Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/3591/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 14-182цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА 
		07 лютого 2024 року
		м. Київ
		Справа № 572/3591/19
		Провадження № 14-182цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л.,Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,  Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за заявою акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про видачу дублікатів виконавчих листів у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за каcаційними скаргами  ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_4  на ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року та від 03 березня 2023 року і постанови Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року 
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2021 року АТ «Райффайзен Банк» звернулось з заявою, в якій просило видати дублікати виконавчих листів у справі № 572/3591/19, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором.
		Заява мотивована тим, що 15 жовтня 2020 року Сарненський районний суд Рівненської області прийняв рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 516 331,19 грн, проте виконавчі листи банку так і не надіслав. Коли стягувач повторно звернувся із заявою про видачу виконавчих листів, суд повідомив про можливість звернення лише із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, адже вимоги первинної заяви про надсилання виконавчих листів були виконані. 
		Проте, як зазначав АТ «Райффайзен Банк», будь-яких виконавчих листів він не отримував, до виконання рішення не зверталося, а в добровільному порядку боржники його не виконують, що порушує права стягувача і суперечить принципам цивільного судочинства.
		Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, заяву банку задоволено. Видано дублікати виконавчих листів у справі № 572/3591/19 за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
		У вересні 2022 року АТ «Райффайзен Банк» повторно звернулося з заявою в якій просило видати дублікати втрачених виконавчих листів в справі № 572/3591/19, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором.
		Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року,заяву банку задоволено. Видано дублікати втрачених виконавчих листів у справі № 572/3591/19 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 516 331,19 грн.
		Судові рішення мотивовані тим, що із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів банк звернувся до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому причина їхньої втрати не є істотною обставиною, позаяк після справляння судового збору видача дублікату виконавчого листа в межах строку можлива навіть тоді, коли стягувач їх загубив, тобто втратив із власної вини. При цьому апеляційний суд зазначив, що на час звернення із вказаною заявою м. Херсон було окуповане, тому надіслані судом виконавчі листи за адресою в цьому обласному центрі в розумінні законодавства вважаються втраченими.
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційні скарги, в яких просила скасувати ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року та від 03 березня 2023 року, а також на постанови Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року та відмовити в задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.
		Касаційні скарги мотивовані тим, що:
		для видачі дублікату виконавчого документу заявнику потрібно надати суду відомості про існування певних обставин, за якими виконавчий документ було втрачено, що ним зроблено не було; твердження про втрату виконавчого документу є непідтвердженим. Так, 02 грудня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» отримало поштове відправлення від Сарненського районного суду Рівненської області, в якому містилося рішення суду від 15 жовтня 2020 року та шість виконавчих листів. Натомість встановлюючи відсутність виконавчих листів у поштовому відправленні, суд, на думку заявника, посилається виключно на твердження стягувача. 
		У вересні 2023 року АТ «Райффайзен Банк» подало відзив на касаційні скарги, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційні скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
		Розгляд у Верховному Суді
		Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2023 року колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу № 572/3591/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала мотивована наступним: 
		колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, при аналізі судової практики дійшла висновку, про наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України і підпункту 19.4 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та аналогічних за змістом підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
		Зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 10/246, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/22462/15, від 27 січня 2023 року у справі № 14/338, від 01 листопада 2023 року по справі № 1/137, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 зроблено висновок, що стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до виконавця.
		Натомість у постановах від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12, від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц, від 26 червня 2019 року по справі № 0907/2-3576/2011, від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21, від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011, від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що дублікат виконавчого документа замість втраченого оригіналу видається лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено при цьому, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
		З урахуванням наявності таких підходів, колегія вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права (підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження
		 № 61-34св21), у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2022 року по справі 10/246, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 серпня 2023 року у справі № 910/22462/15, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у справі № 14/338, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 
		01 листопада 2023 року по справі № 1/137 та зробити висновок про те, що:
		«розумний читач, який повністю володіє мовою зрозумів би текст норми у її взаємозв`язку з іншими нормами та засадами цивільного судочинства так, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази;
		протилежний підхід, що стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу виконавчого документу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, суперечить реалізації принципу змагальності сторін та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог».
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви колегії суддів Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду, з огляду на таке.
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року                  № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. 
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
		У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		Судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49). 
		Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
		В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. 
		Щоб гарантувати юридичну визначеність Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)).
		Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Такі підстави необхідності відступу мають бути належним чином мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду не обґрунтувала в чому полягає помилковість висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду, не навела переконливих мотивів та підстав, за яких необхідно від нього відступити.
		Рішення суду і, зокрема, Великої Палати Верховного Суду мають на меті справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів за зверненнями сторін з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 2 ЦПК України).
		У той же час колегія суддів Касаційного цивільного суду, направляючи справу до Великої Палати Верховного Суду, запропонувала розглянути певні положення закону розумному читачеві, який розуміє мову, зокрема щодо поняття «втрата» виконавчого документа. Також колегія суддів скерувала справу до Великої Палати для роз`яснення, які умови для задоволення судом заяви про видачу дубліката виконавчого листа та які обставини має доводити стягувач в справі про видачу дубліката виконавчого листа.
		Вказані питання цілком у компетенції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду як найвищої судової інстанції у системі судоустрою України.
		Відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують усі касаційні суди Верховного Суду.
		Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
		Крім того, виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання з урахуванням кількісного та якісного критеріїв, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці або наявності загрози таких розходжень.
		З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 07 грудня 2023 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми та висновок про таку виключність є передчасним, що не позбавляє Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду усунути такі суперечності та розтлумачити вищезазначену правову проблему самостійно.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, то відсутні й підстави для прийняття справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розгляду та повертає її на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за заявою акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про видачу дублікатів виконавчих листів у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_4 на ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року та від 03 березня 2023 року і постанови Рівненського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      О. С. Ткачук
		Судді:                             О. О. Банасько                                   М. В. Мазур
		О. Л. Булейко                                     С. Ю. Мартєв
		Ю. Л. Власов                                       К. М. Пільков
		М. І. Гриців                                        С. О. Погрібний
		І. В. Желєзний                                    О. В. Ступак
		Л. Ю. Кишакевич                                І. В. Ткач
		В. В. Король                                       В. Ю. Уркевич
		С. І. Кравченко                                   Є. А. Усенко
		О. В. Кривенда                                   Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...