Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/411/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2024. Зареєстровано: 08.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.
Дата набрання законної сили: 01.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2024 року
		 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/411/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.
		за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
		та представників
		Позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом): Голуб А.С.
		Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з?явився
		Третьої особи на стороні позивача за первісним позовом: не з?явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради
		на постанову  Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023
		(головуючий - Поліщук Л.В., судді Богатир К.В., Таран С.В.)
		та рішення  Господарського суду Одеської області від 11.05.2023
		(суддя - Демешин О.А.)
		у справі  №916/411/23
		за позовом  Одеської міської ради
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд»
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
		про  розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 935 681,07 грн,
		та за зустрічним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд»
		до  Одеської міської ради
		про  визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору та стягнення 1 461 616,12 грн,  
		  
		ВСТАНОВИВ:
		1.  У зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.01.2024.
		  
		Короткий зміст позовних вимог
		2.  Одеська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом    до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» (далі - ТОВ «Ханбер Трейд»,    відповідач) про:
		-    розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2022, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Ханбер Трейд»    щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м., за адресою:  м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;
		-    стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд»    на користь Одеської міської ради 3% річних у розмірі 270 202,52 грн та неустойки у розмірі 665 478,55 грн.
		3.  Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку, встановленого п. 2.1 договору купівлі-продажу, з оплати вартості придбаного майна в установлений строк, у зв`язку з чим у позивача виникло передбачене договором право на розірвання договору, та стягнення неустойки та 3% річних.
		4. ТОВ «Ханбер Трейд» звернулось до суду з зустрічним позовом до Одеської міської ради, про:
		- визнання недійсними результатів електронного аукціону №UA-PS-2021-12-09-0000021, який відбувся 28.12.2021, оформленого протоколом про результати електронного аукціону, що затверджений наказом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №16 від 11.01.2022;
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2022, укладеного між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Ханбер Трейд» щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд.3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;
		- стягнення з територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» коштів в розмірі 1461616,12 грн.
		5. Зустрічний позов ґрунтується на тому, що товариство мало намір після купівлі об`єкту нерухомості використовувати її для своєї діяльності. Оскільки, Одеська міська рада не повідомила ТОВ «Ханбер Трейд» про перебування нерухомості в оренді, що є помилкою, отже, нерухомість втратила свою цінність для товариства, адже у товариства має можливості використовувати нерухоме майно відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.01.2022. Товариство не укладало б оскаржуваного договору купівлі-продажу якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додатковий договір до нього № 9 від 22.10.2019. Вказане свідчить про наявність підстав, передбачених положеннями ст. 229 ЦК України, для визнання недійсним договору.
		  
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		6.  Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023,    зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2022, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Ханбер Трейд» щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, за адресою:  м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84. У задоволені решти зустрічного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні первісного позову відмовлено.
		7. Рішення судів за зустрічним позовом мотивовано тим, що:
		- вимоги про визнання недійсними результати електронного аукціону заявлено до неналежного відповідача - Одеської міської ради,  тоді як організатором аукціону був Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), а тому в цій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити;
		- в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі ст.   229 ЦК України, суди зазначали, що обставина перебування на час укладення договору купівлі-продажу від 27.01.2022 частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Дідріхсона, 3, в орендному користуванні Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі - ДП «Укрінтеравтосервіс»), є істотною, оскільки ТОВ «Ханбер Трейд», укладаючи спірний договір, безумовно було вправі розраховувати на можливість володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним за оспорюваним договором нерухомим майном у повному обсязі. Натомість, існування між Департаментом  та ДП «Укрінтеравтосервіс» орендних правовідносин, обмежувало ТОВ «Ханбер Трейд» у володінні та користуванні придбаним на аукціоні нерухомим майном. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач за зустрічним позовом помилився стосовно тих властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, що вплинуло на його волевиявлення, адже товариство не укладало б оскаржуваний договір купівлі-продажу, якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додатковий договір до нього № 9 від 22.10.2019, а відтак, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним;
		- водночас, суди відмовили у задоволенні позову щодо стягнення  з  Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» коштів в розмірі 1 461 616,12 грн, сплачених останнім під час проведення  процедури продажу майна за договором купівлі- продажу, а саме, сплата внеску за участь у аукціоні, гарантійного внеску, за нотаріальне посвідчення договору,  збору з операції придбання нерухомого майна, винагороди оператора за проведення аукціону, до того ж, суди посилались на те, що положеннями ст. 216 ЦК України, передбачено саме двосторонню реституцію у випадку визнання недійсним договору, тоді як в даному випадку відбувається одностороння реституція за договором. Крім того,  жодний із здійснених платежів не було сплачено покупцем - ТОВ «Ханбер Трейд» на користь продавця - Одеської міської ради, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для  стягнення з Одеської міської ради 1 461 616,12 грн, які були сплачені товариством з метою участі в аукціоні та при укладенні договору купівлі-продажу від 27.01.2022.
		- оскільки суди встановили обставини для визнання недійсним договору купівлі - продажу, на підставі ст. 229 ЦК України, суди відмовили у задоволенні первісного позову про розірвання договору купівлі - продажу та стягнення 3 % річних та штрафу.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		8.  Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Одеська міська рада звернулась до Верховного Суду    з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами    попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог  про визнання недійсним договору купівлі - продажу та прийняти в цій частині  нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі- продажу та задовольнити позов Одеської міської ради. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
		9. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суди розглядаючи спір у справі не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 09.03.2023 у справі № 906/560/20.
		10.    У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду    щодо застосування положень ст. 229 ЦК України у подібних правовідносинах, одночасно, скаржник зазначає, що суди  при визнанні договору недійсним, на підставі вказаних положень, мають досліджувати не лише сам факт наявності певної  помилки з боку сторін, а встановлювати. Які саме наслідки такої помилки та чи могла вплинути така помилка на можливість подальшого виконання договору.
		11. Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судами  положень ст. 258 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки на думку скаржника позивачем за зустрічним позовом пропущено строк позовної на звернення з  такими вимогами, так як, такий строк не продовжується відповідно до Закону України «Про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з  поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи, та клопотання, заяви подані у суді касаційної інстанції
		12. Відзив до Суду не подавався. 
		  
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		13.  Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,   за інформацією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про проведення електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що є додатком до протоколу № 8 засідання аукціонної комісії від 06.12.2021, аукціонною комісією на продаж виставлено нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3. Також із вказаної інформації вбачається, що гарантійний внесок аукціону без умов визначено у розмірі 813 861,00 грн, реєстраційний внесок - у розмірі 1 200,00 грн; аукціон без умов призначено на 28.12.2021.
		14. Згідно Протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1, який відбувся 28.12.2021 та організатором якого виступив Департамент комунальної власності Одеської міської ради, за лотом «Нежитлові приміщення першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3», переможцем визнано ТОВ «Ханбер Трейд».
		15. 29.12.2021 ТОВ «Ханбер Трейд» підписано протокол проведення електронного аукціону.
		16. Наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 №16 затверджено Протокол про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1 з продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси - нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3, який відбувся 28.12.2021.
		17. 27.01.2022 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавцем), від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради (представник продавця), та ТОВ «Ханбер Трейд» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір).
		18. Відповідно до пункту 1.1. договору продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності, яке в цілому складається з нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3, відображених у технічному паспорті, виданому Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», виготовленому станом на 10.10.2008 року (далі - об`єкт купівлі-продажу).
		19. Об`єкт купівлі-продажу належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності (бланк серії САС № 193425), виданим 31.10.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на який зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 26.11.2008 в книзі: 9ог-85, номер запису: 792, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2008 №21050070, виданого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», реєстраційний номер об`єкта купівлі-продажу - 25550845.
		20. Згідно із пунктом 1.3. договору об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі                                             8 138 610,00грн, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 1 356 435,00 грн, згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість об`єкта незалежної оцінки - нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3, для приватизації шляхом продажу на аукціоні, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта Консалтінг», затвердженими наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 23.11.2021 № 401.
		21. У пункті 1.5. договору визначено, що ціна продажу об`єкта відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-12-09-000002-1, затвердженого наказом в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 року № 16, та відповідно до наказу в.о. директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 11.01.2022 року № 17 «Про приватизацію нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3», з урахуванням ПДВ, складає 14123432 (чотирнадцять мільйонів сто двадцять три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок. Гарантійний внесок враховано до ціни продажу та складає 813861,00 грн.
		22. Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити залишок ціни продажу об`єкта з урахуванням ПДВ (за вирахуванням гарантійного внеску) у розмірі 13 309 571,00 грн за рахунок власних коштів з рахунку покупця №   НОМЕР_1 у ПАТ «МТБ БАНК» на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №UA868201720355509012069034299, ЄДРПОУ 26302595, банк отримувача: Державна Казначейська служба України, м. Київ, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Гарантійний внесок враховано продавцем при розрахунку залишку ціни продажу.
		23. У пункті 2.2. договору сторони погодили, що цей договір є підставою для проведення розрахунків за об`єкт купівлі-продажу.
		24. Передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у триденний строк після сплати покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформляється актом приймання-передачі, який підписується одночасно сторонами за цим договором (пункт 3.1. договору).
		25. Право власності на об`єкт купівлі-продажу виникає з дня державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт. Державна реєстрація здійснюється уповноваженим органом в порядку, встановленому чинним законодавством, після повної сплати коштів, передбачених розділом 2 «Порядок розрахунків за придбаний об`єкт цього договору», штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, підписання покупцем акту приймання-передачі об`єкта, зазначеного у пункті 1.1. цього договору, та видання органом приватизації наказу про завершення приватизації (пункт 3.2. договору).
		26. Приватизація об`єкта приватизації вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації, що оформлюється наказом органу приватизації (пункт 3.3. договору).
		27. Згідно із пунктом 4.1. договору продавець свідчить, що об`єкт купівлі-продажу, який є предметом цього договору, на момент його укладання раніше нікому іншому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, не заставлений, судового спору щодо нього немає, заборона та арешт на нього не накладені, під податковою заставою не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, а також будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору сторони договору не могли не знати, як у межах, так і за межами України на них немає, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору,  сервітути щодо об`єкта купівлі-продажу не встановлені.
		28. Продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкти купівлі-продажу у встановленому цьому договорі порядку (підпункт 5.3.1. пункту 5.3. договору).
		29. В свою чергу, покупець зобов`язаний у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об`єкта купівлі-продажу, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, підписати акт приймання-передачі об`єкта, зазначеного у пункті 1.1. цього договору (підпункт 5.4.1. пункту 5.4. договору).
		30. Відповідальність сторін передбачена у розділі 6 договору.
		31. Зокрема, пунктом 6.1. договору передбачено, що у разі несплати покупцем коштів, передбачених розділом 2 «Порядок розрахунків за придбаний об`єкт» цього договору, в термін, визначений пунктом 2.1. цього договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у пункті 1.5. цього договору. У разі несплати ціни продажу об`єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, даний договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
		32. Згідно із пунктом 8.3. договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. Також пунктом 8.5. договору визначено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, або визнано недійсним за рішенням суду.
		33. За умовами пункту 8.4. договору до виключних умов для розірвання договору віднесено несплату протягом 60 днів коштів за об`єкт купівлі-продажу з дня укладення договору відповідно до його умов (підпункт 8.4.1.).
		34. У разі розірвання в судовому порядку договору, повернення покупцю коштів, сплачених за об`єкт приватизації, здійснюється на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу цього об`єкта (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати згідно з договором), протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження коштів від повторного продажу на рахунок продавця. Повернення коштів покупцю здійснюється в сумі, отриманій органом приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої покупцем під час попереднього продажу (пункт 8.7. договору).
		35. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню. Договір складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник договору зберігається в матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса, а інші видаються сторонам (пункт 9.5. договору).
		36. Договір підписано повноважними представниками, скріплено печатками контрагентів, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022, зареєстровано в реєстрі за №84.
		37. 01.02.2022 на адресу ТОВ «Ханбер Трейд» надійшов лист від ДП «Укрінтеравтосервіс» від 28.01.2022 за № 1/01-04-109 про те, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради при проведенні електронного аукціону з продажу об`єктів малої приватизації (нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 565,5 кв.м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Дідріхсона, 3), не оприлюднено інформацію про перебування частини вказаних приміщень в оренді ДП «Укрінтеравтосервіс» згідно договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додаткового договору до нього № 9 від 22.10.2019, яким продовжено строк дії договору оренди до 22.09.2022. В якості додатків до цього листа державним підприємством долучено копії договору оренди від 11.12.2003 № 56/37 та додаткового договору до нього № 9 від 22.10.2019.
		38. З метою з`ясування викладених обставин, адвокат ТОВ «Ханбер Трейд» звернувся до Департаменту із адвокатським запитом від 02.02.2023.
		39. У відповідь на адвокатський запит від 02.02.2023, Департамент, у листі від 09.02.2023 №1-19/213, підтвердив укладення з ДП «Укрінтеравтосервіс» договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, строк дії якого численними додатковими угодами неодноразово продовжувався. Також зазначив, що станом на дату закінчення терміну дії договору, а саме, 20.03.2021, орендарем не було сплачено орендну плату за останні два місяці. До листа додано копію договору оренди від 11.12.2003 № 56/37, а також копію додаткового договору до нього № 9 від 22.10.2019, яким, зокрема, викладено в новій редакції пункт 1.1. договору від 11.12.2003, та з 12.09.2018 встановлено орендну плату у розмірі 21 926,95 грн з ПДВ.
		40. З метою уточнення інформації, адвокат ТОВ «Ханбер Трейд» звернувся до Департаменту із адвокатським запитом від 17.02.2023, на який Департамент листом від 18.03.2022 №1-19/346 повідомив, серед іншого про те, що договір оренди від 11.12.2003 № 56/37 є таким, що припинив свою дію 20.03.2021, і що 16.03.2022 Департамент звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання додаткового договору від 22.10.2019 №9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 недійсним (справа № 916/528/22).
		41. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2022 у справі №916/528/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, у задоволенні позову Одеської міської ради до ДП «Укрінтеравтосервіс» про визнання недійсним додаткового договору від 22.10.2019 № 9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 відмовлено.
		42. Також в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Ханбер Трейд», направлений Департаменту, в якому товариство повідомило про свій намір виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу після закінчення воєнного стану в Україні.
		 
		Позиція Верховного Суду
		43.  Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі,  Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає    частковому задоволенню, зважаючи на таке.
		44.  Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
		45. Судові рішення Одеською міською радою оскаржуються в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні позову Одеської міської ради, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.
		46. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		47. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є вимоги    за первісним позовом -  про розірвання договору купівлі-продажу від 27.01.2022 та стягнення з ТОВ «Ханбер Трейд»    на користь Одеської міської ради 3% річних та неустойки. За зустрічним позовом - про визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу    та стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «Ханбер Трейд» коштів в розмірі 1 461 616,12 грн.
		48.   Суди розглядаючи спір у справі, встановили, що вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що ТОВ «Ханбер Трейд» мало намір після купівлі об`єкту нерухомості використовувати його для своєї діяльності, однак, внаслідок помилки Одеської міської ради, нерухомість втратила свою цінність для ТОВ «Ханбер Трейд», адже у нього не було можливості його використовувати, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.01.2022. До того ж, товариство не укладало б оскаржуваного договору купівлі-продажу якби йому було відомо, що існує договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додатковий договір до нього № 9 від 22.10.2019.
		49. Частково задовольняючи зустрічний позов та визнаючи недійсним договір купівлі    - продажу, на підставі ст. 229 ЦК України, суди зазначили, що перебування на час укладення договору купівлі-продажу від 27.01.2022, частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Дідріхсона, 3, в орендному користуванні ДП «Укрінтеравтосервіс», є істотною обставиною, оскільки  ТОВ «Ханбер Трейд», укладаючи спірний договір, безумовно було вправі розраховувати на можливість володіти, користуватися та розпоряджатися, придбаним за спірним договором, нерухомим майном у повному обсязі. Натомість, існування між Департаментом та ДП «Укрінтеравтосервіс» орендних правовідносин обмежує ТОВ «Ханбер Трейд» у володінні та користуванні нерухомим майном у повному обсязі.
		З урахуванням того, що судами встановлено обставини, які свідчать про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу, на підставі ст. 229 ЦК України, суди відмовили у задоволенні первісного позову про розірвання договору купівлі - продажу та стягнення 3 % річних та штрафу.
		50. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на наступне.
		51. ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).
		52. Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
		53. Статтею 203 ЦК    України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		54. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).
		55. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		56. Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).
		57. Відповідно до частин 1,3  статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		58. Оспорюваними є правочини, які можуть бути визнані недійсними в силу положень частини 1, 3 статті 215 ЦК України.
		59. Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 906/560/20 сформулював висновок, що «при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються і загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося».
		60. Недійсність оспорюваного договору ТОВ «Ханбер Трейд» обґрунтувало посиланням на положення статті 229 ЦК України, стверджуючи, що на момент укладення договору, внаслідок помилки Одеської міської ради, товариство не знало про те, що частина нежитлових приміщень, придбаного на аукціоні нерухомого майна, перебуває в орендному користуванні ДП «Укрінтеравтосервіс».
		61. Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		62. Правочини укладені під впливом помилки ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними  на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина перша, третя статті 215 ЦК України).
		63. Касаційний суд зауважує, що помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Крім того, оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Такі дії/або бездіяльність сторони правочину мають бути ненавмисними, інакше правочин вважатиметься таким, що вчинений під впливом  обману. Також для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом  помилки, необхідно щоб помилка мала істотне значення. 
		Важливим є визначення видів помилок, що мають істотне значення, внаслідок чого допускається оспорювання правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину;  прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей майна, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання. 
		64. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2021 у справі № 927/656/20, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 07.07.2022 у справі № 914/1967/19).
		65. Водночас, щодо можливості оскарження правочинів укладених під впливом помилки, необхідно враховувати, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним. Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі №914/1967/19.
		66. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		67. До того ж, Верховний Суд враховує, що недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 18.09.2019 у справі №200/4202/14-ц).
		68. Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
		69. Разом з цим, відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		70. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		71. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		72.Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		73.Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		74. Отже, виходячи з наведеного, саме на ТОВ «Ханбер Трейд»  покладено обов`язок доведення обставин укладення договору внаслідок помилки, та доведення того, що така помилка має істотне значення, і що така помилка не була наслідком власного недбальства товариства.
		75. Вказаного не було враховано судами при розгляді справи, що   призвело до порушення вищезазначених  норм матеріального та процесуального права.
		76. Так, приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним оспорюваного договору, зважаючи на положення ст.ст. 215, 229 ЦК України, суди зазначили, що на момент укладення оспорюваного правочину ТОВ «Ханбер Трейд»  не було відомо про перебування в оренді нерухомого майна, що є предметом купівлі - продажу. Одночасно, суди посилались на  інформаційне повідомлення про продаж нежитлових приміщень,  яке не містить інформації про перебування частини нерухомого майна в оренді у ДП «Укрінтеравтосервіс, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 № 56/37 та додаткового договору до нього №9 від 22.10.2019.
		77. Суди вказали, що  про перебування в оренді, придбаного ТОВ «Ханбар Трейд» нерухомого майна, товариство  дізналося з листа ДП «Укрінтеравтосервіс» від 28.01.2022 за № 1/01-04-109, отриманого товариством 01.02.2022, тобто вже після укладення договору купівлі-продажу від 27.01.2022.
		78. Водночас, судами не було встановлено обставин, які  завадили можливості ТОВ «Ханбер Трейд» бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта нерухомості, який товариство мало намір придбати, враховуючи, що куплене нерухоме майно перебувало у комунальній власності та відповідно всі відомості про нього є загальнодоступними, та розміщеними на сайті відповідної міської ради та у відповідних державних реєстрах. Отже, ТОВ «Ханбер Трейд» не було позбавлено права, як потенційний покупець, до проведення аукціону, з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», звернутись до Департаменту з відповідним запитом щодо надання інформації про об`єкт купівлі - продажу. Вказаного ТОВ «Ханбер Трейд» не було реалізовано, оскільки, з відповідним запитом щодо придбаного нерухомого майна товариство звернулось до Департаменту вже після укладення договору. 
		79. Водночас, незнання такої інформації про  куплений об`єкт нерухомості не може бути підставою для визнання недійсним правочину, зважаючи на положення  ст.ст. 215, 229 ЦК України, а тому, суди помилково ототожнили незнання, недбальство, ТОВ «Ханбер Трейд», з помилкою, яка вплинула на волевиявлення товариства та значно знижує цінність властивостей і якостей  купленого нерухомого майна та можливість його використання.
		80. До того ж, суди вказали, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ «Ханбер Трейд»  розраховувало  на можливість використання купленого нерухомого майна, тоді як помилка Одеської міської ради, стосовно властивостей і якостей речі, є такою, що значно знижує цінність або можливість використання  речі за цільовим призначенням,  вказана помилка вплинула на  волевиявлення ТОВ «Ханбер Трейд», адже товариство не укладало б оскаржуваний договір купівлі-продажу, якби йому було відомо про існування договору оренди нежитлового приміщення.
		81. Щодо зазначеного касаційний суд зауважує, що  судами не було встановлено обставин неможливості використання ТОВ «Ханбер Трейд» придбаного нерухомого майна, внаслідок чого знижується цінність такого майна, враховуючи, що суди не встановлювали обставин користування орендарем нерухомим майном, придбаним ТОВ «Ханбер Трейд». Одночасно, судами не встановлено інших перешкод  у реалізації  ТОВ «Ханбер Трейд» прав   власника придбаного ним майна, після належного   виконання товариством зобов`язань за укладеним договором купівлі- продажу, щодо оплати придбаного майна.
		82. Тоді як,  суди встановили, що листом від 18.03.2022 Департамент повідомив   ТОВ «Ханбер Трейд», що договір оренди від 11.12.2003 припинив свою дію 20.03.2021. Крім того, у вказаному листі Департамент повідомив про   те, що звернувся до суду   з позовом про визнання недійсним додаткового   договору   від 22.10.2019 № 9 про внесення змін до договору оренди від 11.12.2003 (справа № 916/528/22).
		83. До того ж касаційний суд,  в даному випадку, враховує, що не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (такий правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №   6-2953цс15.).
		84. Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
		85. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту
		86.  Водночас, згідно із ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.    Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.    При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України  при виборі і застосуванні норми права  до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		87. Таким чином, суди без дотримання необхідних умов та встановлення всіх необхідних обставин, зробили передчасний висновок про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу, з підстав визначених положеннями ст. 229 ЦК України.
		88. З урахуванням вищезазначеного Верховний Суд вважає, що знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами положень  ст. 229 ЦК України, та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 09.03.2023 у справі № 906/560/20,  а тому наявні підстави для скасування судових рішень у справі в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову . 
		89. Крім того, скаржник,  посилаючись на п. 3    ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що     відсутній правовий висновок Верховного Суду    щодо застосування судами положень ст. 229 ЦК України у подібних правовідносинах. Скаржник вказує на те, що суди при визнанні договору недійсним, на підставі вказаних положень, мають досліджувати не лише сам факт наявності певної  помилки з боку сторін, а встановлювати, які саме наслідки такої помилки та чи могла вплинути така помилка на можливість подальшого виконання договору.
		90.Так, відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		91. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		92.  У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		93. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд зауважує, що правові висновки щодо застосування судами положень ст. 229 ЦК України, викладено, зокрема у постановах від 24.09.2020 у справі №910/12729/19, від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18,  14.06.2023  у cправі № 910/13250/21, і є сталими та послідовними, у яких, зокрема зазначено, що  особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення; у разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм ст.229 ЦК України. Оскільки касаційним судом під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судами положень ст. 229 ЦК України та неврахування правових висновків Верховного Суду щодо цих положень, отже Верховний Суд не вбачає підстав для викладення правового висновку у даній справі, водночас зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень у справі в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову.
		94. Крім того у касаційній скарзі  скаржник зазначає про неправильне застосування судами  положень, що регулюють питання позовної давності на звернення з позовом,  та вказує на те, що суди помилково  вказали про відсутність підстав для застосування строків позовної давності на звернення з відповідним позовом, врахувавши положення Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими регламентовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.  
		95. Такі доводим касаційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
		96. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).не враховано положень   
		97. У ЦК України визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (статті 257, 258 ЦК України).
		98. Так,  положеннями ст.  257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		99. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. (частина 1 ст.  258 ЦК України).
		100. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
		101. Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» встановлено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці. Строк позовної давності для звернення з позовом про оскарження рішення органу приватизації про недопущення до участі в аукціоні або про неукладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону складає один місяць з дня оприлюднення результатів аукціону.
		102. Тобто, у вказаному Законі мова йде про спеціальний строк позовної давності на звернення з вимогами про визнання недійсним договору  купівлі- продажу об`єкта малої приватизації.
		103. У зв?язку з чим, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким  врегульовано питання строків позовної давності на звернення з відповідними вимогами, розповсюджується і на положення  Закону України « Про приватизацію державного та комунального майна».
		104. Отже, касаційний суд вважає, що спеціальна позовна давність, передбачена ст. 258 ЦК України, строк якої у даному випадку визначено законом - частиною другою статті 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», є продовженою  відповідно до Закону України «Про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з  поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що правильно вказано судами.
		105. Водночас, оскільки, судами попередніх інстанцій фактично не розглядались позовні вимоги за первісним позовом, зважаючи на те, що суди встановили підстави для часткового задоволення зустрічного позову про визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі - продажу,  касаційний суд, в силу визначених ст.300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції,  за якими Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо встановлення таких обставин справи та надання їм відповідної оцінки, позбавлений можливості надати оцінку вимогам заявленим за первісним позовом. 
		106. Таким чином, касаційним судом встановлено неналежне дослідження судами обставин справи та доказів на їх підтвердження, що є порушенням положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, до того ж, касаційним судом встановлено неправильне застосування  судами положення ст. 229 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень у справі  в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову, з  направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		107.  Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, а тому,  рішення суду першої інстанції та постанову  апеляційного господарського суду в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову, необхідно скасувати, справу  в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		  
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		108.  Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		109. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		110.  Враховуючи викладене, касаційна скарга Одеської міської ради  , з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає частковому задоволенню, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 у справі  №916/411/23  в частині задоволення зустрічного позову та в частині відмови у первісному позові необхідно скасувати, справу в цій частині  направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Розподіл судових витрат
		111. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд, судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		  
		ПОСТАНОВИВ:
		1.  Касаційну скаргу Одеської міської ради  задовольнити частково.
		2.  Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 у справі №916/411/23  скасувати в частині:
		-  задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2022 року, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35118558) щодо нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 565,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. 3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 27.01.2022 за № 84;
		- стягнення з територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, код - 26597691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, офіс 1; код - 35118558) 2 684,00 грн судового збору;
		- відмови у позові Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 935 681,07 грн,  справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		3. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2023 у справі №916/411/23 залишити в силі.  
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  
		Головуючий суддя                                                                                                                                                                  О.А. Кролевець
		  
		              Судді                                                                                                                                                                                                  О.М. Баранець
		  
		                                                                                                      О.О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...