Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 188/1806/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 07.02.2024. Зареєстровано: 07.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2024
Результат оскарження 03.04.2024 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/188/295/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 188/1806/23 
		Провадження № 2/188/295/2024 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 лютого 2024 року   смт.Петропавлівка
		Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючої судді Курочкіної О.М.
		секретар судового засідання Бібікова В.В.
		188/1806/23
		позивач: ОСОБА_1 
		представник позивача: ОСОБА_2  
		відповідач: Другий воєнізований гірничорятувальний загін
		про стягнення заробітної плати
		ВСТАНОВИВ:
		В обґрунтування вимог позивач зазначив, що період з 19.12.2014 по 25.10.2022 позивач працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості.
		Згідно наказу від 19.10.2022 №278-к його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.
		Позивач вважає, що до цього часу відповідач повного розрахунку при звільненні не здійснив так як не виплатив заробітну плату у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків в зв`язку з тим, що позивач має понад 20 років стажу у галузі.
		Згідно довідки відповідача середньомісячний заробіток позивача склав 17563,80 грн. тобто, відповідач мав виплатити 52691,40 грн. 
		При цьому відповідач в обґрунтування вказаних дій посилається на те, що абз. 7 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства. Враховуючи, що 2 ВГРЗ не є прибутковою організацією і не має валових витрат, пунктом 6.2. Колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки, погодженого на загальній конференції трудового колективу Другого воєнізованого гірничорятувального загону протокол №1 від 09.04.2021 стосовно сплати одноразової допомоги, зазначається, що даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі. Планом використання бюджетних коштів на 2022 рік не передбачені кошти на сплату одноразової допомоги при звільненні. До того ж, враховуючи тривалу агресію Російської Федерації проти України та керуючись ст. 11 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тимчасово, на період воєнного стану, наказом командира 2 ВГРЗ від 24.03.22№48 зупинено дію положень Колективного договору 2 ВГРЗ стосовно сплати одноразової допомоги працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ, а саме: п.6.2. розділу 8. «Соціальні гарантії, компенсації і пільги» Колективного договору.
		Однак, позивач вважає, що невиплата вказаної допомоги є протиправною, а посилання відповідача, як на причину такої невиплати на відсутність коштів, внесення змін до Колективного договору та зупинення його дії в частині соціальних гарантій та на агресію РФ вважає такими, що не відповідають діючому законодавству.
		Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати.
		Відповідачем надано до суду відзив, позовні вимоги вважає неправомірними.
		В обґрунтування зазначено, ч.2 ст. 233 КЗпП України передбачає: із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Відповідач звільнився 25.10.2022 року згідно наказу №278к від 19/10.2022 року. Позовна заява складена та направлена відповідачеві 25 вересня 2023 року, що є порушенням строків, зазначених ст. 233 КЗпП України.
		З позивачем, у зв`язку з тривалою агресією Російської Федерації проти України, яка виключає можливість надання працівникам роботи і забезпечити їм безпечні умови праці на робочих містах, а також неможливістю виконання робіт за призначенням працівниками загону, відсутністю електро та водопостачання в приміщеннях загону, на підставі статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 25,04.2022 року призупинено дію трудового договору (наказ від 25.04,2022 №50 «Про призупинення дії трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України» , а отже, в день звільнення позивач не працював, жодних вимог про розрахунок не пред`являв. В свою чергу, позивач був повідомлений про суми, належні йому при звільненні
		Враховуючи, що заявлена позивачем сума невиплачених йому коштів не входить до фонду оплати праці, тому позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпПУ, а отже, у позові слід відмовити, оскільки з позовом він звернувся лише 25 вересня 2023 року.
		Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Предметом даного спору за позовом. є стягнення заробітної плати.
		Позивач своєчасно одержував винагороду за працю і заробітну плату отримував не нижчу від визначеної законом. Трудові права позивача за час його роботи не порушувались. Спірні відносини з цих питань між позивачем і відповідачем відсутні.
		Умови оплати праці особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості регулюються додатком 30 до Галузевої угоди, а умови сплати одноразової допомоги передбачені розділом «12. У сфері соціальних гарантій» цієї Галузевої угоди, що підтверджує віднесення одноразової допомоги до соціальних гарантій, а не до заробітної плати.
		У пункті 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості мова йде про сплату одноразової допомоги.
		Крім того, Другий воєнізований гірничорятувальний загін згідно Положення затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 07.07:2020 №438 є державною спеціалізованою (воєнізованою) аварійно-рятувальною службою, яка здійснює в установленому порядку обслуговування гірничих підприємств незалежно від форм власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації. За організаційно-правовою формою господарювання 2 ВГРЗ є державною організацією. Джерелами формування майна 2 ВГРЗ є кошти державного бюджету, виділені на утримання 2 ВГРЗ у встановленому законодавством порядку. Розпорядником бюджетних коштів є Міністерство енергетики України.
		Згідно абз. 3. п. 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань має здійснюватися при наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
		2 ВГРЗ є неприбутковою організацією (рішення № 161209460016 від 01.12.2016).
		Абз. 7 пункту 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості чітко зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства. Тобто є окреслені умови сплати:
		- виплачується підприємством,
		- відносяться на валові витрати Підприємства.
		Враховуючи, що 2 ВГРЗ не є прибутковою організацією і не має валових витрат, пунктом 6.2. Колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки, погодженого на загальній конференції трудового колективу Другого воєнізованого гірничорятувального загону протокол №1 від 09.04,2021 стосовно сплати одноразової допомоги, зазначається, що даний пункт договору виконується при наявності, коштів, передбачених на ці цілі. Як наслідок, він не погіршує становище працівників, а навпаки, враховуючи відсутність валових витрат, надає змогу при наявності джерела фінансування та коштів, передбачених на сплату одноразової допомоги, виплачувати її працівникам.
		Колективний договір погоджений на загальній конференції трудового колективу. Доказів позивача щодо його власних непогоджень з умовами колективним договору чи зауважень до колективного договору не надано, а отже позивача влаштовували умови укладеного колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону і він їх не оскаржує.
		Умовами контракту, укладеного між сторонами в розділі, що регулює оплату праці, не містяться зобов`язання відповідача щодо виплати допомоги у зв`язку зі звільненням. Підписуючи контракт, позивач погодився з такими умовами оплати його праці. 
		Беручи до уваги, ст. 11 Закону України від 15.03,2022 №2136 "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" адміністрацією загону було прийняте рішення про зупинення дії п.6.2. розділу 6. «Соціальні гарантії, компенсації і пільги», яким передбачено виплату одноразової допомоги, на час воєнного стану.
		В судове засідання сторонами по справі подано заяви про розгляд справи у їх відсутність.
		Вивчивши позовну заяву, надані докази та відзив, суд приходить до висновку, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Таким чином, заборгованість з виплат позивачу не є заборгованістю по заробітній платі, в розумінні ч.1 ст.94, ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
		Статтею 97 КЗпПУ передбачено форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		Чинному законодавству не суперечить правова позиція відповідача щодо розуміння додаткової заробітної плати, а саме, що це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням: виробничих, завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Відповідно до витягу з Колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період з 2021-2025 року визначено соціальні гарантії, компенсації і пільги, а саме п.6.2 передбачає працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності(незалежно від віку), при першому звільнення з 2 ВГРЗ сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше при стажі роботи в галузі понад 20 років для чоловіків трьох середньомісячних заробітків.
		Відповідно до позову і копії трудової , довідки Головного управління ПФУ в Луганській області позивач має підземний пільговий стаж 23 роки 4 місяці 3 дні і фактично має право на зазначену одноразову виплату. 
		Відповідно до Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін є державною організацією, матеріально-технічне та фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. 
		Відповідно до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості п. 7.1-7.2 передбачено , що саме Міненерговугілля зобов`язується з метою забезпечення стабільного функціонування і розвитку галузі при розрахунку витрат на виробництво і розміру держпідтримки незалежно від форм власності, на умовах, визначених законодавством, передбачати витрати на реалізацію соціальних і трудових гарантій, передбачених чинним законодавством і цією Угодою.
		Крім того, згідно ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Відповідно до наказу командира 2 ВГРЗ №46 від 24.03.2022 року «Про призупинення дії окремих положень колективного договору», тимчасово, на період воєнного стану, зупинено дію положень колективного договору 2ВГРЗ стосовно сплати одноразової допомоги працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ, а саме п.6.2, розділу 6 «Соціальні гарантії, компенсації і пільги» колективного договору.
		Суд також бере до уваги, що відповідно до наказу в.о. командира 2ВГРЗ №50 від 25.04.2022 року «Про призупинення дії трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України» з 25.04.2022 року призупинено дію трудових договорів працівників 2 ВГРЗ за списком, а також встановлено, що відповідно до ч. 3 статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування заробітної плати, гарантійних, та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. 
		Враховуючи зазначене вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягає.
		Щодо позиції відповідача, який вважає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.
		Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. 
		Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
		Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
		Відповідно до сталої практики Верховного Суду, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.
		Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність, а відповідач звернувши на це увагу не заявив про застосування до позовних вимог сплив позовної давності.
		Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі  за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Оскільки одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію не є заробітною платою, а вимога стосується стягнення коштів у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків, тому за подання позовної заяви здійснюється оплата судового збору.
		При встановлених судом обставинах, позивач, при зверненні до суду, не може бути звільнений від сплати судового збору, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211.20 грн. на користь держави. 
		Питання судових витрат вирішується згідно положень ст.141 ЦПК України і покладаються на позивача
		Керуючись ст.94, 97 КЗпПУ, ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України суд
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 судовий збір в розмірі1211.20 грн. на користь держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.  
		 Суддя   О. М. Курочкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...