Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/434/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2024. Зареєстровано: 10.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2024.
Дата набрання законної сили: 17.06.2024
Результат оскарження 17.06.2024 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 19/913/434/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		09 лютого 2024 року                         м.Харків                               Справа №913/434/23
		                                                                                             Провадження №19/913/434/23
		 
		 
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133) 
		до Фізичної особи-підприємця  Дуднік Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
		про стягнення 87 543 грн 07 коп
		 
		                                                                      Суддя Косенко Т.В.
		 
		Без повідомлення (виклику) представників сторін
		 
		СУТЬ СПОРУ: 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - ТОВ "Бізнес Позика") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця  Дуднік Олени Сергіївни (далі - ФОП Дуднік О.С. ) про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту від 06.09.2021 №188349-КС-002 за тілом кредиту в сумі 28 189 грн 58 коп. та по процентах за користування кредитом у сумі 59 353 грн 49 коп. 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення сум кредиту за договором про надання кредиту від 06.09.2021 №188349-КС-002.
		Також позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано в Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я Дуднік Олена Сергіївна ; інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 06.09.2021 по 19.06.2023 включно.
		26.12.2023 від Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на адресу суду надійшов супровідний лист від 15.12.2023 №20.1.0.0.0/7-231215/59186 із запитуваною в ухвалі від 11.12.2023 інформацією щодо випуску на ім`я Дуднік Олени Сергіївни банківської картки № НОМЕР_1 та виписка по рахунку Дуднік Олени Сергіївни (РНОКПП - НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 за період з 06.09.2021 по 19.06.2023.
		12.01.2024 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 09.01.2024, в якому він просить суд позов задовольнити частково, а саме у частині нарахування прострочених платежів по процентах - 59 353 грн 49 коп. відмовити повністю.
		Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що договір про надання кредиту від 06.09.2021 №188349-КС-002 суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам Цивільного кодексу України.
		Вказує, що йому при підписанні договору не було повідомлено про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; варіанти повернення кредиту; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування.
		Також відповідач наголошує, що договір був укладений з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності й розумності. Зокрема при укладенні кредитного договору фінансова компанія не надала повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладання договору, не провела розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. У договорі відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, немає зазначення сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом.
		Таким чином, відповідач вважає, що договір, укладений між Дуднік О.С. та ТОВ "Бізнес Позика" є таким, що порушує його права як споживача та підлягає визнанню нікчемним.
		Зазначає, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його погашення.
		Вказує, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Посилається на настання форс-мажорних обставин в Україні (обставин непереборної сили) та введення в Україні воєнного стану з 05 год 30 хв. 24.02.2022. Зазначає про законодавче звільнення його від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитора неустойки (штрафа, пені).
		Зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, зокрема, позивачем не надано відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 повідомлено відповідача, що у відповідності до ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 . 
		Відповідно до ч.5 ст.176 ГПК України  ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
		Порядок вручення судових рішень визначено у ст.242 ГПК України, за змістом ч.5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Частиною 11 ст.242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		За допомогою підсистеми Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду" судом встановлено, що у ФОП Дуднік О.С. не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
		Суд бере до уваги, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого вся територія Луганського району належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
		Частиною " ч.2 ст.121  Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		Судом за допомогою веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" встановлено, що поштове відділення за місцем знаходження відповідача, тимчасово не функціонує. Отже відправка ухвали суду засобами поштового зв`язку неможлива.
		На виконання вимог вищевказаних нормативних актів 14.12.2023 на сторінці  Господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет судом було розміщено оголошення про відкриття провадження у справі №913/434/23 з посиланням на веб-адресу ухвали від 11.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується відповідною роздруківкою.
		Крім цього, електронний примірник ухвали суду від 11.12.2023 було направлено на адресу електронної пошти відповідача ngnelagreyss@gmail.com, що підтверджується довідкою Господарського суду Луганської області про доставку електронного листа від 11.12.2023.
		За таких обставин, відзив на позовну заяву відповідач повинен був подати до суду у строк до 29.12.2023 (включно).
		28.12.2023 відповідач особисто ознайомилася з матеріалами справи.
		Відзив на позовну заяву відповідачем було направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку 09.01.2024 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), тобто з порушенням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Частиною 6 цієї статті встановлено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		Тобто строки встановлені законом можуть бути поновлені, а встановлені судом продовжені.
		З огляду на вказане, з метою дотримання процесуальних прав відповідача, зокрема, права на доступ до правосуддя, суд вважає необхідним із власної ініціативи поновити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву шляхом встановлення нового по день фактичного надходження до суду 12.01.2024.
		Відзив на позовну заяву розглянуто та долучено судом до матеріалів справи.
		30.01.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 30.01.2024, в яких він просить долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача.
		Додаткові пояснення розглянуті та долучені судом до матеріалів справи. Клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача судом задоволено.
		30.01.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 30.01.2024, в яких він зазначає, що одним з способів укладення (підписання) електронного правочину є електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений.
		Вказує, що боржник частково виконував свої зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором №188349-КС-002 на загальну суму 52  868 грн 68 коп. Докази сплати позичальником коштів за кредитним договором додаються до письмових пояснень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
		Зазначає, що всі істотні умови договору були викладені у кредитному договорі, а не у правилах про надання грошових коштів у кредит.
		Звертає увагу на те, що ним до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором від 06.09.2021 №188349-КС-002 та відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості.
		Вказує, що відповідно до позовних вимог та доданого до позовної заяви розрахунку, ТОВ "Бізнес Позика" не нараховувало та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню. Чинне законодавство не наділяє суд правом на зменшення процентів, які позичальник повинен був сплатити відповідно до умов кредитного договору. Та вказує, що лист Торгово-промислової палати не може підтвердити форс-мажор в прив`язці до конкретного зобов`язання.
		Зазначає, що позовна заява була подана після закінчення строку дії кредитного договору та в межах строку загальної позовної давності. Відповідно, повідомлення-вимога про повне дострокове повернення кредиту не була необхідною.
		Суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		Згідно ч.1 ст.166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
		Виходячи зі змісту поданих позивачем додаткових пояснень, суд вважає, що вони за своєю суттю є відповіддю на відзив на позовну заяву. Відтак, судом вказані додаткові пояснення розцінюються саме як відповідь на відзив.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача -   протягом п`яти днів з дня отримання відповідного відзиву.
		Судом з`ясовано, що відзив на позовну заяву отримано позивачем 15.01.2024, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом поштового відправлення №6105717316640.
		Разом з тим, додаткові пояснення від 30.01.2024 було сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 30.01.2024, тобто з пропуском строку для подачі відповіді на відзив, установленого ухвалою суду від 11.12.2023.
		З огляду на викладене, суд вважає необхідним із власної ініціативи продовжити строк для подання відповіді на відзив, шляхом встановлення нового строку по день її фактичного надходження до суду 30.01.2024.
		Додаткові пояснення розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.
		Частиною 8  ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		 
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		06.09.2021 ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Дуднік О.С. пропозицію укласти договір (оферту) №188349-КС-002 про надання кредиту.
		Цього ж дня ФОП Дуднік О.С. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення  договору №188349-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
		Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Дуднік О.С. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4 на номер телефону НОМЕР_3 , який зазначений позичальником у анкеті в особистому кабінеті, та який нею було введено.
		Отже, 06.09.2021 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Дуднік О.С. укладено договір №188349-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".
		Відповідно до п.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 1,08155770, фіксована. Комісія за надання кредиту: 3 900 грн 00 коп. Загальний розмір наданого кредиту: 26 000 грн 00 коп. Термін дії договору: до 21.02.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 65 040 грн 00 коп. 
		Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
		Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п.2 договору).
		У п.3 договору сторони визначили графік платежів.
		У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 Правил (п.4 договору).
		Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п.5 договору).
		Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"  (п.8 договору).
		Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами (п.9 договору).
		Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п.10 договору).
		На виконання умов указаного договору позивачем перераховано 06.09.2021 на банківську картку позичальника, указану ним у анкеті в особистому кабінету, грошові кошти у загальній сумі 26  000 грн 00 коп. окремими платежами в сумі 20  000 грн 00 коп. та 6   000 грн 00 коп., що підтверджується випискою АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» по банківській карті № НОМЕР_1 за період з 06.09.2021 по 19.06.2023 та доданими до матеріалів справи скріншотами про перерахування коштів онлайн.
		16.11.2021 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Дуднік О.С. укладено додаткову угоду №1 до договору №188349-КС-002 про надання кредиту від 06.09.2021.
		Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 16.11.2021 сума неповернутого позичальником кредиту (отриманого відповідно до договору про надання кредиту №188349-КС-002 від 06.09.2021) становить: 22 453 грн 99 коп.
		У п.2 додаткової угоди №1 сторони передбачили, що кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди: кредит збільшується на  7  000 грн 00 коп. та кредитодавець, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 7  000 грн 00 коп. у строки та на умовах викладених у договорі; після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 29  453 грн 99 коп.
		Пунктом 3 продовжено строк кредиту на 71 день.
		Пунктом 4 продовжено термін дії договору до 03.05.2022.
		Після укладення додаткової угоди та збільшення суми кредиту: загальна сума отриманого кредиту становить: 29 453 грн 99 коп. (п.1 та п.2.1 цієї додаткової угоди); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 67 743 грн 12 коп. (п.5 додаткової угоди).
		Комісія за зміну умов договору 1  050 грн 00 коп. (п.6 договору).
		У п.7 додаткової угоди сторони передбачили новий графік платежів.
		Кредитодавець та позичальник домовилися, що з дати укладання цієї додаткової угоди, до договору застосовуються (є його невід?ємною частиною) Правила надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям в редакції, яка затверджена наказом директора кредитодавця від 22 червня 2021 року №10-ОД (надалі за текстом - Правила) (п.8 додаткової угоди).
		Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об?єм зобов?язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Додаткову угоду (п.9 додаткової угоди).
		16.11.2021 позивачем перераховано на банківську картку позичальника, указану ним у анкеті в особистому кабінету, грошові кошти у сумі 7 000 грн 00 коп.
		31.12.2021 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Дуднік О.С. укладено додаткову угоду №2 до договору №188349-КС-002 про надання кредиту від 06.09.2021.
		Позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором, станом на 31.12.2021, в розмірі 28  189 грн 58 коп. (п.1 додаткової угоди).
		Враховуючи п.1 та п.6. додаткової угоди орієнтовна загальна вартість наданого кредиту, в частині заборгованості, що вказана в п.1 додаткової угоди, становить: 84  954 грн 69 коп. (п.2 додаткової угоди).
		Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом в наступному розмірі: з 31.12.2021 до 14.01.2022 (включно) 1,0815577% в день; з 15.01.2022 - 1,0815577% в день (п.2 додаткової угоди). 
		Сторони домовились внести зміни в п.1 договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 12.08.2022.» (п.4 додаткової угоди).
		Сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 341 днів.» (п.5 додаткової угоди).
		У п.6 додаткової угоди сторони передбачили новий графік платежів.
		Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надав відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 33 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену останнім при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
		Проте, як зазначено позивачем, відповідач свої договірні зобов`язання за договором про надання кредиту належним чином не виконала, лише часткового сплатила кошти на загальну суму 52 868 грн 68 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, інформаційними довідками ТОВ "Платежі Онлайн" та меморіальними ордерами, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором кредиту.
		Позивачем зазначено, що станом на 19.06.2023 утворилася заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 87 543 грн 07 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 28 189 грн 58 коп.; суми прострочених платежів по процентах 59 353 грн 49 коп.; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.
		Таким чином, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконала частково, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається  зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України  правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Частиною 1 статті 639 ЦК України  визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст.208 ЦК України).
		При цьому, відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Договір, відповідно до ст.638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК України).
		Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
		Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що йому при підписанні договору не було повідомлено про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; варіанти повернення кредиту; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування. Наголошує, що договір був укладений з порушенням принципу рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності й розумності. Зокрема при укладенні кредитного договору фінансова компанія не надала повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладання договору, не провела розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. У договорі відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, немає зазначення сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. 
		Вказані доводи відповідача судом відхиляються з наступних підстав.
		Відповідно до ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"  електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Згідно зі ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
		Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
		Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Згідно зі ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
		Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Згідно із ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"  електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"  відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Частиною 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
		Позивачем до матеріалів справи долучено Правила про надання коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "БІЗПОЗИКА", затверджені наказом директора товариства від 22.06.2021 №10-ОД.
		У відповідності до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "БІЗПОЗИКА", які у відповідності до пункту 10 договору є його невід`ємною частиною:
		- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником/позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір або додаткову угоду, та надсилаються кредитодавцю (пункт 1.4.8.);
		- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі Сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.9.);
		- Логін Особистого кабінету - номер мобільного телефону заявника/позичальника (пункт 1.4.15.);
		- Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику/позичальнику засобами зв`язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС кредитодавця (пункт 1.4.17.);
		- Особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику/ позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого заявник/позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти договір, додаткову угоду, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації позичальника в порядку, передбаченому Закону України "Про електронну комерцію"  (пункт 1.4.18).
		В пункті 5 кредитного договору відповідач підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
		Також в пункті 8 договору відповідач вказує, що підписанням кредитного договору він підтверджує, що до його укладання відповідач отримав від позивача інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
		Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
		Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет позичальника знаходиться на офіційному сайті ТОВ "БІЗПОЗИКА" https://bizpozyka.com/.
		На підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту №188349-КС-002 від 06.09.2021.
		Суд установив, що ФОП Дуднік О.С. через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету ввійшла до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
		Як убачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту від 06.09.2021 №188349-КС-002 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8787. 06.09.2021 16:59:46".
		Таким чином, 06.09.2021 ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Дуднік О.С. було укладено договір про надання кредиту №188349-КС-002, підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".
		Щодо посилань відповідача на Закон України "Про захист прав споживачів"  суд зазначає наступне.
		Згідно з ч.2 ст.345 ГК України  кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Судом визначено, що кредитні кошти відповідно до умов договору, надавалися позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
		У зв`язку з чим, суд констатує, що договір про надання кредиту №188349-КС-002 від 06.09.2021 не є в розумінні п.п.1-1, 11 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" договором споживчого кредитування, а відтак, до правовідносин між сторонами не підлягають застосуванню положення Закону України "Про захист прав споживачів"  та Закону України "Про споживче кредитування".
		Крім того, з огляду на те, що кредитний договір (стягнення за яким є предметом даного спору) укладений між ФОП та юридичною особою та не є споживчим кредитом, Закон України "Про захист прав споживачів"  не поширюється на данні правовідносини.
		Водночас, за змістом п.п.5, 8 Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, погоджується неухильно їх дотримуватися та підтверджує, що до укладення договору він отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
		Відповідно до п.2.1. Правил кредит надається позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої, не забороненої законом діяльності.
		За умовами п.2.2. Правил заявник перед заповненням заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що на сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com .
		Згідно із п.2.3. Правил до укладення договору заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного кредиту.
		Розглянувши посилання відповідача на  Закон України "Про захист прав споживачів"  суд дійшов висновку, що вони є хибними, а тому відхиляє їх.
		Щодо визначення подібності правовідносин суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
		Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування своєї правової позиції на постанову Верховного Суду у складі колегії цивільного суду №342/180/17 від 03.07.2019, оскільки правова позиція, яка у ній викладена, не є релевантною до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.
		За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.
		Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
		Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
		Як убачається із наданої АТ "Приватбанк" виписки по картці № НОМЕР_1 , яку емітовано на ім`я Дуднік О.С. реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 06.09.2021 на вказану картку здійснено переказ коштів у загальній сумі 26 000 грн 00 коп. окремими платежами у сумі 20  000 грн 00 коп. та  6  000 грн 00 коп. 
		Також, 16.11.2021 на картку Дуднік О.С. було надходження коштів у сумі 7 000 грн 00 коп.
		Отже, надана банком виписка підтверджує факт видачі ТОВ "Бізнес Позика" Дуднік О.С. на виконання умов договору №188349-КС-002 про надання кредиту від 06.09.2021 та додаткової угоди №1 від 16.11.2021 кредитних коштів у розмірі 26 000 грн 00 коп. та 7 000 грн 00 коп. відповідно.
		Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.
		За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
		Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		У п.1 додаткової угоди №2 від 31.12.2021 зазначено, що позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором, станом на 31.12.2021, в розмірі 28  189 грн 58 коп.
		Термін дії договору відповідно до п.1 договору про надання кредиту до 12.08.2022 (п.4 додаткової угоди №2 від 31.12.2021).
		Отже, граничним строком погашення кредиту є 12.08.2022.
		Відповідач у передбачений договором строк кредит сплатив частково, у зв`язку з чим сума заборгованості за тілом кредиту складає 28  189 грн 58 коп.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з ФОП Дуднік О.С. заборгованості за тілом кредиту за договором про надання кредиту від 06.09.2021 №188349-КС-002 у розмірі 28  189 грн 58 коп.
		Відносно вимоги позивача про стягнення з ФОП Дуднік О.С. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 16.11.2021 до 12.08.2022 у сумі 59 353 грн 49 коп. суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Частиною 2 ст.10561  ЦК України  встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-84) вказала, що "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України  сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
		Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
		Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
		Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до  статті 1048 Цивільного кодексу України.
		Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України  про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
		Вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
		Боржник не звільняється від зобов`язань по сплаті нарахованих у межах строку кредитування, тобто до спливу визначеного договором строку кредитування, процентів "за користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування визначає лише часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватися, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.
		Згідно з п.1 договору №188349-КС-002 про надання кредиту від 06.09.2021 процентна ставка: в день 1,08155770, фіксована.
		Відповідно до п.5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес Позика" обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернуту суму кредиту станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальником протягом всього строку кредитування.
		Відповідно до п.6 додаткової угоди №2 від 31.12.2021 проценти за користування кредитом сплачуються наступним чином: 14.01.2022 - 1  412 грн 50 коп., 28.01.2022 - 5 650 грн 00 коп., 11.02.2022 - 5 650 грн 00 коп., 25.02.2022 - 5 650 грн 00 коп., 11.03.2022 - 5 650 грн 00 коп., 25.03.2022 - 5 368 грн 89 коп., 08.04.2022 - 4 225 грн 90 коп., 22.04.2022 - 4  010 грн 16 коп., 06.05.2022 - 3 761 грн 94 коп., 20.05.2022 - 3 476 грн 06 коп., 03.06.2022 - 3 146 грн 92 коп., 17.06.2022 - 2 767 грн 80 коп., 01.07.2022 - 2 331 грн 42 коп., 15.07.2022 - 1 828 грн 96 коп., 29.07.2022 - 1 250 грн 34 коп., 12.08.2022 - 584 грн 22 коп.
		Згідно наданого суду розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом в сумі 59 353 грн 49 коп. нараховані позивачем за період з 16.11.2021 до 12.08.2022, тобто в межах строку дії кредитного договору.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.
		На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в сумі 59 353 грн 49 коп. підлягає задоволенню.
		Щодо доводів відповідача про законодавче звільнення його від відповідальності, визначеної ст.625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитора неустойки (штрафа, пені) за прострочення виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитора (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
		Тобто, з наведеного слідує, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
		Водночас, суд враховує, що позовні вимоги щодо сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені) у даній справі позивачем не було заявлено.
		Повернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування ними є не відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України, а виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором.
		У спірних правовідносинах відповідачем не доведено наявності правових підстав для звільнення його від цього обов`язку перед позивачем у відповідності до приписів пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України  та розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
		Вказані доводи відповідача є довільним тлумаченням норм законодавства та не мають правового підґрунття, а тому відхиляються судом.
		Разом з тим, суд зазначає, що наявність форс-мажору, на який посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не може бути підставою для невиконання зобов`язання за договором.
		Статтею 617 ЦК України, а також статтею 218 ГК України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
		Частиною 2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на статут Торгово-промислової палати, ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та на Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
		Вкзане не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
		Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
		Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.
		Судом враховано, що ні положення Цивільного та Господарського кодексів України, ні умови кредитного договору не визначають обов`язку кредитора звертатися до боржника з письмовою вимогою (досудовою претензією) про повернення всієї суми кредиту та процентів за його користування (в тому числі за прострочення повернення кредиту), за умови спливу строку на проведення позичальником таких платежів за кредитним договором.
		Таким чином, невжиття ТОВ "Бізнес Позика" заходів досудового врегулювання спору не позбавляє його права на звернення до суду за захистом його порушених прав та інтересів шляхом подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі тіла кредиту та інших передбачених договором платежів.
		Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору судом відхиляються.
		За приписами ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Пункт 3 ч.1 ст.129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Приписами ст.ст.76, 77 ГПК України  визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Ураховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.
		Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 147 грн 20 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст.129 ГПК України.
		Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		 
		Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи-підприємця  Дуднік Олени Сергіївни задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця  Дуднік Олени Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239), заборгованість за тілом кредиту в сумі 28 189 грн 58 коп., проценти за користування кредитом у сумі 59 353 грн 49 коп., судовий збір у сумі 2 147 грн 20 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		3. Учасники справи:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239.
		Відповідач: Фізична особа-підприємець  Дуднік Олена Сергіївна , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
		Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені  ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 09.02.2024.
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Тетяна КОСЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...