року (з додатками №1 - графік погашення нарахованих та несплачених процентів, та № 2 - графік погашення заборгованості).
		Наразі позивач зауважує про те, що згідно висновків, викладених в п.6.24 постанови Верховного Суду від 26.09.2023 у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що додатковий договір від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03 є нікчемним в силу закону, а саме ст.13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
		Позивачем в межах цієї справи заявлена до стягнення з відповідачів сума 1000        000,00 грн, що є заборгованістю зі сплати тіла кредиту з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 (в частині щомісячних платежів за період серпень - грудень 2018 року).
		Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заявленої до стягнення заборгованості в сумі 1 000 000,00 грн за вказаний період обраховувався позивачем у відповідності до наведеного графіка погашення заборгованості за кредитом, що є додатком №2 до вказаного додаткового договору від 22.04.2014, який як було з`ясовано Верховним Судом, є нікчемним: з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн, до 30.09.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн, до 31.10.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн, до 30.11.2018 з платежу в розмірі 300    000,00 грн - в сумі 300,00 грн, до 25.12.2018 з платежу в розмірі 11 807 100,00 грн - в сумі 998 800,00 грн.
		В пунктах 6.28, 6.29 постанови Верховний Суд зазначив про те, що строки погашення заборгованості зі сплати щомісячних платежів слід визначати відповідно до умов кредитного договору, який є дійсним, тобто таким, що укладений відповідно до чинного законодавства.
		Водночас, судами не досліджувалися та не встановлювалися фактичні обставини справи щодо строків погашення заборгованості зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором, який укладений відповідно до чинного законодавства та, як наслідок, не встановлений дійсний розмір заборгованості.
		 
		Враховуючи висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.09.2023 року у цій справі щодо нікчемності додаткового договору від 22.04.2014 з додатками, представник позивача в судовому засіданні зауважив, що між сторонами було укладено багато додаткових угод з додатками, починаючи з 2007 року, і зокрема наразі долучені додаткові договори від 15.07.2013, від 28.01.2014, від 31.03.2014, які є чинними та дійсними.
		При поданні позовної заяви до матеріалів позивачем було долучено додатковий договір від 22.04.2014, саме як останній підписаний між сторонами, і в якому було наведено графік погашення заборгованості,  тому зазначені попередні додаткові угоди не долучалися, адже їх положення були змінені останнім додатковим договором від 22.04.2014 та не мали значення для вирішення справи.
		Разом з цим, останнім дійсним додатковим договором, укладеним між сторонами (враховуючи нікчемність додаткового договору від 22.04.2014) є саме додатковий договір від 31.03.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 (невідновлювальна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 року (з додатками №1, та № 2 - графік погашення заборгованості згідно кредитного договору №0420/03).
		Враховуючи зазначене, позивачем з урахуванням заявлених у цій справі позовних вимог про стягнення з відповідачів частини боргу, зокрема заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 000 000 грн з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 (в частині щомісячних платежів за період серпень - грудень 2018 року) за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03 наведено розрахунок заборгованості цієї суми, враховуючи саме додаток № 2 (графік погашення заборгованості згідно кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007) до додаткового договору від 31.03.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03, який за твердженням позивача, є останньою дійсною додатковою угодою, укладеною між сторонами, та який позивач просить суд враховувати разом із долученими додатковими договорами під час встановлення обставин справи: з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі стягнення за позовом 300,00 грн,; до 30.09.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 31.10.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 30.11.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 25.12.2018 з платежу в розмірі 10 907    100,00 грн - в сумі 998  800,00 грн.
		 
		Враховуючи положення ст.ст.42, 46, п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, висновки, наведені Верховним Судом у постанові від 26.09.2023, з метою належного встановлення обставин справи та правильного вирішення спору, судом задоволено клопотання позивача, прийнято подані позивачем додаткові пояснення за вих.№2/2023/11/7723 від 24.11.2023 з додатками (вказаними долученими додатковими договорами, які є невід`ємною частиною кредитного договору №0420/03 за яким заявлена заборгованість) та наведеним розрахунком заявленої до стягнення у справі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 000 000 грн з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 (в частині щомісячних платежів за період серпень - грудень 2018 року) за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03, наданим згідно додатку № 2 до додаткового договору від 31.03.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03.
		 
		Також ТОВ «Кінотеатр «Україна» на виконання ухвали суду від 08.11.2023 подані додаткові пояснення у справі від 24.11.2023, в яких відповідач-1 зазначає, що повністю підтримує усі доводи, які було ним викладено у відзиві на позов, інших письмових поясненнях та які є в матеріалах справи; оскільки Верховний Суд дійшов висновку про нікчемність укладеного сторонами додаткового договору від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03, а позивач у своєму позові посилається при розрахунку ціни позову на вказаний нікчемний договір (додаток № 2), відповідач-1 вважає, що такий розрахунок заборгованості не можна вважати правомірним, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості; для розгляду заяви про застосування позовної давності потрібно витребувати у позивача усі документи пов`язані з цим, а саме: усі платіжні доручення та інші документи по сплаті Відповідачем-1 кредиту за договором від 20.04.2007 № 0420/03 за період з 20.04.2007 року по 07.04.2014 роки.
		          Також відповідач-1 зауважив, що Верховним Судом встановлено що суди першої та попередньої інстанції не розглядали доводи відповідача-1 про застосування до спірних правовідносин приписи Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Згідно умов кредитного договору банк надавав кредит відповідачу-1 у т.ч. для реконструкції будівлі кінотеатру «Україна», що також підтверджується клопотаннями про надання кредиту (мета - будівельно-монтажні роботи). Будівля кінотеатру «Україна» знаходиться в м.Луганськ по вул. Оборонна, 4К, та уся господарська діяльність відповідача-1 здійснюється за цим місцезнаходженням. Згідно статті 13 вказаного Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Фактично знаходячись на окупованій території ТОВ «Кінотеатр «Україна» було заборонено здійснювати будь-яку господарську діяльність, в тому числі погашення кредитів. Відповідач-1 не має можливості змінити адресу на іншу територію України, а відповідно йому законом прямо заборонено проводити господарську діяльність в місті Луганськ, де знаходиться усе його майно та активи. Тому за твердженням відповідача-1, останній як юридична особа, яка знаходиться на окупованій території, з моменту окупації позбавлена об`єктивної можливості користування наявними платіжними системами, мати доступ до власних банківських рахунків та здійснювати відповідні платежі за договором, що також є фактом, який підтверджує неможливість виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань.
		 
		Від відповідача-1 через підсистему "Електронний суд" 01.12.2023 надійшло клопотання про витребування доказів від 01.12.2023, в якому останній просив витребувати у позивача письмові докази - усі платіжні доручення та інші документи по сплаті відповідачем-1 боргу за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03 за період з 20.04.2007 по теперішній час. 
		Позивачем через підсистему "Електорнний суд" подані заперечення від 04.12.2023 на клопотання відповідача -1 про витребування доказів.
		Також від представника відповідача-1 надійшло клопотання від 03.12.2023 про відкладення судового засідання у зв`язку із проходженням лікування представником, визнання поважними причини неприйняття участі представника в судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції. 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2023: 1) прийнято подані позивачем додаткові пояснення за вих.№2/2023/11/7723 від 24.11.2023 з додатками; 2) в задоволенні клопотання відповідача-1 від 01.12.2023 про витребування доказів у позивача відмовлено; 3) в задоволенні клопотання відповідача-1 від 03.12.2023 про визнання поважними причини неявки і відкладення підготовчого засідання відмовлено; 4) судове засідання в підготовчому провадженні у справі №913/527/21 відкладено на 25.12.2023.
		У повному тексті ухвали від  04.12.2023 суд окремо звернув увагу учасників також на те, що після судового засідання судом було з`ясовано, що на час проведення судового засідання від 04.12.2023 до суду від відповідача-1 через систему «Електронний суд» також надійшли додаткові письмові пояснення від 24.11.2023 на виконання ухвали суду від 08.11.2023 (з доказами направлення позивачу). Подані відповідачем-1 додаткові письмові пояснення від 24.11.2023 будуть розглянуті судом в наступному судовому засіданні.
		 
		В судовому засіданні 25.12.2023 суд розглянув подані раніше відповідачем-1 письмові пояснення від 24.11.2023 на виконання ухвали суду від 08.11.2023, долучив їх до матеріалів справи. 
		Протокольною ухвалою суду від 25.12.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 16 днів, до 23.01.2024; закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті     на 23.01.2024 о 14 год. 00 хв.; явку представників учасників справи визнав необов`язковою.
		 
		Ухвалою суду від 16.01.2024 заяву представника ТОВ «Кінотеатр   "Україна» -  адвоката Ісаєва І.С., про участь в судовому засіданні 23.01.2024 о 14 год. 10 хв.   в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
		Ухвалою суду від 17.01.2024 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Форінт"  про участь представника, адвоката Басули Б.І., в судовому засіданні 23.01.2024 о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
		В судове засідання 23.01.2024 прибув лише представник позивача (приймав участь в режимі відеоконференції); відповідач-1 та відповідач-2 не забезпечили участі своїх представників, однак були належним чином повідомлені про проведення судового засідання.
		Представник відповідача-1, адвокат Ісаєв І.С., у визначений час проведення судового засідання на запрошення секретаря судового засідання до відеоконференції не приєднався (на запрошення секретаря до прийняття участі у відеоконференції телефонним зв`язком представник повідомив, що не буде приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).
		На час проведення судового засідання 23.01.2024 від відповідача-2 відзиву також інших заяв, клопотань до суду не надходило.
		Від відповідача-1 також заяв, клопотань, і зокрема щодо відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, до суду не надходило.
		Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового засідання (зокрема відповідачі-1,2, про судові засідання повідомлялися у відповідності до положень ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" шляхом розміщення відповідних повідомлень на офіційному веб-порталі судової влади, на сайті суду, з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відповідача-1 - також направленням процесуальних документів представнику відповідача до електронного кабінету), а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони згідно ст.42 ГПК України, від представника відповідача-1 не надходило клопотань про відкладення засідання, суд дійшов висновку про можливість  розглянути справу по суті за відсутності представників відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		В судовому засіданні 23.01.2024 суд встановив обставини у справі та дослідив їх наявними доказами; за результатами розгляду справи в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши наявні у справі матеріали, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		20.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк», як банком (далі - ТОВ «КБ «Актив-банк»), та ТОВ «Кінотеатр «Україна», як позичальником, укладений кредитний договір (невідновлювальна лінія, юридична особа) №0420/03 (з наступними змінами та доповненнями).
		За умовами пункту 1.1 кредитного договору від 20.04.2007 розмір кредиту не перевищує  6 000 000,00 грн. В подальшому сторонами вносилися зміни до договору в частині збільшення ліміту кредитної лінії, про що укладалися відповідні договори про внесення змін до кредитного договору (договори від 20.07.2007, 28.08.2007, 11.09.2007, 30.12.2008, 30.04.2009, 31.03.2010, 19.04.2013).
		В пункті 1.2 кредитного договору сторони передбачили строк погашення кредиту - не пізніше 19.04.2010. Договором про внесення змін від 11.09.2007 до кредитного договору сторони змінили кінцевий строк погашення заборгованості - не пізніше 19.06.2013, а додатковою угодою від 18.07.2008 - не пізніше 19.04.2013.
		 
		Сторонами 19.04.2013 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень, яким кредитний договір від 20.04.2007 № 0420/03 викладено в новій редакції. Додатковим договором від 19.04.2013, зокрема встановлено розмір кредиту, який надається позичальнику - 237    777    100,00 грн (пункт 2.1 договору) та строк повернення кредиту - до 25.12.2018 (пункт 6.1 договору). 
		Умовами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 кредитного договору в редакції додаткового договору сторони передбачили, що погашення процентів за користування коштами кредиту в квітні 2013 року позичальник здійснює до 15.05.2013 включно. Погашення нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно за графіком згідно додатку № 1 до цього договору.
		В додатку № 1 до кредитного договору "Графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно згідно кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 до 31.03.2013 включно, який фактично передбачав розстрочення погашення існуючої заборгованості за процентами з 31.05.2013 до 31.12.2015 у загальній сумі 1 826 317,33 грн. 
		В додатку № 2 до кредитного договору "Графік погашення заборгованості згідно кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення заборгованості за кредитом, який фактично передбачає розстрочення погашення вже існуючої заборгованості за наданим кредитом в сумі 23 777  100,00 грн.
		Зокрема, згідно встановленого графіку залишок заборгованості на кінець періоду, зокрема, до 31.08.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  807  100 грн 00 коп., 30.09.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  507  100 грн 00 коп., до 31.10.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  207  100 грн 00 коп., до 30.11.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300  000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 10  907  100 грн 00 коп., до 25.12.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 10  907  100 грн 00 коп., тобто повністю повернута сума кредиту.
		У відповідності до пункту 13.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19.04.2013) банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за цим договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію, або іншій особі, будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна.
		 
		Матеріали справи свідчать про те, що 15.07.2013 сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, в якому сторони дійшли згоди додаток №2 до договору викласти в новій редакції, оформити у вигляді додатку, визначили графік розтрочення залишку заборгованості в сумі 23  677  100 грн, визначивши щомісячні кінцеві терміни погашення частини боргу в період з 30.06.2013 до  25.12.2018.
		Також сторони погодили, що позивачльник зобов`язується сплатити банку комісію за обслуговування кредиту (зміна графіку погашення основного богру) в розмірі 1% від суми перенесення графіку, а саме: 3600 грн 00 коп.  Комісія сплачується одноразово у національній валюті протягом трьох робочих днів з дати підписання додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «Актив-Банк», код Банку 300852, без ПДВ (п.2 додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007).
		 
		28.01.2014 сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, в якому сторони дійшли згоди змінити назву договору та викласти її в новій редакції, а саме: «Кредитний договір №0420/03».
		Також сторони виклали п.2.2 договору в новій редакції, визначивши, що кредит надається позичальнику у формі відновлювальної кредитної лінії.
		Згідно п.4.6, викладеного в новій редакції, сторонни погодили, що кредит надається позивачальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії. Позивачальник має право у будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по основній сумі кредиту і, за умови настання всіх умов надання кредиту, передбачених цим договором, отримувати кредит знов в межах ліміту кредитування.
		 
		В подальшому, 31.03.2014 сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, яким сторони виклали п.5.2.1 договору в новій редакції, визначивши, що проценти за користування кредитом нараховуються в розмірі 14% річних з дати підписання цього договору про внесення змін та доповнень до договору.  Нарахування процентів. Сума процентів, що підлягають сплаті, нараховуються щоденно за поточний день та сплачуються щомісячно в останній робочий день кожного календарного місяця за весь період нарахування процентів та в день повного погашення коедиту на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом станом на кожен день періоду нарахування процентів і за фактичну календарну кількість днів користування кредитом з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день), по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день), якщо інше не передбачене умовами цього договору.
		Погашення процентів за користування коштами кредиту в березні 2014 року позичальник здійснює до 30 квітня 2014 року включно. 
		Погашення нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами за період 01.06.2012 року по 31.03.2013 року включно за графіком згідно додатку 1 до договору.
		В додатку № 1 до кредитного договору "Графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно згідно кредитного договору № 0420/03 від 20.04.2007" сторони погодили відповідний графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 до 31.03.2013 включно, який передбачає розстрочення погашення існуючої заборгованості за процентами з кінцевими термінами сплати в період з 31.05.2013 до 31.12.2015 у загальній сумі 1 826 317,33 грн.
		Крім того, додатковим договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 31.03.2014 сторони дійшли згоди додаток №2 до договору викласти в новій редакції та оформити у вигляді додатку до цього додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору - визначили графік розтрочення залишку заборгованості в сумі 23  677  100 грн, визначивши щомісячні кінцеві терміни погашення частини боргу в період з 30.06.2013 до  25.12.2018.
		Зокрема в графіку, сторонами було погоджено, що до 31.08.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  807  100 грн 00 коп., до 30.09.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  507  100 грн 00 коп., до 31.10.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300  000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  207  100 грн 00 коп., до 30.11.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300  000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 10  907  100 грн 00 коп., до 25.12.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 10  907  100 грн 00 коп., тобто повністю повернута сума кредиту.
		Всі інші умови договору залишаються без змін. Цей додатковий договір про внесення змін та доповнень вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, є невід`ємною частиною договору (пункти 3, 4 додаткового договору).
		 
		В подальшому, 22.04.2014 сторонами також було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03, яким сторони внесли зміни в підпункт 5.2.1 пункту 5.2 кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 щодо нарахування процентів, а також виклали додаток № 1 та додаток № 2 в новій редакції, який згідно висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №913/527/21 є нікчемним в силу закону, а саме статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"(п. 6.24 постанови).
		Зокрема, Верховним Судом було враховано, що оскільки місто Луганськ відповідно до Указу Президенат України від 07.02.2019 №32/2019    входить до переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях,  тому місто Луганськ є окупованою Російською Федерацією територією починаючи з 07.04.2014 в розумінні ст.2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"  , і оскільки місцезнаходженням відповідача-1 є місто Луганськ, тому, відповідно, на відповідача-1 розповсюджуються особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, визначені ст.13 вказаного Закону, а саме, правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення  абз.2 ч.2 ст.215 ЦК України (п.6.18. постанови).
		Верховний Суд  у постанові від 26.09.2023 у цій справі, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції та відправляючи справу на новий розгляд, зауважив про наступне. Перевіряючи правильність здійснення розрахунку позивача про стягнення заборгованості в сумі 1    000    000,00 грн, суди виходили із "Графіка погашення заборгованості згідно кредитного договору від 20.04.2007 №    0420/03", який є додатком № 2 до додаткового договору від 22.04.2014, але додатковий договір від 22.04.2014 є нікчемним. Тому строки погашення заборгованості зі сплати щомісячних платежів слід визначати відповідно до умов кредитного договору, який є дійсним, тобто таким, що укладений відповідно до чинного законодавства. Водночас, судами не досліджувалися та не встановлювалися фактичні обставини справи щодо строків погашення заборгованості зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором, який укладений відповідно до чинного законодавства та, як наслідок, не встановлений дійсний розмір заборгованості.
		За вказаних обставин, слід дійти висновку про те, що суди передчасно відхилили доводи заяви відповідача-1 про застосування позовної давності до вимог позивача.
		Для вирішення спору у цій справі судам необхідно встановити дійсні строки погашення заборгованості зі сплати щомісячних платежів відповідно до дійсного (який відповідає чинному законодавству) кредитного договору, за результатами чого розглянути заяву відповідача-1 про застосування позовної давності і, в залежності від встановленого, дійти висновку про наявність або відсутність тих обставин, з якими пов`язані доводи позивача про пропуск позовної давності (пункти 6.26 - 6.32. постанови).
		 
		Отже, зазначені висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.09.2023 враховуються наразі судом під час нового розгляду справи.
		          
		З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 23.02.2009 між ТОВ "ТРЦ "Україна", як поручителем, та ВАТ "КБ "Актив-банк", як банком, укладений договір поруки (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого поручитель зобов`язується перед банком нести солідарну відповідальність з ТОВ "Кінотеатр "Україна", ідентифікаційний код 31673347, перед банком за кредитним договором №0420/03 (невідновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно зміни процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) у вигляді своєчасного, не пізніше 25.12.2018 повернення кредиту у сумі 23 777 100 грн 00 коп., сплати відсотків за користування кредитом в строки, на умовах, в порядку та з періодичністю, передбаченими кредитним договором, із розрахунку 14% річних, відшкодуванням збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором (п.1.1 договору поруки в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору поруки від 24.04.2013).
		Відповідно до п.2.1 договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання при невиконанні позичальником з будь-яких причин зобов`язань перед банком, у терміни і на умовах, що обумовлені кредитним договором, за письмовим повідомленням банку або самостійно погасити: заборгованість по кредиту (п.2.1.1 договору поруки); нараховані відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом, неустойку, штрафи і виконати інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору, шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений банком у письмовому повідомленні або повідомлений усно (п.2.1.2 договору поруки).
		У п.4.1 договору поруки сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником (або поручителем) зобов`язань перед банком по кредитному договору.
		 
		На виконання вказаних умов кредитного договору банком було надано відповідачеві-1 на підставі його клопотань та листів кредит у загальній сумі 23  777   100 грн 00 коп., який позичальник своєчасно не повернув.
		 
		Матеріали псрави свідчать про те, що 27.06.2019 відбувся електронний аукціон з реалізації прав вимоги за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03.
		Відповідно до протоколу електронних торгів №UA-EA-2019-06-03-000016-b переможцем визначено позивача  - ТОВ "ФК "Форінт".
		17.07.2019 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених указаним протоколом електронного аукціону між ПАТ "КБ "Актив-банк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладено договір №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набув право вимоги до позичальника за кредитним договором від 20.04.2007р. №0420/03.
		Крім того, 17.07.2019 між ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" (надалі - цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" (надалі - цесіонарій) було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором поруки, який не посвідчено нотаріально, відповідно до умов якого цесіонарій набув право вимоги до поручителя за договором поруки від 23.02.2009.
		 
		Позивач зазначає про те, що після відступлення прав вимоги відповідачі на користь позивача заборгованість за кредитним договором не погасили, що і стало підставою для звернення в серпні 2021 року позивачем до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Кінотеатр "Україна" та ТОВ "Торгово-розважальний центр "Україна" про стягнення солідарно частини боргу за тілом кредиту по кредитному договору від 20.04.2007р. №0420/03, укладеному між ПАТ "Комерційний банк "Актив Банк" та ТОВ "Кінотеатр "Україна" у розмірі 1000000 грн.
		Вказана сума частини боргу за тілом кредиту розраховується позивачем згідно умов укладеного кредитного договору, зокрема враховуючи графік погашення заборгованості, який є додатком №2 до додаткового договору від 31.03.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0420/03  від 20.04.2007, а саме за період з 31.08.2018 по 25.12.2018 (враховуючи надані позивачем додаткові письмові пояснення від 24.11.2023 за вих.№2/2023/11/7723 із уточненим розрахунком та додатками з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.09.2023 у цій справі, які були прийняті ухвалою суду від 04.12.2023) .
		Як вбачається, позивач обраховує заявлену до стягнення частину заборгованості по тілу кредиту в сумі 1 000 000,00 грн, враховуючи кінцевий термін сплати до 31.08.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі стягнення за позовом 300,00 грн,; до 30.09.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 31.10.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 30.11.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 25.12.2018 з платежу в розмірі 10 907  100,00 грн - в сумі 998  800,00 грн.
		 
		Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову повністю, враховуючи викладені заперечення в заявах по суті, а також в додатково наданих письмових поясненнях, з підстав наведених вище.
		Відповідач-2 відзиву на позовну заяву суду не надав.
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, враховуючи висновки наведені Верховним Судом у постанові 26.09.2023 у цій справі,  суд зазначає про наступне.
		 
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським  визнається  зобов`язання, що виникає між суб`єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію  господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
		Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
		У відповідності до вказаних приписів законодавства 20.04.2007 між ТОВ "КБ "Актив-банк", як банком, та ТОВ "Кінотеатр "Україна", як позичальником, укладений кредитний договір №0420/03, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 23  777 100,00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором, а саме згідно додатку №2 до цього договору (пункт 2.1 кредитного договору в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19.04.2013 та Додаток №2 в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 31.03.2014).
		 
		Факт видачі відповідачу-1 кредиту на загальну суму 23  777 100 грн, підтверджується наявними в матеріалів справи копіями меморіальних ордерів про видачу банком коштів в період з 23.04.2007 по 21.01.2011.
		 
		Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ст.ст.525,  526 ЦК України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто  неналежне виконання.
		Згідно зі   ст.1049 ЦК України    позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Умовами п.1.1 кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 було встановлено, що розмір кредиту не перевищує 6  000  000 грн 00 коп.
		У подальшому сторонами вносились неодноразово зміни до договору, і зокрема в частині збільшення ліміту кредитної лінії, про що укладались відповідні договори про внесення змін до кредитного договору.
		У п.1.2 кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 сторони передбачили строк погашення кредиту - не пізніше 19.04.2010.
		Договором про внесення змін від 11.09.2007 до кредитного договору сторони змінили кінцевий строк погашення заборгованості - не пізніше 19.06.2013, а додатковою угодою від 18.07.2008 - не пізніше 19.04.2013.
		Як зазначалося вище, 19.04.2013 між сторонами укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень, яким кредитний договір від 20.04.2007 №0420/03 викладено в новій редакції.
		 
		Дослідивши зміст укладених між сторонами додаткових договорів, суд не може погодитись із доводами відповідача-1 про те, що додатковим договором про внесення змін та доповнень від 19.04.2013 не були змінені, в т.ч. викладені в новій редакції умови кредитного договору, які продовжують, на думку відповідача-1, діяти на даний час, тобто в редакції до 19.04.2013; що уклавши додатковий договір, сторони встановили умови кредитного договору на наступні транші, а не на вже надані раніше.
		Суд дійшов висновку про те, що уклавши вказаний додатковий договір від 19.04.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору сторони внесли зміни до кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 шляхом викладення його в новій редакції, нових кредитних платежів банком за вказаним договором більше не здійснювалось.
		Зокрема, умовами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 кредитного договору в редакції додаткового договору від 19.04.2013 сторони передбачили, що погашення процентів за користування коштами кредиту в квітні 2013 року позичальник здійснює до 15.05.2013 включно. Погашення нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно за графіком згідно додатку №1 до цього договору.
		В додатку №1 (в редакції додаткового договору від 19.04.2013) до кредитного договору "Графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно згідно кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення нарахованих та несплачених процентів за період з 01.06.2012 по 31.03.2013 включно, який фактично передбачає розстрочення погашення існуючої заборгованості за процентами в період з 31.05.2013 до 31.12.2015 у загальній сумі 1826317,33грн. 
		Також вбачається, що в додатку №2 (в редакції додаткового договору від 19.04.2013) до кредитного договору "Графік погашення заборгованості згідно кредитного договору від 20.04.2007р. №0420/03" сторони передбачили відповідний графік погашення заборгованості за кредитом, який фактично передбачає розстрочення погашення вже існуючої заборгованості за наданим кредитом в сумі 23  777  100 грн, оскільки саме на цю дату загальний розмір виданих банком позичальнику в період з 23.04.2007 по 21.01.2011 грошових коштів на підставі клопотань відповідача-1 склав 23  777  100 грн, що підтверджується відповідними копіями меморіальних ордерів, доданими до матеріалів справи.
		Враховуючи зазначене, умови додаткового договору від 19.04.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору передбачали не умови для видачі нового кредиту позичальнику, а врегулювали питання погашення вже існуючої заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що умови всіх додаткових договорів, які були укладені сторонами до кредитного договору, були погоджені відповідачем-1 без заперечень та зауважень, адже були  підписані останнім разом з укладеними додатками №1, №2 до них -  графіками погашення  нарахованих та несплачених процентів та заборгованості.
		 
		Як було зазначено вище, умовами додаткового договору від 19.04.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03, в пункті 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному розмірі згідно графіку погашення кредиту за кредитним договором (додаток №2 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору), але в будь-якому випадку до 25.12.2018.
		Отже, сторони встановили як строк повернення кредиту - 25.12.2018, так і строки виконання зобов`язань із щомісячними погашеннями платежів за кредитним договором зі сплати заборгованості за кредитом та за простроченими процентами за користування кредитом - за несплаченими процентами щомісячно до останнього числа кожного місяця.
		В подальшому, як наведено вище, сторонами також було укладено ряд додаткових договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007, зокрема 15.07.2013, 28.01.2014 та 31.03.2014.
		Зокрема за умовами додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 31.03.2014 сторони дійшли згоди додаток №2 до договору викласти в новій редакції та оформити у вигляді додатку до цього додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору - поггодили графік розтрочення залишку заборгованості в сумі 23  677  100 грн, визначивши щомісячні кінцеві терміни погашення частини боргу в період з 30.06.2013 до  25.12.2018.
		Зокрема в графіку, сторонами було погоджено, що до 31.08.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  807  100 грн 00 коп., до 30.09.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300 000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  507  100 грн 00 коп., до 31.10.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300  000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 11  207  100 грн 00 коп., до 30.11.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 300  000 грн 00 коп., залишок заборгованості складе 10  907  100 грн 00 коп., до 25.12.2018 ТОВ "Кінотеатр "Україна" має бути сплачено 10  907  100 грн 00 коп., тобто повністю повернута сума кредиту.
		В наданих додатково письмових поясненнях від 24.11.2023 за вих.№2/2023/11/7723 із наведеним уточненим розрахунком, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.09.2023 у цій справі, позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума частини боргу за тілом кредиту в сумі 1 000 000,00 грн розраховується останнім згідно умов укладеного кредитного договору, зокрема враховуючи графік погашення заборгованості, який є додатком №2 до додаткового договору від 31.03.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0420/03 від 20.04.2007, який є невід`ємною його частиною, та є фактично заборгованістю зі сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення заборгованості за кредитом з кінцевим терміном сплати до 31.08.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі стягнення за позовом 300,00 грн,; до 30.09.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 31.10.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 30.11.2018 з платежу в розмірі 300 000,00 грн - в сумі 300,00 грн; до 25.12.2018 з платежу в розмірі 10 907  100,00 грн - в сумі 998  800,00 грн.
		 
		Ураховуючи принцип диспозитивності судового процесу та розмір заявленої позивачем до стягнення частини заборгованості по тілу кредиту в загальному розмірі 1  000   000 грн (яка обраховується позивачем з урахуванням наявної заборгованості зі сплати щомісячних платежів згідно наведенного графіку за зобов`язаннями серпня - грудня 2018 року), суд надає оцінку обґрунтованості заявленого саме цього розміру заборгованості.
		Як вбачається зі змісту, сторонами в кредитному договорі в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень від 31.03.2014, у додатку №2 "Графік погашення заборгованості згідно кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03" погодили граничні строки сплати щомісячних платежів, зокрема платіж у розмірі 300 000 грн 00 коп. повинен бути сплачений позичальником у строк до 31.08.2018, у розмірі 300  000 грн 00 коп. - до 30.09.2018, у розмірі 300 000 грн 00 коп. - до 31.10.2018, у розмірі 300  000 грн 00 коп. - до 30.11.2018, у розмірі 10  907 100 грн 00 коп. - до 25.12.2018.
		Вказані строки повернення кредитних коштів ТОВ "Кінотеатр "України" дотримані не були, доказів погашення вказаної заборгованості відповідачами суду не надані.
		Позивач зазначає, що загальна сума боргу по тілу кредиту за кредитним договором складає 22  607  100 грн 00 коп., яка залишалася незмінною з липня 2019 року - часу відступлення права вимоги позивачу первісним кредитором, що зокрема підтверджується даними укладеного договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №52-UA-ЕА-2019-06-03-000016- b від 17.07.2019; платежі щодо погашення заборгованості відповідачами на рахунок позивача чи первісного кредитора не здійснювалися.
		Разом з цим, користуючись своїм правом, позивач заявив до стягнення лише частину заборгованості по тілу кредиту в сумі 1000000 грн (враховуючи зобов`язання щодо погашення заборгованості серпня -грудня 2018 року).
		 
		Наразі відповідачі не надавали суду заперечень щодо правильності розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, або здійснених платежів в рахунок погашення саме цієї заборгованості по платежам 2018 року, зокрема й враховуючи уточнення розрахунку, надані позивачем в поясненнях від 24.11.2023 з урахуванням укладених між сторонами додаткових договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 15.07.2013, від 28.01.2014, від 31.03.2014.  
		Натомість відповідач-1 в поясненнях від 24.11.2023, зокрема послався на неможливість виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, адже останній як юридична особа, яка знаходиться на окупованій території, за твердженням відповідача-1, з моменту окупації позбавлена об`єктивної можливості користування наявними платіжними системами, мати доступ до власних банківських рахунків та здійснювати відповідні платежі за договором. 
		Відповідач-1 посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", статтею 13 якого передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Фактично знаходячись на окупованій території ТОВ «Кінотеатр «Україна» було заборонено здійснювати будь-яку господарську діяльність, в тому числі погашення кредитів; відповідач-1 не має можливості змінити адресу на іншу територію України, а відповідно йому законом прямо заборонено проводити господарську діяльність в місті Луганськ, де знаходиться усе його майно та активи. 
		 
		Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача-1, суд враховує наступне.
		Дійсно, положення ч.2 ст.13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", редакція якої набула чинності в 2021 році, передбачається, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
		Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території (ч.3 ст.13 Закону).
		Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється (ч.6 ст.13 Закону України).
		 
		Наразі, відповідач-1, посилаючись на вказану норму, не навів обґрунтованих підстав щодо неможливості здійснення перереєстрації податкової адреси на іншій території України.
		Разом з цим, суд зауважує про те, що заявлені позивачем позовні вимоги полягають у стягненні заборгованості за кредитом, зокрема саме заборгованості по тілу кредиту, що опосередковує такий спосіб  судового захисту, як спонукання до примусового виконання обов`язків в натурі (п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України), адже саме таке зобов`язання набувається позичальником відносно отримання кредитних коштів (факт надання кредитних коштів підтверджений та не оспорюється боржником) згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України.
		Позивачем не заявляються до стягнення штрафні санкції, або застосовність ст.625 ЦК України у разі прострочення виконання відповідного обов`язку у розумінні ст.ст. 610, 612 цього Кодексу, інша юридична відповідальність.
		В данному випадку положення спеціального Закону, зокрема ст.13, на яку посилається відповідач-1, не звільняє сторін, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія України, від виконання зобов`язань за договорами, в даному випадку від сплати кредиту.
		Оскільки у розглядуваному випадку мова не йде про застосування заходів відповідальності, а про виконання самого обов`язку, остільки і форс-мажорні обставини (ведення бойових дій, тимчасова окупація РФ частини території України, зокрема м.Луганськ, захоплення приміщення відповідача, припинення господарської діяльності, тощо) в принципі за існуючого і застосованого до спірних правовідносин правового регулювання не можуть мати наслідком відхилення заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
		Це усуває потребу в оцінці і встановлені як доведеності відповідних обставин, так і причинно-наслідкового зв`язку з виконанням розглядуваних зобов`язань. 
		Тією мірою, що грошове зобов`язання номіноване у гривні, яка є національною валютою України (ст. 99 Конституції України), монопольну емісію якої здійснює НБУ (п.2 ст.7 Закону України «Про Національний Банк України»), наявність діючої банківської системи в Україні (навіть з урахуванням згадуваних відповідачем-1 обставин, які стосуються його господарської діяльності у м.Луганськ, вимог ст.13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо необхідності здійснення перереєстрації податкової адреси з окупованої території на іншій території України) також не зумовлюють припинення розглядуваного зобов`язання на підставі ст. 607 ЦК України.
		Діюче законодавство не передбачає спеціальних застережень/правил, які б передбачали інший підхід до вирішення питання про необхідність виконання грошових зобов`язань суб`єктів господарювання, які здійснювали свою господарську діяльність зокрема в тимчасово окупованому наразі м.Луганьску перед банком, наразі новим кредитором - позивачем (мораторій, списання, реструктуризація тощо), без урахування бажання останнього. 
		Втім зазначене не обмежує сторін за наявності відповідної згоди в укладенні мирової угоди, а також право відповідачів ініціювати у порядку статті 239 ГПК України розгляд питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення за результатами розгляду спору.
		 
		Відповідно до положень ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.
		Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2009 між ТОВ "ТРЦ "Україна", як поручителем, та ВАТ "КБ "Актив-банк", як банком, укладений договір поруки (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого поручитель зобов`язується перед банком нести солідарну відповідальність з ТОВ "Кінотеатр "Україна" перед банком за кредитним договором №0420/03 (невідновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 20.04.2007 (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно зміни процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) у вигляді своєчасного, не пізніше 25.12.2018 повернення кредиту у сумі 23  777  100 грн 00 коп., сплати відсотків за користування кредитом в строки, на умовах, в порядку та з періодичністю, передбаченими кредитним договором, із розрахунку 14% річних, відшкодуванням збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором (п.1.1 договору поруки в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору поруки від 24.04.2013).
		Відповідно до п.2.1 договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання при невиконанні позичальником з будь-яких причин зобов`язань перед банком, у терміни і на умовах, що обумовлені кредитним договором, за письмовим повідомленням банку або самостійно погасити: заборгованість по кредиту (п.2.1.1 договору поруки); нараховані відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом, неустойку, штрафи і виконати інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору, шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений банком у письмовому повідомленні або повідомлений усно (п.2.1.2 договору поруки).
		У п.4.1 договору поруки сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником (або поручителем) зобов`язань перед банком по кредитному договору.
		Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
		Зміст цієї статті свідчить про те, що законодавець передбачив три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).
		Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
		З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України  словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
		Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя.
		За змістом ч.4 ст.559 ЦК України  порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
		Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України    строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
		Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251,  252 ЦК України).
		У договорі поруки від 23.02.2009, укладеному між ТОВ "ТРЦ "Україна" та ВАТ "КБ "Актив-банк", у п.4.1 не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, тому в наведеному випадку підлягають застосуванню правила ч.4 ст.559 ЦК України.
		Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі позичальник повинен був здійснювати в останній день кожного місяця, то з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного  строку для пред`явлення вимог до поручителя.
		У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
		Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
		Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №408/8040/12, відповідно до якого строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.
		 
		Суд бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів  погашення поручителем - ТОВ "ТРЦ "Україна", заборгованості за кредитним договором перед позивачем.
		Отже, з огляду на граничні строки сплати позичальником щомісячних платежів у спірний період в редакції додатку №2 до додаткового договору про внесення змін та доповнень від 31.03.2014: платіж у розмірі 300 000 грн 00 коп. повинен бути сплачений позичальником у строк до 31.08.2018, у розмірі 300 000 грн 00 коп. - до 30.09.2018, у розмірі 300   000 грн 00 коп. - до 31.10.2018, у розмірі 300 000 грн 00 коп. - до 30.11.2018, у розмірі 10 907 100 грн 00 коп. - до 25.12.2018, суд дійшов висновку про те, що дія поруки мала бути припинена з огляду на положення ч.4 ст.559 ЦК України щодо вказаних платежів 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, 31.05.2019, 25.06.2019 відповідно.
		Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 №2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018, ч.4 ст.559 ЦК України було викладено в наступній редакції: "Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. 
		Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання".
		 
		Водночас у п.1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018№2478-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
		Отже, указаний Закон №2478-VIII введений в дію 04.02.2019.
		Відповідно до п.2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім  частини четвертої  статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
		За вказаних обставин, оскільки правовідносини щодо поруки виникли до введення в дію Закону №2478-VIII та продовжили існувати після введення його в дію і не припинились з огляду на положення ч.4 ст.559 ЦК України у попередній редакції, також не підпадають під регулювання ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", тому положення ч.4 ст.559 ЦК України застосовуються до правовідносин сторін щодо поруки в новій редакції.
		Верховний Суд у постанові від 02.02.2021 №924/193/20 вказав, що за своєю правовою природою строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя, цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у статтях 263, 264, частині 5 статті 267 ЦК України. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.
		 
		Тому, з огляду на граничні строки сплати позичальником щомісячних платежів: платіж у розмірі 300  000 грн 00 коп. повинен бути сплачений позичальником у строк до 31.08.2018, у розмірі 300    000 грн 00 коп. - до 30.09.2018, у розмірі 300  000 грн 00 коп. - до 31.10.2018, у розмірі 300  000 грн 00 коп. - до 30.11.2018, у розмірі 10  907  100 грн 00 коп. - до 25.12.2018, суд дійшов висновку про те, що дія поруки мала бути припинена з огляду на положення ч.4 ст.559 ЦК України (у новій редакції) щодо вказаних платежів  - 31.08.2021, 30.09.2021, 31.10.2021, 30.11.2021, 25.12.2021 відповідно.
		Матеріали справи свідчать про те, що з позовом до поручителя - ТОВ "ТРЦ "Україна" про стягнення солідарно 1  000  000 грн 00 коп. (заборгованості зі сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення заборгованості за кредитом за зобов`язаннями серпня - грудня 2018 року), позивач звернувся до суду 05.08.2021, про що свідчить відповідна відмітка на позовній заяві про здачу позовної заяви та доданих до неї документів безпосередньо до відділу документального забезпечення роботи суду, а тому з огляду на встановлені судом строки припинення поруки, у даному випадку зобов`язання за договором поруки від 23.02.2009, укладеному між ТОВ "ТРЦ "Україна" та ВАТ "КБ "Актив-банк", у частині стягнення вказаних платежів у загальній сумі 1 000   000 грн 00 коп. не припинились, порука є чинною.
		 
		Частиною 1 ст.543 ЦК України   передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		 
		Дослідивши обставини справи, суд не може токож визнати обгрунтованими доводи відповідача-1 про те, що оскільки на офіційному сайті prozorro за вказаним позивачем посиланням не відображається інформація щодо протоколу електронних торгів та договорів, аукціон не знайдено, що свідчить про порушення порядку проведення електронних торгів; що позивачем не долучено додатку №1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 17.07.2019 №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b, у якому зазначаються боржники та кредитні договори, вимоги по яким передані позивачу ТОВ «ФК «Форінт»; вважає такі доводи помилковими, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами під час вирішення спору та наявними у справі матеріалами.
		В матеріалах справи наявні копії протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-06-03-000016-b, який підписаний замовником - ПАТ "КБ "Актив-банк", переможцем електронних торгів - ТОВ "ФК "Форінт" та оператором, через майданчик якого переможець набув право участі в електронних торгах - ТОВ "Професіонал" та відповідних договорів про відступлення прав вимоги укладених за результатами його проведення з додатком №1 - реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами.
		Як вже зазначалося вище, 17.07.2019 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених вищевказаним протоколом електронного аукціону між ПАТ "КБ "Актив-банк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладено договір №52-UA-EA-2019-06-03-000016-b про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а також у тому числі договір про відступлення прав вимоги за договором поруки.
		Відповідно до п.2.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір-1) за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, заставодавців, іпотекодавця та поручителя зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитним договором, та/або договорами застав та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами забезпечення, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами, відбувається шляхом укладення окремих договорів відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, а саме: договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами; договір відступлення прав вимоги за договорами застави, які посвідчені нотаріально; договір відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально. Всі витрати, пов`язані з укладенням, нотаріальним посвідченням (у разі нотаріального посвідчення) та виконанням договорів відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, несе новий кредитор.
		Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 337  185 грн 56 коп. (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п.6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (п.4.1 договору-1).
		Відповідно до додатку №1 до вказаного договору-1 банком відступлено права вимоги за кредитним договором №0420/03 від 20.04.2007 та договорами про внесення змін та доповнень до нього та договором поруки від 23.02.2009 та договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладених з ТОВ "ТРЦ "Україна".
		Передбачено, що розмір прав вимоги за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03, який укладений з ТОВ "Кінотеатр "Україна" з усіма змінами та доповненнями до нього: загальна заборгованість за кредитним договором в сумі 40  743 418 грн 17 коп., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 22  607  100 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 18  136  318 грн 17 коп.; за договором поруки від 23.02.2009 з усіма наступними змінами та доповненнями до нього - право вимоги до поручителя - ТОВ "ТРЦ "Україна", щодо погашення заборгованості кредитору за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03.
		За відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Форінт" сплачено ПАТ "КБ "Актив-банк" 337  185 грн 56 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 04.07.2019 №16516843, наявною в справі.
		 
		Крім того, 17.07.2019 між ПАТ "КБ "Актив-банк" як цедентом та ТОВ "ФК "Форінт" як цесіонарієм укладений договір відступлення прав вимоги за договором поруки, який не посвідчено нотаріально (далі - договір-2), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, і у зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення прав цедент відступає та передає, а цесіонарій приймає та набуває всіх належних цеденту прав за договором поруки від 23.02.2009 з усіма наступними змінами та доповненнями до нього, укладеного між цедентом та ТОВ "ТРЦ "України" (п.1.1 договору-2).
		Відповідно до п.1.2 договору-2 відступлення прав за договором поруки здійснюється у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи всі права цедента (кредитора), що передбачені умовами договору поруки.
		Права за договором поруки вважаються переданими (відступленими) цедентом цесіонарію з моменту підписання цього договору (п.2.1 договору-2).
		Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Частиною 1 ст.513 ЦК України   передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Відповідно до  ст.514 ЦК України  до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд зауважує про те, що наразі умовами кредитного договору від 20.04.2007 №0420/03 і договорами про внесення змін та доповнень до нього та договору поруки від 23.02.2009 і договорами про внесення змін та доповнень до нього не передбачено заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні.
		Натомість у п.13.2 кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007 у редакції додаткового договору від 19.04.2013 про внесення змін та доповнень до кредитного договору прямо передбачено, що банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав і вигод за цим договором, а також за угодами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію, або іншій особі, будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна.
		Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. 
		Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
		За загальним визначенням, правонаступництво   це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.
		Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.
		Суд зауважує, що з огляду на умови укладеного договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2019, зокрема, п.4.1 договору-1, слід встановити дату відступлення права вимоги, якою є дата сплати ціни договору, на підтвердження чого позивачем було надано копію платіжного доручення від 04.07.2019 №16516843, яким підтверджується факт перерахування ТОВ "ФК "Форінт" грошових коштів ПАТ "КБ "Актив-банк" у сумі 337 185 грн 56 коп. 
		 
		Відповідно до п.2.1 договору-2 права за договором поруки вважаються переданими (відступленими) цедентом цесіонарію з моменту підписання цього договору.
		Судом ураховується, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.
		Суд бере до уваги, що вищезазначені договори відступлення прав вимоги є чинними, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України   правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про перехід від ПАТ "КБ "Актив-банк" до ТОВ "ФК "Форінт" прав, наданих первісному кредитору за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03 і договорами про внесення змін та доповнень до нього та договором поруки від 23.02.2009 і договорами про внесення змін та доповнень до нього, укладених з ТОВ "ТРЦ "Україна". 
		 
		Суд також відхиляє як помилкові доводи відповідача-1 про те, що оскільки боржника - ТОВ «Кінотеатр «Україна» не було повідомлено про відступлення права вимоги, що на думку відповідача, посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №569/11947/15-ц, є підставою для відмови в позові.
		Згідно з положеннями ст.516 ЦК України  заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		Відповідно до п.3.4 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги сторони передбачили, що банк та новий кредитор зобов`язані повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором, в тому числі із використанням форми повідомлення, яка наведена у додатках до цього договору. Сторони погоджуються, що відповідно до ст.516 ЦК України, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами на підставі цього договору. Належним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги, зокрема, є направлення повідомлення засобами поштового зв`язку або опублікування повідомлення у засобах масової інформації.
		Позивачем до матеріалів справи на підтвердження доказів повідомлення відповідачів про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20.04.2007 №0420/03 і договорами про внесення змін та доповнень до нього та договором поруки від 23.02.2009 і договорами про внесення змін та доповнень до нього  були надані відповідні листи, підписані ТОВ "ФК "Форінт" та ПАТ "КБ "Актив-банк", які адресовані ТОВ "Кінотеатр "Україна" та ТВ "ТРЦ "Україна", проте не надано суду доказів їх направлення/вручення адресатам.
		В судовому засіданні на запитання суду представник позивача пояснив, що дійсно вказані листи не направлялися відповідачам у зв`язку із неможливістю їх направлення через припинення поштового сполучення та припиненням роботи поштових відділень на тимчасово окупованій РФ території України, зокрема в м.Луганськ.  
		Отже, позивачем не дотримано виконання умов п.3.4 договору.
		Водночас, неповідомлення відповідачів про відступлення права вимоги за кредитним договором №0420/03 від 20.04.2007 і договорами про внесення змін та доповнень до нього та договором поруки від 23.02.2009 і договорами про внесення змін та доповнень до нього не робить зобов`язання, що виникло на їх підставі недійсним або таким, що припинилось, а тому саме позивач несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
		У той же час відповідачі не посилаються та не доводять належними доказами те, що заявлена до стягнення новим кредитором заборгованість за кредитним договором №0420/03 від 20.04.2007 і договорами про внесення змін та доповнень до нього, виконання зобов`язань за яким забезпечено порукою, у сумі 1  000  000 грн  (яка обраховується за зобов`язаннями графіку погашення заборгованості за серпень - грудень 2018 року) сплачувалась відповідачами на користь первісного кредитора - ПАТ "КБ "Актив-банк".
		 
		Суд також визнає безпідставин посилання відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 569/11947/15-ц в контексті застосування положень ст.ст.516, 517 ЦК України, адже у вказаній справі вирішувалося питання належного виконання  зобов`язання щодо повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні в контексті первісного дослідження судом наявності доказів на підтвердження передачі права вимоги первісного кредитора новому кредиторові і, як наслідок - обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості. У справі, яка розглядається таке питання (набуття новим кредитором права вимоги за кредитним договором та договором поруки, з урахуванням укладених додаткових договорів) не є спірним, та підтверджується, як зазначалося вище, належними доказами.
		 
		Вирішуючи заяву відповідача-1 від 23.02.2023 про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд виходить з наступного.
		Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України    спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).
		Відповідно до   ст.256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4    ст.267 ЦК України).
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
		Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5    ст.261 ЦК України).
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у  ст.ст.252 - 255 ЦК України.
		При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.
		Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.04.2019 у справі №569/8314/14-ц.
		Судом вже були встановлені вище граничні строки сплати позичальником щомісячних платежів, заборгованість за якими заявлена до стягнення за цим позовом, в редакції додатку №2 до додаткового договору про внесення змін та доповнень від 31.03.2014: до 31.08.2018 з платежу в розмірі 300  000 грн 00 коп. - у сумі 300 грн 00 коп., до 30.09.2018 з платежу в розмірі 300  000 грн 00 коп. - у сумі 300 грн 00 коп., до 31.10.2018 з платежу в розмірі 300  000 грн 00 коп. - у сумі 300 грн 00 коп., до 30.11.2018 з платежу в розмірі 300  000 грн 00 коп. - у сумі 300 грн 00 коп., до 25.12.2018 з платежу в розмірі 10  907 100 грн 00 коп. - у сумі 998 800 грн 00 коп.
		Отже, перебіг позовної давності для звернення позивача з позовом до суду про стягнення платежу в розмірі 300 грн 00 коп., який повинен був бути сплачений позичальником у строк до 31.08.2018, почався 01.09.2018; у розмірі заявленого платежу 300 грн 00 коп., який повинен був бути сплачений позичальником у строк до 30.09.2018 - 01.10.2018; у розмірі заявленого платежу 300 грн 00 коп., який повинен був бути сплачений позичальником у строк до 31.10.2018 - 01.11.2018; у розмірі заявленого платежу 300 грн 00 коп., який повинен був бути сплачений позичальником у строк до 30.11.2018 - 01.12.2018, у розмірі заявленого платежу 998 800 грн 00 коп., який повинен був бути сплачений позичальником у строк до 25.12.2018 - 26.12.2018; відповідно спливав  - 01.09.2021, 01.10.2021, 01.11.2021, 01.12.2021, 26.12.2021.
		Наразі з позовом про стягнення вказаної заборгованості в сумі 1  000  000 грн позивач звернувся до суду 05.08.2021, про що свідчить відповідна відмітка на позовній заяві про здачу позовної заяви та доданих до неї документів безпосередньо до відділу документального забезпечення роботи суду, тобто встановленими обставинами підтверджується, що звернення з позовом відбулось позивачем з дотриманням строків позовної давності.
		Враховуючи наведені вище умови укладених сторонами додаткових договорів до кредитного договору №0420/03 від 20.04.2007 та додатків до них, які є невід`ємними частинами кредитного договору, є чинними та дійсними, суд не вбачає обгрунтованих підстав для здійснення по іншому обрахунку та застосування строку позовної давності; доводи відповідача-1 про необхідність відліку строку позовної давності з 20.04.2013 та його спливу 20.04.2016, визнаються судом помилковими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наявними у справі матеріалами, зокрема укладеними сторонами в подальшому додатковими договорами до кредитного договору, про які зазначено вище.
		Ураховуючи викладене, заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню та залишається судом без розгляду.  
		Під час розгляду спору відповідачі доводів позивача не спростували, доказів погашення спірної заборгованості суду не наддали.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		 
		Відповідно до    положень ст.123 ГПК України      судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до пп.4.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		Отже, виходячи з приписів ст.129 ГПК України, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		Ураховуючи наведене, з огляду на те, що у позов задовольняється повністю, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви у сумі 15000 грн 00 коп., підлягає стягненню з відповідачів -1, 2,  порівну на користь позивача.
		Судовий збір, сплачений відповідачем-1 за подання апеляційної скарги та за подання касаційної скарги - покладається на відповідача-1.
		Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код 31673347) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код 35773709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40658146) заборгованість в сумі 1  000 000 грн 00 коп.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код 31673347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40658146) судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр "Україна" (вул. Оборонная, буд. 4 К, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код 35773709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40658146) судовий збір у сумі 7 500 грн 00 коп.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		5. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на відповідача-1.
		   
		Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення підписано 02.02.2024.
		 
		 
		          Суддя                                                                                  Олена ДРАГНЄВІЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...