Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/2297/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо статусу народного депутата України, депутата місцевої ради, організації діяльності представницьких органів влади, з них.
Надіслано судом: 05.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2024.
Дата набрання законної сили: 05.02.2024
Номер судового провадження: Зі/990/16/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		05 лютого 2024 року 
		м. Київ
		справа №420/2297/22
		адміністративне провадження №Зі/990/16/24
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прокопенка О. Б. від участі у розгляді справи №420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати за заявами від 16 листопада 2021 року та від 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання, та копії журналу судового засідання від 08 листопада 2021 року у справі № 991/6913/21, провадження №1-кс/991/7018/21, та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі № 991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21;
		- зобов`язати Вищий антикорупційний суд надати за заявами від 16 листопада  2021 року та від 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання, та копії журналу судового засідання від 08 листопада 2021 року у справі №991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21, та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі № 991/6913/21, провадження №1-кс/991/7018/21;
		- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду моральну шкоду, заподіяну через описану у позові незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Вищого антикорупційного суду, у розмірі 10800 грн.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позов задоволено частково.   Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року № 19493/21-Вх та 22 грудня 2021 року №22057/21-Вх та надання відповідей на ці заяви листами від 01 грудня 2021 року № 03.11-04/24812021, від 06 січня 2022 року № 03.11-04/4/2022. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від   22 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Вищого антикорупційного суду - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на положення Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом ДСА України від 06 червня 2022 року № 156, та доповнено його мотивувальну частину висновками суду апеляційної інстанції, які викладені у постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - залишено без змін.
		Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою. 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: Прокопенко О. Б. (суддя-доповідач), Радишевська О. Р., Уханенко С. А.
		26 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду позивачем подано заяву про відвід судді Прокопенка О. Б. від участі у розгляді справи.
		Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прокопенка О. Б. у справі №420/2297/22 передано для вирішення судді Соколову В. М. 
		Заява про відвід судді вмотивована тим, що вирішення питання касаційної скарги у справі №420/2297/22 суддею, близький родич якого є детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), який ймовірно брав участь у процесуальних заходах у провадженні 52017000000000361, викликає сумнів в неупередженості судді. Скаржник стверджує, що син судді Прокопенка О. Б. у 2020 - 2023 роках працював детективом НАБУ.  
		Також позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення стосуються розгляду його заяв від 16 листопада 2021 року №   19493/21-Вх та від 22 грудня 2021 року № 22057/21-Вх, та надання відповідей на ці заяви листами від 01 грудня 2021   року № 03.11-04/248/2021, від 06 січня 2022 року №   03.11-04/4/2022. Вказує, що ці заяви стосувались справи Вищого антикорупційного суду №   991/6913/21, провадження №1-кс/991/7018/21 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С.С. від участі у кримінальному провадженні 52017000000000361, де він є підозрюваним.
		Повідомляє, що кримінальне провадження  ведеться детективами НАБУ з 2017 року, при цьому у справі №   420/2297/22 однією з підстав порушення його прав Вищим антикорупційним судом та відповідно підстав стягнення з цього суду моральної шкоди, вважає переховування відповідачем проявів антисемітизму та виправдання антисемітизму з боку сторони обвинувачення у кримінальному провадженні 52017000000000361.
		З огляду на викладене вважає, що суддя Прокопенко О. Б. не може забезпечити справедливий та неупереджений розгляд даної справи. 
		У заяві про відвід суддів вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді).
		Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
		Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;  5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
		Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
		Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
		Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
		При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
		У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед  іншого (inter  alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
		Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
		Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
		У заяві про відвід судді Прокопенка О. Б. вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді). У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що для відведення судді з цих підстав необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.
		При цьому позивач, крім абстрактних і оціночних суджень заснованих на припущеннях про існування можливої участі сина судді Прокопенка О. Б. у процесуальних заходах у кримінальному провадженні 52017000000000361, не наводить доказів існування реальних обставин, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Прокопенка О. Б. 
		Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність судді та не можуть слугувати підставою для відведення судді Прокопенка О. Б. оскільки фактично зводяться до припущень позивача.
		Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. 
		За таких обставин, заява про відвід судді Прокопенка О. Б. є необґрунтованою.
		У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
		Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Прокопенка О. Б. від участі у розгляді справи №420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                В. М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...