Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 561/1627/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2024. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/561/125/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023181120000111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                 Справа № 561/1627/23  
		08 лютого 2024 року смт Зарічне
		Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання             ОСОБА_2 
		прокурорів                             ОСОБА_3 та 
		ОСОБА_4 
		потерпілої                             ОСОБА_5 
		законного представника потерпілої             ОСОБА_6 
		обвинуваченого                         ОСОБА_7 
		захисника                             ОСОБА_8 
		розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру судових розслідувань за №12023181120000111 від 07 липня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Локниця Зарічненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -
		у с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_7 вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 , при наступних обставинах.
		Так, 06 липня 2023 року близько 01 год ОСОБА_7 , прийшов до житлового будинку колишньої співмешканки ОСОБА_9 , що по АДРЕСА_2 , де остання проживає разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 . 
		ОСОБА_9 , впустивши обвинуваченого в будинок, побачила, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння, втекла з будинку, залишивши дочку саму. 
		Обвинувачений, зачинив вхідні двері зсередини будинку, включив світло. З метою задоволення статевої пристрасті, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_5 є неповнолітньою, ОСОБА_7 зайшов до кімнати, де спала ОСОБА_5 , та ліг біля неї на ліжко.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру на порушення статевої недоторканості неповнолітньої, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з використанням геніталій, без згоди потерпілої, вчинив дії сексуального характеру пов`язані із оральним проникненням у тіло ОСОБА_5 , зґвалтувавши останню.
		Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.152 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини не визнав. Суду показав, що він з ОСОБА_9 протягом 2021-2022 років проживав однією сім`єю. У нього з неповнолітньою дочкою співмешканки  ОСОБА_10 , склались батьківські стосунки. 06 липня 2023 року він, перебуваючи в нетверезому стані прийшов,до будинку ОСОБА_9 , постукав у вікно. Остання впустила його в будинок, а сама покинула будинок. Він зайшов в кімнату, де спала ОСОБА_10 , сів на ліжко і заснув. У зв`язку з сильним станом сп`яніння нічого більше не пам`ятає. В судовому засіданні заперечував будь-які статеві зносини з неповнолітньою. Проте, під час проведення слідчого експерименту, з участю захисника, обвинувачений ОСОБА_7 показав на місце вчинення протиправних дій з неповнолітньою ОСОБА_5 - на ліжко у кімнаті житлового будинку, що по АДРЕСА_2 .
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5 встановлена тадоведена доказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94КПК України. 
		Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона навчається у Чудельській спеціальній школі у 8-му класі. Літом, коли вона була на канікулах, та проживала з мамою в селі Локниця Вараського району. Раніше ОСОБА_7 проживав однією сім`ю з ними та допомагав по господарству. Коли був п`яний, то часто сварився, а тому вона з мамою його дуже боялись. Від такої боязні її трусило. Коли вночі він прийшов до них п`яний, мама побігла до його батьків, щоб вони його забрали. ОСОБА_7 кричав та звав маму. Зайшов в будинок, закрив двоє дверей на защіпку, зайшов в залу, сів на дивані, курив. ДІдійшов до її ліжка, де вона спала, сів на ліжко і сказав: - «Не бійся, я тебе не буду чіпати». Потім ліг біля неї, спустив штани і запхав свій статевий орган в її рот. Вона казала, що не хоче, хотіла вирватись, ОСОБА_7 не пускав і казав, щоб вона не розказувала про це мамі та ішла з ним. Вона відмовилась і він вийшов з будинку. Коли прийшла мама і спитала: - «Чи в тебе було щось дядьком ОСОБА_11 ?». Вона мамі все розповіла. Суду показала, що такі дії ОСОБА_7 чинив з нею неодноразово. 
		В наступному судовому засіданні потерпіла надала суду власноручно написані пояснення, в яких вказувала, що все що вона казала в попередньому судовому засіданні є неправдою, статеві зносини з ОСОБА_7 були з її ініціативи. Проте, при дачі пояснень з приводу складання такого листа потерпіла ОСОБА_5 вказала, що такий лист вона написала на прохання та під диктовку матері ОСОБА_9 , щоб ОСОБА_7 не посадили в тюрму.
		В судових засіданнях потерпіла неодноразово давала свідчення, що її мати зобов`язує казати неправду, щоб не позбавляти волі ОСОБА_7 , бо він пообіцяв допомагати їм, якщо буде на волі. 
		Також потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні неодноразово зазначала, що мати сварить її, забороняє давати правдиві показання, примушує її казати суду неправду, сказала їй що не пустить додому, якщо вона буде давати правдиві показання про події, які відбулись в ніч (дослівно) «з нею та дядьою Ваньою».
		В судовому засіданні досліджений протокол допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 від 06.07.2023 року, який містяться у відеозаписі бесіди із заступником начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУПН в Рівненській області ОСОБА_12 , в присутності оператора-спеціаліста  інспектора Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_13 , представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 - представника служби у справах дітей Локницької сільської ради, психолога ОСОБА_15 - директора Центру соціальної підтримки життя. Допит неповнолітньої ОСОБА_5 проведений у приміщенні «Зеленої кімнати», яка знаходиться у приміщенні Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області, м.Сарни, Рівненська область, вул.Технічна, 1 та зафіксований на електронному носії micro-sdgoodram 32 gb.
		В ході вказаного допиту потерпіла ОСОБА_5 розказала, що ОСОБА_16 вона знає, оскільки останній проживає в їхньому селі, певний період проживав в їхньому будинку з мамою. Останнім часом ОСОБА_17 часто приходив до мами, допомагав по господарству, іноді ночував. Мама часто сварилась з ОСОБА_11 , коли останній перебував у нетверезому стані. Коли ОСОБА_17 був п`яний, то був «злий» і вона з мамою боялись його, часто ховалися в лісі, або по чужих хатах. На запитання слідчого: - «Чи пам`ятаєш що було вчора, як твій день пройшов?». ОСОБА_5 відповіла, що пам`ятає та розповіла, що в час ночі прийшов ОСОБА_17 . Мама відкрила двері. Згодом мама побігла на двір, а вона залишилась сама в будинку. ОСОБА_5 детально розповіла, як ОСОБА_7 зайшов в будинок, включив світло, прийшов до неї до ліжка. ОСОБА_7 , приспустив штани, зняв труси, ліг біля неї. Вона казала: - «Не чіпайте мене, бо я мамі розкажу», а він казав: - «На бери в рот». Вона не хотіла, а він заставляв. Через те, що ОСОБА_7 був п`яний вона сильно злякалась і казала: - « ОСОБА_18 не хочу цього, я не хочу цього, він заставляв, заставляв, заставляв, заставляв, я не хочу». ОСОБА_17 також торкався її статевих органів. Вона намагалась втекти з будинку, проте не встигла, оскільки ОСОБА_17 почув і вона повернулась в кімнату і сховалась під ковдру. Коли прийшла мати ОСОБА_9 , то ОСОБА_10 їй все розповіла.
		Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 в порядку ст.225 КПК України, остання надала подібні за змістом показання як при допиті її за методикою « ОСОБА_19 ». Зі змісту показань неповнолітньої ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_20 проти її волі неодноразово проникав своїм статевим органом в її ротову порожнину, при цьому тримав її за голову ззаду. ОСОБА_17 був п`яний і вона його дуже боялась, просила не чіпати її, намагалась втекти.
		Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є неповнолітньою. 
		За змістом судово-психіатричної експертизи № 226/23 від 20.09.2023 року, неповнолітня ОСОБА_5 з урахуванням діагностованого у неї нерізко вираженого органічного психофізичного інфантилізму з легкою когнітивною недостатністю та помірними порушеннями поведінки та емоцій (рівень інтелектуального розвитку, індивідуально-психологічні особливості), була здатна сприймати зовнішню сторону обставин, що мають значення у кримінальному провадженні та може відтворювати їх фактичний перебіг. Неповнолітня ОСОБА_5 , не могла в достатній мірі розуміти характер та не могла розуміти значення вчинених відносно неї протиправних дій. Потерпіла може відтворювати їх фактичний перебіг без розуміння їх внутрішнього змісту.
		З урахуванням висновку вищевказаної експертизи, суд вважає, що показання потерпілої ОСОБА_5 дані під час судового розгляду, так і в ході досудового розслідування є переконливими, узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у їх достовірності. А тому, суд визнає їх належними і допустимими доказами у справі.
		За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що у потерпілої було вільне волевиявлення на вступ з обвинуваченим ОСОБА_7 у статевий зв`язок.
		Показання неповнолітньоїпотерпілої проте,що їїмама ОСОБА_9 ,зобов`язувалаговорити неправду, а саме, що ОСОБА_7 її не ґвалтував, підтвердила в судовому засіданні законний представник неповнолітньої - ОСОБА_21 , яка показала, що при зустрічі з ОСОБА_10 перед судовими засіданнями, остання була схвильована, відмовлялась розмовляти з нею. Пізніше після бесіди з психологом, неповнолітня ОСОБА_5 розповідала що мама її сварить, зобов`язує виправдовувати ОСОБА_7 , щоб звільнити останнього з місць позбавлення волі.
		Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є матір`ю ОСОБА_5 . ОСОБА_7 був її співмешканцем протягом декількох останніх років. 06.07.2023 року біля 01 години прийшов ОСОБА_7 , постукав у вікно, вона відкрила двері. Останній зайшов в хату і, вона, побачивши, що ОСОБА_7 дуже п`яний, перелякалась, втекла з хати і пішла до батьків останнього. Коли вона повернулась, ОСОБА_7 не було. Вона запитала у ОСОБА_10 : - «Чи було в тебе щось з дядьком ОСОБА_11 ?», маючи на увазі сексуальні зносини, а ОСОБА_10 відповіла, що нічого не було. Далі свідок вказала дослівно: - «Мене взяла психіка і я подзвонила в міліцію і набрехала, що дочку зґвалтував ОСОБА_20 ».
		Таке неправдиве повідомлення ОСОБА_9 пояснила тим, що вона зозла подзвонила в поліцію, хоча причину зміну показань не пояснила. Надала суду довідку Рівненської міжрайонного спеціалізованої психоневрологічної МСЕК серії АВ №0390584 від 09.12.2014 року про призначення їй третьої групи інвалідності загального захворюванням з порушенням психіки.
		Такі показання свідка ОСОБА_9 не узгоджуються з іншими доказами по справі і викликають сумнів в їх правдивості. 
		Так, в судовому засіданні ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_7 , перебуваючи в слідчому ізоляторі, телефонував до неї, погрожував та просив поговорити з дочкою ОСОБА_5 , щоб та змінила показання.
		Суд, оцінивши показання ОСОБА_9 встановив наступні обставини. 
		Зі змісту показань свідка ОСОБА_9 , вбачається, що вона, повернувшись додому запитала у дочки ОСОБА_10 : «Чи було в тебе щось з дядьком ОСОБА_11 ?», маючи на увазі сексуальні зносини, а ОСОБА_10 відповіла, що нічого не було. 
		Формулювання запитання до дочки та встановлення факту свідком сексуальних зносин з обвинуваченим, за відсутності для того підстав є непослідовним та нелогічним. Крім того, більш непослідовними є наступні дії свідка. Зокрема, свідок ОСОБА_9 нібито встановивши зі слів дочки, що та не мала сексуальних зносин з обвинуваченим, маючи нібито якусь злість на обвинуваченого, розуміючи, що відсутні будь-які підстави стверджувати про статеві зносини обвинуваченого з її дочкою, зателефонувала до органів національної поліції та повідомили про вчинений злочин. При цьому, свідок не пояснила, з приводу чого у неї виникла злість на обвинуваченого та чому вона повідомила про вчинення ним саме цього, а не будь-якого іншого кримінального правопорушення.
		Викладене дає підстави суду визнати показання свідка ОСОБА_9 у частині про відсутність сексуальних відносин між потерпілою та обвинуваченим недостовірними та не брати їх до уваги.
		Суд приходитьвисновку,що такісуперечливі,непослідовні танелогічні показання свідок ОСОБА_9 надала задля уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності.
		Судом досліджено письмові докази, здобуті під час досудового розслідування, з яких встановлено наступне.
		Так, згідно з витягом з реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, №12023181120000111 від 07 липня 2023 року, 06.07.2023 року надійшло повідомлення ОСОБА_9 про те, що 06.07.2023 року о 01:00 год ОСОБА_7 вчинив розпусні дії щодо її доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, проник статевим членом до ротової порожнини останньої в будинку за місцем проживання, що за адресою АДРЕСА_2 .
		Згідно з власноручно написаної заяви начальнику відділення поліції №2 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області від 06.07.2023 року, саме ОСОБА_9 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ст.383 КК України, заявила про вчинення ОСОБА_7 насильницьких дій сексуального характеру щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_5 .
		З показань свідка ОСОБА_22 - батька обвинуваченого вбачається, що 06.07.2023 року до нього додому посеред ночі прибігла ОСОБА_9 , і попросила забрати сина з її будинку. Він знайшов сина в нетверезому стані поблизу будинку ОСОБА_9 . Привів додому. Невдовзі приїхали працівники поліції. 
		Як вбачається з протоколу огляду місця події від 06.07.2023 року та фототаблиць, проведеного за участю понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , та власника будинку ОСОБА_9 , оглядався житловий будинок в АДРЕСА_2 . В ході проведеного огляду будинку з послідовним описом вбачається, що в одній з кімнат знаходиться ліжко ОСОБА_5 , з якого вилучено сукню.
		З протоколівогляду місцяподії від06та 07липня 2023року вбачається,що  ОСОБА_7 , під час огляду добровільно видав труси червоного та труси чорного кольору з написом «PUMA», футболку темно-синього кольору, светр темного кольору. 
		Відповідно до дослідженого в судовому засіданні висновку судової біологічної експертизи від 14.11.2023 року №СЕ-19/103-23/8061-БД, на трусах чорного кольору та трусах червоного кольору, що належать ОСОБА_7 , виявлені поодинокі клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин, виявлених на трусах чорного кольору та трусах червоного кольору ОСОБА_7 є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме, генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_7 та зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_5 .
		За змістом висновку експерта від 30.10.2023 року №СЕ-19/103-23/8055-БД, на наданих для дослідження фрагментів нігтьових пластин з правої та лівої руки обвинуваченого ОСОБА_7 , виявлено кров людини та клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на фрагментах зрізів нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_7 є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме, генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 і зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_5 .
		Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини вчинення кримінального правопорушення, надано оцінку кожному доказу з точки зору, належності, допустимості та достовірності, а в сукупності доказів з точки зору, достатності та взаємозв`язку. 
		Судом встановлено, що всі перелічені письмові докази, в тому числі експертизи є належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому кримінальному процесуальному кодексу України, є достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, які надали сторони кримінального провадження.
		Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку, що вчинення ОСОБА_7 дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_5 , з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, мало місце, ці діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України. ОСОБА_7 винуватий у його вчиненні та підлягає покаранню за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Такого висновку суд дійшов з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, застосувавши критерій «поза розумним сумнівом», викладений в п.65 Рішення у справі «Коробов проти України» (заява №39598/03).
		Суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. 
		Судом також враховуються положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Інкримінований ОСОБА_7 злочин є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, у відповідності до ст.12 КК України.
		Як особа, відповідно до характер ОСОБА_25 є особою середнього віку, фізично здоровий, працездатний, але не працює, фактично перебуває на утриманні батьків-пенсіонерів, розлучений, раніше судимий  вироком Зарічненського районного суду від 14.04.2022 року за ст.126-1 КК України, а саме, за вчинення домашнього насильства щодо співмешканки ОСОБА_9 .
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. 
		А тому, суд приходить до переконання, що виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства 
		Проте, враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_7 , суд рахує строк покарання призначити ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 152 КК України.
		Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
		Саме така вимога закріплена статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. 
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу в порядку п.2 ч.3 і п. 2 ч. 4ст.374 КПК України, суд враховує наступні обставини.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 липня 2023 року, відносно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Згідно з протоколом затримання особи від 07 липня 2023 року, ОСОБА_7 затриманий 06 липня 2023 року.
		Відповідно до ухвали Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 січня 2024 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який застосований до ОСОБА_7 продовжений до 02 березня 2024 року.
		Оскільки судом обвинуваченому ОСОБА_7 призначається покарання у виді позбавлення волі, що підлягає реальному відбуттю в умовах ізоляції від суспільства, за таких обставин, суд вважає за належне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до дня набрання вироком законної сили без визначення розміру застави з урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України. 
		Процесуальні витрати по справі у сумі 59738.02 грн за проведення судових експертиз відповідно до ст.124КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
		у х в а л и в:
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.152 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
		В строк відбування покарання зарахувати термін затримання та перебування під вартою і строк відбування покарання рахувати з 12 год 05 хв 06.07.2023 року  часу затримання.
		Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до дня набрання вироком законної сили, без визначення розміру застави.
		Арешти на сукню бордового кольору, труси чорного кольору з надписом «puma», футболку темно-синього кольору, светр темного кольору, білу простиню, наволочку синього кольору, чоловічі труси червоного кольору, накладені ухвалами слідчого судді Зарічненського районного суду Рівненської області від 07.07.2023 року та від 10.07.2023 року, скасувати
		Речові докази: сукню бордового кольору, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області, повернути для ОСОБА_5 .
		Труси чорного кольору та труси червоного кольору, футболку темно-синього кольору, светр темного кольору, які належать ОСОБА_7 , білу простиню, наволочку синього кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області, знищити.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні в загальній сумі 59 738 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 02 копійки.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти діб шляхом подачі апеляції через Зарічненський районний суд Рівненської області, обвинуваченим з моменту вручення копії вироку, іншими учасниками з моменту його проголошення.
		Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Головуючий                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...