Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/4257/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/953/354/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000000772

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                Справа № 953/4257/22 
		                            н/п 1-кп/953/354/24 
		  УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     
		"30" січня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: секретаря ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню №22022220000000772 від 20.04.2022 за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Словянського району Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, який є головою селищної ради Старосалтівської селищної ради Чугуївської району Харківської області , раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України,-
		встановив:
		В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню №22022220000000772 від 20.04.2022за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України.
		Обвинуваченому на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 13.05.2022р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався та на теперішній час закінчується.
		Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
		Обвинувачений та захисники проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, зазначаючи що ризики не доведені, просили визначити заставу .
		При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий, одружений, працює головою селищної ради .
		Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
		Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжений до лютого 2024р.
		З урахуванням фактичних обставин пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 , введення на території України воєнного стану, у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації, свідчить про наявність суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
		При встановленні наявності ризику впливу свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На теперішній час усі свідки обвинувачення не допитані та вони є мешканцями с.Старий Салтів, внаслідок чого обвинувачений може на них здійснювати вплив .
		З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема  можливість обвинуваченого переховатися від суду, незаконний вплив на свідків, які не допитані та з якими обвинувачений є знайомий. Зазначені ризики на теперішній час не зменшились. 
		Зміна прокурором обвинувачення на менш тяжкий злочин не свідчить про зменшення ризиків та суспільного інтересу до злочинів, проти основ національної безпеки України, в період воєнного стану.
		Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
		В даному випадку, враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну норму ч.6 ст. 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи підозрюваної у вчиненні злочину передбаченого ст. 111-1 КК України, оскільки наявні встановлені ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
		Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
		Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
		Пунктом 5 ч.1 ст. 176 КПК України передбачений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ст. 111 КК України, при цьому судом встановлено наявність ризиків передбачених пп. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, що виключає в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.
		За ч.4ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема ст.111-1 КК України.
		Судом ухвалою від 05.01.2023р. визначалась ОСОБА_7 застава, однак ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.01.2023р. була скасована та постановлено продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
		Тому враховуючи ухвалу Харківського апеляційного суду від 10.01.2023р. та положення ч.4 ст. 183 КПК України, суд в даному випадку не визначає розмір застави обвинуваченому.
		Керуючись ст. ст.2, 7, 8, 176, 177, 178, 182, 185, 194, 331 КПК України, суд,-
		постановив:
		Клопотання прокурора задовольнити. Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін  у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 29.03.2024 року включно, без визначення застави .
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
		Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
		Встановити строк дії ухвали з 30.01.2024р. по 29.03.2024р.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...