Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/14716/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 61-10615ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/14716/21
		 
		провадження № 61-10615 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідач - державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі - ДП «Фінансування інфраструктурних проектів») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 24 березня 2017 року вона працювала                                       у ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на посаді головного бухгалтера. Наказом відповідача від 23 липня 2021 року № 290-К її звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу).
		Вважала вищевказаний наказ про її звільнення незаконним, прийнятим з порушеннями норм Конституції України, КЗпП України, Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-ХІІ.
		Вказувала, що відповідачем порушено порядок застосування пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки вказана норма застосовується до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, тобто до тих, які одержують їх під звіт. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік» посада головного бухгалтера не є посадою працівника, до кола обов`язків якого відноситься одержання грошових і товарних коштів під звіт, що виключає можливість безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей. Також посада головного бухгалтера не є матеріально відповідальною посадою, а відтак виключається можливість застосування положень пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Зауважувала, що наказ про її звільнення винесено лише на підставі доповідної записки заступника директора з економічних та адміністративно-господарських питань ОСОБА_2 від 22 липня 2021 року № 567.
		Крім того, посилалась на порушення відповідачем частини першої статті 43 та статті 252 КЗпП України, оскільки під час відповідачем не отримано попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої вона є.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 23 липня 2021 року                                № 290-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» з 23 липня 2021 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, а також судові витрати по справі.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року у складі судді Мазура Ю. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка здійснювала безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей, що є складовою її трудових обов`язків. Таким чином, зважаючи на результати службової перевірки, проведеної роботодавцем, якою встановлено протиправність дій позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звільнення позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Суд першої інстанції також вказав, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів звернення до керівництва щодо роз`яснення їй суті висунутих проти неї звинувачень, а також заперечень щодо проведення службової перевірки.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 23 липня 2021 року № 290-К «Про звільнення ОСОБА_1 »
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», з 23 липня 2021 року.
		Стягнуто з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року до 04 липня 2023 року у розмірі 1 084 771, 80 грн, що визначено без вирахування податків та обов`язкових платежів.
		Визначено, що рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, щозгідно трудових обов`язків, визначених посадовою інструкцією головного бухгалтера ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», затвердженою директором підприємства 03 січня 2019 року, а також обов`язків головного бухгалтера, визначених у положенні про відділ бухгалтерського обліку та планово-договірної роботи ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» затвердженому наказом від 27 квітня 2021 року № 34, до посадових обов`язків ОСОБА_1 не входило виконання операцій, що пов`язані з обслуговуванням цінностей, обліком, контролем за рухом або зберіганням цінностей, а тому позивачка не може бути суб`єктом звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Також суд звернув увагу на відсутність згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 .
		Встановивши, що звільнення позивачки відбулося з порушенням трудового законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення її на посаді головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій, рівнозначній цій посаді, а також стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно положень статті 235 КЗпП України. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року внесено виправлення у резолютивну частину повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, виключено із п`ятого абзацу повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року такі слова: «а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»».
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при складенні повного тексту постанови від 04 липня 2023 року у її резолютивній частині допущено описку та помилково вказано: «а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»», а тому така описка підлягає виправленню. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки, допущеної у виконавчому листі                                          від 20 липня 2023 року, виданому Київським апеляційний судом на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі № 755/14716/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		У графі «Суд вирішив» виключено такі слова: «а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»».
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у виконавчому документі, виданому Київським апеляційний судом 20 липня 2023 року на примусове виконання постанови від 04 липня 2023 року у справі № 755/14716/21 допущено описку, а саме: у графі «Суд вирішив» помилково зазначено: «а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»», а тому таку описку слід виправити. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року залишено без задоволення заяву ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про роз`яснення та відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю підстав, передбачених статтею 271 ЦПК України, для роз`яснення судового рішення.
		Суд зазначив, що зміст резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року є зрозумілим та не містить недоліків, що ускладнюють реалізацію цього судового рішення. Постанова апеляційного суду містить посилання на правила набрання судовим рішенням законної сили, визначені статтею 384 ЦПК України, роз`яснення права та строків касаційного оскарження згідно статті 390 ЦПК України, а також посилання на вимоги пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України щодо негайного виконання судового рішення.
		Апеляційним судом також не встановлено підстав, передбачених 435 ЦПК України, для розстрочення та відстроченні виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року залишено без задоволення заяву ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтовуючи заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, заявник вказував на порушення судом частини першої статті 431 ЦПК України та протиправність видачі Київським апеляційним судом виконавчих листів, оскільки такий є судом апеляційної інстанції. 
		Апеляційний суд зазначив, що заявником не враховано підпункт 17.1. пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, згідно якого до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже установлена в частині першій статті 431 ЦПК України вимога про видачу виконавчого листа судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, залежить від функціонування запровадженої Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до складу якої буде входити Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Разом з цим, на дату ухвалення Київським апеляційним судом судового рішення від 04 липня 2023 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала своє функціонування, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У липні 2023 року ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року.
		 
		Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року у справі № 6-5297св12, за змістом яких оскільки головні бухгалтери відповідно до законодавства підписують разом із керівниками підприємств документи, що є підставою для прийняття і видачі товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також розрахункові, кредитні і фінансові зобов`язання, візують господарські договори, тому головний бухгалтер безпосередньо обслуговує товарні та грошові цінності та до нього може бути застосований пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України при звільненні; у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 296/3015/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 359/3716/18, відповідно до яких аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма права не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями); у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 408/1847/16-ц, згідно з якими при виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі. Час одержання такої згоди є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне поновлення працівника на роботі; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги копії наказів про надання ОСОБА_1 права підпису, зокрема наказ від 23 червня 2020 року № 34, наказ від 04 грудня 2020 року № 98 (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		У серпні 2023 року ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» подало до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить скасувати ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року.
		 
		Підставами касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про виправлення описки у постанові суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц, від 07 грудня 2021 року у справі № 754/5790/20, від 04 травня 2022 року у справі № 59/8191/14-ц, згідно з якими відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився; короткий текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року не відповідає змісту повного тексту цього судового рішення (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Підставами касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про виправлення помилки у виконавчому листі заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц, від 07 грудня 2021 року у справі № 754/5790/20, від 04 травня 2022 року у справі № 59/8191/14-ц, згідно з якими відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився; враховуючи, що суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу від 26 липня 2023 року постановив як суд першої інстанції, що є протиправним, тому ця ухвала не переглядалася в апеляційному порядку, хоча відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку переглядаються ухвали про внесення виправлення у виконавчий лист (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Підставами касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення та відстрочення виконання рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19, щодо визначення поняття роз`яснення судового рішення та визначення потреби здійснення такого (пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		У жовтні 2023 року ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
		 
		Підставами касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду                                      від 21 вересня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме що суд апеляційної інстанції, як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначив те, що Київський апеляційний суд є судом другої інстанції, а тому не може видавати виконавчі листи; оскаржувана ухвала є необґрунтованою, оскільки підпункт 17.1 пункту 17 «Перехідні положення» ЦПК України, на який здійснює посилання суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, суперечить статті 431 ЦПК України, та означає лише те, що видача рішення відбувається у паперовій формі, а не будь-яким судом.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 07 серпня 2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року відкрито, витребувано цивільну справу № 755/14716/21 із Голосіївського районного суду м. Києва.
		Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині стягнення з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі                                         1 084 771, 80 грн, до закінчення її перегляду в касаційному порядку, окрім стягнення середнього заробітку за один місяць, який підлягає обов`язковому негайному виконанню відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 13 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами на ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у цій справі.
		 
		У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 29 листопада  2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у цій справі.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційні скарги 
		 
		Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не відносилася до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, не дослідив належним чином накази відповідача                         від 23 червня 2020 року № 34, від 04 грудня 2020 року про надання ОСОБА_3 права підпису, а також накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді доган, як обставини, які характеризують її протиправну поведінку.
		Також апеляційний суд не врахував що при виявленні факту звільнення працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі.
		Водночас судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції. 
		 
		Касаційна скарга наухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про виправлення описки у постанові суду апеляційної інстанції мотивована тим, що короткий текст резолютивної частини оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року не відповідає змісту резолютивної частини повного тексту цього судового рішення, а саме: в абзаці п`ятому резолютивної частини повного тексту оскаржуваної постанови міститься таке речення: «а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною посаді головного бухгалтера бухгалтерії державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів»», яке відсутнє в абзаці п`ятому резолютивної частини короткого тексту оскаржуваної постанови.
		Вважає, що виправлення судом описки призвело до суттєвої зміни резолютивної частини оскаржуваної постанови, що суперечить вимогам статті 268 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про виправлення помилки у виконавчому листі мотивована тим, що цю ухвалу суд апеляційної інстанції постановив як суд першої інстанції, що є протиправним, оскільки апеляційний суд протиправно видав виконавчий лист, як суд першої інстанції. Тому оскаржувана ухвала не переглядалася в апеляційному порядку, хоча відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку переглядаються ухвали про внесення виправлення у виконавчий лист.
		 
		Касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення та відстрочення виконання рішення мотивована тим, що із резолютивної частини постанови апеляційного суду від 04 липня 2023 року не зрозуміло, в якій частині судове рішення підлягає негайному виконанню та в якому обсязі, тому вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви пророз`яснення судового рішення.
		Доводів щодо незаконності ухвали в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення касаційна скарга не містить.
		 
		Касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від21 вересня 2023 року мотивована тим, що Київський апеляційний суд є судом другої інстанції, а тому не може видавати виконавчі листи, у зв`язку з чим виконавчі листи мають бути визнані такими, що не підлягають виконанню. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги 
		 
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 та у січні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подали відзиви на касаційні скарги, в яких зазначено, що доводи касаційних скарг є безпідставними, а оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просили касаційні скарги ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 24 березня 2017 року  №351-К ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера, що підтверджується записами трудової книжки (а. с. 18-21, т. 1).
		 
		Згідно протоколу установчих зборів первинної профспілкової організації ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 25 січня 2021 року, ОСОБА_1 обрано до профспілкового комітету (а. с. 23-29, т. 1).
		 
		Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 16 лютого 2021 року № 70-к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання своїх посадових обов`язків) (а. с. 171, т. 1), яку знято відповідно до наказу від 29 квітня 2021 року № 171-к у зв`язку із своєчасним виконанням поставлених керівником завдань та недопущення нових порушень дисципліни (а. с. 169, т. 1).
		 
		Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 08 липня 2021 року                       № 271-к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання своїх посадових обов`язків), що призвело до завдання відповідачу збитків у розмірі 5 935 563, 68 грн (а. с. 168, т. 1). Підставою для накладення адміністративного стягнення зазначено акт службового розслідування від 06 квітня 2021 року. Вказаний наказ позивачка не оскаржувала. 
		 
		Згідно інформації, що міститься у доповідній записці директора з економічних та адміністративно-господарських питань ОСОБА_2 від 22 липня 2021 року № 567, на підставі наказу ДП «Фінансування інфраструктурних проектів»                                     від 20 липня 2021 року № 71 було проведено службову перевірку щодо обставин, викладених у доповідній записці бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та планово-договірної роботи ОСОБА_5 від 20 липня 2021 року № 552, а саме: щодо встановлення причетності ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, що могло призвести до безпідставного списання поворотних позик у загальній сумі                    150 000 грн та, відповідно, завдання збитків підприємству на вказану суму (а. с. 114-116, т. 1). Доповідна записка складена на підставі доповідної записки                                     ОСОБА_5 , а також інформації, наданої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,                                 ОСОБА_8 .
		 
		За результатами опрацювання отриманих відомостей встановлено, що згідно доповідної записки ОСОБА_5 , 20 липня 2021 орієнтовно о 15:30-15:35 год. вона повернулася на своє робоче місце та виявила відкриту програму бухгалтерського обліку «IS PRO». Після цього ОСОБА_6 помітила виконання операцій щодо списання поворотних позик у загальній сумі 150 000 грн, які були надані працівникам підприємства ОСОБА_1 (у сумі 50 000 грн) та ОСОБА_9 (у сумі 100 000 грн). Разом з тим, поворотні позики були проведені за кодом 920 377,3, тобто суми були списані на необґрунтовані адміністративні витрати підприємства. При цьому, операція зі списання проводилась з облікового запису ОСОБА_5 , час проведення операції 15:05:00, сума списання: ОСОБА_1 - 50 000 грн, ОСОБА_9 - 100 000 грн. Проте станом на час виконання операції зі списання вищевказаних поворотних позик ОСОБА_5 чекала на другому поверсі початку наради за участі в. о. начальника відділу бухгалтерського обліку та планово-договірної роботи ОСОБА_6 та заступника директора з економічних та адміністративно-господарських питань ОСОБА_2 , а тому виконати вказані операції вона особисто та фізично не могла. Окрім того, ОСОБА_5 повідомила, що в ході розмови між колегами у робочому кабінеті, ОСОБА_1 особисто заявила, що саме вона сідала за робочим комп`ютером ОСОБА_5 та здійснила операцію з погашення цих позик.
		 
		Згідно наданої інформації ОСОБА_6 , станом на 20 липня 2021 року вона, займаючи посаду в. о. начальника відділу бухгалтерського обліку та планово-договірної роботи - головного бухгалтера, в межах своєї компетенції при формуванні оборотно-сальдової відомості в програмі «IS PRO» виявила факт погашення фінансової допомоги працівниками підприємства, а саме: ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн та ОСОБА_9 в розмірі 100 000 грн. Але, володіючи достовірною інформацією, що кошти підприємству повернуті не були, ОСОБА_6 проаналізувала та виявила факт закриття цих сум через бухгалтерську довідку № 289 від 01 квітня 2021, яку в свій час в програмі створювала ОСОБА_10 і в яку добавлені 2 операції за рахунками Дт 920 Кт377,3 (20 липня 2021 року в 15.05) ОСОБА_5 . Але в час проведення цих операцій ОСОБА_5 була із нею, чекаючи наради під кабінетом заступника директора ОСОБА_2 . Після спілкування з ОСОБА_3 факт списання коштів був підтверджений, але через певний час ці проводки були видалені. Кошти в сумі 50 000 грн від ОСОБА_1 були зараховані о 17:19, а кошти в сумі 100 000 грн від ОСОБА_9 в 17:22 через АБ «Укргазбанк». Також ОСОБА_6 долучено копії відповідних документів та платіжних доручень.
		 
		Згідно висновків службової перевірки доведено причетність ОСОБА_3 до вчинення порушення, спрямованого на привласнення коштів підприємства шляхом зловживання службовим становищем, що могло призвести до безпідставного списання поворотних позик та, відповідно, завдання збитків підприємству на суму 150 000 грн.
		 
		За результатами звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення відносно останньої відкрито кримінальне провадження № 12021100010001877.
		 
		Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 23 липня 2021 року                      № 290-к ОСОБА_1 , головного бухгалтера бухгалтерії ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», звільнено згідно пункту 2 статті 41 КЗпП України                   (у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника абоуповноваженого ним органу). Підставою звільнення зазначено доповідну запискудиректора зекономічних таадміністративно-господарських питань     ОСОБА_2 від 22 липня 2021 року № 567 (а. с. 22, т. 1). 
		 
		Згідно акту ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 23 липня 2021 року               № 6, ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомилася, але від підпису відмовилася (а. с. 167, т. 1).
		 
		Відповідно до листів від 01 вересня 2021 року № 52/09-21, № 53/09-21 та                                                 № 52/09-21, наданих головою Первинної профспілкової організації                                                 ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» Жовнір А., ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» з 25 січня 2021 року, а також членом Профспілкового комітету ППО ДП «ФІНІНПРО»; до Первинної профспілкової організації не надходило звернень від ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» щодо погодження розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та не надавалось погодження розірвання трудового договору з позивачкою (а. с. 69, 70, 71, т. 1).
		Згідно відповіді первинної профспілкової організації ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 19 квітня 2023 року на запит апеляційного суду, ДП «Фінансування державних проектів», як роботодавцем, не направлялось жодних письмових подань з обґрунтуваннями та доказами, що свідчили б про законність звільнення ОСОБА_1 та які в подальшому стали підставою для її звільнення. Від будь-яких інших суб`єктів такі обґрунтування та докази до ППО ДП «ФІНІНПРО» теж не надходили, у зв`язку із чим профспілкова організація вказала про об`єктивну неможливість розгляду питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1                          (а. с. 70, т. 2).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).
		 
		Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
		 
		У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.
		 
		Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
		 
		Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
		 
		Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі                                    № 6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100 цс 16.
		 
		Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
		 
		Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
		 
		Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
		 
		Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 02 червня 2021 року у справі № 592/8437/20 (провадження                                № 61-4858 св 21), від 22 вересня 2021 року у справі № 127/28968/19 (провадження № 61-17666 св 20), від 22 лютого 2022 року у справі № 450/3836/19 (провадження                 № 61-12912 св 21), від 08 лютого 2023 року у справі № 546/243/20 (провадження                       № 61-10843 св 22).
		 
		Відповідно до пункту 2 Положення про бухгалтерію ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», затвердженого наказом відповідача від 31 липня 2020 року № 48 (далі - Положення № 48), до основних завдань відділу відносяться, зокрема відображення у документах достовірної та у повному обсязі інформації про господарські операції і результати діяльності, необхідної для оперативного управління бюджетними призначеннями (асигнуваннями) та фінансовими і матеріальними (нематеріальними) ресурсами (пункт 2.1.2.); здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, достовірного та у повному обсязі відображення операцій у бухгалтерському обліку та звітності (пункт 2.1.3.); забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням фінансових і матеріальних (нематеріальних ресурсів) відповідно до затверджених нормативів і кошторисів (пункт 2.1.4.).
		 
		Відповідно до покладених на неї завдань, бухгалтерія здійснює, зокрема поточний контроль за: здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, правильністю зарахування та використання власних надходжень підприємства; своєчасно та у повному обсязі перераховує податки і збори (обов`язкові платежі) до відповідних бюджетів (пункт 2.2.3.).
		 
		Згідно пункту 4.1. Положення відділ очолює головний бухгалтер, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора підприємства.
		 
		Відповідно до розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», затвердженої директором підприємства 03 січня 2019 року (далі - посадова інструкція), головний бухгалтер забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством (пункт 2.8.); здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (пункт 2.9.).
		 
		Відповідно до розділу ІVголовний бухгалтер несе відповідальність за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю (пункт 4.1.). 
		 
		Отже, апеляційний суд, вказуючи про те, що позивачка не відносилася до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, у порушення вищевказаних положень закону і поданих відповідачем доказів, не звернув уваги на зазначені пункти Положення № 38, аналіз яких свідчить про те, що ОСОБА_1 , як головний бухгалтер та керівник бухгалтерського відділу, є матеріально відповідальною особою, яка безпосередньо обслуговує товарні та грошові цінності, оскільки до кола її обов`язків віднесено виконання операцій, які пов`язані з обслуговуванням грошових коштів, а саме: перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, контроль за здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань, правильністю зарахування та використання власних надходжень підприємства.
		 
		Апеляційний суд не звернув уваги на наявні у матеріалах справи накази відповідача                         від 23 червня 2020 року № 34, від 04 грудня 2020 року про надання ОСОБА_3 права підпису на фінансових та банківських документах ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» (а. с. 48, 49-50, т. 2), що додатково свідчить про те, що позивачка є матеріально відповідальною особою.
		 
		При цьому судом першої інстанції взято до уваги, що на позивачку накладались дисциплінарні стягнення, зокрема, наказом відповідача від 08 липня 2021 року № 271-к ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (неналежне виконання своїх посадових обов`язків), що призвело до завдання відповідачу збитків у розмірі 5 935 563, 68 грн, який позивачка не оскаржувала. 
		 
		Апеляційний суд не звернув уваги на те, що вчинення корисливих правопорушень, навіть не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків, також надає власникові право звільнити працівника за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, про що й роз`яснював судам Пленум Верховного Суду України у пункті 28 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
		 
		Тобто втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх втрати.
		 
		До подібних правових висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 477/428/17 (провадження № 61-16278св18), від 20 грудня 2023 року у справі № 753/15479/22 (провадження № 61-11410 св 23).
		 
		Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що позивачка, як головний бухгалтер та керівник бухгалтерського відділу, здійснювала безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей, що є складовою її трудових обов`язків.
		 
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, зважаючи на результати службової перевірки і докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є матеріально відповідальною особою, її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку із втратою довір`я, відповідає положенням трудового законодавства, так як ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» встановлено вчинення ОСОБА_1 порушення, спрямованого на привласнення коштів підприємства, шляхом зловживання службовим становищем, що могло призвести до завдання збитків підприємству на суму 150 000 грн.
		 
		Судом першої інстанції враховано, що доповідна записка директора з економічних та адміністративно-господарських питань ОСОБА_2 від 22 липня 2021 року № 567, у якій зроблено висновки про причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного порушення та яка зазначена підставою в наказі відповідача від 23 липня 2021 року №290-К «Про звільнення ОСОБА_1 », складена саме на виконання  наказу ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 20 липня 2021 року № 71 «Про проведення службової перевірки» щодо встановлення особи (кола осіб), яка могла вчинити порушення шляхом зловживання службовим становищем, що могло призвести до безпідставного списання поворотних позик у загальній сумі                             150 000 грн та, відповідно, завдання збитків підприємству на вказану суму. 
		 
		Висновки за результатами проведення службової перевірки позивачка не спростовувала та не вказувала про свою непричетність до порушення, встановленого службовою перевіркою.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження                                           № 61- 30894сво18) зазначено, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».
		 
		При виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі. 
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції 19 квітня 2023 року скерував запит щодо надання згоди первинної профспілкової організації ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на звільнення позивачки з роботи, на який профспілкова організація листом від 19 червня 2023 року повідомила суд про неможливість надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
		 
		Отже, судом апеляційної інстанції виконано вимоги частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, а сама по собі відсутність рішення профспілкової організації під час звільнення позивачки не є безумовною підставою для поновлення її на роботі за наявності встановлених судом першої інстанції обставин законності звільнення позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
		 
		У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
		 
		Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у цій справі, то додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року про відшкодування витрат на правничу допомогу також слід скасувати.
		 
		Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.
		 
		У зв`язку із скасуванням постанови Київського апеляційного суд від 04 липня 2023 року підлягають також скасуванню ухвали цього суду: від 26 липня 2023 року про виправлення описки, від 26 липня 2023 року про виправлення помилки у виконавчому листі, від 26 липня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення та відстрочення виконання рішення, від 21 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, без надання детальної оцінки доводам касаційних скарг.
		Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, від 21 вересня 2023 року скасувати, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року залишити в силі. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		Р. А. Лідовець
		 
		О. М. Осіян
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...