Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 544/1134/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 07.02.2024. Зареєстровано: 08.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.
Дата набрання законної сили: 02.09.2024
Результат оскарження 02.09.2024 Апеляційний суд Полтавської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/539/52/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170580000087

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 544/1134/23
		                                                                        Провадження № 1-кп/539/52/2024
		                                                В И Р О К
		        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И        
		 
		06 лютого 2024 року Лубенський міськрайонний суд
		Полтавської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		секретаря - ОСОБА_2 
		з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		захисника - ОСОБА_5 
		та потерпілої - ОСОБА_6 
		        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №12023170580000087 від 16.02.2023 по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рибач`є Киргизької республіки, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , у порядку ст.89 КК України не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263, ч.1 ст.115, ч.3 ст.289 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		15 лютого 2023 року приблизно о 13:30 год., ОСОБА_4 на лісосмузі, що знаходиться на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, поблизу зупинки громадського транспорту «с.Вишневе», діючи умисно, на ґрунті виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , із зброї невстановленого зразка здійснив один прицільний постріл у життєво важливий орган - голову ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового поранення голови із переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом під оболонку та у речовину головного мозку, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_7 .
		Дії ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 .
		Окрім того, 15 лютого 2023 року, приблизно о 14:00 год., біля лісопосадки, що знаходиться на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, поблизу зупинки громадського транспорту «с.Вишневе», ОСОБА_4 після скоєння вбивства ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, відшукавши в кишені загиблого ОСОБА_7 ключ від замка запалення автомобіля останнього марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 , запустив двигун автомобіля, після чого незаконно заволодів вказаним автомобілем та на ньому покинув місце події.
		Ринкова вартість вищевказаного автомобіля марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 станом на дату вчинення злочину, становила 427934,53 грн., що у 318 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (427934,53/1342=318,88).
		Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Суду пояснив, що з ОСОБА_7 перебував у дружніх відносинах. 15.02.2023 року вони на автомобілі потерпілого поїхали в м.Хорол до знайомого ОСОБА_4 з метою придбання пістолета. Біля с.Вишневе зупинилися та ОСОБА_7 сказав, що у нього тут зустріч. Потім дістав пакет, в якому була велика кількість різної зброї та боєприпасів, у тому рахунку «наган». Зі слів ОСОБА_8 вказану зброю він хотів продати. В цей час до них підійшла незнайома особа, ОСОБА_8 з пакету дістав «наган» і вони відійшли в бік. Через деякий час ОСОБА_4 почув два постріли з різних пістолетів та повернувшись в бік пострілу побачив, що ОСОБА_8 падає на землю. ОСОБА_4 підійшов до місця події, побачив тіло ОСОБА_8 , біля якого лежав інший пістолет невеликого розміру та запропонував викликати швидку допомогу, однак незнайомий чоловік сказав, що це вже не допоможе. Потім чоловік наказав відтягнути тіло ОСОБА_8 та прикрити якимись речами, що обвинувачений і зробив. Після цього за наказом цього чоловіка ОСОБА_4 дістав з кишені ОСОБА_8 ключі від автомобіля, однак не зміг його завести. В зв`язку з цим ОСОБА_4 зателефонував своєму знайомому та після його підказки завів мотор автомобіля. Після цього за наказом чоловіка ОСОБА_4 заліз в багажник автомобіля та вони поїхали. Через деякий час чоловік випустив його з автомобіля, вони ще деякий час їхали вдвох, а потім вони роз`їхалися. На уточнюючі питання обвинувачений зазначив, що постріл в ОСОБА_8 невідомим чоловіком було здійснено з 2-4 м. Також зазначив, що описати цього чоловіка він не може, оскільки він був в капюшоні, а риси його обличчя були не характерні. Чому чоловік наказав йому залізти в багажник не знає. Також повідомив, що перебуваючи в багажнику зрозумів маршрут їхнього руху, оскільки добре знає цю дорогу. Крім того, вказав, що спочатку не розповів про ці обставини через страх перед невідомим чоловіком, а потім, під час досудового розслідування, він повідомив про вчинення ним вбивства ОСОБА_8 під примусом поліцейських.
		Незважаючи на заперечення ОСОБА_4 його вина у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.289 КК України підтверджується наступними дослідженими по справі доказами:
		- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що була дружиною ОСОБА_7 . Її чоловік займався підприємництвом, мав пилораму. ОСОБА_4 був знайомим ОСОБА_7 інколи ремонтував йому мопеди. 15.02.2023 року зранку вони з чоловіком роз`їхалися по роботам. Чоловік був одягнутий в спортивний костюм чорного кольору, коричневу куртку, шапку. Поїхав на власному авто, яке водив особисто, не передавав керування іншим особам. Протягом дня приблизно о 12 год. 30 хв та о 13 год 00 хв. вона спілкувалася з чоловіком по телефону на побутові теми. Ввечері ОСОБА_9 не повернувся додому, а тому о 20 год. вона почала йому дзвонити. Телефон, на якому встановлено картку оператора МТС був відключений, а телефон з карткою оператора Київстар не відповідав. Зранку вона спробувала ще раз зателефонувати, однак ОСОБА_7 трубку не брав. На роботі сказали, що він не приходив. Також зазначила, що брала участь при обшуку автомобіля ОСОБА_7 , в якому було виявлено телефон та барсетку з документами. 
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка суду повідомила, що 15.02.2023 року ОСОБА_7 прибув до господарства ОСОБА_4 з метою повернення боргу в 3000 грн. ОСОБА_4 вийшов на подвір`я, віддав борг, а потім вони разом поїхали в невідомому напрямі. ОСОБА_4 був одягнутий в коричневі штани та синю куртку. Близько 17 години ОСОБА_4 повернувся додому, переодягнувся та попрохав ОСОБА_10 випрати його речі, що вона і зробила вранці наступного дня.
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , який суду повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були його знайомі. 15-го лютого він перебував у ОСОБА_7 на підприємстві у справах. В цей час він став свідком як ОСОБА_7 по телефону, динамік якого працював в гучному режимі, спілкувався з ОСОБА_4 . ОСОБА_7 спитав чого ОСОБА_4 так довго не дзвонить, а потім спитав чи вони будуть їхати. Потім близько 13 години ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 виїхали до м.Хорол.
		- показаннями свідка ОСОБА_12 , який суду повідомив, що був знайомим з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . 14.02. на прохання ОСОБА_7 він привіз ОСОБА_4 на його пилораму, де вони про щось спілкувалися. Наступного дня, 15.02.2023 року, близько 13 год. ОСОБА_12 , перебуваючи на пилорамі ОСОБА_7 , став свідком його розмови з ОСОБА_13 по телефону, під час якої вони домовилися зустрітися. Того ж дня близько 15 год. та потім ввечері ОСОБА_12 телефонував ОСОБА_7 , однак останній не брав трубку. 
		- показаннями свідка ОСОБА_14 , який зазначив, що був знайомий з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Також вказав, що займається ремонтом автомобілів. 15.02.2023 року близько 14 год. йому подзвонив ОСОБА_4 та спитав поради як завести автомобіль. Точного змісту розмови він не пам`ятає, однак зазначив, що вцілому вирішення проблеми зводилося до того, що для запуску двигуна ОСОБА_4 необхідно натиснути кнопку старт/стоп. Потім близько 15 год. ОСОБА_4 вдруге зателефонував та вони поспілкувалися з приводу доцільності придбання автомобіля «Таврія».
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду повідомив, що 15.02.2023 року близько 15 год. за місцем свого проживання в с.Нетратівка Лубенського району з вікна будинку побачив як неподалік зупинився автомобіль моделі Passat білого кольору, за кермом якого сидів чоловік. Інших людей в автомобілі він не бачив. Водій щось робив в телефоні та через декілька хвилин поїхав.
		- показаннями свідка ОСОБА_16 , який суду повідомив, що є братом ОСОБА_4 по батьку. 15-го лютого близько 18 год. 30 хв. до нього зателефонував ОСОБА_4 та попросив його забрати на вул.Київській в м.Пирятин, на що він погодився. Зустрівши брата вони спочатку поїхали до ОСОБА_4 , а потім до ОСОБА_17 . Брат був одягнутий в сині джинси, дублянку, чорну шапку.
		- показаннями свідка ОСОБА_17 , який суду повідомив, що є другом ОСОБА_4 . 15-го лютого близько 10 години ОСОБА_4 прибув до його господарства по скутер, а потім поїхав у справах. Після цього близько 20 год. він знову приїхав до нього разом із ОСОБА_16 та вони близько 1 години пили чай. ОСОБА_4 був одягнутий в сині джинси, коричневу дублянку, чорні ботинки.
		- за клопотанням ОСОБА_4 та його захисниці в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 , який суду повідомив, що влітку 2023 року перебував в СІЗО № 23, камера № 96 разом з ОСОБА_4 . Одного разу під час спільної прогулянки ОСОБА_4 запропонував йому за грошову винагороду зізнатися у вбивстві ОСОБА_7 , в якому обвинувачують ОСОБА_4 , на що він погодився. 
		ОСОБА_4 детально описав версію подій, яку в наступному повинен був повідомити ОСОБА_18 . 
		За цією версією 14.02.2023 року ОСОБА_18 прибув на зустріч з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у визначене місце біля с.Вишневе з метою придбання «нагану». Попередньою обумовлена ціна «нагана» складала 900 дол.США, однак вже на місці ОСОБА_7 повідомив, що ціна нагана збільшилася і тепер складає 1300 дол.США, через що у них виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_7 дістав маленький пістолет Вальтер та здійснив постріл, а ОСОБА_18 , тримаючи в руках «наган», здійснив постріл у відповідь та поцілив ОСОБА_7 у голову, від чого він помер. Потім ОСОБА_18 наказав ОСОБА_4 відтягнути тіло ОСОБА_7 в кущі. Після цього ОСОБА_18 сів в автомобіль ОСОБА_7 та намагався його завести, однак у нього не вийшло, а тому вони подзвонили знайомому та він пояснив, що для цього потрібно натиснути педаль тормозу. Внаслідок виконання таких дій вдалося завести мотор автомобіля. Після цього ОСОБА_18 наказав ОСОБА_4 залізти в багажник автомобіля ОСОБА_7 , де його і закрив. Потім на автомобілі ОСОБА_18 вирушив у напрямку м.Кременчук, після чого у напрямку м.Пирятина та врешті решт виїхав на трасу Київ-Харків, де випустив ОСОБА_4 та віддав йому автомобіль. 
		На думку ОСОБА_4 , в такому випадку вина у вчиненні інкримінованих йому 4 кримінальних правопорушень розподілялася таким чином: ОСОБА_18 було б обвинувачено у вбивстві через необережність; обвинувачення у вчиненні заволодіння вогнепальною зброєю та бойовими припасами шляхом шахрайства та у носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу були б зняті через недоведеність; ОСОБА_4 було б обвинувачено лише у незаконному заволодінні транспортним засобом.
		За їхньою домовленістю сума грошової винагороди за такі дії ОСОБА_18 складала 60 000 грн по приїзду на КПЗ та 1500 дол.США за кожен рік відбування покарання, призначеного за вчинення вбивства. 
		На виконання такої домовленості ОСОБА_18 написав відповідну заяву про вчинення злочину. Однак наразі відмовляється від цієї заяви, оскільки йому пояснили, що в такому разі буде призначено покарання у виді позбавлення волі на більш тривалий термін, ніж вони передбачали з ОСОБА_4 .
		Також ОСОБА_18 пояснив, що безпосередньо про реальні обставини цих подій ОСОБА_4 пояснив, що в той день під час суперечки з ОСОБА_7 з приводу придбання «нагану» він дійсно здійснив постріл у останнього, від чого ОСОБА_7 помер.
		- протоколом обшуку від 16.02.2023 року, під час якого в автомобілі ОСОБА_7 , який знаходився на узбіччі а/д Київ-Харків-Довжанський у напрямку до м.Полтави, виявлено та вилученого в тому рахунку 2 мобільні телефони, стріляну гільзу.
		- протоколом огляду місця події від 17.02.2023 року, земельної ділянки місцевості, яка розташована вглиб від лівого краю дороги Р-60 з назвою «Київ-Суми», 4 км від населеного пункту Дейманівка в напрямку населеного пункту Оріхівка. Під час огляду виявлено труп ОСОБА_7 . Також виявлено та вилучено зокрема, чоловічу шапку зі слідами РБК, три гіпсові зліпки протектора шин автомобіля в правій врізаній кишені штанів виявлено 2 набої з маркуванням НОМЕР_7 та НОМЕР_8.
		- протоколом огляду місця події від 19.02.2023 року ділянки річки Удай (т.5, а.с.41-45).
		- протоколом огляду місця події від 22.02.2023 року по праву сторону а/д Пирятин-Суми поблизу зупинки «Вишневе» на відстані близько 50 м від а/д, під час якого виявлено стріляну гільзу (т.5, а.с.50-53).
		- протоколом огляду від 17.02.2023 року одягу ОСОБА_7 
		- протоколом обшуку від 17.02.2023 року проведеного за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: куртку (дублянку) коричневого кольору, куртку захисного кольору з каптуром, куртку захисного кольору з каптуром та підкладкою, чоловічі штани захисного кольору з шкіряним ременем чорного кольору, чоловічі ботинки чорного кольору, чоловічі ботинки світло-коричневого кольору з зеленими вставками, чоловічі берці чорного кольору.
		- протоколом огляду від 17.02.2023 року речей ОСОБА_4 , які добровільно видала його дружина - ОСОБА_10 : штани джинсові сірого кольору з написом Rudolf Dassher PUMA, куртку осінню темно-сірого кольору з написом Ronda зі слідами РБК, штани джинсові коричневого кольору з написом Tophero, мобільний телефон марки Redmi з сім-карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_3 .
		- висновком судово-балістичної експертизи від 27.02.2023 року № СЕ-19/117-23/3538-БЛ, відповідно до якої виявлена в автомобілі Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 гільза є частиною патрона - стріляною гільзою проміжного патрона калібру 223 Remington (т.2, а.с. 5-52).
		- висновком судово-балістичної експертизи від 03.03.2023 року № СЕ-19/117-23/3636-БЛ, відповідно до якого виявлені в кишені штанів трупа 2 предмета є пістолетним коротким патроном «Браунінг» калібру 9 мм, споряджений самостійним способом з використанням вкороченої капсульованої гільзи патрона калібру223 Remington, та пістолетним патроном «Браунінг», калібру 7,65 мм Automatic, споряджений самостійним способом з використанням капсульованої гільзи промислового виробництва, метальним снарядом саморобного виробництва та пороховим зарядом промислового виробництва (т.2, а.с.57-62).
		- висновком судово-балістичної експертизи від 24.03.2023 року № СЕ-19/117-23/5203-БЛ, відповідно до якої виявлена під час додаткового огляду місця події стріляна гільза є частиною бойового припасу - стріляною гільзою пістолетного патрона калібру 6,35 мм Browning (т.2 а.с.67-69).
		- висновком судово-трасологічної експертизи від 27.02.2023 року № СЕ-19/117-23/3637-Д, відповідно до якої слід папілярного узору пальця руки, виявленого на автомобілі Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 , залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_7 (т.2 а.с.75-83).
		- висновком судової трасологічної експертизи від 11.04.2023 року № СЕ-19/117-23/5672-ТР, відповідно до якої сліди шин, виявлені на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, поблизу зупинки «с.Вишневе» міг бути залишений, як шинами встановленими з лівого та правого боку на передній та задній вісях автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 (т.2, а.с.102-115).
		- висновками експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 07.04.2023 року № СЕ-19/117-23/4372-ФХВР та від 14.04.2023 року № СЕ-19/117-23/5212-ФХВР, відповідно до яких на курточці та сірих джинсах, вилучених у ОСОБА_4 , виявлено нітрит-іони. Слідів речовин, що категорично вказують на наявність слідів продуктів пострілу, не виявлено (т.2 а.с. 157-172).
		- висновком експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу від 10.04.2023 роу № СЕ-19/117-23/5210-ФХВР, відповідно до якої на шапці загиблого ОСОБА_7 виявлено дифеніламін, який може бути віднесений до продуктів пострілу (т.2, а.с. 227-232).
		- висновком судово-медичної експертизи № 331 від 28.02.2023 року, відповідно до якої кров трупа ОСОБА_7 відноситься до В (ІІІ) групи з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_4 відноситься до 0(І) групи з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.3 а.с.9,10).
		- висновком судово-медичної експертизи № 520 від 11.04.2023 року, відповідно до якого за результатами дослідження жовчі трупа ОСОБА_7 він належить до категорії видільників (т.3 а.с. 14).
		- висновками судово-медичної експертизи № 335 від 08.03.2023 року, № 334 від 08.03.2023 року, № 332 від 03.03.2023 року, № 333 від 03.03.2023 року, № 593 від 28.04.2023 року, №597 від 03.05.2023 року, № 243 від 28.03.2023 року, № 424 від 28.03.2023 року, №597 від 03.05.2023 року, № 243 від 28.03.2023 року, № 425 від 31.03.2023 року, № 426 від 31.03.2023 року, № 646 від 09.05.2023 року відповідно до яких на гумовому килимі з під лівого сидіння, на гумовому килимі багажника та ганчірці, виявлених під час обшуку автомобіля ОСОБА_7 . Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 , на п`яти зрізах трав`яної поверхні, на унітазі, вилучених в ході огляду місця події, на куртоці підозрюваного ОСОБА_4 , вилученій 17.02.2023 року в ході огляду предметів, на шапці, на спортивній кофті, майці, спортивних штанах, правому кросівку, куртці ОСОБА_7 знайдена кров людини, яка може походити від загиблого ОСОБА_7 , походження крові лише від підозрюваного ОСОБА_4 виключається (т.3 а.с.27, 36, 41-43, 47, 48, 52, 53, 91, 92, 96, 98, 102, 103, 107-109, 113-115, 2019, 220).
		- висновком судово-медичної експертизи № 135 від 12.04.2023 року, відповідно до якого на двох недопалках, вилучених 16.02.2023 року під час обшуку автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 виявлена слина, яка може походити від ОСОБА_7 , походження слідів слини від ОСОБА_4 виключається (т.3, а.с.181-182).
		- висновком судово-медичної експертизи № 14 від 21.03.2023 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_7 настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення голови із переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом під оболонки та у речовину головного мозку, що і стало безпосередньо причиною смерті. Смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . На тілі ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження, які можливо розділити на дві групи:
		Перша група: вхідна вогнепальна рана в лобній ділянці справа, в проекції зовнішнього кінця правої надбровної дуги; вихідна вогнепальна рана на шкірі лівої вушної раковини ближче до її верхнього полюсу; крововиливи у м`які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в скроневій ділянці зліва та в лобно-скроневій ділянці справа; дірчастий перелом правого скулового відростку лобної кістки; багатоуламковий перелом верхньої стінки правої очниці; підшкірний крововилив в ділянці нижнього повіка правого ока; крововилив під слизовою оболонкою правого очного яблука, ближче до зовнішнього кута ока; багатоуламковий перелом решітчастої кістки; багатоуламковий перелом верхньої стінки лівої очниці; дірчастий перелом медіальної стінки лівої очниці; багатоуламковий перелом лівого великого крила клиноподібної кістки; розрив твердої і м`якої мозкової оболонок з деструкцією сірої та білої речовини головного мозку по базальній поверхні лівої скроневої частки; багатоуламковий перелом скаралупи лівої скроневої кістки.
		Вищевказані тілесні ушкодження за своїми характеристиками є прижиттєвими, утворилися одномоментно, незадовго до настання смерті потерпілого, внаслідок дії кульового заряду і його компонентів при не менш ніж однократному пострілі з вогнепальної зброї, проведеної з близької дистанції (у межах дії додаткових факторів пострілу).
		Стосовно живої особи зазначені тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку, як такі, що призвели до смерті.
		Друга група: лінійної форми садна шкіри в ділянці верхнє-зовнішнього квадрата лівої сідниці у кількості двох, паралельних одне одному, та в ділянці верхнє-внутрішнього квадрату правої сідниці, у кількості трьох, що зливаються між собою, які за своїми характеристиками є прижиттєвими, утворилися в короткий проміжок часу, незадовго до настання смерті потерпілого або під час її настання, від ковзаної дії тупих предметів з витонченим краєм, які могли утворитись і в результаті переміщення (волочіння) тіла по нерівній, твердій площині, та стосовно живої особи можуть бути оцінені як такі, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		Враховуючи анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень першої групи, характер отриманої травми, безпосередню причину смерті, а також ступінь вираженості реактивних змін у м`яких тканинах та органах в ділянках їх травматизації, встановлених при їх судово-гістологічному дослідженні, слід вважати, що після спричинення тілесних ушкоджень першої групи, смерть ОСОБА_7 , настала у проміжок часу, який обчислюється хвилинами.
		Враховуючи морфологічні характеристики виявлених на трупі гр. ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, можливість їх утворення внаслідок нанесення удару пальцями рук, стиснутими в кулак, або ногою у взутті, виключається.
		Приймаючи до уваги анатомічну локалізацію вхідного отвору та напрямок раньового каналу, слід вважати, що в момент отримання потерпілим тілесних ушкоджень першої групи (момент пострілу), взаємне розташування потерпілого та нападника, положення тіла потерпілого, а також взаємне розташування зброї та потерпілого могло бути будь-яким, яке б дозволяло нападнику здійснити постріл з вогнепальної зброї з близької дистанції (у межах дії додаткових факторів пострілу) у лобну ділянку голови потерпілого справа в напрямку каналу справа наліво, дещо спереду назад у горизонтальній площині (у відношенні до площин тіла потерпілого).
		В момент утворення тілесних ушкоджень другої групи, потерпілий був обернений до травмуючого предмету своєю задньою поверхнею тіла.
		Загальна довжина раневого каналу складає 17 см, напрямок раневого каналу справа наліво, дещо спереду назад у горизонтальній площині.
		Численні, хаотично розташовані крапкові садна шкіри навколо вхідної вогнепальної рани, виявлені в ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , накладення сіро-чорного кольору схожі на кіптяву та гідродинамічну дію порохових газів в ділянці вхідної вогнепальної рани, виявлені при її судово-медико-криміналістичному дослідженні є результатом дії додаткових факторів пострілу (порохові зерна, порохові гази та кіптява), що свідчить про те, що постріл було здійснено з близької дистанції (у межах дії додаткових факторів пострілу).
		Об`єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про виникнення тілесних ушкоджень першої групи після взаємодії вогнепального снаряда з перешкодою в ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 не отримано.
		Враховуючи анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень першої групи, характер отриманої травми, безпосередню причину смерті, слід вважати, що після спричинення тілесних ушкоджень першої групи, потерпілий не міг виконувати активні цілеспрямовані дії (пересуватися, підніматися, наносити удари, чинити опір, кричати і таке інше).
		- висновком судово-медичної експертизи № 74-МК від 14.04.2023 року, відповідно до якого на клаптику шкіри з верхнього краю лівої вушної раковини, вихідна вогнепальна рана, яка утворилася від дії вогнепального снаряду, вірогідніше всього кулі; на фрагменті добової кістки справа, вхідне вогнепальне ушкодження, яке утворилося від дії вогнепального снаряду, вірогідніше всього кулі. Враховуючи обставини справи, механізм утворення вхідної та вихідної вогнепальних ран, на клаптиках шкіри та фрагментах лобної кістки від трупа гр-на ОСОБА_7 , наявність додаткових факторів пострілу, а саме накладень сіро-чорного кольору сході на кіптяву та гідродинамічну дію порохових газів, можливо припустити, що постріл був здійснений вірогідніше всього з близької відстані (т.3, а.с.4, 5).
		- протоколом огляду предмету від 25.02.2023 року, під час якого слідчим оглянуто мобільний телефон Samasung G780F/DS фіолетового кольору, вилучений на місці події. Після огляду телефонних дзвінків за 15.02.2023 року встановлено спілкування з абонентом « ОСОБА_19 » ( НОМЕР_3 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_4 ): вхідний о 10 год 06 хв., вихідний 12:51 (т.2, а.с.19-27)
		- документами, що містять інформацію про зв`язок з абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що належать ОСОБА_7 та НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , в тому рахунку 15.02.2023 року о 8:14, 10:06, 12:51. А також зв`язок з абонентським номером НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 та НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_14 15.02.2023 року о 13:51, 15:38. А також інформацію щодо місця перебування вказаних абонентських номерів протягом 15.02.2023 року (т.4, а.с.15-250).
		- відеозаписом з камер спостереження, наданих виконкомом Пирятинської міської ради щодо руху автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 в період з 07:00 по 23:59 години 15.02.2023 року, яким зафіксовано: рух по вул. Харківська м.Пирятин до вул. Гагаріна м.Пирятин о 13 год. 06 хв., рух на автошляху М-03 Київ-Харків о 13 год. 16 хв., рух по вул. Січових Стрільців м.Пирятин в напрямку центра міста о 17 год. 46 хв., рух по вул. Європейська м.Пирятин на автошлях Київ-Харків о 18 год 00 хв. (т.2, а.с.34-38).
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.02.2023 року з відеозаписом до нього за участю ОСОБА_4 , під час якого останній детально розповів та продемонстрував обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Так, обвинувачений повідомив, що 15.02.2023 року о 12:00 на автомобілі Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 вони домовилися з ОСОБА_7 поїхати в м.Хорол з метою продажу револьвера калібру 7,62, належного останньому. Ця версія була придумана ОСОБА_4 з метою заволодіння револьвером ОСОБА_7 та наступного одержання від останнього за нього грошей, оскільки до цього ОСОБА_7 підставив його з продажем неякісного пістолета. На місці події вони зупинилися з метою перевірки працездатності револьвера. Для цього ОСОБА_7 передав його ОСОБА_4 , а останній сказав, що тепер револьвер залишиться у нього. В автомобілі розпочався конфлікт, після чого обвинувачений вийшов з машини та хотів перевірити револьвер та в цей час почув постріл і автоматично вистрелив у бік ОСОБА_7 з відстані 3 м 90 см та влучив йому в лоб. Після цього ОСОБА_7 впав, а у нього з рук випав пістолет «Вальтер», калібр 6,45, який обвинувачений забрав собі. Стріляну гільзу від цього пістолета він забрав та викинув на вул.Гребінківській в м.Пирятин, а 2 пістолети викинув у р.Удай при в`їзді в с.Високе. Обвинуваченим детально описано та продемонстровано на місцевості їхній маршрут руху, який узгоджується з даними операторів мобільного зв`язку, відеозаписами з камер спостереження, наданих виконкомом Пирятинської міської ради, вказав місце вчинення злочину, де і було виявлено труп ОСОБА_7 , а також сліди шин автомобіля, ідентифіковані експертом як такі, що можуть походити від автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 , продемонстрував як здійснив постріл у ОСОБА_7 , описав і продемонстрував свої дії, направлені на запуск двигуна автомобіля ОСОБА_7 , для чого він телефонував свідку ОСОБА_14 , що узгоджується з даними оператора мобільного зв`язку та показаннями безпосередньо свідка ОСОБА_14 , описав та показав на місцевості свої подальші дії (т.5, а.с.28-40). 
		- висновком експерта № 14-а від 26.04.2023 року, відповідно до якого показання підозрюваного ОСОБА_4 , дані ним 18.02.2023 року під час проведення слідчого експерименту за його участю, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 в частині, що стосується можливого знаряддя спричинення тілесних ушкоджень першої групи та можливого механізму утворення тілесних ушкоджень другої групи, виявлених на трупі. В той же час, напрямок пострілу (напрямок руху вогнепального снаряду у просторі), який моделює підозрюваний ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту (з урахуванням положення зброї відносно тіла потерпілого, взаємного розташування нападника та потерпілого в момент пострілу, на які вказує підозрюваний ОСОБА_4 ), не співпадає з напрямком раньового каналу, спричиненого вогнепальним снарядом у тілі потерпілого (т.5, а.с.92-99).
		- протоколом огляду від 04.05.2023 року мобільного телефону, вилученого 17.02.2023 року під час огляду предметів ОСОБА_10 , під час якого в додатку «Галерея» виявлено три фотознімки револьвера, датовані 09.11.2022 року 12: 31. Присутній ОСОБА_4 заявив, що на знімках в його телефоні зображений револьвер наган зразка 1941 року для відстрілу набоями калібру 7,62 мм, який належав ОСОБА_7 . ОСОБА_4 , пояснив, що 15.02.2023 року він здійснив постріл у ОСОБА_7 з аналогічного револьвера. У ОСОБА_7 було в наявності 2 таких револьвери, однак постріл 15.02.2023 року здійснено не з револьвера, який зображений на знімках, а з аналогічного (т.5, а.с.101-103).
		- висновком автотоварознавчої експертизи від 20.04.2023 року № 1384-1386/2083, відповідно до якої ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_2 станом на 15.02.2023 року становила 427 934 грн 53 коп.
		Наведені докази узгоджуються між собою, не суперечать один одному, та в своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.289 КК України.
		Так, численні показання свідків, відеозаписи з камер спостереження, протокол проведення слідчого експерименту, висновки експертиз, данні оператора мобільного зв`язку, протоколи огляду місця події та обшуку, свідчать про те, що 15 лютого 2023 року приблизно о 13:30 год ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 на автомобілі останнього, прибули до лісосмуги, що знаходиться на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, поблизу зупинки громадського транспорту «с.Вишневе», де у них виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 із зброї невстановленого зразка здійснив один прицільний постріл у життєво важливий орган - голову ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового поранення голови із переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливом під оболонку та у речовину головного мозку, внаслідок якого ОСОБА_7 помер.
		При цьому про наявність саме прямого умислу у обвинуваченого на вчинення умисного вбивства потерпілого свідчить сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень, поведінка обвинуваченого. Так, дії обвинуваченого, а саме здійснення обвинуваченим цілеспрямованого пострілу з невстановленої зброї, з близької відстані у життєво важливу ділянку тіла ОСОБА_7 - голову, свідчить про наявність у обвинуваченого мети позбавлення життя потерпілого, при цьому обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажав їх настання (аналогічна позиція викладена в ухвалі ВСУ від 16.09.99). 
		Про те, що умисел обвинуваченого був направлений саме на умисне вбивство також свідчать дії обвинуваченого після здійснення з близької відстані цілеспрямованого пострілу з невстановленої зброї. Зокрема, повної байдужості до наслідків своїх дій, не надання потерпілому допомоги. Після того, як ОСОБА_4 переконався в тому, що потерпілий ОСОБА_7 не подавав ознак життя, він відтягнув його тіло подалі від дороги та прикрив його різними речами. З метою приховання слідів злочину на автомобілі потерпілого зник з місця події, а перебуваючи вдома попрохав дружину випрати його речі.
		При цьому відповідно до висновку експертизи продуктів пострілу по змивах з долонь трупа ОСОБА_7 слідів пороху не виявлено, що спростовує версію обвинуваченого, що потерпілий перший стріляв з пістолета.
		Також наведені докази свідчать про те, що після вбивства ОСОБА_4 вирішив заволодіти транспортним засобом ОСОБА_7 , автомобілем марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 , для чого відшукав у загиблого ОСОБА_7 ключі від замка запалення автомобіля, порадившись по телефону зі свідком ОСОБА_14 запустив двигун автомобіля, після чого незаконно заволодів вказаним автомобілем та на ньому залишив місце події.
		ОСОБА_4 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду декілька разів змінював версію тих подій: вбивство ним ОСОБА_7 з необережності, вбивство ОСОБА_7 . ОСОБА_18 та остаточно - вбивство ОСОБА_7 незнайомим чоловіком. 
		Однак суд критично оцінює остаточну версію подій, оскільки вона є непослідовною, нелогічною та такою, що не узгоджується з іншими доказами у справі.
		Так, матеріали справи не містять жодних доказів (зібраних на місці події, в автомобілі, тощо), які б вказували на присутність на місці події ще однієї особи. 
		Незважаючи на те, що за версією ОСОБА_4 він провів з цією особою декілька годин, він не може жодним чином описати зовнішність такого чоловіка. 
		ОСОБА_4 вказує на те, що чув 2 постріли з різної зброї (оскільки звук пострілів відрізнявся), потім він побачив, що невідома особа здійснила постріл в ОСОБА_7 з «нагана» з відстані не менше, ніж 2 м. Однак, така версія спростовується висновками судово-медичних експертиз, відповідно до яких постріл було здійснено з вогнепальної зброї, проведеної з близької дистанції (у межах дії додаткових факторів пострілу). Для короткоствольної зброї ця відстань складає 50 - 80 см (с.296 підручника "Судова медицина" (За загальною редакцією професора В. Д. Мішалова).
		Крім того, ОСОБА_4 не зміг пояснити навіщо така особа помістила його в багажник автомобіля ОСОБА_7 , але через деякий час випустила його та вони поїхали разом в салоні автомобіля.
		Також, зібрані у справі докази дають можливість точно встановити маршрут руху автомобіля ОСОБА_7 після його вбивства. Під час слідчого експерименту з ОСОБА_4 , останній вказав на те, що саме він керував автомобілем. Такі пояснення підтвердив тим, що точно вказав маршрут руху автомобіля від місця події. Однак наведене спростовує остаточну версію ОСОБА_4 про те, що місце події він залишив в багажнику автомобіля, а відтак і не міг знати маршрут його руху. 
		Згідно з показаннями свідка ОСОБА_18 , під час перебування його з ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі останній просив його зізнатися у вбивстві ОСОБА_7 , однак при цьому повідомив, що насправді це він вбив ОСОБА_7 через суперечку щодо зброї. Версію про участь у вбивстві іншої особи ОСОБА_4 йому не повідомляв.
		Доводи обвинуваченого відносно того, що показання під час досудового розслідування ним надавалися під тиском працівників поліції не підтверджені. Вбачається, що ОСОБА_4 під час слідчого експерименту добровільно розповів та продемонстрував обставини вчинення вбивстваним ОСОБА_7 в присутності захисника.
		На думку суду, така непослідовність при дачі показань, ОСОБА_4 , свідчить про їхню неправдивість.
		Оцінюючи показання ОСОБА_4 , суд вважає, що він не був відвертим та щирим і намагався якомога далі відвести від себе відповідальність за скоєні злочини.
		Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд вважає винним обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.1 ст.115 та ч.3 ст.289 КК України.
		Суд відхиляє доводи захисниці відносно недопустимості доказів з огляду на те, що потерпіла ОСОБА_6 працює архіваріусом у Пирятинському районному суді Полтавської області, що вказує на упередженість судді цього суду, ОСОБА_20 , яка під час досудового розслідування приймала окремі рішення (про обшук, про тимчасовий доступ, про арешт майна, про обрання запобіжного заходу).
		Так, за своїми функціональними обов`язками архіваріус суду ОСОБА_6 не перебуває в у відносинах підпорядкування з суддею ОСОБА_20 . При цьому встановлено, що в день ухвалення відповідних рішень потерпіла перебувала у відпустці. Обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді не встановлено. При цьому вбачається, що під час розгляду відповідних клопотань відвід судді ОСОБА_20 з таких підстав ні обвинуваченим, ні захисником не заявлявся.
		Також на думку захисниці сумніви в упередженості судді ОСОБА_20 викликає той факт, що в телефонній книжці ОСОБА_7 міститься номер абонента з прізвищем ОСОБА_21 . Наведене на її думку свідчить про те, що суддя ОСОБА_22 могла бути знайома з ОСОБА_7 .
		Однак, на думку суду сама по собі така обставина не може вказувати на упередженість судді. Пояснюється невеликою чисельністю (відповідно більш щільною взаємодією) мешканців м.Пирятин, в якому проживали суддя та потерпілий. При цьому інші докази в підтвердження відносин між суддею та потерпілим, які б могли вказувати на упередженість судді не надано. 
		Крім того, на думку суду, рішення, ухвалені суддею ОСОБА_20 , не могли істотно вплинути на результати досудового розслідування, порушити право на захист.
		Разом із тим, суд не погоджується з фактичними обставинами вчинення інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України.
		Відповідно до обвинувального акту 15 лютого 2023 року приблизно о 08:00 год., ОСОБА_4 при зустрічі з раніше знайомим ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , завідомо знаючи, що останній має вогнепальну збою - револьвер невстановленого зразка, вирішив заволодіти нею шляхом обману. Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 висловив ОСОБА_7 вигадану пропозицію посприяти у продажу даного револьвера на вигідних для останнього умовах, на що ОСОБА_7 погодився.
		Того ж дня, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_4 за попередньою домовленістю зустрілись з ОСОБА_7 на вул. Гребінківська м.Пирятина для поїздки, у тому числі для продажу револьвера. Після чого, впевнившись, що ОСОБА_7 взяв з собою вищевказаний револьвер, ОСОБА_4 з метою подальшого заволодіння даною вогнепальною зброєю, запропонував здійснити тренувальні стрільби з метою випробування револьвера на предмет придатності для стрільби, на що ОСОБА_7 погодився. Після чого, ОСОБА_4 з ОСОБА_7 для тренувальних стрільб, на автомобілі марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 під керуванням останнього, прибули до лісосмуги, що знаходиться на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, поблизу зупинки громадського транспорту «с.Вишневе».
		По прибуттю до вказаної лісосмуги, приблизно о 13:30 год. 15.02.2023, під час перебування в салоні автомобіля ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння вогнепальною зброєю шляхом обману, отримавши для здійснення випробувальних пострілів від ОСОБА_7 зброю невстановленого зразка - вищевказаний револьвер, споряджений не менш ніж одним набоєм невстановленого калібру, відмовився його повертати ОСОБА_7 , тим самим заволодів даною вогнепальною зброєю шляхом обману.
		Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч.1 ст.262 КК України, як заволодіння вогнепальною зброєю та бойовими припасами шляхом шахрайства.
		Окрім того, 15 лютого 2023 року, приблизно о 08:00 год., ОСОБА_4 при зустрічі з раніше знайомим ОСОБА_7 , завідомо знаючи, що останній має вогнепальну збою - револьвер невстановленого зразка, вирішив заволодіти нею шляхом обману. Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 висловив ОСОБА_7 вигадану пропозицію посприяти у продажу даного револьвера на вигідних для останнього умовах, на що ОСОБА_7 погодився.
		Того ж дня, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_4 за попередньою домовленістю зустрілись з ОСОБА_7 на вул. Гребінківська м.Пирятина для поїздки, у тому числі для продажу револьвера. Після чого, впевнившись, що ОСОБА_7 взяв з собою вищевказаний револьвер, ОСОБА_4 з метою подальшого заволодіння даною вогнепальною зброєю, запропонував здійснити тренувальні стрільби з метою випробування револьвера на предмет придатності для стрільби, на що ОСОБА_7 погодився. Після чого ОСОБА_4 з ОСОБА_7 для тренувальних стрільб, на автомобілі марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 під керуванням останнього, прибули до лісосмуги, що знаходиться на узбіччі автодороги Пирятин-Суми, на території Пирятинської ОТГ Лубенського району Полтавської області, поблизу зупинки громадського транспорту «с.Вишневе».
		По прибуттю до вказаної лісосмуги, приблизно о 13:30 год. 15.02.2023, під час перебування в салоні автомобіля ОСОБА_4 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, отримавши шляхом обману від ОСОБА_7 зброю невстановленого зразка - вищевказаний револьвер, споряджений не менш ніж одним набоєм невстановленого калібру, заволодів ним, після чого незаконно зберігав та носив револьвер при собі без передбаченого законом дозволу та у подальшому сховав у невстановленому в ході досудового слідства місці.
		Дії ОСОБА_4 суд кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		З цього приводу суд зазначає, що при розгляді цих справ необхідно вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин злочину, звертаючи особливу увагу на виявлення джерел придбання зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, встановлення мотиву та мети винних осіб (абз.2 п. 1 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Предметом таких кримінальних правопорушень є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси. 
		Вогнепальна зброя - ствольна зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами (крім гумових чи аналогічних за своїми властивостями снарядів несмертельної дії), що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що перебуває на визначеній відстані. Достатньою для ураження цілі є питома кінетична енергія снаряда, величина якої на відстані одного метра від дульного зрізу зброї повинна бути рівна чи більша за 0,5 Дж/мм-2. (п. 8.2 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622).
		Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.
		У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з`ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі слід призначити експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з`ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста (п. 10 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Незаконне носіння вогнепальної зброї бойових припасів є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо) (абз. 2 п. 11 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці (абз. 1 п. 11 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів слід вважати дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо (п. 12 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою (п. 21 ППВСУ N 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»).
		Як зазначає в свої рішеннях Верховний Суд, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд встановив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.1 ст.262 КК України та ч.1 ст.263 КК України фактично ґрунтується на поясненнях ОСОБА_4 , які він надав під час слідчого експерименту від 18.02.2023 року, щодо обставин заволодіння ним «наганом» ОСОБА_7 .
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.240 КК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
		Разом із тим, слідчий експеримент, який полягає лише у повідомленні підозрюваним відомостей про факти, які мають значення для кримінального провадження, і не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як повторний допит і не може мати в суді доказового значення з огляду на частину 4 статті 95 КПК (п.24 постанови ККС ВС у справі № 688/756/18 від 20.10.2020 року).
		Аналіз протоколу про проведення слідчого експерименту від 18.02.2023 року свідчить про те, що в частині обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, він зводився до допиту ОСОБА_4 , а тому не може мати в суді доказового значення.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 категорично заперечує факт заволодіння, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї ОСОБА_7 , при цьому інших, достатніх та переконливих доказів, які би підтверджували винність обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, долучені матеріали не містять, а додаткових прокурором не надано.
		Під час досудового розслідування не виявлено конкретної вогнепальної зброї та конкретних бойових припасів, відносно яких ОСОБА_4 інкримінується їх заволодіння шляхом шахрайства згідно ч.1 ст.262 КК України та їх носіння, зберігання, придбання без передбаченого законом дозволу згідно ч.1 ст. 263 КК України. Не встановлена їх кількість, вид та інші індивідуальні ознаки.
		Відповідно з приводу такої вогнепальної зброї та бойових припасів органом досудового розслідування не проводилося жодного експертного дослідження на предмет належності їх до вогнепальної зброї та бойових припасів. 
		Враховуючи викладене, те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне ОСОБА_4 визнати невинуватими та виправдати за пред`явленим обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 262, ч.1 ст.263 КК України відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		При призначенні покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.ст.66, 67 КК України суд не вбачає обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Враховуючи суть та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, всі обставини по справі, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.115 та ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі. 
		Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, враховуючи думку учасників процесу, обставини справи та особу винного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання. 
		Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.
		Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз по кримінальному провадженню, слід стягнути з обвинуваченого відповідно ч.2 ст.124 КПК України.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили необхідно залишити тримання під вартою.
		Потерпілою в своїх інтересах заявлено цивільний позов про стягнення 178 639 грн матеріальних збитків. Також заявлено вимоги в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про стягнення з обвинуваченого на кожного по 1 000 000 грн моральної шкоди.
		Позов мотивований тим, що потерпілою понесені витрати на поховання ОСОБА_7 в сумі 25 439 грн 00 коп., на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 80 700 грн, на поминальний обід в сумі 36 000 грн, а також в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в сумі 36 500 грн. Вказані витрати є матеріальними збитками, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
		Крім того, їй та її дітям завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 1000000 грн на кожного.
		Обвинувачений пред`явлений позов заперечив в повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
		У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
		Згідно ст. 2 вказаного Закону поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.
		Враховуючи положення ст.1201 ЦК України з обвинуваченого слід стягнути на користь позивачки витрати на поховання ОСОБА_7 та на спорудження надгробного пам`ятника у загальному розмірі 106 139 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача вартості поминального обіду у розмірі 36 000 грн, суд зазначає наступне.
		Як зазначалось судом вище, стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.
		Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
		Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
		Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини), не відносяться до витрат на поховання.
		Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 554/1793/15-ц.
		Таким чином, позовні вимоги про відшкодування витрат за поминальний обід в сумі 36 000 грн. задоволенню не підлягають.
		Разом із тим, судом встановлено, що потерпілою понесені витрати в сумі 36 500 грн на заміну ключа двері автомобіля Passat В7 та заміну ключа запалення після незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 .
		Вимоги про стягнення вказаних коштів з обвинуваченого узгоджуються з вимогами чинного законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
		За приписами статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Частиною 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно п. 7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
		Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
		Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.
		Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Суд зауважує, що вбивство людини, неминуче завдає моральних страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах, що не потребує доведення жодними додатковими доказами.
		Судом установлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, потерпілій та її дітям дійсно були завдані моральні (душевні) страждання, які викликані втратою рідної людини - чоловіка/батька, внаслідок позбавлення його життя, у зв`язку із чим порушився їх звичайний і нормальний спосіб життя, вони відчували і відчувають сильні душевні страждання через невідновну втрату, переживають постійні душевні страждання, втратили душевний спокій, весь час перебували та перебувають у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені їх нормальні життєві зв`язки, вони змушені докладати значних зусиль для організації свого життя.
		З цих підстав, враховуючи обсяг та глибину, спричинених фізичних та душевних страждань позивачів, суд дійшов висновку, що справедливим може бути визначено розмір відшкодування відповідачем ОСОБА_4 моральної шкоди позивачам у сумі 1 000 000 (одного мільйона) гривень кожному. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості і конкретним обставинам справи. 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_4  визнати невинуватим та виправдати за пред`явленим обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 262, ч.1 ст.263 КК України.
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.289 КК України та призначити йому покарання: 
		- за ч.1 ст.115 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі,
		- за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Згідно ч.1 ст.70 КК України визначити  ОСОБА_4  покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити  ОСОБА_4  покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою. 
		Строк покарання ОСОБА_4 , рахувати з часу затримання - 17.02.2023 року.
		Позов ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 142 639 грн матеріальних збитків.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 по 1 000 000 (один мільйон) грн моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 755,12 грн. на проведення балістичної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/363 8-БЛ); 4510,24 грн. на проведення балістичної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/3636- БЛ); 1132,68 грн. на проведення балістичної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5203-БЛ); 1132,68 грн. на проведення трасологічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/3637-Д); 755,12 грн. на проведення трасологічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/3635-ТР); 755,12 грн. на проведення трасологічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117- 23/5204-ТР); 1887,80 грн. на проведення трасологічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5672-ТР); 6105,29 грн. на проведення молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-23/3633-БД); 2265,36 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ- 19/117-23/4205-ФХВР); 2265,36 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/4204-ФХВР); 2265,36 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117- 23/4372-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5212-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5211- ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5213-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5216-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ- 19/117-23/5215-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5214-ФХВР); 2265,36 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5210-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5293-ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5217- ФХВР); 2868,00 грн. на проведення експертизи продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5294-ФХВР); 11949,00 грн. на проведення авто товарознавчої експертизи (висновок експерта №1384-1386/2083); 956,00 грн. на проведення експертизи волокнистих матеріалів (висновок експерта №СЕ- 19/117-23/5206-ФХД); 956,00 грн. на проведення експертизи волокнистих матеріалів (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5207-ФХД); 956,00 грн. на проведення експертизи волокнистих матеріалів (висновок експерта №СЕ- 19/117-23/5208-ФХД); 956,00 грн. на проведення експертизи волокнистих матеріалів (висновок експерта №СЕ-19/117-23/5209-ФХД), а всього 64680,49 грн.
		Скасувати арешти на майно, накладені ухвалами Пирятинського районного суду Полтавської області від 17.02.2023 року та від 20.02.2023 року.
		Речові докази по справі: 
		- автомобіль марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику ВП №1 Лубенського РВП, мобільний телефон «Samsung», коричневу сумка з документацією ОСОБА_7 , особисті документи ОСОБА_7 , два мобільні телефони марки «Nокіа», документацію різного роду ОСОБА_7 , грошові кошти ОСОБА_7 в сумі 1788 грн., що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП, повернути потерпілій ОСОБА_6 ;
		- куртку ОСОБА_7 , спортивну кофту ОСОБА_7 , спортивні штани ОСОБА_7 , майку ОСОБА_7 , шкарпетки ОСОБА_7 ; труси ОСОБА_7 пару кросівок ОСОБА_7 ,сліди папілярних узорів рук на 4 липких стрічках; сліди фактури на 1 липкій стрічці; чотири змиви з важелів дверцят автомобіля; чотири змиви з ручок дверцят автомобіля; змив з керма автомобіля; змив з важелю КПП; мікрочастини з сидінь автомобіля; стріляну гільзу патрону калібру .223 Remingto; фрагмент аркушу з відтиском печатки; два недопалки цигарок «Воnd»; пачку з під цигарок «Воnd» з однією цигаркою; сліди протектора взуття; пару рукавичок; пляшку з прозорою речовиною; п`ять гумових килимів та ганчірка ніж у чохлі; сліди шин автомобіля на 3-х гіпсових зліпках; 5 зрізів трав`яної поверхні; шапка ОСОБА_7 ; унітаз; три шматки пінопласту; зразки ґрунту з ложа трупа; зразки ґрунту з місця події; зразки крові ОСОБА_4 ; зразки букального епітелію ОСОБА_4 ; змиви з долонь ОСОБА_4 ; зрізи нігтьових пластин ОСОБА_4 ; зразки папілярних узорів рук ОСОБА_4 ; зрізи з нігтьових пластин ОСОБА_7 ; змиви з долонь ОСОБА_7 ; зрізи волосся ОСОБА_7 ; зразки папілярних узорів ОСОБА_7 ; зразки слини ОСОБА_4 ; стріляна гільза пістолетного патрона калібру 6,35 мм. Browning; патрон пістолетний «Браунінг» калібру 9 мм.; патрон пістолетний «Браунінг» калібру 7,65 мм - відстріляні під час проведення експертизи, дві стріляні гільзи, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП - знищити.
		- куртку - дублянку ОСОБА_4 , куртку з каптуром ОСОБА_4 , куртку з каптуром та підкладкою ОСОБА_4 , штани з ременем ОСОБА_4 , ботинки чорного кольору ОСОБА_4 , ботинки коричневого кольору ОСОБА_4 , берці ОСОБА_4 , куртку-дублянку ОСОБА_4 , штани джинсові синього кольору ОСОБА_4 , ботинки чорного кольору ОСОБА_4 , штани джинсові сірого кольору ОСОБА_4 , куртка темно-сірого кольору ОСОБА_4 , штани джинсові коричневого кольору ОСОБА_4 , мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Redmi», які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП повернути ОСОБА_4 
		- інформацію з мобільних операторів ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар» щодо абонентських номерів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на електронних носіях, інформацію мобільних операторів ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл» за результатами радіорозвідки на електронних носіях інформації залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя Лубенського
		міськрайонного суду                                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...