Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/201/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/676/34/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020241070000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/201/21
		Провадження № 1-кп/676/34/24
		ЄРДР № 42020241070000019
		ч.2 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		13 лютого 2024 року  м. Кам`янець-Подільський
		 
		Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю прокурора Кам`янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , секретаря судового засідання ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження щодо: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 від 18.12.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 , обвинуваченого ч.2ст.191,ч.1ст.366 України,- 
		 
		встановив:
		 
		Обвинувачення, яке визнається судом доведеним. 
		ОСОБА_5  перебуваючина посадідиректора КитайгородськогоНВК тана посадідиректора Китайгородськоголіцею іменіОльги БорейкоКитайгородської сільськоїради Кам`янець-Подільськогорайону Хмельницькоїобласті,тобто будучикерівником навчальногозакладу -службовою особою,яка наділенаслужбовими повноваженнямина складання,ведення іпідписання первиннихбухгалтерських документів-табелів облікуробочого часувчителів тадопоміжного персоналу,у січні лютому 2019року,вересні 2019року,березні травні 2020року,за місцемроботи,у  АДРЕСА_2 ,достовірно знаючи,що ОСОБА_7  нездійснює обов`язкинічного сторожау навчальномузакладі,оскільки перебувалазакордоном,умисно,в порушеннявимог ч.2ст.30Закону України«Про оплатупраці»,підробив офіційніпервинні бухгалтерськідокументи вніс дотабелі облікувикористання робочогочасу завідомонеправдиву інформаціюпро те,що нічнийсторож ОСОБА_7 ,щодня уперіод з03.01.2019по 19.02.2019,з 07.09.2019по 28.09.2019,з 01.03.2020по 20.05.2020,відпрацьовувала по8год.,що не відповідалодійсності тазавірив цітабелі особистимпідписом.Далі, ОСОБА_5 ,за вказанихобставин,передав ціпідроблені первиннібухгалтерські документидо бухгалтеріївідділу освіти,культури,спорту татуризму Китайгородськоїсільської ради(фактичнаадреса бухгалтерії:м.Кам`янець-Подільський,вул.Огієнка,22;юридична адреса:с.Китайгород,вул.Центральна,70,Кам`янець-Подільськогорайону Хмельницькоїобласті,32392)для нарахуваннясторожу заробітноїплати,що сталопідставою длябезпідставної виплати ОСОБА_7 заробітної платиза січень,лютий 2019року,вересень 2019року,березень,квітень,травень 2020року,тобто ОСОБА_7 отримала заробітнуплату зачас,який фактичноне відпрацювала,оскільки перебувалазакордоном.Умисними діями,які виразилисьу внесенніслужбовою особоюдо офіційнихдокументів завідомонеправдивих відомостей, ОСОБА_5 вчинив кримінальнеправопорушення передбачене ч.1ст.366КК України. 
		 
		Показання обвинуваченого. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав. У суді обвинувачений пояснив, що з 2011 по серпень 2020 працював керівником навчального закладу - директором Китайгородського ліцею імені Ольги Борейко Китайгородської сільської ради. На посаді нічного сторожа, у навчальному закладі, працювала ОСОБА_7 , а її донька ОСОБА_8 - працювала вчителем фізичної культури. Про те, що сторож ОСОБА_7 виїжджала закордон у 2019 та у 2020 р.р. йому не було відомо і ОСОБА_7 не повідомляла його про таке. Інколи ОСОБА_9 підміняла матір і чергувала за неї, оскільки та часто хворіла, тяжко переживала смерть чоловіка та сина. Обвинувачуваний не заперечував, що заповнював табелі робочого часу сторожа, але заперечував ту обставину, що знав про відсутність сторожа на роботі. 
		ОСОБА_5 стверджував у суді, що він об`єктивно не міг контролювати роботу нічного сторожа, адже робочий час директора тривав з 8 год. до 17 год., а робочий час нічного сторожа  з 22 год. до 6 год. ранку наступної доби. Контроль за підлеглими здійснював з 8год. по 17год., тобто в робочий час, контроль з сторожем проводився виключно зі слів. Крадіжок у інкримінований період у навчальному закладі не було, а тому він вважав, що робота сторожа виконується, в тому числі і донькою сторожа  ОСОБА_8 , яка часто підміняла матір на роботі. 
		У 2019, 2020 р.р. він часто перебував на лікарняному, порвав сухожилля, у лютому 2020 перебував на лікарняному, у відпустці, а з 12 березня 2020 працював дистанційно з місця проживання - м. Кам`янець-Подільського, у с.Китайгород не приїжджав, а тому не міг вчиняти інкриміновані йому кримінальні правопорушення. 
		ОСОБА_5 стверджував, що будь-якого корисливого мотиву не переслідував, адже ніяких матеріальних благ внаслідок своїх дій він не отримав і не міг отримати, з ОСОБА_7 про таке не домовлявся. Кошти отримала ОСОБА_7 , а тому вона повинна нести матеріальну відповідальність та повернути в бюджет зайво виплачену заробітну плату.
		ОСОБА_5 зазначав, що він не був розпорядником коштів, вони не були йому ввірені, а тому на переконання обвинуваченого він не може бути суб`єктом злочину передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. Обвинувачений стверджував, що журнал у сторожа міг бути, але він його жодного разу не бачив, і у номенклатурі справ навчального закладу такий журнал не передбачений. 
		 
		Показання допитаних у суді свідків. 
		Незважаючи на заперечення вини, вина обвинуваченого за ч.1 ст. 366 КК України доводиться дослідженими у суду доказами. 
		Так,свідок ОСОБА_7 спростувала показанняобвинуваченого проте,що йомуне буловідомо провиїзд їїзакордон.Вона пояснилау суді,що  працювала і працює сторожем у Китайгородському ліцеї. В її обов`язки входила охорона навчального закладу в період часу з 22 год. по 6-ту год., в приміщенні навчального закладу є кабінет для сторожа. Крім того, нею вівся ОСОБА_10 сторожа, в якому здійснюються записи виходу на роботу, у примітках зазначались події про крадіжки, тощо. Директор інколи перевіряв цей журнал ставив свій підпис у журналі, інколи директор міг зателефонувати, запитував чи все в порядку, чи закрита школа. У 2019-2020 р.р. її мати, яка проживала у Брянській області рф, хворіла і їй необхідний був догляд. Тому, у цей період вона щоразу в усній формі особисто попереджала директора ліцею ОСОБА_5 , що їй необхідно буде поїхати закордон до матері, яка хворіє. Терміну перебування закордоном директор не уточняв, але вона повідомляла, що їде на декілька днів. Будь-якої заяви вона не писала, будь-яких коштів ОСОБА_5 не давала і не обіцяла, нараховувати їй заробітну плату директора вона не просила, чому директор виставляв їй відпрацьований час їй не відомо. Коли поверталась додому, то повідомляла директора ОСОБА_5 , що буде продовжувати охорону навчального закладу. За час її відсутності на роботі, ніяких записів у Журналі нічного сторожа ніхто не робив. Журнал сторожа зберігався на першому поверсі в кімнаті сторожа, а саме в шухляді парти. Журнал прошнурований, пронумерований завірений підписом директора і печаткою. Коли розпочалося слідство, ОСОБА_5 забрав журнал. Востаннє вона бачила журнал, коли ОСОБА_5 приносив його до неї додому і просив переписати його, але вона відмовила йому. За час відсутності її на роботі і перебування закордоном вона отримувала заробітну плату, проте, кошти з картки не знімала, кошти знімала донька. Хто здійснював чергування в Китайгородському ліцеї за її відсутності, їй не відомо, але донька за неї також не ходила на нічні чергування. 
		Суд не має підстав не довіряти свідку ОСОБА_7 , адже вона щиро давала показання в суді, наполягала на них, суд не встановив, що свідок має якусь заінтересованість у тому, щоб оговорити обвинуваченого. За таких обставин суд обґрунтовує показаннями ОСОБА_7 вину обвинуваченого. 
		 
		Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що з 2016 року працює вчителем фізичної культури у Китайгородському ліцеї, а її мати - ОСОБА_7 офіційно працевлаштована сторожем у ліцеї. У певний період її мати періодично здійснювала поїздки закордон, а саме у Брянську область рф, оскільки її бабуся тяжко захворіла. Мати періодично їздила і доглядала за бабусею. На заміну матері вона не виходила, роботу сторожа за матір вона не виконувала і їй не відомо, щоб цю роботу хтось виконував взагалі. Зарплатна картка матері зберігалася вдома, інколи вона користувалася нею, коли мати була закордоном. 
		Отже, свідок ОСОБА_11 спростувала версію захисту про те, що робота сторожа виконувалась нею. 
		 
		Свідок ОСОБА_12 , яка працює бухгалтером по заробітній платі у відділі освіти Китайгородської сільської ради, дала показання про процедуру підписання і нарахування зарплати. Так, свідок підтвердила, що директор ліцею ОСОБА_5 , згідно посадових обов`язків, веде табеля виходу працівників навчального закладу на роботу, ним відмічалися фактично відпрацьовані дні нічному сторожу ОСОБА_7 . Заповнені табелі директор підписував і передавав їй, згідно табелів нараховувалася заробітна плата працівникам ліцею, в тому числі і нічному сторожу. На підставі табелів підписаних директором нею складалися відповідні відомості і нараховувалася зарплата. Відомості про нарахування заробітної плати підписувала вона та директор, після підписання, відомість відправлялась в Казначейство для нарахування зарплати. Сторож ОСОБА_7 отримувала заробітну плату на особисту банківську карточку. Чи знав директор про виїзд сторожа закордон їй не відомо. 
		 
		Свідок ОСОБА_13 повідомила, що з листопада 2020 року працює директором у Китайгородському ліцеї. Їй відомо, що сторож ліцею - ОСОБА_7 їздила за кордон, але в Табелі відпрацьованого часу їй виставлялися години, це стало відомо з цивільного позову. В Китайгородському ліцею працює вчителем фізкультури ОСОБА_11 , яка є донькою сторожа ОСОБА_7 . За час відсутності на роботі сторожа ОСОБА_7 , за неї працювала донька ОСОБА_11 , матеріальні цінності не пропали. Будь-яких претензій до охоронця та вчителя фізкультури немає. Як свідчила свідок, вона була членом атестаційної комісії, підписувала атестаційний лист, у якому було написано, що директор ОСОБА_5 не відповідає займаній посаді.
		 
		Представник потерпілого ОСОБА_4 у суді повідомив, що ОСОБА_5 будучи директором Китайгородського ліцею безпідставно проставляв години робочого часу у табелі сторожу ОСОБА_7 . З даного приводу керівництво Китайгородської громади звернулися з заявою в поліцію. Очевидцем злочину він не був, але відомо, що ОСОБА_5 подавалися Табелі обліку робочого часу сторожа і на підставі них сторожу безпідставно була нарахована заробітна плата за роботу, в період перебування ОСОБА_7 закордоном.
		 
		Свідок ОСОБА_14  повідомив, що перебуває на посаді голови Китайгородської громади. Йому відомо, що ОСОБА_5 будучи на посаді директора Китайгородського ліцею в Табелі робочого часу проставляв вихід на роботу сторожу ОСОБА_7 в той час, коли вона перебувала закордоном. ОСОБА_5 табелював працівницю і вона безпідставно отримувала за це заробітну плату. ОСОБА_5 було відомо що ОСОБА_7 їздила за кордон, оскільки вона особисто йому повідомила, що директор знав, що вона їде закордон, і таке було неодноразово. Заробітну плату сторожу нараховував і виплачував відділ освіти Китайгородської сільської ради. В табелях був підпис директора ОСОБА_5 ОСОБА_14 , як голова ОТГ, підтвердив, що розпорядником коштів є відділ освіти, директор ліцею не має повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами виділеними на освіту. Свідок підтвердив, що з даного приводу звернувся в прокуратуру з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Свідок ОСОБА_15 підтвердила, що у 2019 по 2020 р.р. перебувала на посаді начальника відділу освіти Китайгородської ОТГ. Спочатку розпорядником коштів була тільки Китайгородська сільська рада, пізніше розпорядником коштів став і відділ освіти, директор ліцею не мав повноважень щодо розпорядженням коштів. Їй відомо, що ОСОБА_5 проставляв сторожу ліцею ОСОБА_7 дні виходу на роботу, в той час коли вона була за кордоном. В обов`язки директора входило контролювати працівників навчального закладу. Після того, вона підписувала бухгалтерські документи і скеровувала їх в казначейство для виплати заробітної плати згідно табелів обліку робочого часу, які підписував директор та згідно відомостей, які підписував директор, бухгалтер. Службового розслідування щодо розтрати коштів вона не проводила, оскільки директор ліцею не ініціював такого розслідування.
		 
		Свідок ОСОБА_16 повідомила, що працює на посаді начальника відділу освіти Китайгородської сільської ради з серпня 2020 року, вона є розпорядником коштів з часу призначення її на посаду, у неї у підпорядкуванні бухгалтерія відділу освіти. З приводу вчинення злочину їй нічого не відомо. В лютому 2020 року вона виконувала обов`язки директора Китайгородського ліцею імені Ольги Борейко Китайгородської сільської ради. В той час сторожем (охоронцем) у ліцеї працювала ОСОБА_7 . Про те, що ОСОБА_7 їздила у росію остання нічого не говорила. Контроль за роботою сторожа ОСОБА_7 не здійснювала. Не пам`ятає, хто подавав Табель виходу на роботу за лютий 2020 р. Про те, що ОСОБА_7 поїхала закордон також не повідомляла. ОСОБА_5 з 03.02.2020 по 10.03.2020 був у відпустці, а з 12.03.2020 року почався карантин, а тому ОСОБА_17 з 10.03.2020 року міг бути на роботі. Табель обліку робочого часу сторожа за березень 2020 подав до бухгалтерії відділу освіти ОСОБА_5 , який особисто і підписав.
		 
		Свідок ОСОБА_18 ,яка працюєголовним бухгалтером відділу освіти, підтвердила, що заробітна плата працівникам Китайгородського ліцею виплачувалась згідно Табеля підписаного директором. Табель у відділ освіти приносив особисто директор ОСОБА_5 , інколи ОСОБА_19 . Далі, на підстав табелю бухгалтер по зарплаті складає Відомість про нарахування заробітної плати, яку підписує директор, бухгалтер по заробітній платі, головний бухгалтер та начальник відділу освіти. Розпорядником коштів був відділ освіти, тому платіжні доручення для казначейства підписував головний бухгалтер та начальник відділу освіти. Табель виходу працівників на роботу складає директор навчального закладу, в даному випадку Табелі складав ОСОБА_5 , під час карантину ОСОБА_5 міг працювати дистанційно. Відділ освіти знаходиться в с. Вихватнівці, а бухгалтерія відділу - у м.Кам`янець-Подільський.
		 
		Письмові, речові докази, висновки експертиз, якими обґрунтовується вина обвинуваченого. 
		Вина обвинуваченого у підробці офіційних документів доводиться і письмовими доказами, документами, висновками експертиз, які дослідженими у суді. 
		Так, з наказу 5к від 31 грудня 2015 року слідує, що ОСОБА_5 з 1 січня 2016 був переведений на посаду директора Китайгородської НВК Китайгородської сільської ради ОТГ Хмельницької області (т.1 МДС а.с. 47), а згідно наказу №42 /к/тр від 6 грудня 2019 року обвинувачений був переведений на посаду директора Китайгородського ліцею імені Ольги Борейко Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (т.1 МДС а.с.48). 
		З посадової інструкції керівника закладу освіти (директора) від 12 жовтня 2017 року (т.1 МДС а.с. 49-52) та посадової інструкції від 27 грудня 2019 №1/0 (т.2 МДС а.с. 98-101) слідує, що ОСОБА_5 був службовою особою  обіймав посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Згідно п. 3.64 Посадової інструкції від 12 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 зобов`язаний був вести, підписувати та передавати у бухгалтерію табелі обліку робочого часу вчителів та навчально-допоміжного персоналу. Такий обов`язок на ОСОБА_5 покладався і в силу вимог ч.2ст.30 Закону «Про оплату праці», де вказано, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. 
		Таким чином, обвинувачений у період інкримінованих йому кримінальних правопорушень був керівником закладу освіти, мав відповідні повноваження, щодо підписання офіційних бухгалтерських документів, тобто був суб`єктом кримінального правопорушення за який засуджується. 
		 
		З інформації наданої Державною прикордонною службою слідує, що ОСОБА_7 перебувала закордоном : 1) з 3 січня 2019 по 19 лютого 2019; 2) 7 вересня 2019 по 28 вересня 2019; 3) 27 лютого 2020 по 20 травня 2020 (т.1 МДС а.с. 92). Таким чином, у вказані періоди ОСОБА_7 об`єктивно не могла виконувати обов`язки нічного сторожа у навчальному закладі, адже перебувала закордоном. Суд враховує, що згідно вказаної інформації Прикордонної служби з січня 2019 по травень 2020 ОСОБА_7 перебувала закордоном всього 150 днів, що становить більше половини робочих днів у календарному році. Очевидно, що обвинувачений, як керівник освітнього закладу був обізнаний про відсутність сторожа такий тривалий період часу на робочому місці. 
		 
		З копії наказу від 13 січня 2015 року №60к слідує, що ОСОБА_7 була прийнята на посаду нічного сторожа Китайгородського НВК (т.1 МДС а.с. 128) 
		 
		З відомостей про нарахування зарплати (які також підписав ОСОБА_5 ) та з розрахунково-платіжних відомостей за січень, лютий вересень 2019 та за березень-травень 2020 слідує, що сторожу ОСОБА_7 була нарахована та виплачена заробітна плата (т.1 МДС а.с. 116-121, 138-153). Викладені документи підтверджують факт безпідставного нарахування заробітної плати сторожу в період перебування ОСОБА_7 закордоном. 
		 
		Висновком почеркознавчої експертизи № 1.1.-0111:20 від 12.08.2020 доведено, що підписи в табелях обліку виходу на роботу працівників за січень 2019 року, лютий 2019 року, вересень 2019 року, березень 2020 року, квітень 2020 року та за травень 2020 року після слова «Директор» «В. Білозьоров» - виконані ОСОБА_5 (т.1 МДС а.с.189-196). Таким чином, документи з неправдивою інформацією були підписані обвинуваченим, що доводиться висновком експертизи. 
		 
		Вина обвинуваченого доводиться і дослідженими 14 березня 2023 року у судовому засіданні речовими доказами - підробленими офіційними документами - табелями обліку робочого часу за періоди з 03.01.2019 по 19.02.2019; з 07.09.2019 по 28.09.2019, з 01.03.2020 по 19.05.2020 , які підписані ОСОБА_5 . Оригінали цих документів свідчать, що сторож ОСОБА_7 нібито відпрацювала щоденно у зазначені періоди по 8 год., проте, така інформація у цих офіційних документах, яку зазначив обвинувачений не відповідає дійсності і спростована інформацією наданої Державною прикордонною службою України, з якої слідує, що у зазначені періоди ОСОБА_7 перебувала закордоном.
		Доводи обвинуваченого, що табелі обліку робочого часу не є офіційним документом є надуманими і не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Типова форма Табелю обліку використання робочого часу, затверджена Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 №489, із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету статистики N 496 від 25 грудня 2009. Згідно ч.2ст.30 Закону «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
		При встановленні ознак офіційного документа, як предмета злочину, суд керується вимогами примітки до ст. 358 КК України, згідно якої,під офіційним документом у ст.ст.357, 358, 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. За обставинами справи Табеля обліку використання робочого часу було складено, видано та посвідчено службовою особою  директором ліцею ОСОБА_5 у межах його службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в Табелях інформація має юридично значущий характер  нею підтверджені та засвідчені конкретні події про вихід працівника на роботу у конкретний день та відпрацьований час, що спричиняє наслідки правового характеру у вигляді обов`язку уповноваженим особам нарахувати і виплатити заробітну плату. 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 161/17634/19 (провадження № 51-5779км21), скасовуючи ухвалу Волинського апеляційного суду від 9 вересня 2021 року у подібних правовідносинах, чітко зазначила, що Табелі обліку використання робочого часу про перебування працівників на роботі відповідають всім ознакам офіційного документа та є предметом згаданих злочинів (ст.ст.357, 358, 366 КК України).
		 
		З протоколу тимчасового доступу до документів від 2 жовтня 2020 слідує, що слідчі органи не змогли вилучити у навчальному закладі журнал обліку роботи нічного сторожа, адже ОСОБА_5 не передав його новому керівнику навчального закладу (т.1 МДС а.с.238-240). Аналогічне слідує і з письмової інформації наданої слідчому відділом освіти, культури, спорті і туризму Китайгородської сільської ради (т.1 МДС а.с.228). Викладене підтверджує показання ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_5 просив її підписати журнал сторожа, який приніс з собою до місця її проживання. В сукупності ці докази свідчать, що ОСОБА_5 знав про відсутність сторожа на роботі та намагався спотворити інформацію, яка свідчила не на його користь, він просив ОСОБА_7 змінити дані внесені у журнал роботи сторожа. 
		Оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, суд вважає, що дії ОСОБА_5 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.366 КК України і обвинувачений винен у його вчиненні. 
		 
		Доводи сторони захисту.
		Докази представлені стороною захисту не спростовують вину у наведеному вище обвинуваченні. Так, досліджений 7 лютого 2024 у судовому засіданні диск з звукозаписами свідчить, що 24 липня 2020 року ОСОБА_5 зафіксував телефонну розмову між ним та сторожем ОСОБА_7 з якої слідує, що обвинувачений нагадує, що їм потрібно зустрітись, щоб обговорити куди ходити, а куди не ходити. Зміст та інтонація розмови свідчить, що ОСОБА_5 задає так питання, на які бажає почути відповіді, які можна двозначно трактувати. Аналогічну розмову ОСОБА_5 записав і ОСОБА_20 , яка нібито в розмові заперечила факт перетину матір`ю кордону, хоча свідок достовірно знала, що такі факти мали місце. Такі докази захисту не спростовують вину ОСОБА_5 за ч.1 ст. 366 КК України, адже допитані у суді свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 спростували версію обвинуваченого та стверджували, що ОСОБА_5 достовірно знав про факти виїзду сторожа закордон, ОСОБА_7 у суді прямо вказала, що щоразу попереджала директора  ОСОБА_5 про необхідність виїзду. Ці докази і не спростовують факту підписання обвинуваченим табелів обліку робочого часу. 
		Не спростовують вину обвинуваченого у вчиненні підробки офіційних документів і та обставина, що обвинувачений перебував на лікарняному у лютому 2019, до середини вересня 2019 та у березні 2020 (т.1 МДС а.с.54,55,62,65), а також і те, що з 12 березня 2020 року було запроваджено карантинні обмеження (т.2МДС а.с.93-97), адже обвинувачений особисто підписав табелі робочого часу сторожу ОСОБА_7 за лютий, вересень 2019 та березень 2020. Ці обставини не звільняли ОСОБА_21 від обов`язку належним чином вести первинні бухгалтерські документи, які він сам подавав по виходу на роботу до відділу освіти для нарахування і виплати заробітної плати.
		Доводи обвинуваченогопро тещо згіднопосадової інструкціївід 27грудня 2019№1/0(т.2МДС а.с.98-101)на ньогоне покладавсяобов`язок веденнятабелів облікуробочого часупрацівників закладусуд оцінюєкритично,адже такийобов`язок на ОСОБА_5 покладався всилу вимог ч.2 ст.30 Закону «Про оплату праці».
		   Доводи обвинуваченого про те, що слідчий ОСОБА_22 не мав повноважень на розслідування кримінального провадження є надуманими і судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються процесуальними документами. Так, процесуальні документи свідчать, що прокурором було визначено підслідність кримінального провадження за Кам`янець-Подільським РВП Кам`янець-Подільського ВП ГУ НП в Хмельницькій області, куди згідно наказу керівника ГУ НП в області був відряджений слідчий СУ ОСОБА_22 (т.1 МДС а.с.18, 20, 22, 35, 38, 40, 44, 197, 198, 230, 231; т.2 МДС а.с.79). 
		 
		Обвинувачення, яке судом визнається недоведеним, мотиви суду. 
		Слідчі органи та органи прокуратури обвинувачували ОСОБА_5 і в тому, що він перебуваючи на посаді керівника згаданого навчального закладу, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, у упродовж січня 2019- травня 2020 р.р., у АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, прийняв рішення про розтрату грошових коштів призначених на виплату заробітної плати. Згідно обвинувального акту, за вказаних обставин, ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення третіх осіб, достовірно знаючи, що сторож ОСОБА_7 не здійснює обов`язки нічного сторожа у навчальному закладі, оскільки перебувала закордоном, підробив офіційні первинні бухгалтерські документи  вніс до табелів обліку використання робочого часу завідомо неправдиву інформацію про те, що нічний сторож ОСОБА_7 , щодня у період з 03.01.2019 по 19.02.2019, з 07.09.2019 по 28.09.2019, з 01.03.2020 по 20.05.2020, відпрацьовувала по 8 год., що не відповідало дійсності, завірив ці табелі особистим підписом та передав ці підроблені первинні бухгалтерські документи до бухгалтерії відділу освіти, культури, спорту та туризму Китайгородської сільської ради, що стало підставою для безпідставної виплати ОСОБА_7 заробітної плати з 3 січня 2019 по 19 лютого 2019 у сумі 7764,10 грн., з 7 вересні 2019 по 28 вересня 2019 у сумі 3460,96 грн., з 1 березня 2020 по 20 травня 2020 у сумі 14077,70 грн., а всього на суму 25302, 76грн. Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачували в тому, що він, як службова особа, умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення третіх осіб, шляхом зловживання службовим становищем, вчинив розтрату коштів місцевого бюджету Китайгородської сільської ради Хмельницької області та загальну суму 25302,76 грн., тобто дії ОСОБА_5 були також кваліфіковані, як кримінальне правопорушення передбачене ч.2ст.191 КК України. 
		Водночас, таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, прокурор не довів, що у діях ОСОБА_5 є склад вказаного кримінального правопорушення з огляду на таке. 
		Злочин передбачений ч.2ст. 191 КК України є одним із злочинів проти власності, відповідальність за які передбачено у Розділі 6 КК України. Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК, є відносини власності. Суб`єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом, корисливими мотивом та метою. У ст. 191 КК передбачена відповідальність за різні форми викрадення (розкрадання)чужого майна. Викрадення - це завжди навмисне протиправне обернення винною особою певним способом чужого майна на користь свою або іншої особи і виключно з особистих корисливих спонукань. Об`єктивна сторона всіх форм викрадення полягає в тому, що винна особа тим чи іншим способом обертає чуже майно на свою користь чи іншої особи. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення , передбаченого ст. 191 КК, виявляється у: привласненні чужого майна, що було ввірене особі чи перебувало в її віданні; розтраті такого майна зазначеною особою (ч.1 ст.191 КК); привласненні, розтраті чи заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч.2 ст.191 KK).
		Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце у випадках, коли така особа незаконно обертає чуже майно на свою користь або на користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем є способом привласнення, розтрати чи заволодіння чужим майном. При цьому, завжди така службова особа діє з корисливим мотивом, який і є обов`язковою ознакою цього злочину (ч.2ст.191КК). Зазвичай, при цьому службова особа наділена правом оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання про користування та управління ним, розпоряджаючись таким майном як уповноважена власником особа. Розтрата чужого майна службовою особою характеризується його протиправним витрачанням в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб: необґрунтованим продажем, даруванням, споживанням, використанням, марнотрацтвом тощо. Кваліфікація злочину за ч.2 ст.191 КК можлива лише тоді, коли особа здійснила умисну розтрату завдяки використанню своїх службових повноважень щодо майна, розпоряджатися яким вона мала право чи була зобов`язана. Якщо службова особа не переслідує корисливої мети, не діє умисно на користь третіх осіб, не має «майнового інтересу», то кваліфікація її дій за ст.191 КК буде неправильною, адже корислива мета і мотив для цього злочину є обов`язковою ознакою. Не буде мати місце розтрата і тоді, коли службова особа оформлює на роботу підставну особу, нараховує їй платню і одержує її за роботу, яку виконує особисто чи хтось інший. В цьому випадку має місце службовий проступок, а не злочин, оскільки кошти, отримані винним, були замінені відповідним еквівалентом (працею).
		Зловживання службовим становищем як самостійний злочин (ст. 364) слід відрізняти від подібних злочинів проти власності (ч.2ст.191).
		Об`єктом кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності виступає не власність, а правомірна діяльність державних або самоврядних органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їхньої діяльності та їх авторитет. З об`єктивної сторони для наявності ознак кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності (ст. 364) необхідно, щоб: а) мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим становищем обов`язків; б) в результаті таких дій службової особи була заподіяна істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; в) мав місце причиновий зв`язок між злочинним діянням службової особи та наслідками, що настали. З суб`єктивної сторони злочин вчинюється лише з прямим умислом, службова особа усвідомлює, що вдаючись до зазначених вище дій або до бездіяльності, вона використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, і бажає цього. Водночас, по відношенню до наслідків психічне ставлення службової особи може бути у формі як умислу, так і необережності (легковажності до наслідків). 
		На відміну від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч.2ст.191), зловживання службовим становищем як самостійний злочин (ст. 364) хоча і вчиняється інколи з корисливих спонукань, але не переслідує мети безоплатного обернення майна на користь свою або третіх осіб. За диспозицією ст. 364 КК України, службова особа діє «з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи», така мета не обов`язково має мати матеріальний вираз, майновий корисливий мотив не є виключною обов`язковою ознакою. Неправомірна вигода  це будь-яке поліпшення становища особи, у чому б воно не виражалося. При цьому, під неправомірною вигодою слід розуміти не тільки грошові кошти або інше майно, але й переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
		Отже, основним критерієм відмежування є встановлення об`єкта злочину, яким у першому випадку визнаються відносини власності, відповідно до яких здійснюється володіння, користування та розпорядження майном, а в другому - правомірна діяльність державних або самоврядних органів (апарату), державних або комунальних підприємств, установ чи організацій у будь-яких галузях їхньої діяльності, а також їх авторитет. Іншим критерієм відмежування згаданих кримінальних правопорушень, є мотив і мета. Якщо привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є злочином, для якого завжди властивий корислив мотив і корислива мета, які спрямовані на протиправне збагачення, то зловживання владою або службовим становищем вчиняється не з таких мотивів, а зі спеціальною метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої особи. 
		Суттєвою є різниця і в характері заподіюваної шкоди. Заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем веде до обернення на користь цієї особи частини чужого майна, чим завдаються прямі збитки власникові останнього. Зловживання своїм службовим становищем не поєднується з безоплатним оберненням чужого майна на свою користь, а є способом одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Заподіювана при цьому шкода не має характеру прямих майнових збитків, а виглядає як не одержані суб`єктами законні прибутки та понесені незаплановані чи необґрунтовані витрати. Крім того, зловживання владою або службовим становищем є закінченим злочином з моменту настання мінімально необхідних наслідків у виді істотної шкоди (вона повинна у 100 і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян), тоді як для складу заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем такі наслідки законом чітко не визначені, але в будь-якому випадку вартість викраденого майна на момент вчинення кримінального правопорушення повинно перевищувати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (в іншому випадку таке викрадення буде вважатись дрібним  ст. 51 КУпАП) 
		В ухвалі колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 23 серпня 2018 року в справі №0912/1638/12 (провадження №51-2735км18) ідеться про те, що при корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст.364 КК, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправно отримуючи вигоду зі свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. Якщо зловживання службовим становищем не супроводжується розкраданням чужого майна в будь-якій формі, не пов`язане з протиправним вилученням та безоплатним оберненням такого майна у свою власність чи власність третіх осіб, а призводить до набуття іншої вигоди, то ці дії охоплюються диспозицією ст. 364 КК України (ухвала АП ВАКС від 28 січня 2021 року в справі № 757/55923/16-к).
		З показань ОСОБА_7 та її доньки ОСОБА_11 слідує, що ОСОБА_5 не мав жодного корисливого (майнового) інтересу, він не отримував винагород від них, а заробітну плату сторожа фактично отримали ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які і використали кошти на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_5 не мав жодного корисливого мотиву, який є обов`язковою ознакою корисливих злочинів, в тому числі і злочину передбаченого ч.2 ст. 191 КК України. За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2ст.191 КК України є невірною і прокурором не доведеною. Також, показання ОСОБА_7 хоч і підтверджують те, що обвинувачений був обізнаний з її відсутністю на роботі, проте, він був переконаний у тому, що роботу за сторожа виконувала її донька, яка працювала вчителем фізкультури і яка у вечірній час вела секцію по волейболу, а в опалювальний сезон цю роботу також міг виконувати і кочегар. Тобто, ОСОБА_5 хоч і знав про відсутність сторожа, проте, щиро сподівався, що роботу сторожа виконували інші особи. 
		Викладене вище свідчить, що обвинувачений не посягав на відносини, що охороняють право власності, тобто не вчиняв корисливого злочину проти власності, він вважав, що робота сторожа виконувалась, адже будь-яких крадіжок в ліцеї в цей час не було. Суд вважає, що описані в обвинувальному акті дії ОСОБА_5 могли посягати на правомірну діяльність навчальної установи, тобто на об`єкт, який є характерним для іншого складу злочину  ст. 364, ст. 367 КК України, але через відсутність істотної шкоди, ці дії не містять цих складів злочину. 
		Окрім цього, для вчинення злочину передбаченого ч.2ст.191 КК України, ОСОБА_5 , як директор ліцею і службова особа, повинен був бути наділений правом розпорядженням коштів сільської ради, які виділялись на оплату праці працівникам ліцею, правом вирішувати питання про «управління» цими коштами. Розтрата коштів службовою особою характеризується користю і усвідомленим протиправним витрачанням коштів в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб. Кваліфікація дій винної особи за ч.2 ст.191 КК можлива лише тоді, коли особа здійснила умисну розтрату завдяки використанню своїх службових повноважень щодо майна. Але за обставинами справи, встановлено, що розпорядником бюджетних коштів (коштів сільської ради) був не директор школи, таким розпорядником був виключно відділ освіти, культури, спорту та туризму Китайгородської сільської ради (фактична адреса бухгалтерії: м.Кам`янець-Подільський, вул.Огієнка, 22; юридична адреса: с.Китайгород, вул.Центральна, 70, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, 32392), що чітко проглядається з угоди між відділом освіти, культури, спорту і туризму Китайгородської сільської ради та Кам`янець-Подільською районною організацією профспілки працівників освіти і науки України на 2017-2020р.р. Зі змісту згаданої Угоди слідує, що відділ освіти, культури, спорту і туризму Китайгородської сільської ради контролює фінансово-господарську діяльність закладів освіти (п.3.1.10), а у розділі 6 «Нормування і оплата праці» виписано що на відділ покладено повноваження щодо виплати заробітної плати працівникам закладів освіти, передбачено обов`язок здійснювати додаткову оплату за роботу в нічний час в розмірі 40 % посадового окладу (п.6.2.9).
		Допитані у суді працівники відділу освіти, культури, спорту і туризму Китайгородської сільської ради підтвердили, що директор школи ОСОБА_5 не мав повноважень на розпорядження бюджетними коштами, він не мав права складати відповідні платіжні розпорядження і подавати їх до казначейства, у навчальному закладі не було бухгалтерії, а тому, ОСОБА_5 не був наділений правом оперативно-господарського управління бюджетними коштами, він не міг самостійно вирішувати питання про користування та управління ним, не міг самостійно розпоряджаючись бюджетними коштами, адже власник коштів - сільська рада уповноважувала це робити виключно відділ освіти, культури, спорту та туризму Китайгородської сільської ради. Аналогічне слідує і з посадової інструкції директора ліцею, де не передбачається право на розпорядження бюджетними коштами, в тому числі і тими, які виділені на оплату правці працівників ліцею. 
		Таким чином, суд вважає, що у справі відсутні три обов`язкові ознаки злочину передбаченого ч.2ст.191 КК України, які відрізняють його від інших складів кримінальних правопорушень: 1) відсутні докази про корисливу мету і мотив обвинуваченого; 2) відсутній об`єкт посягання  право власності; 3) у обвинуваченого відсутні повноваження на розпорядження коштами, які були виплачені сторожу. 
		Суд не встановив, що ОСОБА_5 , як директор ліцею, вчинив розтрату бюджетних коштів з корисливою метою, він не посягав на право власності, обвинувачений не був розпорядником коштів, доказів на підтвердження зворотного сторона обвинувачення не надала. 
		Суд також позбавлений можливості вважати, що дії ОСОБА_5 містять ознаки інших складів злочинів, як от передбачених ст. 364 чи ст.367 КК України, оскільки, суд діє виключно в межах висунутого обвинувачення (ст.337 КПК), а також враховує, що за обставинами справи не настали наслідки обов`язкові для цих складів злочинів у виді істотної шкоди (вона повинна у 100 і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян). 
		Суд зобов`язанийвиправдати особу,згідно п.3ч.1ст.373КПК України, якщостороною обвинувачення недоведено,що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
		Враховуючи викладене, суд вважає що ОСОБА_5 слід виправдати за ч.2 ст. 191 КК України, оскільки прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.
		 
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого. 
		Кримінальна протиправністьі караність,а такожінші кримінально-правовінаслідки діяннявизначаються закономпро кримінальнувідповідальність,що діявна часвчинення цьогодіяння (ч.2ст.4КК). Задоведеними усуді обставинамисправи ОСОБА_5 вчинив підробкуофіційних документіву січні лютому 2019року,вересні 2019року,березні травні 2020року.При кваліфікаціїдій ОСОБА_5  зач.1ст.366КК України,суд враховує,що цянорам зазналазмін,нова редакціясанкції ч.1ст.366КК України,яка вступилав силулише з1липня 2020(післявчинення кримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.366КК України) єбільш тяжкою,адже покаранняу видіштрафу суттєвозмінилось,його розмірбув додвохсот п`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,а після1липня 2020-від двохтисяч дочотирьох тисячнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.Враховуючи викладене,на підставіст.ст.4,5КК України,дії ОСОБА_23 слід кваліфікуватиза ч.1ст.366КК Українив редакціїзакону іззмінами,внесеними згідноіз Законами № 1508-VIвід 11.06.2009 - зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014, оскільки закон № 2617-VIII від 22.11.2018 набрав чинності лише з 1 липня 2020 року, він посилює відповідальність за ч.1 ст. 366 КК України. Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 , як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України (в редакції закону із змінами, внесеними згідно із Законами № 1508-VIвід 11.06.2009 - зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014). 
		Згідно ч.2 ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
		На підставіч.3ст.285КК України,у судовомузасіданні 9листопада 2023 (журналзасідання 10год.54хв.), ОСОБА_5 було роз`яснено,що вінможе бутизвільнений відкримінальної відповідальностіпередбаченої ч.1ст.366КК України,в силувимог ст.49КК України. Проте,обвинувачений усудовому засіданнізаперечив щодотакого звільнення,тому судовепровадження продовжувалось у повномуобсязі тав загальномупорядку.В наступнихсудових засіданняхобвинувачений тайого захисникклопотань прозвільнення ззазначених підставне заявляли.За такихобставин, ОСОБА_5 слід призначитипокарання засанкцією зач.1ст.366КК України(вредакції законуіз змінами,внесеними згідноіз Законами № 1508-VIвід 11.06.2009 - зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014) та звільнити від покарання в силу вимог ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років. 
		 
		Щодо покарання. 
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,особу винногота обставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання.Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи. ОСОБА_5 досяг пенсійного віку (60 років), а тому йому не можна призначати покарання у виді обмеження волі.
		Особа обвинуваченого встановлена за завіреними копіями офіційних документів (т.2 МДС 3-5), встановлено, що ОСОБА_5 не судимий (т.2 МДС а.с.6), є особою похилого віку, він вперше вчинив кримінальне правопорушення, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2МДС а.с.8,10), за місцем проживання позитивно характеризується (т.2 МДС а.с.12), за місцем попередньої роботи  керівника освітнього закладу обвинувачений негативно характеризувався (т.2 МДС а.с.18-19). Орган пробації вважає, що ОСОБА_5 становить середній ризик для суспільства та середній ризик повторного вчинення злочину (т.1 МСП а.с.151-153). Суд не встановив обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченому. Таким чином, законним, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді штрафу  4250 грн. з позбавленням права обіймати посади керівника навчального закладу на строк 2 роки. 
		 
		Щодо цивільного позову. 
		Представник позивача Китайгородськоїсільської ради-  ОСОБА_4 заявив позовпро стягненняз відповідача ОСОБА_5 25302,76грн.матеріальної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням (т.1 МСП а.с.114-143).
		Позивач позовні вимоги підтримав, обґрунтовував їх матеріалами кримінального провадження, речовими доказами, розрахунками заподіяно шкоди, табелями обліку використаного робочого часу, які підписав ОСОБА_5 відповідними відомостями про нарахування та виплату заробітної плати.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що не винен у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. 
		Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з такого. 
		Відповідач ОСОБА_5 підробив табеліробочого часу вчинивкримінальне правопорушення передбаченеч.1ст.366КК України. Внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення ОСОБА_24 було зайвонарахована тавиплачена заробітнаплата  позивачем-Китайгородською сільськоюрадою 25302,76грн.
		Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У відповідності до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судомвстановлено, ОСОБА_5 власноручно внісзавідомо неправдивівідомості доофіційних документів бланківтабелів облікувикористання робочого часупрацівників,типова формаяких затвердженаНаказом Державногокомітету статистикиУкраїни «Прозатвердження типовихформ первинноїоблікової документаціїзі статистикипраці» від05.12.2008 №489,в якихзазначав,що підпорядкованиййому нічнийсторож ОСОБА_7 кожного робочогодня уперіоди з03.01.2019по 19.02.2019,з 07.09.2019по 28.09.2019,з 01.03.2020по 20.05.2020,відпрацьовувала по8год.,що не відповідалодійсності тазавіряв їхособистим підписом.Далі, ОСОБА_5 передав вказані табелі бухгалтерупо заробітнійплаті відділуосвіти,культури,спорту татуризму Китайгородськоїсільської радидля нарахування ОСОБА_7 заробітної платиза робочідні,в періодперебування останньоїза кордоном.В результатітаких дійвідповідача,нічному сторожу ОСОБА_7 безпідставно буланарахована тавиплачена заробітнаплата заперіоди часуз 03.01.2019по 19.02.2019у сумі7764,10грн.,з 07.09.2019по 28.09.2019у сумі3460,96грн.,з 01.03.2020по 20.05.2020у сумі14077,70грн.,що підтверджуєтьсявисновком судово-економічноїекспертизи №2487-2489/20-26від 29.10.2020 (т.1МДС а.с.244-250),  розрахунками долученими до позовної заяви (т.1 МСП а.с. 122, 141), відомостями про нарахування зарплати, розрахунково-платіжними відомостями за січень, лютий вересень 2019 та за березень-травень 2020 зі змісту яких слідує, що сторожу ОСОБА_7 була нарахована та виплачена заробітна плата (т.1 МДС а.с. 116-121, 138-153) на підставі табелів обліку робочого часу, які склав відповідач. Матеріальні збитки підтверджуються і письмовими табелями долученими до справи і оглянутими в судовому засіданні та їх копіями долученими до позову, а також висновками почеркознавчої експертизи, якою доведено факт підписання табелів відповідачем. Інформацією Державної прикордонної служби підтверджується факт перебування сторожа закордоном. Згідно ч.8 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Внаслідок неправомірних дій - підробки офіційних документів ОСОБА_5 . Китайгородській сільській раді завдано майнової шкоди в розмірі 25302,76 грн., тому така шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі за рахунок винної особи.
		Доводи відповідача про те, що цивільну відповідальність повинна нести і ОСОБА_7 не ґрунтуються на вимогах цивільного та трудового законодавства, адже згідно ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню працівником безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 не має повноважень на подачу позовної заяви не ґрунтується на вимогах ч.3 ст. 58, п.3ч.2ст.63 КПК України та не узгоджуються з документами, які підтверджують повноваження цього представника, який є працівником Китайгородської сільської ради  юрисконсультом (т.1 МСП а.с.119-121; т.2 МДС а.с. 66-69; т.1МСП а.с.185, т.2МСП а.с.10 ).
		Доводи захисника про те, що позивач подав позовну заяву без дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки ухвалою суду від 1 липня 2021 позивачу було надано строк для усунення недоліків, а 7 липня 2021 ухвалою суду провадження за позовом було відкрито у зв`язку з усуненням недоліків представником позивача (т.1 МСП а.с.107, 143, 114-142). Окрім цього, правила передбачені ч.1 ст. 177 ЦК України, щодо необхідності подання копій документів іншим учасникам не поширюються на позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, а відтак, представник позивача не зобов`язаний був надати відповідачу копії документів, які долучив до позову. 
		 
		Долю речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		З засудженого слід стягнути на користь Держави судові витрати на залучення експертів (т.1 МДС а.с. 188,243).
		 
		Керуючись ст.ст.368,370КПК України,суд, - 
		 
		ухвалив:
		 
		    ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції закону із змінами, внесеними згідно із Законами № 1508-VIвід 11.06.2009 - зміни втратили чинність на підставі Закону № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014) та призначити йому покарання у виді чотирьох тисяч двісті п`ятдесят гривень з позбавленням права обіймати посади керівника навчального закладу на строк 2 роки. 
		   На підставі ст.49, ч.5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання у виді чотирьох тисяч двісті п`ятдесят гривень з позбавленням права обіймати посади керівника навчального закладу на строк 2 роки. 
		 
		На підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, визнати невинуватим та виправдати ОСОБА_5 за ч.2 ст. 191 КК України, через недоведення, що в його діях є склад вказаного кримінального правопорушення.
		 
		Цивільний позов задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_5 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Кам`янець-Подільським МВ УМВС України в Хмельницькій області від 18.12.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Китайгородської сільської ради (ідентифікаційний код юридичної особи : 04406934) 25302,76 грн. (двадцять п`ять тисяч триста дві гривні, 76 копійок) матеріальної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.
		Речові докази: табелі виходу на роботу працівників за січень 2019 року, за лютий 2019 року, за вересень 2019 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року Китайгородського ліцею ім. О. Борейко, які поміщено до паперового конверту - зберігати у матеріалах справи; один диск - зберігати у матеріалах справи.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь Держави судові витрати на залучення експертів в сумі 10787,22 грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 22 копійки).
		Вирок можна оскаржити через суд, який його ухвалив, до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники кримінального провадження вправі отримати у суді копію вироку. 
		 
		Суддя Кам`янець-Подільського 
		міськрайонного суду Хмельницької області         ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...