Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/14721/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2024.
Дата набрання законної сили: 05.02.2024
Номер судового провадження: 61-16352ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                           
		 
		05 лютого 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/14721/21
		провадження № 61-16352 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради Хмельницької області,  
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко Оксана Володимирівна, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року у складі судді Стефанишина С. Л. 
		та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року 
		у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького 
		в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради Хмельницької області 
		(далі - Хмельницька міська рада) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру 
		у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що наказом 
		ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку 
		у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		Згодом ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 
		на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, серія та номер 980, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С. Право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 зареєструвала 17 серпня 2019 року.
		Разом із тим, відповідно до державного акта на право колективної власності 
		на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ № 31, виданого на підставі рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району 
		від 22 березня 1995 року № 3, колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі - КСП «Відродження») передано 
		у колективну власність 962,3 га землі на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. 
		Згідно з проєктом землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) 
		на території Копистинської сільської ради, затвердженої протоколом загальних зборів власників земельних часток (паїв) Копистинської сільської ради 
		від 03 листопада 2008 року землі КСП «Відродження», які не увійшли 
		в розпаювання передано в державну власність, а земельні ділянки з номерами НОМЕР_2 залишено для невитребуваних паїв.
		Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 
		та Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 перебуває 
		в межах земель колективної власності колишньої КСП «Відродження»; накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки 
		під номерами НОМЕР_1, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , розташовані на картографічному матеріалі проєкта землеустрою із схематичним зображенням.
		Прокурор уважав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 
		від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження», ця земельна ділянка не була вільною, а тому ОСОБА_1 набула право власності на неї незаконно. Таким чином, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана на підставі статті 388 ЦК України 
		у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 . 
		Крім цього, прокурор звертався до Хмельницької міської ради про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельні ділянки, у тому числі 
		й на спірну земельну ділянку, та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Разом із цим, Хмельницька міська рада впродовж тривалого часу не вжила заходів для визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, неналежно здійснила свої повноваження, що й стало підставою для звернення прокурором 
		із зазначеним позовом до суду.
		З урахуванням наведеного, прокурор просив суд визнати недійсним наказ 
		ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ про затвердження проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки 
		у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, надавши їй у власність земельну ділянку, площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), та витребувати у ОСОБА_2 
		на користь Хмельницької міської ради спірну земельну ділянку.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року позовні вимоги керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького 
		в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради задоволено.
		Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області 
		від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ, яким затверджено документацію 
		із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), що знаходиться 
		за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).
		Витребувано у ОСОБА_2 на корить Хмельницької міської ради земельну ділянку, площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), що знаходиться 
		за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).
		Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рівними частинами на користь Хмельницької обласної прокуратури 4 540,00 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення позову. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог прокурора, оскільки ОСОБА_1 безпідставно набула право власності на земельну ділянку, площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) 
		на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, 
		яку в подальшому відчужила на користь ОСОБА_2 . 
		При цьому суд першої інстанції послався на відповідні норми ЗК України, 
		законів України: «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про Державний земельний кадастр», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2019 року та яким внесені суттєві зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко О. В., задоволено частково. 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ про затвердження проєкта землеустрою та передання у власність 
		ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині.
		У задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним наказу 
		ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ про затвердження проєкта землеустрою та передання у власність 
		ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, відмовлено.
		Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 
		та ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури по 756,66 грн 
		із кожного судових витрат по сплаті судового збору при поданні позову.
		У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 
		3 405,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам, урахувавши відповідні положення норм матеріального права, встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв, право на розпорядження якими перейшло до Хмельницької міської ради; правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 
		«Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань, яке, в свою чергу, припинило свою діяльність 05 січня 2005 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої входило с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади. 
		Тому оспорюваний наказ, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності, був прийнятий із порушенням Закону України «Про порядок виділення в натурі 
		(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України. 
		Оскільки ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку та розпорядилася нею поза волею власника - Хмельницької міської ради, а ОСОБА_2 придбала цю земельну ділянку в особи, яка не мала права 
		її відчужувати, тому ця земельна ділянка на підставі частини першої статті 388 
		ЦК України може бути витребувана у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача. 
		У цьому випадку витребування майна є законним та пропорційним заходом, виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу 
		до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій частині суд послався на постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі 
		№ 686/14706/21 (провадження № 61-9338св23), прийняту за аналогічних правовідносин за позовом прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 щодо іншої земельної ділянки.
		Разом із цим, вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру 
		у Хмельницькій області не призведе до поновлення прав Хмельницької міської ради на відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту прав позивача, тому апеляційний суд відмовив у її задоволенні.
		Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вказав, що факт відсутності оригіналу державного акта на право колективної власності на землю, виданого 18 грудня 1995 року КСП «Відродження» с. Колибань, не спростовує факт передання зазначеному підприємству у колективну власність 962,3 га землі 
		на підставі рішення Копистинської сільської ради від 22 березня 1995 року № 3. 
		А виготовлення проєкта землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням 
		статті 26 Закону України «Про землеустрій».
		Апеляційний суд уважав, що прокурор довів, що накладення (нашарування) спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , а згодом ОСОБА_2 , на земельну ділянку, передану у колективну власність колишнього 
		КСП «Відродження», є повним, що підтверджено висновком експерта від 03 квітня 2023 року № 2635/21-26/1228-1259/23-26, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 
		2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи 
		у кримінальному провадженні № 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, тому відхилив відповідні доводи апеляційної скарги. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Савченко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права 
		та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, 
		й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами: застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду; належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі від 22 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження 
		у вказаній справі.Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., про зупинення виконання судових рішень судів попередніх інстанцій. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норм процесуального права, неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову прокурора, оскільки останній не довів, що право держави в особі Хмельницької міської ради порушено відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		При цьому суди не врахували правові висновки щодо застосування норм права 
		у подібних правовідносинах, викладені у постановах: 
		- Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі 
		№ 5023/10655/11 (провадження № 12-160гс18), від 26 лютого 2019 року у справі 
		№ 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня 2019 року у справі 
		№ 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня 2021 року у справі 
		№ 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносин замість відповідного суб`єкта владних повноважень; 
		- Верховного Суду: від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц (провадження № 61-26278св18) щодо можливості вирішення питання накладення земельних ділянок лише за наявності відповідно земельно-кадастрової документації; від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження 
		№ 61-4998св22) щодо обов`язку позивача довести існування оригіналу документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку; від 23 липня 2018 року 
		у справі № 760/8892/17 (провадження № 61-26169св18), від 14 березня 2019 року 
		у справі № 757/55244/17-ц (провадження № 61-974св19) щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права; від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі 
		№ 920/284/18 щодо підстав участі прокурора у справі.
		Позивач не надав суду оригінал державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, який витребувано судом на вимогу відповідачів, що є порушенням частини шостої статті 95 ЦПК України; наданий позивачем проєкт землеустрою на спірну земельну ділянку у 2008 році не підтверджує право колективної власності КСП «Відродження», оскільки замовником документації 
		із землеустрою було сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вітава» (далі - СТОВ «Вітава»), а не особа, на ім`я якої видано державний акт на право колективної власності на землю.
		Крім того, прокурором не доведено факт накладення спірної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на земельну ділянку, власником якої є колишнє 
		КСП «Відродження», оскільки в матеріалах справи відсутні: погоджений належним чином проєкт відведення, на підставі якого складено відповідний державний акт; перенесення меж земельної ділянки у натурі шляхом їх закріплення межовими знаками; акт про перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість), 
		з яких можливо встановити факт накладення земельних ділянок. 
		При цьому в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходилися аналогічні справи за позовом прокурора до ОСОБА_2 
		про витребування земельної ділянки з таких саме правових підстав, і в деяких 
		із них (№ 686/14727/21 та № 686/14714/21) за клопотанням ОСОБА_2 призначалися відповідні судові експертизи, які не були проведені, оскільки позивач не надав оригіналів запитуваних документів, що свідчить й про неможливість проведення такої експертизи у даній справі для беззаперечного встановлення накладення земельних ділянок.  
		Також заявник уважає безпідставними посилання апеляційного суду на висновок експерта від 03 квітня 2023 року № 2635/21-26/1228-1259/23-26, складений 
		за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021241010000003 від 12 січня 
		2021 року, оскільки він не є належним та допустимим доказом, так як факт накладення земельних ділянок встановлювався експертом на підставі технічної документації, яка розроблена у 2008 році на замовлення СТОВ «Вітава», яка ніким не погоджена та не затверджена, без будь-якої прив`язки до координат меж земельної ділянки, які повинні визначатись у проєкті відведення зі складання державного акта від 18 грудня 1995 року. 
		ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки й така добросовісність презюмується, тому вона не може бути витребувана у неї 
		у порядку віндикаційного позову.
		Заявник уважає, що прокурор не наділений повноваженнями на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову без розгляду.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу та клопотання 
		 
		У грудні 2023 року Хмельницька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, 
		у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката 
		Савченко О. В., залишити без задоволення, а судові рішення без змін. 
		Відзив мотивовано тим, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області оспорюваним наказом розпорядилося спірною земельною ділянкою, тоді як таке право належало виключно Копистинській сільській раді. На час розгляду справи судами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, згідно з рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 Хмельницька міська рада 
		є правонаступником прав та обов`язків Копистинської сільської ради. 
		Належність спірної земельної ділянки до земель колишнього КСП «Відродження» підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, оціненими судами відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України, що не спростовано відповідачами. 
		Крім цього, вказується, що прокурор правомірно звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, оскільки остання не здійснила належних дій у спірних правовідносинах. Прокурором дотримано порядок звернення до суду, передбачений статтею 23 Закону України 
		«Про прокуратуру». 
		У грудні 2023 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Прокурор надав належні, допустимі та достатні докази, 
		які доводять той факт, що КСП «Відродження» існувало, під час проведення земельної реформи йому передані землі у колективну власність, які згодом розподілені між власниками земельних сертифікатів шляхом жеребкування, залишивши частину земель, які не увійшли до жеребкування, під невитребувані паї (номера жеребків 253-263, 271-277, 530-50, 548-554), а також, те що спірна земельна ділянки на момент її відведення у власність в межах норм безоплатної приватизації не була вільною, належала до невитребуваних паїв колективної власності колишнього КСП «Відродження», надавалася органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, в розпорядженні якого перебувала.  
		У січні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника 
		ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з додатковими поясненнями до цього клопотання 
		та відповідною судовою практикою.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано КСП «Відродження» 
		у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» отримало державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ № 31, який зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради під номером 31 (а. с. 39, т. 1).
		Оригінал вказаного державного акта не зберігся, що підтверджується листами 
		ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.33-584/116-21 від 19 квітня 2021 року та старости Старостинського округу з центром у с. Копистин Хмельницької міської ради  від 21 квітня 2021 року № 59 (а. с. 36, 41, т. 1).
		На замовлення СТОВ «Вітава» у 2008 році НВ ТОВ «Геокадастр» розроблено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області 
		(а. с. 52-58, т. 1).
		Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням 
		від 03 листопада 2008 року затвердили проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ НОМЕР_2 не включені 
		у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв (а. с. 59, т. 1).
		17 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою 
		до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу відповідно 
		до вимог статей 118, 121 ЗК України на виготовлення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно 
		у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (а. с. 18, т. 1).
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 квітня 2019 року 
		№ 22-3519-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825083300:09:008, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,000 га (а. с. 19, т. 1).
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року 
		№ 22-4470-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, для ведення особистого селянського господарства 
		(а. с. 21, т. 1).
		26 червня 2019 року реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 3232197970, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862135468250 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 
		від 01 липня 2019 року, індексний номер 47568346) (а. с. 22, т. 1).
		16 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, серія та номер 980, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 
		Фомовою О. С. (а. с. 23, т. 1).
		Право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2019 року, індексний номер 48285802, номер запису про право власності 32861265 (а. с. 23, т. 1).
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - 
		м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 
		2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, 
		що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.
		Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.
		Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури проінформував Хмельницьку міську раду 
		про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельні ділянки, 
		у тому числі на спірну (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (а. с. 27-28, т. 1).
		Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих 
		на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито (а. с. 71, т. 1).
		21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позовних вимог, у тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу 
		ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ та витребування земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607 на користь Хмельницької міської ради (а. с. 72-75, т. 1).
		Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів, у тому числі спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607), накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме: 
		на земельні ділянки під номерами НОМЕР_1, НОМЕР_1, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 розташовані на картографічному матеріалі проєкта землеустрою із схематичним зображенням (а. с. 62-63, т. 1).
		Згідно з листом відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру 
		у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 керівнику окружної прокуратури міста повідомлено, що у відділі відсутні: державний акт на право колективної власності на землю СВК «Відродження» 
		с. Колибань Копистинської сільської ради; проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) СВК «Відродження» с. Колибань Копистинської сільської ради у паперовому вигляді; землевпорядна документація, яка стала підставою для видачі державного акта на право колективної власності на землю. За наявним у відділі в електронному вигляді проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) земель СВК «Відродження» 
		та території Копистинської сільської ради, який не підтверджений на паперових носіях, земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6825083300:09:008:1597, розташовані в межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» Копистинської сільської ради (а. с. 33, т. 1).
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а. с. 130, т. 1).
		За клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів ухвалою районного суду від 18 січня 2022 року було витребувано запитувані документи 
		(а. с. 133, 138, т. 1)
		Відповідно до повідомлення завідувача Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 березня 2022 року № 3673/3674/21-26 проведення призначеної судом експертизи є неможливим, оскільки вона не оплачена замовником ( ОСОБА_2 ) (а. с. 151, т. 1).
		Із висновку експерта від 03 квітня 2023 року № 2635/21-26/1228-1259/23-26, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021241010000003 
		від 12 січня 2021 року, серед іншого, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, площею 2,0 га, яка розташована 
		за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради 
		(а. с. 1-28, т. 2)
		У розпорядження експерта було надано: проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах; копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ 
		№ 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші; оригінал картографічного матеріалу 
		із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв); СD-R диск.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., задоволенню не підлягає. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів 
		та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених 
		у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанова суду апеляційної інстанціївідповідають.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір 
		не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного 
		або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		 
		Щодо вирішення спору по суті
		Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 
		і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV 
		«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право 
		на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни 
		та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право 
		на земельну частку (пай).
		З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року 
		№ 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.
		Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України (який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін 
		до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, 
		що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон 
		є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
		Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19 (провадження № 61-5377св21), від 06 червня 
		2023 року у справі № 371/153/22 (провадження № 61-4024св23), від 24 січня 
		2024 року у справі № 379/818/22 (провадження № 61-15064св23).
		Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності 
		на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання 
		за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; 
		в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; 
		г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
		Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати 
		у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку, 
		площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 
		на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 
		2019 року № 22-4470-СГ, посилаючись на те, що остання набула її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право 
		в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, 
		а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, 
		без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати 
		це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником 
		або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, 
		а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду 
		є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		Можливість власника реалізувати його право витребувати майно 
		від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник 
		має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках 
		(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
		Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, 
		не є ефективним способом захисту права власника.
		Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду 
		від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
		Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема 
		у постановах: від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц (провадження 
		№ 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
		У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження 
		№ 12-148гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно 
		з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
		Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та багатьох інших.
		Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування 
		й фактичних обставин конкретної справи.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Суди попередніх інстанцій, надавши належну правову оцінку доводами сторін, зібраним у справі доказам у їх сукупності, вірно встановили, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) знаходиться в межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв; правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань 
		є ВСК «Відродження» с. Колибань, яке припинило свою діяльність 05 січня 
		2005 року; територія населеного пункту Копистин, до якої входило с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади, як наслідок зробили правильний висновок про те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України 
		«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно вона незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку 
		й в подальшому відчужила її ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 
		від 16 серпня 2019 року.
		Враховуючи, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) вибула з володіння власника - територіальної громади 
		на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, 
		а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснила відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .
		Правильною є вказівка апеляційного суду на те, що у цьому конкретному випадку витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому 
		не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Верховний Суд звертає увагу заявника касаційної скарги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником 
		(статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару 
		у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач ( ОСОБА_2 ), пред`явивши відповідний позов. Указане відповідає висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі 
		№ 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18). 
		За обставин цієї справи, ОСОБА_1 , незаконно набувши право власності 
		на спірну земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужила 
		її ОСОБА_2 , за умов, які мали б викликати сумнів в останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності, отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції 
		про захист прав людини і основоположних свобод.
		Із цих підстав доводи касаційної скарги у частині оцінки добросовісності набувача ОСОБА_2 відхиляються Верховним Судом. 
		Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора 
		у частині витребування спірної земельної ділянки.
		Зроблені судами у цій справі висновки узгоджуються із правовою позицією 
		в аналогічних справах за позовом прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради щодо інших земельних ділянок, які розташовані поруч, викладеною у постановах Верховного Суду: від 18 жовтня 2023 року у справі 
		№ 686/14706/21 (провадження № 61-9338св23), від 15 листопада 2023 року 
		у справі № 686/14733/21 (провадження № 61-10895св23).
		При цьому правильними є також висновки апеляційного суду про відмову 
		в задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру 
		у Хмельницькій області, оскільки така вимога не є ефективним способом захисту прав позивача.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач на надав належних і допустимих доказів належності КСП «Відродження» земельної ділянки, на яку накладається спірна земельна ділянка, є безпідставними та спростовуються наявними 
		у матеріалах справи доказами, яким судами вже надавалася належна правова оцінка. А відсутність оригіналу державного акта на право колективної власності 
		на землю від 18 грудня 1995 року не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га.
		Виготовлення проєкта землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням 
		статті 26 Закону України «Про землеустрій», що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
		Посилання заявника касаційної скарги про те, що позивач не довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, яка була передана у власність КСП «Відродження» та земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , спростовано наданими позивачем доказами, зокрема: висновком судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, складеного експертами КНДІСЕ у кримінальному провадженні № 42021241010000003 від 12 січня 
		2021 року, копією державного акта на право колективної власності на землю 
		від 18 грудня 1995 року, проєктом землеустрою від 2008 року, яким суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статей 80, 95, 89 ЦПК України, надав оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про їх належність та допустимість 
		у відповідності до вимог статей 67-68 ЦПК України.
		Необґрунтованими також є доводи, що позивач не довів порушення прав Хмельницької міської ради зі сторони відповідачів, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів 
		в тому числі з центром у с. Копистин, до якого, зокрема увійшло село Колибань, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради. Тому прокурор довів порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її право на витребування спірної земельної ділянки. 
		Такі висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним 
		у справах № 757/55244/17 та № 760/8892/17 щодо порушення прав позивача 
		на час звернення до суду, на які, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник.
		Також не заслуговують на увагу посилання не неврахування постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження 
		№ 61-4998св22) в аналогічних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини є різними. 
		Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування майна, з яким погодився й суд апеляційної інстанції в цій частині, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку (частина третя статті 89 ЦПК України). 
		Судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, 
		які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено. А правильне по суті й законне судове рішення не може бути скасованим з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України). 
		Інші доводи касаційної скарги по суті вирішення спору не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанови суду апеляційної інстанції, зводяться 
		до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить 
		до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Щодо представництва прокурором інтересів держави
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131? Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді 
		у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів 
		не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України 
		«Про прокуратуру»).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. 
		У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином 
		чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень 
		(абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України 
		«Про прокуратуру»).
		Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 56 ЦПК України 
		і частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися 
		як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом 
		з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. 
		Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. 
		Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що у прокурора були відсутні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, 
		є необґрунтованими, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, визначив, у чому полягає порушення його інтересів, та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Так, у цій справі підставою для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначив нездійснення Хмельницькою міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а саме: незвернення до суду з вимогами 
		про витребування спірного майна. При чому керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради. 
		Таким чином, у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, яка самоусунулася від виконання покладених на неї обов`язків щодо витребування майна. Тому, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в спірних правовідносинах.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		 
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		У січні 2024 року Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та додаткові пояснення до цього клопотання, в якому вона просить передати справу № 686/14721/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у тому числі для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21 (провадження № 61-9338св23).
		Згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу 
		в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Вказаною нормою передбачено, що підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Заявник просить відступити від висновку щодо застосування норм права 
		у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 
		від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, тобто того самого касаційного суду, тому відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з положеннями частини третьої статті 403 ЦПК України.
		Разом із цим, у клопотанні заявник, як підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначає частину п`яту статті 403 ЦПК України, 
		а саме: необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості доведення права власності на земельну ділянку виключно на підставі державного акта, за умови існування його оригіналу (1), можливості визначення накладення земельних ділянок виключно на підставі земельно-технічної документації, відповідно до якої формувався правовстановлюючий документ 
		на земельну ділянку (2), неможливості звернення прокурора до суду із позовом 
		за наявності іншого суб`єкта владних повноважень, в якого є юридичний відділ 
		із значною кількістю штатних юристів та до компетенція якого належить право 
		на звернення до суду з позовною заявою (3).
		Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, 
		що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного 
		та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, 
		або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики 
		в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність 
		на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		Заявником не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, також не наведено аналіз судової практики, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, а тому не доведено наявність протилежних 
		і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей 
		у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.
		Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а отже, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В., про передачу справи № 686/14721/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		Керуючись статтями 141, 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни, про передачу справи № 686/14721/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відмовити.
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни, залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року залишити без змін.  
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                Д. Д. Луспеник
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...