Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/1268/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.

Номер судового провадження: 2/755/1363/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №:755/1268/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" лютого 2024 р.  Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
		        в с т а н о в и в:
		позивач звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 07 грудня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбала жіночі зимові черевички, вартістю 2049,00 грн. В цей день позивач перерахувала на картку відповідача грошові кошти у розмірі 2049,00 грн. Після початку використання придбаного взуття на внутрішній частині черевика розійшлося хутро. Позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення коштів за товар неналежної якості або обмін на аналогічний товар, однак відповіді не отримала. Після повторного звернення отримала письмову відмову щодо обміну товару або повернення грошових коштів за придбаний товар. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив повернути грошові кошти за товар неналежної якості. Протиправними діями також спричинено моральну шкоду. У зв`язку з чим позивач просить розірвати договір купівлі-продажу від 07 грудня 2022 року, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2049,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.; витрати на правничу допомогу.
		Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
		07 грудня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбала жіночі зимові черевички, вартістю 2049,00 грн (а.с. 10-11).
		07 грудня 2022 року позивач перерахувала на картку відповідача грошові кошти у розмірі 2049,00 грн (а.с. 10).
		11 грудня 2022 року відповідачем на заяву про повернення коштів письмово повідомлено, що вказані недоліки характерні для механічного пошкодження, які можуть свідчити, що причиною виникнення стало неналежне використання товару, інший механічний вплив, або інші обставини, що мали місце після його продажу (а.с. 11).
		Позивач просить розірвати договір купівлі-продажу від 07 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2049,00 грн. 
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що після купівлі-продажу товар має механічні пошкодження.
		На підтвердження позовних вимог позивачем надано світлини взуття (а.с.24-25).
		Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). 
		Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, в якому зазначено, що позивач купила черевики у стаціонарному магазині за адресою:  АДРЕСА_1 , тому посилання позивача на ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» є неналежним, оскільки визначений цією статтею строк встановлений лише, якщо реалізація продукції була здійснена поза торговельники або офісними приміщеннями. Позивачем не доведено, що наведений недолік є істотним, виник з вини виробника/продавця товару. За проведенням експертизи позивачка не зверталася, а також не вимагала від відповідача її провести. Товар був пошкоджений після купівлі-продажу, товар не є бракованим, під час продажу він був належної якості. Позивачем не надано доказів того, що товар був неналежної якості. Оскільки товар перебував у використанні позивача, останньою не надано доказів на підтвердження того, що товар перебуває у непридатному стані, розірвання договору купівлі-продажу з цих підстав не передбачено діючим законодавством України (а.с.29-35).
		Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
		Згідно з частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
		Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.
		Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
		За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.
		Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
		Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений частиною другою статті 679 ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до частини першої статті 679 ЦК України покладається на нього.
		Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі (ч. 2 ст. 700 ЦК України).
		Згідно ч. 3 ст. 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
		Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		Пунктом 12 частини першої статті1Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		Судом встановлено, що після придбання товару позивачем виявлені недоліки, які були очевидними і полягали у механічних пошкодженнях.
		У позивача не було об`єктивних перешкод для огляду товару перед його отриманням та виявлення вказаних недоліків.
		Пошкодження, на які посилається позивач, відносяться до механічних пошкоджень і не є істотними недоліками товару, 
		Відповідно до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої  статті 651 ЦК України.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Предметом доказування є доведення наявності істотного порушення договору та наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
		Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів істотного порушення договору та наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Тому за встановлених обставин суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договір купівлі-продажу від 07 грудня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 2049,00 грн.
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
		При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
		Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.
		Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 2 постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального(немайнового) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію" , ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		Однак, позивачем не доведено, що моральну шкоду завдано внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), яка у зазначений період реалізована відповідачем та яку позивач у цей період придбала, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Тому з урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
		За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
		Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 23, 610, 611, 626, 629, 651, 698, 700, 1167 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", п. 2 постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального(немайнового) шкоди", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в :
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                                                Н.Є.Арапіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...