Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/9734/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано судом: 05.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024.
Дата набрання законної сили: 05.06.2024
Результат оскарження 05.06.2024 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: змінено судове рішення
Номер судового провадження: 2/991/6/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 991/9734/23
		Провадження 2/991/6/23
		 
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		25 січня 2024 року                                                                 м.Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		Широкої К. Ю. (суддя-доповідач), Олійник О. В., Саландяк О. Я.,
		 
		за участі секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
		представника позивача - прокурора Гребенюк В. І.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши цивільну справу за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		06 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - Позивач) до  ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
		 
		1. Стислий виклад позиції сторін провадження
		 
		1.1 Зміст позовної заяви
		 
		У позовній заяві прокурор просить визнати необґрунтованими активи Відповідача вартістю 2 830 000 (два мільйони вісімсот тридцять тисяч) грн:
		(1) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень;
		(2) машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень;
		(3) машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень, та звернути стягнення в дохід держави на такі належні ОСОБА_1 необґрунтовані активи.
		 
		Позивач стверджує, що згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», Відповідач є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, оскільки займає посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби.
		 
		Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості виявлено факт набуття у власність Відповідачем 24.11.2020 через свою матір ОСОБА_3 , 1939 року народження, активів загальною вартістю 2 830 000 (два мільйони вісімсот тридцять тисяч) грн, а саме квартири та двох машино-місць. 
		 
		Стосовно необґрунтованості набуття активів Позивач зазначає, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24.11.2020 81-річна мати Відповідача - ОСОБА_3 придбала трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 грн. Цього ж дня за договорами купівлі-продажу нею придбані також два машино-місця за цією ж адресою: № 5, загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень та № 3, загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень відповідно.
		 
		Того ж дня приватним нотаріусом Муль Н. С. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру, машино-місце АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦПК України 24.11.2020 стала номінальним власником вказаних активів.
		 
		Водночас, за твердженням Позивача, придбання ОСОБА_3 квартири та машино-місць здійснено за дорученням ОСОБА_1 та за надані ним кошти, оскільки згідно з інформацією Пенсійного фонду України та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків упродовж 1994 року - 11 місяців 2020 року сукупний дохід ОСОБА_3 склав 236 388,89 грн та 42 966 000 купонів (станом на вересень 1996 року - еквівалент 429,66 грн). Отже ОСОБА_3 не мала фінансової спроможності купити квартиру вартістю понад 2,4 млн гривень та 2 машино-місця сукупною вартістю понад 384 тис грн у м. Одесі.
		 
		Крім того, мати Відповідача перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Роздільнянської районної адміністрації як отримувач житлової субсидії. За інформацією АТ «Укрпошта» з листопада 2020 року по вересень 2021 року особисто отримувала пенсійні виплати за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_5 , а з січня по серпень 2021 року здійснювала оплату комунальних послуг, наданих за вказаною адресою, у відділенні поштового зв`язку з індексом 67400, яке знаходиться у м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області.
		 
		За інформацією Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані та у її володінні не перебувають. Водночас, за дружиною Відповідача ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль ОСОБА_5 .
		 
		Одночасно з цим, Відповідач після придбання квартири організував її ремонт, особисто заводив та виводив ремонтників, супроводжував завезення будівельних матеріалів. ОСОБА_1 самостійно відвідував будинок для підбору двох машино-місць. Таким чином, з моменту придбання квартири і машино-місць до 28.08.2021 мати Відповідача ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій, пов`язаних з реалізацією права власності щодо цих активів, водночас такі дії вчиняв Відповідач особисто.
		 
		28 серпня 2021 року ОСОБА_3 подарувала квартиру Відповідачу - ОСОБА_1 . Того ж дня приватним нотаріусом Муль Н. С. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 . Таким чином, 28.08.2021 ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України став офіційним власником квартири та машино-місць. 
		 
		Враховуючи викладене, 24.11.2020  ОСОБА_1 набув квартиру у власність через її номінальне придбання матір`ю, а 28.08.2021 вже став повноцінним власником вказаних активів.
		 
		Указані вище обставини підтверджують набуття активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме квартири, машино-місця № 3 та машино-місця № НОМЕР_1 , заступником начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби ОСОБА_1
		 
		ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 . Максимально можливі акумульовані доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 станом на 24.11.2020, які могли бути використані для придбання активів, становили 156 653,4 грн. Отже, різниця між вартістю активів (2 830 000 грн) та максимально можливими доходами подружжя ОСОБА_6 (156 653,4 грн) становить 2 673 346,6 грн. З огляду на викладене, ОСОБА_1 не міг придбати активи за рахунок законних доходів подружжя. Обставини ж їх набуття (через третю особу, а у подальшому безоплатно особисто Відповідачем) свідчать про те, що для придбання активів не використовувались законні доходи ОСОБА_1 та членів його родини. 
		 
		Враховуючи викладене, активи Відповідача підлягають стягненню на користь держави в обсязі двох машино місць, а також квартири в межах суми 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень.
		 
		1.2 Відзив на позовну заяву
		 
		До початку підготовчого судового засідання Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву разом із матеріалами, що підтверджують доводи, викладені у ньому. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Зазначив, що висновок прокурора про номінальне придбання квартири та машино-місць у власність через третю особу є лише припущенням, а не фактом, доведеним належними та допустимими доказами. Обґрунтовуючи відсутність фінансової спроможності ОСОБА_3 на придбання квартири та машино-місць, прокурор послався на відомості, отримані від Пенсійного фонду України за період з 1994 по 2020 рік, згідно яких з 1994 року по листопад 2020 року сукупний дохід ОСОБА_3 склав 236 388,89 гривень та 42 966 000 купонів (еквівалент 429,66 гривень). Водночас, по-перше ОСОБА_3 із 29 вересня 1960 року до 31 травня 1994 року працювала в Одеській залізниці, що підтверджується копією її трудової книжки, отримувала заробітну плату та мала змогу робити особисті заощадження. По-друге, кошти для придбання квартири та машино-місць були позичені ОСОБА_3 у знайомої - ОСОБА_7 , підтверджується нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_7 . По-третє, одразу після купівлі квартири ОСОБА_3 уклала договір про організацію надання комунальних послуг та послуг із забезпечення утримання будинку від 24.11.2020. Саме ОСОБА_3 оплачувала комунальні послуги за цим договором шляхом внесення готівкових коштів в касу житлового товариства.
		 
		Твердження прокурора про невчинення ОСОБА_3 жодних дій, спрямованих на реалізацію права власності на квартиру та машино-місць, не відповідає дійсності та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
		 
		Також Відповідач зазначає, що вартість квартири, на зверненні стягнення на яку наполягає прокурор, зросла внаслідок виконання Відповідачем ремонтних робіт протягом 2020-2022 років, а також внаслідок зміни кон`юнктури на ринку нерухомості в Одесі через воєнний стан.
		 
		Згадана квартира була придбана матір`ю Відповідача у стані «від будівельників» та потребувала виконання ремонтних та оздоблювальних робіт. Оскільки Квартира вимагала ремонту, та враховуючи похилий вік своєї мами, Відповідач розпочав виконання ремонтних робіт в кінці 2020 року, які тривали до грудня 2022 року включно. В результаті виконання ремонтних та оздоблювальних робіт в квартирі змінилися її технічні характеристики, зокрема кількість та розміри кімнат, загальна та житлова площа, що підтверджується технічною документацією квартири. Відповідач звертає увагу, що здійснив ремонт та невід`ємні поліпшення квартири за власні кошти, які ним були отримані в законний спосіб.
		 
		Загальна сума витрачених Відповідачем готівкових коштів на ремонт та поліпшення квартири склала 1 544 844,00 грн. За таких обставин, внаслідок виконання ремонтних робіт її вартість зросла як мінімум на вищезгадану суму, а тому звернення стягнення на квартиру як необґрунтований актив, вартість якого у позовній заяві зазначена на рівні 2,4 млн грн буде непропорційним вручанням у приватну власність Відповідача. 
		 
		Відповідно до «є-Довідки» про оціночну вартість об`єктів нерухомості, загальна вартість активів, на зверненні стягнення на які наполягає Позивач, більш ніж в 3,8 рази більше, ніж ціна позову. Такі зміни у вартості активів відбулися з двох причин: виконаних у квартирі ремонтних робіт, які тривали протягом 2020-2022 років за рахунок коштів Відповідача, та початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, внаслідок якого багато мешканців східних областей України, а також м. Херсона та м. Миколаєва втратили, або залишили свої оселі та були змушені переїхати до Одеси, внаслідок чого за останні 1,5 року істотно зріс попит на житло, що призвело до зростання цін на нерухомість.
		 
		Вважає, що прокурор не довів наявність зв`язку активів з Відповідачем, оскільки покупцем активів виступала інша особа ( ОСОБА_3 ), яка придбала їх за рахунок власних заощаджень та коштів, позичених у ОСОБА_7 . Факт укладання ОСОБА_3 договору дарування у серпні 2021 року на користь Відповідача не надає таким активам автоматичного статусу необґрунтованих у розумінні ст. 290 ЦПК України, оскільки законодавство України дозволяє власнику нерухомого майна розпоряджатися ним на власний розсуд, включаючи укладання договорів дарування на користь родичів першого ступеня споріднення. 
		 
		Відтак, Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
		 
		1.3 Інші заяви по суті справи
		 
		Інших заяв по суті справи від сторін цивільної справи до суду не надходило.
		 
		2. Заяви, клопотання учасників з процесуальних питань та процесуальні дії у справі
		 
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.11.2023 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову. Накладено арешт на майно Відповідача, яке є предметом розгляду в цій справі. Також ухвалою від 16.11.2023 суд частково задовольнив заяву прокурора про забезпечення доказів, витребував від постачальників електронних комунікаційних послуг (операторів мобільного зв`язку) інформацію щодо мобільних номерів телефонів, що може мати значення при розгляді справи по суті. 
		 
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (т. 2 а. с. 169, 170).
		 
		12 грудня 2023 року від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а. с. 177-186). 
		 
		У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про необхідність допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час судового розгляду по суті (т. 3 а. с. 2, 3). Крім того, в підготовчому судовому засіданні судом були вирішені питання та вчинені процесуальні дії, передбачені ст. 197 ЦПК України, які необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, виконані завдання, визначені ст. 189 ЦПК України. Ухвалою від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3 а. с. 32, 33).
		 
		13 грудня 2023 року розпочато розгляд справи по суті.
		 
		19 грудня 2023 року прокурор подав до суду уточнене клопотання про виклик і допит свідків, зокрема матері Відповідача - ОСОБА_3 (з приводу обставин укладання нею договорів купівлі-продажу та дарування спірних активів), ОСОБА_7 (щодо обставин надання нею позики ОСОБА_3 ), ОСОБА_10 (щодо відомих йому обставин укладення договорів купівлі-продажу активів, щодо яких заявлено позов) (т. 3 а. с. 35-37), яке протокольною ухвалою суду від 21.12.2023 задоволено, крім того прокурор відмовився від необхідності допиту свідка ОСОБА_8 (т. 3 а. с. 45).
		 
		Ухвалою суду від 09.01.2024 постановлено здійснювати судове засідання 10.01.2024 в режимі відеоконференції з Одеським апеляційним судом для допиту свідка ОСОБА_10 (т. 3 а. с. 65, 66). Ухвалою від 17.01.2024 постановлено здійснювати судове засідання 18.01.2024 в режимі відеоконференції з Малиновським районним судом м. Одеси для допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (т. 3 а. с. 105, 106). Ухвалою від 19.01.2024 постановлено здійснювати судове засідання 22.01.2024 в режимі відеоконференції з Роздільнянським районним судом Одеської області для допиту свідка ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 124). Ухвалою суду від 22.01.2024 відмовлено у задоволені заяви прокурора про витребування доказів (т. 3 а. с. 196, 197).
		 
		3. Виклад позицій учасників справи, висловлених в судовому засіданні
		 
		Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити позов в повному обсязі, з підстав, які наведені в позовній заяві. Додатково наголосила, що враховуючи збільшення вартості квартири за рахунок проведених Відповідачем ремонтних робіт в ній, просить звернути стягнення в дохід держави на активи Відповідача таким чином: квартиру в межах суми 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) грн; машино-місце № 5 та машино-місце № 3.
		 
		Представник Відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовної заяви прокурора, вказавши аргументи, аналогічні викладеним у письмовому відзиві на позов.
		 
		Відповідач ОСОБА_1  в судовому засіданні зазначив, що метою і мотивом придбання оспорюваної квартири було об`єднання сім`ї та необхідність проживання з матір`ю після початку пандемії COVID-19. Його сім`я складається з нього, дружини, повнолітньої дочки і неповнолітнього сина. Так, в придбаній квартирі було здійснено ремонт і відбулось перепланування - одна кімната 18 кв. м. була розділена на дві кімнати по 9 кв. м., для матері і сина, оскільки дочка вже доросла і проживала самостійно.
		 
		Наголосив, що його сім`я веде заощадливий спосіб життя, дружина і син перший раз побували за кордоном після початку вторгнення РФ в 2022 році. Він особисто був за кордоном лише тричі, один раз з яких у відрядженні. Дочка навчалася за свій рахунок, в тому числі і в Німеччині, забезпечує себе сама, працює в консалтинговій фірмі. Відтак, він і його сім`я не проводили мандрівки, а заощадливо зберігали кошти, які потім використали для ремонту квартири. На даний момент всі члени його родини: дружина, дочка і син проживають за кордоном в Німеччині. Сам же Відповідач знаходиться в Україні через необхідність доглядати за матір`ю. Він із 1991 року працює в органах митної служби, але звільнився в лютому 2023 року через реорганізацію Одеської митниці у зв`язку з воєнним станом. Йому пропонували роботу в органах митної служби в м. Ізмаїл, але він відмовився через бажання залишитись в м. Одеса і наразі не працює.
		 
		Стосовно купівлі спірних активів пояснив таке: близько 10 років тому він познайомився із ОСОБА_7 , яка із кінця 1990-х років займається приватним бізнесом. Після цього, близько 5 років тому познайомилися їх матері. В певний період часу, після початку пандемії COVID-19 сім`я Відповідача на сімейній нараді вирішила перевезти матір до них і для цього їм необхідно було придбати більшу квартиру. Після того, як необхідна квартира була обрана, кошти на її придбання надала в позику матері Відповідача якраз ОСОБА_7 . Сума позики становила 2.9 млн грн, оскільки близько 2,8 млн грн вартували активи - квартира і машино-місця, а ще до ста тисяч гривень необхідні були для сплати держмита і платежів до Пенсійного фонду України, нотаріальних і ріелторських послуг. Кошти ще не повернуті. Вважає, що майно (будинок матері) буде продано і кошти будуть повернуті спільними зусиллями сім`ї, а між собою вони розберуться.
		 
		На питання пояснив, що він приймав участь в обговоренні необхідності укладання цієї позики між ОСОБА_7 та його матір`ю. Разом з тим, жодних юридичних договорів між ним і ОСОБА_7 укладено не було, тому позика, надана матері, не була відображена ним в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як його фінансове зобов`язання. Позика надавалась саме його матері для того, щоб убезпечити поділ майна через можливе розлучення Відповідача зі своєю дружиною. На такій позиції наполягала ОСОБА_7 , виходячи зі свого власного досвіду. В подальшому все так і вийшло, адже після початку повномасштабної війни дружина переїхала жити в Німеччину, повертатись не планує, з ним не спілкується і 21 вересня 2023 року подала заяву про розлучення до Приморського районного суду м. Одеси. Ця позика надавалась без забезпечення виконання зобов`язання позичальником і строком до 2025 року, оскільки він і його мати мають близькі довірливі відносини з ОСОБА_7 .
		 
		Після купівлі цієї квартири він з сім`єю розпочав її ремонт, який тривав з грудня 2020 року по грудень 2022 року. Вони витратили 1,5 млн грн на ремонт квартири, що документально підтверджується. Разом з тим, він не знає скільки його мати витратила своїх власних коштів. Він жодного дня не проживав в квартирі, після закінчення ремонту в ній проживає сім`я товариша на підставі договору оренди. Наразі з матір`ю не проживає, оскільки живе в старій квартирі біля порту міста Одеси. Мати проживає сама в м. Роздільна Одеської області, яке знаходиться за 60 кілометрів від міста Одеси через безпекову ситуацію.
		 
		З приводу доводів прокурора про те, що саме він, а не його мати займався підбором і купівлею спірних активів пояснив таке. Проживаючи в АДРЕСА_6 , він побачив банер, що продається квартира по АДРЕСА_7 . Фактично цей банер знаходився біля його будинку, а тому квартиру для купівлі він знайшов сам. Він давно знайомий зі своїм товаришем - ОСОБА_10 , з яким раніше працював на митниці, і який наразі займається ріелторськими послугами. Не маючи досвіду, звернувся саме до нього з проханням надати консультації з приводу купівлі цього майна, врахувати всі ризики по квартирі, та допомогти зробити її вартісну оцінку. Після цього його матір`ю отримана позика і за ці гроші було куплене спірне майно, водночас запевнив, що самостійно не витрачав кошти на купівлю квартири.
		 
		4. Допит свідків під час судового провадження
		 
		4.1 Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		В судовому засіданні повідомив суду таку інформацію. Він знає Відповідача протягом тривалого часу - із 1995-1996 року, працював разом з ним на державній службі, а саме в Роздільнянській митниці. В 2000 році свідок звільнився звідти і з того часу зберігає приятельські відносини із Відповідачем. 
		 
		Восени 2020 року до свідка звернувся Відповідач із проханням надати йому інформацію з приводу квартири, яку він попередньо сам знайшов. Тобто свідок не займався підбором об`єктів нерухомості, а лише надав інформацію про характеристику і метраж квартири, яку в подальшому придбав Відповідач. 
		 
		При перегляді цієї квартири перед придбанням, яких було один чи два, були присутні свідок і Відповідач, інших людей не було. Квартира була в стані «від будівельників», без ремонту. Наскільки він зрозумів, квартира придбавалась для сумісного проживання сім`ї Відповідача, в тому числі його матері. Надалі Відповідач поцікавився чи можна також придбати машино-місця, і їм відповіли, що з цим питанням треба йти до офісу забудовника, який знаходився в цьому будинку. Після цього вони дізналися, що існує можливість також придбати й машино-місця в цьому будинку. Інші варіанти об`єктів нерухомості розглядались, однак зупинились все ж на цій квартирі, оскільки цей варіант був найоптимальнішим. 
		 
		При купівлі спірної квартири на предмет того чи має сім`я Відповідача достатньо коштів на її придбання, також оцінював і можливу вартість квартири Відповідача в м. Одесі та будинок матері в м. Роздільна на підставі статистичних даних в мережі Інтернет, але фізично в будинку не був. 
		 
		Саме свідок обрав нотаріуса для укладання договору купівлі-продажу квартири. Нотаріальні договори купівлі-продажу квартири і машино-місць укладались в один день, але в різний час і у різних нотаріусів через занятість нотаріуса, якого він рекомендував.
		 
		Щодо ролі матері пояснив таке - йому відомо, що вона виступала в ролі покупця, саме на неї оформлено придбання активів, які були придбані за рахунок спільних заощаджень. Перший раз побачив матір Відповідача вже під час підписання договорів купівлі-продажу. На угоду вона приїхала разом із ОСОБА_1 . Не пам`ятає точно як виглядає мати Відповідача через те, що події відбувались більше трьох років тому, лише пам`ятає, що це жінка похилого віку, середньої статури, в неї були певні проблеми з пересуванням, які саме не пам`ятає. Зустрівся з нею лише під час укладання договорів купівлі-продажу, до цього він спілкувався лише із ОСОБА_1 . 
		 
		Свідок не був присутній під час перерахування коштів за придбане майно, але пам`ятає, що це мало відбутись шляхом безготівкового переказу, однак це питання вони не обговорювали. Він не був присутній при передачі коштів, з Відповідачем в банк не ходив, питання звідки в нього гроші не задавав. Але Відповідач йому повідомив, що частина цих грошей від його матері. Із Відповідачем спілкувались через месенджер допомогою інтернету або зустрічались особисто, як до укладання угод, так і після
		 
		4.2 Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		В судовому засіданні надала показання такого змісту. Вона знайома із Відповідачем з 2014 року, перебуває з ним в дружніх стосунках, проживають в одному районі в м. Одесі. Їх знайомство було випадковим, однак переросло в дружбу. 
		 
		В 2020 році через коронавірусні обмеження і загрозу ускладнень COVID-19 для людей похилого віку, якою є мати Відповідача, вона дізналась про те, що Відповідач планує перевезти матір до своєї сім`ї і проживати разом. Відтак вона висловила пропозицію про те, що зможе надати кошти для того, щоб купити квартиру. В подальшому планувала отримати позику назад за рахунок того, що Відповідач продасть свою іншу квартиру, яка теж знаходиться в історичному центрі міста і має значну вартість, а також можливий буде продаж будинку матері - ОСОБА_3 . Однак чітких юридичних гарантій повернення позики не мала. Вирішила надати кошти в позику саме мамі, для того, щоб убезпечити придбане майно від його поділу у разі розлучення, оскільки має власний негативний досвід в такому питанні. В неї були заощадження в національній валюті - гривні, яку вона і надала в позику.
		 
		Пояснила, що має значні заощадження через те, що її мати володіла близько 6 тис. кв м. комерційної нерухомості в центрі м. Одеси. Вказана нерухомість була продана в 2008 році, на рекордному піку цін на нерухомість в Україні. У лютому 2008 року їй мама подарувала кошти, отримані через відчуження такої нерухомості на суму, еквівалентну 5 млн доларів США, що підтверджує нотаріально завірений договір дарування від 08.02.2008. 
		 
		Зазначила, що в 2014 році під час подій Революції Гідності більша частина цих коштів була знята з рахунків і перебувала в готівковому вигляді в різних валютах у свідка вдома, з метою забезпечення їх безпеки, що підтверджується оригіналами банківських квитанцій. На уточнююче питання суду пояснила, що це було зроблено для того, щоб убезпечити такі кошти від можливого накладання арешту на них. 
		 
		З приводу обставин надання позики Відповідачу пояснила таке. В кінці листопада 2020 року, більш точної дати вона не пам`ятає, але орієнтовно 24 листопада, Відповідач приїхав зі своєю матір`ю до неї і вона передала йому готівкові кошти в розмірі 2,9 млн грн в готівці як позику на 5 років, до 2025 року. Позика була безвідсотковою. На цей час кошти не повернуті, але кошти повинна повернути ОСОБА_3 . Грошові кошти були в пачках номіналом купюр по 500 грн і передавались у великому непрозорому пакеті. Кошти були передані на вулиці в присутності Відповідача, оскільки через народження онука і загрозу COVID?19 свідок не хотіла спілкуватися в квартирі. Після передачі коштів вона надала завчасно підготовлену розписку ОСОБА_3 , яку та підписала. Наголосила, що очікує, що кошти повернуться в гривні. На запитання прокурора пояснила, що під час спілкування із ОСОБА_1 користувалась найчастіше месенджерами «What's Up» і «Telegram» і вони спілкувались через них. 
		 
		4.3 Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		В судовому засіданні пояснила, що виступала продавцем по угоді купівлі-продажу спірної квартири за дорученням чоловіка. З Відповідачем знайома з осені 2020 року у зв`язку з зазначеною угодою. Познайомилась з ним під час продажу квартири. Спочатку їй подзвонив Відповідач, який після цього особисто прийшов із ріелтором ОСОБА_10 . Огляд квартири відбувся 2 рази - один раз особисто з ріелтором, другий раз Відповідач прийшов з матір`ю. При продажі квартири вона послугами ріелтора не користувалась, а лише вивісила банер з інформацією про продаж цієї квартири. Бачила матір Відповідача 2 рази: на перегляді квартири і на підписанні договору. Вказала, що жодного разу не спілкувалася із матір`ю Відповідача, а лише із ОСОБА_1 . Пояснила, що квартира була в стані від будівельників та потребувала ремонту. Після продажу квартири спілкувалась із Відповідачем з приводу підключення комунальних послуг. Спілкування відбувалося переважно за допомогою месенджерів. Питання звідки в нього гроші, вони з Відповідачем не обговорювали. Крім того, не стояло питання про наявність машино-місць в цьому комплексі. Наголосила, що під час укладання договору кошти перераховані безготівковим рахунком (платежем) 24.11.2020.
		 
		5. Встановлені фактичні обставини справи, їх оцінка і мотиви суду
		 
		В цій справі розглядається позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, тобто так звана «цивільна конфіскація» активів. Відповідно до норм ЦПК України при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:
		1)чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» та чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;
		2)чи має відповідач статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		3)чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України;
		4)чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;
		5)чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.
		 
		5.1 Щодо того, чи може до відповідних активів Відповідача подаватися позов про визнання їх необґрунтованими
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов в такій категорії справ пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28.11.2019 (далі - Закон № 263-IX), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		 
		Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).
		 
		В цій справі позов пред`явлено до таких активів, набутих 24.11.2020 через третю особу Відповідачем:
		-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень;
		-машино-місця, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень;
		-машино-місця, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують необґрунтованість активів, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами особи.
		 
		У ч. 2 ст. 290 ЦПК України йдеться про різницю між вартістю необґрунтованих активів і законними доходами, яка у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 28.11.2019 (день набрання чинності Законом № 263-IX), але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України.
		 
		Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тобто мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи у даній справі має становити 1 003 500 грн.
		 
		Ст. 368-5 КК України встановлена максимальна межа такої різниці - шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
		 
		Актив, який Позивач вважає необґрунтованим, набутий 24.11.2020. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи складав 2102 грн.
		 
		Тобто відповідно до ст. 290 ЦПК України верхнє значення різниці вартості активів та законних доходів особи у 2020 році становить 6 831 500 грн.
		 
		За твердженням Позивача, різниця між вартістю активів (2 830 000 грн) та максимально можливими законними доходами подружжя ОСОБА_6 (156 653,4 грн), з вирахуванням здійснених видатків і збережених на банківських рахунках коштів, що не могли бути використані для придбання цих активів, становить 2 673 346,6 грн.
		 
		Відтак, до вказаних активів ОСОБА_1 може бути пред`явлений позов про визнання їх необґрунтованими і стягнення їх в дохід держави, оскільки різниця між їх вартістю та заявленими законними доходами Відповідача становить від 1 003 500 грн до 6 831 500 грн.
		 
		5.2 Щодо статусу Відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		 
		Таким чином, необхідно перевірити та встановити факт набуття активу саме відповідним суб`єктом.
		 
		Зі змісту матеріалів цивільної справи вбачається, що Відповідач - ОСОБА_1 працював в органах Державної фіскальної служби України та Державної митної служби України (т. 1 а. с. 70-74).
		 
		Згідно з інформацією з особової картки державного службовця Відповідач має стаж державної служби більше 35 років, працюючи на Роздільнянській митниці Держмитслужби, 10.06.1995 прийняв присягу державного службовця України (т. 1 а. с. 52-54, 62).
		 
		Із 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці на підставі наказу в. о. начальника Одеської митниці Держмитслужби від 12.02.2020 № 69-о (т. 1 а. с. 75).
		 
		Як станом на час придбання спірних активів матір`ю Відповідача, тобто 24.11.2020, так і станом на дату їх фактичного набуття безпосередньо ОСОБА_1 , останній обіймав вищенаведену посаду. Тож, будучи державним службовцем на момент придбання спірних активів, ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», щодо його активів може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави, з огляду на наступні нормативні положення. 
		 
		Відповідно до примітки до ст. 513 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці категорії «Б» є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. На таких осіб поширюються додаткові заходи здійснення фінансового контролю, визначені ч. 4 ст. 52 цього Закону, зокрема повідомляти про суттєві зміни в майновому стані, а згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 513 Закону їх декларації підлягають обов`язковій повній перевірці. Окрім того, відповідно до ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» щодо ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування, може здійснюватися вибірковий моніторинг способу життя.
		 
		В подальшому, на підставі наказу начальника Одеської митниці Держмитслужби від 30.09.2021 № 320-о ОСОБА_1 з 01.10.2021 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-автомобільний» Одеської митниці (т. 1 а.с. 65, 76).
		 
		Отже Відповідач, обіймаючи посаду заступника начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці та будучи в силу вимог Закону України «Про державну службу» державним службовцем категорії «Б» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і щодо його активів за наявності передбачених законом умов може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і стягнення їх у дохід держави.
		 
		5.3 Щодо обставин придбання спірних активів та їх зв`язку з особою, уповноваженою на виконання функцій держави
		 
		За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави Позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. Разом з тим, в світлі обставин цієї справи мова йде квартиру та машино-місця, що придбані матір`ю Відповідача. Отже, при визначенні такого зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними речами.
		 
		Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю Відповідача (т. 2 а. с. 5-7).
		 
		24 листопада 2020 року між ОСОБА_9 , яка діяла від імені ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н. С. (т. 1 а. с. 77-80).
		 
		Відповідно до п. 1. вказаного договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність трикімнатну квартиру, загальною площею 121,5 кв м.; житловою площею 72,3 кв. м. Згідно з п. 3 цього Договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 2 446 000,00 (два мільйона чотириста сорок шість тисяч) гривень. При цьому, ринкова вартість квартири згідно зі звітом про оцінку майна оцінювача ТОВ «ОЦІНКА-24» станом на 23.11.2020 становить 2 445 474,97 грн. Відповідно до пп. 2 п. 2 Договору покупець стверджує, що гроші, які сплачуються за предмет договору належать покупцю на праві особистої приватної власності. 
		 
		Цього ж дня, 24.11.2020 між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу машино-місця № 3 (три), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 15,2 кв. м. Продаж нерухомого майна здійснено за 152 000,00 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень. Згідно зі звітом про оцінку майна ТОВ «УкрПрофі», оціночна (ринкова) вартість вищезазначеного нерухомого майна складає 151 251,00 грн. Відповідно до п. 8 Договору покупець - ОСОБА_3 стверджує, що купує вищевказане нерухоме майно за особисті кошти, в особисту приватну власність (т. 1 а. с. 99, 100).
		 
		Крім того, 24.11.2020 ОСОБА_12 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу машино-місця № 5 (п`ять), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 23,3 кв. м. Відповідно до цього договору продаж нерухомого майна здійснено за 232 000,00 (двісті тридцять дві тисячі) гривень. Згідно зі звітом про оцінку майна ТОВ «УкрПрофі» оціночна (ринкова) вартість вищезазначеного нерухомого майна складає 231 852,00 грн. Відповідно до п. 8 Договору покупець - ОСОБА_3 стверджує, що купує вищевказане нерухоме майно за особисті кошти, в особисту приватну власність (т. 1 а. с. 93, 94).
		 
		Таким чином, 24 листопада 2020 року ОСОБА_3 придбала три об`єкти нерухомого майна - квартиру та два машино-місця. 
		 
		28 серпня 2021 року ОСОБА_3 як Дарувальник та ОСОБА_1 як Обдаровуваний уклали 3 (три) договори дарування: 
		 
		За першим договором Дарувальник передає у власність Обдаровуваного майно - квартиру АДРЕСА_8 . Квартира, загальною площею 121,5 кв. м., житловою площею 72,3 кв. м., складається із трьох житлових кімнат. Сторони оцінюють цей дарунок у 1 500 000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень (пп. 1.4 п. 1 Договору). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль М. С. (т. 1 а. с. 81-84).
		 
		За другим договором Дарувальник передає у власність Обдаровуваного майно - машино-місце № 3 (три), розташоване за адресою:  АДРЕСА_7 , загальною площею 15,2 кв. м. Сторони оцінюють цей дарунок у 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень (пп. 1.4 п. 1 договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль М. С. (т. 1 а. с. 101-104).
		 
		За третім договором Дарувальник передає у власність Обдаровуваного майно - машино-місце № 5 (п`ять), розташоване за адресою:  АДРЕСА_7 , загальною площею 23,3 кв. м. Сторони оцінюють цей дарунок у 230 000,00 (двісті тридцять тисяч) гривень (пп. 1.4 п. 1 Договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль М. С. (т. 1 а. с. 95-98).
		 
		За приписами ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2022 (т. 1 а. с. 85-88) спірні активи (два машино-місця та квартира) належать на праві власності ОСОБА_1 із 28.08.2021: 
		-підставою для державної реєстрації 28.08.2021 машино-місця № 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884922251101), загальною площею 23,3 кв м став договір дарування серія та номер: р. № 865 від 28.08.2021, виданий приватним нотаріусом Муль Н. С.;
		-підставою для державної реєстрації 28.08.2021 машино-місця № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884898751101), загальною площею 15,2 кв м став договір дарування, серія та номер: р. № 863 від 28.08.2021, виданий приватним нотаріусом Муль Н. С.;
		-підставою для державної реєстрації 28.08.2021 квартири, загальною площею 121,5 кв м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 487751051101) став договір дарування квартири, серія та номер: р. № 861 від 28.08.2021, виданий приватним нотаріусом Муль Н. С.
		 
		Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України став офіційним власником квартири та машино-місць вже з 28.08.2021.
		 
		Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів:
		-систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування;
		-наявність між власником та суб`єктом декларування родинних або інших зв?язків тощо;
		-придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником;
		-здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу;
		-здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу;
		-поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;
		-можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами;
		-можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу.
		 
		Будь-який із зазначених критеріїв як окремо так і в сукупності з іншими може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт.
		 
		Суд вважає, що є очевидним зв`язок цих активів з Відповідачем, оскільки обставини цієї справи свідчать про те, що спосіб набуття цих активів ОСОБА_3 з подальшим їх оформленням на Відповідача виступає опосередкованим способом набуття активів 24.11.2020 саме ОСОБА_1 через третю особу. Так, ОСОБА_1 після придбання його матір`ю квартири організував в ній ремонт за спільні кошти родини і до завершення ремонту особисто оплачував комунальні послуги за придбану квартиру. В свою чергу, його мати не вчиняла жодних реальних дій, пов`язаних з реалізацією права власності та продовжувала проживати в своєму будинку в м. Роздільна Одеської області. Вказані обставини встановлені судом за результатами оцінки доказів, що детально описано в п. 6 цього рішення. Крім того, сам Відповідач не заперечував факту придбання квартири, в тому числі, для проживання його сім`ї. 
		 
		5.4 Щодо набуття активів за рахунок законних доходів та майнового стану Відповідача 
		 
		У відповідності до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. 
		 
		При прямому набутті (коли відповідний актив безпосередньо набуває сама особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) беруться до уваги лише законні доходи цього суб`єкта. 
		 
		За твердженням Позивача, набуття активів Відповідачем відбулося шляхом їх номінального придбання його матір`ю ОСОБА_3 . Тож в цій справі мова йде про опосередковане набуття активів через третю особу. Очевидно, що при опосередкованому набутті суд має дослідити можливість їх набуття і третіми особами за рахунок власних законних доходів. Адже відсутність фінансової спроможності третіх осіб для придбання дороговартісних об`єктів може бути додатковим індикатором їх набуття за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або в її інтересах.
		 
		Разом з тим, сторонами справи не оспорювався факт недостатності доходів матері Відповідача для самостійного придбання цих активів. Відповідач в судовому засіданні одночасно стверджував про отримання позики ОСОБА_3 від ОСОБА_7 в розмірі 2,9 млн грн на придбання активів і те, що такі активи були придбані за рахунок і заощаджень матері, і отриманої позики. Проте отримання позики на суму 2,9 млн грн при вартості активів 2,83 млн грн виключає можливість використання ще й власних заощаджень матері Відповідача для їх купівлі.
		 
		Водночас, Позивач у позові навів достатньо інформації для того, щоб вважати, що доходи ОСОБА_3 не дозволяли їй здійснити такі суттєві придбання самостійно. 
		 
		Так, згідно з довідкою ГУ ПФУ в Одеській області від 28.11.2022 № 1500-0501-В/123412 ОСОБА_3 отримує пенсію з 1994 року. Її доходи від пенсії з 1994 року по 11 місяців 2020 року становили 42 966 000 купонів та 220 тис 928,82 грн (т. 1 а. с. 119-126). 
		 
		Також згідно із запитом № 171103 від 17.11.2022 стосовно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про податкового агента та суму доходу, нарахованого та виплаченого фізичній особі податковим агентом, суму нарахованих та сплачених (перерахованих) податків з доходів фізичних осіб та/або суму доходу, отриманого самозайнятою особою, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (форма № 1ДФ), ОСОБА_3 за цей же період, з 1994 року по 11 місяців 2020 року отримала 15 тисяч 460,07 грн доходу.
		 
		Отже, максимально можливий сукупний дохід ОСОБА_3 становив 42 966 000 купонів, що складало 429,66 грн, оскільки відповідно до указу Президента України від 25.08.1996 «Про грошову реформу в Україні» українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, та 236 тис 388,89 грн, без врахування витрат.
		 
		Відтак, отримані за 26 років життя кошти ОСОБА_3 очевидно не могли бути використані для придбання активів, які на момент їх купівлі в 2020 році коштували в дванадцять разів дорожче ніж весь дохід ОСОБА_3 з моменту її виходу на пенсію.
		 
		Аргументи, наведені у Відзиві з приводу того, що ОСОБА_3 із 29 вересня 1960 року до 31 травня 1994 року працювала в Одеській залізниці, отримувала заробітну плату та мала змогу вести особисті заощадження, суд не приймає до уваги, оскільки жодних сум нарахованих доходів ОСОБА_3 за цей період Відповідачем вказано не було. Відповідач лише надав копію трудової книжки ОСОБА_3 , з якої такі відомості встановити не можливо (т. 2 а. с. 191-194).
		 
		Суд також зобов`язаний проаналізувати майновий стан подружжя ОСОБА_6 , тобто Відповідача та його дружини, оскільки правомірними джерелами законних доходів декларанта є:
		-отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;
		-наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
		 
		Оскільки позовні вимоги стосуються активів, набутих, за твердженням Позивача, ОСОБА_1 у 2020 році, необхідним є врахування даних щодо його майнового стану до дати такого набуття.
		 
		Відповідно до щорічних декларацій ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019, 2020 роки він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також з ними мешкає неповнолітній син - ОСОБА_13 . Інші члени сім`ї суб`єкта декларування у деклараціях відсутні (т. 1 а. с. 20-49).
		 
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Пенсійного Фонду України, декларацій ОСОБА_1 , а також інформації банківських установ щодо руху коштів за їх рахунками, станом на 24.11.2020 доходи подружжя ОСОБА_6 за минулий період 2020 року складались з:
		-160 745,78 грн фактично отриманої заробітної плати ОСОБА_1 за основним місцем роботи в Одеській митниці Держмитслужби;
		-69 185,40 грн пенсії ОСОБА_1 ; 
		-21 331 грн доходу ОСОБА_4 від продажу особистого майна;
		-46 067,15 грн пенсії ОСОБА_4 ;
		-1 800 грн доходу ОСОБА_4 від надання майна в оренду;
		-791 грн процентів, отриманих ОСОБА_4 від АТ «УкрСиббанк»;
		-2 810 грн процентів, отриманих ОСОБА_1 від АБ «Південний»;
		-6 301 грн процентів, отриманих ОСОБА_4 від АБ «Південний».
		 
		Таким чином, у період часу з 01.01.2020 по 24.11.2020 доходи подружжя ОСОБА_6 складали 309 031,33 (т. 2 а. с. 150-154).
		 
		Як встановлено деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування за 2019 рік та 2020 рік упродовж 2020 року активи ОСОБА_6 зросли на 6 400 євро (станом на 31.12.2020 - 218 880 грн) та 179 доларів США (станом на 31.12.2020 - 5 038,85 грн) в іноземній валюті та зменшились на 42 992 грн у національній. Таким чином, заощадження ОСОБА_6 у 2020 році зросли на (218 880 + 5 038,85 - 42 992) 180 926,85 грн (без врахування зростання активів за рахунок зміни курсу заощаджень в іноземних валютах). Враховуючи відображення цих коштів у відповідній декларації станом на 31.12.2020, очевидно, що вони не були використані для придбання оспорюваних активів, оскільки тоді вони повинні були б бути відображені як видатки, а не як накопичені кошти. Враховуючи викладене, щонайменше 180 926,85 грн доходів, отриманих подружжям ОСОБА_6 упродовж 2020 року не могли бути використані для придбання активів.
		 
		Крім того, не могли бути використані для придбання будь-яких активів документально підтверджені витрати подружжя ОСОБА_6 . Аналізом виписок за рахунками, відкритими у АТ «УкрСиббанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ АБ «Південний» на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , установлено, що за період з 01.01.2020 по 24.11.2020 ними витрачено на придбання товарів та послуг, перераховано на рахунки фізичних осіб 27 955,56 гривні (т. 1 а. с. 186-198, 210, 211, 214-255)
		 
		З урахуванням викладеного, максимально можливий сукупний розмір доходів подружжя на 24.11.2020, які могли бути використані для придбання активів, становив 156 653,4 грн (365 535,81 - 180 926,85 - 27 955,56). Отже, різниця між вартістю активів (2 830 000 грн) та максимально можливими законними доходами подружжя ОСОБА_6 (156 653,4 грн) становить 2 673 346,6 гривні. З огляду на викладене, є очевидним, що ОСОБА_1 не міг придбати активи за рахунок законних доходів. 
		 
		Разом з тим, Відповідач не наполягає, що він мав достатні кошти для придбання цих активів, його позиція по цьому питанню зводиться до того, що кошти використані для придбання спірних активів були позичені ОСОБА_3 у знайомої Відповідача - ОСОБА_7 строком на 5 років і в сумі 2,9 млн грн.
		 
		6. Оцінка доказів та аргументів учасників справи
		 
		6.1 Стосовно надання позики свідком ОСОБА_7 ОСОБА_3 
		 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 24.11.2020 вона надала матері Відповідача ОСОБА_3 безвідсоткову позику до 2025 року в розмірі 2,9 млн грн для придбання оспорюваних Позивачем активів. Вказані кошти були передані в готівці, а після передачі коштів вона надала завчасно підготовлену розписку про отримання коштів ОСОБА_3 , яку та підписала. 
		 
		Аналізуючи вказані обставини, суд звертає увагу на такі положення законодавства. Вимоги до позики урегульовано статтями 1046-1053 § 1 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		 
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
		 
		Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		 
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		 
		Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц, від 06.04.2020 у справі № 464/5314/17, від 27.09.2023 у справі № 756/9498/19.
		 
		Таким чином, стверджуваний договір позики повинен був бути укладений в письмовій формі згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України. А доказом укладання договору в письмовій форму є боргова розписка, підписана позичальником. 
		 
		Копія боргової розписки від імені ОСОБА_3 про отримання коштів була долучена в судовому засіданні 25.01.2024. Однак в світлі необхідності надання оцінки цієї боргової розписки ОСОБА_3 наданої ОСОБА_7 , суд звертається до основних положень ЦПК України щодо доказів та доказування (§ 1 Глави 5 ЦПК України).
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). 
		 
		Разом з тим, цивільне процесуальне законодавство чітко передбачає порядок і строки подання сторонами справи до суду відповідних доказів. А також встановлює, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). 
		 
		Стаття 83 ЦПК України визначає наступний порядок подання доказів. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (частини 2, 3 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Лише у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 83 ЦПК України). 
		 
		Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		 
		Повертаючись до оцінки копії боргової розписки ОСОБА_3 від 24.11.2020, суд робить висновок, що вона не була долучена до матеріалів цієї цивільної справи в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Суд звертає увагу на те, що 12 грудня 2023 року від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на цивільний позов, в додатках до якого була зазначена нотаріально завірена заява свідка ОСОБА_7 від 06.12.2023. В цій заяві зазначено про те, що свідок запропонувала Відповідачу та ОСОБА_3 позичити 2,9 млн грн для купівлі квартири та двох машино-місць. Позика була безвідсотковою, строком на 5 років, до листопада 2025 року. На підтвердження передачі грошових коштів у позику в день угоди ОСОБА_3 видала свідку розписку. 
		 
		З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.05.2020 по справі № 200/17947/16-ц (детальніше про вказаний правовий висновок суд зазначить нижче) відомості із цієї заяви свідка не можуть бути взяті до уваги судом. Однак, аналогічні показання про наявність боргової розписки від ОСОБА_3 свідок надала безпосередньо суду в судовому засіданні під час її допиту. 
		 
		Разом цим, сам факт подання цієї письмової заяви свідка ОСОБА_7 . Відповідачем як додаток № 4 до відзиву свідчить про те, що під час збирання доказів для формування відзиву, Відповідач мав можливість спілкування зі свідком ОСОБА_7 до початку судового розгляду по суті і мав можливість або додати до відзиву на позов копію цієї боргової розписки, оригінал якої повинен знаходитись у свідка в силу вимог ст. 545 ЦК України, або зазначити про неможливість подання такого доказу. До цієї нотаріально завіреної заяви свідка від 06.12.2023 додані докази на підтвердження фінансової спроможності ОСОБА_7 надати позику в сумі 2,9 млн грн, однак стороною Відповідача не надано ані копії, ані оригіналу боргової розписки про отримання ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 2,9 млн грн.
		 
		В судовому засіданні 25.01.2024 представник Відповідача зазначив, що вказаний доказ - боргова розписка не була в розпорядженні сторони Відповідача, оскільки єдиний оригінал розписки знаходиться у свідка.
		 
		З врахуванням цього, суд звертає увагу на те, що пунктом 5 резолютивної частини ухвали суду від 16.11.2023 про призначення підготовчого судового засідання в цій справі, суд запропонував Відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії ухвали подати відзив на позовну заяву. Суд вказав, що до відзиву необхідно додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення Відповідача. Також в пункті 10 резолютивної частини ухвали від 16.11.2023 суд роз`яснив, що Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у такий строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 
		 
		Вимоги щодо подання доказів, викладені судом в ухвалі про призначення підготовчого судового засідання від 16.11.2023 ґрунтуються на положенні статті 83 ЦПК України. 
		 
		Однак, у відзиві на позов Відповідач не зазначав про причини неможливості подання цього доказу (копії або оригіналу) у зазначений судом 15-денний строк, а також не надав підтвердження того, що він або його представник здійснили всі залежні від них дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		 
		Таким чином, Відповідач, по-перше, не долучив у встановлений судом строк докази, що підтверджують факт надання позики свідком ОСОБА_7 та фактичного отримання грошей матір`ю Відповідача, які та в подальшому використала для придбання оспорюваних активів, по-друге, не повідомив суд про дії, спрямовані на отримання вказаного доказу та неможливість долучення такого доказу самостійно, по-третє, не ініціював питання про витребування цього доказу судом. 
		 
		Лише після допиту свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні 18 січня 2024 року, вказаний свідок направила до суду лист з наданням копії боргової розписки ОСОБА_3 від 24.11.2020 про отримання 2,9 млн грн. Суд погоджується із твердженням прокурора, що вказаний доказ поданий до суду неуповноваженим суб`єктом, який не має права на подання до суду доказів в силу вимог ч. 1 ст. 83 ЦПК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. На підставі ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із ст. 65 ЦПК України свідок є лише учасником судового процесу. 
		 
		Таким чином, копія боргової розписки від 24.11.2020 не може бути покладена в основу судового рішення в якості доказу. В протилежному випадку був би порушений порядок дослідження доказів у справі, встановлений ухвалою суду від 13.12.2023, постановленою за результатами підготовчого судового провадження. 
		 
		Відтак, сторони не підтвердили дійсне укладання позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , оскільки такий факт, по-перше, не підтверджений письмовими доказами, отриманими в порядку, визначеному ЦПК України, а, по-друге, вказане не підтвердила інша сторона правочину. 
		 
		Так, в судовому засіданні не була допитана свідок ОСОБА_3 , яка б могла підтвердити обставини отримання нею позики в розмірі 2,9 млн грн і вказати чи дійсно вона надавала розписку. Суд неодноразово викликав вказаного свідка для допиту в судові засідання 18.01.2024 та 22.01.2024 (т. 3 а. с. 92, 124), також ухвалою суду від 19.01.2024 судове засідання 22.01.2024 було призначено в режимі відеоконференції за місцем проживання ОСОБА_3 з Роздільнянським районним судом Одеської області, однак свідок в судове засідання, ані 18.01.2024, ані 22.01.2024 не з`явився.
		 
		В судовому засіданні 22.01.2024 прокурором порушувалось питання про привід вказаного свідка на наступне судове засідання. Однак через те, що сторона Відповідача категорично заперечувала проти її допиту, посилаючись на можливе погіршення здоров`я ОСОБА_3 через похилий вік, питання про примусовий привід свідка для допиту було знято.
		 
		Неявка свідка ОСОБА_3 у судове засідання всупереч обов`язку такої явки, категоричні заперечення сторони Відповідача з цього приводу, за наявності можливості давання показань в режимі відеоконференцзв`язку за місцем проживання свідка, розцінюються як небажання надати безпосередні показання суду свідком.
		 
		Разом з тим, абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України визначає, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
		 
		Таким чином, процесуальний закон покладає тягар доказування спростування необґрунтованості активів на Відповідача, і саме його сторона повинна надати суду відповідні докази, особливо враховуючи, що аргумент про отримання коштів для купівлі оспорюваних активів в позику був ключовим аргументом зі сторони Відповідача. 
		 
		Дійсно, Відповідач направив до суду нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_3 від 15 січня 2024 року про обставини справи. Разом з тим, така заява не замінює безпосередній допит свідка в суді у відповідності до вимог § 2 Глави 5 ЦПК України. 
		 
		Тож суд не може брати до уваги і покласти відповідну письмову заяву свідка в основу судового рішення, враховуючи правову позицію, висловлену Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 200/17947/16-ц.
		 
		В цій постанові Верховний Суд вказав, що такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено. Зокрема, ст. ст. 90-93 ЦПК України встановлює спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи.
		 
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 67 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд. Надання показів свідків, шляхом посвідчення їх показань нотаріусом, не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.
		 
		Свідок ОСОБА_3 своїм правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Роздільнянським районним судом Одеської області не скористалась. 
		 
		Таким чином, викладена у вказаній заяві свідка інформація на підтвердження отримання коштів в розмірі 2,9 млн грн не може бути розцінена як доказ в цій справі, а факт укладення договору позики не може підтверджуватись виключно показаннями одного свідка. Крім того, через відсутність оригіналу боргової розписки ОСОБА_3 про отримання готівкою 2,9 млн грн і лише долучення в непередбачений законом спосіб її копії, колегія суддів позбавлена можливості перевірити вказані факти на достовірність.
		 
		Показання свідка  ОСОБА_7  містить також ряд внутрішніх суперечностей, зокрема щодо зняття коштів у 2013 році в доларах США, але надання позики в гривні. Свідок пояснила це, що гривня в готівці була в неї у зв`язку з отриманням прибутку по відсотках з валютного депозиту, що суперечить вимогам законодавства у сфері валютного контролю, що діяло на той час. Так, відповідно до п. 1.6 Глави 1 чинного на той час Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516 банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті. Відомостей щодо отримання відсотків по валютним депозитам саме в національній валюті, суду не надано. Так, суд має в розпорядженні лише копії квитанцій від 16 травня 2023 року про зняття коштів в доларі США (т. 2 а. с. 196-200). Однак, факт зняття свідком значної суми коштів в іноземній валюті за більш ніж за сім років до часу надання позики ОСОБА_3 не може вказувати можливість надання такої позики саме за рахунок цих коштів, навпаки - свідок зазначає про використання для надання позики інших коштів, які були зняти з банку, а саме доходами по валютним депозитам, однак доказів цього суду не надано. 
		 
		З врахуванням наведених вище обставин колегія суддів критично ставиться до показів даного свідка, які не знайшли свого документального підтвердження.
		 
		Тож колегія суддів вважає, що більш переконливими є докази, надані Позивачем, які підтверджують, що Відповідач не володів законними грошовими активами для набуття активів, а твердження про ймовірний договір позики на суму 2,9 млн грн було способом Відповідача надати законне походження грошовим коштам, використаних для купівлі активів.
		 
		6.2 Стосовно суперечностей щодо обставин придбання спірних активів та користування ними ОСОБА_3 .
		 
		В судовому засіданні, Відповідач не довів відсутність свого зв`язку з активом. Підставою для такого висновку суду стали наступні обставини.
		 
		Відповідач ОСОБА_1 в ході пояснень, наданих в судовому засіданні допустив суперечливість власних показань матеріалам цивільної справи. Зі слів Відповідача, проживаючи в АДРЕСА_6 , він побачив банер, що продається квартира по АДРЕСА_7 . Фактично цей банер знаходився біля його будинку, а тому квартиру для купівлі він знайшов сам. Разом з цим, у письмових поясненнях ОСОБА_3 від 27.01.2023, направлених на адресу НАЗК у відповідь на лист від 10.01.2023 № 47-08/420-23 вказується, що саме мати Відповідача знайшла ці об`єкти нерухомості безпосередньо від власників, оскільки побачила оголошення на будинку, у якому продавалися ці об`єкти та уклала відповідні угоди (т. 1 а. с. 266-268). Аналогічні пояснення про те, що його мати іноді приїжджала до нього у гості в м. Одесу та самостійно почала пошуки квартири позивач зазначив в письмових поясненнях від 15.02.2023 направлених на адресу НАЗК у відповідь на лист № 47-08/3654-23 (т. 2 а. с. 4-7).
		 
		Таким чином, існує наявність суперечностей між позицією Відповідача під час судового розгляду та його письмовими поясненнями і письмовими поясненнями матері до НАЗК щодо того, хто був ініціатором пошуку нерухомості. Також ці письмові пояснення не відповідають показанням свідка ОСОБА_9 (пп. 4.3 рішення), та в них не була надана інформація щодо умов і обсягу отриманої позики.
		 
		Суд критично ставиться до зазначених тверджень, так як мати Відповідача, яка постійно проживає в м. Роздільна Одеської області навряд чи мала можливість фізично побачити оголошення про продаж нерухомості в м. Одеса поряд з квартирою Відповідача, який проживав по АДРЕСА_9 .
		 
		Також в своїх письмових поясненнях від 15.02.2023 Відповідач зазначив, що його мати ОСОБА_3 зареєстрована та проживала окремо від нього в м. Роздільна Одеської області, а з листопада 2020 року переїхала до нової квартири і проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Однак в подальшому під час судового розгляду Відповідач стверджував про те, що протягом 2020-2022 років в цій квартирі проводився ремонт, в який він вкладав власні кошти, а квартира була в стані «від будівельників» (що підтвердила і свідок, що виступала від імені продавця квартири - ОСОБА_9 ). Таким чином, його мати не могла постійно проживати в цій квартирі без комунікацій під час її ремонту. 
		 
		Крім того, як вбачається із копії нотаріально посвідчених договорів дарування квартири та машино-місць від 28.08.2021 Дарувальник ОСОБА_3 станом на день укладання цих договорів постійно проживає в АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 81, 95, 101). Аналогічне пояснив Відповідач в судовому засіданні про те, що мати проживає в тому ж населеному пункті, що і сім`я його рідного брата. 
		 
		Крім того, дійсно видається нетиповим купівля двох машино-місць, оскільки транспортний засіб у матері відсутній. Однак, згідно з інформацією Головного сервісного центру МВС за дружиною ОСОБА_1 ОСОБА_4 зареєстровано авто Mitsubishi Outlander (т. 2 а. с. 76-78), що свідчить про наявність причин купувати машино-місця для Відповідача та його дружини, а не для матері. 
		 
		В судовому засіданні Відповідач пояснив, що купівля цих машино-місць була зумовлена тим, що в цьому випадку більш простіше й придбати квартиру. Однак вказане спростовується показаннями свідка ОСОБА_9 , яка діяла від імені продавця квартири і пояснила, що при спілкуванні з Відповідачем з приводу купівлі квартири, питання про наявність машино-місць в цьому житловому комплексі не стояло. Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що Відповідач ініціював питання про наявність машино-місць в житловому комплексі, і йому сказали, що з цим питанням треба йти до забудовника. Після цього Відповідач та свідок дізналися, що існує можливість також придбати й машино-місця в цьому будинку. Тож придбання квартири та машино-місць не були пов`язані між собою, оскільки це майно продавали різні суб`єкти (квартиру продавала ОСОБА_9 , а машино-місця продавав ОСОБА_12 ). Таким чином, наявність чи відсутність машино-місць не впливало на можливість купівлі самої квартири.
		 
		Обставини підготовки угоди про купівлю квартири свідчать про те, що мати Відповідача не здійснювала дій з пошуку такого майна. До прикладу, свідок ОСОБА_10 , який виступав ріелтором пояснив, що побачив матір Відповідача вже під час підписання договорів купівлі-продажу і на угоду вона приїхала разом із ОСОБА_1 , а до цього він спілкувався лише із Відповідачем. Свідок ОСОБА_9 зазначила про те, що матір бачила лише під час одного перегляду квартири і під час укладання угоди купівлі-продажу. 
		 
		Крім того, ухвалою суду від 16 листопада 2023 року витребувано в операторів мобільного зв`язку інформацію щодо з`єднань мобільних номерів, якими користувався ОСОБА_1 за період з 24.10.2020 по 28.08.2021. Аналізом отриманих відомостей можливо встановити, що саме Відповідач здійснював численні телефоні дзвінки ОСОБА_10 в період укладення договорів купівлі-продажу активів. Однак встановити дійсний телефонний номер матері відповідача не вдалось за можливе внаслідок його приховування Відповідачем, тому цю інформацію суд не приймає (т. 3 а. с. 146-155). Крім того, встановлено відсутність з`єднань між Відповідачем та свідком ОСОБА_7 за період з 24.10.2020 по 28.08.2021, хоча вони обоє стверджували, що тривалий час тісно спілкувалися, зокрема в день надання позики, в т. ч. за допомогою мобільного телефону. Таким чином, у колегії суддів наявні сумніви у правдивості показань свідка ОСОБА_7 щодо тривалого і тісного знайомства між нею та ОСОБА_1 .
		 
		Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що мати не займалася пошуком і підготовкою угод про купівлю нерухомості, а вказане повністю було здійснено Відповідачем. Більш ймовірним видається, що саме Відповідач займався фактичним придбанням нерухомості, беручи до уваги ті обставини, що саме він знайшов квартиру, яка була придбана, залучив до супроводу угоди знайомого ріелтора, здійснював перегляд квартири і приїхав з матір`ю лише на підписання договорів купівлі-продажу, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
		 
		Навіть самі формулювання Відповідача у його відзиві, який заявляв, що метою придбання квартири була необхідність проживати з матір`ю однією сім`єю, свідчать про те, що мати повинна була бути лише користувачем квартири поряд з іншими членами сім`ї, тобто мала здійснювати лише право користування щодо цього активу. З приводу ж необхідності придбання двох машино-місць для матері, Відповідач жодних переконливих пояснень не надав. Крім того, зі слів Відповідача в судовому засіданні (які суперечать попереднім письмовим пояснення направленим на адресу НАЗК), ні він, ні мати не проживали в квартирі, після закінчення ремонту в ній проживає сім`я товариша Відповідача на підставі договору оренди.
		 
		Суд встановив, що матір Відповідача виступила лише номінальним власником спірних активів, і дійсного наміру проживати в квартирі або користуватися машино-місцями в неї потреби не було. Так, більш переконливим видається те, що мати Відповідача продовжувала проживати в м. Роздільна Одеської області у власному будинку, що підтверджується як показаннями Відповідача, так і письмовими доказами - особистою сплатою комунальних платежів у відділені АТ «Укрпошта» в м. Роздільна з 14.01.2021 по 11.08.2021, а також отриманням у відділенні поштового зв`язку № 67400 в м. Роздільна пенсії за період з листопада 2020 року по вересень 2021 року (т. 1 а. с. 174-176, т. 2 а. с. 84-86). Жодних реальних дій, пов`язаних із підшукуванням нерухомості чи реалізацією права власності щодо квартири в м. Одесі вона не здійснювала, і лише як формальний власник квартири підписала з житлобудівельним товариством Договір № 44/20 про організацію надання комунальних послуг та господарського забезпечення умов належного утримання житлового будинку АДРЕСА_7 від 24.11.2020 (т. 1 а. с. 279-286). 
		 
		Окремо суд звертає увагу, що відповідно до письмових пояснень Відповідача до НАЗК його мати погодилася позичити у свідка ОСОБА_7 кошти на придбання нерухомості під заставу квартири, що купується. Потім мама планувала погашати борг поступово за рахунок своїх заощаджень, а в іншому випадку, у разі неспроможності погасити борг, ОСОБА_7 змогла б повернути свої кошти за рахунок продажу заставленої квартири. Вказане не узгоджуються ні з показаннями свідка ОСОБА_7 ні з поясненнями Відповідача в судовому засіданні, які нічого не зазначали з приводу забезпечення виконання зобов`язання за позикою шляхом заставлення майна, що купується.
		 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 
		Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії, як належність, допустимість, достовірність. А для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, встановлені такі критерії, як достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що відповідає стандарту більшої переконливості.
		 
		Досліджені судом докази стосуються обставин набуття активів, щодо якого вирішується питання про необґрунтованість; пов`язаності зазначеного активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та визначення законності доходів власника, що корелюється з предметом доказування, а отже, відповідає ознаці належності таких доказів (ст. 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достовірність як критерій оцінки доказів дає змогу встановити таку модель існування обставин у справі, яка є єдино можливою та логічно обґрунтованою в умовах, викладених сторонами та з`ясованих судом. Доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з`ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності. Водночас судом не врахований як доказ копія розписки про отримання коштів, із підстав зазначених у цьому рішенні.
		 
		У ЦПК України закріплена презумпція необґрунтованості активів відповідно до якої суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі. Ця презумпція є спростовною, і в процесі судового розгляду тягар доказування перекладається на відповідача, в якого виникає обов`язок довести законність набуття активу або спростувати зв`язок з цим активом чи його необґрунтованість. 
		 
		Відтак, особа, яка набула актив, має реальну можливість спростувати обґрунтовані підозри прокурора про неправомірне походження їхніх активів, та має сильнішу позицію, щоби довести законність активів, аніж держава, зумовлюють допустимість зворотного тягаря доказування у таких справах. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце опосередковане набуття через третіх осіб (як у цій справі), - спростувати свій зв`язок з цим активом.
		 
		У справах цієї категорії суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів», що є значно нижчім за стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який використовується в кримінальному судочинстві. 
		 
		Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.
		 
		6.4 Не врахування окремих доказів 
		 
		Водночас колегією суддів не враховано такі докази:
		-пояснення ОСОБА_12 від 31.03.2023, які надані детективу Національного бюро України (далі - Національне бюро);
		-пояснення ОСОБА_8 від 14.03.2023, які надані детективу Національного бюро;
		-пояснення ОСОБА_14 від 30.03.2023, які надані детективу Національного бюро;
		-пояснення ОСОБА_9 від 29.03.2023, які надані детективу Національного бюро з відмовою надавати пояснення (т. 2 а. с. 10-18).
		 
		Суд зазначає, що вказані пояснення відібрані детективом Національного бюро на запит прокурора від 23.02.2023 №16/1/6-14354ВИХ-23 (т. 2 а. с. 8, 9) порядку абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який вказує, що у разі представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
		 
		Разом з цим, як випливає із цієї норми, вказані пояснення збираються виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурора в суді у такій категорії справ, а не з метою використання таких письмових пояснень свідків під час судового розгляду. ЦПК України передбачено окремий порядок надання свідками показань, зокрема обов`язковим є попередження свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення його до присяги в судовому засіданні (ч. 5 ст. 230 ЦПК України). Таким чином, вказані письмові пояснення свідків детективу Національного бюро не можуть братися судом як докази, оскільки вони повинні були бути допитані в судовому засіданні. Однак, лише свідок ОСОБА_9 була допитана в судовому засіданні. 
		 
		Крім того, суд не враховує нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_7 від 06.12.2023 (т. 2 а. с. 195), ОСОБА_9 від 24.12.2023 (т. 2 а.с.203), ОСОБА_15 від 05.12.2023 (т. 2 а. с. 204), ОСОБА_3 від 25.01.2024 (т. 3 а. с. 108) з підстав, аналогічних викладеним в пп. 6.1 цього рішення. 
		 
		Колегією суддів не враховані також докази, які не є предметом дослідження при розгляді позовної заяви, оскільки стосуються періоду, що не досліджується. Вказані документи не зможуть ні підтвердити, ні спростувати обставини справи, оскільки охоплюють період, в який ОСОБА_1 вже став повноцінним власником активів:
		-заява-приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 14.12.2022 (т. 1 а. с. 249);
		-лист ТОВ НВП «Тенет» про укладення договору про надання електронних телекомунікаційних послуг ОСОБА_1 від 16 серпня 2022 року (т. 2 а. с. 25);
		-лист АТ «Одесагаз» № 13/439 від 07.09.2023 про укладення договору з ОСОБА_1 із 14.12.2022 (т. 2 а. с. 96);
		-лист ТОВ «ФТД-Ритейл» від 31.08.2023 про здійснені ОСОБА_1 покупок з 13.08.2022 по 21.07.2023 (т. 2 а. с. 145).
		 
		7. Висновок по суті позовних вимог
		 
		За результатами судового розгляду у цій справі суд вважає встановленим зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави - ОСОБА_1 та наявність різниці між вартістю такого активу та її законними доходами у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України. 
		 
		Колегія суддів встановила, що набуття активів відбулось за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави - Відповідача, а грошові кошти, необхідні для їх придбання не набуті за рахунок законних доходів Відповідача чи третіх осіб. Відтак такий актив підлягає визнанню необґрунтованим у розумінні ст. 291 ЦПК України.
		 
		Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів Відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (ч. 4 ст. 292 ЦПК України).
		 
		Слід також зауважити, що Європейський суд з прав людини визнає конфіскацію активів поза межами кримінального провадження такою, що не суперечить презумпції невинуватості, не порушує майнових прав та заборон покарання без закону (рішення у справах «М проти Італії», «Оторіно проти Італії», «Аркурі проти Італії», «Рієла та інші проти Італії», «Батлер проти Сполученого Королівства», «Уолш проти Сполученого Королівства», «Гогітідзе та інші проти Грузії»).
		 
		Одночасно з цим, втручання у права Відповідача має бути пропорційним до порушеного права (інтересу держави) та справедливо його відновлювати, тобто спосіб захисту має бути співрозмірним (має відповідати) легітимній меті його застосування, не виходити за межі розумної необхідності її досягнення та не накладати надмірний тягар на Відповідача. Крім цього, пропорційність є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства. Вирішення питання щодо пропорційності конкретного способу захисту легітимній меті його використання має визначатися з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин. При цьому не слід виходити з буквального тлумачення норми статті 290 ЦПК про те, що в разі визнання необґрунтованим активу саме він (а не його вартість) має бути стягнутий в дохід держави. У разі якщо актив після його набуття збільшується у вартості, наприклад, при поліпшенні активу за рахунок обґрунтованих (законних) активів, то в такому разі стягнення активу призведе до погіршення становища Відповідача та непропорційного втручання в його права, адже стягненими виявляться і обґрунтовані (законні) активи Відповідача. Справедливим у зазначеному випадку буде стягнення його первісної вартості (тобто вартості на момент його набуття). 
		 
		З урахуванням цього суд враховує, що відповідно до історії операцій по картковому рахунку, виданої АТ «Райффайзен Банк», Відповідачем зі свого зарплатного рахунку протягом 2021-2022 років було знято в банкоматі суттєві кошти, які могли бути використані для ремонту (т. 2 а. с. 236-239). Хоча суд не може встановити дійсний розмір коштів витрачених готівкою на ремонт квартири, водночас внаслідок виконання ремонтних робіт у квартирі її вартість зросла. Також суд вважає, що стягнення на ці об`єкти нерухомого майна, у випадку збільшення вартості активів при оцінці такої вартості в порядку Закону України «Про виконавче провадження» (вимоги ч. 4 ст. 292 ЦПК України), слід звернути лише в межах суми не більшої ніж станом на дату набуття необґрунтованих активів. 
		 
		8. Розподіл судового збору і понесених сторонами витрат
		 
		Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		 
		Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.
		 
		Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснюється, оскільки про таке сторони в судовому засіданні не заявляли. 
		 
		З урахуванням зазначеного вище, керуючись статтями 264-266, 290-292 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ
		 
		1. Позовну заяву держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задовольнити.
		 
		2. Визнати необґрунтованими активи вартістю 2 830 000 (два мільйони вісімсот тридцять тисяч) грн, а саме:
		2.1. Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,5 кв. м, вартістю 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень.
		2.2. Машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 23,3 кв. м, вартістю 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень.
		2.3. Машино-місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 15,2 кв. м, вартістю 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень.
		 
		3. Звернути стягнення в дохід держави на належні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) необґрунтовані активи вартістю 2 830 000 (два мільйони вісімсот тридцять тисяч) грн, а саме:
		3.1. Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121,5 кв. м, в межах суми 2 446 000 (два мільйони чотириста сорок шість тисяч) гривень.
		3.2. Машино-місце, розташоване за адресою:  АДРЕСА_2 , загальною площею 23,3 кв. м., в межах суми 232 000 (двісті тридцять дві тисячі) гривень.
		3.3. Машино-місце, розташоване за адресою:  АДРЕСА_3 , загальною площею 15,2 кв. м., в межах суми 152 000 (сто п`ятдесят дві тисячі) гривень. 
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
		 
		Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051).
		 
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України (ID-карта) НОМЕР_3 ).
		 
		Повне судове рішення складено 02 лютого 2024 року.
		 
		Головуюча суддя: Широка К. Ю.      Судді: Олійник О. В.      Саландяк О. Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...