Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/3203/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2024. Зареєстровано: 08.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.
Дата набрання законної сили: 09.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/610/39/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221080000873

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		 
		Іменем України
		 
		  № 610/3203/23 № 1-кп/610/39/2024м. Балаклія07 лютого 2024 року
		 
		 
		Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого:  ОСОБА_1 
		 
		за участю
		 
		секретаря: ОСОБА_2 ,
		прокурора: ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця: м. Балаклія Харківської області; зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з професійно-технічною освітою; неодруженого; офіційно не працевлаштованого; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше судимого 5 разів, крайній раз:
		 
		06.02.2017 Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 р. позбавлення волі. Звільнився 20.03.2020 після відбуття покарання,
		       
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		В умовах воєнного стану, що введений в дію Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, та неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 28.08.2023 №541/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні до 15.11.2023, 
		5 жовтня 2023 року, приблизно о 14.00 годині, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Гусарівка, на земельній ділянці з кадастровим номером 63202822400:03:000:0074, ОСОБА_4 , з корисливого мотиву і мети збагачення за рахунок чужого майна, зірвав 135 кг качанів кукурудзи вартістю 540 гривень, належної СТОВ «Гусарівське», частину якої помістив до 5-ти мішків, чим приготував її до вивозу, однак на місці був викритий працівником підприємства, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
		 
		Обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення винуватим себе визнав повністю і підтвердив факт його вчинення при обставинах, викладених у даному вироку.
		 
		Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що того дня попросив знайомого відвезти його на поле у с. Гусарівка та забрати звідти. На кукурудзяному полі наламав качанів, помістив їх до приготованих мішків, але на місці був спійманим працівником власника СТОВ «Гусарівське», який викликав на місце поліцію.
		 
		Представник потерпілого просив судовий розгляд провести за його відсутності, надав згоду на розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, клопотання задоволено (а.с. 22, 51).
		 
		Виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події інкримінованого кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.
		 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:
		 
		ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як 
		незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
		 
		Згідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведений лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		 
		Обвинувачений: раніше неодноразово судимий; за місцем проживання характеризується посередньо; перебуває на обліку у нарколога, у 2000 році судом призначалося лікування від алкоголізму; не перебуває на обліках у психіатра, в органі з питань пробації; неодружений; офіційно не працевлаштований (а.с. 53-68).
		Згідно досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються як високі, але можливе його виправлення без ізоляції від суспільства (а.с. 42-48).
		 
		Під час досудового розслідування винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставиною, що пом`якшує покарання. 
		Відсутні обставини, що обтяжують покарання.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
		 
		Активне сприяння розкриттю злочину означає надання особою допомоги у встановленні таких обставин справи, які невідомі органу досудового розслідування. Натомість у цьому провадженні, де злочин не було закінчено з причин, які не залежали від обвинуваченого, адже він був затриманий під час його вчинення, і майно, яке він намагався викрасти, було повернуто власнику завдяки діям працівника підприємства, встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення не залежало від волі та бажання останнього, з огляду це не встановлено активного сприяння розкриттю злочину.
		 
		За усталеною правозастосовною практикою щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки. Йому притаманне не просто формальне визнання винуватим тих обставин, які ставляться в провину, та своєї винуватості, а дійсне засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень, яке характеризує поведінку винуватого з позицій її внутрішньої переорієнтації, критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і це має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Однак матеріали справи таких даних не містять і судовим розглядом вони також не встановлені, обвинувачений був викритий на місці вчинення злочину, тому не встиг розпорядитися предметом злочину і завдяки цьому фактична шкода не була завдана потерпілому. Відсутність фактичної шкоди не є заслугою обвинуваченого.
		 
		Натомість встановлено, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вже в 6-те, внаслідок чого має значний кримінальний досвід: 2000 р. - ч. 3 ст. 140 КК (крадіжка) - 3 р. реального позбавлення волі, покарання відбув повністю,
		2009 р. - ч. 2 ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю) - 120 год. громадських робіт,
		2010 р. - ст. 389, 71 КК (ухиленні від відбування громадських робіт) - 3 міс. 10 дн. арешту,
		2011 р. - ч. 3 ст. 185 КК (крадіжка) - 4 р. позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням (підставою для чого є переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання), але під час відбування покарання з випробуванням вчинив новий злочин,
		2011 р. - ч. 3 ст. 185, 71 КК (крадіжка) - 4 р. 3 міс. позбавлення волі, покарання відбув повністю,
		2017 р. - ч. 3 ст. 185 КК (крадіжка) - 3 р. позбавлення волі, покарання відбув повністю, 
		має 5-ть не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, однак продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення, вчинивши 1 тяжкий злочин у складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання в умовах воєнного стану на деокупованій території, на ґрунті пияцтва і розгулу, ведення антисоціального способу життя, у судове засідання 05.01.2024 прибув з ознаками алкогольного сп`яніння, була викликана поліцію, 07.02.2024 обвинувачений визнав що був тоді п`яний, це підтвердив нарколог, поліція наклала штраф, що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, тому неможливо досягти мети покарання у виді кари, виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства, оскільки обвинувачений становить підвищену суспільну небезпеку. Психологічна переорієнтація обвинуваченого не відбувається, не змінюються його дотеперішні погляди та установки, що він не готовий змінити своє життя і не вчиняти нових злочинів. Його поведінка у динаміці свідчить про стійкість умислу на подальше забезпечення свого існування за рахунок протиправного заволодіння чужим майном. Законодавець свідомо посилив кримінальну відповідальність за вчинення злочинів під час дії воєнного чи надзвичайного стану, оскільки ціллю було втримання можливого росту злочинності під час війни, коли люди і так вже постраждали від війни у фізичному, майновому, психологічному плані тощо, що є очевидним. 
		Хронологія злочинної діяльності обвинуваченого вказує на те, що він не розкаявся, на нього раніше застосовані судом заходи покарання, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених під час відбування покарання, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.
		 
		Одночасно враховується конструктивна процесуальна поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, потерпілий не наполягав на суворому покаранні. 
		 
		На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити виключно у виді позбавлення волі, але у мінімальному розмірі санкції, враховуючи саму тяжкість передбаченого законом мінімального покарання та з урахуванням правил ст. 68, 69-1 КК України. 
		Саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. 
		 
		Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.
		 
		На переконання суду викладені обставини у сукупності та наведені мотиви свідчать про те, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України буде явно м`яким і не буде сприяти виправленню засудженого.
		 
		Суд виходить з того, що норма ч. 1 ст. 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Отже, застосування положень ст. 69 КК можливе в разі, якщо наявна сукупність принаймні двох обставин, які одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		 
		Верховний Суд сформував відповідний правовий висновок, зокрема, в постановах від 03.02.2021 у справі №629/2739/18, від 12.07.2023 у справі №521/7594/22. 
		 
		Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-378 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		1. ОСОБА_4  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.
		 
		2.Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання в порядку приведення вироку до виконання.
		 
		3.Після набрання вироком законної сили речові докази, що передані на відповідальне зберігання СТОВ «Гусарівське», кукурудзу - повернути потерпілому, мішки - знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...