Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3611/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано судом: 12.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.
Дата набрання законної сили: 06.02.2024
Номер судового провадження: 2853 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3611/23 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
		 
		за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни вх. №2853 Х на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2023, постановлену суддею Хотенцем П.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 14.12.2023 о 13 год. 38 хв. (ухвалу складено та підписано 15.12.2023) у справі № 922/3611/23
		за позовом Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни, м. Харків, 
		до Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича, м. Харків,
		про стягнення 283592,13 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа - підприємець Білобородова Раїса Павлівна звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Вахрушева Олександра Павловича, в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 283592,13 грн, що складаються із заборгованості по оплаті суборендної плати в сумі 230368,00 грн та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 53224,13 грн. 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. У справі здійснювалося підготовче провадження. Протокольною ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 позов залишено без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, із посиланням на те, що позивач не з`явився в судове засідання 14.12.2023, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
		В обґрунтування правомірності вчинення зазначеної процесуальної дії господарський суд послався, зокрема, на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який у постанові від 18 листопада 2022 року у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.
		Позивач з ухвалою не погодився, 23.12.2023, тобто у межах встановленого законом строку, через систему "Електронний суд" направив до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу Господарського суду Харківської області та передати справу на розгляд по суті до суду першої інстанції.
		В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи: позивачка є особою похилого віку, в зв`язку з широкомасштабною військовою агресією проти України є тимчасово переміщеною особою та знаходиться за кордоном України; представник позивачки брав участь в судових засіданнях Господарського суду Харківської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 09 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 13 листопада 2023 року, 16 листопада 2023 року, 23 листопада 2023 року; судові засідання неодноразово відкладались, а також продовжувався термін підготовчого провадження саме за клопотаннями сторони відповідача, так само представник позивачки мав взяти участь в судовому засіданні 14 грудня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, участь представника позивачки в судових засіданнях в режимі відеоконференції обумовлена щотижневими відрядженням адвоката до Полтавської області для участі в судових засіданнях у кримінальній справі № 532/308/15-к (обвинувачені знаходяться під вартою більше 9 років), засідання у вказаній кримінальній справі, з огляду на наявність п`яти рішень ЄСПЛ по цій справі щодо порушення розумних строків судового розгляду та розумних строків тримання обвинувачених під вартою, проводяться судом щотижнево, по 3-4 дні на тиждень. Апелянт стверджує, що 14.12.2023, знаходячись в дорозі, з причини поганих погодних умов та неякісного мобільного інтернет-зв`язку представник позивачки не мав технічної можливості увійти до ЄСІТС для участі у відеоконференції; у відповідності до положень частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, однак, на думку позивача, цей ризик не передбачає обов`язкового залишення позову без розгляду, тим більше у випадку одноразової технічної неможливості прийняти участь у відеоконференції; спеціальна норма закону, а саме пункт 3 частини 2 статті 202 ГПК передбачає можливість відкладення розгляду справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; у даній справі, на стадії підготовчого провадження, сторони надали всі наявні докази, неодноразово виклали свої доводи та заперечення по суті спору, отже у суду першої інстанції не було об`єктивних перешкод для вирішення спору по суті навіть за відсутності обох сторін або за відсутності позивачки та її представника (в даному випадку  це було б пропорційним та збалансованим застосуванням наслідків ризику технічної неможливості представника позивачки приєднатись до відеоконференції 14 грудня 2023 року).
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що заявником не повною мірою дотримано приписів п.1 ч.3 ст.258 ГПК України щодо надання доказів на підтвердження повноважень представника, яким подано апеляційну скаргу. 
		Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі № 922/3611/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "06" лютого 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 01.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. 
		12.01.2024, тобто в межах установленого судом строку, відповідач через систему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судове засідання було призначене на 12.00 і розпочалося із затримкою 45 хвилин о 12.45, на початку судового засідання суд повідомив, що відсутній представник позивача, і суд продовжує спроби зв`язатись з ним, у зв`язку з чим суд оголосив технічну перерву, протягом перерви, яка тривала ще майже 45 хвилин, суд намагався зв`язатись з представником позивача різними способами, в тому числі секретар телефонував на вказані у позовній заяві телефони адвоката, нарешті, через півтори години (в 13.25) після визначеного судом часу початку судового засідання, суд констатував неявку позивача і його представника і неможливість зв`язатись з ними, після чого з`ясував думку представника відповідача і видалився у нарадчу кімнату для постановлення оскаржуваної ухвали, вказані обставини підтверджуються протоколом судового засідання в режимі конференції № 2267895; твердження представника позивача, що він перебував в дорозі і не зміг прийняти участь у відеоконференції з причин поганих погодних умов та неякісного мобільного інтернет-зв`язку, не підтверджене жодним доказом, також, за час, поки тривало судове засідання і суд намагався зв`язатись з представником (майже 1,5 години), можна подолати відстань від Полтавської області до Харкова, чи принаймні знайти можливість зв`язатись з судом і повідомити про обставини, що склалися у представника; перебування представника в час проведення судового засідання в дорозі і стверджуваний поганий зв`язок очевидно ніяк не пов`язані з воєнним станом (на який також посилається апелянт) і не є його наслідком. На думку відповідача, суд першої інстанції у ситуації, що склалася, не мав іншого законного варіанту дій, окрім як залишити позовну заяву без розгляду; відкладення судового засідання за тих обставин, що склалися, було б очевидним порушенням судом припису ч. 4 ст. 202 ГПК України і проявом упередженості суду на користь позивача, що могло б стати підставою для недовіри до суду зі сторони відповідача. 
		06.02.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, зазначивши, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
		Присутній у судовому засіданні 06.02.2024 представник відповідача підтримав викладену ним письмово правову позицію та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу позивача  без задоволення.
		В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах, що стосуються даного провадження. 
		Представник відповідача не висловлював заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
		За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. 
		У серпні 2023 року Фізична особа - підприємець Білобородова Раїса Павлівна звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Вахрушева Олександра Павловича, в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 283592,13 грн, що складаються із заборгованості по оплаті суборендної плати в сумі 230368,00 грн та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 53224,13 грн. 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. У справі здійснювалося підготовче провадження. 
		Ухвалою суду від 28.09.2023 задоволено клопотання представника ФОП Білобородової Р.П., адвоката Миронова О.А. про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 09.10.2023, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
		В подальшому розгляд справи в підготовчому провадженні декілька разів відкладався.
		У судовому засіданні 23.11.2023, в якому представник позивача брав участь у режимі відеоконференції, протокольною ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023.
		У судове засідання 14.12.2023 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не направляв.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 позов залишено без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України  з наведених вище підстав.
		Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України також передбачено, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
		При цьому зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
		Апелянт зазначає, що спеціальна норма закону, а саме пункт 3 частини 2 статті 202 ГПК передбачає можливість відкладення розгляду справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
		Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.
		Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. Відповідний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 915/1172/20.
		Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 202 ГПК України, на який посилається заявник скарги, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
		Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази виникнення відповідних технічних проблем у суду під час проведення засідання 14.12.2023.
		Доказів на підтвердження обставин, про які зазначає заявник  перебування представника позивача в дорозі, відсутність зв`язку тощо  матеріали справи також не містять. У скарзі міститься посилання на щотижневі відрядження адвоката до Полтавської області для участі в судових засіданнях у кримінальній справі № 532/308/15-к. Однак зазначені обставини не підтверджено жодними доказами. 
		Окрім того, апелянтом не обґрунтовано необхідності перебування в дорозі саме в момент проведення судового засідання у даній господарській справі № 922/3611/23, про дату та час проведення якого йому було відомо заздалегідь.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні 06.02.2024, господарський суд завчасно (за 20 днів) повідомив позивача про час та місце судового засідання 14.12.2024 і в день засідання вживав заходів з метою проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представника позивача, однак останній на зв`язок не вийшов. Відповідних обставин апелянтом не спростовано.
		Згідно з частиною шостою статті 197 ГПК України, суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. При цьому, частиною п`ятою статті 197 ГПК України передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідні ризики повною мірою несе представник позивача, тоді як господарський суд не був зобов`язаний відкладати розгляд справи.
		На думку апелянта, ризик, про який зазначено у ст.197 ГПК України, не передбачає обов`язкового залишення позову без розгляду.
		Разом з тим, як було встановлено вище, в даному випадку мають місце всі встановлені чинним процесуальним законом умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
		Та обставина, що до цього позивач брав участь у кількох судових засіданнях, відповідних умов не змінює, тому посилання заявника на принцип пропорційності (ст.15 ГПК України) колегія суддів не визнає переконливим доводом.
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22 тощо.
		А саме, у вказаних постановах, проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вказав, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних. 
		Отже, в даному випадку залишення позову без розгляду є не надмірним формалізмом (як стверджує заявник скарги), а єдино можливими процесуальними діями суду з огляду на відповідні імперативні приписи процесуальних норм.
		Апелянт також зазначає, що у даній справі, на стадії підготовчого провадження, сторони надали всі наявні докази, неодноразово виклали свої доводи та заперечення по суті спору, отже у суду першої інстанції не було об`єктивних перешкод для вирішення спору по суті навіть за відсутності обох сторін або за відсутності позивачки та її представника (в даному випадку  це було б пропорційним та збалансованим застосуванням наслідків ризику технічної неможливості представника позивачки приєднатись до відеоконференції 14 грудня 2023 року).
		Разом з тим, у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3616/15 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зауважив, що положення статей 202, 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду (крім випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору). Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності. Відповідне також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 у справі № 907/726/18.
		Як було встановлено вище, позивач не подавав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, тому викладені в апеляційній скарзі доводи щодо можливості вирішення спору за відсутності представника позивача не можуть бути визнані належними аргументами та підставою для скасування оскаржуваної ухвали  оскільки за наведених обставин відповідне не входить до предмету доказування при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали в даній справі.
		Заявник скарги також не погоджується з тим, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі посилався на висновки щодо підстав залишення позову без розгляду, викладені Верховним Судом у постановах, прийнятих до запровадження в Україні воєнного стану і до виникнення викликаних ним перешкод об`єктивного характеру для особистої участі сторін в судових засіданнях, тоді як пунктами 5 та 6 Рекомендацій від 02.03.2022 Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану визначено: по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
		Стосовно даного аргумента колегія суддів зазначає, що після запровадження воєнного стану не було внесено змін до норм процесуального законодавства, якими визначено підстави для залишення позову без розгляду, окрім того, як вбачається з вищенаведених постанов Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 907/726/18, від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22 тощо  правова позиція суду касаційної інстанції з даного питання також не змінилася. 
		Рекомендації Ради суддів України, на які посилається заявник, безумовно, підлягають врахуванню у відповідних випадках, однак заявником не доведено, що участі представника позивача у судовому засіданні 14.12.2023 (особисто або в режимі відеоконференції) перешкодили об`єктивні обставини, зумовлені воєнним станом та бойовими діями.
		Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, заявником апеляційної скарги не наведено. 
		Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. 
		Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі № 922/3611/23 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 12.02.2024.
		 
		 
		Головуючий суддя О.В. Шевель
		 
		 
		Суддя О.О. Крестьянінов 
		 
		 
		Суддя В.О. Фоміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...