Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/1207/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2024.
Дата набрання законної сили: 08.02.2024
Номер судового провадження: 61-14338ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           
		                                                                                                                
		08 лютого 2024 року                                           
		м. Київ
		 
		справа № 148/1207/22
		провадження № 61-14338св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області, 
		розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський Іван Олександрович, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року у складі головуючого судді Ковганича С. В., присяжних: Юхимчука О. Л., Яковенка Ю. М.,та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Копаничук С. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересована особа - Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області.
		 
		Заява мотивована тим, що 08 червня 2016 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 2,41 га, для ведення особистих селянських господарств, розташовану на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. 
		Після складання заповіту ОСОБА_2 покинула своє постійне місце проживання, а саме: кв. АДРЕСА_1 та виїхала до російської федерації. З червня 2016 року у місці постійного проживання ОСОБА_2 немає відомостей про місце її перебування. 
		Оголошення  ОСОБА_2 померлою необхідно заявниці для оформлення спадкових прав.
		Пославшись на викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлою. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на її недоведеність та необґрунтованість.
		Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник   ОСОБА_1 - адвокат Патраманський І. О. оскаржив його в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Патраманським І. О., залишено без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		05 жовтня 2023 року  ОСОБА_1  в особі представника - адвокатаПатраманського І. О. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року.
		В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення заяви.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені  судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		02 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Судами встановлено, що  17 вересня 2003 року ОСОБА_2 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ВН № 102297, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2003 року ВАО № 236418, площею 2,41 га, для ведення особистих селянських господарств, розташовану на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.
		08 червня 2016 року секретарем виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Кондратюк Ю. С. посвідчено та зареєстровано у реєстрі за № 58 заповіт, за яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.
		27 квітня 2022 року начальником Сокальського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) дана відповідь про те, що у даному відділі актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.
		10 квітня 2023 року Тульчинським районним судом Вінницької області створено витяг із Єдиного державного демографічного реєстру, з якого видно, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		18 квітня 2023 року начальником Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надана відповідь за                        № 148/1207/22/2227/2023, згідно якої відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянкою України ОСОБА_2 в період з 08 листопада 2017 року до 19 квітня 2023 року в базі даних не виявлено. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08 листопада 2017 року, оскільки до набрання чинності Положенням про цю базу інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, зберігалась у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2007 року № 472.
		19 квітня 2023 року старостою Михайлівського старостинського округу видана довідка про те, що ОСОБА_3 , 1943 року народження, проживала в с. Михайлівка, ІНФОРМАЦІЯ_2 вибула в м. Воркута (згідно записів погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1961-1963 роки). На території Михайлівського старостинського округу родичі ОСОБА_2 , які б могли дати свідчення про неї відсутні.
		27 квітня 2023 року начальником ВП № 2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області повідомлено про те, що  ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у відділенні поліції № 2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області станом на вказану дату в розшуку як безвісті зникла не перебувала та не перебуває. До ВП № 2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області заява щодо розшуку ОСОБА_2 не надходила.
		04 травня 2023 року міським головою Сокальської міської ради Сокальського району Львівської області надана відповідь, з якої слідує, що по АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_4 , 1981 року народження,             ОСОБА_5 , 1980 року народження, ОСОБА_6 , 2003 року народження, ОСОБА_7 , 2001 року народження. При цьому, вказана квартира не зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 . Інформації про будь-яке інше майно, яке могло б належати на праві власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав немає. Відомостей про місце роботи, місце перебування, а також про наявних родичів ОСОБА_2 . Сокальська міська рада надати не може, оскільки не є розпорядником такої інформації. Дана інформація підтверджується витягами № 388, № 389 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		        
		Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
		                        
		Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.
		 
		Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		                        
		Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
		                        
		Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
		                        
		При цьому на наявність у суду саме права, а не обов`язку оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує частина перша статті 46 ЦК України.
		 
		У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
		                        
		На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.
		 
		Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		 
		Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
		 
		Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
		 
		Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі                                 № 390/1443/19-ц.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Встановивши, що заявниця не надала достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту смерті  ОСОБА_2  або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.
		 
		Вказуючи на вірогідність смерті  ОСОБА_2  як на підставу для оголошення її померлою, заявниця в достатній мірі не підтверджує свої доводи належними доказами, які вказували б на здійснення заходів щодо розшуку  ОСОБА_2 та вирішення питання про з`ясування можливих причин її зникнення.
		 
		Водночас слід вказати, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій  висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		Щодо клопотання   ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський І. О., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.
		Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Патраманський І. О., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський Іван Олександрович, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Патраманський Іван Олександрович, залишити без задоволення.
		 
		РішенняТульчинського районного суду Вінницької області від 29 травня 2023 рокута постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2023 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...