Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 527/869/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2024. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Результат оскарження 05.09.2024 Апеляційний суд Полтавської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/527/28/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170510000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 527/869/23 
		провадження № 1-кп/527/28/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 лютого 2024 року                     м. Глобине
		Глобинський районний суд Полтавської області в складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		потерпілої  ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_9 ,
		захисників обвинуваченого  адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження №12023170510000002відомості прояке внесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 01.01.2023рокуза обвинуваченням:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глобине, Полтавської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, працюючого вантажником в ФОП « ОСОБА_12 », неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Так, 01.01.2023 близько 13:00 ОСОБА_9 разом зі співмешканкою ОСОБА_7 перебували у будинку за місцем спільного проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де на кухні вживали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв між ними виник конфлікт на побутовому ґрунті, що супроводжувалося словесними образами та пошкодженням майна.
		   У ході загострення конфлікту у ОСОБА_9 виник умисел на умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_7 вчинене з особливою жорстокістю.
		   З цією метою ОСОБА_9 вийшов до веранди будинку АДРЕСА_1 , де взяв полімерну пляшку з написом «Керосин», ємністю 0,52 кг повністю заповнену горючою рідиною та повернувся до житлової кімнати, де перебувала потерпіла ОСОБА_7 .
		   На реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті вчиненого з особливою жорстокістю, ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 01.01.2023 близько 14:45 годин, прийшовши до кімнати, де в цей час перебувала потерпіла ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті     ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, розташувавшись за спиною потерпілої, вилив весь вміст полімерної пляшки ємністю 0,52 кг заповненої керосином на життєво важливий орган потерпілої  голову. Внаслідок зазначений дій ОСОБА_9 керосин потрапив на голову, шию, спину, верхні кінцівки, стегна та одяг потерпілої. Далі, ОСОБА_9 , не змінюючи свого положення, за допомогою запальнички, яка була при ньому, маючи умисел на вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що своїми діями, може завдати нестерпного болю шляхом використання вогню, підпалив одяг потерпілої, внаслідок чого сталося загорання її тіла, закривши щільно троє дверей та висловивши бажання про настання смерті потерпілої, покинув приміщення будинку у невідому напрямку. Відчуваючи сильний фізичний біль через ураження полум`ям ділянок шиї, голови, грудної клітини, обличчя, де розміщується велика кількість больових рецепторів, вступила у боротьбу з вогнем. З метою врятування свого життя, потерпіла ОСОБА_7 почала знімати з себе одяг та долонями гасити вогонь, після чого вибігла на вулицю, де за допомогою сторонньої особи вдалося повністю загасити полум`я.    
		Таким чином, ОСОБА_9 , маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 з особливою жорстокістю з використанням вогню, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілій ОСОБА_7 вчасно було надано допомогу сторонньою особою з гасіння полум`я та вчасно надано медичну допомогу і доставлено до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування».
		   Внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: термічних опіків голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу І-ІІ ступеню, площею 37%, які у подальшому ускладнились опіковим шоком І-ІІ ст., які могли утворитись від дії термічного фактору, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3(р) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995) відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 193 від 16.03.2023.
		Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15 п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
		Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення фактично не визнав та пояснив, що 01.01.2023 року вони разом з потерпілою ОСОБА_7 сиділи на кухні за столом та вживали спиртні напої (одна пляшка горілки та три пляшки шампанського). Під час розмови між ними виникла сварка, щоб її не продовжувати він вийшов з кімнати, проте продовжуючи сварку потерпіла вилила на його голову шампанське та вдарила по столу на якому стояв комп`ютер. Потім він вискочив з кімнати на веранду, де взяв пляшку керосину та повернувся до кімнати. Вказав, що не пам`ятає, що він хотів далі робити з пляшкою керосину. Далі цю пляшку у нього з рук забрала потерпіла і вилила собі на голову всю пляшку, а він пішов на кухню, бо не хотів лаятися. Через хвилин п`ять він пішов взяти запальничку, яка лежала на холодильнику в прихожій кімнаті, щоб підти курити. В цей час ОСОБА_7 щось говорила, лаялася та знімала з себе окуляри та курточку. Він взяв запальничку та клацнув нею декілька разів, потерпіла в цей момент стояла позаду нього, і все вибухнуло. Вказав, що запальничкою клацнув раз чи два, однак з якою ціллю клацав не пам`ятає (при цьому вказав, що у будинку він не курить, а завжди виходить). Він повернувся та побачив, що позаду нього стоїть потерпіла і на ній вже було полум`я та горіли руки, голова, тулуб, спина. Припускає, що можливо потерпіла загорілась від палаючого крісла, яке знаходилось біля холодильника. Він намагався збити на ній полум`я своєю курткою, накидаючи куртку на голову потерпілої та збиваючи нею полум`я з рук та спини, а вона в цей час знімала одяг з себе. Потім вона пішла до дверей на вихід, а він залишився у будинку. Далі до будинку прийшла донька потерпілої ОСОБА_13 та сказала йому залишатися у будинку. Вказав, що він не пам`ятає чи гасив полум`я у будинку. Далі приїхала швидка та поліція. Вказав, що він не знає чому потерпіла вилила на себе керосин, та даючи зараз оцінку цим діям вважає, що якби він не клацав запальничку, то цього б не було. Умисла вбити потерпілу у нього не було.Сварки відбувалися між ними переважно через борги, ремонт у будинку, з якого потерпіла казала йому виїжджати. Та вказав, що він скоріше підпалив би хату чим її (потерпілу). Пред`явлений до нього цивільний позов обвинувачений визнав повністю.
		В судовому засідання захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_11 вказувала на те, що обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнає та вона нічим не доведена. Немає жодних доказів того, що це замах на умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а тому сторона захисту наполягала на перекваліфікації дій ОСОБА_9 зпред`явленого йому обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.15,п. 4 ч. 2 ст.115 КК України, наст.128 КК Українита зазначала на правильності кваліфікації його дій саме як необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
		Незважаючи на фактичне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України, підтверджується показаннями потерпілої, допитаних в суді свідків та дослідженими доказами.
		Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, щовони з обвинуваченим ОСОБА_9 з 2001 року перебувають у цивільному шлюбі та проживали разом у його будинку. 01.01.2023 року близько 13:00 години вони разом з обвинувачем удвох сіли обідати та розмова не склалася, майже мовчки їли та пили (випили на двох пляшку горілки Хортиця і три пляшки шампанського). Потім відбулася сварка і вона вилила на голову обвинуваченого шампанське, а далі вона вдарила кулаком по комп`ютерному столу, де сидів ОСОБА_9 , та стіл тріснув і з нього впала колонка. Далі останній вибіг з кімнати та вона також почала вдягатися, щоб вийти, однак почула, що позаду на її голову ОСОБА_9 вилив рідину, як вона зрозуміла це був керосин та почула клацання запальнички, при цьому він говорив « ОСОБА_14 , хай тут все згорить». Вказала, що їй було гаряче, керосин стікав з голови по тілу до низу та вона його витирала руками, полум`я розтягнулося по тілу, потім почала скидати з себе весь одяг, тіло пекло. Обвинувачний же в цей час вибіг з будинку та зачинив за собою двері, не замикаючи їх, а щільно закривши. ЇЇ тіло горіло, далі вона самостійно відкрила двері, і в цей час їй здалося, що щось вибухнуло та навколо неї було ніби палаюче кільце, вона вибігла на вулицю та почала кликати на допомогу. Зазначила, що поруч з будинком у літній кухні живе її донька, яка допомогла їй гасити вогонь та викликала швидку. Також вказала, що під час цієї події свідомість вона не втрачала. При винесенні рішення покладалася на розсуд суду.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона є донькою потерпілої ОСОБА_7 . На протязі останніх чотирьох років вона проживає в літній кухні яка знаходиться на території домогосподарства обвинуваченого та потерпілої за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинуваченого ОСОБА_9 вона знає близько 23 років, він є співмешканцем її матері. 01.01.2023 року близько 11:00 год. вона приходила до матері в будинок, обвинувачений також був вдома. Потерпіла та обвинувачений вживали того дня алкоголь. Близько 15:00 год. вона була у себе вдома та почула глухий хлопок, ніби щось вибухнуло, та почула крик матері. Вийшовши на вулицю побачила ОСОБА_7 яка бігла без одягу в одній білизні, кричала «Іра» та на ній диміла шкіра. Вона завела її до літньої кухні, при цьому мати їй сказала « ОСОБА_15 , він це зробив. Він мене підпалив», а сама побігла до будинку. Біля входу до будинку стояв ОСОБА_9 , який спокійно палив цигарку та сказав їй, що він все загасив. Вона зайшла до будинку та відчула сильний запах керосину, побачила, що горіла лише ділянка біля холодильника у прихожій, а меблі не горіли. Потім до будинку зайшли працівники газової служби, та вони разом почали гасити полум`я. Зазначила, що ОСОБА_9 гасити полум`я не допомагав взагалі. Далі вона викликала поліцію та швидку, яка і забрала ОСОБА_7 . Вказала, що раніше мати та обвинувачений любили один одного, проте ОСОБА_9 любив випити, а мати робила йому зауваження, він лаявся, у зв`язку з чим у них виникали сварки. Останні чотири роки відносини між ними були погані та вони постійно сварилися. Вона чула як ОСОБА_9 говорив її матері «Я все підпалю, щоб згоріло все, щоб ти здохла».
		Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні показали, що вони разом працюють та 01.01.2023 року вони на службовому автомобілі перебували в районі вулиці Центральної в м.Глобине Кременчуцького району Полтавської області на протилежній стороні від будинку АДРЕСА_1 . Стоячи на дорозі вони почули жіночий крик та побачили жінку, яка горіла та бігла за будинок. Відстань до будинку від місця де вони стояли складала приблизно 10 метрів. Вони разом пішли у двір та зайшли до будинку. Біля входу у будинок стояв чоловік (вказали на обвинуваченого) та поводив себе спокійно. У будинку вони гасили полум`я, це горів килим біля холодильника, полум`я було в одному місці, слідів горіння на меблях, зокрема на кріслі вони не бачили. Вказали, що в цей час обвинувачений стояв мовчки, нічого не говорив та на питання не відповідав, крім цього гасити полум`я не допомагав. Потім інша жінка ( ОСОБА_13 ) сказала, що викличе швидку та поліцію.
		Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в судовому засіданні показали, що вони були залучені в якості понятих при проведенні огляду місця події 01.01.2023 року, описали обстановку в будинку та вказали, що вилучались речові докази. Також свідки зазначили, що на меблях, зокрема на кріслі не було слідів горіння.
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він знає і ОСОБА_9 і ОСОБА_7 , оскільки останні працюють у нього в магазині. Охарактеризував і обвинуваченого і потерпілу з гарної сторони.
		Також вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України доводиться дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:
		- витягом з ЄРДР, згідно якого вказано про надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.с.87,219);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2023 року, згідно якої прийнято заяву від ОСОБА_7 про замах на її вбивство співмешканцем ОСОБА_9 (т.1 а.с.96);
		- даними протоколу огляду місця події від 01.01.2023 року з фото-таблицею та відеозаписом, де була зафіксована обстановка на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та сліди злочину, також вилучено речові докази. Заява ОСОБА_9 про добровільну згоду на проведення слідчого експерименту на території його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.97, а.с.98-130);
		- даними протоколу огляду від 01.01.2023 року, згідно якого було оглянуто: майку сірого кольору та підштаники чорного кольору, які належать ОСОБА_9 та які добровільно ним видано працівникам поліції (т.1 а.с.136);
		- постановою ст.слідчого СВ відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 01.01.2023 року про визнання речовими доказами та доручення їх до кримінального провадження, а саме: фрагмент тканини чорного кольору зі слідами термічного впливу, три окремих фрагменти мікро частин зовні схожі на волосся зі слідами термічного впливу, одну порожню полімерну пляшку ємністю 0,52 кг., без кришки з написом «Керосин», одну полімерну пляшку ємністю 0,52 кг., заповнена рідиною та закрита кришкою з написом «Керосин», запальничка синього кольору з написом «Lion TURBO», чоловічу куртку чорного кольору із сірими смугами зі слідами термічного впливу, килим коричневого кольору зі слідами термічного впливу, автогенну запальничку чорно-фіолетового кольору, полімерну кришку від пляшки, майку сірого кольору, підштаники чорного кольору (т.1 а.с.137);
		- ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 січня 2023 року накладено арешт на майно, вилучене 01.01.2023 року під час огляду міста події (т.1 а.с.141);
		- повідомленням адміністрації КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» від 04.01.2023року вих.№ 01-14/31 про доставлення гр. ОСОБА_7 в опікове відділення лікарні 01.01.2023 року о 17:00 год. Діагноз при поступленні: Опікова хвороба. Опіковий шок І-ІІ ст. Термічні опіки полум`ям голови, обличчя, тулуба, верхніх кінцівок, статевих органів та промежини ІІА-ІІБ ст S до 40%. Опік дихальних шляхів (т.1 а.с.144);
		- висновком огляду на стан сп`яніння від 01.01.2023 року, згідно якого ОСОБА_9 перебував стані алкогольного сп`яніння (т.1 а.с.147);
		- постановою ст.слідчого СВ відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 01.01.2023 року про визнання речовими доказами та доручення їх до кримінального провадження, а саме: біологічні зразки ОСОБА_9  змиви з лівої та правої руки, зрізи нігтьових пластин правої та лівої руки, зразки букального епітелію (т.1 а.с.150);
		-згідно висновкуексперта судово-трасологічноїекспертизи №СЕ19/117-23/500-Двід 11.01.2023року встановлено,що слідипапілярних узорівдолоні руки,які вилученіз поверхніполімерної пляшки«Керосин»,належать ОСОБА_9  (т.1 а.с.160-168);
		- згідно висновку експерта судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів №СЕ19/117-23/1051-ФХД від 20.01.2023 року встановлено, що на внутрішній поверхні наданої на дослідження порожньої полімерної пляшки із написом «Керосин» виявлено залишки нафтопродукту, а саме залишки зміненого гасу. В наданому на дослідження килимі коричневого кольору з ознаками термічного впливу виявленозалишки зміненого світлого нафтопродукту, встановити вид якого не виявилося можливим з причин його фізико-хімічних змін (т.1 а.с.172-177);
		- згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 21 від 18.01.2023 року, ОСОБА_9 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, ОСОБА_9 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ч.2, ч.3 ст.19 та під дію ст.20 КК України не підпадає. На даний час може постати перед судом і слідством, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.с.212-218);
		- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.03.2023 року, відповідно до якого слідчий в цьому кримінальному провадженні ознайомився з медичною документацією на ім`я ОСОБА_7 та вилучв їх (т.1 а.с.275-279);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09.03.2023 року з фото-таблицею та відеозаписом, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 пояснила та показала місце та обставини вчинення 01.01.2023 року ОСОБА_9 відносно неї кримінального правопорушення (т.1 а.с.283-301);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2023 року з фото-таблицею та відеозаписом, згідно якого підозрюваний ОСОБА_9 пояснив та показав місце та обставини за яких 01.01.2023 року було вчинено кримінальне правопорушення (т.1 а.с.303-319);
		- згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №193 від 23.03.2023 року зазначено, що проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_7 з урахуванням даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: термічних опіків голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу І-ІІ ступеню, площею до 37%, які в подальшому ускладнились опіковим шоком І-ІІ ст., які могли утворитись від дії термічного фактору, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 (р) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.). Вищевказані тілесні ушкодження не супроводжувалися зовнішньою кровотечею. Враховуючи анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, а саме в ділянці голови, шиї, грудної клітини, обличчя - де розміщується велика кількість больових рецепторів, слід вважати, що підекспертна могла відчувати особливо нестерпний біль. Враховуючи анатомічну локалізацію та морфологічну характеристику тілесних ушкоджень у підекспертної ОСОБА_7 , їх тяжкість та наслідки свідчить, що самоспричинення малоймовірне (т.1 а.с.340-342);
		- згідно додаткового висновку експерта судово-медичної експертизи №213 від 24.03.2023 року встановлено, що проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_7 з урахуванням даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: термічних опіків голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу І-ІІ ступеню, площею до 37%, які в подальшому ускладнились опіковим шоком І-ІІ ст., які могли утворитись від дії термічного фактору, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 (р) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.). Покази дані потерпілою ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у останньоїх (т.1 а.с.345-347);
		- згідно додаткового висновку експерта судово-медичної експертизи №214 від 24.03.2023 року встановлено, що проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_7 з урахуванням даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: термічних опіків голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу І-ІІ ступеню, площею до 37%, які в подальшому ускладнились опіковим шоком І-ІІ ст., які могли утворитись від дії термічного фактору, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 (р) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.). Покази дані підозрюваним ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у підекспертної ОСОБА_7 (т.1 а.с.350-352);
		- даними протоколу огляду речей та фототаблицею до нього, проведеного 10.04.2023 року, згідно якого було проведено огляд чоловічої куртки чорного кольору із сірими смужками зі слідами термічного впливу, яка запакована до полімерного пакету та опечатана полімерною затяжкою (т.1 а.с.357-362).
		В судовому засіданні також було оглянуто судом та учасниками судового провадження речові докази, в порядку, передбаченому ст.357 КПК України.
		Оцінюючі перераховані вище безпосередньо досліджені судом докази на предмет їх належності, достовірності та допустимості, суд виходить з наступних положень чинного законодавства, а також міжнародних норм.
		Статтею 7 КПК Українизакріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимогст.8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч.ч.1, 5ст.9 КПК України,під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,цього Кодексу,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,вимог іншихактів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно дост.337 ч.1 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Стаття 374 ч.3 п.2 КПК Українивказує, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою має міститись, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Відповідно дост.22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» № 5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		Саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Досліджені в судовому засіданні докази суд вважає належними та допустимими, в сукупності ці докази підтверджують той факт, що саме внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 01.01.2023року було спричинено потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків тіла.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч.2 ст.15 п.4 ч.2 ст.115 КК Українияк закінчений замах на умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
		Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_9 не вчиняв інкримінованого йому злочину, суд оцінює критично, як обраний ними спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання за скоєне, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_7 та свідків, пояснення яких на досудовому розслідуванні і під час судового слідства є чіткими, послідовними та узгодженими між собою та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.
		Також в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження зазначені захисником ОСОБА_10 обставини незаконності проведення огляду місця події від 01.01.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ,оскільки дозвілна такуслідчу діюдала ОСОБА_13 ,а невласник домоволодіння.Однак, вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та з досліджених доказів вбачається, що 01.01.2023 року власник домоволодіння ОСОБА_9 надав свою добровільну письмову згоду на проведення огляду на території його домоволодіння за вказаною вище адресою (т.1 а.с.97). 
		Сторона захисту наполягала на тому, що дії обвинуваченого із завдання тілесного ушкодження ОСОБА_7 слід кваліфікувати заст.128 КК Україниякнеобережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
		Водночас суд не погоджується з такими доводами сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_9 , виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч.1ст.115 ККумисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Пунктом 4ч.2ст.115КК Українивизначено умисневбивство вчинене з особливою жорстокістю.
		Згідно з ч.1ст.15 КК Українизамахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК України,якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
		Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі(ст. 15 ч.2 КК України).
		Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
		Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Оцінивши надані в даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення надано суду достатньо доказів наявності у ОСОБА_9 умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_7 .
		Так, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_7 , самого обвинуваченого ОСОБА_9 , висновку експерта№193 від 23.03.2023 року, фактичні дані з яких узгоджуються між собою, обвинуваченим потерпілійв результаті клацання запальничкою було спричинено термічніопіки, які могли утворитись від дії термічного фактору, та які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що стороною захисту під час судового розгляду власне й не оспорювалося.
		Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.
		В даному випадку виявлені у потерпілої тілесні ушкодження кваліфіковано експертом за ознакою небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 (р) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.). Враховуючи анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, а саме в ділянці голови, шиї, грудної клітини, обличчя - де розміщується велика кількість больових рецепторів, слід вважати, що підекспертна могла відчувати особливо нестерпний біль. Враховуючи анатомічну локалізацію та морфологічну характеристику тілесних ушкоджень у підекспертної ОСОБА_7 , їх тяжкість та наслідки свідчить, що самоспричинення малоймовірне.
		Аналізуючи дії як потерпілої, так і дії обвинуваченого щодо завдання потерпілій тілесних ушкоджень суд дійшов висновку, що їх умисному спричиненню обвинуваченимпередували раптово виникли неприязні стосунки з ОСОБА_7 . Даний висновок суд робить на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_9 , який посилався на ці обставини під час судово-психіатричної експертизи. Разом з цим, суд приймає до уваги показання потерпілої, яка також вказувала на виниклу між ними сварку.
		При цьому, з фактичних обставин справи судом встановлено, що в результаті умисних дій обвинуваченого через застосуваннязапальничкина потерпілій ОСОБА_7 здійнявся вогонь.Не визнання обвинуваченим в судовому засіданні підпалення потерпілої, суд розцінює як спосіб захисту, оскільки його покази в цій частині спростовуються доказами, наведеними в даному вироку. Крім того, суд приймає до уваги показання обвинуваченого та потерпілої, які вказують на те, що саме обвинувачений приніс до кімнати пляшку з керосином та безпосередньо саме обвинувачений клацнув запальничкою внаслідок чого спалахнув вогонь. Також, і обвинуваченим, і потерпілою надано показання, які вказують на те, що потерпіла не користувалася під час безпосередньо самої події запальничкою, що фактично усуває можливість самоспалаху від підпалу власне самої себе. 
		Водночас після загоряння потерпілої, як вказав обвинувачений ОСОБА_9 , він буцімто намагався загасити на ній полум`я за допомогою своєї куртки накидаючи її на голову потерпілої та збиваючи нею вогонь з тіла ОСОБА_7 , однак суд не приймає до уваги показання обвинуваченого в цій частині, оскільки вони не підтверджені належними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Так, згідно протоколу огляду речей від 10.04.2023 року встановлено, що місцем термічного впливу на вказаній куртці є зовнішня поверхня правого рукава. При огляді судом даного речового доказу суд звертає увагу, що місце локалізації термічного впливу є лише в одному невеликому місці на правому рукаві та інші сліди термічного впливу на куртці відсутні. Суд також враховує пояснення потерпілої, де вона вказала, що не пам`ятає, щоб обвинувачений гасив на ній полум`я, оскільки вогонь з себе вона збивала сама, відчувала нестерпний біль, самостійно боролася за своє життя, допоки їй не допомогла її донька, її підтримувала «жага до життя», а він в цей час вийшов з приміщення та закрив за собою двері. Що вказує на дії обвинуваченого з метою досягнення наслідку у виді смерті потерпілої, яка залишилася живою.
		Крім того, і обвинуваченим, і потерпілою підтверджено факт частих сварок, з підстав спільного проживання в будинку, та бажанням потерпілої, щоб обвинувачений залишив вказане спільне місце проживання, а також неприязних відносин, які могли б викликати у обвинуваченого бажання позбавити потерпілу життя.
		Разом з цим, суд розцінює критично інші пояснення обвинуваченого, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам, проведеним експертизам, показам свідків. Крім того, суд звертає свою увагу й на поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 після події яка відбулася, оскільки згідно показів свідків,останній був надто спокійним, та взагалі не допомагав гасити місце загоряння біля холодильнику у будинку.
		Сукупність вищевикладеного переконує суд у тому, що позбавлення життя потерпілої охоплювалось умислом обвинуваченого ОСОБА_9 , тобто на переконання суду, умисно спричиняючи ОСОБА_7 перелічені вище термічні опіки обвинувачений мав на меті позбавлення життя потерпілої.
		Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_9 були необережними, суд виходить з наступного.
		Стаття 23 КК Українидає визначення вини як психічного ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
		Відповідно дост. 24 КК Україниумисел поділяється на прямий і непрямий.
		Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		Статтею 25 КК Українивизначено, що необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість.
		Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
		Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
		При цьому, твердження обвинуваченого суду про те, що загоряння потерпілої сталося від його дій випадково, суд знаходить такими, що не відповідають дійсності, та розцінює їх як позицію захисту, яка спрямована на зменшення обсягу відповідальності обвинуваченого.
		Так, на умисні дії обвинуваченого, які виразилися у піднесенні запальнички до потерпілої, яка була облита горючою рідиною (керосином), вказують: послідовні пояснення потерпілої, як безпосередньо надані в судовому засіданні, так і відображені у протоколі слідчого експерименту за її участю, та також дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 01.01.2023 року.
		Разом з тим, клацаючи запальничкоюобвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно істотну шкоду здоров`ю ОСОБА_7 , оскільки він достеменно знав, що її тіло облито керосином, та в подальшому зазнає термічного впливу. 
		У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
		Отже, суд, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При цьому за правилом ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті, зокрема, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено, адже ОСОБА_9 не висловив каяття у вчиненні ним злочину при викладених судом обставинах.
		Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад, передбаченихст. 65 КК України,де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд ураховує позицію сторін обвинувачення та захисту, бере до уваги вищевказані обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховує ступінь тяжкості учиненого кримінального правопорушення, який закон відносить до категорії тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки - спричинення потерпілій тілесних ушкоджень  термічних опіків які могли утворитися від дії термічного фактору, суд враховує й відомості про особу винуватого: на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання; за місцем проживання компрометуючих матеріалів не надано; за останнім місцем роботи характеризується позитивно; за час перебування в ДУ Полтавська установа виконання покарань №23» характеризується задовільно.
		Суд також враховує і суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину - критики до своєї протиправної поведінки не висловив. 
		Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції відповідного закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на можливість виправлення обвинуваченого лише шляхом строкової ізоляції від суспільства.
		На думку суду, вказане покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, отже, воно буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченоїст.50 КК України.
		Зважаючи на те, що у справі не встановлено обставин, які пом`якшували б покарання обвинуваченому, судом не встановлено достатніх підстав для застосування при призначенні йому покарання положеньст.69 КК України,як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, що призначається.
		Відносно обвинуваченого ОСОБА_9 під час судового розгляду був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого не закінчився.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили, суд виходить з того, що на момент ухвалення вироку суду не зник та не зменшився ризик переховування ОСОБА_9 від суду, бо перспектива відбування ним реального покарання за вчинений злочин може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
		Виходячи з цих міркувань, суд вважає доцільним залишити відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, до набрання вироком законної сили.
		Вирішуючи цивільний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької міської ради про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави в особі Кременчуцької міської ради витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_7 у розмірі 119 816,20 грн., поданим в порядку ст.ст.36, 127, 128 КПК України, суд приходить до наступного.
		Відповідно до ч.2ст.127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		У відповідності до ч. 1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.
		Згідно з довідкою  розрахункомКНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради №01-14/986 від 19.04.2023 року вказано, що стаціонарне лікуванні в опіковому відділенні гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводилося з 01.01.2023 року по 16.02.2023 року, на що витрачено 119 816,20 грн.
		Таким чином цивільний позов, заявлений прокурором, щодо відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої, які підтверджені належними письмовими доказами, який також був визнаний в повному обсязі обвинуваченим, підлягає задоволенню.
		Питання про речові докази вирішується судом відповідно дост.100 КПК України.
		Арешти на речові докази скасувати.
		Відповідно дост.124 КПК Україниз обвинуваченого ОСОБА_9 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати у зв`язку з проведенням експертиз по справі в загальному розмірі 16006,80 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.368-371,373-374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з часу його фактичного затримання, тобто з 01.01.2023 року.
		Запобіжний захід щодо  ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний  тримання під вартою. 
		Позов прокурора - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Кременчуцької міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 у сумі 119816,20 грн. та перерахувати:
		- 107391,14 грн. до Державного бюджету України за реквізитами: одержувач  ГУК у Полтавській області /ТГ м.Кременчук/24060300, код ЄДРПОУ: 37959255, рахунок отримувача: UA108999980313020115000016706, код класифікації доходів: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
		- 12425,06 грн. до бюджету територіальної громади м.Кременчука за реквізитами: одержувач  ГУК у Полтавській області /ТГ м.Кременчук/24060300, код ЄДРПОУ: 37959255, рахунок отримувача: UA378999980314030544000016706, код класифікації доходів: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.
		Стягнути з  ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в загальному розмірі 16006, 80 грн. (шістнадцять тисяч шість гривень вісімдесят копійок).
		Речові докази: фрагмент тканини чорного кольору зі слідами термічного впливу, три окремих фрагменти мікрочастин зовні схожі на волосся зі слідами термічного впливу, одну порожню полімерну пляшку ємністю 0,52 кг., без кришки з написом «Керосин», одну полімерну пляшку ємністю 0,52 кг., заповнена рідиною та закрита кришкою з написом «Керосин», запальничка синього кольору з написом «Lion TURBO», чоловічу куртку чорного кольору із сірими смугами зі слідами термічного впливу, килим коричневого кольору зі слідами термічного впливу, автогенну запальничку чорно-фіолетового кольору, полімерну кришку від пляшки, майку сірого кольору, підштаники чорного кольору, біологічні зразки ОСОБА_9 - змиви злівої таправої руки,зрізи нігтьовихпластин правоїта лівоїруки,зразки букальногоепітелію знищити післянабрання вирокомзаконної сили.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 03 січня 2023 року на речові докази - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Глобинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головучий суддя: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...