Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 946/6280/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2024.
Дата набрання законної сили: 08.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/946/238/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023160000000966

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний № 946/6280/23 
		Провадження № 1-кп/946/238/24 
		 
		У К Р А Ї Н А
		ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________________________________
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		06 лютого 2024 року                                                         м. Ізмаїл
		Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
		у складі: головуючого - судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання                 ОСОБА_2 ,
		розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000000966, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ірбіт Свердловської області Російської Федерації, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «ГЛОБАЛ ЛОГІСТИК ЛТД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
		сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , 
		інші учасники судового провадження: потерпіла та цивільна позивачка ОСОБА_5 , представник потерпілої та цивільної позивачки ОСОБА_6 , цивільний відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» (далі - АТ «СК «ІНГО»).
		Представник цивільного відповідача АТ «СК «ІНГО» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду неодноразово повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик до суду, а також довідками про доставку судових повісток про виклик до суду в електронній формі через електронний кабінет в ЄСІТС. Представник цивільного відповідача звернувся до суду з відзивом на цивільний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні вимог заявлених до АТ «СК «ІНГО» повністю. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності представника цивільного відповідача, що не є обвинуваченим, з`ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, відповідно до ст. 326 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без його участі. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		1.18.06.2023 приблизно о 16:30 год. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «Mercedes-Benz Axor» р/н  НОМЕР_1  з спеціалізованим напівпричепом цистерна харчова марки «Cardi 793105» р/н  НОМЕР_2 , здійснював рух в денний час доби по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вул. Судоремонтників у м. Ізмаїлі Одеської області, з боку вул. Ізмаїльської в напрямку вул. Болградське шосе на прямій ділянці дороги, на якій організовано двосторонній рух (по одній смузі руху в обох напрямках), та зупинився на Т-образному перехресті вул. Судоремонтників та вул. Болградське шосе на вимогу дорожнього знаку 2.1 ПДР, де в цей час на проїзній частині вул. Болградське шосе праворуч від кабіни автомобіля вантажного сідлового тягача «Mercedes-Benz Axor» р/н  НОМЕР_1  в нерухомому стані стояв пішохід ОСОБА_7 , котрий поруч із собою тримав велосипед невстановленої марки червоного кольору, та який після зупинки вищевказаного автопоїзду відновив рух та почав перетинати у темпі спокійного кроку проїзну частину вул.Болградське шосе, рухаючись перед передньою частиною кабіни справа наліво відносно попереднього напрямку руху зазначеного автопоїзду. У цей час ОСОБА_3 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, у порушення вимог підп. «б» п. 2.3., п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), перед початком руху, вкрай уважним не був, не стежив за дорожньою обстановкою, тим самим відповідно не реагував на її зміну, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не вжив, маючи об`єктивну можливість бачити за допомогою дзеркала, яке знаходиться на лобовому склі, пішохода, не переконавшись у безпеці, відновив рух, виїжджаючи на вул. Болградське шосе з маневром повороту ліворуч, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який знаходився попереду кабіни вищевказаного автопоїзду.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, а саме закритої черепно-мозкової травми: садна лобової та тім`яної ділянок; синця обох повік лівого ока; крововилив в м`які тканини лобової ділянки зліва; крововилив під м`яку мозкову оболонку правих скронево-тім`яно-потиличних часток та ліву тім`яну частку, субарахноїдальні крововиливи кори великої півкулі і мозочку, вогнища розтрощення мозкової речовини мозочку і стовбуру головного мозку; травми тулуба: садна поперекової ділянки; травми кінцівок: синця правого стегна; синця та садна правої гомілки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, утворились в результаті дорожньо-транспортної події, від яких настала смерть ОСОБА_7 .
		2.Своїми діями  ОСОБА_3  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		       
		Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		3.Кримінальний кодекс України
		«Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
		1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
		…
		2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -
		караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням доказів, що стосуються цивільного позову, документів, що стосуються особи обвинуваченого, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
		5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, порушені ним правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 . Так, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 18.06.2023 приблизно о 16:00 год. він, керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz» з напівпричепом цистерна та повертаючись з порту, рухався у м. Ізмаїлі. На перехресті він зупинився на вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», там проїжджало багато автомобілів. Він спочатку пропустив два вантажних автомобілі, і, почавши рух, пропустив ще два легкові автомобілі, які проїхали зліва направо відносно нього, потім побачив патрульний автомобіль з проблисковими маячками та поїхав швидше, взявши трохи правіше, щоб у нього був радіус повороту для такого довгого автомобіля (16 м.), і почув крики жінки про те, що збили людину. Він відразу зупинився та побачив, що збив велосипедиста, який помер на місці події. Він відразу познайомився з родичами і надав матеріальну допомогу у розмірі 500 доларів США. Через деякий час він сплатив потерпілій ще 18 000 грн зі своєї заробітної плати. Цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди визнає у повному обсязі, а в частині стягнення витрат на правову допомогу не визнає. У нього немає можливості відшкодувати усю шкоду одноразово, адже він, як внутрішньо переміщена особа, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну залишився без житла та без майна, і на даний час змушений винаймати житло.
		6.Згідно п/п. «б» п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
		7.Відповідно ж до п. 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		8.Таким чином, досліджені обставини провадження дозволяють суду дійти висновку про те, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, порушив підп. «б» п. 2.3., п. 10.1. ПДР, що спричинило смерть потерпілого, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілого перебувають у прямому причинно-наслідкову зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
		 
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		9.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, готовність відшкодувати завдану моральну шкоду у повному обсязі і повне визнання цивільного позову у зв`язку з цим, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
		10.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст.92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
		 
		Мотиви призначення покарання
		11.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		12.Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		13.Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		14.Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		15.Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
		16.При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		17.За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від санкції статі обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.
		18.Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
		19.Суд враховує те, що склад вчиненого ОСОБА_3 злочину відносяться до кваліфікованого, тобто до складу злочину з обтяжуючими обставинами. І хоча обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний тяжкий злочин, але внаслідок нього настала смерть людини.
		20.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		21.Щодо особи винного, то ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, одружений. 
		22.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого  ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низькі. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
		23.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, готовий відшкодувати завдану моральну шкоду у повному обсязі, у зв`язку з чим повністю визнав цивільний позов потерпілої, з урахуванням глибокого переживання обвинуваченим наслідків, що настали від вчиненого ним кримінального правопорушення, низьких ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Суд дійшов висновку, що призначення такого основного покарання зі звільненням від його відбування та додаткового покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке основне покарання зі звільненням від його відбування та таке додаткове покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
		24.При цьому судом враховані висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень суду щодо визначення виду та міри покарання (постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №337/3654/16-к, від 28.05.2020 у справі №753/13972/17 та від 06.08.2020 у справі №759/13520/18).
		25.Враховуючи суспільно-небезпечні наслідки, що настали внаслідок кримінально протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , у виді смерті особи, що безпосередньо впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, на думку суду, обвинуваченому має бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке сприятиме його виправленню та запобігання нових кримінальних правопорушень не тільки обвинуваченим, а й іншими особами. При цьому керування транспортними засобами обвинуваченим як основне джерело доходу не може бути підставою для не призначення йому додаткового покарання, оскільки обвинувачений є працездатним та не позбавлений можливості займатися іншим видом роботи для забезпечення своїх потреб та потреб сім`ї. А не призначення цього додаткового виду покарання одночасно зі звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення явно не досягне мети покарання.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		26.При вирішенні цивільного позову, пред`явленого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 та АТ «СК «ІНГО» солідарно 200 000 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на послуги моргу та на поховання у розмірі 10 490 грн, поминальних обідів (вартість чотирьох поминальних обідів по 4 200 грн кожний) у розмірі 16 800 грн, виготовлення, доставка та спорудження надмогильного пам`ятника у сумі 53 595 грн, відшкодування знищеного вщент велосипеда у розмірі 7 000 грн; з АТ «СК «ІНГО» - 90 000 грн у якості моральної шкоди; з обвинуваченого ОСОБА_3 - 200 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди, а також 10 000 грн - у якості відшкодування витрат на правову допомогу (а.п. 56 - 66), суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов потерпілої визнав частково, визнавши його у повному обсязі в частині матеріальної та моральної шкоди та заперечивши проти нього в часті витрат на правову допомогу, а цивільний відповідач АТ «СК «ІНГО» у відзиві на цивільний позов просив суд відмовити у задоволенні вимог до АТ «СК «ІНГО» повністю (а.п. 86 - 96).
		27.При цьому АТ «СК «ІНГО» послалося на таке. Так, що стосується моральної шкоди, то позивачка має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі половини суми, визначеної ст. 27 Закону №1961-IV, а саме половини суми від 12 мінімальних заробітних плат, тобто лише у розмірі 40 200 грн, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плити в 2023 році у сумі 6 700 грн, оскільки сума, визначена ст. 27 Закону №1961-IV, розподіляється між всіма близькими родичами померлого, а як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі свідоцтва про народження позивачки, право на отримання страхового відшкодування має окрім цивільна позивачка, також і дружина померлого. Але, у будь-якому разі, цивільна позивачка в порушення положень ст. 35 Закону №1961-IV не надала документів на підтвердження факту смерті ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть), що свідчать про необґрунтованість та недоведеність цих вимог позивачки. Щодо витрат на поховання цивільний відповідач зазначив, що ліміт відшкодування страховика щодо витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника згідно ч. 4 ст. 27 Закону №1961-IV становить 12 мінімальних заробітних плат, що, виходячи з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати у 2023 році, дорівнює 80 400 грн. Але цивільна позивачка не надала оригінал свідоцтва про смерть, навіть не долучила її копію до цивільного позову. З матеріалів справи вбачається, що такі вимоги про стягнення матеріальної шкоди у виді витрат на послуги моргу, поминальні обіди відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» не відносяться до процесу поховання. А щодо відшкодування інших витрат, а саме витрат на поховання та на виготовлення та спорудження пам`ятника, то цивільна позивачка в силу приписів ч. 4 ст. 27 Закону №1961-IV не надала документів на підтвердження факту смерті ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть), не надала документів на підтвердження реально понесених витрат на поминальні обіди та на виготовлення та спорудження пам`ятника, оскільки надала лише рахунки, і не надала фіскальні чеки, договори, акти виконаних робіт тощо, які би підтверджували сплату цих коштів, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність даних вимог цивільної позивачки. Також щодо відшкодування шкоди, заподіяну майну потерпілого, а саме за пошкоджений велосипед, то цивільною позивачкою не враховано розмір франшизи у сумі 3 200 грн під час визначення розміру вимог щодо пошкодженого велосипеда. Також всупереч положень Закону №1961-IV цивільна позивачка не надала жодних доказів того, що пошкоджений велосипед належав ОСОБА_7 , а також на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження велосипеду.
		28.Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд керується положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також положеннями ч. 1 ст.1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК, у відповідності до яких моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини; моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Суд також враховує й положення ч. 2 ст. 1187 ЦК, згідно яким шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Крім того, відповідно до ст. 1194 ЦК, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
		29.Суд також враховує й відповідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).
		30.Так, згідно п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		31.Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується (ст. 12 Закону №1961-IV).
		32.Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		33.А згідно з п. 27.4. вказаної статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		34.Відповідно до ст. 28 Закону №1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
		35.Згідно з п. 1.10. ПДР, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
		36.Згідно ж ст. 30, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1.). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2.).
		37.Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17 вказав, що згідно із ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		38.Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.
		39.У постанові від 02.11.2022 у справі №511/1653/20 Верховний Суд зазначив, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону №1961-IV. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. 
		Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК.
		40.У межах кримінального провадження за статтею 286 КК факт, обставини дорожньо-транспортної пригоди, особа, винна у її настанні, наслідки у виді смерті потерпілого встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. А тому за таких обставин стверджувати про не встановлення наявності чи відсутності підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру у цивільного відповідача АТ «СК «ІНГО» відсутні.
		41.Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СК «ІНГО», згідно полісу №214383273 (а.п. 88). Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю або здоров`ю складає 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн.; розмір франшизи складає 3 200 грн.
		42.Отже, із вказаних норм права та висновків Верховного Суду випливає, що шкоду, завдану цивільній позивачці ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_3 , має відшкодувати АТ «СК «ІНГО» як страховиком, з яким був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу «Mercedes-Benz Axor» р/н  НОМЕР_1  під керуванням ОСОБА_3 , але в межах доведеного цивільною позивачкою розміру здійснених витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати, та в межах встановлених Законом №1961-IV лімітів щодо моральної шкоди, а решту - обвинувачений ОСОБА_3 . Так, під час судового розгляду доведено, що саме внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) настала смерть батька потерпілої (цивільної позивачки), і у останньої у зв`язку з цим виникла моральна та матеріальна шкода, вина обвинуваченого при цьому повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом.
		43.При визначені витрат на поховання суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 №1102-IV, поховання це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. А відповідно до ст. 2 вказаного Закону, поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		44.Тому організація і проведення поховання загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_7 , надання ритуальних послуг та комплекс заходів та обрядових дій, у тому числі у виді поминального обіду в день поховання, відносяться до витрат на поховання, у зв`язку з чим суд відкидає твердження цивільного позивача АТ «СК «ІНГО» про протилежне.
		45.Потерпілою ОСОБА_5 доведений розмір витрат, понесених на здійснення процедури поховання загиблого батька ОСОБА_7 , у сумі 10 490 грн, що підтверджується наданими накладною від 19.06.2023 (а.п. 231-а) та фіскальним чеком про реальну сплату цих коштів від 19.06.2023 (а.п. 231-б).
		46.Разом з цим цивільною позивачкою всупереч наведених положень п. 27.4. ст. 27 Закону №1961-IV не надала належних доказів того, що вона здійснила витрати на поминальний обід та на спорудження надгробного пам`ятника, не надавши документів, що підтверджують такі витрати. Так, позивачкою надані рахунок №22 від 20.06.2023 на суму 4 200 грн, виписаний Брощанським сільськім споживчим товариством, на поминальний обід (поховання ОСОБА_7 ) на 30 порцій у розмірі 4 200 грн (а.п. 174, 229), а також рахунок №29 від 18.12.2023 на виготовлення, доставку та встановлення надгробного пам`ятника у сумі 53 595 грн (а.п. 175, 231, 237).
		47.Але слід зазначити, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується жодна господарська операція, але є пропозицією оплати за товар (роботи, послуги). Це документ, спрямований переважно на надання інформації. Він служить для інформування покупця про товари, послуги або роботи, які пропонуються для оплати. Важливо відзначити, що рахунок (рахунок-фактура) сам по собі не має юридичної сили з погляду зобов`язань. Його наявність не створює обов`язку оплати з боку покупця, особливо якщо операція ще не була здійснена, тобто товар не був постачений або послуга не була надана. У випадку, коли операція вже відбулася, обов`язок оплати виникає на підставі договору і не залежить від того, чи був виставлений рахунок (рахунок-фактура). В інших словах, рахунок (рахунок-фактура) може існувати, але господарська операція ще не відбулася, або навпаки - операція може відбутися, навіть якщо рахунок (рахунок-фактура) не був виставлений. Саме тому рахунок (рахунок-фактура) не є документом, який в розумінні п. 27.4. ст. 27 Закону №1961-IV підтверджує саме здійснення витрат на поминальний обід та на спорудження надгробного пам`ятника. А як було вище наведено, підставою для здійснення страховиком відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника є саме здійснення таких витрат, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати, а не можливе їх здійснення в майбутньому. Тому суд погоджується з посиланнями цивільного відповідача на те, що без надання документів, які би підтверджували здійснення оплату коштів (договір, акт приймання-передачі, фіскальний чек, квитанція та інші), один лише рахунок (рахунок-фактура) не підтверджує саме здійснення витрат. Тому в цивільному позові в цій частині слід відмовити.
		48.Також цивільною позивачкою не доведений розмір шкоди, завданої знищенням транспортного засобу ОСОБА_7 , а саме велосипеду, у розмірі 7 000 грн., а також витрати ще на три поминальні обіді. Якщо витрати на один поминальний обід, понесені в день похорон, можна віднести до витрат на поховання, але позивачкою взагалі не обґрунтовані витрати ще трьох поминальних обідів, і навіть не вказано, коли та у зв`язку з чим вони були здійснені. На підтвердження цього розміру витрат та шкоди цивільною позивачкою взагалі не були надані жодні докази, а лише зроблена вказівка у заяві про долучення доказів про те, що вона оцінює вартість знищеного велосипеду у розмірі 7 000 грн, а також про те, що нею були понесені витрати на чотири поминальні обіди у розмірі по 4 200 грн кожний, але надала лише один рахунок від 20.06.2023 лише на один поминальний обід в день поховання, взагалі не надавши документи, які в розумінні п. 27.4. ст. 27 Закону №1961-IV підтверджують саме здійснення витрат. За таких обставин цивільною позивачкою не доведена матеріальна шкода за знищений велосипед, а також витрати за ще три поминальні обіди, а також решта сума матеріальної шкоди, а тому у цивільному позові в цій частині також має бути відмовлено.
		49.Доведена сума витрат на поховання у розмірі 10 490 грн підлягає стягненню у повному обсязі з АТ «СК «ІНГО» відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону №1961-IV, як такі, розмір яких не перевищує ліміт у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (6 700 * 12 = 80 400 грн). У зв`язку з цим у цивільному позові потерпілої до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди має бути відмовлено.
		50.При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачці ОСОБА_5 , суд враховує характер злочину, який характеризується необережною формою вини, глибину душевних страждань потерпілої внаслідок втрати близької для неї людини (батька), а також керується принципами розумності та справедливості, та вважає, що з цивільних відповідачів на користь потерпілої ОСОБА_5 підлягає стягненню сума в межах заявлених позивачкою позовних вимог з урахуванням наведених положень п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV в якості відшкодування завданої моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з загибеллю її батька, хвилюваннях у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, душевних стражданнях, пов`язаних із фактом пошкодження, фактичного знищення належного її сім`ї майна - велосипеда батька, а також у відволіканні її з місця роботи та домашніх повсякденних робіт для участі при проведенні процесуальних слідчих дій.
		51.Що стосується моральних страждань родини позивачки, зокрема, що полягають у втраті дідуся, то в цій частині посилання позивачки не приймаються до уваги, оскільки цивільна позивачка не була уповноважена у встановленому порядку на представництво інтересів членів її родини.
		52.Діючи згідно ст. 26 КПК - засаді диспозитивності - в межах вирішення судом лише тих питань, що винесені на його розгляд, а також, виходячи з розміру заявлених позивачкою вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі саме 200 000 грн з обвинуваченого ОСОБА_3 , розмір якої останній визнав у повному обсязі, та 90 000 грн з АТ «СК «ІНГО», то суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_3 200 000 грн, а з АТ «СК «ІНГО» - 80 400 грн в якості відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому суд не враховує відшкодовану обвинуваченим ОСОБА_3 суму, оскільки вона була сплачена позиваці до моменту пред`явлення цивільного, що свідчить про те, що цивільний позов був пред`явлений вже з її врахуванням. При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з АТ «СК «ІНГО», суд виходить з встановленого п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV ліміту, що становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, який дорівнює 80 400 грн (6 700 * 12), а також з того, що на день смерті ОСОБА_7 у останнього дружини не було, у зв`язку з розірванням шлюбу (а.п. 107, 179), а наявність інших близьких родичів, коло яких визначено п.27.3. ст.27 Закону №1961-IV, судом не встановлено, оскільки відповідно до довідки старости Бросківського старостинського округу від 04.07.2023 №657 (а.п. 108) станом на 18.06.2023 сім`я цивільної позивачки ОСОБА_5 складалася з чотирьох осіб, серед яких вона, її батько ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 . Тому з АТ «СК «ІНГО» уся сума моральної шкоди у розмірі, визначеному п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV, що становить 80 400 грн, підлягає стягненню на користь цивільної позивачки ОСОБА_5 .
		53.Що стосується процесуальних витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.
		54.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК, витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат. А з ч. 2 ст. 120 КПК випливає, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		55.Згідно ж ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		56.При вирішенні цього питання суд також враховує відповідні висновки Верховного Суду. Так, за висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
		57.Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.10.2022 у справі № 753/10228/20, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
		58.Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20).
		59.Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №821/227/17, №726/549/19, №810/3806/18, №199/3939/18-ц, №466/9758/16-ц, Великої Палати у справі № 826/1216/16).
		60.Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).
		61.У постанові від 14.12.2021 у справі №922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
		62.Отже, враховуючи положення наведених норм та сталої судової практики, а також те, що ухвалюється обвинувальний вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , то з останнього на користь потерпілої мають бути стягнуті процесуальні витрати, до яких також відносяться і витрати на правову допомогу, але тільки ті, що документально підтверджені. При цьому, при їх оцінці слід виходити з того, що ці витрати були реально необхідними та дійсними. 
		63.Так, потерпіла ОСОБА_5 просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, при цьому на підтвердження їх розміру надала суду оригінал додаткової угоди №027 від 05.07.2023 про надання правової допомоги, в п. 4.2. якої визначена погодинна оплата з розрахунку 1 000 грн за годину, а також визначена орієнтована загальна сума гонорару у розмірі 10 000 грн (а.п. 240 - 244). Також потерпілою наданий звіт адвоката ОСОБА_6 про надання правової допомоги, в якому наведений розрахунок наданих послуг з їх детальним описом на загальну суму 10 000 грн, виходячи з розрахунку 1 000 грн за годину (а.п. 245). Потерпілою також наданий і квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3218133825.1 від 25.09.2023 АТ КБ «ПриватБанк», згідно якій ОСОБА_5 була здійснена сплата за правову допомогу ОСОБА_6 10 000 грн (а.п. 245, 246). Таким чином потерпілою належним чином документально підтверджений розмір понесених процесуальних витрат на професійну правову допомогу. З урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для потерпілої, суд вважає розмір понесених витрат розумним та належним, у зв`язку з чим вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 у повному обсязі.
		64.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3  мають бути також стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових автотехнічних експертиз №23-3206 від 19.06.2023 у сумі 2 389,80 грн, №23-3402 від 03.07.2023 у сумі 2 867,76 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи № 23-3205 від 19.06.2023 у сумі 2 389,80 грн, а всього у загальній сумі 7 647,36 грн.
		65.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК. 
		66.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися. 
		Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
		 
		ухвалив:
		1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		2.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в три роки не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		3.В силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, що передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:
		       - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		4.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 06 лютого 2024 року.
		5.Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
		6.Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_5 10 490 (десять тисяч чотириста дев`яносто) гривень в якості відшкодування витрат на поховання та 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) гривень в якості відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 90 890 (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто) гривень.
		7.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 200 000 (двісті тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди, 10 000 (десять тисяч) грн в якості відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу, а всього стягнути 210 000 (двісті десять тисяч) грн.
		8.В іншій частині цивільного позову ОСОБА_5 відмовити.
		9.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 7 647,36 грн (сім тисяч шістсот сорок сім гривень 36 коп.).
		10.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2023 арешт, та:
		- спеціалізований вантажний сідловий тягач «Mercedes-Benz Axor» р/н НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ТОВ «ПРАЙМ ТРАКС», та на спеціалізований напівпричіп-цистерну харчову марки «Cardi 793105» р/н НОМЕР_2 , 2002 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ «ПРАЙМ ТРАКС», - вважати повернутим власнику - ТОВ «ПРАЙМ ТРАКС»; 
		- велосипед (невстановленої) марки червоного кольору, яким фактично користувався ОСОБА_7 , - повернути потерпілій ОСОБА_5 .
		11.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		12.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
		13.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
		14.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
		15.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
		 
		СУДДЯ
		Ізмаїльського міськрайонного суду                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...