Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/11806/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 06.02.2024. Зареєстровано: 06.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/569/642/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000369

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 569/11806/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2024 року                                 м. Рівне
		 
		Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі судуобвинувальний акт по кримінальному провадженні №22022130000000369 від 16.08.2022, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Старобільськ Луганської області, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 111-1 КК України,
		з участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої  адвоката ОСОБА_6 , -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до серпня 2022 року, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності та захоплення території України, діючи з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території м. Старобільськ Луганської області, маючи умисел на зайняття адміністративної посади в окупаційній адміністрації держави-агресора розташованої у м. Старобільськ Луганської області та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора, розташованої у м. Старобільськ Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно погодилася на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до серпня 2022 року, перебуваючи на території м. Старобільськ Луганської області, діючи із прямим умислом та своїх особистих мотивів, добровільно погоджуючись на пропозицію представників окупаційній адміністрації держави-агресора  російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», зайняла посаду  «директора філіалу №18 республіканського центру соціальної підтримки сімей, дітей і молоді», тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. 
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи повідомленою в порядку передбаченому КПК України, про місце дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомила. Зокрема, суд належно повідомляв обвинувачену про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Рівненському міському суді в газеті «Урядовий кур`єр» та внесенням інформації на офіційний веб-сайт суду. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем її реєстрації не надсилались, оскільки місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.
		Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2023 року (т.1 а.к.п. 66-67).
		Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 13 жовтня 2023 року, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 здійснюється у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої. 
		Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченої(in absentia),що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Судом встановлено, що стороною обвинувачення, використані всі передбачені законом заходи (можливості), для дотримання прав підозрюваної (обвинуваченої ОСОБА_3 ), зокрема права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.
		В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_6 , просила суд закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку із тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, оскільки на її думку, як під час досудового розслідування та судового розгляду не доведена об`єктивна сторона інкримінованого злочину ОСОБА_3 , що є одним із елементів складу злочину, не встановлено, що остання діяла добровільно чи під примусом. 
		Доказами вини ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні є докази, що досліджувались та оцінювались судом, які є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони були зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України та в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України.
		Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення встановлена наступними дослідженими на предмет належності та допустимості у суді доказами, зокрема:
		-протоколом огляду сторінки інтернет сайту «Официальный сайт Администрации Старобельского района Луганской Народной Республики», на якій міститься публікація у вигляді тексту та зображень, датована 09.11.2022 з назвою «09 ноября состоялось аппаратное совещание Администрации Старобельского района Луганской Народной Республики, на котором председательствовал исполняющий обязанности Главы Администрации ОСОБА_7 » (мовою оригіналу) від 19.06.2023, де у ході вказаної слідчої дії зафіксовано, що ОСОБА_3 , «завідуюча філіалом № 18 Государственного учреждения Луганской Народной Республики «Республиканский центр социальной поддержки семей, детей и молодежи г. Старобельска» особисто прийняла участь 09.11.2022 на апаратній нараді так званої «Администрации Старобельского района Луганской Народной Республики» та виступила по другому питанню порядку денного з інформацію щодо діяльності вказаного філіалу (т.1 а.к.п. 103-107);
		-протоколом огляду статті, розміщеної на сайті «ZOV ЛНР» 10.11.2022 під назвою «Заведующий филиала № 18 Республиканского центра социальной поддержки семей, детей и молодежи г. Старобельска Светлана Лопатина выступила с докладом о деятельности филиала и результатах роботы за 6 месяцев на территории Старобельского района» від 22.05.2023, де зафіксовано тези із виступу ОСОБА_3 , зокрема: «Только межведомственное взаимодействие, привлечение всех органов исполнительной власти, органов и учреждений системы профилактики, образования, здравоохранения, культуры к решению вопросов выявления и проведения профилактической работы с семьями и детьми, оказавшихся в трудной жизненной ситуации помогут сформировать здоровое общество. Ведь самое главное  семейные ценности, семейные традиции, знания о своих предках, которые мы получаем в семье» (мовою оригіналу) (т.1 а.к.п. 188-197);
		-протоколом огляду повідомлення із фото, розміщеного 10.11.2022 о 11.00 у мережі «Telegram» на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 выступила с докладом о деятельности Филиала и результатах роботы за 6 месяцев на територии Старобельского района» (мовою оригіналу) від 22.05.2023, у якому зафіксовано, що доповідь про діяльність філіалу було висвітлено ОСОБА_3 особисто. До публікації долучено фото на якому ОСОБА_3 , проводить свій виступ за трибуною, на фоні флагу російської федерації (т.1 а.к.п. 198-206);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2022, де на фотознімку під № 4 свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_3 за загальними рисами її обличчя, зачіскою, свідок пояснила, що з нею знайома з 2021 року та дуже часто спілкувалась з робочих питань (т.1 а.к.п. 126-127);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.09.2022, під час якого свідок ОСОБА_9 на фотознімку під № 1 впізнала ОСОБА_3 за рисами обличчя, розрізом очей, тонкими губами, кольором та довжиною волосся (т.1 а.к.п. 151-154);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2022, де під час проведення вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_10 на фотознімку під № 2 впізнала ОСОБА_3 за рисами обличчя, кольором та довжиною волосся (т.1 а.к.п. 164-167);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.05.2023, під час якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_3 за рисами обличчя, кольором та довжиною волосся на фотознімку під № 2 (т.1 а.к.п. 179-182);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023, у якому зафіксовано, що свідок ОСОБА_12 за наданимими фотознімками - фото №2 впізнав ОСОБА_3 за рисами обличчя (брови, очі, ніс, губи), кольором та довжиною волосся (т.1 а.к.п. 221-224);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023, де на фото №2 свідок ОСОБА_13 за рисами обличчя (брови, очі, ніс, губи), характерною зачіскою впізнала ОСОБА_3 , а також свідок зазначила, що знає її давно, як мешканку м. Старобільське Луганської області та як директора підпорядкованої комунальної установи (т.1 а.к.п. 237-241);
		- протоколом огляду від 20.09.2022 під час слідчої дії оглянуто відеозапис на Інтернет сайту ГТРК ЛНР» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розміщено в мережі 15.08.2022, на якому зафіксовано, як ОСОБА_3 розповідає про верстви населення, яким центр надає послуги. Інтерв`ю супроводжується підписом « ІНФОРМАЦІЯ_5 , директор филиала № 18 Республиканского центра социальной поддержки семей, детей и молодежи (г. Старобельск)» (мовою оригіналу) (т.1 а.к.п. 135-142);
		-протоколом огляду відкритого інтернет ресурсу мережі Інтернет, а саме сторінки «Министерство труда и социальной политики Луганской народной республики» (мовою оригіналу) від 12.05.2023. В ході слідчої дії зафіксовано, що серед інших підрозділів, до сфери діяльності так званого «міністерства» входить «Государственноє учреждения ЛНР «Республиканский центр социальной поддержки семей, детей и молодьожи»: адреса ЛНР (юридичний) Словяносербський р-н, смт. Словяносербськ, вул. Гагаріна, буд 36. (факт) м. Луганськ, вул. Оборонна 101Б. Із зафіксованого положення про так зване «Министерство труда и социальной политики Луганской народной республики» (мовою оригіналу) встановлено загальні положення, завдання та функції міністерства, організаційні положення його діяльності (в т.ч. питання очолення, підпорядкування, структури тощо) (т.1 а.к.п. 89-102);
		-інформацією начальника відділу соціального захисту населення Старобільської міської ради Луганської області від 05.06.2023 № 176, відповідно до якої ОСОБА_3 з 14.08.2021 була призначена на посаду директора Комунальної установи «Старобільський міський центр соціальних служб», а з квітня місяці 2022 року комунальна установа не фінансується, ОСОБА_3 заробітну плату не отримує та відповідно до розпорядження начальника Старобільської міської військової адміністрації Старобільського району Луганської області № 76-к від 31.05.2023 остання звільнена із займаної посади (т.1 а.к.п. 261-265).
		Крім того, допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_13 показала, що на даний час обіймає посаду начальника Старобільської міської військової адміністрації Луганської області. До вересня 2022 року вона обіймала посаду Старобільського міського голови та виконувала свої обов`язки на території м. Старобільськ до 31.03.2022. У зв`язку із збройною агресією рф та окупацією м. Старобільськ, на початку квітня 2022 року евакуювалася із окупованої території Луганської області та тимчасово проживає у місті Львів. Остання також повідомила, що ОСОБА_3 знає особисто ще з шкільних років, спілкувались неодноразово з робочих питань, так як після об`єднання Старобільської територіальної громади у підпорядкування громадам зі Старобільської районної ради до Старобільської міської ради було передано Старобільський міський центр соціальних служб Старобільської міської ради Луганської області, а ОСОБА_3 працювала у вказаному центрі, і в подальшому була призначена його начальником.
		У березні 2022 року було створено так звану адміністрацію Старобільського району ЛНР та представниками окупаційної влади було проведено зустрічі на яких була присутня і ОСОБА_3 . Спочатку, в телефонній розмові вона заперечувала свою присутність, а згодом повідомила свідку про своє бажання надавати допомогу постраждалому цивільному населенню у якості психологічної підтримки, яке прибувало з територій, на яких велись активні бойові дії. 
		Свідком у розмові акцентувалась увага ОСОБА_3 на те, що згідно закону України як посадова особа, вона не має права знаходитись у будівлях та місцях, які захоплені збройними формуваннями так званої ЛНР, і що зазначені дії мають ознаки колабораційної діяльності, і останній контакт з нею був у травні 2022 року. 
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що із березня 2021 року працює на посаді начальника відділу соціального захисту населення Старобільської міської ради Луганської області. З постійного місця проживання  м. Старобільськ Луганської області виїхав із сім`єю у зв`язку із військовою агресією рф 24.02.2022. Він знайомий із ОСОБА_3 приблизно із січня 2021 року, познайомився з нею коли прийшов працювати у Старобільську міську раду, оскільки обійняв посаду начальника відділу соціального захисту населення Старобільської міської ради Луганської області, а ОСОБА_3 , як директор комунальної установи «Старобільський міський центр соціальних служб» Старобільської міської ради Луганської області, стала йому підзвітна. До службових обовязків ОСОБА_3 входило забезпечення роботи вказаної установи, яка займалась питаннями соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, відповідно до її посадової інструкції.
		Крім того, йому відомо, що ОСОБА_3 залишилась на своїй посаді, однак сама комунальна установа була перейменована у «філіал 18 республіканського центру соціальної підтримки сімей, дітей і молоді ЛНР», фактично, виконує ті ж самі функціональні обов`язки, однак уже в окупаційній адміністрації.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що до 27.09.2022 вона знаходилась у тимчасово окупованому місті Старобільськ Луганської області, тому їй особисто відомо, що ОСОБА_3 добровільно обіймає посаду «директора филиала № 18 Республиканского центра социальной поддержки семей, детей и молодежи Министерства труда и социальной политики ЛНР». В ході бесіди ОСОБА_3 повідомила їй особисто, що зайняла посаду директора зазначеного філіалу та виконує організаційно-розпорядчі функції. 
		Після вручення ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, згідно доручення від 13.06.2023 №017-000624ч Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області про залучення захисника, підозрюваній ОСОБА_3 було забезпечено захисника  адвоката ОСОБА_6 , що свідчить про дотримання прав підозрюваної на захист в ході досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 88).
		Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Рівненській області від 25.05.2023 оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_3 (т. 1 а.к.п. 56-57).
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме, умисні дії, що полягали у колабораційній діяльності, тобто добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, та остання у їх вчиненні винна. 
		Згідно з ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльність), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		Тому, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 усвідомлювала, що вона займає посаду «директора філіалу №18 республіканського центру соціальної підтримки сімей, дітей і молоді», тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. 
		Відповідно до ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
		Цивільний позов не заявлено.
		Судові витрати по даному кримінальному правопорушенню та речові докази відсутні.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд визнає, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
		У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Загальні засадипризначення покарання(ст.65КК)наділяють судправомвиборуоднієї ізформ реалізаціїкримінальної відповідальності-призначити покаранняабо звільнитивід покараннячи відйого відбування,завданням якоїє виправленнята попередженнянових злочинів.Ця функціяза своєюправовою природоює дискреційною,оскільки потребуєврахування таоцінки конкретнихобставин справи,ступені тяжкостівчиненого злочину,особи винного,обставин,що впливаютьна покарання.Реалізація цієїфункції становитьправозастосовну інтелектуально - вольовудіяльністьсуду,в рамкахякої іприймається рішенняпро можливістьзастосування тогочи іншогопокарання.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , суд додержуючись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, призначити їй покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади і місцевого самоврядування.
		Суд вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченої та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.
		Суд також приймає рішення, щодо залишення обраного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили - тримання під вартою.
		Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченої, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання, у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 15 років, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
		До набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід ОСОБА_3 , залишити попередній - тримання під вартою.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі, обчислювати з дати її затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади і місцевого самоврядування, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційноїінстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Рівненськогоміського суду                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...