Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 720/321/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.
Дата набрання законної сили: 13.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/822/143/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		   13 лютого 2024 року        м. Чернівці        Справа № 720/321/23
		 
		   Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		   головуючого Лисака І.Н.,
		   суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
		секретар: Собчук І.Ю.,
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		при розгляді справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Ляху Г.О., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приват Банк» із позовом про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 08.09.2022 року відкрив рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» і йому було видано банківську катку НОМЕР_1 . 
		Під час користування послугами банку він 11.09.2022 року здійснив поповнення свого рахунку на 114000 грн, а в подальшому виявив безпідставне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 24.03.2006 року.
		Вважав такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10.07.2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19.09.2012 року залишено без змін відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		Стверджував, що відповідач в порушення норм Конституції України, ЦК України з власної ініціативи безпідставно списав грошові кошти з належного йому карткового рахунку.
		Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд: визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів з банківської Провадження №22-ц/822/143/24
		 
		картки № НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 114000 грн, які незаконно було списано з його картки; стягнути понесені судові витрати.
		Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.
		Визнано неправомірними дії АТ «КБ «ПриватБанк» щодо списання з банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 114 000 грн.
		Зобов`язано АТ «КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 114 000 грн незаконно списаних з його банківської картки № НОМЕР_1 .
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
		Обґрунтовуючи скаргу вказує, що між сторонами існували кредитні правовідносини згідно кредитного договору від 24.03.2006 року, банком під час розгляду справи суду було надано докази існування боргових зобов`язань ОСОБА_1 .
		Стверджує, що факт винесення рішення, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості, не свідчить про закінчення строку дії договору між сторонами, ОСОБА_1 на протязі усього часу користувався кредитними коштами, в свою чергу банк нараховував відсотки за їх використання, у зв`язку із чим підстави для стягнення з банку коштів, які списувалися на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом, відсутні.
		Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
		За правилами ч.1 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 114 000 грн.
		За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, дійшов висновку, що дії банку щодо списання з банківського рахунку № НОМЕР_1 коштів ОСОБА_1 в сумі 114 000 грн на користь банку в рахунок заборгованості за кредитним договором №CVNWSE00000723 від 24 березня 2006 року були протиправними, а списані грошові кошти підлягають поверненню банком позивачу в силу положень статті 1073 ЦК України, яка покладає на АТ КБ «ПриватБанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.
		Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині наведеним вимогам закону відповідає в повній мірі.
		Так, з матеріалів справи встановлено та вбачається, що 24.03.2006 року між Новоселицьким відділенням ЧФ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №CVNWSE00000723, згідно якого позивальнику було надано строковий кредит по 23.03.2009 року включно у розмірі 7000 грн зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості та 1,5% комісії від суми виданого кредиту (а.с.41-44). 
		Згідно копії розрахунку заборгованість станом на 12.03.2012 року у ОСОБА_1 за вказаним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 52103,10 грн (а.с.45-47).
		Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10.07.2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 19.09.2012 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CVNWSE00000723 від 24.03.2006 року відмовлено з підстав спливу строку позовної давності (а.с.9-12).
		Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 02.12. 2015 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Боднар І.М. від 11 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №2264 та яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто борг за кредитним договором №CVNWSE00000723 від 24 березня 2006 року в сумі 111852,84 грн, та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, в сумі 1700 грн. У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №CVNWSE00000723 від 24 березня 2006 року в сумі 12 568,47 грн відмовлено (а.с.13-17).
		08 вересня 2022 року ОСОБА_1 відкрив рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» та йому була видана банківська картка за № НОМЕР_1 .
		11 вересня 2022 року ОСОБА_1 було поповнено картковий рахунок коштами в сумі 114 000 грн, які АТ КБ «ПриватБанк» списав двома частинами 40000 грн та 74000 грн на свою користь з приміткою: автоматичне погашення простроченої заборгованості (а.с.71-77).
		На письмове звернення ОСОБА_1 від 12 вересня 2022 року, в якому він просив повернути безпідставно списані кошти, АТ КБ «ПриватБанк» у відповіді від 20 вересня 2022 року вказав, що списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого Банком, оформлюється меморіальним ордером, а грошові кошти було списано відповідно до умов укладеного Договору №CVNWSE00000723 від24 березня 2006 року, і банк діяв згідно положень Договору та вимог чинного законодавства, оскільки клієнт доручив Банку списувати з будь-якого рахунку кошти відповідно до п. 2.1.1.12.9 та п. 2.1.1.3.5 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.18-21).
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до положень статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст.1067 ЦК України).
		Відповідно до положень статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Крім того, згідно статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Відповідно до частини третьої статті 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. 
		В силу ст.7 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2 ст. 7 Закону).
		Згідно до ст.14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		За змістом ст.42 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу. У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), крім платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов`язань перед надавачем платіжних послуг платника, може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону. У разі відкликання згоди на виконання платіжної операції така платіжна операція вважається неакцептованою. У разі відкликання згоди на виконання пов`язаних між собою платіжних операцій такі подальші виконані платіжні операції вважаються неакцептованими. Форма та порядок надання розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний фіксувати в операційно-обліковій системі час отримання згоди платника на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), а також розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій).
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ КБ «ПриватБанк» як надавач платіжних послуг ОСОБА_1 зобов`язаний був отримати згоду останнього на виконання кожної платіжної операції, якщо інше не передбачено Законом або договором між ними. Інакше дана операція вважаться неакцептованою.
		Аналогічне вбачається із положень Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою правління НБУ від 29.07.2022 року за №163.
		Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилався на кредитний договір укладений із позивачем у 2006 році, а тому вважає правомірним списання коштів із карткового рахунку в рахунок погашення заборгованості на підставі умов та правил надання банківських послуг, а саме: п.2.1.1.12.9. та 2.1.1.3.5.
		При цьому, матеріали справи не містять ні витягу з умов та правил надання банківських послуг, ні підтверджень, що ці пункти містилися у витягу та саме їх зміст розумів позивач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідний договір кредиту у 2006 році, а також те, що вказані документи на момент укладення між сторонами правочину містили умови, зокрема й щодо права банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
		Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою  споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
		Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 з приводу відкриття карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
		Подібні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
		З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 в загальному розмірі 114 000 грн та невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону й умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.
		Крім того, наведене узгоджується із висновком ВС, викладеним в постанові від 11 вересня 2019 року в справі №285/3013/16.
		Таким чином, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Новоселицького районногосуду Чернівецькоїобласті від13листопада 2023року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку визначеному п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України
		 
		Головуючий                    І.Н. Лисак
		 
		Судді:                        Н.К. Височанська
		 
		                               І.М. Литвинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...