Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/435/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2024. Зареєстровано: 10.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2024.
Дата набрання законної сили: 01.03.2024
Номер судового провадження: 34/913/435/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                                   РІШЕННЯ
		                                          
		                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		                    
		09 лютого 2024 року                            м.Харків                                              Справа № 913/435/23
		                                                                                           Провадження №34/913/435/23
		 
		Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ,
		до Фізичної особи-підприємця Козюберди Андрія Сергійовича , м. Рубіжне Луганської області, 
		про стягнення 55 928 грн. 93 коп. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до Господарського суду Луганської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Козюберди Андрія Сергійовича , в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 в розмірі 55 928 грн. 93 коп., з яких 39 476 грн. 57 коп. сума прострочених платежів по тілу кредиту та 16 452 коп. 36 коп. сума прострочених платежів по процентах.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, між сторонами було укладено Договір про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 30   000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
		Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором кредиту виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку останнього.
		Також 17.10.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу додатково кредит у сумі 15   000 грн. 00 коп.
		Натомість, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, оскільки здійснив лише часткову оплату в сумі 41 510 грн. 26 коп., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
		Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справу №913/435/23 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» залишено без руху та надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні; у разі отримання відповіді на відзив, у п`ятиденний строк з дня її вручення, подати суду обґрунтовані заперечення з доказами направлення іншій стороні; подати контррозрахунок заборгованості в разі незгоди з її розміром, визначеним позивачем, з доказами направлення іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу: у разі отримання відзиву на позовну заяву, у п`ятиденний строк з дня його отримання подати суду обґрунтовану відповідь на відзив, з доказами направлення іншій стороні. Запропоновано відповідачу зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
		Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 у період з 04.10.2021 по 19.06.2023 включно.
		09.01.2024 на адресу суду надійшов лист Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 01.01.2024 з інформацією щодо того, що в банку було емітовано карту на ім`я відповідача та надав виписку по рахунку, які були долучені до матеріалів справи.
		 
		Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2023 суд зобов`язав Міністерство соціальної політики України надати наступні відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 :   дані про фактичне місце проживання на дату звернення;   адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції;   номер телефону.
		26.12.2023 до суду від Мінсоцполітики надійшов лист з інформацією про те, що станом на 22 грудня 2023 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб про запитувану особу наявна така інформація: ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживав: АДРЕСА_1 ; адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_2 з 20.05.2022.
		Згідно даних Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, квартал Сонячний, буд. 113.
		При цьому, Рубіжненську та Сватівську міські територіальні громади було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області було розміщено повідомлення для відповідача про відкриття провадження у справі №913/435/23.
		До того ж, електронний варіант ухвали від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі №913/435/23 було надіслано відповідачу на адресу його електронної пошти: kas9333@gmail.com.
		Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/435/23 та її розгляд в умовах воєнного стану.
		Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.
		 
		Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст. 165 ГПК України    за наявними в справі матеріалами.
		Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (Кредитодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Козюбердою Андрієм Сергійовичем (Позичальник, відповідач) було укладено Договір про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями (далі - Договір).
		Згідно п. 1  Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. (Тридцять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
		Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 16 тижнів. Процента ставка: в день 1,01015000, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 4 500,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 30 000,00 грн. Термін дії Договору до 24.01.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 58 960,00 грн.
		Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом. 
		Пунктом 2 Договору встановлено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
		За приписами п.п. 5-8 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір. Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов`язань за цим Договором, а також Позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором, при цьому без особистого повідомлення Позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення. Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв`язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Даний Договір було укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». 
		Так, 04.10.2021 позивач направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №266567-КС-002 про надання кредиту.
		В свою чергу, 04.10.2021 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №266567-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
		Наділі позивачем направлено через телекомунікаційну систему відповідачу на номер телефону НОМЕР_2 (який зазначено останнім у своїй анкеті в особистому кабінеті), одноразовий ідентифікатор G-7496, який відповідачем було введено/відправлено.
		Таким чином, 04.10.2021 між сторонами було укладено Договір про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Також 17.10.2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1  до Договору про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями.
		Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 17.10.2021 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту №266567-КС-002 від 04 жовтня 2021, далі - Договір) становить: 30 000,00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 4 242,70 грн. (далі за текстом - Несплачені проценти); сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 4 500,00 грн. (далі за текстом - Несплачена Комісія).
		Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди: Кредит збільшується на 15 000,00 грн. та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит збільшений на 15 000,00 грн. грн. у строки та на умовах викладених у Договорі. Після збільшення суми Кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 45 000,00 грн. (п. 2 Додаткової угоди).
		За змістом п. 3 Додаткової угоди на дату укладення Додаткової угоди Несплачені проценти, а також Несплачена Комісія вносяться до Графіку платежів (п.6 Додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів.
		Після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту: -загальна сума отриманого Кредиту становить: 45 000,00 грн. (п.1 та п.2.1 цієї Додаткової угоди); -орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 85 755,47 грн. Комісія за зміну умов договору: 2 250,00 грн. (п.п. 4-5 Додаткової угоди).
		Як зазначає позивач, він свої зобов`язання за Договором кредиту виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 30   000 грн. 00 коп. та додатково 15 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку останнього.
		Натомість, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, оскільки здійснив лише часткову оплату в сумі 41 510 грн. 26 коп., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
		Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати заборгованості за Договором не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 55 928 грн. 93 коп., з яких 39 476 грн. 57 коп. сума прострочених платежів по тілу кредиту та 16 452 коп. 36 коп. сума прострочених платежів по процентах.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		Частиною 1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
		При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
		Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором, а саме "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7496. 04.10.2021 20:45:42".
		В свою чергу, Додаткова угода №1 від 17.10.2021 до Договору про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 містить відмітку про підписання її одноразовим ідентифікатором, а саме "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-1458. 17.10.2021 13:43:53".
		 
		За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Також приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
		Отже, оскільки одноразові ідентифікатори, якими були підписані Договір про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021 та Додаткова угода №1 від 17.10.2021 до Договору, складається з комбінації цифр і літер (алфавітно-цифрова послідовність), що відповідає приписам  Закону України «Про електронну комерцію», суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину щодо надання кредиту у спрощений спосіб.
		При цьому, відповідно до   ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Наразі доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним до матеріалів справи надано не було.
		 
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
		За приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 45 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку останнього № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією від 17.10.2021, довідками від 28.06.2023 та випискою по рахунку відповідача за період з 04.10.2021 по 19.06.2023.
		При цьому, належність банківської картки № НОМЕР_1 та рахунку, на який було перераховано кошти в сумі 45 000 грн. 00 коп., відповідачу підтверджується листом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» від 01.01.2024.
		 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, п. 2 Договору встановлено, що строк кредиту: 16 тижнів. Термін дії Договору до 24.01.2022 р. 
		В п. 3 Договору та п. 6 Додаткової угоди наведено Графік платежів, відповідно до якого відповідач мав здійснювати повернення Кредиту.
		Відтак, відповідач мав повернути надані йому кошти в строки і в розмірах, визначених в Графіку платежів, до 24.01.2022 р.
		Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за Договором неналежним чином не виконав та здійснив часткове погашення Кредиту на суму 41 510 грн. 26 коп., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL156967 від 15.12.2021 та інформаційними довідками №53/12, №54/12 та №55/12 від 18.12.2023.
		 
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Проте відповідач заборгованість по тілу кредиту в розмірі 39 476 грн. 57 коп. не погасив.
		Доказів оплати відповідачем заборгованості по тілу кредиту в розмірі 39 476 грн. 57 коп.  матеріали справи не містять.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором про надання кредиту №266567-КС-002 від 04.10.2021.
		За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 39 476 грн. 57 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
		 
		Також позивачем були заявлено вимогу про стягнення заборгованості за процентами в сумі 16 452 коп. 36 коп. 
		Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Згідно з п. 1 Договору процента ставка: в день 1,01015000, фіксована.
		Пунктом 2 Договору встановлено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
		Отже, положеннями чинного законодавства та умовами Договору передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом.
		У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за процентами за Договором становить 16 452 коп. 36 коп.
		Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
		Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 16 452 коп. 36 коп. також є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
		 
		За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 39 476 грн. 57 коп. та заборгованість за процентами в сумі 16 452 коп. 36 коп.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 147 грн. 20 коп. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		З огляду на те, що м. Рубіжне та м. Сватове Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідача про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до Фізичної особи-підприємця Козюберди Андрія Сергійовича  задовольнити повністю.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Козюберди Андрія Сергійовича  ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»  (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 39 476 грн. 57 коп., заборгованість за процентами в сумі 16 452 коп. 36 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 147 грн. 20 коп. 
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не  було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені   ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Рішення складено та підписано без його проголошення 09.02.2024.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...