Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1941/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/333/175/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022080000000175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                       Справа № 331/1941/22 
		Провадження №1-кп/333/175/24
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 лютого 2024 року                         м. Запоріжжя 
		Колегія суддів Комунарського районного суд м.Запоріжжя у складі: 
		   головуючого судді:                                    ОСОБА_1 , 
		   суддів                                             ОСОБА_2 , 
		                                    ОСОБА_3 
		   за участю секретаря судового засідання:          ОСОБА_4 ,
		 прокурора:             ОСОБА_5 ,
		   обвинуваченої:                 ОСОБА_6 ,
		   захисників обвинуваченої:                       ОСОБА_7 ,
		                                    ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу, заявлені у кримінальному провадженні № 22022080000000175 від 22.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, 
		ВСТАНОВИЛА:
		   В межахкримінального провадження № 22022080000000175 від 22.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке перебуває в провадженні колегії суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відносно обвинуваченої ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком дії до 15.02.2024 р.
		   В судовому засіданні 07.02.2024 р. прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_9 ще на 60 днів, для запобігання ризику переховування обвинуваченої від суду, який не зник та не зменшився, та забезпечення її належної процесуальної поведінки
		Захисником обвинуваченої  ОСОБА_8 заявлено клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки ризик, який був підставою для обрання запобіжного заходу, наразі не існує. Посилання сторони обвинувачення, що обвинувачена має впливове коло осіб, яке може використати для переховування від суду не відповідає дійсності. Затримання обвинуваченої проводилося з порушенням законодавства відносно неї та її цивільного чоловіка працівниками органу досудового розслідування застосовувалися незаконні заходи психологічного та фізичного впливу. Обвинувачена має стійкі соціальні зв`язки, її син орендує квартиру в м. Запоріжжі, в якій вона може мешкати, також він має можливість утримувати її. 
		Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала клопотання свого захисника про скасування запобіжного заходу та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора в зв`язку з необґрунтованістю.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 наполягав на задоволенні клопотання сторони захисту та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження строку діючого запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність заявленого ризику на теперішній час.
		Вислухав позицію сторони обвинувачення та захисту відносно заявлених ними клопотань, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів дійшла наступних висновків
		Відповідно до положень статтей 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу
		Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
		Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
		Підставою для обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_6 стало наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що обвинувачена може переховатися від суду чи перешкоджати іншим чином даному кримінальному провадженню.
		ОСОБА_6 , в межах цієї справи, пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, проти основ національної безпеки України, в умовах воєнного стану в Україні, а саме: кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 111-1 КК України, які згідно обвинувального акту, кваліфіковані як: закінчений замах на вчинення державної зради у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану та надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану; закінчений замах на вчинення добровільного зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території. 
		   Санкціями вищевказанихстаттей передбаченепокарання лишеу виглядіпозбавлення волі,при цьомусанкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає також покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
		Суть та характер інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення, його конкретні обставини, враховуючи наявність в України воєнного стану, свідчать про існування підвищеного суспільного інтересу у справедливому розгляді цього кримінального провадження протягом розумного строку.
		Постійне місце проживання обвинуваченої знаходиться на території, наразі тимчасово окупованої російською федерацією, Бердянського району Запорізької області, в якому також продовжують мешкати донька обвинуваченої та її цивільний чоловік. Нерухоме майно обвинуваченої також знаходиться на тимчасово окупованій території. Попереднє місце роботи знаходилося в Бердянському районі Запорізької області. Дані обставини вказують на стійкість соціальних зв`язків обвинуваченої на тимчасово окупованій території. 
		В м. Дніпро мешкає повнолітній син обвинуваченої. Останній орендує квартиру в м. Запоріжжі, в якій надає право мешкати своїй матері. З урахуванням наближення завершального етапу судового розгляду у цій справі, позиції обвинуваченої, яка заперечує свою винуватість у вчиненні цих злочинів, тяжкості можливого покарання за інкриміновані злочини, стійкості соціальних зв`язків у обвинуваченої на тимчасово окупованій території, де органи державної влади України, наразі не можуть здійснювати свої функції, колегія суддів приходить до висновку, що ризик переховування обвинуваченої від суду як на підконтрольній Україні території, так і на тимчасово окупованій території, наразі не зник та не зменшився. З урахуванням вищевказаних обставин, наявність орендованого житла для обвинуваченої не є гарантованим стримуючим фактором, який би зменшив існуючий ризик чи знівелював його. Відсутність оригіналу паспорту у обвинуваченої, враховуючи можливість користуватися його електронною копією у відповідних мобільних застосунках, не є перешкодою у пересуванні обвинуваченої по території України. 
		   Відповідно до ч. 6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тільки тримання під вартою.
		Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є найбільш ефективним засобом задля запобігання існуючому ризику та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який полягає в справедливому, об`єктивному розгляді цієї справи з урахуванням як прав обвинуваченої так і інтересів суспільства, та незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
		   З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про скасування цього запобіжного заходу слід відмовити.
		   З урахуваннямсуті тахарактеру обвинувачення,вагомості існуючогоризику,передбаченого ст.177КПК України,положень ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, колегія суддів, скориставшись своїм процесуальним правом, не визначає розмір застави у цьому кримінальному провадженні
		Керуючись ст.ст.177, 331, 392-395 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		Відмовити в клопотанні захисника ОСОБА_8 про скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 . 
		Клопотання прокурора задовольнити.
		Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 днів, а саме: з 07.02.2024 року по 06.04.2024 року, включно. 
		Ухвала діє до 06.04.2024 року, включно. 
		Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.  
		   Повний текст ухвали суду складений 12.02.2024. 
		Головуючий суддя:                        ОСОБА_1 
		Суддя:                                   ОСОБА_2 
		 
		Суддя:                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...