Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5427/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2024. Зареєстровано: 09.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4823/79/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		07 лютого 2024 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 750/5427/23
		Головуючий у першій інстанції  Карапута Л. В.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/79/24
		 
		Суд у складі:
		головуючого  судді Євстафіїва О.К.,
		суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
		за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,
		 
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: Приватне підприємство «Житлоінвест»,
		 
		особи, які подають апеляційні скарги: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Житлоінвест»,
		 
		на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2023 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 25.05.2023, м. Чернігів,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У квітні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства «Житлоінвест» (далі за текстом  ПП «Житлоінвест»), в якому просив стягти на свою користь 230237 грн 06 коп.  загальну суму збитків та 3% річних, внаслідок невиконання останнім умов укладеного ними договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.05.2020 сторонами укладено попередній договір № 20-146-ЛД про таке:
		- у строк до 31.12.2021 ПП «Житлоінвест» (продавець) зобов`язується укласти з ОСОБА_1 (покупець) договір купівлі-продажу за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , , а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити цю квартиру (п. 1);
		- вартість квартири визначається на момент укладення договору при курсі Національного банку України (далі за текстом  НБУ) на 12.05.2020 в розмірі 26 грн 82 коп. і становить 16995,50 умовних одиниць; за умовну одиницю приймається долар США (п. 2.2);
		- ціна продажу в національній валюті на дату укладення договору становить 455820 грн 00 коп. без податку на додану вартість (далі за текстом  ПДВ) (п. 2.3);
		- на підтвердження намірів сторін покупець зобов`язується до 15.05.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок продавця 224700 грн 00 коп., що є еквівалентом 8378 доларів 10 центів США, решта коштів  231120 грн 00 коп., що є еквівалентом 8617 доларів 40 центів США, сплачується при вводі будинку до експлуатації; ціна договору є динамічною (п. 3);
		- продавець зобов`язався передати квартиру покупцеві протягом 30 робочих днів з дня укладення основного договору купівлі-продажу та повного розрахунку за цим договором (п. 4);
		- укладення основного договору купівлі-продажу обумовлено сторонами настанням сукупності таких обставин: завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку, підписання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, державна реєстрація права власності на квартиру в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, і після повного розрахунку покупця на умовах договору (п. 7);
		- сторона, яка ухиляється від укладення основного договору купівлі-продажу, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням (п 9).
		12.05.2020 ОСОБА_1 сплатив згідно з наданим ПП «Житлоінвест» рахунком 225000 грн 00 коп., призначення платежу - оплата за об`єкт нерухомості: АДРЕСА_2 , згідно з попереднім договором № 20-146-ЛД від 12.05.2020, без ПДВ, та комісію банку у сумі 450 грн 00 коп.
		31.01.2023 працівники ПП «Житлоінвест» усно повідомили позивача про підписання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, у зв`язку з чим йому необхідно остаточно сплатити до кінця березня 2023 р. на вказаний ними рахунок залишок коштів, який з урахуванням фактичної площі квартири становить 9723 долари 32 центи США, а також повідомили, що за основу розрахунку береться курс, встановлений не НБУ, а АТ «Укрексімбанк» на день сплати. 07.03.2023 ОСОБА_1 сплатив ПП «Житлоінвест» 381155 грн 00 коп. згідно з вказаним вище попереднім договором та 600 грн 00 коп. комісії банку.
		16.03.2023 позивачеві зателефонувала представник відповідача та повідомила про переплату, яка сталася внаслідок невірно повідомленого йому курсу валют, та про необхідність написати заяву на повернення йому цієї переплати у сумі 1435 грн 00 коп. В цей же день ОСОБА_1 написав на ім`я директора ПП «Житлоінвест» заяву про повернення надлишково сплачених коштів у сумі 1435 грн 00 коп. 27.03.2023 йому повернуто кошти в сумі 606155 грн 00 коп. з зазначенням призначення платежу: «повернення помилково перерахованих коштів згідно заяви від 16.03.2023». Заяви про повернення всієї суми сплачених коштів відповідно до умов попереднього договору між сторонами або заяви на розірвання, припинення або відмову від укладення основного договору ОСОБА_1 не писав. Він виконав усі умови цього договору, сплативши продавцеві повну договірну вартість квартири. Письмових повідомлень про одностороннє розірвання договору внаслідок його порушення позивач не отримував. 05.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до ПП «Житлоінвест» з запитом інформації щодо виконання укладеного ними попереднього договору; запит отриманий Підприємством 07.04.2023, однак відповіді на нього позивач не отримав. ПП «Житлоінвест» уникає виконання взятих на себе зобов`язань за договором з ОСОБА_1 № 20-146-ЛД від 12.05.2020, здійснює відносно нього нечесну підприємницьку діяльність - ввело останнього в оману, спонукавши його на укладення цього договору.
		Відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем та користувався його коштами до 27.03.2023, а саме: з 12.05.2020 - в сумі 225000 грн 00 коп. та з 07.03.2023 - у загальній сумі 606155 грн 00 коп. За ці періоди він має сплатити позивачеві інфляційні збитки згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у загальній сумі 104036 грн 60 коп., 3% річних у загальній сумі 19405 грн 98 коп., а також комісію, сплачену останнім у зв`язку з перерахуванням ним відповідачеві вищевказаних коштів через банк у загальній сумі 1050 грн 00 коп. Отож сума реальних збитків, завданих ОСОБА_1 , у їх подвоєному розмірі становить 210173 грн 20 коп. ((104036 грн 60 коп. + 1050 грн 00 коп.) х 2 = 210173 грн 20 коп.), а загальна сума збитків та 3% річних становить 230237 грн 06 коп.
		Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: стягнуто з ПП «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 124100 грн 46 коп. та 1780 грн 08 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що:
		- сторони під час укладення попереднього договору не дотрималися вимог закону про його нотаріальне посвідчення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 220 ЦК України цей договір є нікчемним в силу закону і не створює юридичних наслідків;
		- наданий позивачем розрахунок, згідно з яким 3% річних від суми заборгованості за зобов`язанням в розмірі 225000 грн 00 коп. за період з 12.05.2020 по 27.03.2023 становить 19405 грн 98 коп. та за зобов`язанням в розмірі 381155 грн 00 коп. за період з 07.03.2023 по 27.03.2023 становить 657 грн 88 коп., і сума інфляційних втрат у загальній сумі 104036 грн 60 коп. відповідачем не спростовано. Передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та втрати від інфляції є способами захисту майнового права та інтересу - відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманням компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами;
		- підстави для стягнення збитків у подвійному розмірі в порядку ч. 2 ст. 230 ЦК України відсутні, так як правочин є нікчемним,а тому він не вчинений під впливом обману ОСОБА_1 , що спростовує його твердження про ведення ПП «Житлоінвест» нечесної підприємницької діяльності;
		- відсутні підстави для відшкодування позивачеві банківської комісії у сумі 1050 грн 00 коп., сплаченої ним при перерахуванні коштів відповідачеві.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким стягнути з ПП «Житлоінвест» на його користь 230237 грн 06 коп. та понесені судові витрати. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ПП «Житлоінвест» на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України має сплатити спричинені ОСОБА_1 збитки у подвійному розмірі, так як:
		- відповідач не мав намірів виконувати зобов`язання за укладеним сторонами попереднім договором № 20-146-ЛД від 12.05.2020 з моменту його укладення, що підтверджено у поясненнях відповідача. Умисел останнього на невиконання цього договору, крім того, підтверджено відзивом на позовну заяву, невиконанням ухвали суду про забезпечення доказів та фактом повернення відповідачем сплачених позивачем коштів після завершення будівництва і здачі до експлуатації будинку, про який йдеться у договорі. У той же час позивач уклав цей договір під зобов`язання відповідача укласти в майбутньому основний договір  купівлі-продажу квартири, побудованої за сплачені позивачем кошти; 
		- ПП «Житлоінвест» внаслідок обману ОСОБА_1 заволоділо його грошовими коштами в сумі 606155 грн 00 коп. і використовувало їх на власні потреби з 12.05.2020 по 27.03.2023, чим спричинило ОСОБА_1 збитки внаслідок інфляції та комісійних витрат, понесених у зв`язку з перерахуванням ним коштів відповідачеві на виконання укладеного ними договору; 
		- позивач не писав відповідачеві заяву від 16.03.2023 на повернення йому 606155 грн 00 коп.;
		- ПП «Житлоінвест» підтвердило, що його працівники з 12.05.2020 по 27.03.2023 від імені Підприємства отримували від ОСОБА_1 грошові кошти на рахунок Підприємства нібито на виконання укладеного ними попереднього договору шляхом обману ОСОБА_1 .
		В апеляційній скарзі ПП «Житлоінвест» просить скасувати рішення суду І інстанції і відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
		- укладений сторонами попередній договір № 20-146-ЛД від 12.05.2020 є нікчемним, а отже таким, що не породжує ніяких прав та обов`язків для сторін, у зв`язку з чим відповідач повернув отримані від позивача кошти в повному обсязі;
		- суд І інстанції помилково стягнув з ПП «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 124100 грн 46 коп. на підставі ст. 536 та 1214 ЦК України;
		- позивач знав про недійсність укладеного сторонами правочину - попереднього договору, що він підтвердив під час судового засідання. При цьому останній не звертався до відповідача з приводу повернення сплачених на його виконання коштів до 16.03.2023  до дати написання заяви про повернення сплачених коштів згідно з ним коштів у сумі 1459 грн 00 коп.;
		- факт безпідставного надходження грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 606155 грн 00 коп. став відомий ПП «Житлоінвест» лише з моменту написання ОСОБА_1 заяви від 16.03.2023, тому було прийнято рішення про повернення коштів;
		- під час розгляду справи суд І інстанції не встановив момент, коли виникає зобов`язання відповідача повернути позивачеві отримані від нього кошти, адже розрахунок інфляційних збитків за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми має здійснюватися з моменту виникнення заборгованості, а саме з 16.03.2023  з дати написання вищевказаної заяви.
		У відзивах на апеляційні скарги: ОСОБА_1 просить залишити рішення суду І інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін (арк. 129-130), а ПП «Житлоінвест» просить скасувати рішення суду І інстанції та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі (арк. 133-135).
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга ПП «Житлоінвест» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню.
		У справі встановлено таке.
		Копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2018 підтверджено, що основним видом економічної діяльності ПП «Житлоінвест», що має статус юридичної особи, є 68.10 - купівля та продаж власного нерухомого майна (арк. 87).
		12.05.2020 ПП «Житлоінвест» та ОСОБА_1 укладено правочин - попередній договір № 20-146-ЛД про укладення договору купівлі-продажу квартири, за яким ПП «Житлоінвест» зобов`язалося до 31.12.2021 укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу (основний договір) однокімнатної квартири АДРЕСА_3 Волковича, 25, в м. Чернігові, в порядку та на умовах, передбачених цим та основним договором, за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а ОСОБА_1 зобов`язався оплатити цю квартиру в порядку та на умовах, передбачених цим та основним договором. Технічна специфікація квартири наведена в додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору. Багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться вказана квартира, належить продавцю на підставі договору № 1 від 24.06.2019 (копія попереднього договору на арк. 13-15). Відповідно до цього попереднього договору, сторони домовилися про такі, серед інших, умови основного договору:
		- договір купівлі-продажу квартири (основний договір) має бути нотаріально посвідчений (п. 2.1);
		- вартість квартири визначається на момент укладання договору при курсі НБУ (26 грн 82 коп.) станом на 12.05.2020 за одну умовну одиницю і становить 16995,50 умовних одиниць; за умовну одиницю приймається долар США (п. 2.2);
		- ціна продажу в національній валюті на дату укладення договору з урахуванням умов його п. 2.2 становить 455820 грн 00 коп. без ПДВ (п. 2.3);
		- у випадку зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, сума, що підлягає сплаті продавцю за цим договором, підлягає перерахунку пропорційно до зміни курсу станом на день здійснення розрахунку. При цьому вартість не може бути нижчою 455820 грн 00 коп. (п. 2.4);
		- порядок проведення розрахунків за основним договором  безготівковий (п. 2.6);
		- на підтвердження намірів сторін покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму в розмірі 224700 грн 00 коп., що є еквівалентом 8378,1 умовних одиниць, до 15.05.2020 р.; решта коштів  231120 грн 00 коп., що є еквівалентом 8617,4 умовних одиниць, сплачується при вводі будинку в експлуатацію. Ціна є динамічною (п. 3);
		- продавець зобов`язується передати квартиру покупцеві протягом 30-ти робочих днів з дня укладання основного договору та повного розрахунку за цим договором (п. 4);
		- укладення основного договору обумовлюється сторонами настанням сукупності таких обставин: завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку, підписання декларації про готовність об`єкта до експлуатації; державна реєстрація права власності на квартиру в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень і після повного розрахунку покупця на умовах договору (п. 7);
		- сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням (п. 9);
		- сторони стверджують, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (п. 13);
		- договір вважається укладеним і набув чинності з моменту підписання сторонами (п. 23);
		- зі змістом ст. 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає їх волевиявленню, ними схвалений, нез`ясованих питань у них немає (п. 27).
		ПП «Житлоінвест» надало ОСОБА_1 рахунок-фактуру № СФ-0000069 від 12.05.2020 на загальну суму 455820 грн 00 коп. для оплати «за об`єкт нерухомості АДРЕСА_2 зг.попер.договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020» (його копія на арк. 16), відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив 606155 грн 00 коп., а саме: 12.05.2020  225000 грн 00 коп. та комісію банку у сумі 450 грн 00 коп., 07.03.20.23  381155 грн 00 коп. та комісію банку у сумі 600 грн 00 коп., що підтверджується копіями квитанцій АБ «Укргазбанк» №№ НОМЕР_1 і 49193397, 64977577 і 64977578 (арк. 17, 19, 20).
		16.03.2023 ОСОБА_1 зателефонувала співробітник ПП «Житлоінвест» та повідомила про вчинення ним переплати, яка сталася внаслідок невірно повідомленого йому курсу валют, та про необхідність написати заяву на повернення йому цієї переплати у сумі 1435 грн 00 коп. В цей же день - 16.03.2023 ОСОБА_1 подано до ПП «Житлоінвест» заяву про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 на його рахунок в АБ «Укргазбанк» у сумі 1459 грн 00 коп. Ці обставини стороною відповідача не заперечуються і, крім того, вони підтверджуються наданим суду ПП «Житлоінвест» оригіналом згаданої заяви (арк. 64; заява Підприємства про приєднання її до справи  арк. 61-62).
		Відповідно до копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в АБ «Укргазбанк» за період з 01.03.2023 по 29.03.2023, 27.03.2023 на цей рахунок надійшло повернення помилково перерахованих коштів в сумі 606155 грн 00 коп. з призначенням платежу: повернення помилково перерахованих коштів згідно з заявою від 16.03.2023 (копія виписки - арк. 21-22).
		05.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора ПП «Житлоінвест» з запитом інформації щодо виконання укладеного ними попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 (його копія арк. 29-31), в якому просив відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:
		- повідомити його про наміри ПП «Житлоінвест» стосовно виконання договірних зобов`язань, а саме укладення ними договору купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ;
		- надати копію його заяви від 16.03.2023, на підставі якої повернуто кошти в сумі 606155 грн 00 коп.;
		- повідомити його про дату та місце укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири.
		На згаданий запит ПП «Житлоінвест» листом від 05.05.2023 № 24 повідомило ОСОБА_1 про те, що укладений ними попередній договір № 20-146-ЛД від 12.05.2020 про укладання договору купівлі-продажу квартири є нікчемним, а також таким, що не породжує жодних прав та обов`язків сторін (копія листа на арк. 74).
		Відповідно до довідки АТ «Укргазбанк» від 02.05.2023 № 5-463/24/88/2023, ПП «Житлоінвест» відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня за тарифним планом КБ ТП «Основний Корпоративний» (існуючий). Станом на 27.03.2023 залишок коштів становив 1034371 грн 83 коп. (арк. 63). Саме на цей рахунок згідно з вищеописаними квитанціями (їх копії на арк. 17, 19) позивачем перераховано відповідачеві кошти, повернуті йому останнім.
		Відповідачем не виказано заперечень проти наведеного позивачем механізму (способу, формул і кінцевого результату, отриманого внаслідок їх застосування) обчислення розміру позовних вимог: збитків внаслідок інфляції і 3% річних (арк. 23-25).
		Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
		У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Тож його дія поширюється на спірні правовідносини.
		Датою виникнення спору між сторонами, що є предметом судового розгляду, є 27.03.2023  дата надходження на рахунок позивача повернутих йому відповідачем коштів у сумі 606155 грн 00 коп., сплачених останньому позивачем на виконання попереднього договору між ними № 20-146-ЛД від 12.05.2020. На вказану дату ОСОБА_1 в повному обсязі виконані всі умови цього договору, які останньому можливо й необхідно було виконати на цю дату, а саме: ним оплачено 100% вартості квартири, яку він бажав набути у власність за основним договором, що укладатиметься сторонами пізніше, а саме: 12.05.2020  225000 грн 00 коп. та 07.03.2023  381155 грн 00 коп. Отож поведінка ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є бездоганною. В той же час поведінка відповідача не є такою. 
		Згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. У цій справі не йдеться про купівлю-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до абз. 1, 4 ч. 1, ч. 4 ст. 635 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
		В частині 4 ст. 203 ЦК України зазначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 цього Кодексу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 4 його статті 203, є підставою недійсності правочину. Частиною 1 ст. 220 того ж Кодексу визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Аналіз цих норм права і змісту та форми укладеного сторонами попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 доводить суд висновку, що цей договір не є договором про наміри, що в силу наведених у цьому й попередньому абзацах норм права він є нікчемним лише за однією ознакою  у зв`язку з недотриманням форми, в якій його мало бути укладено (цей договір укладено у простій письмовій, а не у нотаріально посвідченій, формі). Ця ознака (за якою він є нікчемним) є грубо-форомальною, так як за змістом договір, про який йдеться, повністю відповідає ст. 635, 655, 656 ч. 1 абз. 1 та всім іншим вимогам § 1 гл. 54 ЦК України. Крім того, він є спроможним до виконання і навіть частково виконаний позивачем, про що вже зазначено вище; про неспроможність його до виконання жоден з учасників справи не стверджує. До того ж апеляційний суд констатує, що на спроможність (технічну можливість тощо) виконання ПП «Житлоінвест» передбаченого договором № 20-146-ЛД від 12.05.2020 обов`язку укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу (основний договір) за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього, ніяк не впливає факт укладення цього договору у простій письмовій формі.
		Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, якщо законом не встановлені або особливі умови застосування цих правових наслідків, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Зі змісту цих норм права випливає, що недійсний правочин є таким з моменту його укладення і що саме з цього моменту він породжує наслідки своєї недійсності.
		Пункт 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» приписує, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Згідно з пп. 4, 5 ч. 2 цієї статті, підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. У ч. 3 цієї ж статті зазначено, що перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
		Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», недолік  це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Пунктом 19 цієї ж частини визначено, що продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. На виконання цих норм права ПП «Житлоінвест» мало надати ОСОБА_1 як слабшій стороні в договорі між ними інформацію про те, що укладення ними попереднього договору у простій письмовій формі тягне за собою його нікчемність і роз`яснити її наслідки. Натомість у справі відсутні докази надання позивачеві відповідачем такої інформації. 
		Крім того, згідно з ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним (ч. 1). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 2). Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій сторін збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч. 3).
		У викладеному в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 висновку зазначається, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору; особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.
		За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України, знецінення грошових коштів внаслідок інфляції є збитками.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 того ж Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений ні договором між сторонами, ні законом (щодо спірних правовідносин).
		Визнання судом попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 недійсним як нікчемного в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України не вимагається.
		Виходячи з основного виду економічної діяльності ПП «Житлоінвест» і дій останнього у спірних правовідносинах, апеляційний суд не може дійти висновку, що воно не знало про нікчемність укладеного з ОСОБА_1 попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 в момент його укладення та що на той момент ПП «Житлоінвест» знало не всі наслідки його нікчемності, а лише ті, які ним з власної ініціативи застосовано до ОСОБА_1 у зв`язку з його нікчемністю.
		Також апеляційний суд не може дійти висновку про те, що ПП «Житлоінвест» з моменту укладення з ОСОБА_1 попередньтого договору і по цей час не знало й не знає правових інструментів (способів) виправлення нікчемності цього договору та надання йому легітимності без порушення прав та інтересів сторін у спірних правовідносинах і їх балансу.
		Для дотримання законних договірних прав та інтересів сторін у спірних правовідносинах і їх балансу ПП «Житлоінвест» за відсутності в нього умислу на введення в оману ОСОБА_1 мало й могло запропонувати останньому на виконання укладеного ними договору або нотаріально його посвідчити, або визнати дійсним цей договір у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 219 ЦК України, або продовжувати його виконання належним чином. Але, виходячи з наявних у справі доказів, такого ПП «Житлоінвест» не вчиняло і не пропонувало ОСОБА_1 . Крім того, воно не навело суду причини, що перешкодила йому висунути ОСОБА_1 вказані пропозиції або продовжити належне виконання договору, про який йдеться.
		Співробітник ПП «Житлоінвест», зателефонувавши 16.03.2023 ОСОБА_1 та запропонувавши йому написати заяву на повернення переплачених ним коштів у сумі 1435 грн 00 коп., ввела ОСОБА_1 в оману щодо дійсного наміру Підприємства  умислу на отримання реквізитів його рахунка у банку для реалізації умислу на невиконання (анулювання) договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 та повернення отриманих від ОСОБА_1 коштів на виконання цього договору.
		Апеляційний суд констатує, що у справі відсутні докази, що позивач знав або свідомо припускав, що відповідач може у будь-який момент повернути отримані від нього на виконання договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 кошти без виконання зобов`язань за цим договором і будь-якої передбаченої чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, компенсації внаслідок їх повернення. Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію. У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цієї частини застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.
		У частині 2 вказаної статті зазначено, що інформація, передбачена її частиною першою, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
		В пункті 3 укладеного сторонами договору зазначено, що на підтвердження намірів сторін покупець двічі зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця кошти до визначених у цьому ж пункті дат, і останнім ці зобов`язання виконані. Крім того, в його пункті 13 сторони стверджують, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
		Аналіз змісту попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020, наявних у справі доказів і поведінки сторін у спірних правовідносинах доводить суд висновку, що укладаючи цей договір, ОСОБА_1 на законних підставах розраховував, що взамін сплачених ним коштів він отримає у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Проте всупереч цьому договору ПП «Житлоінвест» і без згоди ОСОБА_1 повернуло сплачені ним в повному обсязі за цим договором кошти, позбавивши його того, на що він розраховував в результаті його виконання.
		Висновку про те, що ОСОБА_1 небезпідставно розраховував на належне виконання ПП «Житлоінвест» договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020, апеляційний суд дійшов з урахуванням і того, що відповідач не міг і не може не знати про наявність не втраченої можливості нотаріально посвідчити або визнати дійсним цей договір у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 219 ЦК України.
		У зв`язку з поверненням ПП «Житлоінвест» отриманих від ОСОБА_1 коштів за нікчемним договором у вказані вище дати та у вказаних вище сумах у Підприємства як у такого, що не мало наміру виконувати обов`язки за цим договором, на підставі ч. 2 ст. 526 ЦК України виник обов`язок сплатити ОСОБА_1 відшкодування збитків внаслідок інфляції і 3% річних, так як отримані ПП «Житлоінвест» кошти внаслідок їх повернення останньому набули статусу безпідставно набутих у момент їх отримання Підприємством. Внаслідок повернення цих коштів лише 27.03.2023 ПП «Житлоінвест» має сплатити ОСОБА_1 збитки та 3% річних.
		Відповідно до умов попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020, позивач мав перерахувати кошти на розрахунковий рахунок відповідача (п. 3 договору), у зв`язку з чим він вимушений був сплатити комісію банку у загальній сумі 1050 грн 00 коп. Сплата цієї комісії є витратами, понесеними у зв`язку з виконанням позивачем зобов`язання за нікчемним договором, що в розумінні ст. 22 ЦК України є реальними збитками останнього. Тому позовні вимоги про відшкодування сплаченої ним банку комісії підлягають задоволенню в повному обсязі.
		З наведеного випливає, що з ПП «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 належить стягти збитки внаслідок інфляції і 3% річних у визначених позивачем сумах, а саме:
		- 104036 грн 60 коп. інфляційних збитків за період з 12.05.2020 по 27.03.2023, нарахованих на заборгованість за цей період в розмірі 606155 грн 00 коп.;
		- 3% річних у загальній сумі 19405 грн 98 коп., нарахованих на заборгованість за період з 12.05.2020 по 27.03.2023 в розмірі 225000 грн 00 коп.;
		- 3% річних у загальній сумі 657 грн 88 коп., нарахованих на заборгованість за період з 07.03.2023 по 27.03.2023 в розмірі 381155 грн 00 коп.;
		- 1050 грн 00 коп. комісії банку.
		Задовольняючи вимоги про стягнення з ПП «Житлоінвест» на користь позивача 3% річних в сумі 20063 грн 86 коп., суд І інстанції вийшов за межі позовних вимог. 
		Висновку про задоволення позову у визначеному позовною стороною розмірі апеляційний суд дійшов у зв`язку з відсутністю підстав для застосування припису ч. 4 ст. 367 ЦПК України для перевірки правильності встановлення судом розміру збитків внаслідок інфляції і 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача. Так, останній не заперечує механізму, способу й формул їх обчислення, а заперечує лише право позивача на їх отримання як таке і правильність визначення моменту виникнення у нього зобов`язання повернути позивачеві отримані від нього кошти. Але цей момент позивачем визначено правильно.
		Укладення ПП «Житлоінвест» і ОСОБА_1 нікчемного попереднього договору від 12.05.2020 внаслідок введення останнього в оману при його укладенні мало наслідком використання ПП «Житлоінвест» коштів ОСОБА_1 в період з 12.05.2020 по 27.03.2023 не за тим цільовим призначенням, за яким ОСОБА_1 їх сплачено ПП «Житлоінвест».
		Отож суд І інстанції відмовив у відшкодуванні позивачу у подвійному розмірі збитків, завданих вчиненням правочину, укладеного внаслідок навмисного введення його в оману, всупереч ч. 2 ст. 230 ЦК України.
		Виходячи з викладеного, з ПП «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 230237 грн 06 коп., а саме: 210173 грн 20 коп. - збитки у подвійному розмірі ((збитки внаслідок інфляції - 104036 грн 60 коп. + сплачена банку комісія - 1050 грн 00 коп.) х 2 = 210173 грн 20 коп.) + 20063 грн 86 коп. - 3% річних за вказані вище періоди (19405 грн 98 коп. + 657 грн 88 коп.), а разом 230237 грн 06 коп. 
		Тож доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є слушними.
		Доводи апеляційної скарги ПП «Житлоінвест» апеляційним судом відхиляються з наведених вище підстав і виходячи з такого:
		- судом І інстанції вірно встановлено момент виникнення грошового зобов`язання  момент отримання грошей ПП «Житлоінвест» від ОСОБА_1 ;
		- доводи відповідача про те, що позивач знав про недійсність укладеного правочину, апеляційним судом відкидаються, оскільки ця обставина ніяк не перешкоджала його виконанню без спричинення його виконанням якихось негативних наслідків (в тому числі й збитків), а також в силу ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, на підставі ч. 2 ст. 219 ЦК України суд міг визнати цей правочин дійсним;
		- подання ОСОБА_1 заяви про повернення переплачених коштів згідно з попереднім договором у сумі 1459 грн 00 коп. свідчить лише про наявність його волі на отримання тільки переплачених ним на виконання цього договору коштів у вказаній сумі. У ході розгляду справи не доведено, що позивач знав або міг знати, що відповідач має намір повернути йому сплачені на виконання договору кошти, та що це точно відбудеться через 2 роки 10 місяців 16 днів після його укладення;
		- безпідставного надходження грошових коштів позивача на рахунок відповідача у сумі 606155 грн 00 коп. не мало місця, так як ці кошти відповідачем отримано на виконання укладеного сторонами.
		Отже оскаржуване рішення неповністю відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Тому воно підлягає зміні в частині визначеної місцевим судом суми стягнених на користь ОСОБА_1 подвійного розміру збитків шляхом її подвоєння на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, та судових витрат, які підлягають перерозподілу у наведений нижче спосіб.
		В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ПП «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 належить стягти відшкодування судових витрат пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 2302 грн 37 коп., сплачених за розгляд справи у суді І інстанції, та 3453 грн 56 коп., сплачених за розгляд справи у суді ІІ інстанції (квитанції на арк. 1, 114).
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376 ч. 1 п. 4 і ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Житлоінвест» залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2023 року змінити.
		Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків: внаслідок інфляції у подвоєному розмірі, - у сумі 208073 (двісті вісім тисяч сімдесят три) грн 20 коп., спричинених сплатою банківської комісії у подвоєному розмірі,  у сумі 2100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. і 3% річних у загальній сумі 20066 (двадцять тисяч шістдесят шість) грн 83 коп., а разом 230237 (двісті тридцять тисяч двісті тридцять сім) грн 06 коп. та 2302 (дві тисячі триста дві) грн 37 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Стягти з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_1 3453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
		 
		Ідентифікаційні дані учасників справи наведено у рішенні суду І інстанції.
		 
		 
		 
		Головуючий: Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...