Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15438/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: 07.02.2024. Зареєстровано: 08.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.
Дата набрання законної сили: 28.10.2024
Результат оскарження 28.10.2024 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.01.2024Справа №  910/15438/23Господарський суд міста Києва у складі судді   Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Укрсвітло»
		про   визнання недійсним рішення загальних зборів,
		 
		Представники учасників справи: 
		від позивача: Тарасун В.Г.,
		від відповідача: не з`явились
		від третьої особи: Кирич С.О.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» про визнання недійсним рішення загальних зборів єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, підписаного Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами» Марущаком П.Л.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019 є таким, що суперечить змісту рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами» від 04.04.2019, оформленого протоколом № 204, а Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами» ОСОБА_1 при прийнятті рішення № 05/04/19 від 05.04.2019 діяв недобросовісно та із перевищенням наданих йому повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами», як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
		12.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято даний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15438/23, призначено підготовче засідання на 13.11.2023.
		10.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без участі його представника. 
		В підготовче засідання 13.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився. 
		Представник позивача в підготовчому засіданні підтримав викладене у позові клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, вказаних у позові, а саме: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні фінансові технології», Приватного акціонерного товариства «Укрсвітло», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївну.
		В підготовчому засіданні 13.11.2023 судом розглянуто клопотання позивача про залучення третіх осіб, яке викладене у позові, за результатами якого суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Укрсвітло» (ідентифікаційний код 05431650), про що постановлено ухвалу від 13.11.2023, якою також зобов`язано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, докази чого надати до суду. Встановлено третій особі строк для подання письмових пояснень по суті позовних вимог. Підготовче засідання у справі відкладено на 13.12.2023.
		11.12.2023 через підсистему «Електронний Суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі. 
		В підготовче засідання 13.12.2023 з`явилися представники позивача. Інші учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином. 
		Суд, з`ясувавши обставини щодо отримання позивачем пояснень третьої особи та подання до суду всіх документів та доказів, необхідних для вирішення даного спору, враховуючи вчинення судом у підготовчому провадженні всіх необхідних дій задля правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, оскільки передбачених законом підстав для відкладення підготовчого засідання судом не встановлено, зважаючи на обмежений строк підготовчого провадження, суд визнав необхідним закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.
		В судове засідання 10.01.2024 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився. 
		Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2024 надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог, які підтримав у повному обсязі. Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог. 
		Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 29.01.2024.
		25.01.2024 через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі. 
		В судове засідання 29.01.2024 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, враховуючи подання ним заяви про розгляд даної справи без участі його представника, оскільки його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача. 
		Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги. Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову. 
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 29.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ» (надалі - ТОВ «АРТА Управління активами») є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» (надалі - ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД»), частка якого у вказаному товаристві складає 100% статутного капіталу (пункти 1.3., 5.3. Статуту ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», затвердженого рішенням № 03/04/19-1 його учасника від 03.04.2019). 
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АРТА Управління активами», оформлених протоколом від 04.04.2019 № 204, надано згоду на укладання ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» з Приватним акціонерним товариством «Укрсвітло» (надалі - ПрАТ «Укрсвітло») договору купівлі-продажу 34/100 частки комплексу нежитлових будівель ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1143575380000), визначеної відповідно до Розрахунку ідеальної частки від 20.03.2019 та Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 03 від 30.03.2019, виготовлених ПП «Пектораль-Ленд», а саме службово-побутових приміщень літ «Ф.» загальною площею 1398,7 кв.м. за договором купівлі-продажу на користь ПрАТ «Укрсвітло» із встановленням порядку володіння та користування спільним нерухомим майном, та з цією метою надано директору ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» Матюніну А.Б. повноваження на укладення договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі та інших необхідних документів, з їх нотаріальним посвідченням, та надано йому повноваження визначити ціну договору та інші суттєві умови на його розсуд та здійснити пов`язані із цим інші юридично-значимі дії та необхідні платежі. 
		05.04.2019 між ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» (продавець) в особі директора ОСОБА_3 та ПрАТ «Укрсвітло» (покупець) в особі представника Дергачової О.В., яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. 05.04.2018 за реєстровим № 319, укладено договір купівлі-продажу 34/100 (тридцять чотири сотих) часток комплексу будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. 05.04.2019 за реєстровим № 320 (надалі також - Договір). 
		За умовами п. 2.1. Договору відповідно до балансової довідки, наданої продавцем, балансова вартість будівель станом на 05.04.2019 становить 0 гривень, в тому числі ПДВ, ціна продажу 34/100 визначена продавцем у розмірі 60   000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 10   000,00 грн.
		Ціна продажу 34/100 часток будівель становить 60   000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 10   000,00 грн (п. 2.2. Договору). 
		Позивач, посилаючись на відповідні висновки про оцінку ринкової вартості нерухомого майна, яке відповідачем було відчужено третій особі за Договором, вказував, що ціна цього договору була очевидно заниженою та невигідною для відповідача, у зв`язку з чим останнім було подано відповідний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель від 05.04.2019 та зобов`язання ПрАТ «Укрсвітло» повернути це майно. 
		Зокрема, позивач вказував, що під час нового розгляду справи № 910/21039/20 за вказаним вище позовом, внаслідок ознайомлення з копіями документів, наданих для посвідчення приватним нотаріусом договору купівлі-продажу 34/100 частки комплексу нежитлових будівель від 05.04.2019, було виявлено наявність рішення єдиного учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, яким було погоджено вчинення оскаржуваного у зазначеній судовій справі договору купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель від 05.04.2019 за ціною 60   000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 10   000,00 грн. Втім, за доводами позивача, вказане рішення відсутнє у архіві корпоративних документів ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», а наявні на персональному комп`ютері генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА управління активами» ОСОБА_1 копії рішення № 05/04/19 від 05.04.2019 відрізняються за змістом від нотаріального примірника такого рішення. При цьому, причини та обставини наявності у нотаріуса оригіналу рішення учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» в редакції відмінній від наявної електроннрої копії рішення учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» встановити не вдалося, на підтвердження чого позивачем надано в матеріали справи, зокрема: Акт про перевірку обставин підписання рішення учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, наявності та фізичного стану документу, електронних копій документу та електронних носіїв інформації що можуть містити таку копію від 20.09.2023 № 20/09/2023-1, Акт фіксації наявності на комп`ютері генерального директора ТОВ «АРТА управління активами» електронних листів та електронних копій рішення учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 20.09.2023 № 20/09/2023-2, пояснювальну записку генерального директора ТОВ «АРТА управління активами» ОСОБА_1 від 20.09.2023 щодо обставин підписання рішення по відчуженню частки об`єкта нерухомості ТОВ «Центрагробуд», пояснювальну записку директора ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» ОСОБА_2 щодо відсутності ориігналів документів по відчуженню частки об`єкта нерухомості від 20.09.2023. 
		Відповідно до рішення № 05/04/19 учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019, яке підписано ТОВ «АРТА Управління активами», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ» в особі генерального директора ОСОБА_1 , вирішено погодити продаж 34/100 частки комплексу нежитлових будівель ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-б (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1143575380000), визначеної відповідно до Розрахунку ідеальної частки від 20.03.2019 та Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 03 від 30.03.2019, виготовлених ПП «Пектораль-Ленд», а саме службово-побутових приміщень літ «Ф.» загальною площею 1398,7 кв.м. за договором купівлі-продажу на користь ПрАТ «Укрсвітло», із встановленням порядку володіння та користування спільним нерухомим майном. Враховуючи, що залишкова балансова вартість об`єкту нерухомого майна станом на 05.04.2019 складає 0 гривень, встановлено, що продаж 34/100 частки комплексу нежитлових будівель відбувається за ціною 60   000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 10   000,00 грн, яка є вигідною для ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД». 
		Вказаним рішенням також надано директору ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» ОСОБА_3 повноваження на укладення договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі та інших необхідних документів, з їх нотаріальним посвідченням, та надано йому повноваження визначити інші суттєві умови на його розсуд та здійснити пов`язані із цим юридично-значимі дії та необхідні платежі. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що умови укладеного між ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» та ПрАТ «Укрсвітло» Договору в частині визначення ціни продажу є невигідними для відповідача, а приймаючи рішення № 05/04/19 від 05.04.2019, генеральний директор ТОВ «АРТА Управління активами» ОСОБА_1 перевищив свої повноваження, оскільки вказане товариство не уповноважувало його приймати будь-які рішення від імені єдиного учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» та визначити умови договору купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, зокрема, ціну продажу. Відтак, рішення № 05/04/19 учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019 суперечить змісту рішення загальних зборів учасників ТОВ «АРТА Управління активами» від 04.04.2019, яке оформлене протоколом № 204, у зв`язку з чим на загальних зборах учасників ТОВ «АРТА управління активами» 21.09.2023 прийнято рішення про звернення до суду із даним позовом про визнання недійсним рішення ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», учасником якого є ТОВ «АРТА управління активами» № 05/04/19 від 05.04.2019, яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ».
		Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, вказуючи, що рішення єдиного учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019 прийняте Генеральним директором ОСОБА_1 всупереч рішенню загальних зборів учасників ТОВ «АРТА Управління активами» від 04.04.2019, яке оформлене протоколом № 204, п. 9.3.4. Статуту ТОВ «АРТА Управління активами» та ч. 3 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». 
		Третя особа надала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що належним відповідачем за даним позовом має бути саме ТОВ «АРТА Управління активами», а оскільки позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, у задоволенні такого позову слід відмовити. При цьому, третя особа вказала про відсутність підстав для визнання недійсним рішення № 05/04/19 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019, оскільки відповідний правочин за визначеною вказаним рішенням ціною було схвалено в подальшому, що виключає будь-яке порушення майнових прав ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД». 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
		Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ТОВ «АРТА Управління активами» до ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» про визнання недійсним рішення загальних зборів єдиного учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, підписаного Генеральним директором ТОВ «АРТА Управління активами» ОСОБА_1. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
		Частинами 1, 2 ст. 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до приписів ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
		Статтею 116 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено право учасників господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. 
		Статтею 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
		Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав.
		Частиною 1 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
		Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (частини 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України). 
		Компетенцію загальних зборів учасників товариства визначено у ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно з положеннями якої (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
		Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону (ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). 
		Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.
		Відповідно до п. 7.2.1. Статуту ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» вищим органом вказаного товариства є загальні збори учасників. 
		Враховуючи, що ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» має єдиного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників, приймаються цим учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням учасника, яким є рішення уповноважених органів управління товариства (п. 7.3.8. Статуту). 
		Так, в матеріалах справи наявне рішення учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, підписане єдиним учасником цього товариства - ТОВ «АРТА Управління активами», яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ГРАДІЄНТ» в особі Генерального директора ОСОБА_1, а також скріплене печаткою позивача. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
		Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Для визнання недійсним рішення загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.
		Як стверджує позивач, прийняття Генеральним директором ТОВ «АРТА управління активами» одноособового рішення про визначення ціни продажу будівлі та надання оцінки щодо доцільності вказаної ціни за відсутності наділення його відповідними повноваженнями цим товариством свідчить про те, що генеральний директор ТОВ «АРТА управління активами» ОСОБА_1 діяв недобросовісно та з перевищенням наданих йому статутом ТОВ «АРТА управління активами» повноважень, а прийняте ним рішення № 05/04/19 від 05.04.2019 суперечить інтересам ТОВ «АРТА управління активами» та порушує права та законні інтереси позивача як учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», що є підставою для визнання недійсним вказаного рішення. 
		Водночас позивач посилався на суперечність рішення № 05/04/19 учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019 змісту рішення загальних зборів учасників ТОВ «АРТА управління активами» від 04.04.2019, яке оформлене протоколом № 204, яким повноваження щодо визначення ціни продажу нерухомого майна покладено на керівника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» ОСОБА_3 , а не генерального директора ТОВ «АРТА управління активами» ОСОБА_1 .
		Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
		Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).
		Судом встановлено, що договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель від 05.04.2019 було підписано з боку ТОВ «Центрагробуд» саме ОСОБА_3 , тобто, тією особою, яка була уповноважена на визначення ціни договору купівлі-продажу частки майна відповідача та, відповідно, укладання такого договору згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АРТА управління активами», оформленим протоколом № 204 від 04.04.2019. 
		При цьому, суд встановив, що доводи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги зводяться виключно до незгоди із визначеною рішенням № 05/04/19 учасника ТОВ «Центрагробуд» від 05.04.2019 ціною продажу майна ТОВ «Центрагробуд» на користь ПрАТ «Укрсвітло».
		Однак, суд вважає, що підписавши вказаний договір від 05.04.2019, директор ТОВ «Центрагробуд» ОСОБА_3 фактично погодив визначену рішенням № 05/04/19 учасника ТОВ «Центрагробуд» від 05.04.2019 ціну продажу майна відповідача. 
		Суд доходить висновку, що у даному випадку позовні вимоги не спрямовані на поновлення прав позивача, а спірне рішення є таким, що відповідає положенням п. 7.3.8. Статуту ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», в той час як товариство не позбавлене права реагування на відповідні рішення свого учасника, що не відповідають його інтересам. При цьому, таке право ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» вже реалізувало шляхом пред`явлення позову до ПрАТ «Укрсвітло» про визнання недійсним договору від 05.04.2019 купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель та повернення нерухомого майна за цим договором, в межах якого вирішується питання правомірності чи неправомірності визнання ціни продажу майна за указаним правочином, а також відповідності вчинення директором ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» цього правочину в інтересах товариства. 
		Водночас, констатуючи наявність порушеного права, що підлягає судовому захисту, позивачем не конкретизовано, яким саме чином задоволення даного позову відновить порушені права та інтереси позивача.
		Разом з тим, суд враховує, що позивачем оскаржується його ж рішення, яке прийняте ним як єдиним учасником ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД».
		Отже, встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		При цьому, розглядаючи спори між учасником та господарським товариством, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників також не завжди збігаються (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16). 
		Учасник товариства, який вважає порушеними свої корпоративні права, може захищати їх різними способами, які не перешкоджають господарській діяльності самого товариства та не ставлять інтереси третіх осіб, які вступають з товариством у зобов`язальні правовідносини, під ризик їх невиконання (скликання зборів учасників з метою покращення роботи органів управління товариством; вихід з товариства з виплатою йому частки у майні товариства). Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19), пункти 84-85.
		Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/10956/16, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.
		Отже, суд зазначає, що позивач у позовній заяві не довів перед судом переконливими та обґрунтованими аргументами наявності його порушених прав та охоронюваних законом інтересів прийняттям спірного рішення № 05/04/19 учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» від 05.04.2019, натомість визнання судом недійсним такого рішення з формальної підстави, а саме, невідповідності прийнятому рішенню загальних зборів учасників ТОВ «АРТА управління активами» від 04.04.2019, оформленого протоколом № 204, лише матиме ознаки зайвого втручання у правовідносини сторін. 
		Щодо заяви відповідача про визнання позову суд відзначає таке. 
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. 
		Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України). 
		Як визначено у частинах 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
		Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД», як відповідач, має процесуальне право на подання заяви про визнання позову.
		Втім, беручи до уваги підстави відмови в позові, суд дійшов висновку про безпідставність заяви відповідача про визнання позову. При цьому, суд зауважує, що положення п. 9.3.4. Статуту ТОВ «АРТА управління активами», на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предметом даного спору є рішення ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД», прийняте його єдиним учасником, яке стосується діяльності цього товариства, а не позивача.  
		Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.
		У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи встановлені судом обставини, у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення його прав прийнятим спірним рішенням загальних зборів єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАГРОБУД» № 05/04/19 від 05.04.2019, підписаного Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА Управління активами» Марущаком П.Л. та, як наслідок, для визнання недійсним цього рішення, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє. 
		Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.02.2024.
		 
		 
		          Суддя                                                                                Т.Ю. Трофименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...