Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/6894/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2024. Зареєстровано: 07.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2024.
Дата набрання законної сили: 04.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/523/730/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022160000000383

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/6894/23
		Провадження №1-кп/523/730/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.02.2024 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		 
		головуючого судді                                          ОСОБА_1 
		при секретарі                                         ОСОБА_2 
		за участю прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 
		прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 
		прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 
		за участю захисника                         ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального провадження обвинувальний акт у кримінальному провадження за №22022160000000383 від 23.11.2022 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хабаровського краю, громадянина Російської Федерації, раніше не судимого, який перебуває у розшуку.
		Зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Фактично проживаючого: АДРЕСА_2 
		 
		у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 438 ч.1 КК України,-
		 
		Встановив:
		 
		Спеціальним досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_7 , переслідуючи мету участі у здійснюваній Російською Федерацією проти України підривній діяльності і військовій агресії, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, але не пізніше 23.02.2022 року за невстановлених обставин вступив на військову службу до невстановленого слідством військового підрозділу (формування) та у подальшому призначений на посаду так званого «коменданта» даного підрозділу, який підпорядкований РФ. В ході своєї службової діяльності ОСОБА_7 використовував псевдонім (позивний) « ОСОБА_8 ».
		Згідно з положеннями ч.3 ст.2. Федерального закону від 28.03.1998 року за №53-ФЗ (ред. від 27.01.2023р.) «Про військовий обов`язок та військову службу» - громадяни (іноземні громадяни), які проходять військову службу, є військовослужбовцями та мають статус, що встановлюється федеральним законом.
		Відповідно до положень ч.4 ст.1 Федерального закону «Про статус військовослужбовців» від 27.05.1998 р. №76-ФЗ (ред. від 29.12.2022р.) - військовослужбовці мають право на зберігання, носіння, застосування та використання зброї в порядку, що визначається федеральними конституційними законами, федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації.
		Крім того, відповідно ч.2 ст.2. Федерального закону від 28.03.1998р. №53-ФЗ (ред. від 14.07.2022р.) «Про військовий обов`язок та військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами на заклик; громадянами, які мають громадянства (підданства) іноземної держави чи посвідки проживання чи іншого документа, що підтверджує декларація про постійне проживання громадянина біля іноземної держави, - у добровільному порядку (за контрактом); громадянами, які мають громадянство (підданство) іноземної держави або посвідку на проживання або інший документ, що підтверджує право на постійне проживання громадянина на території іноземної держави, та іноземними громадянами - за контрактом на військових посадах, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами та старшинами у Збройних Силах Російської Федерації та військових формуваннях.
		Надалі, в лютому 2022 року (точний період часу не встановлений), діючи відповідно до розробленого військово-політичним керівництвом РФ плану ведення агресивної війни проти України, ОСОБА_7 , вступивши в злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження за №22022160000000188 від 28.06.2022р., надалі ОСОБА_9 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у складі невстановленого слідством військового підрозділу (формування), який підпорядкований РФ, та у якому ОСОБА_7 займав посаду так званого «коменданта» із відповідним озброєнням та військовою технікою прибув до населеного пункту Філатовка на тимчасово окупованій території АР Крим, де був повідомлений та отримав відповідні вказівки та інструкції від свого безпосереднього керівництва ВС РФ щодо повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України.
		Приблизно 24.02.2022 року (точний період часу і обставини досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_7 , діючи у складі окупаційних військ РФ, а саме невстановленого слідством військового підрозділу (формування), який підпорядкований РФ, виконуючи злочинні накази військово-політичного керівництва Російської Федерації та своїх прямих керівників щодо ведення агресивної війни проти України, перетнув адміністративний кордон між тимчасово окупованою територією АР Крим і Херсонською областю, внаслідок чого потрапив на територію Херсонської області.
		Надалі, наприкінці лютого 2022 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 у складі невстановленого слідством військового підрозділу (формування), який підпорядкований РФ, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання спільного злочинного плану ведення агресивної війни проти України, прибув з наявним озброєнням і військовою технікою до АДРЕСА_2 .
		У подальшому, у березні 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , діючи на виконання злочинних наказів керівництва ВС РФ, який підпорядкований РФ, займаючи посаду так званого «коменданта» - начальника «гарнізону» російських окупаційних військ, який розмістився (дислокувався) на території смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області у приміщеннях пансіонату «Чайка», розташованому по вул. Причальна, буд.5, до підпорядкування так званої «комендатури» відповідно до територіального розподілу окупаційних військ РФ, увійшли у наступні населені пункти Скадовського району Херсонської області: Лазурне, Приморське, АДРЕСА_3 , Залізний порт і територія Чорноморського біосферного заповідника.
		У період з кінця лютого 2022 року по червень 2022 року, ОСОБА_7 , продовжуючи підривну діяльність проти України, перебуваючи на посаді так званого «коменданта» - начальника «гарнізону» невстановленого слідством військового підрозділу (формування), який підпорядкований РФ, який складався із представників збройних сил, спеціальних служб, правоохоронних органів Російської Федерації, з дислокацією у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, продовжив виконувати злочинні накази військово-політичного керівництва РФ та своїх прямих керівників на підконтрольних його «гарнізону» окупованих територіях Скадовського району Херсонської області.
		 
		Згідно ст.43 ч.ч.1, 2 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною та поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції (995_153), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		Відповідно до ч.3 статті 44 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8.06.1977 року для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов`язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв`язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю: під час кожного воєнного зіткнення, і в той час, коли він перебуває на виду у противника в ході розгортання в бойові порядки, що передують початку нападу, в якому він повинен взяти участь.
		Так, ОСОБА_7 був одягнений у військову камуфляжну форму із шевронами РФ, на поясі в останнього знаходилась вогнепальна зброя - пістолет. При цьому він представлявся так званим «комендантом» - начальником «гарнізону» російських окупаційних військ, якому підпорядковувались представники збройних сил, спеціальних служб, правоохоронних органів Російської Федерації, які розміщувались у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.
		Таким чином, ОСОБА_7 , будучи комбатантом, приймав участь у відборі і призначенні на посади в окупаційних органах влади осіб з числа місцевих жителів, лояльних до російської окупаційної влади, здобував, систематизував і доповідав вищому керівництву для використання проти України розвідувальну інформацію щодо оборонного потенціалу України, соціальної обстановки у південно-східних областях України (Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій), розташування, переміщення, складу і кількості сил і засобів Збройних Сил України, здійснював з цією метою розвідувальний пошук, підбір громадян України і їх залучення до співпраці з окупаційною владою РФ і надання такої розвідувальної інформації, схиляв до співпраці з окупаційною владою РФ представників українських державних органів та органів місцевого самоврядування, які знаходились на тимчасово окупованій території Херсонської області, керував діями та надавав накази іншим, підпорядкованим йому військовим вказаного «гарнізону» російських окупаційних військ.
		З цією метою ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, а також спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням представниками збройних сил, спеціальних служб, правоохоронних органів РФ, як самостійно, так і надаючи вказівки та накази останнім, вчиняв побиття, катування, залякування людей, незаконне зайняття об`єктів нерухомого майна, інші злочини проти життя і здоров`я особи, проти власності, проти законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Так, у вказаний період часу у ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, зокрема з числа російських окупаційних військ, виник злочинний умисел на незаконне затримання та катування (тортури) людей, вчинення іншого фізичного і психологічного тиску з метою одержання інформації про проукраїнських активістів, осіб з числа місцевих мешканців, які можуть співпрацювати та надавати інформацію співробітникам Служби безпеки України, та подальшого схилення вищевказаних осіб до співпраці, серед яких був голова Бехтерської об`єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області - громадянин України ОСОБА_10 .
		  Однак, статтею 3 ч.1 Конвенції  про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р., регламентовано, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat ( той, що вийшов з ладу) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.  Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:  насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;  захоплення заручників;  наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;  засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		За змістом ст.31 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р. жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Крім цього, положеннями ст.32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р. визначено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		  Відповідно ст.11 ч.ч.1, 2, 4 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р. фізичному і психічному стану  здоров`я  і  недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров`я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі.  Зокрема, забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх згодою:  фізичним каліцтвам .  Будь-яка навмисна діячи навмисна бездіяльність, що серйозно загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою супротивної сторони, до котрої вона не належить, та які або порушують будь-яку із заборон, що містяться в пунктах 1 і 2, або не виконують вимог пункту 3, є серйозним порушенням цього Протоколу.
		Статтею 147 Конвенції  про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р. передбачено, що серйозні порушення Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Крім того, згідно ст.51 ч.ч.1, 2 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р. цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм . Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		    Також у ст.75 ч.ч.2, 3 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р. зазначені основні гарантії, а саме, заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:  насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:  вбивст во, катування всіх видів - фізичні чи психічні;  тілесні покарання;  каліцтво;  знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;  взяття заручників;  колективне покарання; погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.  Будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними.
		Незважаючи на зазначені міжнародно-правові акти, 4.04.2022 року приблизно о 10:30 годині ОСОБА_7 із позивним « ОСОБА_8 », займаючи посаду так званого «коменданта» - начальника «гарнізону» російських окупаційних військ - невстановленого слідством військового підрозділу (формування), який підпорядкований РФ та дислокувався в АДРЕСА_2 , діючи спільно з ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, а також з іншими невстановленими військовослужбовцями РФ, які діяли за його наказом, перебуваючи біля адміністративної будівлі Круглоозерської сільської ради, розташованої за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с. Залізний порт, вул. Шкільна, буд.50, зустрівся з головою Бехтерської об`єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області ОСОБА_10 . 
		У ході вищевказаної зустрічі ОСОБА_7 , маючи злочинний намір, спрямований на залякування та насильство над психічним станом ОСОБА_10 , направив на останнього пістолет, демонструючи зброю, таким чином погрожуючи останньому вбивством, та кілька разів натиснув на курок, однак пістолет виявився розрядженим, тобто здійснив погрозу вбивством, чим порушив вимоги ст.147 Конвенції, а також п.«е» ч.2 ст.75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р.
		Після вказаних дій до ОСОБА_10 та ОСОБА_7 під`їхав автобус, з якого вийшли військовослужбовці РФ, яким ОСОБА_7 надав наказ щодо здійснення затримання ОСОБА_10 , після чого військовослужбовці, анкетні дані яких не встановлені досудовим слідством, одягнули на голову ОСОБА_10 мішок та повезли у невідомому напрямку, таким чином незаконно викравши і позбавивши волі останнього, вчинивши за наказом ОСОБА_7 нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, тим самим своїми протиправними діями порушили вимоги ст.147 Конвенції, а також ч.2 ст.75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р.
		У подальшому того ж дня, 4.04.2022 року приблизно о 15:00 годині ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, а також іншими невстановленими військовослужбовцями РФ, незаконно доставили ОСОБА_10 до пансіонату «Чайка», розташованому по АДРЕСА_2 , де стали незаконно утримувати його всупереч й        ого волі приблизно до 1:00 години 5.04.2022 року.
		У цей же період часу, приблизно з 15:00 години 4.04.2022р. до 1:00 години 5.04.2022р., перебуваючи на території пансіонату «Чайка» за вищезазначеною адресою, виконуючи вказівки ОСОБА_7 , який займав посаду так званого «коменданта» - начальника «гарнізону» російських окупаційних військ, ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, діючи умисно за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями РФ, з мотивів безумовного виконання отриманих наказів військового керівництва, у приміщенні підвалу вказаного пансіонату, вчинили до ОСОБА_10 незаконне затримання, катування (тортури), побиття, фізичний та психологічний тиск з метою одержання інформації про його співпрацю з органами СБУ та схилення останнього до подальшої співпраці з окупаційною владою РФ, при цьому ображаючи його, принижуючи людську гідність, завдаючи йому сильного болю та страждань, наносячи удари руками та ногами у взутті у різні частини тіла, здійснюючи відносно ОСОБА_10 тілесні покарання за нібито надання українським військовослужбовцям позицій збройних сил РФ, тим самим порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, а саме ст.ст.3, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р., а також ст.ст.11, 51, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р.
		Внаслідок катування відповідно висновку судово-медичної експертизи за №878 від 30.08.2022 року ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 5 і 6 лівих ребр без значного зміщення уламків та забою лівої нирки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, при цьому під час побиття ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , відносно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, спільно з ОСОБА_7 , використовуючи погрози подальшого застосування фізичного та психологічного насильства, вимагали роздавати гуманітарну допомогу РФ місцевим мешканцям, після чого під погрозою вбивства примусили ОСОБА_10 записати на відео запис звернення щодо готовності останнього співпрацювати з окупаційною адміністрацією РФ, на що ОСОБА_10 , керуючись мотивом збереження свого життя та здоров`я, погодився, після чого приблизно о 1:00 годині 5.04.2022 року був звільнений.
		Таким чином, за вказівкою ОСОБА_7 відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було здійснене нелегальне ув`язнення (незаконне затримання) особи, що перебуває під захистом та катування (тортури), чим порушив вимоги ст.ст.3, 31, 32, 147 Конвенції  про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р., а також ст.ст.11, 51, 75 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12.08.1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 8.06.1977р.
		 
		Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України здійснювався за відсутності обвинуваченого на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 13.09.2023р. про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з оголошенням розшуку особи на підставі постанови старшого слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області від 14.03.2023 року.
		   З метою дотримання прав обвинуваченого на захист та доступу до правосуддя ОСОБА_7  про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст.297-1, 323 ч.3 КПК України шляхом публікації змісту повістки про виклик в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора згідно до положень ст.297-5 ч.1 цього Кодексу.
		 
		Враховуючи відсутність обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило, приймаючи до уваги особливості розгляду кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області відповідно доручення за №015-150000329 від 27.02.2023 року та участь якої відповідно положень ст.323 ч.3 КПК України у спеціальному судовому провадженні є обов`язковою, будучи обізнаною з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування, в захист інтересів ОСОБА_7 висловила правову позицію, що підзахисний в інкримінованому йому злочині вину не визнає, на думку сторони захисту порушені всі права та вина підзахисного не доведена матеріалами кримінального провадження, у зв`язку з чим просила виправдати підзахисного. 
		 
		За змістом ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.ч.2, 6 ст.22 КПК України).
		Відповідно до вимог ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		 
		Не зважаючи на позицію сторони захисту, винність  ОСОБА_7  у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 438 ч.1 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними стороною обвинувачення та долученими до обвинувального акту, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні в режимі відео конференції потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що він проживав в селі Бехтери Херсонської області на лівій стороні Дніпра, після 24 лютого 2022 року окупанти заїхали в м. Херсон, проїжджали через їх громаду та оселилися в смт. Лазурне. Потім йому подзвонив староста ОСОБА_11 , що його запрошує воєнний комендант на зустріч, як голову Бехтерської громади. Він разом зі своїми підлеглими приїхали до сільської ради, будівля була заблокована воєнними РФ з двох сторін, було 25-30 чоловік, у них перевірили документи, провели до альтанки, де сидів староста ОСОБА_11 та воєнний, якого представили як ОСОБА_7 , який став йому казати, що вони повинні отримати гуманітарну допомогу від росії, роздати громадянам, і все це потрібно зняти на відео, на що вони не погодилися, висловили незгоду, щоб робили зйомку. Після цього їм стали погрожувати, щоб не дізнатися, що таке російський підвал, вони повинні погодитися, встановили строк до 9 ранку висказати своє рішення. Будучи головою Бехтерської громади, він зібрав п`ять депутатів, довів до їх відома, що російські окупанти змушують отримати гуманітарну допомогу, роздати людям, а вони будуть знімати це на відео, на що всі відмовилися. Оскільки на зборах не було одного депутата, він зі своїми працівниками приїхали в Залізний порт, це було 4.04.2022р., туди же на «уазику» приїхав воєнний ОСОБА_7 , який став висловлюватися на його адресою нецензурною бранкою, дістав пістолет, направив на нього, клацнув, пістолет не вистрілив, він знову пересмикнув зброю, натиснув на курок, осічка. Потім під`їхав автобус, зверху якого була маскувальна сітка, повиходили воєнні росіяни. ОСОБА_7 дав вказівку: «Будемо брати», після чого на його голову натягнули чорний мішок, взяли під руки, завели у автобус та стали їздити. Він не орієнтувався у просторі до 16:00 години, потім приїхали в смт Лазурне до пансіонату «Чайка», де у окупантів був штаб, його спустили у підвал, поставили на коліна, заставили тримати руки вверх, скільки так стояв сказати не може, як тільки починав зрушувати, усуватися, його воєнні починали стукати по п`ятам, через деякий час його підняли, стали питати щодо співпраці з СБУ, на що він відповідав, що були суто робочі стосунки, пов`язані з проведенням перевірок. Після чого його знову, взявши під руки, спустили вниз та стали бити, потім хтось сказав: «Хватить», та знову задавали питання, скільки тортури тривали за часом, сказати не може, відчував лише загрозу для свого життя. Потім 5.04.2022р. його відпустили. 
		Під час допиту потерпілий ОСОБА_10 впевнено та чітко вказав на ОСОБА_7 як на особу, за вказівкою якого було здійснене його незаконне ув`язнення, утримання в підвалі проти його волі, побиття, що саме ОСОБА_7 погрожував йому пістолетом, віддавав команди своїм підлеглим на здійснення дій, одягнути мішок на голову, він контролював весь процес, також зазначаючи що при проведенні впізнання особи однозначно без сумнівів вказав на ОСОБА_7 , так як добре його запам`ятав. Питання щодо міри покарання для обвинуваченого потерпілий поклав на розсуд суду згідно діючого законодавства.
		Допитана у судовому засіданні в режимі відео конференції свідок ОСОБА_13 показала, що була присутньою під час незаконного утримання голови громади ОСОБА_10 . Перша зустріч з ОСОБА_7 відбулася наприкінці березня 2022 року, коли вона разом з головою ОСОБА_14 та іншими колегами приїхали до Залізного порту, там було багато військових, машини, їх запросили до альтанки, представили військового російського офіцера на ім`я ОСОБА_7 , який сказав, що є комендантом ОСОБА_16 гарнізону, сказав, що ми повинні виконувати його завдання, отримати гуманітарну допомогу, роздавати населенню, питання стояло або життя, або гуманітарна допомога, ОСОБА_7 був агресивно налаштований, держав автомат перед собою, що у нього Наказ, який він буде виконувати любою ціною. Їм дали час до ранку подумати. Через декілька днів вони приїхали в Залізничний порт, пізніше туди приїхав БТР, автобус з москітною сіткою, російський воєнний ОСОБА_7 був розлючений, дістав пістолет, став крутити ним перед обличчям ОСОБА_10 , тиснув на курок, кричав, в той момент вона думала, що застрелять на очах. Потім за вказівкою ОСОБА_7 військові заломили руки ОСОБА_10 , затягнули в автобус, одягли йому мішок на голову та кудись увезли проти його волі. Пізніше військовий офіцер ОСОБА_7 подзвонив на телефон ОСОБА_10 , який він залишив, сказав приїжджати в смт. Лазурне забрати голову, але йому потрібні його телефони. Вона разом з сином ОСОБА_10 приїхали в смт. Лазурне до пансіонату «Чайка», вийшли військові, забрали робочі телефони ОСОБА_10 , але самого голову їм не віддали в той день, сказали, що залишать його на деякий час. На наступний день ОСОБА_10 привезли додому, він був дуже побитий. 
		На запитання свідок ОСОБА_13 додатково вказала, що всі російські воєнні слухали вказівки тільки цього ОСОБА_7 , при проведенні впізнання вона одразу зазначила ОСОБА_7 , як особу яка погрожувала пістолетом ОСОБА_10 , чинила на них тиск.
		 
		- Відповіддю заступника начальника Управління СБ України в Одеській області за вих. №65/5/і/6-1617 від 13.06.2022р., відповідно якому на виконання доручення слідчого встановлено, що на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме в смт. Лазурне розташовуються співробітники спецслужб РФ, зокрема особа з позивним « ОСОБА_8 », який ідентифікований як ОСОБА_7 , який перебуває на посаді військового коменданта смт. Лазурне Херсонської області, користується номерами телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який координує протиправну діяльність на території України, залучає до колабораційної діяльності місцевих мешканців. 
		- Лист за №65/5/І/6-11747 від 17.06.2022р. з додатком у вигляді оптичного носія інформації- диск з відомостями щодо особи ОСОБА_7 
		- Відповіддю заступника начальника Управління СБ України в Одеській області за вих. №65/5/І/6-1805 від 23.06.2022р., відповідно якому на виконання доручення слідчого встановлено, що особа з позивним « ОСОБА_8 » - ОСОБА_7 , який перебуває на посаді військового коменданта смт Лазурне Херсонської області, ідентифікований як заступник командира полка Росгвардії та користується номерами телефонів НОМЕР_1 (імей: НОМЕР_3 ), НОМЕР_2 (імей: НОМЕР_4 ).
		- Відповіддю заступника начальника Управління СБ України в Одеській області за вих. №65/5/І/6-2730 від 26.08.2022р. щодо виконання доручення.
		- Відповіддю Департаменту захисту національної державності СБ України за №5/7/3/5-3815 від 14.06.2022р, за змістом якого ОСОБА_7 є комендантом військової комендатури окупаційних військ, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , військове звання полковник, вік 40-45 років, має позивний « ОСОБА_8 », причетний до вербувальної роботи, формування окупаційної влади, катування та викрадення людей. 
		 
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фото знімками від 4.06.2022 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності понятих із чотирьох пред`явлених фотознімків на фото №3 впізнав особу, яка відома йому як військовослужбовець окупаційних військ РФ на ім`я ОСОБА_7 , який займав посаду начальника воєнного гарнізону, що дислокується на території пансіонату «Чайка» в смт. Лазурне Херсонської області, який 4.04.2022 року здійснив його викрадення та побиття, надавав вказівки щодо адміністративно-розпорядчих функцій та території Бехтерської територіальної громади.
		- Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фото знімками від 31.07.2022 року, в ході якого свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у присутності понятих із чотирьох пред`явлених фотознімків на фото №1 впізнала особу, яка відома їй як ОСОБА_7 , який займав посаду начальника гарнізону, розташованого в смт. Лазурне Херсонської області, який схиляв депутатів та співробітників Бехтерської ОТГ до взаємодії з російськими окупантами, а також 4.04.2022 року здійснив викрадення голови ОСОБА_10 
		- Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.06.2022 року з додатками за участю захисника ОСОБА_17 , в ході якого потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою картографічного сервісу «Google Maps» мобільного телефону «Айфон» відтворив обставини подій, які мали місце 4.04.2022року, вказавши місце розташування сільської ради, де о 10:30 годині начальник військового гарнізону з дислокацією в АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_7 дав вказівку підлеглим військовим РФ здійснити його викрадення, а також вказав розташування пансіонату «Чайка», куди його привезли військові РФ за вказівкою ОСОБА_7 , де в приміщенні зазначеного пансіонату здійснювали його побиття.
		- Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2022 року з додатками за участю захисника, в ході якого потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , показав щодо обставин його викрадення 4.04.2022р. приблизно о 10:30 годині військовослужбовцями РФ за вказівкою начальника військового гарнізону ОСОБА_7 , а також механізм та порядок нанесення йому тілесних ушкоджень у період часу з 15:00 год. 4.04.2022р. по 1:00 год. 5.04.2022р. у пансіонаті «Чайка», розташованому в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.
		- Висновком судово медичної експертизи за №878 від 30.08.2022 року, відповідно якого у громадянина ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження: закриті переломи 5,6 лівих ребр без значного зміщення уламків, забій лівої нирки, які могли бути заподіяні 4.04.2022 року, які утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виявлення ушкоджень могли мати місце удари, не виключено нанесення ударів ногами у взутті (руками). Характер та локалізація тілесних ушкоджень виключає можливість одночасного спричинення вказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту. Вказані ушкодження не були небезпечними для життя та за критерієм п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості» за критерієм небезпеки для життя.
		- Протоколом про проведення НСРД за №65/5/І/6-523 від 18.05.2022р. відносно особи на ім`я ОСОБА_7 позивний « ОСОБА_19 » - ОСОБА_9 з додатком - оптичним диском, в якому зафіксована розмова ОСОБА_9 з потерпілим ОСОБА_10 , якому останній повідомляє, що будуть нові куратори, «ребята с главногоу правления с Лубянки с ФСБ», що виконує вказівки ОСОБА_7 
		- Протоколом про проведення НСРД за №65/5/І/6-558 від 20.06.2022р. відносно особи ОСОБА_20 з додатком- оптичним диском, в якому зафіксована розмова ОСОБА_7 з абонентом « ОСОБА_20 », в якій ОСОБА_7 надає вказівку здійснити піар з роздачі гуманітарної допомоги.
		- Ухвалою слідчого судді Одеського апеляційного суду від 08.02.2023 року про надання дозволу на використання інформації, отриманої у результаті проведення НСРД.
		- Відповіддю щодо виконання доручення за №65/5/І/6-3626 від 08.11.2022р. щодо встановлення особи ОСОБА_7 
		- Відповіддю ДПС України від за вих. №91-10631/18/23 від 13.03.2023р. про відсутність даних щодо перетину державного кордону України ОСОБА_7 
		- Протоколом огляду предмету від 09.03.2023 року, а саме мережі Інтернет з додатком- оптичним диском.
		- Протоколом огляду файлів від 8.09.2022р., які містяться на оптичних носіях інформації та була виучена у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «лайфселл», відповідно якому підтверджене місце перебування ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 у смт Лазурне пансіонат «Чайка», куди останній був доставлений та де був побитий військовослужбовцями РФ за вказівкою ОСОБА_7 
		- Постановою старшого слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області від 14.03.2023 року про оголошення розшуку ОСОБА_7 
		- Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси за №522/5345/23 (Пр.№1-кс/522/2028/23) від 7.04.2023 року, відповідно якої наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за №22022160000000383 від 23.11.2022 року за обвинуваченням  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 438 ч.1 КК України у зв`язку з його переховуванням від органу досудового розслідування.
		 
		Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення та сторона захисту вважала достатнім, відмовившись від допиту інших свідків, які вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування, посилаючись на те, що основний свідок ОСОБА_22 , яка була очевидцем, безпосередньо допитана у судовому засіданні, покази інших свідків є аналогічними, тому враховуючи наявність доказів, які були оголошені у судовому засіданні, вважали за можливе обмежитись дослідженими доказами. 
		Захисник ОСОБА_6 не наполягала на дослідженні інших доказів в рамках пред`явленого обвинувачення, тому приймаючи до уваги думку учасників процесу, суд дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит свідків, вказаних в реєстрі матеріалів досудового розслідування, відтворення відео записів не проводив.
		 
		Положеннями ст.337 ч.1 КПК України регламентовано, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Вивчивши надані стороною обвинувачення матеріали, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів - з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що викладені в сукупності обставини спростовують позицію сторони захисту щодо порушення усіх прав, недоведеності вини обвинуваченого, оскільки дослідженими письмовими доказами за наявності отриманої досудовим слідством інформації достеменно доведено, що ОСОБА_7 свідомо з певним умислом та мотивом приймав участь в підривній діяльності і військовій агресії, здійснюваній Російської Федерацією проти України, спрямовано здійснював дії щодо порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами та Конвенцією.
		На думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, надані докази здобуті відповідно КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час руху кримінального провадження не встановлено.
		Усі перераховані джерела інформації суд оцінює за правилами документа ст.99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Сукупність показань потерпілого, свідка у співставленні з наявними у справі письмовими доказами є цілком змістовними та дозволяють скласти цілісний сюжет реконструйованої ними події. Підстав для під дання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб судом не встановлено.
		 
		Крім цього, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991р. схвалений «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. 
		   Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.  Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970р. «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН.
		Проте, 24.02.2022 року о 5:00 годині президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та збройними силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Відповідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_23 за №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України на території України був оголошений воєнний стан.
		Статус особи у збройному конфлікті є відправною точкою для наділення її відповідними правами та обов`язками. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем РФ і безпосередньо приймав участь у військових діях.
		В свою чергу потерпілий ОСОБА_10 не належав ані до особового складу збройних сил, ані до будь-яких інших ополчень, загонів тощо, які озброюються під час наближення ворога. Враховуючи вищевикладене, потерпілий ОСОБА_10 беззаперечно перебував під захистом Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949р.
		 
		Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений  ОСОБА_7  своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.ст.28 ч.2, 438 ч.1 КК України та його дії вірно кваліфіковані за ознаками, як інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій, вчинені за попередньою змовою групою осіб та його вина доведена в повному обсязі. 
		 
		За змістом ст.2 ч.1 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		  Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.  Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості, мотивацію, суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, спосіб життя ОСОБА_7 , який перебуває на військовій службі Російської Федерації, сферу його діяльності, пов`язану з порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, за наслідками якої припускаються тяжкі наслідки, дані про особу обвинуваченого, те, що він оголошений у розшук у зв`язку з уникненням від кримінальної відповідальності, що підтверджується офіційними документами, долучених до матеріалів кримінального провадження. 
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, передбачені ст.66 КК України, судом не встановлені.
		  До обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 п.11 КК України, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		 
		З огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням обвинувального акту встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування речові докази не долучалися, залучення експертів для проведення експертиз не здійснювалося, у зв`язку з чим процесуальні витрати відсутні.
		 
		Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотиви вчиненого злочину, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину відповідно вимог ст.12 КК України, суспільну небезпеку скоєного діяння, яке являється злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства; дані про особу обвинуваченого, який оголошений у розшук, його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних; відсутність обставин, які пом`якшують покарання, суд дійшов до переконання про необхідність призначити обвинуваченому максимальної міри покарання у виді позбавлення волі, передбаченої санкцією ч.1 ст.438 КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
		 
		  Також суд приймає до уваги, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси за від 28.03.2023 року відносно ОСОБА_7 в порядку ч.6 ст.193 КПК України був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання пов`язаного з позбавленням волі, суд вважає за доцільне застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до моменту затримання особи. 
		Положеннями 4 ст.197 КПК України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
		Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття ОСОБА_7 під варту.
		Керуючись ст.ст.197, 297, 323, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України, суд, -
		 
		Ухвалив:
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 438 ч.1 КК України, призначивши йому покарання у вигляді дванадцяти років позбавлення волі.
		 
		 
		 
		 
		 
		Застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до моменту затримання особи. 
		Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_7 та конвоювання його для відбування покарання у вигляді позбавлення волі доручити Державній прикордонній службі України та Управління Служби безпеки України в Одеській області, яке займалося розкриттям злочину.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання та реального взяття під варту для виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Копію вироку після його проголошення вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України. 
		 
		   Відповідно ст.400 ч.3 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...