Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/25104/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 12.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: А/857/23967/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25104/23 пров. № А/857/23967/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача Шинкар Т.І.,
		суддів Іщук Л.П.,
		Обрізка І.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гудима Н.С.) про повернення позовної заяви, постановлену у м.Рівне 20 листопада 2023 року у справі №460/25104/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		30.10.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, просив: визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Рівненській області , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов`язати Управління Служби безпеки України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; визнати протиправною бездіяльність Управлінні Служби безпеки України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 листопада 2018 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати Управління Служби безпеки України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 листопада 2018 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати Управління Служби безпеки України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
		Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві.
		Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 не було обмежене будь-яким строком, в редакції, чинній з 19.07.2022, вказаний строк був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Суд першої інстанції вказав, що з позовом позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» 30.10.2023, тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 05.10.2023 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права щодо отримання сум грошового забезпечення і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Суд першої інстанції зазначив, що зазначені позивачем у заяві підстави поновлення строків звернення до адміністративного суду з позовом є необґрунтованими.
		Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 460/25104/23 та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. Скаржник вказує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Скаржник зазначає, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Скаржник вважає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду із позовом позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.
		Управління Служби безпеки України в Рівненській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що ОСОБА_1 звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу з 07.06.2023, на час звільнення позивача, до статті 233 КЗпП України вже були внесені зміни, якими визначено тримісячний строк звернення до суду та який на момент звернення ОСОБА_1 до суду підлягав обов`язковому застосуванню. Вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк встановлений ст. 233 КЗпП України, а доказів поважності пропуску строку ним до суду ненадано.
		Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
		Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Рівненській області, 07.06.2023 звільнений наказом СБ України №689-ОС/дск від 01.06.2023 за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України, з правом носіння військової форми одягу.
		Листом Управління Служби безпеки України в Рівненській області від 05 жовтня 2023 року за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 щодо надання розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця  січень 2008 року та березень 2018 року, надано розрахунок індексації за вказаний період та довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по день звільнення, відповідно до яких у зазначений період ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення не здійснювалась.
		Вважаючи протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2018 року, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
		Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
		Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
		Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 КАС України).
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
		З матеріалів справи встановлено, що на виконання вимог ухвали судді Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 про залишення позовної заяви без руху, позивач подав заяву про поновлення процесуального строку, вказавши, що у період звільнення позивача та не здійснення з ним повного розрахунку та невиплати індексації грошового забезпечення, КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
		Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
		Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
		Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
		Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у своїй практиці, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
		При цьому відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383) на території України карантин установлений з 19.12.2020 до 30.06.2023.
		Водночас, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
		У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України вказав, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
		Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
		Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
		Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави за проходження державної служби особливого характеру.
		Положеннями статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		За змістом статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
		Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати в порядку статті 233 КЗпП України.
		Оскільки на момент звільнення позивача з служби та виключення його зі списків особового складу (07.06.2023) строки визначені статтею 233 КЗпП України були продовжені на строк дії карантину, тому суд першої інстанції помилково застосовав редакцію частини 2 статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення до суду із позовом.
		Вказане узгоджується з позицією Верхового Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14605/22, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 02 березня 2023 року у справі №№ 460/14618/21.
		Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач у цій справі не допустив тривалого та невиправданого зволікання, оскільки звернувся до відповідача щодо надання розрахунку індексації грошового забезпечення за спірний період через два місяці після звільнення зі служби  05.09.2023, однак відповідач відповідь на звернення позивача сформував лише 05.10.2023, надіславши позивачу відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення за весь період проходження служби, а також розрахунок індексації такого за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
		Оскільки відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду поданої позивачем заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом, тому в межах спірних правовідносин, на переконання суду апеляційної інстанції, до суду позивач звернувся без зволікань протягом місячного строку від дати отримання листа відповідача.
		Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
		Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
		Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №П/9901/736/18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
		Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
		Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а також аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не правильно застосовано інститут строків звернення до адміністративного суду, що є порушенням норм процесуального права, та має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 20 листопада 2023 року у справі №460/25104/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		 
		Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук   І. М. Обрізко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...