Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/4449/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2024. Зареєстровано: 12.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.03.2024
Номер судового провадження: 2/404/1126/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 404/4449/22 
		Номер провадження 2/404/1126/22 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ЗАОЧНЕ 
		 
		06 лютого 2024 року Кіровський районний суд міста К іровограда
		в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
		 за участю секретаря Шевчук Д.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів,- 
		 В С Т А Н О В И В:
		Позивач, ОСОБА_1 у серпні 2022 року звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її користь сплачених у якості передоплати грошових коштів в сумі 35163,10 за неотримані послуги, 3% річних відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 531,78 грн. та інфляційні втрати відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 5231,26 грн. В обгрунтування позову зазначено, що 18.02.2022 року позивач звернулась до меблевої майстерні за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що з дизайнером розробили дизайн меблів та вона здійснила обрахунок вартості їх виготовлення. Сума становила приблизно 54000,00 грн. Позивачу було повідомлено, що майстри прийдуть та здійснять заміри, лише за умови, що позивачем буде здійснено передплату 70 % від нарахованої суми та вручила відповідні реквізити для оплати відповідача. За домовленістю, позивачем 21.02.2022 року було здійснено предоплату в сумі 35163,10 грн., а 24.02.2022 року майстри мали б здійснити заміри. 24.02.2022 року у внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, та у зв`язку з тим, що в місті Севєродонецьк почались активні бойові дії, позивач 24.02.2022 року у майстерні нікого не знайшла. Вказує, що в квітні 2022 року зателефонувала власникові майстерні, який запевнив позивача, що як тільки влаштується на роботу то поверне їй кошти. Безпосередньо до відповідача з вимогою щодо повернення коштів позивач звернутись не має змоги, оскільки вказує, що за офіційними даними місце реєстрації відповідача місто Лисичанськ, що наразі перебуває в окупації. За таких обставин, позивач завернулась до суду за захистом порушених прав.
		Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.19).
		Позивач в судове засідання не з`явилась, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 18928 від 24.05.2022 року) про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, та підтримання позовних вимог. Проти заочного рішення по справі не заперечують (а.с.30).
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання, повідомлений належним чином, (а.с. 25, 27-28, 35-36, 51, 53, 56-57) про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв, відзиву на позов не подавав. 
		Відповідача про розгляд справи було повідомлено в порядку, передбаченому пунктом 19 розділу ХІІІ (Перехідні положення) Цивільного процесуального кодексу України.
		Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
		Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
		Судом встановлено, що позивач 21 лютого 2022 року перерахувала на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 оплату за меблі в сумі 35163,10 грн. (а.с.13 на звороті).
		Згідно відповіді Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області основна діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зокрема, виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво кухонних меблів, роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, виробництво інших меблів. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Луганській області, Лисичанська державна податкова інспекція (місто Лисичанськ), стан платника  припинено, але не знято з обліку (а.с.15).
		Частиною першою статті 501 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).
		Частинами першою-другою статті 837 Цивільного кодексу України пердбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.3. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (стаття 843 Цивільного кодексу України).
		Згідно частини другої статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
		За статтею 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
		За змітам частин першою-другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
		Як роз`яснено в пункті 1 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів", прийнятого 12 травня 1991 р. і введеного в дію з 1 жовтня 1991 р., який відповідно до Закону від 15 грудня 1993 р. ( 3682-12 ) діє в новій редакції з 15 січня 1994 р. Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фзична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.
		Роз`яснити судам, що Закон поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. До правовідносин, які виникли до введення Закону в дію, він застосовується лише щодо тих прав і обов`язків, які виникли вже після введення його в дію. Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону (пункт 2 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).
		Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано перерахування коштів за виготовлення меблів, які в свою чергу не були виготовлені, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення грошових кошів в сумі 35163,10 грн., є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача 3% річних відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 531,78 грн., та інфляційні втрати відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 5231,26 грн., суд зазначає таке.
		Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
		Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до положень частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Як роз`яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
		Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутній договір яким сторони обумовили строки виконання робіт, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 531,78 грн., та інфляційні втрати відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 5231,26 грн.
		Крім цього, представником позивача подано заяву (вх. № 19066 від 24.05.2023 року) про стягнення з відповідача на її користь витрати на професійно правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.
		Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
		Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
		Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
		Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Швець Романом Юрійовичем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання (правничої) правової допомоги від 01.08.2022 року (а.с. 40-41), акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.05.2023 року (а.с.42-43), орієнтований (попередній) розрахунок суми судових витрат (а.с.44), 
		Однак, адвокатом Швець Романом Юрійовичем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 коштів в розмірі 12000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку. 
		З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи в суді.
		Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення коштів звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
		У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір 852,65 грн. виходячи з такого розрахунку.
		Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 35163,10 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 852,65 грн. (35163,10 грн. х 100 % : 40926,14 грн. х 992,40 грн.).
		Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів» статями 501, 526, 537, 625, 849, 852 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76-81, 137, 141, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
		 В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів, задовольнити частково.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені в якості предоплати грошові кошти в сумі 35163,10 грн.
		В решті позовних вимог, відмовити.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 852,65 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .
		 Повний текст рішення суду складено 12.02.2024 року.
		 
		Суддя Кіровського районного 
		суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА 
		 
		 
		Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
		районного суду 
		м.Кіровограда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...