Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/65/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2024. Зареєстровано: 07.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2024.
Дата набрання законної сили: 26.01.2024
Номер судового провадження: 1897 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/65/23 
		 
		Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
		головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
		 
		за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД",
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. №1897 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/65/23,
		 
		за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" (код ЄРПОУ 39319365), вул. Євгена Коновальця, 36-Д, оф. 5, м. Київ, 01133,
		до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄРПОУ 00191282), вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
		1.Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОЗБУТ", (код ЄДРПОУ 30167642), 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, оф. 4,
		2.Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД", (код ЄДРПОУ 31847843), 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 10, кв. 19,
		3.Публічне акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ", (код ЄДРПОУ 05743013), 73000, м. Херсон, вул. Олександрівська, 26,
		4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест", (код ЄДРПОУ 31169923), 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 4,
		5.Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАГОНЗАВОД", (код ЄДРПОУ 34749544), 94013, Луганська обл., м. Кадіївка, вул. Стаханова, 7А,
		про стягнення коштів,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 727 597 709,17 грн, яка складається з:
		-597 979 254,12 грн заборгованість ПрАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ" за Кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 на підставі Договору поруки № 356 від 07.08.2015;
		-102 428 577,80 грн заборгованість ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД" за Кредитним договором №КМ-15-2004 від 11.05.2004 на підставі Договору поруки № 356 від 07.08.2015;
		-54 883 391,00 грн заборгованість ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД" за Кредитним договором №1280м-08 від 26.12.2008 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		-3 136 467, 10 грн заборгованість ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		- 2 085 866, 74 грн заборгованість ТОВ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		- 20 000 000, 00 грн заборгованість TOB "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на підставі Договору поруки № 366 від 17.08.2015;
		- 41 105 106, 79 грн заборгованість ПАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ" за Кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		- 26 886 935, 39 грн заборгованість ПАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		- 1 693 034, 17 грн заборгованість ПАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		- 135 046 670, 87 грн заборгованість ПАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД КАРДАННИХ ВАЛІВ" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005 на підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015;
		-281 191 847,56 грн заборгованість ТОВ "ЕТЬЕН-ВЕСТ" за Кредитним договором № 1207м- 01-07 від 15.11.2007 на підставі Договору поруки № 356 від 07.08.2015;
		-3 461 160 557,63 грн заборгованість ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВАГОНЗАВОД" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007 на підставі Договору поруки № 356 від 07.08.2015.
		Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", обов`язків з плати кредитних зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008 на суму 23 456 000,00 дол США, 444 000,00 дол США, 3 398 153,76 грн, 1 000 000,00 грн, 1 900 000,00 грн, 59 721 846, 24 грн, 5 701 000, 00 грн; у ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004 на суму 8 000,00 дол США, 1 092 000,00 дол США, 315 000, 00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003 на суму 842 750,00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на суму 10 194 550, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1293-09 від17.02.2009 на суму 77 000, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010 на суму 12 163 274,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005 на суму 493 500,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005 на суму 16 003 931,00 грн, 25 000,00 грн; у TOB "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007 на суму 4 000 000,00 дол США; у TOB "Етьєн Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007 на суму 2 400 000,00 дол США за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, та наявністю прав на звернення з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020.
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/65/23 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 00191282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" (вул. Євгена Коновальця, 36-Д, оф. 5, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 39319365) 4 727 597 709,17 грн заборгованості та 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", обов`язків з плати кредитних зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008 на суму 23 456 000,00 дол США, 444 000,00 дол США, 3 398 153,76 грн, 1 000 000,00 грн, 1 900 000,00 грн, 59 721 846, 24 грн, 5 701 000, 00 грн; у ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004 на суму 8 000,00 дол США, 1 092 000,00 дол США, 315 000, 00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003 на суму 842 750,00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на суму 10 194 550, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1293-09 від17.02.2009на суму 77 000, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010 на суму 12 163 274,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005 на суму 493 500,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005 на суму 16 003 931,00 грн, 25 000,00 грн; у TOB "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007 на суму 4 000 000,00 дол США; у TOB "Етьєн Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007 на суму 2 400 000,00 дол США за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, та наявністю прав на звернення з вимогою до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат на підставі Договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020. Одночасно місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за Кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, коли Банком на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів на підставі Договорів поруки. За правовою позицією Господарського суду Полтавської області, строк пред`явлення вимоги до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
		Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач вказує:
		-про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" права на звернення з вимогою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки до позивача на підставі Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 не передавались права вимоги за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015.
		- про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" права на звернення з вимогою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки позивач належним чином не виконав умови Договору про відступлення права вимоги Nє 2 від 06.11.2020, зокрема не надав доказів повної оплати вартості предмету договору в розмірі 0,20 грн, та відсутні докази передання позивачеві документів, які засвідчують права вимоги за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015.
		- про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" права на звернення з вимогою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки станом на дату укладання Договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020 будь-яких зобов?язань за договорами поруки не існувало. За позицією апелянта, правовідносини за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 є припиненою з огляду на їх виконання, а саме договірне списання грошових коштів у 2015 році. Одночасно апелянт звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать, що на рахунки Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у 2019 році перераховувалися грошові кошти та зрештою це є неможливим з огляду на перебування ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в ліквідаційній процедурі, а виконання рішення у справі №910/19560/16 не полягало в поверненні грошових коштів на рахунки Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".
		- про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" права на звернення з вимогою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки правовідносини за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 є припиненими з огляду на сплив строку поруки. За позицією апелянта, відлік трирічного строку дії поруки в порядку частини 4 статті 559 ЦК України за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 слід розраховувати з моменту необхідності повернення третіми особами кредитних коштів за кредитними договорами у 2015 році.
		-судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 256 ЦК України, оскільки відлік 3-річного строку на подання позовної заяви повинен здійснюватись з серпня 2015 року, а не з 08.07.2019.
		-судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства, оскільки обставини існування кредитних зобов`язань у ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008 на суму 23 456 000,00 дол США, 444 000,00 дол США, 3 398 153,76 грн, 1 000 000,00 грн, 1 900 000,00 грн, 59 721 846, 24 грн, 5 701 000, 00 грн; у ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004 на суму 8 000,00 дол США, 1 092 000,00 дол США, 315 000, 00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003 на суму 842 750,00 грн; у TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на суму 10 194 550, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1293-09 від17.02.2009 на суму 77 000, 00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010 на суму 12 163 274,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005 на суму 493 500,00 грн; у ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005 на суму 16 003 931,00 грн, 25 000,00 грн; у TOB "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007 на суму 4 000 000,00 дол США; у TOB "Етьєн Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007 на суму 2 400 000,00 дол США не могли бути встановлені судом першої інстанції, у зв`язку з відсутністю оригіналів відповідних правочинів.
		-судом першої інстанції при розгляді спору не досліджено обставину встановлення правовідносин поруки між Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі копій договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015.
		 
		Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах Східного апеляційного господарського суду.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі №917/65/23, з врахуванням ухвали про виправлення описки, розгляд справи №917/65/23 призначено на 26.01.2024 об 11:00 годині, у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
		26.01.2024 повторним автоматизованим розподілом справи №917/65/23, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О. та відпусткою судді Слободіна М.М., які входять до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.
		 
		У судове засідання, яке відбулось 26.01.2024, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", представник Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ШКІРЗАВОД".
		 
		Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини спору.
		06.11.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Максі Капітал Груп" (Позивач) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 2, за яким Банк відступив Новому кредитору належні йому права вимоги до боржників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатках № 1, 2 до цього Договору.
		Так, ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" набув право вимоги, зокрема, до наступних Позичальників за наступними Кредитними договорами (по курсу станом на 06.11.2020):
		1)Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (Третя особа 1, ПрАТ "Укренергозбут"):
		-у розмірі 1 997 979 021, 28 грн за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький Шкірзавод" (Третя особа 2, ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод"):
		-у розмірі 66 186 198, 01 грн за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004,
		-у розмірі 54 883 391, 00 грн за Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008,
		-у розмірі 3 136 467, 10 грн за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003,
		-у розмірі 22 085 866, 74 грн за Кредитним договором №985-02-05 від 07.07.2005;
		3)Публічного акціонерного товариства "Херсонський Завод Карданних Валів" (Третя особа 3, ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів"):
		-у розмірі 41 105 106,79 грн за Кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009,
		-у розмірі 26 886 935,39 грн за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010,
		-у розмірі 1 693 034, 17 грн. за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005,
		-у розмірі 171 506 785, 99 грн за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		4)Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест" (Третя особа 4, ТОВ : "Етьєн-Вест"):
		-у розмірі 171 703 407, 04 грн за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007;
		5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Вагонзавод" (Третя особа 5, ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод"):
		-у розмірі 2 794 820 860, 95 грн за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007.
		Загальний розмір кредиторських вимог ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп до вищезазначених позичальників складає 5 351 987 074, 46 грн.
		Копії вказаних кредитних договорів містяться в матеріалах справи.
		Виконання вищевказаних кредитних договорів забезпечувалось договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 (копії містяться в матеріалах справи), укладеними між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат", поручитель, відповідач).
		Належним чином завірені копії договорів поруки виготовлені з матеріалів справи № 910/19560/16 та долучені до матеріалів справи (вх. № 9792 від 09.08.2023, Том 20 , а.с. 123-133).
		Згідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 356 від 07.08.2015, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у межах відповідальності, передбаченої п. 1.4. цього договору за своєчасне і повне виконання зобов`язань боржниками (Позичальниками), зокрема, за наступними договорами: 
		-ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008;
		-ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором №КМ-15-2004 від 11.05.2004;
		-ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором №1145м-01-07 від 07.02.2007;
		-ТОВ "Етьєн-Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Згідно з п. 1.4. Договору поруки № 356 від 07.08.2015, загальний розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором за цим договором складає 130 000 000, 00 дол. США.
		Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 357 від 07.08.2015, Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у межах відповідальності, передбаченої п. 1.4. цього договору за своєчасне і повне виконання зобов`язань Боржниками (Позичальниками), зокрема, за наступними договорами:
		-ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		-ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004, Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008, Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003, Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором №1293-09 від 17.02.2009, Кредитним договором №1338-10 від 03.11.2010, Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005, Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		-ТОВ "Етьєн-Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Згідно з п. 1.4. договору поруки № 357 від 07.08.2015, загальний розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором за цим договором складає 276 000 000, 00 грн. 
		Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 366 від 17.08.2015, поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у межах відповідальності, передбаченої п. 1.4. цього договору за своєчасне і повне виконання зобов`язань Боржниками (Позичальниками), зокрема, за наступними договорами:
		-ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008; 
		-ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004, Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008, Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003, Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором №1293-09 від 17.02.2009, Кредитним договором №14-02/05 від 28.02.2005, Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		-ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Згідно з п. 1.4. договору поруки № 366 від 17.08.2015, загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором за цим договором складає 20 000 000, 00 грн. 
		Отже, загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 - 130 000 000, 00 дол. США та 296 000 000,00 грн. 
		Ураховуючи офіційний курс НБУ станом на 21.11.2022, за яким 100 дол. США становить 3 656,86 грн, то 130 000 000, 00 дол. США еквівалентно 4 753 918 000, 00 грн, відповідно загальний розмір відповідальності поручителя - 5 049 918 000, 00 грн.
		Пунктами 3.1. - 3.2. договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 передбачено, що у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово або телетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань, платити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб зазначений кредитором.
		Пунктами 4.1. - 4.2. договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 врегульовано, що сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, як у випадку настання строку повернення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, так і у випадку виникнення у відповідності до умов кредитного договору зобов`язання боржника достроково повернути кредит та сплатити проценти, кредитор має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов`язання. На підставі наказу про примусову оплату боргового зобов`язання може бути проведено примусове списання грошових коштів з будь-якого поточного, депозитного чи іншого рахунку боржника та/або поручителя, незалежно від того, в якому банку ці рахунки відкриті, при цьому повністю або частинами, на розсуд кредитора. Зазначене положення є правом, але не обов`язком кредитора, і не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
		Сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної сплати процентів/комісійної винагороди за користування кредитними коштами, як у випадку настання строку повернення кредиту (його частини) та/або сплати процентів/комісійної винагороди, так і у випадку виникнення відповідно до умов кредитного договору зобов`язання боржника достроково повернути кредит та сплатити проценти/комісійну винагороду, кредитор має право на договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків боржника та/або поручителя. Договірне списання заборгованості здійснюється шляхом списання на підставі платіжних вимог/меморіальних ордерів кредитора з поточних та інших рахунків боржника та/або поручителя грошових коштів і зарахування їх у рахунок погашення позичкової заборгованості або доходу кредитора (при списання процентів/комісійної винагороди). Зазначене положення є правом, але не обов`язком кредитора, і не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
		11.08.2015 та 17.08.2015 Банк "Фінанси та Кредит" реалізував право на договірне списання грошових коштів з рахунків поручителя та зарахував їх у рахунок погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, які передбачені п. 1.1. договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015, зокрема:
		1) На підставі Договору поруки №356 від 07.08.2015:
		-23 456 000,00 дол. США, 444 000, 00 дол. США в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		-8 000,00 дол. США та 1 092 000,00 дол. США в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004;
		-4 000 000,00 дол. США в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007;
		-2 400 000,00 дол. США в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Етьєн Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007;
		2) На підставі Договору поруки № 357 від 07.08.2015:
		-3 398 153, 76 грн, 1 000 000, 00 грн., 1 900 000, 00 грн, 59 721 846,24 грн в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		-12 163 274,00 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010;
		-16 003 931, 00 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		3)на підставі Договору поруки № 366 від 17.08.2015:
		-5 701 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		-315 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004;
		-842 750,00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003;
		-10 194 550, 00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005;
		-77 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009;
		-493 500,00 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005;
		-25 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 2, Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві "Банк "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230, "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" заявив Банку кредиторські вимоги у загальному розмірі 3 918 184 763, 06 грн, які просив включити до 7 черги погашення. 
		Зазначена сума включала в себе також кошти, списані у серпні 2015 року на підставі Договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015, які Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" ", вважало безпідставно списаними.
		За результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" банк визнав його вимоги у загальному розмірі 485 041 328, 30 грн, які включив до 9 черги погашення.
		Не погоджуючись із розміром акцептованих вимог та черговістю їх погашення, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся з позовом до суду.
		31.10.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва було відкрито провадження у справі № 910/19560/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до ФГВФО та Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов`язання вчинити дії, а саме: 
		- зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо розміру вимог ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" шляхом викладення їх в сумі 3 918 184 763, 06 грн та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" в сумі 3 918 184 763, 06 грн, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		-зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог ПрАТ "Полтавський Гірничо- Збагачувальний Комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		-зобов`язати ФГВФО затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит", пов`язані із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" на суму 3 918 184 763, 06 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.
		25.10.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19560/16 було відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" повністю.
		18.07.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19560/16 було задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017; прийнято нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.
		11.12.2018 постановою Верховного Суду у справі №910/19560/16 частково задоволено апеляційні скарги Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ФГВФО; скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		19.06.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/19560/16 задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017; прийнято нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.
		31.10.2019 постановою Верховного Суду у справі №910/19560/16 частково задоволено апеляційні скарги Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ФГВФО; скасовано Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		23.11.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/19560/16 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"; рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 залишено без змін.
		Апеляційний суд дійшов до висновку, що "докази, надані відповідачем-1 в підтвердження наявності правових підстав списання коштів з депозитних рахунків позивача (надані договори банківського обслуговування, банківські виписки по особовим рахункам стосовно руху коштів, - експертний висновок), є більш вірогідними доказами, в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, ніж доводи позивача стосовно відсутності обумовлених законом підстав для списання відповідних коштів з депозитних рахунків позивача внаслідок фізичної відсутності договорів поруки".
		01.06.2022 постановою Верховного Суду у справі №910/19560/16 було залишено без задоволення касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 залишено без змін.
		На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16 було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів 11.08.2015 та 17.08.2015 на підставі Договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015; повернуто Приватному акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" кошти, списані з його рахунків; відновлено заборгованість Позичальників за Кредитними договорами:
		-ПрАТ "Укренергозбут" за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008 на суму 23 456 000,00 дол США, 444 000,00 дол США, 3 398 153,76 грн, 1 000 000,00 грн, 1 900 000,00 грн, 59 721 846, 24 грн, 5 701 000, 00 грн;
		-ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004 на суму 8 000,00 дол США, 1 092 000,00 дол США, 315 000, 00 грн;
		-TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003 на суму 842 750,00 грн;
		-TOB "Кременчуцький Шкірзавод" за Кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005 на суму 10 194 550, 00 грн;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1293-09 від17.02.2009на суму 77 000, 00 грн;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010 на суму 12 163 274,00 грн;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005 на суму 493 500,00 грн;
		-ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005 на суму 16 003 931,00 грн, 25 000,00 грн;
		-TOB "Торговий Дім Вагонзавод" за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007 на суму 4 000 000,00 дол США;
		-TOB "Етьєн Вест" за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007 на суму 2 400 000,00 дол США.
		Відновлено кредиторську заборгованість перед ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" у загальному розмірі 130 000 000,00 дол США, 276 000 000,00 грн, 20 000 000, 00 грн.
		Станом на дату ухвалення остаточного судового рішення у справі №910/19560/16 - постанови Верховного Суду від 01.06.2022 - АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вже не був кредитором, у зв`язку із продажем прав вимоги до позичальників та поручителя третім особам, у тому числі ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп", як наслідок - всі рахунки Позичальників у Банку були закриті, а відтак є неможливим повторне списання коштів з рахунку Поручителя та подальше їх спрямування на рахунки Позичальників.
		09.01.2023 ФГВФО прийняв рішення №27 "Про затвердження змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит", збільшивши їх на 3 433 143 434, 76 грн. 
		Позивач вказує, що враховуючи зазначені вище події, які відбулись протягом 2019-2020 років під час розгляду справи № 910/19560/16, виконання остаточного судового рішення є неможливим.
		При цьому, на рахунках Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на цей час обліковуються повернуті йому у 2019 році кошти. 
		Як наслідок існує невиконане Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", як поручителем зобов`язання за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015.
		Ураховуючи викладене, TOB "ФК "Максі Капітал Груп" звернувся до суду з метою стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості, у межах ліміту відповідальності, у загальному розмірі 4 727 597 709,17 грн, що складається із заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008; ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод" за кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004, кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010, Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008, Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003, кредитним договором № 985-02-05 від 07.07.2005; ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів" за кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009, кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005, кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005; ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007, ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод" за кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007, на підставі договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015.
		 
		Відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 1 договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у додатках № 1, 2.
		Відповідно до додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 "Реєстр Договорів застави та поруки, права вимоги за якими відступаються, та заставодавці та поручителі за такими договорами" право вимоги за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 не передавалося.
		Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 в справі № 910/19560/16 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16 (на яку посилається позивач) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Станом на дату укладання Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" не існувало, так як були відсутні судові рішення, відповідно до яких договірне списання грошових коштів було визнано неправомірним.
		Не зважаючи на той факт, що за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 право вимоги ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" не передавалося, акцентує увагу суду на тому, що позивачем не надано доказів укладання договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015.
		ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" не доведено факт укладання договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015.
		Відповідач посилається на пункт 6.1. договорів поруки № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука також припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя. Надана позивачем копія договору поруки № 356 від 07.08.2015 не містить особливостей припинення цієї поруки, а тому підлягають застосуванню положення частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на дату настання строку виконання зобов`язань).
		На думку відповідача:
		-станом на дату звернення ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" до суду порука за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015 є припиненою, а отже ця обставина є підставою для відмови в позові.
		-виписки надані позивачем за період, який закінчується 18.12.2015. З огляду на це неможливо визначити розмір заборгованість Позичальників за Кредитними договорами адже за період з 18.12.2015 по дату подачі позовної заяви (січень 2023) могло мати місце погашення заборгованості, а враховуючи той факт, що Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" не є позичальником, він не може володіти інформацією та відповідними документами щодо такого погашення.
		-у матеріалах справи відсутні докази, що грошові кошти було повернуто на рахунки Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" , що всі рахунки Позичальників були закриті та що на рахунках Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" 2909 на цей час обліковуються повернуті йому у 2019 році кошти.
		-строки виконання зобов`язань за Кредитними договорами спливли в період 2015 - 2017 років, а тому встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності на дату подачі позову сплив. 
		 
		Позивач, у свою чергу, вказує, що одночасно із відступленням права вимоги за кредитним договором відступаються права за забезпечуючим зобов`язанням. Первісний кредитор не може залишити за собою право вимоги до поручителя, реалізувати яке може виключно Новий кредитор, який набуває прав за основним зобов`язанням. Виключенням може бути, коли відступлення основного зобов`язання відбувається частково.
		Протягом 2016-2022 років судами розглядалась справа №910/19560/16 про зобов`язання вчинити дії. Спір виник, оскільки 11.08.2015 та 17.08.2015 Банк реалізував право на договірне списання грошових коштів, передбачене пунктами 4.1. - 4.2. Договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015, та списав з рахунків Поручителя кошти в рахунок погашення заборгованості Позичальників за Кредитними договорами.
		На підтвердження зазначеного позивачем надано фотокопії банківських виписок з матеріалів справи № 910/19560/16.
		ТОВ "Максі Капітал Груп" вказує, що 
		-набуло право вимоги до 5-ти позичальників за 11-ма кредитними договорами з урахуванням відновленої кредитної заборгованості на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16. Поки тривав розгляд справи № 910/19560/16 та існував спір щодо укладеності договорів поруки, банк не міг зазначити договори поруки у додатках № 1, № 2 та у публічному паспорті активу від 21.09.2020, оскільки це могло бути підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020.
		-09.01.2023 ФГВФО прийняв рішення №27 "Про затвердження змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит", збільшивши їх на 3 433 143 434, 76 грн. Зазначена сума відповідає різниці між кредиторськими вимогами, які заявив Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" , та тій, що акцептував банк (3 918 184 763, 06 грн - 485 041 328,30 грн = 3 433 143 434, 76 грн). Зазначене підтверджує, що на рахунку відповідача обліковуються кошти у загальному розмірі списаних у серпні 2015 та повернутих у липні 2019.
		-у справі № 910/19560/16 встановлено укладення договорів поруки на підставі наданих банком копій договорів поруки та банківських виписок. З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" було учасником справи № 910/19560/16, то воно не мало права на спростування обставин, які були в ній встановлені, у тому числі щодо укладеності договорів поруки, в свою чергу дані обставини мають преюдиційне значення при вирішенні цієї справи.
		-позовна вимога ТОВ "Максі Капітал Груп" стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у загальному розмірі 4 727 597 709,17 грн, не перевищує ліміту відповідальності поручителя за трьома договорами поруки.
		-умовами всіх трьох договорів поруки передбачено трирічний строк пред`явлення вимоги до поручителя, тож законодавчій строк у 6 місяців не підлягає застосуванню. Відповідач щодо частини кредитних договорів визначив кінцевий строк повернення кредитів без врахування останніх змін до них, що призвело до невірного обчислення кінцевого строку пред`явлення вимоги до поручителя, яким він керується. Зокрема, це стосується кредитних договорів № 1145-01-07 - до 01.02.2016, № 962м-02-05 - до 15.08.2016 (відповідні додаткові угоди про продовження строку повернення кредиту наявні в матеріалах справи).
		- строк пред`явлення вимоги повинен обчислюватись з кінцевої дати повернення кредитів, але з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами. Такою датою є 08.07.2019, коли банком на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів на підставі договорів поруки; повернуто поручителю кошти, списані з його рахунків у серпні 2015 року; відновлено заборгованість позичальників за кредитними договорами у розмірі погашення у серпні 2015 року.
		-протягом серпня 2015 - липня 2019 списані банком кошти були відсутні на його обліку як заборгованість позичальників. Тож, лише повернувши кошти поручителю та поновивши заборгованість позичальників 08.07.2019, у кредитора виникло право звернутись з вимогою до поручителя щодо погашення кредитної заборгованості позичальників. Відповідно, строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
		 
		Третя особа 1 ПрАТ "Укренергозбут" вказує, зокрема, що списані банком з депозитних рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" кошти у спірній сумі так і не були повернуті на рахунки Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у зв`язку із закриттям банком даних депозитних рахунків. ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" не вимагає на підставі остаточного судового рішення Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №910/19560/16 провести сторнування банком спірної суми у розмірі розмірі 3 433 143 434,76 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, оскільки виконання даної вимоги на даний час є неможливим у зв`язку із продажем банком права вимоги за даними кредитними договорами. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" сторнування у власному бухгалтерському обліку спірної суми у розмірі 3 433 143 434,76 грн здійснило на підставі протиправної постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16, яка у подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 31.10.2019. У справі № 917/65/23 існують фактичні обставини та правові підстави оспорювати розмір проданих ТОВ "ФК "Максі капітал груп" за договором № 2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020 прав вимоги за кредитними договорами. За фактом договірного списання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у 2015 році з банківських рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", як поручителя, суми у розмірі 3433143434,76 грн в рахунок погашення зобов`язань за кредитними договорами, відповідно до приписів ч. 2 ст. 556 ЦК України до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з дати договірного списання коштів перейшли права кредитора до боржників банку у розмірі 3 433 143 434,76 грн. Однак, в наслідок нібито проведеного ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі протиправної постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16 сторнування спірної суми у розмірі 3 433 143 434,76 грн, даного сторнування, як зазначалось вище, фактично не відбулось, тому як банком у власному аналітичному бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість вищенаведених боржників банку за кредитними договорами була відновлена, а відновлення кредиторської заборгованість банку перед Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в аналітичному бухгалтерському обліку банку не відбулось у зв`язку із закриття банком належних товариству депозитних рахунків.
		ПрАТ "Укренергозбут" пояснює, що зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за укладеними з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" договорами поруки № 356, № 357, № 366, у межах визначеного даними договорами ліміту відповідальності поручителя, були повністю виконані шляхом договірного списання банком коштів з депозитних рахунків товариства.
		 
		Третя особа 2 ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" заперечуючи проти позову посилається на аналогічні заперечення третьої особи 1 та вказує, що зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в межах визначеного договорами поруки № 356, № 357, № 366 ліміту відповідальності поручителя за кредитними договорами, було повністю виконане шляхом договірного списання ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" 11.08.2015 та 17.08.2015 коштів з банківських рахунків ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", правомірність якою підтверджена набувшими законної сили судовими рішеннями у справі № 910/19560/16, відповідно до приписів частини 1 статті 559 ЦК України, договори поруки № 356, № 357, № 366 припинилися. З рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на виконання умов договорів поруки № 356, № 357, № 366 було списано 276 000 000 грн, 20 000 000 грн, 126 000 000 дол США, у зв`язку з чим зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за укладеними договорами поруки в межах забезпечених сум були виконані повністю та належним чином.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
		З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та позичальниками цього банку були укладені, зокрема, наступні кредитні договори:
		1)з Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" - кредитний договір №1262м-08 від 12.08.2008;
		2)з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький Шкірзавод" - кредитні договори № КМ-15-2004 від 11.05.2004, № 1280м-08 від 26.12.2008, № 749-02-03 від 17.06.2003, №985-02-05 від 07.07.2005;
		3)з Публічним акціонерним товариством "Херсонський Завод Карданних Валів" - кредитні договори № 1293-09 від 17.02.2009, № 1338-10 від 03.11.2010, № 14-02/05 від 28.02.2005, № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		4)з Товариством з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест" - кредитний договір №1207м-01-07 від 15.11.2007;
		5)з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Вагонзавод" - кредитний договір № 1145м-01-07 від 07.02.2007.
		Копії всіх зазначених кредитних договорів подані Позивачем до позовної заяви, та містяться в матеріалах справи.
		Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Аналізуючи відповідні копії кредитних договорів на предмет їх достатності та належності колегія суддів зазначає про їх належність оформлення та засвідчення, а відтак спроможність виступати доказам у справі.
		При цьому судом враховується наявність у матеріалах справи завірених копій банківських виписок з рахунків позичальників, які свідчать про виконання відповідних кредитних договорів, а також копій судових рішень: у справі №910/7614/17 (встановлено факт кредитних правовідносин з ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007), у справах №913/328/17 та №913/338/ (встановлено факт кредитних правовідносин з ТОВ "ТД Вагонзавод"" за кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007), у справі №918/1174/20 (встановлено факт кредитних правовідносин з ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008). 
		За таких умов, колегія суддів вважає встановленою обставину існування кредитних правовідносин, що виникли з кредитних договорів №1262м-08 від 12.08.2008 (позичальник ПрАТ "Укренергозбут"), № КМ-15-2004 від 11.05.2004, № 1280м-08 від 26.12.2008, № 749-02-03 від 17.06.2003, №985-02-05 від 07.07.2005 (позичальник ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод"), № 1293-09 від 17.02.2009, № 1338-10 від 03.11.2010, № 14-02/05 від 28.02.2005, № 962м-02-05 від 23.05.2005 (позичальник ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів"), №1207м-01-07 від 15.11.2007 (позичальник ТОВ "Етьєн-Вест"), № 1145м-01-07 від 07.02.2007 (позичальник ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод").
		Отримання грошових коштів у зазначених вище сумах позичальниками за кредитними договорами не оспорювалось учасниками цієї справи під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що обставини існування зазначених вище кредитних зобов`язань не могли бути встановлені судом першої інстанції, у зв`язку з відсутністю оригіналів відповідних правочинів, є безпідставними.
		Відповідач, заявляючи, що має сумнів у достовірності копій кредитних договорів, наданих позивачем, жодним чином не обґрунтував, на чому ґрунтується такий сумнів. 
		Треті особи у справі як позичальники за вищевказаними кредитними договорами, також не надали до суду докази, які б свідчили про невідповідність оригіналам копій договорів, що містяться в матеріалах справи. В тому числі жоден з позичальників не надав копію власного примірника відповідного договору, відмінного від наданого позивачем.
		З огляду на викладене колегія суддів приймає вищезазначені копії кредитних договорів в якості належних доказів на підтвердження існування між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та третіми особами кредитних правовідносин.
		Поряд з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальників, між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" були укладені договори поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015.
		Копії всіх зазначених договорів поруки подані позивачем до позовної заяви, та містяться в матеріалах справи.
		Пунктами 1.1. кожного з зазначених договорів поруки передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у межах відповідальності, передбаченої пунктом 1.4. цих договорів за своєчасне і повне виконання зобов`язань боржниками (позичальниками).
		Договором поруки № 356 від 07.08.2015 забезпечується виконання Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" кредитного договору №1262м-08 від 12.08.2008; Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" кредитного договору №КМ-15-2004 від 11.05.2004; Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім вагонзавод" кредитного договору №1145м-01-07 від 07.02.2007; Товариством з обмеженою відповідальністю "Етьєн вест" кредитного договору №1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Договором поруки № 357 від 07.08.2015 забезпечується виконання Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" кредитного договору №1262м-08 від 12.08.2008; Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" кредитних договорів №КМ-15-2004 від 11.05.2004, №1280м-08 від 26.12.2008, №749-02-03 від 17.06.2003, №985-02-05 від 07.07.2005; Публічним акціонерним товариством "Херсонський завод карданних валів" кредитних договорів №1293-09 від 17.02.2009, №1338-10 від 03.11.2010, №14-02/05 від 28.02.2005, №962м-02-05 від 23.05.2005; Товариством з обмеженою відповідальністю "Етьєн вест" кредитного договору №1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Договором поруки № 366 від 17.08.2015 забезпечується виконання Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" кредитного договору №1262м-08 від 12.08.2008; Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" кредитних договорів №КМ-15-2004 від 11.05.2004, №1280м-08 від 26.12.2008, №749-02-03 від 17.06.2003, №985-02-05 від 07.07.2005; Публічним акціонерним товариством "Херсонський завод карданних валів" кредитних договорів №1293-09 від 17.02.2009, №14-02/05 від 28.02.2005, №962м-02-05 від 23.05.2005; Товариством з обмеженою відповідальністю "Етьєн Вест" кредитного договору №1207м-01-07 від 15.11.2007.
		Відповідно до пункту 1.4 договору поруки № 356 від 07.08.2015 загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 130 000 000, 00 доларів США.
		Відповідно до пункту 1.4 договору поруки № 357 від 07.08.2015 загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 276 000 000, 00 грн.
		Відповідно до пункту 1.4 договору поруки № 366 від 17.08.2015 загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором складає 20 000 000, 00 грн.
		Загальний розмір відповідальності поручителя перед кредитором за договорами поруки складає 296 000 000, 00 грн та 130 000 000, 00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення еквівалентно 4 753 918 000, 00 грн, а разом  5 049 918 000, 00 грн.
		Суд апеляційної інстанції враховує, що обставина укладення договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, зокрема, була предметом дослідження і оцінки в господарській справі №910/19560/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії.
		Остаточним рішенням у справі №910/19560/16, яке набрало законної сили з моменту винесення постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, і залишене без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2022, було констатовано неподання до суду оригіналів договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 як з боку позивача Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" , який стверджував про їх неукладеність загалом, так і з боку відповідача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який стверджував про втрату оригіналів даних договорів з вини колишнього керівництва банку, за фактом чого порушено кримінальну справу від 29.04.2016 № 12016100100005534 за ч. 2 ст. 364-1 КК України. 
		Оцінивши матеріали справи №910/19650/16 в сукупності та взаємозв`язку, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 суд визнав встановленою обставину укладеності договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015. 
		Позивачем до позову у цій справі надано засвідчені судом копії договорів поруки, зроблені господарським судом м. Києва з матеріалів справи №910/19560/16, які надавались Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит".
		Позивач, відповідач та треті особи у цій справі були учасниками справи №910/19560/16, відтак в силу положень частини 4 статті 75 ГПК України, не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи обставина укладеності договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.201, як така, що встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 910/19560/16.
		За таких умов ненадання позивачем саме оригіналів договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 не впливає на встановлену в судовому порядку обставину їх укладеності.
		Доводи відповідача про неможливість розгляду цієї справи за відсутності пред`явлення до суду оригіналів договорів поруки відхиляються на тій підставі, що Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" є стороною (поручителем) договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, однак при цьому не вказує конкретну невідповідність копій договорів поруки, що містяться в матеріалах цієї справи, їх оригіналам.
		Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у цій справі не заперечує наявність у нього оригіналів примірників поручителя договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015. 
		При цьому відповідач не надав до суду належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність оригіналам копій договорів, які містяться в матеріалах справи, в тому числі не пред`явив суду оригінал власного примірника відповідного договору, відмінного від наданого позивачем.
		У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
		Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", від 23 червня 1993 року).
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
		Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Аналізуючи матеріали справи на предмет доведення позивачем наявності правовідносин поруки між Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, копії яких наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" не скористалось правом спростувати докази надані позивачем, - засвідчені судом копії договорів поруки, зроблені з матеріалів справи №910/19560/16.
		За таких обставин, позиція відповідача не видається більш вірогідною, ніж протилежна позиція позивача.
		У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що документально підтверджуються обставина наявності правовідносин поруки між Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.
		 
		Поряд з цим колегією суддів встановлено, що 06.11.2020 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Максі Капітал Груп" (ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп", Позивач) був укладений договір про відступлення права вимоги № 2, за яким банк відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатках № 1, 2 до цього договору.
		Відповідно до п. 4 договору № 2 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору, та інших договорів які будуть укладені з метою виконання умов протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у розмірі 85610009,42 грн (вісімдесят п`ять мільйонів шістсот десять тисяч дев`ять гривень 42 коп), без ПДВ, надалі за текстом - ціна договору. 
		Ціна договору сплачена новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
		В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 441 від 28.10.2020 про сплату 85 610 009,40 грн (Том 14, а.с. 80 ), що підтверджує виконання позивачем обов`язку взятого на себе Договором про відступлення права вимоги.
		За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" набув право вимоги, зокрема, до наступних Позичальників за наступними Кредитними договорами (по курсу станом на 06.11.2020):
		1)Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (Третя особа 1, ПрАТ "Укренергозбут"):
		-у розмірі 1 997 979 021, 28 грн за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008;
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький Шкірзавод" (Третя особа 2, ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод"):
		-у розмірі 66 186 198, 01 грн за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004,
		-у розмірі 54 883 391, 00 грн за Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008,
		-у розмірі 3 136 467, 10 грн за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003,
		-у розмірі 22 085 866, 74 грн за Кредитним договором №985-02-05 від 07.07.2005;
		3)Публічного акціонерного товариства "Херсонський Завод Карданних Валів" (Третя особа 3, ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів"):
		-у розмірі 41 105 106,79 грн за Кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009,
		-у розмірі 26 886 935,39 грн за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010,
		-у розмірі 1 693 034, 17 грн. за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005,
		-у розмірі 171 506 785, 99 грн за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		4)Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест" (Третя особа 4, ТОВ : "Етьєн-Вест"):
		-у розмірі 171 703 407, 04 грн за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007;
		5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Вагонзавод" (Третя особа 5, ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод"):
		-у розмірі 2 794 820 860, 95 грн за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
		 
		Аналізуючи умови відповідного договору та матеріали справи на предмет переходу до позивача прав банку як кредитора за вищезазначеними договорами в розрізі аргументів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		 
		За твердження відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі капітал груп" не передавалось право вимоги за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015.
		З приводу зазначеного аргументу колегія суддів зазначає, що поняття поруки закріплено у статті 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Згідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов`язання, які забезпечують виконання основного зобов`язання, є похідними від нього та наслідують його долю, що відповідає змісту ст. 546, 548 ЦК України.
		Зазначене також відповідає частині 1 статті 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. 
		У юридичній доктрині сформовано підхід, відповідно до якого забезпечуюче зобов?язання не є самостійним зобов?язанням та має похідний характер від основного зобов?язання і є дійсним до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії договору забезпечення. 
		Право вимоги до майнового (застава/іпотека) або фінансового поручителя може належати тільки особі, яка є кредитором за основним зобов?язанням. Це пов?язано з тим. що для забезпечення є характерною така властивість як слідування, оскільки порука слідує за основним зобов?язанням з метою його забезпечення.
		Тобто, порука має похідний характер від основного зобов`язання. 
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного від 04.07.2023 у справі №2-1268/1: ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного. Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
		З вищевикладеного можна зробити висновок, що одночасно із відступлення права вимоги за кредитним договором відступаються права за забезпечуючим зобов?язанням. Первісний кредитор не може залишити за собою право вимоги до поручителя, реалізувати яке може виключно новий кредитор, який набуває права за основним зобов?язаниям. 
		Не підлягає існуванню юридична конструкція, за якою право вимоги за основним зобов?язанням підлягає переходу до нового кредитора, а право вимоги за забезпечуючим зобов?язанням підлягає залишенню у первісного кредитора.
		Виключення може бути лише, коли відступлення основного зобов?язання вілбувається частково
		Тобто, в розумінні положень цивільного законодавства при відступленні особою новому кредиторові прав за кредитними договорами забезпечених зобов`язаннями, останній набуває права вимоги за відповідними договорами забезпечення, з огляду на похідний характер відповідних правовідносин
		Пунктом 2 договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020 встановлено, що права вимоги за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов основних договорів.
		Положеннями ст. 514 ЦК України, і нормою п. 2 договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020 обумовлюється перехід до нового кредитора всього наявного у первісного кредитора обсягу прав і всіх наявних умов для задоволення майнових інтересів кредитора. 
		У свою чергу, ні наведені норми, ні інші положення нормативно-правових актів чи договору №2 від 06.11.2020 не містять таких обмежень при передачі прав новому кредитору як виключення прав вимоги до поручителя з обсягу прав вимоги, що передаються первісним кредитором.
		Відсутність в Додатку №2 до договору №2 від 06.11.2020 всього переліку договорів поруки (крім договору поруки №357 від 07.08.2015), які забезпечують виконання кредитних зобов`язань, що відступаються, не свідчить в даному випадку про те, що право вимоги до поручителя не передано новому кредитору, й залишилося у первісного кредитора окремо від права вимоги до боржників.
		При цьому у договорі відступлення від 06.11.2020 прямо не передбачено, що до нового кредитора не передаються права вимоги за договорами поруки. Єдине виключення в цьому договорів містить положення, що новому кредитору не передається право договірного списання, що не має правового значення для розгляду даного спору. 
		Оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 позивачеві передані права вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, і при цьому порука не існує окремо від основного зобов`язання, колегія суддів доходить до висновку, що до ТОВ "Максі Капітал Груп" перейшло право вимоги від Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" виконання кредитних договорів в межах лімітів заборгованості, встановлених у вказаних договорах поруки.
		 
		Одночасно, за правовою позицією Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Максі Капітал Груп" належним чином не виконало умови договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020, а тому не набуло право вимоги за відповідними кредитними договорами та договорами поруки.
		Колегія суддів не погоджується з відповідними доводами Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" враховуючи таке.
		Аналізуючи доводи апелянта щодо невиконання ТОВ "Максі Капітал Груп" обов`язку сплатити ціну договору саме в розмірі 85610009,42 грн, колегія суддів дослідила копію платіжного доручення № 441 від 28.10.2020 про сплату 85 610 009,40 грн (Том 14, а.с. 80), та надану позивачем на спростування відповідних доводів апеляційної скарги виписку по рахунку ТОВ "Максі Капітал Груп" за період 01.10.2020 по 31.10.2020.
		Колегією суддів встановлено, що 28.10.2020 позивачем двома платежами, а саме на суму 85 610 009,40 грн (номер документа 441 з призначенням платежу: оплата за лот GL19N619088, ТОВ "ФК Максі Капітал Груп", ЄДРПОУ 393119365, протокол №UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020, ціна 85 610 009,42 грн, в т.ч. ПДВ) та на суму 0,02 грн (номер документа 442 з аналогічним призначенням платежу) виконано в повному обсязі зобов`язання щодо оплати ціни договору. 
		 
		Поряд цим, варто зазначити, що сама по собі недоплата ТОВ "Максі Капітал Груп" ціни договору в розмірі 2 коп., за своєю суттю є малозначною, та не може впливати на висновок суду щодо належного виконання позивачем умов договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020.
		 
		Отже, твердження Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про невиконання з боку ТОВ "Максі Капітал Груп" договору про відступлення права вимоги № 2 не знайшли свого підтвердження, та спростовуються наявними у справі доказами. 
		 
		Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у письмових поясненнях від 10.10.2023 акцентувало увагу колегії Східного апеляційного господарського суду, що виписка по рахунку за період 01.10.2020 по 31.10.2020 до суду першої інстанції позивачем не подана, а долучена як додаток до відзиву до апеляційної скарги.
		З приводу зазначеного колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		Досліджуючи новий доказ, що наданий позивачем до суду апеляційної інстанції, та надаючи йому правову оцінку, колегія суддів вважає за можливе прийняти його у якості підтвердження повної оплати вартості відступленого права за договором №2 від 06.11.2020, з огляду на надане ТОВ "Максі Капітал Груп" обґрунтування причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції. 
		Так, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, тож на підтвердження набуття права вимоги до боржників позивач надав відповідний договір відступлення та акт приймання-передачі до нього.
		Як вбачається, у відзиві на позовну заяву Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернуло увагу на п. 2 договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020, відповідно до якого новий кредитор в день укладання цього договору але в будь-якому випадку не раніше отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами. 
		Відповідач зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо виконання ТОВ "Максі Капітал Груп" п. 4 договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020.
		Зважаючи на доводи відповідача, ТОВ "Максі Капітал Груп" до відповіді на відзив долучило копію платіжного доручення № 441 від 28.10.2020 про сплату 85 610 009,40 грн.
		Поряд з цим, в апеляційній скарзі відповідач заперечує вже не сам факт виконання позивачем умов договору №2, а факт повного виконання ТОВ "Максі Капітал Груп" умов договору №2, вказуючи, що сума у платіжному документів №441 від 28.10.2020 на 2 копійки менша ціни договору. 
		Оскільки виписка ТОВ "Максі Капітал Груп" по рахунку за період 01.10.2020 по 31.10.2020 надана до суду апеляційної інстанції на підтвердження перерахування 28.19.2020 окремим платежем також і 2 копійки, в якості спростування доводів апеляційної скарги, колегія суддів визнає поважними причини її неподання до суду першої інстанції, приймає її в якості доказу у справі та розгляд справи здійснює з її врахуванням.
		 
		При цьому, оцінюючи в цілому доводи відповідача щодо не підтвердження ТОВ "Максі Капітал Груп" факту оплати придбаного права вимоги, а відтак ненабуття прав за Договором про відступлення, колегія суддів знаходить їх неспроможними з огляду на таке.
		Право вимоги до боржників ТОВ "Максі Капітал Груп" придбано на відкритих торгах (аукціоні), що відбулися 05.10.2020 з використанням системи Прозорро у ПрАТ Банк "Фінанси та кредит", який перебував у процедурі ліквідації.
		Відповідно до ч. 7 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016 №388 було затверджене Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за №606/28736.
		Абзацом першим пункту 3 розділу VII Положення №388 (у редакції станом на день проведення торгів 05.10.2020) визначено: Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку (у разі якщо Фонд не здійснює повноваження ліквідатора безпосередньо) та надходження на рахунок такого банку до кінця вісімнадцятого робочого дня з дати формування протоколу від переможця відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих днів та не може закінчуватися пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.
		Отже, спеціальним нормативним актом визначено, що оплата за лот здійснюється протягом 18 робочих днів з моменту формування протоколу аукціону, а договір між банком (організатором аукціону) та переможцем підписується протягом 20 робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу, але після повної сплати за лот. Повна оплата придбаного майна (майнових вимог) є необхідною умовою укладання договору за результатами відкритих торгів (аукціону).
		Колегія суддів враховує відсутність будь-яких спорів між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Максі Капітал Груп" як сторонами Договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 щодо його виконання, в тому числі щодо розрахунків. 
		Більше того, сторони договору підписали на його виконання Акт приймання передачі кредитних та інших договорів від 15.12.2020, чим також підтвердили виконання умов договору від 06.11.2020 щодо повної оплати.
		Виходячи з викладеного нормативного обґрунтування, враховуючи наявність у матеріалах справи копії Договору відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "Максі Капітал Груп" на підставі протоколу відкритих електронних №UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020 та Акт приймання-передачі кредитних та інших договорів від 15.12.2020 року, суд вважає такою, що знаходиться поза розумним сумнівом, а відтак встановленою обставину повної оплати Позивачем лоту GL19N619088, та як наслідок - набуття ТОВ "Максі Капітал Груп" права вимоги до третіх осіб у цій справі та відповідача як поручителя.
		 
		Стосовно аргументів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про непередання позивачеві документів, які засвідчують права вимоги, Східний апеляційний господарський суд зазначає про таке.
		Аналізуючи доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачу не передані первісним кредитором документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, колегія суддів дослідила акт від 15.12.2020 приймання та передачі до договорів №1,2 про відступлення прав вимоги від 06.11.2020, та не знаходить підтвердження доводам Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" . 
		Так, зі змісту Акту від 15.12.2020 вбачається, що на виконання пункту 5 договору №2 відступлення прав вимоги від 06.11.2020, банк передав новому кредитору наявні у нього документи, що підтверджують права вимоги до боржників у оригіналах або засвідчених копіях, що не суперечить ч. 1 ст.517 ЦК України.
		З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 09.08.2023 позивачем було надано суду, а також представникам відповідача та третьої особи 2 для огляду оригінали договору відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020 з додатками №1 та №2, акт від 15.12.2020, оригінали кредитних договорів з додатковими угодами, а також копії протоколів виїмки та огляду від 12.10.2011 з додатками.
		У розумінні ст. 517 ЦК України вказані документи є доказами прав нового кредитора у зобов`язанні.
		Колегія суддів враховує, що правовий зміст положень ст. 517 ЦК України не передбачає імперативного обов`язку передання новому кредиторові виключно оригіналів документів.
		За таких умов, виходячи з факту укладання і змісту договору про відступлення права вимоги № 2 від 06.11.2020 та його невід`ємних частин - додатків № 1, 2, враховуючи презумпцію правомірності правочину, є доведеною обставина набуття позивачем, як новим кредитором, від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права вимоги до наступних позичальників банку: 
		1) Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" :
		-у розмірі 1 997 979 021, 28 грн за Кредитним договором № 1262м-08 від 12.08.2008 (тут і далі заборгованість у національній валюті по курсу НБУ станом на 06.11.2020);
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький Шкірзавод":
		-у розмірі 66 186 198, 01 грн за Кредитним договором № КМ-15-2004 від 11.05.2004,
		-у розмірі 54 883 391, 00 грн за Кредитним договором № 1280м-08 від 26.12.2008,
		-у розмірі 3 136 467, 10 грн за Кредитним договором № 749-02-03 від 17.06.2003,
		-у розмірі 22 085 866, 74 грн за Кредитним договором №985-02-05 від 07.07.2005;
		3) Публічного акціонерного товариства "Херсонський Завод Карданних Валів":
		-у розмірі 41 105 106,79 грн за Кредитним договором № 1293-09 від 17.02.2009,
		-у розмірі 26 886 935,39 грн за Кредитним договором № 1338-10 від 03.11.2010,
		-у розмірі 1 693 034, 17 грн. за Кредитним договором № 14-02/05 від 28.02.2005,
		-у розмірі 171 506 785, 99 грн за Кредитним договором № 962м-02-05 від 23.05.2005;
		4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест":
		-у розмірі 171 703 407, 04 грн за Кредитним договором № 1207м-01-07 від 15.11.2007;
		5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Вагонзавод":
		-у розмірі 2 794 820 860, 95 грн за Кредитним договором № 1145м-01-07 від 07.02.2007.
		 
		З огляду на вищезазначене колегія суддів, всупереч аргументам Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", дійшла висновку про підтвердження матеріалами справи факту набуття ТОВ "Максі Капітал Груп" права вимоги до третіх осіб у цій справі, як позичальників, та безпосередньо відповідача як поручителя за кредитними зобов`язаннями третіх осіб.
		 
		Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, протягом серпня 2015  вересня 2015 року (до запровадження в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації) з рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" було здійснено списання коштів на загальну суму 126 000 000,00 доларів США та 462 504 491,10 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості наступних пов`язаних з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" позичальників, у тому числі ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами № КМ-15-2004, № 749-02-03, № 985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором № 1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором № 962м-02-05, № 1338-10, № 1293-09, №14-02/05.
		Відповідно до інформації про призначення платежів, якими було здійснено списання коштів з рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", списання відбувались відповідно до наступних п`яти договорів поруки, які банк уклав з Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", у тому числі № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015 та № 366 від 17.08.2015. 
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Згідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		Не погоджуючись зі списанням коштів Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду із позовом до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із вимогами акцептувати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в загальній сумі 3 918 184 763,06 грн та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, включивши їх до вимог кредиторів сьомої черги (справа № 910/19560/16).
		25.10.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19560/16 в позові Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено. 
		У вказаному рішенні суду у справі № 910/19560/16, яке набрало законної сили лише 23.11.2021, встановлено факт списання коштів з ПАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами № КМ-15-2004, № 749-02-03, № 985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором № 1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором № 962м-02-05, № 1338-10, № 1293-09, №14-02/05.
		19.06.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/19560/16 було задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017; прийнято нове рішення, яким позов ПрАТ "Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат" задоволено повністю.
		Тобто, на підставі даної постанови Північним апеляційним господарським судом встановлено незаконність факту списання банком коштів з ПАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами № КМ-15-2004, № 749-02-03, № 985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором № 1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором № 962м-02-05, № 1338-10, № 1293-09, №14-02/05.
		Одночасно відповідною постановою було зобов`язано:
		-Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" щодо включення вимог Приватного акціонерного товариства "ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (39800, Полтавська обл. м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, ідентифікаційний код 00191282) до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" зміни, пов`язані із включенням вимог Приватного акціонерного товариства "ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (39800, Полтавська обл. м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, ідентифікаційний код 00191282) до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		-Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", пов`язані із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" вимоги Приватного акціонерного товариства "ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (39800, Полтавська обл. м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, ідентифікаційний код 00191282) на суму 3 918 184 763 (три мільярди дев`ятсот вісімнадцять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 06 коп., які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.
		Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
		Крім того, у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень  складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
		У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 у справі №641/1793/17).
		Отже, у зв`язку з ухваленням постанови Північним апеляційним господарським судом від 19.06.2019 справі №910/19560/16 було встановлено не тільки факт незаконності списання банком коштів з ПАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором № 1262м-08, ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитними договорами № КМ-15-2004, № 749-02-03, № 985-02-05, ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод" за кредитним договором № 1145м-01-07, ТОВ "Етьєн-Вест" за кредитним договором № 1207м-01-07, ПрАТ "ХЗКВ" за кредитним договором № 962м-02-05, № 1338-10, № 1293-09, №14-02/05, банк набув обов`язку усунути відповідні порушення, шляхом відновлення прав та інтересів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" , а саме повернення раніше списаних банком коштів за договорами поруки. 
		Механізм реалізації відновлення прав Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" полягав у затвердженні змін до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", пов`язаних із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" вимоги Приватного акціонерного товариства "ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (39800, Полтавська обл. м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, ідентифікаційний код 00191282) на суму 3 918 184 763 (три мільярди дев`ятсот вісімнадцять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 06 коп., які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, банком 08.07.2019 було сторновано (анульовано) операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновлено кредитну заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", а на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" були повернуті кошти у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн.
		На підтвердження перерахування АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Приватному акціонерному товариству "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", коштів, списаних на підставі договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 364 від 13.08. 2015, № 366 від 17.08.2015 та № 380 від 04.09.2015 в розмірі 3 433 143 434, 76 грн на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06. 2019 у справі №910/19560/16, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відповідну виписку з рахунку Відповідача №2909401011782 з відображенням даної операції. 
		У свою чергу, відновлення заборгованості позичальників за кредитними договорами №1262м-08 від 12.08.2008 (позичальник ПрАТ "Укренергозбут"), № КМ-15-2004 від 11.05.2004, № 1280м-08 від 26.12.2008, № 749-02-03 від 17.06.2003, №985-02-05 від 07.07.2005 (позичальник ТОВ "Кременчуцький Шкірзавод"), № 1293-09 від 17.02.2009, № 1338-10 від 03.11.2010, № 14-02/05 від 28.02.2005, № 962м-02-05 від 23.05.2005 (позичальник ПАТ "Херсонський Завод Карданних Валів"), №1207м-01-07 від 15.11.2007 (позичальник ТОВ "Етьєн-Вест"), № 1145м-01-07 від 07.02.2007 (позичальник ТОВ "Торговий Дім Вагонзавод"), яка була погашена за рахунок коштів поручителя Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", підтверджується відповідними виписками з рахунків позичальників, що наявні в матеріалах справи. 
		Саме в цей період, 06.11.2020 між ПАТ "Банк Фінанси і кредит" та ТОВ "Максі Капітал Груп" було укладено Договір №2 про відступлення прав вимоги, згідно якого до ТОВ "Максі Капітал Груп", як нового кредитора, перейшло право вимоги ПАТ "Банк Фінанси і кредит", як первісного кредитора, до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" за зобов`язаннями за кредитними договорами, забезпечиними порукою Відповідача, у розмірі, який враховував той факт, що списані Банком з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" кошти були повернуті останньому.
		Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 вищевказана постанова апеляційного суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 була скасована, справу передано на новий розгляд. 
		23.11.2021 Північним апеляційним господарським судом було залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", а рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 було залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та рішення суду першої інстанції від 25.10.2017.
		Колегія суддів враховує зміст п. 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, згідно з яким скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. 
		Суд апеляційної інстанції враховує, що заява про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 сторонами до 23.11.2021 не подавалась. 
		Після набрання 23.11.2021 законної сили рішення у справі 910/19560/16 Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як відповідач у вказаній справі, також не подавав заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 відповіднодо приписів ст. 333 ГПК України, оскільки право вимоги Банку до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" вже було відступлене новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020, що підтверджується позицією Фонду, викладеною у Заяві про виконання ухвали суду від 11.10.2023, відтак поновити сторновані в липні 2019 року операції об`єктивно неможливо. 
		У подальшому, зважаючи на наявність після сторнування на рахунках відповідача коштів у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.01.2023 № 27 "Про затвердження змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог АТ "Банк "Фінанси та Кредит" шляхом додаткового включення до реєстру вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в розмірі 3 433 143 434,76 грн. 
		При цьому, загальний розмір вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", акцептованих вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", становить 3 918 184 763,06 грн.
		 
		На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами позивача, що списання коштів в серпні 2015 року з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за договорами поруки не змінює та не спростовує підтвердженого наявними в матеріалах цієї справи доказами факту подальшого повернення 08.07.2019 вказаних коштів банком на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн.
		 
		Вказане свідчить про відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобовязань за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015 та № 366 від 17.08.2015, а відтак і дійсність та правомірність права ТОВ "Фінансова компанія "Максі капітал груп" вимагати від відповідача виконання обов`язків поручителя за відповідними договорами .
		 
		За твердженням апелянта, право вимоги за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015 та № 366 від 17.08.2015 є припиненим з огляду на виконання, яке проведено належним чином, зокрема те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 в справі № 910/19560/16 встановлений факт списання коштів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у серпні 2015 року в рахунок погашення заборгованості боржників на підставі зазначених договорів поруки. 
		Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, адже незважаючи на наявність встановленого факту в рішенні суду від 25.10.2017 у справі №910/19560/16, яке набрало законної сили лише 23.11.2021, щодо списання коштів в серпні 2015 року з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за Договорами поруки №356, №357 та №366 в рахунок погашення боргу ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ", визначальним при розгляді цієї справи є саме факт подальшого сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 банком вищевказаної операції зі списання коштів та подальша неможливість здійснення повороту виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, оскільки станом на момент прийняття кінцевого рішення у справі №910/19560/16 право вимоги Банку до позичальників вже було відступлене новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020.
		За відповідних обставин колегія суддів дійшла висновку, що списання коштів в серпні 2015 року з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за договорами поруки не змінює та не спростовує підтвердженого наявними в матеріалах цієї справи доказами факту подальшого повернення 08.07.2019 вказаних коштів банком на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". 
		Відповідне повернення підтверджується також випискою №29092880014419, наданою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
		Вказане свідчить про дійсність та правомірність права ТОВ "Фінансова компанія "Максі капітал груп" вимагати від Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" виконання обов`язків поручителя за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015 та № 366 від 17.08.2015. 
		 
		Наведена вище позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20 (справа про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут") та відповідає принципу правової визначеності, який вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення гарантували розумну передбачуваність, не викликали сумнівів і забезпечували однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності судів.
		Так, вказаною постановою Верховного Суду було скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 в частині внесення до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Укренергозбут" вимог ТОВ "Максі капітал груп" у розмірі 597 983 794,12 гривень (вимоги четвертої черги). 
		Верховний Суд у своїй постанові від 08.11.2023 зазначив про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 за рахунок погашення коштами поручителя Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та наголосив на тому, що визначальним при розгляді цієї справи є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів (п.п. 50, 61-62, 82). 
		Обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Оскільки списання коштів у серпні 2015 року та сторнування 08.07.2019 по всім операціям відбувались аналогічно, висновки Верховного Суду щодо заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" та їх непогашення за рахунок коштів відповідача як поручителя поширюються також і на інших боржників, зокрема ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ". 
		 
		Одночасно суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими аргументи Приватного акціонерного товариства Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат про припинення зобов`язань за договорами поруки з огляну на їх виконання належними чином, з огляду на таке.
		За умовами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно до положень ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання
		Разом тим, варто враховувати, що відповідно до ч.6 ст.67 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. 
		Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
		Правлінням НБУ було прийнято постанову від 28.08.2014 № 531/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" шляхом призначення куратора, якою, серед іншого, заборонено Банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки. 
		Зазначене встановлено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №826/5070/16, реєстраційний № 104361356 в ЄДРСР, яка є публічно доступною.
		Вказані обмеження щодо використання кореспондентських рахунків проблемними банками у подальшому були інкорпоровані в Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015), згідно з частиною 4 статті 75 якого проблемному банку заборонялось використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
		Окрім цього, Правлінням НБУ було прийнято постанову від 19.01.2015 №34/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії проблемних" та постанову від 16.07.2015 №463/БТ "Про продовження строку віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит до категорії проблемних", якими також встановлено ряд обмежень. 
		Проте, всупереч встановлених обмежень, у серпні 2015 року розрахунки здійснювались через внутрішній транзитний рахунок Банку 2909.8.777, а не через кореспондентські рахунки НБУ, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/19560/16 та підтверджується позицією Фонду, яку він надав на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023.
		Як зазначається Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у заяві про виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, за наслідками цих операцій збільшення або зменшення розміру коштів на кореспондентських рахунках АТ "Банк "Фінанси та Кредит", відкритих банком в НБУ, не відбулось, оскільки вони не були задіяні. 
		Банком було здійснено транзакції, якими внесено зміни до записів на рахунках обліку вимог Банку до його позичальників та зміни до записів на рахунках обліку зобов?язань Банку на еквівалентні суми. 
		Фактично, відбулось зарахування боргів позичальників перед банком за рахунок списання заборгованості самого Банку перед його клієнтом. При цьому, збільшення залишків коштів Банку на кореспондентських рахунках в Національному банку України чи інших банках, не відбулось.
		Тобто, банк не отримав реальних грошових коштів від Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" як поручителя для виконання забезпечених порукою зобов`язань, разом з тим втратив власні майнові права вимоги до позичальників, відповідності до положень Договорів поруки. 
		У результаті списання коштів з рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" в рахунок погашення заборгованості позичальників не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження).
		Зазначене підкреслює безоплатність операції для банка, у зв`язку з чим такі дії в розумінні положень цивільного законодавства не можуть вважатися належним виконанням своїх зобов`язань відповідачем як поручителя, та трактуватись як передумова припинення зобов`язань за договорами поруки.
		 
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами апелянта з приводу припинення права вимоги за договорами поруки №356, № 357 та №366 у зв`язку з закінченням строку дії поруки з таких підстав. 
		За позицією апелянта, відлік трирічного строку дії поруки в порядку частини 4 статті 559 ЦК України за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015 слід розраховувати з моменту необхідності повернення третіми особами кредитних коштів за кредитними договорами у 2015 році.
		Разом з тим, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
		У частині першій статті 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (частина перша статті 546 ЦК України, частина перша статті 553 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції з 19.06.2016 до 04.11.2018) передбачалось, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (у редакції з 04.11.2018) порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
		У пункті 5.1. договорів поруки зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).
		Визначальним у розрізі встановлення факту спливу кредитором строку, визначеного частиною 4 статті 559 ЦК України, є принципи та юридичні факти, за якими визначається порядок його обрахунку.
		Правова природа такої строковості пов`язана з існуванням обов`язку у кредитора на відповідне звернення до поручителя, та відповідно і наявністю самого права у кредитора на звернення з вимогою до боржника щодо виконання такою особою основного зобов`язання.
		Зазначене обумовлюється тим, що зобов`язання, які забезпечують виконання основного зобов`язання, є похідними від нього та наслідують його долю, що відповідає змісту ст. 546, 548 ЦК України.
		Тобто, забезпечуюче зобов?язання не є самостійним зобов?язанням, маючи похідний характер, та підлягає виконанню лише за наявності передумов (безпосередньо права) для стягнення з боржника кредитором основного зобов`язання.
		Ключовим елементом, який впливає на порядок обрахунку 3-річного строку для звернення кредитора, є період та факт існування у боржника грошового зобов`язання.
		Не може існувати забезпечуюче зобов`язання за відсутності (припинення) у боржника грошового зобов`язання.
		Таким чином, у випадку припинення існування у боржника грошового зобов`язання, у т.ч. тимчасового, не підлягає обрахуванню строк на звернення до поручителя, встановлений частиною 4 статті 559 ЦК України.
		В розрізі спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що у серпні 2015 року на підставі договорів поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015, № 366 від 17.08.2015, як забезпечення виконання грошових зобовязань третіх осіб банком було списано кошти з рахунку Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".
		Зазначене в свою чергу, припинило грошові зобов`язання позичальників (третіх осіб), і як наслідок припинило право кредитора на звернення до поручителя з вимогою про виконання забезпечуючого зобов?язання в порядку частини 4 статті 559 ЦК України.
		Як вище зазначалось, 08.07.2019 банком на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, яка набрала законної сили та була обов?язковою до виконання в силу вимог ст.129 Конституції України, п.7 4.3 ст.2, ст. 18 ГПК України, було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів на підставі договорів поруки; повернуто поручителю кошти, списані з його рахунків у серпні 2015 року; відновлено заборгованість позичальників за кредитними договорами у розмірі погашення у серпні 2015 року.
		Отже, з 11.08.2015, 17.08.2015 до 08.07.2019 за договорами поруки у кредитора (банка) було відсутнє право на звернення з вимогою до поручителя, оскільки грошові зобов`язання позичальників (третіх осіб) вважались припиненими 
		Ліміт відповідальності поручителя за договорами поруки було вичерпано 11.08.2015 та 17.08.2015 в результаті списання банком коштів з його рахунків та спрямування їх в рахунок погашення заборгованості позичальників за кредитними договорами на підставі договорів поруки.
		Після повернення 08.07.2019 коштів на рахунок поручителя, списаних у серпні 2015 року, та відновлення на рахунках позичальників заборгованості, погашеної у серпні 2015 року, відновилась заборгованість позичальників за кредитними договорами, а відтак і їх грошові зобов`язання.
		Таким чином, саме з 08.07.2019 відновився ліміт відповідальності поручителя та право кредитора на звернення до поручителя, і як наслідок саме з цієї дати повинен обраховуватись 3-річний строк, визначений пунктом 5.1. договору.
		З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта щодо правової можливості звернення кредитора до нього, як поручителя, за договорами поруки № 356 від 07.08.2015, № 357 від 07.08.2015 та № 366 від 17.08.2015 в порядку частини 4 статті 559 ЦК України протягом 3-ох років з серпня 2015 року. 
		 
		Разом з тим, суд враховує, що відповідно до усталеної судової практики строк, визначений у ч. 4 статті 559 ЦК України, належить до преклюзивних строків, тобто строків після закінчення яких існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя припиняються. 
		Припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.
		Варто наголосити, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. 
		Це означає, що зі спливом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права, кредитор вчиняти не вправі. 
		У даному контексті, суб`єктивне право кредитора означає його право вимагати виконання забезпеченого поручителем зобов`язання, а суб`єктивний обов`язок поручителя означає його обов`язок забезпечити перед кредитором виконання основного зобов`язання, за яке він поручився, у тому числі за рахунок свого майна, у межах ліміту відповідальності.
		Тобто, у період з моменту списання коштів з рахунків відповідача у серпні 2015 року і до операції сторнування 08.07.2019, у кредитора не існувало об`єктивної можливості захистити свої інтереси, оскільки були відсутні всі необхідні для цього елементи: не існувало суб`єктивного права кредитора захистити свої інтереси, оскільки воно було реалізовано шляхом договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя у серпні 2015 року; та не існувало суб`єктивного обов`язку поручителя забезпечити перед кредитором виконання основного зобов`язання, за яке він поручився, оскільки увесь ліміт відповідальності було вичерпано.
		У даному спорі принциповим та визначальним є саме факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 банком операції зі списання коштів та подальша неможливість здійснення повороту виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, оскільки саме з цього моменту у позичальників настав строк виконання зобов`язань за кредитними договорами і, відповідно, саме з цього моменту відраховується трьох-річних строк пред`явлення вимоги до Відповідача як поручителя. 
		Аналізуючи обставини справи, оцінюючи докази в сукупності та у взаємозв`язку, з урахуванням судових рішень у справі №910/19560/16 та інформації, наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, колегія суддів приходить до висновку, що строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, а тому станом на момент звернення позивача до суду суб`єктивне право нового кредитора та кореспондуючий йому обов?язок поручителя продовжували існувати. 
		 
		Також колегією суддів враховується той факт, що вимоги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на аналогічну суму включено рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.01.2023 № 27 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, внаслідок чого відповідач має право отримати відповідне відшкодування від держави у порядку, передбаченому положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення та відповідної постанови апеляційним господарським судом Рішення Виконавчої дирекції ФГВФО від 09.01.2023 №27 згідно з яким кошти, списані АТ "Банк "Фінанси та кредит" в 2015 році з рахунків Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у сумі 3 433 143 434, 76 грн додатково включені до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", є чинним. 
		Оцінюючи зобов`язання відповідача з позиції добросовісності, розумності та справедливості, суд враховує той факт, що звернення з цим позовом не призводить до подвійної відповідальності відповідача як поручителя, оскільки у серпні 2015 року не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань поручителя та позичальників. Аналогічне зворотне коригування структури банківського балансу відбулось 08.07.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16.
		 
		Оскільки строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідний строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (можливість продовження преклюзивного строку на період дії карантину підтверджена практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21; від 20.04.2023 у справі № 728/1765/21).
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
		Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
		Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
		Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
		 
		Також не є доктринальним посилання відповідача на неможливість поновлення, зупинення та переривання строку, визначеного ч.4 статті 559 ЦК України, оскільки діючі на час розгляду справи законодавчі норми, а саме до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачають можливість зупинення такого строку.
		 
		Колегія суддів визнає необгрунтованими доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статей 256, 257, 258 ЦК України, інститут позовної давності не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позовна вимога подана саме до поручителя.
		У пункті 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19)) зазначено, що пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19)), що до вимог, заявлених до боржника, застосовується позовна давність, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду.
		У постанові ВП ВС від 04.07.2023 у справі № 2-1268/11 (провадження № 14-2цс23) повторно наголошено, що ні норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої статті 258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.
		Оскільки позовні вимоги заявлені до поручителя, строк на звернення обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, та до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 256, 257, 258 ЦК України.
		 
		Ураховуючи вищенаведене, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позичальниками кредитних зобов`язань, доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Перевіряючи рішення суду першої інстанції в аспекті стягнутої з поручителя суми коштів, колегія суддів виходить з того, що згідно з ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		На підтвердження обґрунтування суми коштів, які підлягають стягненню з поручителя, позивач надав докази існування та розміру заборгованості щодо кожного боржника в розрізі кожного кредитного договору. 
		Відповідач та треті особи не надали контррозрахунки заборгованості та доказів іншого розміру боргу.
		На підтвердження простроченої заборгованості позивачем надано банківські виписки по рахункам позичальників, що є належним доказами.
		Суд зазначає, що за своєю правовою природою банківська виписка не є первинним документом, але є документом, що підтверджує виконані за операційний день операції і призначаються для видачі або відсилання клієнту, згідно пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75.
		Така правова позиція є сталою у судовій практиці та викладена у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 910/15194/20 (910/21154/21), від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, від 23.03.2023 справа №910/3105/21.
		Банківські виписки та інші докази були подані позивачем з дотриманням вимог ч. 2, 8-10 ст.80, п.5, 8 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164, ч.3-6 ст.165, ч.3 ст.166 ГПК України.
		Колегія суддів при цьому відхиляє посилання на неналежність поданих позивачем виписок та не підтвердження їх оригіналами, оскільки подані Позивачем банківські виписки і засвідчені електронним цифровим підписом Уповноваженої особи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
		Статтею 91 ГПК України встановлено зокрема, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
		Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
		За змістом статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
		Тож позивачем виконано обов`язок щодо підтвердження своїх вимог належними та допустимими доказами, якими зокрема є засвідчені банківські виписки у паперовому вигляді, та на матеріальному носієві інформації. 
		Ураховуючи відсутність жодних доказів, поданих Відповідачем та третіми особами на спростування доводів Позивача про розмір заборгованості Позичальників, колегія суддів перевіяє наявні у матеріалах справи докази, подані Позивачем.
		З матеріалів справи вбачається,що позивач просить стягнути з:
		-поручителя заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-вест" у розмірі кредиторських вимог, що зазначений у додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020, а також проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції та грошові кошти за статтею 625 ЦК України, розраховані позивачем на час звернення до суду з цим позовом. Прострочена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-вест" також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/7614/17.
		-поручителя заборгованість Публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", щодо якого порушена справа про банкрутство №923/398/14, у розмірі кредиторських вимог, яка зазначена у додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020, без нарахування процентів та штрафних санкцій.
		- поручителя заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод" заборгованість у розмірі кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", затверджених ухвалою Господарського суду Луганської області у справі про банкрутство №913/338/21 від 20.09.2021, з урахуванням змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021. Прострочена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод" також підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 19.06.2017 у справі №913/328/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017.
		-поручителя заборгованість Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" у розмірі кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп", затверджених ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі про банкрутство №918/1174/20 від 01.02.2023.
		Проаналізувавши матеріали справи та наданий позивачем розрахунок суми заборгованості колегія суддів встановила його арифметичну правильність, відповідність фактичним обставинам спору, що свідчить про належність та законність заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 4 727 597 709,17 грн.
		 
		З огляду на доведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" законності позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для їх задоволення.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає про ненадання судом першої інстанції детального мотивування підстав задоволення позовних вимог з наданням правової оцінки аргументам відповідача та третіх осіб, що не може свідчити в повній мірі про законність такого рішення. 
		Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
		За таких обставин, оскільки судом першої інстанції не надано детального мотивування підстав задоволення позовних вимог з наданням правової оцінки аргументам відповідача та третіх осіб, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/65/23 зміні щодо обґрунтування підстав задоволення позовних вимог, з викладенням її в редакції цієї постанови.
		Судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, ч.4 статті 277, 282 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
		Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/65/23 щодо обґрунтування підстав задоволення позовних вимог, виклавши її в редакції цієї постанови.
		У решті рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі №917/65/23 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 05.02.2024.
		 
		Головуючий суддя В.В. Россолов
		 
		Суддя П.В. Тихий 
		 
		Суддя О.І. Терещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...