Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 341/423/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2024. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4808/130/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022091140000039

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 341/423/22 
		Провадження № 11-кп/4808/130/24 
		Категорія ч. 4 ст. 186 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
		в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю секретаря ОСОБА_6 ,
		розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022091140000039 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2023 року, згідно з яким
		ОСОБА_8  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубівці Галицького р-ну Івано-Франківської обл., зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , не працюючого, інваліда 3 групи, неодруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
		визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено покарання:
		-за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
		-за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		за участю прокурора         ОСОБА_10 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_8 ,
		захисника         ОСОБА_7 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Суд першої інстанції встановив, що  ОСОБА_8 позбавив волі двох та більше осіб, зокрема потерпілу ОСОБА_11 та малолітніх: ОСОБА_12 , 2016 року народження; ОСОБА_13 , 2017 року народження та ОСОБА_14 , 2019 року народження, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, при наступних обставинах.
		21 березня 2022 року ОСОБА_8 через соціальну мережу «Фейсбук» познайомився з жителькою м. Попасна Луганської обл. ОСОБА_11 , яка у зв`язку з початком воєнних дій на території України з своїми трьома малолітніми дітьми  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , переїхала на Захід України і тимчасово проживала у с. Білий Камінь Золочівського р-ну Львівської обл. В ході спілкування під приводом ведення спільного побуту та подальшого проживання запропонував їй переїхати до нього. Будучи введеною в оману ОСОБА_11 погодилась на пропозицію ОСОБА_8 , після чого той замовив службу таксі у м. Галичі Івано-Франківської обл. і 23 березня 2022 року перевіз ОСОБА_11 з її трьома малолітніми дітьми до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		У вечірній час 23 березня 2022 року, через декілька годин після прибуття ОСОБА_11 з малолітніми дітьми до місця свого нового проживання та розміщення їх в одній з кімнат житлового будинку, між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт з приводу різних поглядів на виховання дітей. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_8 спочатку погрожував ОСОБА_11 фізичною розправою, після чого ухопив її рукою за шию та, вимагаючи заспокоїтись, стиснув її, спричинивши потерплій фізичний біль, а потім, намагаючись заспокоїти ОСОБА_11 схопив її за волосся, чим теж спричинив їй фізичний біль.
		У подальшому ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою перешкоджання вільному пересуванню ОСОБА_11 та її дітей, 23 березня 2022 року близько 21 години умисно зачинив з середини вхідні двері на ключ і до 10 години 20 хвилин 24 березня 2022 року проти волі потерпілих протиправно позбавив ОСОБА_11 та її трьох малолітніх дітей можливості обирати за власною волею місцезнаходження.
		При цьому, протягом вказаного періоду часу ОСОБА_8 не зважав на неодноразові прохання ОСОБА_11 випустити її та трьох її малолітніх дітей з будинку, не вживав жодних заходів щодо забезпечення потерпілій, яка внаслідок бойових дій на Сході України отримала поранення, необхідної медичної допомоги та під різними приводами перешкоджав вказаним особам вільно покинути його помешкання, внаслідок чого обмежив ОСОБА_11 та її малолітніх дітей у свободі пересування.
		Не маючи змоги вільно залишити житло та побоюючись за своє життя і здоров`я, а також за життя та здоров`я своїх малолітніх дітей, ОСОБА_11 змушена була підкоритись вимогам ОСОБА_8 та проти своєї волі перебувати у помешканні останнього до приїзду працівників поліції, яких викликала знайома ОСОБА_11 , турбуючись про її долю та долю її малолітніх дітей.
		Крім того, ОСОБА_8 відкрито викрав чуже майно (грабіж) потерпілої ОСОБА_11 , поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
		24 березня 2022 року близько 10 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних дій та їх відкритість, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_11 , взяв у руки качалку для розкачування тіста, і погрожуючи побиттям потерпілої та її малолітніх дітей, зажадав, щоб жінка дала йому грошові кошти у сумі 2000 гривень.
		Побоюючись реалізації погроз ОСОБА_8 , ОСОБА_11 виконала його незаконну вимогу та віддала останньому свої заощадження у сумі 2000 гривень.
		Захисник ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
		Вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 не визнає свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України. Сторона захисту не погоджується з кваліфікацією кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
		Пояснює, що потерпіла ОСОБА_11 зазначає, що ОСОБА_8 вимагав у неї грошові кошти погрожуючи їй «качалкою», однак такі погрози заперечує обвинувачений він просто вимагав свої кошти які оплатив за переїзд. Погрози «качалкою» ніким не було підтверджено, спір щодо повернення коштів відбувався у «його кімнаті» будинку, «качалка» була вилучена при огляді місця події у кухні будинку. ОСОБА_8 заперечує будь-які насильницькі дії щодо потерпілої, у ОСОБА_11 не було виявлено слідів тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_8 не забирав у потерпілої ні документи, ні телефон, відповідно, вона могла спілкуватися будь з ким та подорожувати. Зі слів обвинуваченого, ранком під час конфлікту потерпіла сама віддала йому 2 тисячі гривень, які потім він добровільно видав поліції. Вищевказане свідчить про відсутність у діях ОСОБА_8 корисливого мотиву, оскільки його умисел був направлений на повернення йому боргу потерпілою. Також обвинувачений не заволодів майном потерпілої він отримав свої кошти, відповідно не можна кваліфікувати дії як вимагання. 3 огляду на наведене дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати не за ст. 186 КК України, а за ч. 1 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим за відсутності ознак вимагання. У судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_11 не заборгувала кошти ОСОБА_8 . За свідченням свідка ОСОБА_15 (таксист) за перевезення та за закупку продуктів розраховувався ОСОБА_8 . Вимога обвинуваченого відати борг пов`язана з погрозою застосування насильства до особи, яка дійсно є боржником не містить складу злочину, передбаченого ст. 186 КК України. 
		Стверджує, що із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 добровільно переїхала в помешкання ОСОБА_8 , відповідно, відсутня кваліфікація - викрадення людини. Спочатку діти та потерпіла гуляли по подвір?ю та городі, обвинувачений не забороняв їм виходити з обійстя. Зі слів ОСОБА_8 , ввечері, діти неодноразово виходили з помешкання, закривали-відкривали вхідні двері та поламали замок від вхідних дверей. Було уже темно коли ОСОБА_11 попросила відкрити вхідні двері, але обвинувачений їх не зміг відкрити в зв?язку з поломкою замка. ОСОБА_8 виділив сім`ї ОСОБА_11 окрему кімнату в якій вони залишалися самі, ця кімната не закривалася, Пронозини могли ходити по будинку, але в зв`язку з поломкою замка не могли покинути будинок через вхідні двері. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що коли до помешкання ОСОБА_8 приїхали співробітники поліції, він не зміг відчинити вхідні двері з причин поломки замка. В свою чергу ОСОБА_11 відкрила вікно в кімнаті, де перебувала та розмовляла з співробітниками поліції. Тобто, вбачається, що ОСОБА_8 не застосовував до потерпілих будь-яких насильницьких дій з метою перешкоджання покинути його помешкання, потерпілі мали достатньо часу, щоб покинути приміщення через вікно своєї кімнати чи кухні. Крім того, ще звечора потерпіла та обвинувачений вирішили, що вони проживати разом не будуть та сім?я Пронозиних виїде з помешкання ОСОБА_8 , відповідно, мотиву утримання потерпілих у помешканні не було. Сім?я ОСОБА_16 в цей вечір не змогла би покинути будинок з причин відсутності автобусного сполучення з селом.
		Звертає увагу про наявність суперечливих доказів, які мають істотне значення.
		Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146 КК України  у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України  у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. 
		Вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вичиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_8 розуміє протиправний характер своїх дій. Водночас зі змісту апеляційної скарги сторони захисту та звукозапису судового засідання випливає, що ОСОБА_8 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав. Також судом недостатньо враховано, що обвинувачений по місцю проживання характеризується негативно, вчинив злочин щодо трьох малолітніх дітей. Також не повною мірою судом враховано суспільну небезпеку вчинених злочинів. Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.
		Потерпіла ОСОБА_11 та представник потерпілої ОСОБА_17 не з`явилися в судове засідання апеляційного суду, заяв про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
		Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. 
		Таким чином,з метоюреалізації правасторін насправедливий судовийрозгляд упродовжрозумного строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність розгляду апеляційних скарг за відсутності цих осіб.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор підтримав доводи поданої прокурором апеляційної скарги, заперечував проти доводів апеляційної скарги сторони захисту; 
		- захисник та обвинувачений просили вимоги апеляційної скарги прокурора залишити без задоволення, задовольнити вимоги апеляційної скарги сторони захисту, та вирок суду щодо  ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України - скасувати.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з`ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України як незаконне позбавлення волі, двох та більше осіб в т.ч. і малолітніх, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
		Так, обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що у березні 2022 року познайомився через мережу інтернет з ОСОБА_11 . Познайомився у спосіб відповіді на оголошення про намір створення сім`ї. У ході спілкування запропонував їй разом з дітьми переїхати до нього у с. Дубівці. Остання погодилась. Подзвонив та повідомив їй, що знайомий таксист визначив ціну за перевезення 1800 грн. ОСОБА_11 погодилась на ці витрати сказавши, що оплату здійснять порівно. На наступний день зранку виїхав таксі з ОСОБА_18 , так, що орієнтовно 15 год. у же разом з ОСОБА_11 та її дітьми був у с. Дубівці. Перебуваючи вдома зробив ОСОБА_11 зауваження щодо дітей. Почалась сварка. Діти гримали дверми та поламали замок у дверях. Прохання ОСОБА_11 відкрити двері не міг виконати, оскільки замок у таких був поламаний. Вхід у будинок один. ОСОБА_11 повідомляла, що поранена і потребує медичної допомоги. Ввечері лягли спати у різних кімнатах. Зранку мало місце продовження конфлікту безпосередньо перед приїздом поліції. Кошти 2000 грн. ОСОБА_11 сама йому дала. Це витрачена ним сума за послуги таксі та вартість придбаних на прохання ОСОБА_11 медикаментів. Зранку ОСОБА_11 мала намір готувати вареники, тому була виставлена качалка. На час приїзду поліції двері ще не були розблоковані. Під час перебування поліції на подвір`ї йому з використанням викрутки вдалось відчинити двері будинку. В присутності поліції він з гаманця видав витягнув 2000 грн., які йому дала ОСОБА_11 .
		Колегія суддів вважає, що обвинувачений дає такі показання з метою ухилення від кримінальної відповідальності, його показання спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_11 .
		Так, потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що разом з трьома малолітніми дітьми проживала в м. Попасна Луганської обл. На початку війни після отримання поранення переїхала на захід України і тимчасово проживала у с. Білий Камінь Золочівського р-ну Львівської обл. ОСОБА_8 через соціальну мережу «Фейсбук» познайомився з нею. В ході спілкування під приводом ведення спільного побуту та подальшого проживання запропонував їй переїхати до нього. Вона погодилась на пропозицію ОСОБА_8 . Він замовив таксі і 23 березня 2022 року перевіз її з трьома малолітніми дітьми до місця свого постійного проживання. Приїхали в обідній час. ОСОБА_8 показав господарство, приготували обід. У вечірній час між нею та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт з приводу поведінки її дітей. Ввечері ОСОБА_8 закрив вхідні двері на ключ вказавши аби вони лягали спати у прохідній кімнаті, яка не опалювалась. При намірі вийти дітям на двір у туалет ОСОБА_8 не дозволив та не відкрив дверей на давши для цих потреб відро. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_8 спочатку їй погрожував ОСОБА_11 , після чого ухопив її рукою за шию та стиснув її, потім схопив її за волосся. Могла пересуватись в межах кімнати, де знаходилась та заходити на кухню. Зранку скерувала знайомій голосове повідомлення про своє утримання. Знайома викликала поліцію. До приїзду поліції ОСОБА_8 відмовлявся відкрити двері та випустити їх з будинку. Взяв у руки качалку для розкачування тіста, і погрожуючи побиттям її та дітей вимагав повернення витрачених ним коштів. Враховуючи погрози вона передала ОСОБА_8 2000 грн. При приїзді поліцейських ОСОБА_8 попередньо відмовлявся відкрити двері. В подальшому відкрив такі. Просила суд покарати ОСОБА_8 суворо з метою недопущення ОСОБА_8 зазначених дій в подальшому.
		У колегії суддів відсутні підстави сумніватись у достовірності даних пояснень потерпілої, оскільки вони є послідовними, та відповідають іншим зібраним по справі доказам.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно дав оцінку показанням свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , змісту голосових повідомлень (архів телефону потерпілої ОСОБА_11 ), протоколу прийняття заяви ОСОБА_11 від 24 березня 2022 року про вчинення кримінальних правопорушень, протоколу огляду місця події від 24 березня 2022 року, відеозапису камер працівників поліції від 24 березня 2024 року, речовому доказу (качалці).
		Твердження сторони захисту про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 немає складу злочину за ст. 186 КК України не є слушним, оскільки ОСОБА_8 відкрито викрав чуже майно (грабіж) потерпілої ОСОБА_11 , поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, вчиненому в умовах воєнного стану.
		Вказані грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, якими ОСОБА_8 заволодів належали потерпілій ОСОБА_11 , оскільки факт сплати за послуги таксі ОСОБА_8 за проїзд потерпілої ОСОБА_11 до місця проживання обвинуваченого не можливо розцінити як цивільно-правові відносини внаслідок, яких у ОСОБА_11 виникли зобов`язання перед ОСОБА_8 про повернення коштів, тобто ОСОБА_8 сплатив свої грошові кошти саме за транспортні послуги таксі водію, а не надав в борг потерпілій.
		Колегія суддів вважає неспроможними твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину за ст. 146 КК України, оскільки дослідивши сукупність доказів по справі поза розумним доведено незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_11 разом з її трьома малолітніми дітьми, та саме внаслідок таких дій потерпіла змушена була звернутися до сторонніх осіб, та в подальшому до поліції, яка по прибуттю на місце події припинала злочин.
		Доводи сторони захисту про те, що потерпіла ОСОБА_11 разом із трьома малолітніми дітьми могла залишити місце проживання (будинок) ОСОБА_8 через вікно колегія суддів вважає безпідставним внаслідок очевидної неспроможності.
		Сукупність доказів по справі поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
		Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані питання про умисел обвинуваченого ОСОБА_8 , виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, мотиву, поведінки винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки.
		Наведеним вище доказам, дослідженим судом з іншими доказами по справі, суд дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
		Щодо доводів апеляційної скарги прокурора колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Так, за приписами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. 
		Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший. 
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вказаних вище вимог закону, та при визначенні ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України було належним чином враховано обставини, зазначені прокурором.
		Суд першої інстанції, як і зазначено у вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 врахував характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким (ч. 2 ст. 146 КК України) та тяжким (ч. 4 ст. 186 КК України) злочином, дані про особу ОСОБА_8 , який на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.п. 173, 174), по місцю проживання характеризується негативно (а.п. 176), зокрема, проживав разом з матір`ю (а.п. 175), пенсіонер (а.п. 171) неодружений, офіційно не працюючий, інвалід 3 групи, раніше не судимий. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання, суд першої інстанції визнав добровільне відшкодування завданого збитку  повернення викраденого, та 3 групи .
		Обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції не встановив.
		Згідно досудової доповіді Галицького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області змістом, якої визначено середній рівень ймовірність вчинення ОСОБА_8 повторного правопорушення. Виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Суд першої інстанції вважав, за можливе призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з врахуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, з таким висновком колегія суддів погоджується. 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що, відповідно, призначене остаточне покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, відповідає цілям, передбаченим ст. 50 КК України, та загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 КК України, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи ступінь тяжкості, обставини цього злочину, його наслідки, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують відповідальність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 69 КК України.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що визначене судом першої інстанції покарання є законним та справедливим, відповідає принципам індивідуалізації покарання та гуманізму, є балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, підстав для визнання призначеного покарання таким, що явно не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень колегія суддів не встановила.
		Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування вироку, на які посилається сторона захисту та сторона обвинувачення, зокрема невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження ,істотного порушеннявимог кримінальногопроцесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому оскаржений вирок необхідно залишити без змін. 
		Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...