Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/6111/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2024. Зареєстровано: 12.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2024.
Дата набрання законної сили: 19.06.2024 (частково)
Результат оскарження 19.06.2024 Чернігівський апеляційний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/742/120/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2/742/120/24 
		                            Єдиний унікальний № 742/6111/23 
		 
		                                    РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		           02 лютого 2024 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідька В.М., за участю секретаря судових засідань Голушко А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дуденок О.О., представника відповідача адвоката Жабко Н.О., представника третьої особи Генби Н.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_2 до КНП «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, третя особа: Прилуцька районна рада Чернігівської області, про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати,
		встановив:
		І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою у якій просить 1) визнати незаконним та скасувати п.1.6. наказу Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області №71 /ос від 12.10.2023 року про звільнення ОСОБА_1 , завідувача на 0,5 посади Смоського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, 16 жовтня 2023 року з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача на 0,5 посади Смоського фельдшерського пунктуКНП «ЦПМСД» ПРР ЧО  негайно; 2) стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом  14067,10 грн, у частині стягнення середнього заробітку за місяць допустити до негайного виконання; 3) стягнути    з відповідача на користь позивача недоплачену заробітну плату з січня 2023 року до 16.10.2023 р., відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів №28 від 13.01.2023 р., та допустити до негайного виконання; 4) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі, витрати на правову допомогу у розмірі 4020 гривень.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді завідувача Смоського фельдшерського пункту Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області з 13.12.2019 року. 16 жовтня 2023 року її звільнено з роботи на підставі наказу №71/ос від 12.10.2023 року, по п.1 ст.40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників. Підставою для такого Наказу про звільнення з роботи із скороченням штату став протокол Незалежної профспілки працівників охорони здоров`я КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО , що не містить обґрунтування заборони на звільнення. Такі дії відповідача вважає незаконними, звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства. Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці. Вказує, що не отримувала заробітної плати з січня 2023 року до моменту звільнення. Вказані обставини і стали приводом для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
		01.12.2023 від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого у задоволенні заявлених вимог просить відмовити, оскільки звільнення працівників масове у зв`язку зі зміною законодавства, що регулює правовідносини у сфері власності територіальних громад, зміни організації виробництва. Перед звільненням працівників попереджені профспілкові організації. Відповідач дотримав процедуру масового звільнення працівників, тому таке звільнення є законним.
		05.12.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, вказуючи, що аргументи наведені відповідачем не спростовують вказані позивачем обставини.
		19.12.2023 представник відповідача подав заперечення, пояснює, що скорочення працівників відбулося у зв`язку зі змінами у законодавстві та відповідно реорганізацією виробництва.
		ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
		Суд своєю ухвалою від 02.11.2023 відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання по справі.
		Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 суд залучив третю особу  Прилуцьку районну раду.
		ІІІ. Позиції сторін.
		У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовну вимоги та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки звільнення працівника відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, заборгованості по заробітній платі немає.
		Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.
		ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , голова профкому, підтвердила той факт, що звільнення з роботи у КНП « Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради було незаконним. Вона разом з позивачем звертались до Прилуцької районної ради, їм було повідомлено, що ніяких реорганізацій та звільнень у них не проводилось.
		Відповідно до Наказу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області «Про звільнення з роботи із скороченням штату» звільнено ОСОБА_1 завідувача на 0,5 посади Смоського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, 16 жовтня 2023 року з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників (а.с.7).
		Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 . 13.12.2019 ОСОБА_1 прийнята на посаду завідувача Смоського фельдшерського пункту, 01.04.2022 переведена на 0,5 посади завідувача Смоського фельдшерського пункту, 16.10.2023 звільнена з роботи по ч. 1 ст. 40 КЗпП України зі скороченням штату працівників (а.с.8).
		З виписки банку по рахунку позивача вбачається, що заробітна плати з січня 2023 року до моменту звільнення виплачувалася не у повному обсязі (а.с.12-14).
		Рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради установ, об`єкті нерухомості та транспортних засобі» від 24.03.2021 районна рада вирішила припинити право оперативного управління та вилучити у КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО об`єкти нерухомості, майно, транспортні засоби, майно фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів та з 01.04.2021 передати у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради (а.с.36-39).
		29.06.2023 відповідач листами повідомив голів профспілкових комітетів про можливе вивільнення працівників (а.с.40-41).
		Наказом КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО від 29.06.2023 «Про можливе вивільнення працівників» наказано попередити працівників КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО про можливе вивільнення у зв`язку зі рішеннями районної ради, ОСОБА_4 ознайомлена 30.06.2023 (а.с.45-47).
		Заробітна плата працівникам відповідача за 2023 рік проводилась згідно штатного розпису у межах фондів оплати праці (а.с.48-51).
		Відповідно до протоколу зборів Незалежної профспілки охорони здоров`я КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО постановлено повернути заборгованість по заробітній плати та заборонити звільнення персоналу по медичному обслуговуванню населення (а.с.53).
		Позивача звільнено згідно наказу КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО №71/ос від 12.10.2023 «Про звільнення з роботи зі скороченням штату» (а.с.54-55).
		Відповідно до акту від 15.08.2023 Держслужби з питань праці складений за результатами проведення позапланового контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці порушень у відповідача не виявлено (а.с.56-59).
		Згідно довідки про доходи від 20.11.2023 позивачу за вересень 2023 року нарахована заробітна плата  3602,56 грн, середньоденна заробітна плата  171,55 грн, середньомісячна  3774,10 грн (а.с.78).
		Між адміністрацією відповідача та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації відповідача діє колективний договір від 22.02.2019 (а.с.97-130).
		V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
		Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		У судовому засіданні встановлено, що окремо позивача не було попереджено про наступне вивільнення її не пізніше ніж за два місяці, та жодним чином роботодавцем - відповідачем не було реалізовано права на переважне залишення на роботі позивача.
		Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
		Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з`являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі).
		Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
		Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Суд встановив з наданих доказів, що збори незалежної профспілки заборонили звільнення працівників, що надають медичні послуги жителям громади, отже відповідач при звільненні позивача не отримав згоди профспілки, членом якої є остання, що призвело до незаконного звільнення позивача.
		Відповідно ст. 47, та ст. 116 КЗпП України під час звільнення роботодавець повинен повідомляти про нараховані та виплачені суми, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, зі зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		Будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що при звільненні позивачу доведена до відома інформація про належні їй виплати при звільненні відсутня.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Відповідно до ст.1Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Статтею 2Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (стаття 21 Закону України «Про оплату праці»).
		Відповідно до частини першої та четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я та з метою збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню Кабінет міністрів прийняв Постанову №28 від 13 січня 2023 року.
		Відповідно до даної Постанови, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше 13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців.
		З досліджених доказів та пояснень сторін встановлено, що перебуваючи на посаді завідуючої фельдшерського пункту Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області роботодавцем виплачувалася позивачеві заробітна плата не в повній мірі, у межах фонду оплати праці, проте такі нарахування не відповідали вимогам законодавства.
		Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося незаконно, тому позивача необхідно поновити на роботі. Оскільки звільнення є незаконним з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу у сумі 14067,10 грн (171,55 грн (середньоденна зарплата згідно довідки) * 82 (кількість робочих днів за період з 16.10.2023 до 02.02.2024). Оскільки встановлено, що оплата праці проведена у меншій мірі ніж того вимагають положення Постанови Кабінету міністрів №28 від 13.01.2023, суд вважає, що вимога про стягнення недоплаченої заробітної плати є обґрунтованою.
		За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
		VІ. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Аналогічні висновки викладено в постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
		Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду ордер на надання правової допомоги, договір про надання правничої допомоги від 16.10.2023, розрахунок на суму 9000,00 грн.
		Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4020,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд
		ухвалив:
		Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача  ОСОБА_2 до КНП «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, третя особа: Прилуцька районна рада Чернігівської області, про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати - задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати п.1.6. наказу Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області №71 /ос від 12.10.2023 року про звільнення ОСОБА_1 , завідувача на 0,5 посади Смоського фельдшерського пункту КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО, 16 жовтня 2023 року з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача на 0,5 посади Смоського фельдшерського пунктуКНП «ЦПМСД» ПРР ЧО - негайно.
		Стягнути з КНП «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом  14067,10 грн, у частині стягнення середнього заробітку за місяць допустити до негайного виконання.
		Стягнути    з КНП «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) на користь позивача ОСОБА_1 , недоплачену заробітну плату з січня 2023 року до 16.10.2023 р., відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів №28 від 13.01.2023 р., та допустити до негайного виконання.
		Стягнути з КНП «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 40314763) на користь позивача понесені судові витрати по справі, витрати на правову допомогу у розмірі 4020 гривень.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст виготовлено 12.02.2024.
		 
		Суддя                         Володимир БЕЗДІДЬКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...