Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/7940/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2024. Зареєстровано: 08.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/711/227/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023250310003159

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 711/7940/23
		Номер провадження 1-кп/711/227/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 лютого 2024 року                                м. Черкаси
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря                ОСОБА_2 ,
		прокурора                     ОСОБА_3 ,
		потерпілого                     ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310003159 від 06.10.2023, стосовно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приютове м. Белебея Республіки Башкортостан, рф, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, учасником бойових дій, АТО, депутатом не являється, не є особою з інвалідністю, у лікаря  нарколога та лікаря  психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		09.09.2023, близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи біля секції № 336 торговельного павільйону № 38 на території ринку «Криваліївський», розташованого по вул. В`ячеслава Чорновола, 50 в м. Черкаси, під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, підійшов ззаду до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який присів відімкнути замок на ролетах, і, тримаючи обома руками автомобільний насос, умисно наніс ним один удар по голові потерпілому, після чого останній підвівся, а він умисно наніс йому ще два удари насосом по лівій нозі. В результаті своїх умисних дій він заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння черепа, забоєм головного мозку, раною м`яких тканин голови, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/926 від 23.10.2023, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя; садна лівого колінного суглобу, крововиливу лівої гомілки, які, відповідно до вказаного висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Вказаними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що дійсно 09.09.2023, близько 09 години 30 хвилин, він перебував на території ринку «Криваліївський», який розташований по вул. В`ячеслава Чорновола, 50. З потерпілим у нього виник конфлікт раптово на ґрунті особистих неприязних відносин. Він взяв в руки насос, підійшов ззаду до потерпілого, який присів та наніс насосом один удар по голові потерпілому. Після того, як потерпілий підвівся, він наніс йому ще два удари насосом по лівій нозі. 
		Просив врахувати, що під час досудового розслідування він визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просив призначити покарання без позбавлення волі. Цивільний позовне визнає,так яквін неспроможній йоговідшкодувати,у зв`язкуз скрутнимматеріальним становищем.Його дружинатяжко хвора,має онкозахворювання.В силупохилого вікувін офіційно не може працевлаштуватись, не може оформити пенсію внаслідок втрати трудової книжки, отримує невеликий дохід за рахунок добровільної допомоги міжнародних гуманітарних організацій.
		Потерпілий ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він пенсіонер. З обвинувачений він раніше особисто знайомий не був. Бачив його, але обходив стороною. Дійсно між ним та обвинуваченим виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. Обвинувачений наніс йому насосом один удар по голові та ще два удари насосом по лівій нозі. В результаті чого він отримав тілесні ушкодження. В судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання згідно закону. Також він подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 200000 гривень, оскільки отримав моральні страждання через отримані тілесні ушкодження, що вплинуло на його життєвий уклад, оскільки він лікувався. Крім того, в нього виник сильний страх, він ходе та обертається. Також він планував заробити на навчання своїх двох дітей, кожному по 100000 гривень. На сьогоднішній день, він це зробити не спроможній, тому розмір моральної шкоди він зазначив 200000 гривень.
		Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, потерпілий не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
		Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
		Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, допитавши потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дослідивши цивільний позов потерпілого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Суд,призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, даний про притягнення до адміністративної відповідальності суду не надано, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, є людиною похилого віку, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.
		У зв`язку з чим згідно зі ст.66 КК України суд, в якості обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , визнає щире каяття. Про ці обставини, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_5 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину, щиро покаявся у вчиненому злочині.
		При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. 
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та висловлював свою готовність нести відповідальність за вчинене, що свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, думку потерпілого, який просив призначити покарання згідно закону, суд вважаєза необхіднепризначити ОСОБА_5 покарання увиді позбавленняволі, наближеного до мінімальної межі, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України.
		Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_5 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
		Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127цьогоКодексу,припризначенніпокарання увидівиправнихробіт,службовогообмеженнядля військовослужбовців,обмеженняволі,атакожпозбавлення волінастрокне більшеп`ятироків, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		З урахуваннямвищевикладених обставинпо справі,враховуючи відомостіпро особуобвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України. 
		Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
		У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді щодо обвинуваченого ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, який на час постановлення вироку закінчився. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про продовження обраного запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для продовження обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає. 
		Вирішуючи питання про заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України суд виходить з наступного.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частиною першою статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Як визначено ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
		Відповідно до п. 3, 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підморальною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Як встановлено в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву у якій просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. 
		Також в судовому засіданні встановлено, що в наслідок неправомірних дій обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_5  потерпілий ОСОБА_4 , який є цивільним позивачем, отримав тілесні ушкодження. Вказаний факт безпосередньо підтвердили, як потерпілий, та і сам обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду, визнаючи всі фактичні обставини зазначені в обвинувальному акті, тим самим підтвердивши факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Крім того, суд приймає до уваги те, що моральну шкоду зазначену у позові обвинувачений не визнав.
		Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
		Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
		При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
		Потерпілий ОСОБА_4 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, без сумніву зазнав сильного фізичного болю та через нанесені йому травми проходив лікування. Отримані позивачем ушкодження позначились на стані його здоров`я та укладі життя. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції і безумовно призвели до порушення ритму життя позивача.
		Вирішуючи доведеність позовних вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого на загальну суму 200 000 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Як випливає з роз`яснень положень п.9 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року /з наступними змінами/, зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність і тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності, виходить з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, суд розглядає достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат, а саме, що потерпілий ОСОБА_4 є людиною похилого віку, отримав моральні страждання через отримані тілесні ушкодження внаслідок злочину, завдання якого вплинуло на його життєвий уклад, оскільки він перебував на лікуванні, на даний час він відчуває наслідки від нанесених обвинуваченим тілесних ушкоджень. Крім того, в нього виник сильний страх при знаходженні в громадському місті при скупчені людей, через це він несе моральні страждання.
		З урахуванням викладеного, враховуючи глибину душевних страждань потерпілого ОСОБА_4 , характер, тяжкість та наслідки завданих тілесних ушкоджень, поведінку, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 , його похилий вік, який на даний час офіційно не працює, не може оформити пенсію внаслідок втрати трудової книжки, отримує невеликий дохід за рахунок добровільної допомоги міжнародних гуманітарних організацій, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 20000 грн., який буде співрозмірним, справедливим і розумним. 
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати по кримінальному провадженю відсутні.
		Керуючись ст.ст.7, 100, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахуноквідшкодування моральноїшкоди сумув розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень. 
		Речові докази по кримінальному провадженню: 
		- медичну документацію на ім`я ОСОБА_4 : виписку з медичної карти стаціонарного хворого; висновки томографії та рентгенографії з КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги»; дві медичні довідки з філії № 2 «Черкаської міської консультативно-діагностичної поліклініки»; копії карти виїзду та виклику швидкої медичної допомоги; оптичний диск з аудіозаписом виклику з КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання;
		- медичну карту стаціонарного хворого № 16876 ОСОБА_4 з КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» на ім`я ОСОБА_4 , яка повернута в медичний заклад, залишити у медичному закладі;
		- автомобільний насос, який належить ОСОБА_5 , та переданний на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику ОСОБА_5 ; два змиви речовини бурого кольору, вилучені в ході огляду місця події 09.09.2023 на території ринку «Криваліївський», які передані на зберігання до кімнати речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, знищити.
		 
		На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.
		Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вирокусуду негайнопісля йогопроголошення вручитиобвинуваченому тапрокурору впорядку,визначеному ст.376КПК України. 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...