Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/9158/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2024.
Дата набрання законної сили: 26.01.2024
Номер судового провадження: 51-645км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014140090003032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2024 року
		м. Київ
		справа № 466/9158/14-к
		провадження № 51-645 км 18
		Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_9 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_10 ,    
		захисника (відеоконференція)              ОСОБА_11 ,
		засудженого (відеоконференція)         ОСОБА_12 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_12 на вирок Шевченківської районного суду                 м. Львова від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023  року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140090003032, за обвинуваченням 
		ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_12 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		На підставі положень ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року й ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		Відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_12 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 02 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року, з 17 вересня 2014 року по 01 жовтня 2015 року та з 01 березня 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Період з 02 жовтня 2015 року по 01 березня 2018 року зараховано ОСОБА_12 у строк покарання з розрахунку день за день. Початок відбування строку покарання ОСОБА_12 ухвалено рахувати з часу його фактичного затримання 17 вересня 2014 року.
		За вироком суду ОСОБА_12 визнано винуватим та засуджено за те, що він              16 вересня 2014 року у період часу з 19 години 18 хвилин по 22 годину за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , маючи умисел на вбивство ОСОБА_13 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав множинні удари руками в голову потерпілої та в подальшому завдав їй молотком численні удари у життєво важливих органів, зокрема в голову, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_13 .
		З метою приховання слідів злочину ОСОБА_12 зв`язав руки потерпілої білим ізоляційним дротом, а ноги - білою шнурівкою, та загорнув тіло ОСОБА_13 у покривало. Того ж дня, близько 23 години, після повернення додому його брата ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , залучивши останнього, разом з ним виніс з приміщення квартири АДРЕСА_2 покривало із загорнутим у нього тілом ОСОБА_13 до сміттєвого баку на АДРЕСА_3 , де, витягнувши із покривала тіло потерпілої, залишили його на місці.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону скасувати й призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свої доводи вказує про відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення групи слідчих, а також постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, які  не були відкритті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, атому вважає усі докази, надані стороною обвинувачення, такими, що зібрані неуповноваженими особами (органом), а тому - недопустимими.
		При цьому вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що, оскільки в матеріалах справи є витяги з ЄРДР і в них зазначені слідчі та прокурори, тому вони є уповноваженими на здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, адже це суперечить висновкам Верховного Суду.
		Вважає, що протокол обшуку житла від 18.09.2014 є недопустимим доказом, оскільки він складений неуповноваженою особою й не був відкритий стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Також вважає за правилом «плодів отруєного дерева» недопустимими доказами й вилучені в ході цієї слідчої дії речі.
		Стверджує про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_12 від 18.09.2014, оскільки обвинувачений був затриманий не під час вчинення злочину і не безпосередньо після його вчинення, а більше ніж через добу з моменту вчинення інкримінованого йому діяння і на значній відстані від місця його вчинення, а тому підстав для його затримання в порядку ст. 208 КПК України не було.
		Вважає, що у вироку суду існують суперечності щодо часу затримання                      ОСОБА_12 , оскільки в мотивувальній частині вироку вказано, що                       ОСОБА_12 був затриманий в 00:05 год. 18.09.2014, що відповідає даним протоколу затримання, а в резолютивній частині вироку суд зазначив, що початок відбування строку покарання потрібно рахувати з часу фактичного затримання з 17.09.2014, не мотивувавши свій висновок. 
		Зазначає про відсутність підстав для допиту свідка ОСОБА_14 в порядку                    ст. 225 КПК України, оскільки в клопотанні слідчого та в матеріалах кримінального провадження не зазначено тих виняткових випадків, які пов`язані із необхідністю отримання показань свідка під час досудового розслідування в порядку, передбаченому положеннями ст. 225 КПК України.
		Також допит свідка ОСОБА_14 був проведений за відсутності обвинуваченого, тобто мало місце порушення права обвинуваченого на перехресний допит, й відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України це є підставою для визнання показань цього свідка недопустимим доказом. Також під час допиту свідка були відсутні потерпілі, які не були повідомленні про дату і час цього допиту.
		Вказує, що стенограма до протоколу допиту свідка ОСОБА_14 складена слідчим ОСОБА_15 , однак він відповідно до положень ст. 40 КПК України неуповноважений складати такий документ. Окрім того, в матеріалах провадження відсутній сам протокол допиту зазначеного свідка. 
		Також захисник надіслав заперечення щодо долучених прокурором на стадії касаційного розгляду копії постанови про призначення групи слідчих та копії постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня. 
		При цьому вказує, що оскільки стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання про недопустимість доказів з огляду на відсутність цих документів, їх долучення на стадії касаційного розгляду є неможливим, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23).
		Підстави розгляду кримінального провадження Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду
		У цьому провадженні один з ключових доводів сторони захисту полягає в тому, що на час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій цього кримінального провадження  у матеріалах справи була відсутня постанова про призначення групи слідчих, й при цьому стороною захисту і в місцевому, і в апеляційному суді ставилося питання про визнання доказів, які надані стороною обвинувачення, недопустимими, оскільки вони зібрані неуповноваженими особами. Однак такі постанови не були надані суду ні в ході судового провадження, ні в ході апеляційного розгляду. На стадії касаційного розгляду прокурором була надана копія цієї постанови. 
		При цьому за змістом позиції, яка була викладена колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у змісті постановивід 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23), з урахуванням позиції об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), вбачається, що, якщо питання про недопустимість отриманих доказів через відсутність постанови про визначення групи прокурорів та групи слідчих, які брали участь у їх отриманні, ставилося протягом судового та апеляційного розгляду, однак стороною обвинувачення такі постанови надані суду першої чи апеляційної інстанції на вимогу суду не були, долучення цих документів прокурором на стадії касаційного розгляду не може впливати на висновки судів нижчих інстанцій.
		Колегія суддів, на розгляд якої надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_14 , вбачаючи підстави для відступу від указаної позиції, висловленої у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 30 жовтня 2023 року, на підставі ч. 1 ст. 434-1 КПК України передала кримінальне провадження щодо  ОСОБА_14 на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
		Прокурор, надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника. 
		Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За приписами ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Щодо питання, яке винесене на розгляд палати
		Стосовно доводів захисника про те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено неуповноваженими особами, оскільки в матеріалах провадження відсутні постанови про визначення групи слідчих, а також постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, внаслідок чого отримані в результаті проведених ними слідчих дій докази є недопустимими, судова палата зазначає наступне.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, відхиляючи доводи захисника, аналогічні доводам у його касаційній скарзі, щодо визнання недопустимими доказів, які отримані неуповноваженими слідчими, оскільки відсутні постанови уповноваженої особи, якими  слідчі були призначені для здійснення досудового розслідування у цьому провадженні, послався на дані витягу з ЄРДР, у яких зазначено слідчих та прокурорів, уповноважених на здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні (т.1 а.п.1, 2, 3, 4).
		Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що  дані  витягу з ЄРДР є належними даними, на підставі яких можуть підтверджуватися повноваження слідчих здійснювати досудове розслідування.
		Однак, судова палата не може погодитися з таким мотивуванням указаних висновків судів.
		Відповідно до п. 1 глави 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі Положення), до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім`я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.
		Витяг з ЄРДР - це згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення).
		Отже, витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора або групи прокурорів чи постанову керівника відповідного органу досудового розслідування про призначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть повноваження прокурорів чи слідчих у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в кримінальному провадженні.
		Така позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584 кмо 18).
		Тому є необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань може замінити відповідну постанову, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.
		Щодо надання прокурором на стадії касаційного розгляду копії постанови про  створення слідчої групи у кримінальному провадженні № 12014140090003032 від 17 вересня 2014 року, а також копії постанови про доручення на здійснення досудового розслідування  у кримінальному провадженні № 12014140090003032 від 17 вересня 2014 року слідчим СУ ГУ МВС України у Львівській області судова палата вбачає наступне. 
		Відповідно до висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані  прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку,  якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. 
		Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
		 
		У цьому провадженні стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання щодо недопустимості отриманих у кримінальному провадженні доказів у зв`язку з можливим здійсненням слідчих дій неуповноваженими слідчими. 
		Однак, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не отримавши на цих етапах провадження від сторони обвинувачення копії відповідної постанови про призначення групи слідчих, не надали відповідного аналізу аспектам допустимості окремих доказів з огляду на відсутність належного підтвердження повноважень слідчих, які здійснювали відповідні слідчі дії, а натомість визнали можливим прийти до висновку про те, що слідчі, які здійснювали окремі слідчі дії, були належно уповноваженими на це з огляду на наявність окремих витягів з ЄРДР, про необґрунтованість чого вказувалося вище.   
		З огляду на це, судова палата не вбачає підстав відступу від позиції, викладеної у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23) як такої, що ухвалена з урахуванням позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), вбачаючи, що аспекти допустимості окремих доказів у провадженні в контексті наявності відповідних повноважень слідчого мають бути належно проаналізовані місцевим та апеляційним судами з урахуванням змісту належного процесуального документу, якими такі повноваження визначаються. 
		Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку та ухвали апеляційного суду, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК Україниє підставою для їх скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. 
		Щодо інших доводів касаційної скарги
		По-перше, не вбачаються обґрунтованими доводи сторони захисту про необхідність визнання недопустимим доказом даних протоколу обшуку житла від 18.09.2014, оскільки він складений неуповноваженою особою з огляду на те, що у вступній частині протоколу вказаний один слідчий, а підписав його інший слідчий.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18.09.2014 був здійснений обшук за адресою: АДРЕСА_1   з метою відшукування та вилучення речей і предметів, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні (т. 1 а.п.84).  
		За даними протоколу обшуку, складеного слідчим Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_16 18 вересня 2014 року, з фототаблицею до нього, в ході обшуку приміщення квартири АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено вирізку зі штори рожевого кольору зі слідами речовини бурого кольору, молоток металевий з дерев`яною ручкою, шість фрагментів шпалер, фрагменти паркетного покриття та інші предмети. Обшук квартири був проведений за участю понятих та ОСОБА_12 , а протокол складений й підписаний саме слідчим ОСОБА_16 , що підтверджується його підписом. Будь-яких зауважень до вказаного протоколу подано не було (т.1 а.п.85-102). 
		Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що зазначене у вступній частині протоколу прізвище слідчого Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_17 замість ОСОБА_16 є опискою та не може бути підставою про визнання недопустимим доказом саме у зв`язку з цим, з чим погоджується і Верховний Суд. 
		По-друге, як убачається зі змісту протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16.12.2014 засудженому ОСОБА_12 та його захиснику були відкриті матеріали досудового розслідування, серед яких був і протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , з якими вони ознайомилися, зауважень та доповнень не було, про що є відповідні підписи, а тому доводи про невідкриття протоколу обшуку від 18.09.2014 в поряду виконання вимог ст. 290 КПК України є безпідставними (т.2 а.п.219-223). 
		По-третє, що стосується доводів про визнання недопустимим доказом даних допиту свідка ОСОБА_14 , Верховний Суд вважає необхідним заначити наступне. 
		Згідно з ч. 1 ст. 225 КПК України у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. У порядку, визначеному цієї статтею, може бути допитаний свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням до слідчого судді щодо проведення допиту свідка ОСОБА_14 у порядку положень ст. 225 КПК України за участю прокурора, слідчого та захисника ОСОБА_18 . 
		Клопотання було мотивоване тим, що свідок ОСОБА_14 є рідним братом ОСОБА_12 , і його показання мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому на нього може чинитися тиск з боку близьких родичів, й він може побоюватися останніх (т. 1 а.п. 105, 106).
		Згідно з журналом та аудіозаписом судового засідання допит свідка              ОСОБА_14 відбувся 09.10.2014 за участю сторін кримінального провадження, а саме прокурора, слідчого та захисника ОСОБА_18 . 
		Відповідно до вимог ст. 352 КПК України слідчий суддя перед допитом свідка встановив відомості про його особу, з`ясував стосунки з підозрюваним, чи не відмовляється він від надання показань у зв`язку з тим, що свідок та підозрюваний є рідними братами, й попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Під час допиту сторони в повній мірі скористалися своїм правом ставити свідку запитання.
		Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що присутність захисника ОСОБА_18 , який здійснював захист інтересів ОСОБА_12 , прокурора та слідчого при допиті свідка ОСОБА_14 свідчить про забезпечення участі обох сторін кримінального провадження при проведенні цієї слідчої дії в аспекті дотримання права сторони кримінального провадження на перехресний допит свідка. При цьому положеннями КПК України не передбачено, що при допиті свідка в порядку положень ст. 225 цього Кодексу обов`язковою є участь підозрюваного та/чи потерпілого. 
		З огляду на указане вище, керуючись ст. ст. 370, 419, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 задовольнити частково.
		Вирок Шевченківської районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023  року щодо ОСОБА_12 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                   ОСОБА_3 
		 
		ОСОБА_4                            ОСОБА_5                                ОСОБА_6               
		ОСОБА_7                                       ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...